Постанова

від 19.12.2022 по справі 400/4139/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2022 р.м.ОдесаСправа № 400/4139/21Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді- Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової служби України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року по справі за позовом приватного підприємства «Квартам» до Державної податкової служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною; стягнення грошових коштів в розмірі 1 460 000,00 грн.,-

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Приватне підприємство «Квартам» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державної податкової служби України щодо не надсилання до Державної казначейської служби України реєстру про перерахування з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість приватного підприємства «Квартам» на його поточний рахунок грошових коштів у сумі 1 460 000,00 грн., що перевищують суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету, яка заявлена на перерахування згідно податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2021 року;

- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби у Миколаївській області на користь приватного підприємства «Квартам» грошові кошти в сумі 1 460 000,00 грн., що перевищують суму, яка підлягає перерахуванню до бюджеті, яка заявлена на перерахування згідно податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2021 року.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що позивач виконав всі умови, передбачені абз.1 6 п. 200-1.6 ст. 200-1 Податкового кодексу України необхідні для надсилання ДПС України до Державної казначейської служби України реєстру про перерахування з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість на його поточний рахунок грошових коштів, яка заявлена на перерахування згідно податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2021 року. Станом на 07.06.2021 року кошти на банківський рахунок позивача не надійшли, тому Державною податковою службою України допущено протиправну бездіяльність, що призвела до порушення прав позивача на отримання власних коштів. Ефективний спосіб правового захисту платника ПДВ на отримання бюджетного відшкодування є стягнення з Державного бюджету України на користь позивача коштів в сумі 1 460 000,00 грн.

Представник відповідача, Державної податкової служби України, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки 26.03.2021 року в СЕА ПДВ показник загальна сума поповнення зменшився на суму 146000,00 грн. відповідно до поданого додатка 4 за реєстраційним номером № 9063454795. За даними ІТС «Податковий блок» формування відповідного реєстру в автоматичному режимі не відбулось. Оскільки не відбулось повернення коштів на поточний рахунок в СЕА ПДВ 23.04.2021 скориговано (збільшено) показник Поп.Рах. платнику у розмірі 1 460 000,00 грн. СЕА ПДВ працює виключно в автоматичному режимі та на підставі алгоритмів, розроблених відповідно до ст.200-1 ПК України та Порядку № 569 і не допускає ручного втручання в її роботу, тому адвокату позивача на його адвокатське звернення листом від 20.05.2021 року № 11269/6/99-00-18-03-01-06 було запропоновано у складі податкової звітності з ПДВ за наступний звітний (податковий ) період подати додаток 4 до податкової декларації з ПДВ із заповненою заявою та забезпечити наявність достатнього обсягу реєстраційної суми та суми коштів на електронному рахунку в СЕА ПДВ на дату подання такої заяви.

Представник відповідача, Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області позов не визнав, оскільки у ГУ ДКС не має відкритих рахунків позивача у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, тому відсутні підстави для стягнення грошових коштів в сумі 1460 000,00 грн. з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області. Повернення надмірно та/або помилково сплачених коштів, що надійшли в установлений законодавством спосіб до Державного бюджету України можливо за умови зарахування таких коштів до бюджету з урахуванням ст. 25 БК України та п. 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 року.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року. позов приватного підприємства «Квартам» до Державної податкової служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області задоволено частково.

Зобов`язано Державну податкову службу України надіслати до Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області реєстр про перерахування з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість приватного підприємства «Квартам» на його поточний рахунок грошових коштів у сумі 1 460 000,00 грн., що перевищують суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету, яка заявлена на перерахування згідно податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2021 року.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРЕПОУ 43005393) на користь приватного підприємства «Квартам» (вул. Чкалова, 30, оф. 8, м. Миколаїв, 54017; вул. Морехідна, 1 В/3, оф. 208, м. Миколаїв, 54038, код ЄДРПОУ 44128399) судові витрати у сумі 21900,00 грн. (двадцять одна тисяча дев`ятсот гривень 00 коп.).

Не погоджуючись з рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року Державна податкова служба України подала апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи неправильно застосовані норми матеріального права, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

26.03.2021 року позивач подав податкову декларацію з ПДВ за лютий 2021 року в електронній формі, яка була зареєстрована № 9063454795. До декларації було подано Додаток № 4, в якому в таблиці 3 зазначено, що сума коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість на момент подання декларації 1 460 000,00 грн., та сума коштів на рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, що може бути перерахована на поточний рахунок платника в сумі 146 000,00 грн. та відповідно до пункту 200-1.6 ст. 200-1 розділу ІІ ПК України просив суму коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, що перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету перерахувати на поточний рахунок у банку у розмірі 1 460 000,00 грн.

Витяг щодо суми податку, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН станом на 17.05.2021 року свідчить, що загальна сума поповнення електронного рахунку з поточного рахунку платника податку складає 1 463 486,00 грн.

Адвокат позивача 07.04.2021 року та 11.05.2021 року звернувся до ДПС України із запитом щодо повернення коштів з електронного рахунка платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку.

20.05.2021 року ДПС України надало відповідь, в якій зазначила, що формування відповідного реєстру в автоматичному режимі не відбулось та запропонували для повернення коштів з електронного рахунку СЕА ПДВ на поточний рахунок платник ПП «Квартам» необхідно у складі податкової звітності з ПДВ за наступний звітний(податковий) період подати додаток 4 до податкової декларації з ПДВ із заповненою заявою та забезпечити наявність достатнього обсягу реєстраційної суми та суми коштів на електронному рахунку в СЕА ПДВ на дату подання заяви.

Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно дост.1 Податкового кодексу України він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених п.41.1 ст.41цьогоКодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з п.41.1 ст.41 ПКУ контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного податку, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Таким чином, Державна податкова служба України як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику та його територіальний підрозділ - ГУ ДПС є єдиною системою контролюючих органів.

Відповідно до п.14.1.178, п.14.1.181 ст. 14 ПКУ податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Платниками вказаного податку відповідно до ст. 183 ПКУ є будь-яка особа, що підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, або добровільно зареєстрована особа.

Відповідно до пп.14.1.18 п.14.1 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Відповідно до п.200-1.6 ст.200-1 ПК України за підсумками звітного податкового періоду, відповідно до задекларованих в податковій декларації результатів, а також у разі подання уточнюючих розрахунків до податкової декларації, платником проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтями 200 та 209 цього Кодексу.

Якщо на дату подання податкової звітності з податку сума коштів на рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої звітності, платник податку має право подати до контролюючого органу у складі такої податкової звітності заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню на поточний рахунок такого платника податку, реквізити якого платник зазначає в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов`язань з податку.

На суму податку, що відповідно до поданої заяви підлягає перерахуванню на поточний рахунок платника, на момент подання заяви зменшується значення суми податку, визначеної пунктом200-1.3 статті 200-1цьогоКодексу, шляхом зменшення на таку суму показника загальної суми поповнення рахунку в системі електронного адміністрування податку з поточного рахунку платника (УПопРах).

Перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі, якщо таке зменшення загальної суми поповнення електронного рахунка не призведе до формування від`ємного значення суми податку, визначеної відповідно до пункту200-1.3 статті 200-1цьогоКодексу.

Для відповідного перерахування таких коштів центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету/на поточний рахунок та реквізити поточного рахунку платника (у випадку подання заяви платника на повернення коштів на такий рахунок).

На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів після граничного терміну, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати платником сум податкових зобов`язань, здійснює таке перерахування до бюджету/на поточний рахунок платника податку.

Відповідно до п.200.7 ст.200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Згідно з п.200.10 ст.200 ПК України у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.200.12 ст.200 ПК України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат:

а) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки;

б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна);

в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки;

г) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення;

ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.п.21,22,24 постанови КМУ №569 від 16.10.2014 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість» передбачено, що якщо на дату подання податкової декларації з податку сума коштів на електронному рахунку платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої звітності, платник податку має право подати контролюючому органу у складі податкової декларації заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню на поточний рахунок платника податку, реквізити якого зазначаються в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов`язань з податку, або до бюджету в рахунок сплати податкового боргу з податку, що виник починаючи з 1 липня 2015 року.

При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися за відсутності перевищення суми податку, зазначеної у виданих податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих в Реєстрі, над сумою податкових зобов`язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих в податковій звітності з податку у цьому звітному періоді.

Сума податку, визначена відповідно до пункту 9 цього Порядку, зменшується на суму податку, що відповідно до поданої заяви підлягає перерахуванню до бюджету в рахунок погашення податкового боргу з податку, що виник починаючи з 1 липня 2015 року або на поточний рахунок платника на дату її подання, шляхом зменшення загальної суми поповнення електронного рахунка (УПопРах). Перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися, якщо таке зменшення загальної суми поповнення електронного рахунка (УПопРах) не призведе до формування від`ємного значення суми податку, визначеної відповідно до пункту 9 цього Порядку (УНакл).

Для відповідного перерахування коштів ДПС надсилає Казначейству реєстр, в якому зазначаються найменування платника податку, податковий номер та індивідуальний податковий номер, сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету або на поточний рахунок платника податку, та реквізити такого рахунка (у разі подання платником податку заяви про повернення коштів на його поточний рахунок).

Казначейство на підставі зазначеного реєстру протягом п`яти робочих днів після закінчення граничного строку, встановленого Кодексом для самостійної сплати платником податку сум податкових зобов`язань, здійснює відповідне перерахування.

Казначейство подає ДПС в розрізі платників податку інформацію про перераховані з їх електронних рахунків кошти до бюджету або на поточний рахунок у день, що настає за днем такого перерахування, та про не перераховані суми у зв`язку з відсутністю коштів на таких рахунках.

На запит платника податку ДПС подає шляхом надсилання електронного повідомлення інформацію про рух коштів на його електронному рахунку (інформація про суми коштів, перерахованих з електронного рахунка платника податку до бюджету, на поточний рахунок платника податку).

Відтак, вищезазначеними нормами права передбачено, що платник податків разом з податковою декларацією з ПДВ має право подати контролюючому органу заяву проперерахування коштів з рахунку в системі електронного адміністрування на поточний рахунок. Для відповідного перерахування ДПС повинна надіслати казначейству реєстр, в якому зазначаються найменування платника податку, податковий номер та індивідуальний податковий номер, сума податку, що підлягає перерахуванню на поточний рахунок платника податку, та реквізити такого рахунка.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач скористався наданим йому правом та подав таку заяву разом з податковою декларацією з ПДВ за лютий 2021-16.03.2021.

Підпунктом 14.1.242 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що технічним адміністратором електронного кабінету є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, що здійснює заходи із розробки, створення, впровадження та супроводження програмного забезпечення електронного кабінету, відповідає за виконання всіх етапів життєвого циклу такого програмного забезпечення, за його технічне і технологічне забезпечення, впровадження, функціонування, оновлення, модифікацію, усунення помилок, забезпечення цілісності та автентичності вихідного програмного коду; здійснює технічні та технологічні заходи з надання, блокування та анулювання доступу до електронного кабінету, відповідає за збереження та захист даних цих електронних сервісів.

Центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є Державна податкова служба України (відповідно до Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 р. № 227).

Система електронного адміністрування податку на додану вартість організована на централізованому рівні Державної податкової служби України, яка є її адміністратором, а відтак на цьому ж рівні відбувається і автоматичне обчислення реєстраційної суми податку на додану вартість, тобто на ДПС України покладається обов`язок щодо забезпечення автоматичного збільшення у системі електронного адміністрування ПДВ суми, на яку платник податків має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. З огляду на зазначене у якості відповідача-1 саме є як Державна податкова служба України.

Так, колегія суддів зазначає, що система електронного адміністрування податку на додану вартість не працює виключно в автоматичному режимі та на підставі алгоритмів, розроблених відповідно до статті 200-1 Податкового кодексу України та Порядку № 569, і допускає ручне втручання, оскільки протилежне прямо не встановлено діючим законодавством.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постановах від 20.03.2018 року у справі №819/777/17 та від 20.02.2020 року у справі № 820/3375/16, касаційний суд вказав, що перевіряючи правомірність поведінки платника податку, суд фактично надав оцінку обставинам щодо відсутності вини платника податків у випадку, коли державні органи не дотримуються власних процедур, в тому числі пов`язаних із зарахуванням коштів на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Також зазначено, що принцип «належного урядування», який вказаний у рішенні ЄСПЛ від 20 жовтня 2011 року «Рисовський проти України», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти помилки. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків («Лелас проти Хорватії»). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються («Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки»).

Крім цього, суд апеляційної інстанції зауважує, щопідпунктом4.1.4. пункту 4.1. статті 4 ПК України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Також відповідно до пункт 56.21. статті 56 ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

В рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» (№29979/04) викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування». Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права особи, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Таким стандартам поведінка відповідача у спірних правовідносинах не відповідає.

Щодо посилань відповідача про здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні від 03.03.2021 року за № 32021150000000012 за ознаками ч.2 ст.205-1, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 КК України слідчим управлінням ФР ГУ ДФС у Миколаївській області стосовно ПП «Квартам», колегія суддів зазначає, що належними доказами можуть бути лише встановлені вироком суду обставини.

Слід зауважити, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, положень КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбачених статтею 191 Кримінального кодексу України та статтею 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Доказів наявності вироків суду відносно ПП «Квартам» за ознаками ч.2 ст.205-1, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 КК України, відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано.

Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зорустатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями чи недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Ефективний засіб правового захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату. Тобто, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Головуючий суддя Джабурія О.В.Судді Вербицька Н. В. Кравченко К.В.