Рішення

від 28.11.2022 по справі 711/2154/21

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/2154/21

Номер провадження2/711/229/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2022 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого-судді Демчика Р.В.,

при секретарі Кофановій А.О.,

за участі:

представника позивача Лабика Р.Р ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , в особі представника - адвоката Лабика Руслана Романовича, до Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «ТАС» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого,-

встановив:

ОСОБА_3 , в особі свого представника - адвоката Лабика Р.Р., звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ПрАТ «СК «ТАС» про відшкодування шкоди, заподіяною смертю потерпілого.

В обґрунтування позову зазначено, що 09.02.2022 року водій ОСОБА_4 керуючи автомобілем «СКАНІА» із напівпричепом по вул. С.Кішки в м. Черкаси, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , внаслідок чого останній помер.

За фактом ДТП слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Черкаській області матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020251010000650.

Станом на момент ДТП - 09.02.2020 року, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу «Scania G400 LA4X2MNA», р.н.з. НОМЕР_1 , із напівпричепом «Wielton NW3», р.н.з. НОМЕР_2 була застрахована у АТ «СГ «ТАС» (приватне), що підтверджується полісом №АО6753772.

В результаті ДТП та наслідків від нього дружині потерпілого ОСОБА_3 було завдано шкоди, у зв`язку з чим виникло право на її відшкодування за рахунок відповідача.

ОСОБА_3 , через свого представника Мелех Д.О. 15.04.2020 року до страхової компанії подала заяву про виплату страхового відшкодування пов`язаного із понесеними витратами на поховання в розмірі 9499 грн; заяву про виплату страхового відшкодування у вигляді відшкодування моральної шкоди у розмірі 18892 грн; заяву про виплату страхового відшкодування пов`язаного із втратою годувальника в розмірі 66912 грн; заяву про виплату страхового відшкодування у вигляді відшкодування моральної шкоди у розмірі 18892 грн.

24.04.2020 року за вих. № 639 страховою компанією повідомлено ОСОБА_3 та її представника адвоката Мелеха Д.О. про те, що відповідно до п.36.2 ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», призупиняє розгляд справи, тому що на даний час не може прийняти рішення по справі, оскільки на даний час АТ «СГ «ТАС» (приватне) не має документального підтвердження того, що по справі завершене кримінальне провадження.

Оскільки відповідача відмовляє їй у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на вимоги Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» просить суду стягнути з відповідача на користь позивача 28338 грн. страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого; 23367,60 грн. страхового відшкодування витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника; 170028 грн. страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника; 20000 грн. витрат, пов`язаних з професійною правничою допомогою.

Ухвалою суду від 14.04.2021 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.

29.04.2021 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. З даного відзиву вбачається, що сторона відповідач позовні вимоги не визнає в повному обсязі у зв`язку з безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог.

Зазначив, що до АТ «СГ «ТАС» представником позивача було подано заяву про страхове відшкодування по ДТП, що сталася 09.02.2020 року за участю автомобіля «Сканія», номер НОМЕР_1 з причіпом «Велтон» під керуванням ОСОБА_4 та пішохода ОСОБА_5 , при якій останній загинув.

Страховою компанією заведено страхову справу № 66357\34\2020\53 від 22.04.2020 року та на адресу Мелеха Д.О. та ОСОБА_3 було направлено відповідний лист про призупинення страхової справи до вирішення питання в кримінальному провадженні, яке внесено ЄРДР за № 12020251010000650, яка ще й досі, як зазначено в позовній заяві, розслідується СУГУНП в Черкаській області.

Разом з відзивом, представником відповідача до суду подано заяву про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, в якій представник відповідача просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

14.05.2021 року до Придніпровського районного суду м.Черкаси надійшла заява представника позивача про збільшення розміру позовних вимог, в якій представник позивача просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 23338 грн. страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого; 24967 , 60 грн. страхового відшкодування витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника; 170028 грн. страхового відшкодування пов`язаного з втратою годувальника; 20000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.10.2021 року витребувано у СУ ГУ НП в Черкаській області належним чином засвідчену копію висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_5 , проведеного у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020251010000650 за ознаками вчинення злочину передбаченого ч.2 ст. 286 КК України; належним чином засвідчену копію протоколу допиту водія автомобіля «Scania G400 LA4X2MNA», р.н.з. НОМЕР_1 , із напівпричепом «Wielton NW3», р.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , допитаного у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020251010000650 за ознаками вчинення злочину передбаченого ч.2 ст. 286 КК України; належним чином засвідчену копію постанови про закриття кримінального провадження або копію обвинувального акту у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020251010000650 за ознаками вчинення злочину передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Витребувано у Державній податковій службі України довідку про доходи за 2017-2020 роки гр. ОСОБА_5 ,

Витребувано у ГУ ПФ України у Черкаській області довідку форми ОК-5 гр. ОСОБА_5 ; довідку про розмір пенсії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

18.11.2021 року на виконання ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.10.2021 року ГУПФ в Черкаській області надано відомості з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5 на ОСОБА_5 та довідку про розмір пенсії ОСОБА_3

22.11.2021 року на виконання ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.10.2021 року відділом обслуговування громадян №1 Управління обслуговування громадян надано довідку про перебування на пенсійному обліку, як отримувача пенсії по інвалідності ОСОБА_3 та індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_5 .

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.11.2021 року закрите підготовче провадження у справі

24.11.2021 року на виконання ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.10.2021 року ДПС України надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків станом на 12.11.2021 року.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.05.2022 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні представник позивача збільшені позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 09.02.2022 року о 15:05, водій ОСОБА_4 керуючи автомобілем автомобілем «Scania G400 LA4X2MNA», р.н.з. НОМЕР_1 , із напівпричепом «Wielton NW3», р.н.з. НОМЕР_2 по вул. С.Кішки в м. Черкаси, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , внаслідок чого останній помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Про факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 свідчить свідоцтво про смерть серія НОМЕР_5 , що видане Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 460.

Згідно лікарського свідоцтва про смерть №138 від 12.02.2020 року причиною смерті ОСОБА_5 є травма при зіткненні з вантажним автомобілем.

За фактом цієї події, СУГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020251010000650 за ч.2 ст. 286 КК України.

Як вбачається із довідки про склад сім`ї від 20.02.2020 року №221, яка видана виконавчим комітетом Орловецької сільської ради Городищенського району Черкаської області, до складу сім`ї ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 ) входять: ОСОБА_7 - мати, ОСОБА_8 - син.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 від 30.11.2020 року.

Також судом встановлено, що на день своєї смерті ОСОБА_5 перебував у шлюбі з ОСОБА_3 , який укладений 30.10.2014 року, що підтверджується відповідним свідоцтвом про шлюб.

15.04.2020 року представник ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , адвокат Мелех Д.О. звернувся до відповідача із повідомленням про ДТП, що сталася 09.02.2020 року, яке отримано відповідачем 17.04.2020 року.

Крім того, ОСОБА_3 , через свого представника Мелех Д.О. 15.04.2020 року до страхової компанії подала: заяву про виплату страхового відшкодування пов`язаного із понесеними витратами на поховання в розмірі 9499 грн; заяву про виплату страхового відшкодування у вигляді відшкодування моральної шкоди у розмірі 18892 грн; заяву про виплату страхового відшкодування пов`язаного із втратою годувальника в розмірі 66912 грн; заяву про виплату страхового відшкодування у вигляді відшкодування моральної шкоди у розмірі 18892 грн.

24.04.2020 року за вих. № 639 страховою компанією повідомлено ОСОБА_3 та її представника адвоката Мелеха Д.О. про те, що відповідно до п.36.2 ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», призупиняє розгляд справи, тому що на даний час не може прийняти рішення по справі, оскільки на даний час АТ «СГ «ТАС» (приватне) не має документального підтвердження того, що по справі завершене кримінальне провадження.

Звертаючись до суду, з врахуванням збільшення позовних вимог, представник позивача просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 23338 грн. страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого; 24967 , 60 грн. страхового відшкодування витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника; 170028 грн. страхового відшкодування пов`язаного з втратою годувальника; 20000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

В пункті 4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у особи, що її завдала, за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

За змістом частин першої, другої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст. 1187ЦК).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного Кодексу України).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим.

Так, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1).

За вимогами статті 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (ст. 6 ЗУ).

Потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу (п.1.3 ч.1 ЗУ). дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки (п.1.12 ч.1 ЗУ). Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування п.п.9.1, 9.4 ст. 9 ЗУ).

Станом на момент ДТП - 09.02.2020 року, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу «Scania G400 LA4X2MNA», р.н.з. НОМЕР_1 , із напівпричепом «Wielton NW3», р.н.з. НОМЕР_2 була застрахована у АТ «СГ «ТАС» (приватне), що підтверджується полісом №АО6753772.

Відповідно до п.22.1. ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до п.23.1. ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Отже, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом порядку.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_5 загинув внаслідок ДТП, яка сталася 09.02.2020 року. Отже, має місце страховий випадок, а тому незалежно від вини особи, яка завдала шкоди, - шкода ОСОБА_3 завдана смертю фізичної особи (її чоловіка) внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, а тому повинна бути відшкодована страховою компанією, оскільки цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Scania G400 LA4X2MNA», р.н.з. НОМЕР_1 , із напівпричепом «Wielton NW3», р.н.з. НОМЕР_2 була застрахована у АТ «СГ «ТАС» (приватне), що підтверджується полісом №АО6753772.

Щодо правомірності дій відповідача, щодо призупинення розгляду страхової справи, то слід зазначити наступне.

Страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування (п.34.1 ст. 34 згаданого Закону).

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (п.35.1 ст. 35 цього Закону).

Відповідно до п.36.1 ст. 36 Закону, страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Також статтею 36 Закону передбачено, що якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили. У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Як вже було встановлено в судовому засіданні, обставини ДТП, яка відбулась 09.0.2020 року в м. Черкаси, є предметом розгляду у кримінальному провадженні № №12020251010000650 за ч.2 ст. 286 КК України.

Разом з тим, відповідач не вказав, яким чином результати досудового розслідування за кримінальним провадженням за ч.2 ст. 286 КК України, вплинуть на вирішення питання про виплату страхових виплат, розмір яких та право позивача передбачені Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а відповідно до положень ст. 1187 ЦК України, незалежно від наявності вини заподіювача такої шкоди.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача, коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Враховуючи вищенаведене, вина водія у вчиненому кримінальному правопорушенні не має правового значення для вирішення справи щодо виплати страхового відшкодування.

Отже, на думку суду, є помилковими посилання сторони відповідача на необхідності призупинити вирішення питання про виплату страхового відшкодування до дати, коли страховику стане відомо про набрання рішенням законної сили у кримінальній справі.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77,79,80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, то суд приходить до наступних висновків.

Як передбачено ч. 1 та п.1 ч.2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди (п.п. 1 п.27.1 ст. 27 вказаного Закону).

Дорожньо-транспортна пригода сталася 09.02.2022 року, а згідно лікарського свідоцтва про смерть №138 від 12.02.2020, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , Причина смерті: пішохід, травмований при зіткненні з вантажним автомобілем.

Отже, смерть потерпілого внаслідок ДТП настала протягом одного року після ДТП та є прямим наслідком цієї ДТП.

У випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами (п.27.3 ст. 27 Закону).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», у 2020 році встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі і з 01 січня вона становить 4723 грн.

Таким чином, загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю ОСОБА_5 становить 56676 грн. Відповідно, право на отримання страхового відшкодування моральної шкоди мають ОСОБА_3 (дружина загиблого) та ОСОБА_8 ( син загиблого) і розмір страхового відшкодування моральної шкоди позивачу становить 28338 грн., який визначений, шляхом поділу загального розміру страхового відшкодування моральної шкоди на двох осіб, і має бути відшкодована відповідачем.

Щодо витрат, які позивач понесла у зв`язку із похованням чоловіка, то згідно п. 27.4 статі 27 ЗУ «Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004р. №1961-IV, страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Згідно ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

На підтвердження витрат на поховання ОСОБА_5 представником позивача до позовної заяви додано:

- копію товарного чеку №88 від 13.02.2020 року про надання ритуальних на суму 5072 грн., з печаткою ФОП ОСОБА_9 (а.43).

- копію договору - замовлення № 88 на організацію та проведення поховання, де замовником є ОСОБА_3 а виконавцем ФОП « ОСОБА_9 ». Всього надано послуг на суму 5072 грн. (а.44).

- копію чеку КП «ККП Будинок Трауру» на суму 1006 грн. (а.45).

- копію договору-замовлення №204 між ОСОБА_3 та КП «ККП» на суму 1006 грн.

- копію накладної від 12.02.2020 року на суму 3213 грн. (а.47).

- копію товарного чеку б/н від 12.02.2020 року на суму 3213 грн. (а.48).

- копію товарного чеку б/н від 07.05.2020 року на суму 13868 грн. (а.49).

З вказаних документів не вбачається що вказані грошові кошти були витрачені на поховання ОСОБА_5 саме його дружиною ОСОБА_3 , а тому не можуть вважатися належними доказами, які підтверджують понесені нею витрати на поховання ОСОБА_5 .

Разом з тим, під час розгляду справи представником позивача надано копію квитанції до прибуткового касового ордеру №56 від 01.04.2021 року, з якого вбачається що ОСОБА_3 сплатила ПП ОСОБА_11 за установку пам`ятника 1600 грн., які також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах встановлених ст. 1200 ЦК України, то слід зазначити наступне.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Пунктом 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно.

Так, звертаючись до суду із вказаною позовною вимогою, представник позивача посилається на те, що позивач тривалий час перебувала на утриманні свого померлого чоловіка ОСОБА_5 .

З досліджених в судовому засіданні доказів судом встановлено наступне.

З довідки про склад сім`ї від 20.02.2020 року №221, яка видана виконавчим комітетом Орловецької сільської ради Городищенського району Черкаської області, вбачається, що до складу сім`ї ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 ) входять: ОСОБА_7 - мати, ОСОБА_8 - син (а.17).

В копії довідки ЖБК №48 «Консервщик» №19 від 22.03.2021 вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . Її чоловік ОСОБА_5 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , але фактично мешкав із своєю дружиною за вищезазначеною адресою (а.27).

Як вбачається з копії паспорта позивача, з 08.12.2004 року вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а.38)

03.12.2018 року ОСОБА_3 встановлено другу групу інвалідності безтерміново, що підтверджується довідкою до акта МСЕК(а.28).

Як вбачається з копії трудової книжки ОСОБА_5 (а.39-42), з останнього місця роботи - ПП « Е.Т.С. » (ЄДРПОУ 30842327 ) він звільнився 08.02.2019 року, фактично за рік до своєї смерті.

Як вбачається з відомостей ГУПФ України в Черкаській області (форма ОК-5) ОСОБА_5 у 2019 році на ПП «Е.Т.С.» отримав дохід: січень - 4173 грн., лютий - 1260 грн.

Будь-яких доказів, які - б свідчили про те, що ОСОБА_5 , починаючи з березня 2019 року отримував офіційних дохід представником позивача не надано.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 пояснили суду про те, що після звільнення з роботи, ОСОБА_5 працював у Польщі, а зароблені кошти віддавав дружині.

Разом з тим, як вбачається з довідки ГУПФ України в Черкаській області від 15.11.2021 року, ОСОБА_3 перебуває на пенсійному обліку в ГУПФ в Черкаській області та отримує пенсію по інвалідності в розмірі 1934 грн.

Частинами 2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування » передбачено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються серед іншого чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону;

До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:

1) були на повному утриманні померлого годувальника;

2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

За змістом ст. 75 СК України, непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І, ІІ чи ІІІ групи і доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ст. 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

З системного аналізу вищенаведених норм цивільного законодавства, повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо, крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, і що померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів. Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у вигляді грошових переказів, продуктових чи речових посилок тощо.

Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В даній справі підлягає доказуванню особою, яка вимагає страхового відшкодування у зв`язку зі смертю потерпілого, належність до однієї з цих груп, а якщо особа належить до такої групи, то необхідно доказати розмір доходу потерпілого (померлого) та факт знаходження на утриманні. Тобто, надати документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого (померлого), його доходи за попередній (до настання ДТП) календарний рік, розміри пенсії, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника (п.п. «е», п. 35.2 ст. 35 Закону.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 у справі №640/5041/17, а також у постанові від 18.04.2018 у справі № 165/325/17.

Непрацездатні члени сім`ї загиблого, які мали самостійний заробіток або одержували пенсію на час його смерті, можуть бути визнані утриманцями потерпілого, якщо частка заробітку останнього, що припадала на кожного із них, була основним і постійним джерелом їх існування. Розмір відшкодування у зв`язку з втратою годувальника у цих випадках визначається з його заробітку без врахування заробітку або пенсії, що одержували зазначені особи (п.п. «г» п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»

Особа вважається такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Всупереч вищенаведеним нормам чинного законодавства позивачкою ОСОБА_3 та її представником не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт її перебування на утриманні свого загиблого чоловіка на день смерті останнього, а також того, що дохід померлого ОСОБА_5 , був для неї був основним і постійним джерелом існування.

На підставі вищенаведеного суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення страхового відшкодування пов`язаного із втратою годувальника, на підставі п. 27.2 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст. 1200 ЦК України, оскільки позивачкою не доведено, що дохід померлого для неї був основним і постійним джерелом існування та факту перебування позивачки на утриманні померлого.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, в тому числі витрат з оплати послуг по наданню професійної правничої допомоги, суд зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в п.95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26 лютого 2015 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30 березня 2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведе, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є обґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, що представником позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано договір про надання професійної правничої допомоги №б/н від 18.02.2020 року, Замовлення на надання професійної правничої допомоги від 19.03.2020 року, з п.2 якого вбачається. що вартість правничої допомоги АО становить 20000 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Статтею 141 ЦПК України передбачено вирішення питання розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу рішенням суду від 29 листопада 2021 року не вирішувалося.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI).

Так, відповідно до ст. 1 цього Закону:

договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4);

інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6);

представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).

Згідно з положеннями ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із статтею 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В силу положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 268, 269).

Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, не є співмірним.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Отже, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи вказані обставини, та клопотання сторони відповідача про зменшення вказаних витрат, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 5000 грн. витрат, пов`язаних з правовою допомогою, що відповідатиме співмірності та обсягу наданих адвокатом відповідача послуг з професійної правничої допомоги.

На підставі викладеного, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-праовової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-84, 141, 259, 268 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_3 , в особі представника - адвоката Лабика Руслана Романовича, до Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «ТАС» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «ТАС» на користь ОСОБА_3 28338 грн., страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого, 1600 грн., страхового відшкодування витрат пов`язаних з похованням та спорудженням надгробного пам`ятника, 5000 грн. витрат, пов`язаних з правовою допомогою, а всього 34938 грн. (тридцять чотири тисячі дев`ятсот тридцять вісім гривень).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Р.В.Демчик.

Повне судове рішення складено 28.11.2022 року.

Головуючий: Р. В. Демчик