Ухвала

від 01.12.2022 по справі 367/1595/16-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Київський апеляційний суд

Провадження № 11-кп/824/869/2022 Головуючий в суді першої інстанції: ОСОБА_1

Єдиний унікальний № 367/1595/16-к Суддя-доповідач: ОСОБА_2

Категорія справи: ч. 5 ст. 191 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2022 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретарів судового засідання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 , прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Бучанської окружної прокуратури ОСОБА_8 та представника цивільного позивача ТОВ «Фордон Есет Менеджмент» ОСОБА_9 на вирок Ірпінського міського суду Київської області від 03 червня 2021 року у кримінальному провадженні № 12015110040002256 від 25 вересня 2015 року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Львова, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

по обвинуваченню у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_10 ,

захисника ОСОБА_11 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Ірпінського міського суду Київської області від 03 червня 2021 року ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років з позбавленням права займати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю, строком на 3 (три) роки та з конфіскацією всього належного йому на праві особистої власності майна.

Цивільний позов ТОВ «Фордон Есет Менеджмент» про стягнення з ОСОБА_7 збитків (упущеної вигоди) в сумі 342663,30 гривень судом залишений без задоволення.

Судом вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

Згідно з вироком, суд першої інстанції визнав доведеним:

26 вересня 2013 року в реєстрі нотаріальних дій зареєстровано довіреність № 2138 ТОВ «Фордон Есет Менеджмент» (ідентифікаційний код 33785052), місцезнаходження: вул. Старонаводницька, 13-А, секція Е, офіс 44, м. Київ, що діє в інтересах та за рахунок Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Ірпінська інвестиційна група», яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12 (свідоцтво № 5437).

Відповідно до посвідченої довіреності, ОСОБА_7 був уповноваженим подати та підписати від імені ТОВ «Фордон Есет Менеджмент» (далі - Товариство) попередні договори та договори купівлі-продажу квартир, розташованих в АДРЕСА_2 , на суму не більше 1000000,00 гривень.

ОСОБА_7 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою поліпшення майнового становища інших осіб, будучи повіреним Товариства за довіреністю, зареєстрованою в реєстрі нотаріальних дій за № 2138, від 26 вересня 2013 року, розтратив майно Товариства шляхом безоплатної передачі у приватну власність квартири ОСОБА_13 за наступних обставин.

Так, 25 березня 2014 року (точний час досудовим розслідуванням не встановлений) ОСОБА_7 , діючи всупереч інтересам та будучи повіреним Товариства, з метою поліпшення майнового становища інших осіб, користуючись правом подати та підписати від імені Товариства договори купівлі-продажу квартир, розташованих в АДРЕСА_2 , знаходячись в офісному приміщенні приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу ОСОБА_14 (свідоцтво № 5125), що за адресою: АДРЕСА_3 , розтратив майно Товариства шляхом укладання з ОСОБА_13 договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 (яка належала Товариству на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 15 лютого 2014 року), що знаходиться у будинку АДРЕСА_5 , без сплати грошових коштів в безготівковій формі на рахунок № НОМЕР_2 за вищевказану квартиру. Однак, згідно з умовами договору, ОСОБА_7 в офісі приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу ОСОБА_14 підтвердив своїм підписом на даному договорі отримання на розрахунковий рахунок Товариства № НОМЕР_2 , відкритий в АБ «Укргазбанк», грошових коштів в розмірі 399200,00 гривень.

Таким чином, незаконними діями ОСОБА_7 ТОВ «Фордон Есет Менеджмент», відповідно до висновку про вартість об`єкта оцінки від 24 березня 2014 року, завдано матеріальної шкоди в сумі 399200,00 гривень, що є особливо великим розміром.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить ухвалений стосовно нього обвинувальний вирок скасувати і закрити кримінальне провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Обґрунтовуючи такі вимоги апеляційної скарги, ОСОБА_7 зазначає про те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, надав неправильну оцінку наявним у ній доказам, що призвело до невідповідності викладених в обвинувальному вироку висновків фактичним обставинам кримінального провадження, а також вказує про істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування норм матеріального права.

На переконання апелянта, всупереч висновкам суду, сформульоване обвинувачення у вчиненні розтрати ввіреного йому майна ТОВ «Фордон Есет Менеджмент» - квартири АДРЕСА_6 , ґрунтується виключно на припущеннях і не підтверджується належними, допустимими та в сукупності достатніми доказами. При цьому, обвинувачений звертає увагу на те, що:

- посилання суду у вироку на те, що договір купівлі-продажу квартири від 25 березня 2014 року підтверджує факт ввірення чи передачі, а також право встановлювальних документів на неї повіреному ( ОСОБА_7 ), є лише припущенням, оскільки стороною договору (продавцем) є не повірений ОСОБА_7 , а ТОВ «Фордон Есет Менеджмент», що, в свою чергу, спростовує існування об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 191 КК України, у формі розтрати чужого майна, яке було ввірено особі;

- у справі відсутнє будь-яке підтвердження вчинення з його боку умисних дій з корисливих мотивів, з метою поліпшення майнового становища інших осіб, як і не має доказів, які б вказували, в чому саме для нього виражалася вигода, яким чином він міг би збагатитися або в інший спосіб бути зацікавленим від «поліпшення майнового становища інших осіб», не конкретизовано, яких саме осіб. Наведене свідчить про відсутність ознак суб`єктивної сторони складу інкримінованого йому злочину;

- сформульоване обвинувачення є неконкретним і на цьому було наголошено в ухвалі суду першої інстанції від 05 квітня 2016 року про повернення обвинувального акта прокурору. Однак, всупереч попередніх висновків, в оскаржуваному вироку суд визнав сформульоване так само обвинувачення доведеним;

- суд не надав належної оцінки його показанням в суді стосовно встановленого порядку взаємовідносин між ним як повіреним та власником квартир ТОВ «Фордон Есет Менеджмент», які полягали в тому, що обсяг наданих за довіреністю прав не передбачав отримання квартир і правовстановлюючих на них документів від власника під матеріальну відповідальність для подальшого здійснення на власний розсуд їх продажу шляхом підписання відповідних договорів. Також видана на нього довіреність не передбачала переліку належних товариству квартир та можливості самостійного доступу до банківського рахунку підприємства для здійснення контролю надходження грошових коштів та/або здійснення необхідних платежів. Йому, ОСОБА_7 , в усній формі повідомляли про надходження на рахунок оплати від покупця і це було підтверджено в суді директором товариства ОСОБА_9 . Такий порядок застосовувався при укладенні 28 договорів відповідно до наданої суду інформації ТОВ «Фордон Есет Менеджмент» від 05 жовтня 2016 року. Він з власної ініціативи фактично був позбавлений можливості і не міг би укладати та підписувати договори про відчуження квартир від імені продавця (власника);

- висновки суду про те, що довіреністю ТОВ «Фордон Есет Менеджмент» йому було ввірено всі квартири в будинку АДРЕСА_2 не відповідають дійсності. Дана довіреність не наділяла його повноваженнями щодо можливості отримання, користування, утримання, використання, здійснення пошуку покупців та розпорядження квартирами, а в дійсності надавала обмежені права, пов`язані з підписанням відповідних договорів з метою продажу квартир в указаному будинку, які визначалися товариством на підставі розпорядження;

- суд не надав належної оцінки показанням в суді свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , не звернув уваги на наявні в них суперечності, не усунув їх та, не мотивувавши свого рішення, поклав в основу вироку та надав перевагу одним відомостям з показань свідків, а інші відкинув.

При цьому показання свідка ОСОБА_13 стосовно передачі йому, ОСОБА_7 , 25 березня 2014 року у приватного нотаріуса ОСОБА_14 грошових коштів готівкою в сумі 399000,00 гривень та суми, необхідної для оформлення договору купівлі-продажу квартири, не знаходять свого підтвердження в інших доказах у справі, більше того спростовуються показаннями нотаріуса ОСОБА_14 , який зазначив про те, що в його присутності ОСОБА_13 готівку не передавала ні йому, ні ОСОБА_7 , що кошти за оформлення договору були сплачені продавцем.

Свідок ОСОБА_15 постійно змінювала свої показання в суді, але так і не змогла пригадати, у який спосіб придбавалася квартира АДРЕСА_6 . Всупереч показанням цього свідка, свідок ОСОБА_16 показав, що він не заходив до нотаріуса і не був присутнім під час укладення договору купівлі-продажу квартири. Так само не був присутнім при укладенні договору і свідок ОСОБА_17 . Відповідно, показання зазначених свідків не можуть підтверджувати показань ОСОБА_13 про здійснення розрахунку по договору готівкою.

Разом із цим, суд не звернув уваги на відсутність документального підтвердження з його, ОСОБА_7 , сторони про передачу йому грошових коштів у вигляді готівки, як і тому, що, свідок ОСОБА_13 , підписавши договір, засвідчила здійснення оплати у безготівковій формі на банківський рахунок продавця - ТОВ «Фордон Есет Менеджмент».

Окрім наведеного, в матеріалах кримінального провадження відсутній аудіозапис судового засідання від 29 листопада 2016 року, в ході якого допитувалася свідок ОСОБА_13 , а тому суд не міг посилатися на її показання, оскільки журнал судового засідання не містить інформації про їх зміст;

- суд не надав належної оцінки тому, що ОСОБА_9 об`єктивно не міг бути необізнаним про ненадходження на рахунок товариства грошових коштів від продажу квартири. ОСОБА_9 як директор товариства є відповідальною особою за здійснення, в тому числі, бухгалтерського та податкового обліку діяльності підприємства, а у випадку ненадходження грошових коштів виникла б заборгованість, що впливає на податковий облік і звітність. Зважаючи на те, що з 25 березня 2014 року до кінця 2014 року та протягом 6-ти місяців 2015 року товариством неодноразово складалася і його директором підписувалася та подавалася до контролюючих органів податкова звітність, то ОСОБА_9 повинен був бути обізнаний про обставини продажу квартири АДРЕСА_4 та про нездійснення за неї оплати у безготівковій формі на рахунок підприємства, що, в свою чергу, спростовує існування складу і події інкримінованого йому злочину;

- інші письмові докази, на які послався суд в обвинувальному вироку, зокрема: протокол № 09-2013 Загальних зборів учасників ТОВ «Фордон Есет Менеджмент» від 25 вересня 2013 року, яким було прийнято рішення про надання повноважень ОСОБА_7 , які є ідентичними виданої на нього довіреності від 26 вересня 2013 року; Витяг про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей; свідоцтво про право власності від 15 лютого 2014 року ТОВ «Фордон Есет Менеджмент» на квартиру АДРЕСА_6 ; висновок експерта № 81/тдд від 07 грудня 2015 року; довідки стосовно банківських рахунків товариства, - жодним чином не доводять його винуватості у вчиненні злочину та не спростовують його показань в суді;

- в справі відсутні докази завдання ТОВ «Фордон Есет Менеджмент» матеріальної шкоди в сумі 399200,00 гривень, а відсутність реальних збитків спростовує існування об`єктивної сторони та події злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Наведене підтверджується суперечливим рішенням суду у вироку про залишення без задоволення цивільного позову товариства.

З урахуванням наведеного, обвинувачений ОСОБА_7 вважає незаконним, необ`єктивним та необґрунтованим вирок суду першої інстанції про визнання його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Апеляційна скарга обвинуваченого містить клопотання в порядку ч. 3 ст. 404 КПК України про повторне дослідження письмових доказів у кримінальному провадженні, здійснення допиту свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , а також про дослідження звукозапису судового засідання суду першої інстанції від 29 листопада 2016 року, в ході якого допитувалася ОСОБА_13 .

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_8 , не оспорюючи правильність установлених судом фактичних обставин справи, доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину та правильності кваліфікації його дій, просить вирок скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання за ч. 5 ст. 191 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років з позбавленням права займати посади, пов`язані з матеріальною відповідальність, строком на 3 (три) роки та з конфіскацією всього належного йому на праві особистої власності майна.

Обґрунтовуючи такі вимоги апеляційної скарги, прокурор зазначає про те, що призначене судом першої інстанції ОСОБА_7 покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину і даним про його особу внаслідок м`якості. На переконання апелянта, при обранні для обвинуваченого заходу примусу суд не врахував належним чином його поведінки, яка на всіх стадіях кримінального провадження (досудового розслідування та судового розгляду) свідчила про невизнання ним своєї винуватості, що він у скоєному не розкаявся, завдані злочином збитки не відшкодував. На думку прокурора, наведене вказує на особливу небезпечність особи обвинуваченого та його загрозу для суспільства.

В апеляційній скарзі представник цивільного позивача ТОВ «Фордон Есет Менеджмент» ОСОБА_9 просить вирок суду першої інстанції скасувати в частині вирішення цивільного позову та ухвалити новий вирок, яким задовольнити цивільний позов товариства про стягнення з ОСОБА_7 342663,30 гривень збитків у формі упущеної вигоди.

Апелянт вважає, що висновки суду першої інстанції про те, що позивач не довів того, що діями ОСОБА_7 йому завдані збитки у формі упущеної вигоди не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Дійсність договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_6 , зареєстрованого за № 167 від 25 березня 2014 року, підтверджено рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 11 липня 2016 року (справа № 367/3076/15-ц). Зобов`язання покупця оплатити товар є обов`язковим для виконання. Якби право цивільного позивача не було порушено ОСОБА_7 , протиправні дії якого виразилися у розтраті ввіреного йому майна, то товариство отримало б дохід від продажу зазначеної квартири в сумі 399200,00 гривень. Тому ця сума повинна бути стягнута з ОСОБА_7 , оскільки неодержаний дохід від продажу квартири є реальним та документально підтверджений висновком про вартість об`єкту оцінки станом на 24 березня 2014 року і договором купівлі-продажу квартири від 25 березня 2014 року.

До початку апеляційного розгляду представник цивільного позивача ТОВ «Фордон Есет Менеджмент» ОСОБА_9 подав клопотання про проведення розгляду без його участі. За таких обставин та відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України, неприбуття представника цивільного позивача не перешкоджає апеляційному розгляду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_11 , які підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого і заперечували проти задоволення апеляційних скарг прокурора та представника цивільного позивача, прокурора ОСОБА_10 , який просив задовольнити апеляційну скаргу прокурора, а інші - залишити без задоволення, за клопотанням ОСОБА_7 дослідивши письмові докази у кримінальному провадженні, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Наведеним вимогам закону вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 не відповідає.

Положеннями ст. 129 Конституції України регламентовано, що гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами є однією з основних засад судочинства.

Зазначений конституційний припис покладає на суд обов`язок здійснювати повне фіксування судового процесу технічними засобами, оскільки саме за умови такого фіксування судового процесу гарантується конституційне право кожного на судовий захист, а також забезпечується законність та інші основні засади судочинства.

Ці норми Основного Закону України кореспондують з п. 20 ч. 1 ст. 17 КПК України, яким гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами віднесено до загальних засад кримінального провадження, яким повинні відповідати його зміст та форма.

Вимогами ч. 5 ст. 27 КПК України регламентовано, що під час судового розгляду забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Офіційним записом судового засідання є лише технічних запис, здійснений судом у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження є обов`язковим (ч. 4 ст. 107 КПК України).

При цьому ч. 7 ст. 107 КПК України визначено, що незастосування технічних засобів фіксування кримінального провадження у випадках, якщо воно є обов`язковим, тягне за собою недійсність відповідної процесуальної дії та отриманих внаслідок її вчинення результатів, за винятком випадків, якщо сторони не заперечують проти визнання такої дії та результатів її здійснення чинними.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що всупереч зазначеним вимогам закону, під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_7 суд першої інстанції не забезпечив його повне фіксування за допомогою технічних засобів.

Так, в долучених до матеріалів кримінального провадження робочих копіях технічних носіїв інформації відсутній запис судового засідання від 29 листопада 2016 року, в ході якого, відповідно до журналу судового засідання, здійснювався допит свідка ОСОБА_13 , яка є ключовим свідком обвинувачення та показання якої покладені в основу обвинувального вироку щодо ОСОБА_7 .

Разом із цим, в журналі судового засідання від 29 листопада 2016 року не відображений безпосередній зміст показань свідка ОСОБА_13 (т. 4 а.п. 18-19).

На запит Київського апеляційного суду Ірпінським міським судом Київської області було повідомлено про неможливість надання архівної копії аудіозапису судового засідання від 29 листопада 2016 року у даному кримінальному провадженні, оскільки вона відсутня в архіві суду.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно з ч. 1, п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.

Відсутність запису судового засідання від 29 листопада 2016 року, з огляду на значимість незафіксованої процесуальної дії, позбавляє суд апеляційної інстанції можливості перевірити належним чином доводи сторони захисту, які пов`язані з наданою судом першої інстанції у вироку оцінкою показань свідка ОСОБА_13 в судовому засіданні.

При цьому, колегія суддів зауважує, що, на виконання вимог ч. 6 ст. 22 КПК України, апеляційний суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Проте, як сторона захисту, так і сторона обвинувачення, в ході апеляційного розгляду кримінального провадження фактично відмовилися від здійснення повторного допиту свідка ОСОБА_13 , тим самим позбавивши колегією суддів процесуальної можливості надати власну оцінку її показанням.

Так, обвинувачений ОСОБА_7 , хоча в апеляційній скарзі і просив здійснити повторний допит свідків, в тому числі ОСОБА_13 , однак в ході апеляційного розгляду від свого клопотання в цій частині відмовився, не вбачаючи у цьому необхідності. Така позиція обвинуваченого була підтримана його захисником ОСОБА_11 .

Водночас, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції прокурор ОСОБА_10 заявив клопотання про здійснення повторного допиту свідка ОСОБА_13 , у зв`язку із чим вона двічі викликалася до суду, однак жодного разу не з`явилася. В ході здійснення виклику в телефонному режимі свідок повідомила про те, що знаходиться за межами України. Пославшись на те, що свідок знаходиться за кордоном та заперечуючи проти здійснення її допиту з використанням засобів цифрового зв`язку, прокурор також відмовився від свого клопотання.

За таких обставин відсутність звукозапису судового засідання від 29 листопада 2016 року, в ході якого допитувалася свідок ОСОБА_13 , показаннями якої суд обґрунтував обвинувальний вирок та оцінка яких оскаржується захистом, що апеляційний суд об`єктивно позбавлений можливості перевірити, свідчить про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 409, п. 7 ч. 2 ст. 412, п. 1 ч. 1 ст. 415 КПК України є безумовною підставою для скасування судового рішення з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Під час нового розгляду суду належить згідно з нормами матеріального права та з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених кримінальним процесуальним законом, провести судовий розгляд, в ході якого слід, в тому числі, звернути увагу на доводи обвинуваченого та надати належну оцінку показанням свідків і письмовим доказам на предмет спростування або підтвердження сформульованого ОСОБА_7 обвинувачення у розтраті майна ТОВ «Фордон Есет Менеджмент» шляхом безоплатної передачі квартири у приватну власність ОСОБА_13 , - за наслідками якого ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

У зв`язку із цим, оскільки колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування вироку та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, апеляційний суд не перевіряє доводи, викладені в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_7 , стосовно невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та недоведеності його обвинувачення, а також ті, що указані в апеляційній скарзі представника цивільного позивача ТОВ «Фордон Есет Менеджмент» ОСОБА_9 , що стосуються рішення про цивільний позов, який має бути вирішений судом при ухваленні рішення по суті за результатами нового судового розгляду.

Таким чином, апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 і представника цивільного позивача ТОВ «Фордон Есет Менеджмент» ОСОБА_9 підлягають частковому задоволенню.

Що стосується апеляційної скарги прокурора, то відповідно до вимог ч. 2 ст. 415 КК України колегія суддів також не перевіряє викладені у ній доводи, які стосуються призначеного обвинуваченому покарання. Виходячи з цього та оскільки прокурором ставиться питання про ухвалення апеляційним судом нового вироку, його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Бучанської окружної прокуратури ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та представника цивільного позивача ТОВ «Фордон Есет Менеджмент» ОСОБА_9 задовольнити частково.

Вирок Ірпінського міського суду Київської області від 03 червня 2021 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

С У Д Д І:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 .