Рішення

від 28.02.2024 по справі 260/3573/21

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 лютого 2024 року м. Ужгород№ 260/3573/21 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Калинич Я.М.

при секретарі судового засідання - Деяк О.М.

за участю:

представник позивача: Беляков А.І.,

представник відповідача: Станкович В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Департаменту фінансів та бюджетної політики Ужгородської міської ради до Західного офісу Держаудитслужби в особі управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування пункту вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

Департамент фінансів та бюджетної політики Ужгородської міської ради (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західного офісу Держаудитслужби в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати пункт 3 вимоги управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області від 26.07.2021 року №130720-14/2137-2021 про забезпечення відшкодування відповідно до норм статей 130-136 КЗпП України матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок неправильного нарахування матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам департаменту фінансів та бюджетної політики Ужгородської міської ради, на загальну суму 1418044,77 грн., у тому числі ЄСВ - 255712,97 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, ст. 13 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів КМУ в межах бюджетних асигнувань; обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом. Питання затвердження виплат на апарат та виконавчі органи ради вирішують виключно на пленарних засіданнях відповідної ради. Пунктом 7.1 положення про преміювання, виплату надбавок та надання матеріальної допомоги, затверджено рішенням Ужгородської міської ради від 15.10.2020 року №2170, визнано, що відповідно до Постанови КМУ від 09.03.2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (зі змінами) матеріальна допомога на оздоровлення надається і виплачується в розмірі, що не перевищує середньомісячну заробітну плату при наданні щорічних відпусток. Вказує на те, що ч. 5 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» передбачено надання посадовим особам місцевого самоврядування щорічної відпустки з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу, при цьому згідно з пп. 3 п. 2 Постанови КМУ №268 від 09.03.2006 року керівникам органів надано право за наявності коштів надавати працівникам допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки в розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника. Таким чином, це допомога, яка при наданні щорічної відпустки повинна виплачуватися у розмірі посадового окладу, а за наявності коштів ця допомога може бути виплачена у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника. А відтак такі дії позивача, як розпорядника бюджетних коштів, не суперечать інтересам служби в органах місцевого самоврядування і закону, оскільки в даному випадку було реалізовано право працівників органу місцевого самоврядування на встановлені законами та Конституцією України гарантії щодо оплати праці.

Вважаючи вказані висновки необґрунтованими та такими що не відповідають положенням Законів України «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про оплату праці», Постанови КМУ від 09.03.2006р. №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», що підтверджено судовою практикою з вирішення аналогічних спорів, позивач звернувся до суду з даними позовом.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 травня 2022 року у задоволенні адміністративного позову Департаменту фінансів та бюджетної політики Ужгородської міської ради до Західного офісу Держаудитслужби в особі управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування пункту вимоги відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2022 року апеляційну скаргу Департаменту фінансів та бюджетної політики Ужгородської міської ради залишено без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 травня 2022 року у справі №260/3573/21 без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року касаційну скаргу Департаменту фінансів та бюджетної політики Ужгородської міської ради задоволено частково. Зокрема, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 травня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2022 року у справі №260/3573/21 скасовано та направлено на новий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.

Автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України визначено головуючою суддею по справі - Калинич Я.М.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року адміністративну справу №260/3573/21 прийнято до провадження суддею Калинич Я.М.

01 вересня 2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що ревізією встановлено, що Департаментом фінансів завищено потребу при визначенні фонду оплати праці по КПКВК 3710160 «Керівництво і управління у відповідній сфері у містах (місті Києві), селищних, селах, об`єднаних територіальних громадах по матеріальній допомозі на оздоровлення на суму обчисленої різниці між розміром середньомісячної заробітної плати працівників і посадовими окладами працівників за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» на загальну суму 1162128,00 грн., в тому числі: 2018 р. - 235572,00 грн., 2019 р. - 299776,00 грн., 2020 р. - 318468,00 грн., 2021 р. - 308312,00 гривень).

Відповідно, завищено потребу в бюджетних коштах по КЕКВ 2120 «Нарахування на оплату праці» на загальну суму 255668,16 грн., в тому числі: (2018 р. - 51825,84 грн., 2019 р. - 65950,72 грн., 2020 р. - 70062,96 грн. та 2021 р.- 67828,64 гривень).

Таким чином, розрахунок потреби фонду оплати праці Департаментом фінансів здійснено з порушенням вимог пункту 29 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 р. №228 (зі змінами), внаслідок недотримання частини 5 статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 р. №2493-Ш (із змінами), в результаті чого завищено потребу у видатках та зайво отримано бюджетних асигнувань з міського бюджету на загальну суму 1417796,16 гривень.

Постановою №268 визначено право, а не обов`язок керівників надавати працівникам матеріальну допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.

Акцентує увагу, що надання щорічної відпустки з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу відповідно до вимог Закону №2493 не суперечить нормам Постанови №268, оскільки не перевищує середньомісячної заробітної плати, водночас норма Постанови №268 про виплату допомоги у розмірі середньомісячного заробітку суперечить нормі частини п`ятої статті 21 Закону №2493.

Тобто, Департамент керуючись нормами Постанови №268 всупереч вимог профільного Закону №2493, наперед передбачив наявність залишкових бюджетних коштів та включив матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірах середньомісячної заробітної плати до річної потреби фонду оплати праці, у розрахунки на 2018-2021 роки.

Вказує на те, що колективний договір між представником роботодавця та працівниками Ужгородської міської ради на 2017-2021 року укладено з порушенням вимог ч. 5 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2021 року №2493-ІІІ, в частині визнання ним виплати матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати працівників, які Департаментом враховувалися при розрахунку річної потреби фонду оплати праці. Разом з тим, відповідач вказує, на те, що у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Відповідач вважає, що позивачем не наведено належних доказів ні стосовно порушення органом державного фінансового контролю законодавства під час проведення ревізії про яку йде мова, ні про дотримання ним вимог частини п`ятої статті 21 Закону №2493 при визначенні річної потреби фонду оплати праці.

Ухвалою суду від 14 листопада 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів, наведених в позовній заяві та просив суд такі задовольнити.

Представник відповідача у засіданні суду проти позову заперечили з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Просила суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах даної справи у розрізі недосліджених питань, вказаних у постанові Верховного Суду від 03 серпня 2023 року, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що на виконання п. 3.4.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Західного офісу Держаудитслужби на І квартал 2021 року працівниками Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області проведено ревізію бюджету м. Ужгорода Закарпатської області та фінансово-господарської діяльності Департаменту фінансів та бюджетної політики Ужгородської міської ради за період з 01.01.2018 року по 28 лютого 2021 року.

Вказаною ревізією встановлено порушення та недоліки, що відображені в акті ревізії від 05.07.2021 року №13-07-20/3, який підписаний із запереченнями.

За результатами розгляду заперечень Управлінням підготовлено висновок на заперечення, який надіслано об`єкту контролю листом від 23.07.2021 року №130704-14/2130-2021.

Загалом, за результатами проведеної ревізії встановлено порушення фінансової дисципліни на загальну суму 1418044,77 грн.

Позивач вказує на те, що висновки відповідача є необґрунтованими, не відповідають об`єктивній реальності, оскільки ч. 5 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» передбачено надання посадовим особам місцевого самоврядування щорічної відпустки з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу, при цьому згідно з пп. 3 п. 2 Постанови КМУ №268 від 09.03.2006 року керівникам органів надано право за наявності коштів надавати працівникам допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки в розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника. Таким чином, це допомога, яка при наданні щорічної відпустки повинна виплачуватися у розмірі посадового окладу, а за наявності коштів ця допомога може бути виплачена у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати.

Отже, вважаючи пункт 3 вимоги управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області від 26.07.2021 року №130720-14/2137-2021 протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Скасовуючи рішення суду першої та апеляційної інстанції у цій справі, Верховний Суд у постанові від 03 серпня 2023 року у справі №260/3573/21 зазначив, що суди попередніх інстанцій, при постановленні рішень, не дослідили та не перевірили істотні для справи обставини.

Зокрема, Верховний Суд зазначив:

« 54. Так, суди попередніх інстанції залишили поза межами дослідження як зміст акту ревізії від 5 липня 2021 року №13-07-20/3, так і зміст підготовленого відповідачем висновку на заперечення позивача, і, власне, зміст вимоги управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області від 26 липня 2021 року №130720-14/2137-2021.

…

56. Крім того, склавши неправильний висновок щодо врегулювання процедури нарахування та виплати посадовим особам органів місцевого самоврядування матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки виключно положеннями частини п`ятої статті 21 Закону №2493-III, суди попередніх інстанцій під час прийняття ними оскаржуваних судових рішень не дослідили питання щодо того, чи було дотримано позивачем порядок встановлення працівникам матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі середньомісячної заробітної плати при наданні щорічної відпустки.

…

59. Разом з тим, суди попередніх інстанцій залишили без оцінки також і доводи позивача у частині незгоди з визначеним відповідачем порядком забезпечення відшкодування матеріальної шкоди відповідно до норм статей 130-136 КЗпП України, що було однією з підстав звернення до суду з цим позовом.».

Відповідно до ч. 5 ст. 353 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 3.4.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Західного офісу Держаудитслужби на І квартал 2021 р. та на підставі направлень для проведення ревізії від 30.03.2021 р. №123 та від 26.05.2021 р. №185, виданих начальником Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області Аніщенко С.В., нами, заступником начальника відділу контролю у галузі оборони, в правоохоронних органах та органах влади Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області Пеха С.С. та головним державним аудитором відділу контролю у галузі оборони, в правоохоронних органах та органах влади Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області Соколичак Н.Г. проведено ревізію бюджету м. Ужгорода Закарпатської області та фінансово - господарської діяльності Департаменту фінансів та бюджетної політики Ужгородської міської ради (далі - Департамент фінансів, Департамент) за період з 01.01.2018 р. по 28.02.2021 р.

Про початок ревізії позивача було повідомлено листами від 18.03.2021 р. №130720-13/707-2021, від 23.03.2021 р. №130720-13/756-2021, 30.03.2021 р. №130720-13/847-2021.

Ревізію було проведено з 31.03.2021 р. по 25.06.2021 р. відповідно до питань програми ревізії з відому директора Департаменту фінансів та бюджетної політики Ужгородської міської ради ОСОБА_1 та начальника відділу бухгалтерського обліку, аналізу і аудиту використання бюджетних коштів, головного бухгалтера ОСОБА_2 .

Результати ревізії фінансово-господарської діяльності Департаменту фінансів та бюджетної політики Ужгородської міської ради за період з 01.01.2018 р. по 28.02.2021 р. викладені відповідачем в акті від 05.07.2021 року за №13-97-20/3 (том ІІІ, ст.22-101).

Так, відповідно до змісту такого акту ревізії, ревізією правильності визначення річної потреби в коштах на оплату праці встановлено, що Департаментом в ревізійному періоді при визначенні річної потреби фонду оплати праці, у розрахунки на 2018-2021 роки включено матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірах середньомісячної заробітної плати працівників, тоді як частиною 5 статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 p. №2493-ІІІ, із змінами (далі - Закон від 07.06.2001 p. №2493-ІІІ) визначено: «посадовим особам місцевого самоврядування надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законами України не передбачено тривалішої відпустки, з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу», в результаті чого завищено потребу у видатках та зайво отримано бюджетних асигнувань з міського бюджету на загальну суму 1417796,16 гривень. При визначенні фонду оплати праці по КПКВК 3710160 «Керівництво і управління у відповідній сфері у містах (місті Києві), селищних, селах, об`єднаних територіальних громадах» завищено потребу по матеріальній допомозі на оздоровлення на суму обчисленої різниці між розміром середньомісячної заробітної плати працівників і посадовими окладами працівників за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» на суму 1162128,00 грн. та відповідно, завищено потребу в бюджетних коштах по КЕКВ 2120 «Нарахування на оплату праці» на суму 255668,16 грн.

Відтак, завищено потребу по матеріальній допомозі на оздоровлення на суму обчисленої різниці між розміром середньомісячної заробітної плати працівників і посадовими окладами працівників.

Директором та начальником відділу бухгалтерського обліку, аналізу і аудиту використання бюджетних коштів, головний бухгалтер Департаменту фінансів та бюджетної політики Ужгородської міської ради примірники акту ревізії підписані із зауваженнями (запереченнями).

Заперечення (зауважень) позивача на акт ревізії були розглянуті Управлінням та не підтверджені, у зв`язку із чим листом від 23.07.2021 року №130720-14/2130-2021 направлено на адресу позивача висновок від 23.07.2021 року, який отримано ним.

Відповідно до змісту підготовленого відповідачем висновку на заперечення позивача, зазначено наступне: «Відповідно до частини 5 статті 21 Закону України від 07.06.2001 №2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування» (із змінами): «посадовим особам місцевого самоврядування надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законами України не передбачено тривалішої відпустки, з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу». Така виплата при наданні відпустки зазначеній категорії працівників передбачена законодавством, отже, є гарантованою (обов`язковою). Поряд з цим, Постановою КМУ «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» бід 09.03.2006 р. №268 (із змінами), головам міських рад надано право у межах затвердженого фонду оплати праці надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати. Рішення про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення приймає керівник органу місцевого самоврядування, враховуючи наявність коштів для її виплати. Між Законом України від 07.06.2001 №2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування» та Постановою КМУ «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2006р. №268 існує неузгодженість в частині розміру допомоги на оздоровлення.

Щодо порядку застосування нормативно-правових актів у разі існування неузгодженості між підзаконними актами, Міністерство юстиції України надало роз`яснення Листом від 30.01.2009 №н-35267-18 в якому вказано, що: «...Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за Своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України Згідно з частиною третьою статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України в своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. Отже, у випадку суперечності норм підзаконного нормативно-правового акта нормам закону слід застосовувати норму закону, оскільки він має вищу юридичну силу».

Тобто в даному випадку - це Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №2493-ІІІ (із змінами), яким визначено конкретний розмір виплати допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу….».

Управлінням направлено позивачу лист від 26.07.2021 року №130720-14/2137-2021 «Про усунення виявлених ревізією порушень»:

«…

3. Забезпечити відшкодування відповідно до норм статей 130-160 КЗпП України матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок неправильного нарахування матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам департаменту фінансів та бюджетної політики Ужгородської міської ради, на загальну суму 1418044,77 грн., у тому числі ЄСВ 255712,97 грн. з подальшим перерахуванням коштів за попередні бюджетні періоди в дохід місцевого бюджету.

…

Вичерпну інформацію про вжиті заходи разом із завіреними копіями підтвердних документів надати Управлінню Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області до 20 серпня 2021р.».

Результати ревізії Департаменту фінансів та бюджетної політики Ужгородської міської ради доведені до відома Ужгородської міської ради.

Визначаючись щодо питання про те, чи було дотримано позивачем порядку встановлення працівникам матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі середньомісячної заробітної плати при наданні щорічної відпустки з точки позицій сторін, а також висновків Верховного Суду, при новому розгляді справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР визначено структуру заробітної плати, а зокрема:

- основна заробітна плата, це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;

- додаткова заробітна плата, це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Згідно із статтею 13 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.

Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Частиною 5 ст.21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» установлено, що джерелом формування фонду оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування є місцевий бюджет.

Посадовим особам місцевого самоврядування надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законами України не передбачено тривалішої відпустки, з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Частиною 3 статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №2493-III встановлено, що умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування є місцевий бюджет.

Статтею 13 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Підпунктом 3 пункту 2 із змінами Постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2006 №268 (надалі по тексту іменовано Постанова №268) надано право керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці: надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.

Преміювання голів обласних, районних і районних у містах рад, їх заступників, сільських, селищних і міських голів, установлення їм надбавок, надання матеріальної допомоги здійснюється у порядку та розмірах, визначених цією постановою, у межах затверджених видатків на оплату праці. Рішення про зазначені виплати приймається відповідною радою (абзац перший пункту 6 Постанови №268).

Отож, згідно з підпунктом 3 пункту 2 Постанови №268 керівникам органів надано право за наявності коштів надавати працівникам допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки в розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.

Частиною 5 статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» передбачено надання посадовим особам місцевого самоврядування щорічної відпустки з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу.

У відповідності до п.5 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання затвердження витрат на апарат та виконавчі органи ради вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Пунктом 7.1 Положення про преміювання, виплату надбавок та надання матеріальної допомоги, затверджено рішенням Ужгородської міської ради №2170 від 15.10.2170 року визначено, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2006 №268 матеріальна допомога на оздоровлення надається і виплачується в розмірі, що не перевищує середньомісячну заробітну плату при наданні щорічних відпусток.

Пунктом 7.2 зазначено, що матеріальна допомоги працівникам для вирішення соціально-побутових питань надається за їх заявою та розпорядженням міського голови в розмірі, що не перевищує розмір середньомісячної заробітної плати.

Підсумовуючи викладене, допомога при наданні щорічної відпустки виплачується у розмірі посадового окладу це є мінімальною гарантією держави, а за наявності коштів ця допомога може надаватися у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.11.2018 року по справі №636/3113/16-а.

Відповідно до пункту 7.2 Положення колективного договору між роботодавцем (в особі голови Ужгородської міської Ради) та працівниками Ужгородської міської ради (том І, а.с.19-26) установлено, що матеріальна допомога для оздоровлення при наданні щорічної відпустки надається у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про колективні договори і угоди» (далі - Закон №3356-ХІІ), колективний договір є угодою, яка укладається відповідно до чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців.

Відповідно до статті 5 Закону №3356-ХІІ умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства, (стаття 9 Закону №3356-ХІІ).

Верховним Судом у постанові від 9 березня 2023 року у справі №500/2489/21, правовідносини у якій є подібними до спірних правовідносин у цій справі, вже досліджувалося питання правильного розуміння сутності нормативного врегулювання процедури нарахування та виплати посадовим особам органів місцевого самоврядування матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки.

У наведеній постанові Верховним Судом, серед іншого, зазначено таке:

« 60. Так, згідно з частинами другої - п`ятої статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадові особи одержують заробітну плату, розмір якої має забезпечувати достатній життєвий рівень.

Умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Джерелом формування фонду оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування є місцевий бюджет.

Посадовим особам місцевого самоврядування надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законами України не передбачено тривалішої відпустки, з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

61. Водночас, відповідно до підпункту 3 пункту 2 Постанови КМУ №268 керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці надано право надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника (місячного грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу).

62. Пунктом 12 статті 2 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетні установи - це органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

63. Згідно з частиною першою статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

64. Статтею 13 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.

Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

65. Відповідно до абзацу другого пункту 1 Постанови КМУ №268 умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються органом місцевого самоврядування, виходячи з умов оплати праці, встановлених для державних службовців відповідних категорій і схем посадових окладів згідно з додатками 48 - 54 і 57.

66. Постановою Кабінету Міністрів України від 19 січня 2011 №21 затверджено Порядок зупинення операцій з бюджетними коштами, яким визначено механізм застосування Мінфіном, органами Державної казначейської служби, Держаудитслужби, місцевими, фінансовими органами, головними розпорядниками бюджетних коштів (далі - уповноважений орган) у межах наданих їм повноважень до розпорядників та/або одержувачів бюджетних коштів (далі - розпорядники та/або одержувачі) такого заходу впливу, як зупинення операцій з бюджетними коштами та відповідно до пункту 3 якого у разі прийняття уповноваженим органом розпорядження про зупинення операцій зупиненню підлягають операції з бюджетними коштами на рахунках розпорядників та/або одержувачів за бюджетною програмою (кодом тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів), за якою виявлено порушення вимог бюджетного законодавства.

67. За приписами пункту 8 Постанови КМУ №268 видатки, пов`язані з набранням чинності цією постановою, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання відповідних органів.

68. У листах Мінсоцполітики від 16.10.2009 №620/13/84-09, від 19.07.2010 №671/13-84-10, від 11.09.2013 №10212/0/14-13/13, Міністерством роз`яснювалось, що передбачена підпунктом 3 пункту 2 Постанови КМУ №268 матеріальна допомога на оздоровлення при наданні щорічної відпустки обов`язково має виплачуватися у розмірі посадового окладу, а за наявності коштів - у розмірі середньомісячної заробітної плати.»

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-VІ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права.

За змістом правової позиції ЄСПЛ у справі «Кечко проти України» (рішення від 8 листопада 2005 року) у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Додатково слід наголосити, що Міністерством соціальної політики України, до основних завдань якого входило, зокрема забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері соціальної політики, загальнообов`язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту населення, узагальнення практики застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, неодноразово надавались відповідні роз`яснення з вказаного спірного питання.

Такі роз`яснення були надані Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (Мінекономіки) до якого перейшли повноваження Мінсоцполітики в частині формування та реалізації державної політики у сфері праці, зайнятості населення, трудової міграції, трудових відносин, соціального діалогу (лист за №3511-06/59835-7 від 02.10.2020р).

Таким чином, Мінсоцполітики та Мінекономіки у вказаних роз`ясненнях фактично підтвердило мінімальні та максимальні межі вказаної матеріальної допомоги, а саме: мінімум згідно ч.5 ст.21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» у розмірі посадового окладу, а максимум згідно пп.3 п.2 Постанови КМУ №268 у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Тому, суд погоджується з доводами позивача, що виплата допомоги на оздоровлення при наданні відпустки у розмірі середньомісячної заробітної плати не суперечить інтересам служби і закону, оскільки в даному випадку було реалізовано право Ужгородської міської ради на встановлені законами та Конституцією України гарантії щодо оплати праці у розмірі середньомісячної заробітної плати працівника.

Щодо оцінки доводам позивача у частині незгоди з визначеним відповідачем порядком забезпечення відшкодування матеріальної шкоди відповідно до норм статей 130-136 КЗпП України, суд зазначає наступне.

В оскаржуваному п. 3 вимоги відповідач зобов`язав відшкодування відповідно до норм статей 130-160 КЗпП України матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок неправильного нарахування матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам департаменту фінансів та бюджетної політики Ужгородської міської ради, на загальну суму 1418044,77 грн., у тому числі ЄСВ 255712,97 грн. з подальшим перерахуванням коштів за попередні бюджетні періоди в дохід місцевого бюджету.

Зміст спірної вимоги, яка є індивідуально-правовим актом, а відтак породжує права і обов`язки для підконтрольної установи, якій вона адресована, полягає в тому, щоб забезпечити відшкодування збитків, встановлених контролюючим органом.

Ця вимога сформульована на виконання владних управлінських функцій відповідача. Так, пунктом 15 частини першої статті 10 Закону №2939-XII передбачено, що органи державного фінансового контролю наділені повноваженнями порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях.

Від цього пункту вимоги похідним є пункт про забезпечення відшкодування відповідно до норм статей 130 - 136 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) матеріальної шкоди (втрат), заподіяної внаслідок неправильного нарахування матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам Департаменту фінансів та бюджетної політики Ужгородської міської ради, в розмірі середньомісячної заробітної плати, а не в розмірі посадового окладу на суму 255712,97 грн. Очевидно, що цей пункт спрямований на притягнення винних працівників, про яких мова йде у попередньому пункті вимоги, до матеріальної відповідальності у порядку статей 130 - 136 КЗпП України. Разом з цим оскаржуване розпорядження контролюючого органу видано саме на підставі цього пункту спірної вимоги.

Отже, наведене в сукупності не виключає права підконтрольної установи на перевірку оскаржуваної вимоги в судовому порядку.

Варто зазначити, що з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та його основних засад суди наділені процесуальними повноваженнями встановлювати і оцінювати фактичні обставини справи, перевіряти обґрунтованість вимоги та відповідність її критерію законності.

Тож підсумовуючи вищевказане, вимога, яку орган державного фінансового контролю може пред`явити з метою усунення виявлених порушень законодавства, повинна бути чіткою, зрозумілою та виконуваною тим способом, який в ній викладений.

Спірні пункти вимоги не можуть бути виконані тим способом, який визначив відповідач в цих пунктах, навіть за умови, якщо мало б місце порушення закону, яке б стало підставою для пред`явлення таких вимог.

Як вже зазначено вище, в пункті 3 спірної вимоги відповідач вимагає від позивача забезпечити відшкодування заподіяної шкоди на суму на загальну суму 1418044,77 грн. внаслідок неправильного нарахування і виплати матеріальної допомоги на оздоровлення при надані щорічної відпустки, в порядку, передбаченому статтями 130-136 КЗпПУ.

Однак цими нормами визначаються підстави та порядок відшкодування шкоди, яка заподіяна працівником підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

В даній справі відповідач визначив розмір шкоди в сумі 1418044,77 грн., стверджуючи про допущену Департаментом фінансів та бюджетної політики Ужгородської міської ради помилку, при виплаті своїм працівникам матеріальної допомоги, тобто шкода заподіяна самим роботодавцем, а не працівником, а тому положення статей 130-136 КЗпПУ в спірних правовідносинах не можуть бути застосовані, навіть за умови, якщо зазначене в акті ревізії порушення нарахування і виплати матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки дійсно мало б місце.

Відповідно до положень ст.127 КЗпП помилково виплачені працівнику кошти можуть бути утримані із заробітної плати такого працівника, але лише в тому випадку, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування, і якщо наказ (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу про таке відрахування буде винесено не пізніше одного місяця з дня виплати неправильно обчисленої суми.

Інших правових підстав для утримання чи стягнення з працівника коштів, які були зайво йому виплачені внаслідок помилки роботодавця, законодавство не передбачає.

Працівник не позбавлений права добровільно на свій розсуд повернути підприємству зайво сплачену йому підприємством суму, однак можливість реалізації працівником такого права не може бути покладена в основу вимоги органу державного фінансового контролю, яка направляється до підконтрольної установи з метою усунення виявлених ревізією порушень, оскільки усунення підконтрольною установою виявлених порушень не повинно залежати від реалізації працівником своїх прав.

Разом з тим, частиною 2 статті 130 КЗпП України, визначено, що при покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Однак, зібраними у справі доказами не підтверджуються заподіяння прямої дійсної шкоди винними протиправними діями (бездіяльністю) працівників, позаяк дії позивача з виплати матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі середньомісячної заробітної плати відповідають приведеним положенням законодавства та підтверджуються відповідними доказами, які серед іншого містяться в електронній формі на офіційних сайтах Ужгородської міської ради та позивача.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатні беззаперечні докази на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірності, згідно з вимог ч.2 ст.19 Конституції України, ч.2 ст.2 КАС України, оскаржуваної вимоги (п.3), сформованої в листі 26.07.2021 року №130720-14/2137-2021 «Про усунення виявлених ревізією порушень», а відтак така належить скасуванню з вищенаведених підстав.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Отже, понесені позивачем, як суб`єктом владних повноважень, судові витрати по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Департаменту фінансів та бюджетної політики Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, буд. 3, код ЄДРПОУ 02313559) до Західного офісу Держаудитслужби в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 40922492) про визнання протиправним та скасування пункту висновку - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати пункт 3 вимоги управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області від 26.07.2021 року №130720-14/2137-2021 про забезпечення відшкодування відповідно до норм статей 130-136 КЗпП України матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок неправильного нарахування матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам департаменту фінансів та бюджетної політики Ужгородської міської ради, на загальну суму 1418044,77 грн., у тому числі ЄСВ - 255712,97 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У зв`язку з перебуванням головуючої судді Калинич Я.М. у відрядженні з 08 березня 2024 року по 12 березня 2024 року (включно), повний текст рішення виготовлено та підписано 13 березня 2024 року.

СуддяЯ. М. Калинич