Постанова

від 28.10.2022 по справі 755/14448/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

єдиний унікальний номер справи: №755/14448/19

номер провадження №22-ц/824/3832/2022

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Білич І.М.

суддів Коцюрби О.П., Слюсар Т.А.

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 квітня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Голосіївського районного суду міста Києва Плахотнюк К.Г.,

у цивільній справі №755/14448/19 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова фінансова група «Глєбов і партнери», третя особа: Філія комунального підприємства «Київпастранс» Куренівського тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо про стягнення страхового відшкодування,-

в с т а н о в и л а:

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова фінансова група «Глєбов і партнери», третя особа: Філія комунального підприємства «Київпастранс» Куренівського тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо, в якому просила стягнути з ПрАТ «СФГ «Глєбов і партнери» на її користь 148 658,31 грн., з яких: 102 000 грн. - страхове відшкодування, 9309,62 грн. інфляційне збільшення боргу, 2909 грн. - 3% річних, 34439,69 - пеня та судові витрати.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що вона є спадкоємицею після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 , який працював на посаді водія тролейбуса р.н. 1112 Куренівського тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо КП «Київпастранс» та був застрахований відповідно до договору про закупівлю послуг з обов`язкового особистого страхування водіїв та кондукторів (контролерів-касирів) від нещасних випадків на транспорті №1/ОНБ/17.53.17-14 від 27 січня 2017 року, який укладений між ПрАТ «СФГ «Глєбов і партнери» та КП «Київпастранс».

08 серпня 2017 року з ОСОБА_2 стався нещасний випадок на виробництві в результаті якого він загинув.

За фактом нещасного випадку проведено службове розслідування за результатами якого складено Акт №2 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом від 02 серпня 2018 року (форми Н-1).

Обставини дорожньо-транспортної пригоди встановлено вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 16 липня 2018 року, який набрав законної сили 28 листопада 2018 року.

За фактом настання страхового випадку позивач звернулася до ПрАТ «СФГ «Глєбов і партнери» із заявою про виплату страхового відшкодування, додавши всі необхідні документи. Однак, суму страхового відшкодування не виплачено, у зв`язку з чим вона звернулася до суду з даним позовом, який просила задовольнити в повному обсязі.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 23 квітня 2021 року ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просила скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, за яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції ухвалено рішення всупереч Положення «Про обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті», відповідно до якого таке страхування є окремим видом, має дещо іншу правову природу та не залежить від відшкодування збитків, адже передбачає страхування саме для водіїв. Крім того, зазначає, що страховим випадком згідно п.3 договору є загибель або смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку на транспорті. Також, вказує, що на підтвердження нещасного випадку на транспорті складено Акт №2 про нещасний випадок пов`язаний з виробництвом затверджений 02 серпня 2018 року за формою Н-1. Звертаючи увагу, на відсутність відмови ПрАТ «СФГ «Глєбов і партнери» у здійсненні страхової виплати про яку суд першої інстанції зазначає у рішенні.

Також, судом першої інстанції не було розглянуто заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яка була подана представником скаржника у зв`язку з карантинними обмеженнями, що порушило права ОСОБА_1

03 серпня 2022 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник ПрАТ «СФГ «Глєбов і партнери» - Трофіменко К.А. заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим та просив залишити його без змін.

Відповідно до ч. 1. ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників процесу про розгляд справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи таперевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 отримано відшкодування завданих збитків за рахунок ОСОБА_4 , тобто особи, яка винна у їх заподіянні, що підтверджено вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 16 липня 2018 року, який набрав законної сили 28 листопада 2018 року, а відтак підстави для виплати страхового відшкодування відсутні.

Проте погодитися з такими висновками суду не можна виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так судом при розгляді справи встановлено, що ОСОБА_2 працював в Куренівському тролейбусному ремонтно-експлуатаційному депо КП «Київпастранс».

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом.

Згідно висновку комісії, що викладений в акті проведення спеціального розслідування нещасного випадку від 02 серпня 2018 року, нещасний випадок з водієм тролейбуса Куренівського ТРЕД ОСОБА_2 визнано таким, що пов`язаний з виробництвом, відповідно до п.п. 1 п. 15 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1232 від 30 листопада 2011 року.

Особи, дії або бездіяльність яких призвели до настання нещасного випадку: ОСОБА_4 , керуючи автомобілем «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався з перевищенням максимальної швидкості, під час руху проявив неуважність до дорожньої обстановки, не вибрав безпечну швидкість керованого ним автомобіля з урахуванням дорожньої обстановки, щоб постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, при виникненні перешкоди для руху не вжив заходів до зменшення швидкості аж до зупинки керованого автомобіля або безпечного і завчасного об`їзду перешкоди, а продовжив рух далі. Перед виконанням маневру перестроювання у третю смугу з метою об`їзду тролейбуса ОСОБА_4 не впевнився в безпеці даного маневру, внаслідок чого здійснив наїзд на ОСОБА_2 . Порушено: п.п. 2.3 «б», 10.1, 12.1, 12.3 та 12.9 «б» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року.

Члени комісії зі спеціального розслідування мали зустріч з членами сім`ї потерпілого з метою розгляду питань щодо розв`язання соціальних проблем, які виникли внаслідок нещасного випадку, та пояснили їх права в зв`язку з настанням нещасного випадку згідно чинного законодавства України.

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 16 липня 2018 року, який набрав законної сили 28 листопада 2018 року, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

ОСОБА_4 звільнено від призначеного покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року;

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 задоволено повністю - стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 153 133, 90 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 500 000, 00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 був застрахований від нещасних випадків на транспорті за договором №1/ОНВ/17 від 27 січня 2017 року про закупівлю послуг з обов`язкового особистого страхування водіїв та кондукторів (контролерів-касирів), який укладений між ПрАТ «СФГ «Глєбов і партнери» та КП «Київпастранс».

Відповідно до п.3 договору страховим випадком є загибель або смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку на транспорті.

Розмір страхової суми для кожної особи становить 6000 тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 102 000 грн. згідно п. 6.2. договору.

У разі загибелі або смерті застрахованої особи внаслідок нещасного випадку на транспорті, сім`ї загиблого або його спадкоємцю страховик виплачує 100 % страхової суми згідно п.7 договору.

Відповідно до п.9 договору цей договір набирає чинності з 27 січня 2017 року до 26 січня 2018 року, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань, які виникли під час дії цього договору.

Пунктом 11.3 договору передбачено, що страхова виплата здійснюється страховиком на підставі:

- заяви застрахованої особи про страхову виплату;

- акта про нещасний випадок (форма Н-1);

- завіреної страхувальником копії подорожнього листа;

- листа непрацездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення інвалідності;

- у разі загибелі чи смерті застрахованої особи внаслідок настання страхового випадку - копії свідоцтва про смерть та документи про право на спадщину для спадкоємців;

- оригіналу або завіреної копії цього договору;

- документів, що дозволяють ідентифікувати одержувача страхового відшкодування - фізичну особу (паспорт, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру);

- інших документів на вимогу страховика щодо з`ясуванння обставин настання страхового випадку та розміру страхового відшкодування;

Згідно з п. 11.4 договору рішення про здійснення виплати страхового відшкодування або про відмову у здійсненні виплати приймається та страхове відшкодування (страхова виплата) виплачується протягом 10 (десяти) днів з дня одержання всіх необхідних документів зазначених у п.11.3 цього договору.

З метою отримання страхової виплати 06 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернулася з заявою до ПрАТ «СФГ «Глєбов і партнери» про здійснення страхової виплати.

05 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до ПрАТ «СФГ «Глєбов і партнери» з заявою про надання відповіді стосовно виплати страхового відшкодування.

Однак, відповіді на свої звернення позивач не отримала. Не були вони надані також як в ході розгляду справи в суді першої так і апеляційної інстанцій.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із положеннями п. 2 ч. 1 ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Згідно із вимогами п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Положеннями ч. 1 ст. 990 ЦК України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно із положеннями ст. 16 Закону «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 цього Закону страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком, відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Частинами 1, 2 ст. 26 Закону України "Про страхування" встановлено, що підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є:

1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;

2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку;

4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;

5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) інші випадки, передбачені законом.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору, у першу чергу, становлять його умови, визначені на розсуд сторін.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.16.1.7 договору про закупівлю послуг з обов`язкового особистого страхування водіїв та кондукторів (контролерів-касирів) від нещасних випадків на транспорті № 1/ОНВ/17 що був укладений між ПрАТ «Страховою Фінансовою Групою «Глєбов і партнери» та КП «Київпастранс» - підставою для відмови страховика у здійснені страхового відшкодування є отримання вигодонабувачем (спадкоємцем) у повному обсязі відшкодування збитків від особи винної у їх заподіянні.

Як вбачається з матеріалів справи, вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 16 липня 2018 року з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 стягнуто 153 133, 90 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

За змістом ч. 1 ст. 991 ЦК та ч. 1 ст. 26 Закону України «Про страхування » страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала. Отже, якщо суд уже вирішив питання щодо відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП винною особою, то під час розгляду справи про відшкодування такої шкоди за рахунок страховика суд має з`ясувати, чи виконане таке рішення, тобто чи одержав потерпілий відшкодування збитків від винної особи.

Згідно з ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції, при постановленні рішення не перевірялися та не досліджувалися обставини щодо відсутності доказів про отримання вигодонабувачем (спадкоємцем) у повному обсязі відшкодування збитків від особи винної у їх заподіянні.

Крім того, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції безпідставно не було взято до уваги той факт, що ухвалюючи вирок суд вказував, що матеріальна шкода потерпілої та цивільного позивача становить 153 133 грн. та складається із вартості понесених останньою витрат на поховання, а саме: придбання труни, ритуальних послуг, поминальних обрядів та іншого.

В той час як договором страхування передбачено виплату страхового відшкодування щодо загибелі або смерті застрахованої особи внаслідок нещасного випадку на транспорті.

Крім того, відповідно до п.11.6 договору страхування, страхова сума виплачується незалежно від виплат за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням та в порядку відшкодування збитків.

Тобто, умовами договору передбачена виплата страхової суми незалежно від виплат за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням та в порядку відшкодування збитків.

Тобто на момент розгляду справи, її матеріали не містити будь-яких доказів на спростування обов`язку щодо страхового відшкодування за умовами договору.

Відповідач не визнаючи заявлені позовні вимоги вказував про те, що смерть ОСОБА_2 настала на проїзній частині, коли ОСОБА_2 не перебував у транспортному засобі, а за обставин ДТП був учасником дорожнього руху у статусі пішохода - не водія. При цьому правові статуси пішохода та водія є різними, тому не допускається суміщення цих двох статусів в одній особі за конкретних обставин настання нещасного випадку -ДТП (п.1.10 Правил дорожнього руху. Відповідно до п.7.1 договору, страхове відшкодування здійснюється у розмірі 100% страхової суми за певною подією, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання (ч.1 ст.8 Закону України «Про страхування») лише за визначенням в договорі страховим ризиком «загибель або смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку під час перебування у транспортному засобі.» Відтак, договір не передбачає здійснення страхового відшкодування у розмірі 100% страхової суми у випадках загибелі або смерті внаслідок нещасного випадку під час перебування застрахованого не у транспортному засобі. Відтак, відповідач за викладених обставин, вважав що ДТП, внаслідок якої загинув ОСОБА_2 , не є страховим ризиком, визначеним страховиком та страхувальником в тексті п. 7.1 договору.

Колегія суддів, вважає, що зазначені доводи відповідача не грунтуються на матеріалах справи, умовах договору страхування та нормах діючого законодавства.

Згідно п.3.1 договору, страховим випадком є загибель або смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті.

Застрахованим вважаються водії тільки на час обслуговування поїздки. На кожен нещасний випадок, що стався із застрахованим водієм на транспорті, підприємство складає Акт про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, за формою Н-1. Таким чином, підтвердженням нещасного випадку на транспорті є Акт №2 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом затверджений 02 серпня 2018 року за формою Н-1, долучений у якості додатку до позовної заяви.

Згідно висновку комісії викладеному у п.6 Акту №2 про нещасний випадок, визначено, нещасний випадок з водієм тролейбуса Куренівського ТРЕД ОСОБА_2 визнано таким, що пов`язаний з виробництвом відповідно до п.п.1п.15 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою КМУ від 30 листопада 2011 № 1232.

Як встановлено у п.3 Акту водій тролейбуса ОСОБА_2 , згідно наряду роботи на 07 серпня 2017 року, затвердженого заступником директора з експлуатації та погодженого з головою профспілки, взяв зміну о 23 год.00хв. для роботи на тролейбусі К-13 бортовий №1112, здійснюючи розвозку водіїв в депо після другої зміни по домівках, тощо.

Згідно п.7 Положення « Про обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті» затвердженого постановою КМУ від 14.08.1996 року № 9597 страховим випадком є: загибель або смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті; одержання застрахованим травми внаслідок нещасного випадку на транспорті при встановленні йому інвалідності; тимчасова втрата застрахованим працездатності внаслідок нещасного випадку на транспорті.

Якщо випадки, визначені у підпунктах «а», «б», «в» цього пункту, сталися внаслідок неправомірних або навмисних дій застрахованого, вони не вважаються страховими і страхова сума при цьому не виплачується.

Зазначене вище свідчить про те, що смерть ОСОБА_2 настала від нещасного випадку на транспорті, коли він виконував свої посадові обов`язки водія згідно чинного законодавства. У діях водія ОСОБА_2 були відсутні будь-які порушення посадової інструкції та чинного законодавства, що і було встановлено Актом про нещасний випадок та вироком суду.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума страхового відшкодування у розмірі 102000 грн. у відповідності до умов договору страхування.

Також, слід зазначити, що відповідно до договору рішення про здійснення виплати або про відмову у здійсненні виплати страхового відшкодування приймається та страхове відшкодування (страхова виплата) виплачується протягом 10 днів з дня одержання всіх необхідних документів. Заява ОСОБА_1 про здійснення страхової виплати до якої долучено документи на підтвердження права на отримання такої виплати датована 06 вересня 2018 року.

Тобто, оскільки відповідно до п. 11.4 договору рішення про здійснення виплати страхового відшкодування або про відмову у здійсненні виплати приймається та страхове відшкодування (страхова виплата) виплачується протягом 10 (десяти) днів, прострочення заборгованості відповідача почалося з 17 вересня 2018 року станом на день звернення до суду з цим позовом (30 серпня 2019 року) до ухвалення судового рішення судом першої інстанції тривало 347 календарних дні.

Страхова компанія не дотрималась зазначено пункту договору страхування, як і не надала будь-яких пояснень з цього приводу, відсутня і відмова у виплаті.

В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як передбачено п. 3 ч. 1 ст. 20 закону України «Про страхування» страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Відповідач повинен був здійснити виплату страхового відшкодування позивачу у строк до 17 вересня 2018 року включно (дата спливу 10-денного терміну з моменту отримання заяви про відшкодування від 06 вересня 2018 року).

За вказаних обставин, а також враховуючи те, що відповідач прострочив виконання свого обов`язку за договором щодо сплати страхового відшкодування, колегія суддів, перевіривши наявні в матеріалах справи розрахунки, приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача: інфляційне збільшення простроченої суми у розмірі 6906,47 грн., три проценти річних від простроченої суми у розмірі 2909,00 грн. та пеню у розмірі 34439,69 грн.

Позивачем також ставилося питання про стягнення з відповідача витрат понесених на правову допомогу, а саме на підготовку позовної заяви у розмірі 10000 грн. На підтвердження понесених витрат скаржником надано Акт про надання послуг від 30 серпня 2019 року.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Доказами, які можуть слугувати підтвердженням заявленого розміру витрат є: договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі документів, акт здачі-приймання виконаних робіт, протокол наданих послуг, рахунки на оплату, банківські документи про оплату послуг.

У відповідності до ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При цьому, на підтвердження понесення вищенаведених витрат позивачем надано до суду лише Акт надання послуг від 30 серпня 2019 року. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних доказів на підтвердження понесених витрат зазначених в Акті саме по даній справі, оскільки матеріали справи не містять договору про надання правової (правничої) допомоги, що унеможливлює встановлення відповідності понесених витрат зазначених в даному Акті.

Положеннями ст. 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч.ч. 1, 2 ст. 376 ЦПК України).

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду як таке що постановлено з порушенням норм матеріального права підлягає скасуванню з постановленням нового про часткове задоволення заявлених позовних вимог з зазначених вище підстав.

Керуючись ст.ст.368,374,376,379, 381-384,387 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

РішенняГолосіївського районного суду міста Києва від 23 квітня 2021 рокускасувати та ухвалити нове, за яким:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова фінансова група «Глєбов і партнери» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. М.Грушевського, 34/1, ЄДРПОУ: 31565863) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) 102 000 грн.(сто дві тисячі гривень) страхового відшкодування, інфляційне збільшення простроченої суми у розмірі 6906,47 грн.(шість тисяч дев`ятсот шість гривень сорок сім копійок), три проценти річних від простроченої суми у розмірі 2909,00 грн.(дві тисячі дев`ятсот дев`ять гривень) та пеню у розмірі 34439,69 грн.(тридцять чотири тисячі чотириста тридцять дев`ять гривень шістдесят дев`ять копійок).

У задоволенні інших вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Суддя-доповідач :

Судді: