Постанова

від 25.10.2007 по справі 6/330а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/330а

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 698-166, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

 "25" жовтня 2007 р.           11 год. 55 хв.  , м. Чернігів                     Справа № 6/330а

Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді                                        Блохіної Ж.В.

при секретарі                         Рубан Н.О.,

за участю  представників:

позивача                                 Пінчук Т.О., довіреність №02/597 від 26.09.2007р.,

                                                 Липницької Л.С., довіреність №02/595 від 26.09.2007р.,

                                                 Міхно Л.І., довіреність №02/596 від 26.09.2007р.,                                                   

відповідача                            Ступака С.О., довіреність №3083/9/10-010 від 14.05.2007р.,

                                                 Несин Т.М., довіреність №6408/9/10-010 від 26.09.2007р.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

позов                                       державного підприємства „Державний науково - дослідний

                                                та    проектно –вишукувальний   інститут

                                                „НДІпроектреконструкція”  в особі Чернігівського філіалу

                                                „Чернігівцивільпроектреконструкція”,

                                                  м. Чернігів, проспект Миру, 21-а

до  відповідача                      Державної податкової інспекції у м. Чернігові,

                                                  м. Чернігів, вул. Кирпоноса, 28,

про                                            визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

                                                               ВСТАНОВИВ:

Державним підприємством „Державний науково - дослідний та проектно - вишукувальним інститутом „НДІпроектреконструкція”  в особі Чернігівського філіалу  „Чернігівцивільпроектреконструкція” подано позов до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 28.04.2007р. №0008871510/0, яким  визначено  податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств  в сумі 959 грн., в тому числі 913 грн. основного платежу та 46 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідач  проти позову заперечує.

Представники позивача підтримали позовні вимоги, просять їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на наступне. ДПІ у м. Чернігові проведена перевірка декларації з податку на прибуток за 2006 рік Чернігівського філіалу  „Чернігівцивільпроектреконструкція”, складено акт від 24.04.2007р., на підставі даних якого  прийнято спірне податкове повідомлення-рішення. Представники вважають, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з  порушенням норм податкового законодавства, зокрема, підпункту 5.2.2 пункту 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, на підставі якого в 2006 році підприємство правомірно включило в валові витрати добровільно перераховані кошти в сумі 7,8 тис. грн., що становить  розмір, що перевищує два відсотки, але не більше п'яти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього 2005 звітного  року, в звязку з чим відповідач безпідставно  донарахував податок на прибуток  в сумі 913 грн. та застосував штрафні (фінансові) санкції.

Окрім того, обґрунтовуючи позовні вимоги, представники позивача посилаються на постанову господарського суду м. Києва від 19.07.2006р. та ухвалу  Київського  апеляційного господарського суду від 18.10.2006 по справі N 05-05-11/5724-А.

Представники  відповідача заперечують щодо позовних вимог, просять у позові відмовити, посилаючись на правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, оскільки під час перевірки декларації з податку на прибуток за 2006 рік встановлено порушення позивачем підпункту 5.2.2 пункту 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003р. №143, оскільки підприємство мало право віднести до валових витрат частину суми, що фактично перерахована протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до  неприбуткових організацій, визначених у пункті 7.11 статті 7 цього Закону суми коштів, що перераховані юридичним особам, яка не перевищує 5% оподатковуваного прибутку попереднього звітного року зменшену на 2% оподатковуваного прибутку попереднього звітного року. Тому позивач  мав право включити до валових витрат у 2006 році суму 4148 грн., а не 7,8 тис грн.,  що призвело до заниження податку на прибуток за звітний період на 913 грн.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, встановивши обставини, які мають значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Державною податковою інспекцією у м. Чернігові прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.04.2007р. №0008871510/0, яким Чернігівському філіалу  „Чернігівцивільпроектреконструкція” Державного підприємства „Державний науково - дослідний та проектно - вишукувальний інститут „НДІпроектреконструкція” визначено  податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств  в сумі 959 грн., в тому числі 913 грн. основного платежу та 46 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Дане податкове повідомлення-рішення прийнято Державною податковою інспекцією у м. Чернігові на підставі висновків проведеної невиїзної документальної (камеральної) перевірки податкової звітності  з податку на прибуток, а саме декларації з податку на прибуток підприємства за 2006 рік, за результатами якої складено акт №342/15-124 від 24.04.2007р.

Як вбачається з акту, податковий орган дійшов наступного висновку.

Позивачем в рядку 04.8 „добровільне перерахування коштів, передача  |товарів (робіт, послуг)” Декларації про прибуток підприємства за 2006 рік, де вказується загальна сума витрат платника на добровільне перерахування коштів, передачу товарів (виконання робіт, надання послуг), що включаються до валових витрат, вказано суму 7,8 тис. грн., що є порушенням п.п.5.2.2 п.5.2 ст5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” №334/94-ВР від 28.12.94р. та  Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003р. №143, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.04.2003р. за №271/7592.

За даними ДПІ у м. Чернігові в рядку 04.8 Декларації з податку на прибуток за 2006 рік має бути зазначена сума 4148 тис. грн.

За таких обставин податковий орган дійшов висновку, що позивачем занижено податок на прибуток за звітний  2006 рік на 913 грн.

Посилаючись на п.п. „в” п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.2000р., посадова особа, яка склала акт перевірки, попереджає  підприємство про те, що відповідальність за встановлене порушення передбачена п.п.17.1.4 п.17.1 ст. 17 даного Закону.

Рішеннями ДПІ у м. Чернігові від 29.05.2007р. №11237/10/25-008, ДПА в Чернігівської області від 26.06.2007р. №1276/10/25-020, ДПА України від 05.09.2007р. №8552/6/25-0115 податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 28.04.2007р. №0008871510/0 залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України  завданням  адміністративного  судочинства  є  захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Закон України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.2000р. ( далі –Закон №2181) є спеціальним законом з питань оподаткування,  який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій  органів  стягнення.

Згідно підпункту „в” підпункту 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону №2181 контролюючий орган зобов'язаний  самостійно  визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий   орган  внаслідок  проведення  камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

        Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Як вбачається з акту №342/15-124 від 24.04.2007р., відповідачем була  проведена  камеральна перевірка декларації з податку на прибуток за 2006 рік Чернігівського філіалу „Чернігівцивільпроектреконструкція” Державного підприємства „Державний науково - дослідний та проектно - вишукувальний інститут „НДІпроектреконструкція”  і встановлено порушення позивачем підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” №334/94-ВР від 28.12.94р. ( далі –Закон №334) та Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003р. №143, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.04.2003р. за №271/7592 ( далі –Порядок №143), оскільки у рядку 04.8 Декларації про прибуток за 2006 рік підприємство  завищило на 3652 грн. загальну суму витрат платника податку на добровільне перерахування коштів, яка повинна становити 4148 грн.

В самому акті перевірки відсутнє пояснення стосовно того, яким чином податковий орган визначив  суму витрат 4148 грн.

З письмового заперечення на позов та пояснень представників відповідача встановлено наступне.

Відповідно до додатка Р2 до декларації за 2006 рік загальна суми витрат платника на добровільне перерахування коштів складає 7800 грн.. Сума фактично добровільно перерахованих коштів складає 10032 грн.. Оподатковуваний прибуток попереднього звітного 2005  року складає 294200 грн. На думку відповідача, підприємство має право віднести до валових витрат частину суми, що фактично перерахована, яка не перевищує 5% оподатковуваного прибутку попереднього звітного року (294200 грн.. х 0,05 = 14710 грн..), зменшену на суму 2% оподатковуваного прибутку попереднього звітного року ( 294200 грн.. х 0,02 = 5884 грн..) Отже, із фактично перерахованих 10032 грн. платник має право включити до валових витрат у 2006 році 4148 грн. (  10032 грн. –5884 грн.). Різниця між задекларованою сумою 7800 грн. і сумою, що повинна була відноситись до складу валових витрат 4148 грн. складає 3652 грн.

Відтак відповідач  збільшив позивачу податку на прибуток за 2006 рік на 913 грн. ( 3652 грн. х 0,25 =913 грн. , де 0,25 –ставка податку на прибуток).

Такі висновки контролюючого органу не відповідають чинному законодавству з  наступних підстав.

Згідно з п.3.1 ст. 3 Закону №334 об'єктом оподаткування  є  прибуток,  який  визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

    суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

    суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.п.5.2.2 п.5.2 ст. 5 Закону №334 до складу валових витрат включаються суми  коштів  або  вартість  товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до  неприбуткових організацій, визначених у пункті 7.11 статті 7 цього Закону суми коштів, що перераховані юридичним особам, у тому числі неприбутковим організаціям - засновникам постійно діючого третейського суду, у розмірі, що перевищує два відсотки, але не більше п'яти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, за винятком внесків, передбачених підпунктом 5.6.2 пункту 5.6 цієї статті, та внесків, передбачених підпунктом 5.2.17 цього  пункту.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003р. №143, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.04.2003р. за №271/7592, затверджено Порядок складання декларації з податку на прибуток підприємства, згідно підпункту 3.1 пункту 3 якого при заповненні рядка 04.8 декларації слід керуватися пп.5.2.2-5.2.3, 5.2.11,5.2.13, 5.2.17 п.5.2 ст.5  Закону №334.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 12.10.2005  N 448, зареєстрованим в Міністерстві  юстиції України 2 листопада 2005 р. за N 1323/11603, затверджено Зміни до форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затверджених    наказом    Державної   податкової адміністрації  України  від  29.03.2003  N  143 ( далі –Порядок №448).

Згідно Змін до форми декларації з податку на прибуток підприємства Додаток  Р2 до рядка 04.8 декларації „Витрати на добровільне перерахування коштів, передачу товарів (виконання робіт, надання послуг)” викладено в новій редакції.

Так, у першому рядку Додатка Р2 вказується загальна сума витрат платника на добровільне перерахування коштів, передачу товарів (виконання робіт, надання послуг), що включаються до валових витрат, котра визначається як сума показників пронумерований рядків 1, 2 , 3. 4, 5 додатка Р2.

Зокрема, у рядку 1 Додатка Р2 зазначено „Частина суми, зазначеної у рядку В, що не перевищує суми (А х 0,05), зменшена на суму (А х 0,02)”.

У свою чергу в рядку В Додатку Р2 вказується сума перерахованих коштів та/або вартість переданих товарів (виконаних робіт, наданих послуг), у тому числі: (В1 + В2 ):     

- до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування (підпункт 5.2.2 Закону №334, рядок В1 Додатку Р2);

- до неприбуткових організацій, визначених у пункті 7.11 Закону, а також суми коштів, що перераховані юридичним особам –засновникам постійно діючого третейського суду (підпункт 5.2.2 Закону №334, рядок В2 Додатку Р2).

Саме  відповідно до вищевказаних Змін до форми декларації з податку на прибуток підприємства Додаток  Р2 до рядка 04.8 декларації, затверджених  наказом Державної податкової адміністрації України від 12.10.2005  N 448, і керувався відповідач при  перевірці декларації з податку на прибуток за 2006 рік.

Проте, відповідачем не були враховані  наступні обставини.   

Постановою господарського  суду  м. Києва  від  19.07.2006 р. (справа N 05-05-11/5724-А), залишеною без змін ухвалою  Київського  апеляційного господарського  суду   від 18.10.2006, визнано наказ Державної податкової адміністрації України від 12.10.2005  N 448, зареєстрований в Міністерстві  юстиції України 2 листопада 2005 р. за N 1323/11603, „Про затвердження Зміни до форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затверджених  наказом    Державної   податкової адміністрації  України  від  29.03.2003р.  N  143” в частині визначення порядку розрахунку суми перерахованих коштів та/або вартості переданих товарів (виконаних робіт, наданих послуг), яка може бути віднесена до складу валових витрат платника податку згідно з підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, визначеного у другому рядку Додатка Р2 до рядка 04.8 декларації „ Витрати на добровільне перерахування коштів, передачу товарів (виконання робіт, надання послуг)”, а саме: „Частина суми, зазначеної у рядку В, що не перевищує суми (А х 0,05), зменшена на суму (А х 0,02)” таким, що не відповідає акту вищої юридичної сили –Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”( п.п.5.2.2 п.5.2 ст.5).

Відповідно до  пунктів  16.4 і 16.15 статті 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", статті 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та у зв'язку з ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2006 по справі N 05-05-11/5724-А наказом Державної податкової адміністрації України „Про внесення змін до деяких наказів ДПА” від 05.07.2007р. №408, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 липня 2007 р. за N 840/14107 ( далі –Наказ №408), унесено  до  додатка  Р2  до  рядка 04.8 форми декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 N 143, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 08.04.2003  за  N  271/7592, такі зміни:

        рядок 1 викладено такій редакції: "Частина суми, зазначеної у рядку В, що перевищує суму (А х 0,02), але не більше суми (А х 0,05)”.

Згідно Додатку Р2 до рядка 04.8 декларації позивача з податку на прибуток підприємства за 2006 рік:

оподатковуваний прибуток попереднього звітного року  становить 294200 грн..;

загальна сума витрат платника на добровільне перерахування коштів становить 7800 грн.;

чистина суми, зазначеної у рядку В, що  не перевищує суми (А х 0,02), зменшена на  суму (А х 0,05) становить 7800 грн.

Отже, відповідно до додатка Р2 до декларації за 2006 рік загальна суми витрат платника на добровільне перерахування коштів складає 7800 грн. Оподатковуваний прибуток попереднього звітного 2005  року складає 294200 грн. Підприємство віднесло до валових витрат суму 7800 грн., яка перевищує два відсотки ( 294200 грн.. х 0,02 = 5,9 тис. грн..), але не більше п'яти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного  року (294200 грн.. х 0,05 = 14,7 тис. грн..).  Отже позивач включив до валових витрат у 2006 році 7,8 тис. грн.

Такий розрахунок Додатку Р2  до рядка 04.8 декларації суперечить Порядку №448, який був чинним на момент складання позивачем декларації про прибуток підприємства за 2006 рік, проте, повністю відповідає підпункту 5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону №334 та Порядку №143 з урахуванням змін, внесених Наказом №408.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.

Відтак, ДПІ у м. Чернігові, проводячи 24.04.2007р. камеральну перевірку декларації з податку на прибуток підприємства за 2006 рік, не мала  правових підстав перевіряти її з точки зору дотримання підприємством тільки вимог Порядку №448, який на момент проведення перевірки у судовому порядку був визнаний  таким, що не відповідає акту вищої юридичної сили –Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” ( п.п.5.2.2 п.5.2 ст.5), в частині визначення витрат на добровільне перерахування коштів, передачу товарів (виконання робіт, надання послуг), а саме: „Частина суми, зазначеної у рядку В, що не перевищує суми (А х 0,05), зменшена на суму (А х 0,02), в той час як показники  Додатку Р2 до рядка 04.8 до декларації визначені позивачем відповідно до акту вищої юридичної сили –Закону №334.

Відтак, позивач  подав декларацію про прибуток за 2006 рік відповідно до п.п.5.2.2 п.5.2 ст.5  Закону №334.

У частини 3 статті 2 КАС України передбачено наступне:

“У  справах  щодо  оскарження рішень,  дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та законами України;

       2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

       3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

       4) безсторонньо (неупереджено);

       5) добросовісно;

       6) розсудливо;

       7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

       8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

       9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

     10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в Україні в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб”єкта владних повноважень обов”язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів належними засобами доказування правомірність прийняття податкового повідомлення –рішення про визначення податкового зобовязання  з податку на прибуток підприємства в сумі 959 грн. Чернігівському філіалу  „Чернігівцивільпроектреконструкція”.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення, яке є предметом спору, діяв з порушенням Конституції України та чинного  законодавства, упереджено, необґрунтовано,  недобросовісно, а тому таке рішення  має бути визнано недійсним.

 З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги   підлягають задоволенню.

       Керуючись ст. ст. 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

         С У Д    П О С Т А Н О В И В:    

   1. Позов задовольнити повністю.

   2. Визнати  повністю недійсним  податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 28.04.2007р. №0008871510/0, яким Чернігівському філіалу  „Чернігівцивільпроектреконструкція” Державного підприємства „Державний науково - дослідний та проектно - вишукувальний інститут „НДІпроектреконструкція” визначено  податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств  в сумі 959 грн., в тому числі 913 грн. основного платежу та 46 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

   3. Стягнути з  Державного бюджету України на користь Чернігівському філіалу  „Чернігівцивільпроектреконструкція” Державного підприємства „Державний науково - дослідний та проектно - вишукувальний інститут „НДІпроектреконструкція” ( м. Чернігів, проспект Миру, 21-а,  ідентифікаційний код 14233162, рахунок 26005937664170 в  ЧФ ФАКБ УСБ) 3,40 грн. судових витрат.

 4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

            Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений  Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

           У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

            5. Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

      Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд  першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

      Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160  Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

      Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

       Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення вищевказаних строків залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

         Постанова в повному обсязі виготовлена 29.10.2007р.

Суддя                                                                                                                Ж.В. Блохіна