Постанова

від 15.12.2022 по справі 260/3573/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 260/3573/21 пров. № А/857/10495/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Глушко І.В.,

суддя Запотічний І.І.

секретар судового засідання Юник А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Департаменту фінансів та бюджетної політики Ужгородської міської ради на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 травня 2022 року (головуючий суддя Гебеш С.А., м.Ужгород, проголошено 10:55:49) у справі № 260/3573/21 за адміністративним позовом Департаменту фінансів та бюджетної політики Ужгородської міської ради до Західного офісу Держаудитслужби в особі управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування пункту вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

12.08.2021 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Західного офісу Держаудитслужби в особі управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування пункту вимоги, а саме: визнати протиправним та скасувати п. 3 вимоги управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області від 26.07.2021 року №130720-14/2137-2021 про забезпечення відшкодування відповідно до норм ст. 130-136 КЗпП України матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок неправильного нарахування матеріальної допомоги на оздоровлення працівниками департаменту фінансів та бюджетної політики Ужгородської міської ради на загальну суму 1418044,77 грн., у тому числі ЄСВ - 255712,97 грн.

Позов обгрунтовує тим, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів КМУ в межах бюджетних асигнувань; обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом. Питання затвердження виплат на апарат та виконавчі органи ради вирішують виключно на пленарних засіданнях відповідної ради. Пунктом 7.1 положення про преміювання, виплату надбавок та надання матеріальної допомоги, затверджено рішенням Ужгородської міської ради від 15.10.2020 року № 2170, визнано, що відповідно до Постанови КМУ від 09.03.2006 року № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" (зі змінами" матеріальна допомога на оздоровлення надається і виплачується в розмірі, що не перевищує середньомісячну заробітну плату при наданні щорічних відпусток. Вказує на те, що ч. 5 ст. 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" передбачено надання посадовим особам місцевого самоврядування щорічної відпустки з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу, при цьому згідно з пп. 3 п. 2 Постанови КМУ № 268 від 09.03.2006 року керівникам органів надано право за наявності коштів надавати працівникам допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки в розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника. Таким чином, це допомога, яка при наданні щорічної відпустки повинна виплачуватися у розмірі посадового окладу, а за наявності коштів ця допомога може бути виплачена у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника. А відтак такі дії позивача, як розпорядника бюджетних коштів, не суперечать інтересам служби в органах місцевого самоврядування і закону, оскільки в даному випадку було реалізовано право працівників органу місцевого самоврядування на встановлені законами та Конституцією України гарантії щодо оплати праці.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 травня 2022 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що вказана вимога відповідача в частині забезпечення відшкодування відповідно до норм статей 130-136 КЗПП України матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок неправильного нарахування матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам департаменту фінансів та бюджетної політики Ужгородської міської ради, на загальну суму 1418044,77, у тому числі ЄСВ- 255712,97 гривень є безпідставною, неправомірною, не грунтується на нормах законодавства і спрямована на порушення конституційних прав працівників органів місцевого самоврядування м. Ужгорода. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідачем надіслано до суду засобами електронного поштового зв`язку клопотання про відкладення розгляду справу на іншу дату та відзив на апеляційну скаргу.

Колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення вищезазначеного клопотання, оскільки доказів неможливості прибуття у судове засідання не надано. Крім того справа має бути розглянута протягом розумного строку. Також відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність в судовому засіданні учасників справи (їх представників), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Разом з тим, судовою колегією враховується, що обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи не визнавалася, а наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення справи.

З урахуванням приписів ч.4 ст.229, ч.2 ст.313 КАС України, розгляд справи здійснювався за відсутності сторін, в зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

На виконання п. 3.4.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Західного офісу Держаудитслужби на І квартал 2021 року працівниками Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області проведено ревізію бюджету м. Ужгорода Закарпатської області та фінансово-господарської діяльності Департаменту фінансів та бюджетної політики Ужгородської міської ради за період з 01.01.2018 року по 28 лютого 2021 року.

Вказаною ревізією встановлено порушення та недоліки, що відображені в акті ревізії від 05.07.2021 року №13-07-20/3, який підписаний із запереченнями.

За результатами розгляду заперечень Управлінням підготовлено висновок на заперечення, який надіслано об`єкту контролю листом від 23.07.2021 року № 130704-14/2130-2021.

Загалом, за результатами проведеної ревізії встановлено порушення фінансової дисципліни на загальну суму 1418044,77 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Пунктом 1 Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.16 №43 ( Положення №43), Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Держаудитслужба відповідно до підпункту 3 пункту 4 Положення № 43 реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки державних закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель.

Згідно з пунктом 7 Положення № 43 Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Правові та організаційні засади здійснення фінансового контролю в Україні, визначені Законом України від 26.01.93 №2939-XII "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (Закон №2939-ХІІ).

Згідно з статтею 2 Закону №2939-ХІІ головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Таким чином, на відповідача по справі покладено обов`язок, в т.ч., контроль за дотриманням бюджетного законодавства.

Колегія суддів зазначає, що юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України. Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади.

Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року №17-рп (щодо повноважності Верховної Ради України) визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони. Ще однією ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин.

Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України.

Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Відповідно до частини 3 статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Отже, апеляційний суд звертає увагу, що у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначення загальних засад діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування, врегульовано нормами Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07 червня 2001 року № 2493-III (Закон 2493).

Згідно з частиною 5 статті 21 Закону 2493 посадовим особам місцевого самоврядування надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законами України не передбачено тривалішої відпустки, з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Разом з тим, підпунктом 3 пункту 2 Постанови КМУ від 09 березня 2006 р. № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" (Порядок 268), надано право керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника (місячного грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу).

Отже, суд апеляційної інстанції звертає увагу на суперечності між положеннями Закону 2493 та Порядком 268 в частині визначення розміру матеріальної допомоги для оздоровлення при наданні щорічної відпустки: посадовий оклад чи середньомісячна заробітна плата. Разом з тим, враховуючи положення Конституції України, колегія суддів вважає, що необхідно застосувати положення Закону 2493, оскільки він має вищу юридичну силу. Зважаючи на те, що розмір посадового окладу є меншим від середньомісячної заробітної плати, оскільки є її складовою, то цілком очевидно, що в даному випадку нарахування матеріальної допомоги для оздоровлення при наданні щорічної відпустки призвело до зайвих нарахувань допомоги і як наслідок зайвого нарахування єдиного соціального внеску. Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, відповідач правомірно встановив порушення позивачем вимог Закону №2493.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції, зробивши системний аналіз положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Департаменту фінансів та бюджетної політики Ужгородської міської ради залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 травня 2022 року у справі № 260/3573/21 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 19 грудня 2022 року.