Постанова

від 31.01.2023 по справі 711/2154/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/226/23Головуючий по 1 інстанціїСправа №711/2154/21 Категорія: 305010200 Демчик Р.В. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2023 року м. Черкаси:

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л. судді секретарГончар Н.І., Сіренко Ю.В. Попова М.В.

учасники справи:

позивач (скаржник) - ОСОБА_1 ,

відповідач - ПрАТ «Страхова Компанія «ТАС»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача адвоката Лабика Р.Р. на рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 18.11.2022 (повний текст складено 28.11.2022, суддя в суді першої інстанції Демчик Р.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Страхова Компанія «ТАС» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого,

в с т а н о в и в :

в квітні 2021 року ОСОБА_1 , діючи через адвоката Лабика Р.Р., звернулася до суду з позовом, яким просила, після послідуючого уточнення, стягнути з відповідача на її користь 23338 грн. страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого; 24967,60 грн. страхового відшкодування витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника; 170028 грн. страхового відшкодування пов`язаного з втратою годувальника; 20000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу, вказуючи на таке.

09.02.2022 водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем «СКАНІА» із напівпричепом по вул. С.Кішки в м. Черкаси, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , внаслідок чого останній помер. За фактом ДТП СУ ГУ Національної поліції в Черкаській області матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, внесено до ЄРДР за №12020251010000650.

Станом на момент ДТП - 09.02.2020, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу «Scania G400 LA4X2MNA», р.н.з. НОМЕР_1 , із напівпричепом «Wielton NW3», р.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована у АТ «СГ «ТАС» (приватне), що підтверджується полісом №АО6753772.

В результаті ДТП та наслідків від нього дружині потерпілого ОСОБА_1 (позивач) було завдано шкоди, у зв`язку з чим виникло право на її відшкодування за рахунок відповідача. ОСОБА_1 , через свого представника Мелех Д.О. 15.04.2020 до страхової компанії подала заяву про виплату страхового відшкодування, пов`язаного із понесеними витратами на поховання в розмірі 9499 грн.; заяву про виплату страхового відшкодування у вигляді відшкодування моральної шкоди у розмірі 18892 грн.; заяву про виплату страхового відшкодування пов`язаного із втратою годувальника в розмірі 66912 грн.; заяву про виплату страхового відшкодування у вигляді відшкодування моральної шкоди у розмірі 18892 грн.

24.04.2020 за вих. № 639 страховою компанією повідомлено ОСОБА_1 про те, що відповідно до п.36.2 ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик призупиняє розгляд справи, тому що на даний час не може прийняти рішення по справі, оскільки на даний час АТ «СГ «ТАС» (приватне) не має документального підтвердження того, що по справі завершене кримінальне провадження.

У зв`язку з відсутністю передбаченої законодавством виплати з боку страховика, позивач була змушена звернутися з позовом у цій справі до суду.

Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 18.11.2022 позовні вимоги у справі задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 28338 грн. страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого, 1600 грн. страхового відшкодування витрат, пов`язаних з похованням та спорудженням надгробного пам`ятника, 5000 грн. витрат, пов`язаних з правовою допомогою, а всього 34938 грн., а в задоволенні решти вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що наданими у справі доказами підтверджуються лише позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого, частково вимоги щодо стягнення страхового відшкодування витрат, пов`язаних з похованням та спорудженням надгробного пам`ятника, а решта позовних вимог - є необґрунтованими, адже позивачем не доведено, зокрема, що на час смерті її чоловіка вона перебувала на його утриманні, та те, що всі надані позивачем квитанції щодо витрат на поховання чоловіка підтверджують здійснення витрат саме позивачем у справі, а не іншою особою. Також суд вирішив частково компенсувати витрати позивача на правову допомогу, врахувавши клопотання протилежної сторони про їх зменшення, спів мірно до складності справи.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника в сумі 23367,60 грн.; страхового відшкодування в розмірі 170028 грн., пов`язаного із втратою годувальника; 20000 грн. витрат на правову допомогу, представник позивача адвокат Лабик Р.Р. подав 06.01.2022 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції у вказаній частині скасувати та новим рішенням задовольнити зазначені позовні вимоги. Вказує, що позивач є непрацездатною особою (має інвалідність ІІ групи), має ряд серйозних захворювань та потребує постійного лікування, інших доходів крім своєї пенсії не мала, а тому мала право на день смерті свого чоловіка на одержання від нього утримання, отже в силу правових висновків ВС від 08.09.2021 у справі №577/1316/20-ц та від 13.03.2019 у справі №643/207/16-ц має право на виплати, пов`язані із втратою годувальника. Також витрати позивача на поховання підтверджуються відповідними товарним чеком від 13.02.2020, договором-замовленням №88, квитанцією від 13.02.2020, накладною, чого суд не врахував. Розмір витрат позивача на правову допомогу належним чином підтверджується наданими доказами, протилежна сторона не довела їх не співмірності зі складністю справи, отже суд з відповідача на користь позивача мав стягнути 20000,00 грн. витрат на правову допомогу.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив відхилити подану стороною позивача апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Отже, враховуючи межі апеляційного оскарження, за апеляційною скаргою позивача переглядається рішення суду в частині вирішення позовних вимог про відшкодування витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника, страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника та витрат на правову допомогу в суді першої інстанції.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи встановлено, що 09.02.2022 о 15:05 водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Scania G400 LA4X2MNA», р.н.з. НОМЕР_1 , із напівпричепом «Wielton NW3», р.н.з. НОМЕР_2 , по вул. С.Кішки в м. Черкаси, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , внаслідок чого останній помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Про факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 свідчить свідоцтво про смерть серія НОМЕР_3 , що видане Черкаським міським відділом ДРАЦС Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №460.

Згідно лікарського свідоцтва про смерть №138 від 12.02.2020 причиною смерті ОСОБА_3 є травма при зіткненні з вантажним автомобілем.

За фактом цієї події СУ ГУ НП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020251010000650 за ч.2 ст. 286 КК України.

Станом на момент ДТП - 09.02.2020, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу «Scania G400 LA4X2MNA», р.н.з. НОМЕР_1 , із напівпричепом «Wielton NW3», р.н.з. НОМЕР_2 була застрахована у АТ «СГ «ТАС» (приватне), що підтверджується полісом №АО6753772.

Як вбачається із довідки про склад сім`ї від 20.02.2020 №221, яка видана виконавчим комітетом Орловецької сільської ради Городищенського району Черкаської області, до складу сім`ї ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) входять: ОСОБА_5 - мати, ОСОБА_6 - син).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 30.11.2020.

Також судом встановлено, що на день своєї смерті ОСОБА_3 перебував у шлюбі з ОСОБА_1 , який укладений 30.10.2014, що підтверджується відповідним свідоцтвом про шлюб.

На підтвердження витрат позивача на поховання ОСОБА_3 до позовної заяви додано:

- копію товарного чеку №88 від 13.02.2020 про надання ритуальних на суму 5072 грн., з печаткою ФОП ОСОБА_7 (а.43);

- копію договору - замовлення №88 на організацію та проведення поховання, де замовником є ОСОБА_1 а виконавцем ФОП « ОСОБА_8 ». Всього надано послуг на суму 5072 грн. (а.44);

- копію чеку КП «ККП Будинок Трауру» на суму 1006 грн. (а.45);

- копію договору-замовлення №204 між ОСОБА_1 та КП «ККП» на суму 1006 грн.;

- копію накладної від 12.02.2020 на суму 3213 грн. (а.47);

- копію товарного чеку б/н від 12.02.2020 року на суму 3213 грн. (а.48);

- копію товарного чеку б/н від 07.05.2020 року на суму 13868 грн. (а.49).

- копію квитанції до прибуткового касового ордеру №56 від 01.04.2021, з якого вбачається що ОСОБА_1 сплатила ПП ОСОБА_9 за установку пам`ятника 1600 грн.

15.04.2020 представник ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , адвокат Мелех Д.О. звернувся до відповідача із повідомленням про ДТП, що сталася 09.02.2020, яке отримано відповідачем 17.04.2020.

Крім того, ОСОБА_1 , через свого представника Мелех Д.О. , 15.04.2020 до страхової компанії подала: заяву про виплату страхового відшкодування пов`язаного із понесеними витратами на поховання в розмірі 9499 грн.; заяву про виплату страхового відшкодування у вигляді відшкодування моральної шкоди у розмірі 18892 грн.; заяву про виплату страхового відшкодування пов`язаного із втратою годувальника в розмірі 66912 грн.; заяву про виплату страхового відшкодування у вигляді відшкодування моральної шкоди у розмірі 18892 грн.

24.04.2020 за вих. №639 страховою компанією повідомлено ОСОБА_1 та її представника адвоката Мелеха Д.О. про те, що відповідно до п.36.2 ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» призупиняє розгляд справи, тому що на даний час не може прийняти рішення по справі, оскільки на даний час АТ «СГ «ТАС» (приватне) не має документального підтвердження того, що по справі завершене кримінальне провадження.

З урахуванням наведеного, у зв`язку з відмовою відповідача у добровільному порядку здійснити страхове відшкодування на користь родичів загиблого в ДТП, позивач подала даний позов до суду.

Правовідносини, наявні між сторонами справи на підставі вищевикладених фактичних обставин, мають таке правове регулювання.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини п`ятої статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Аналіз наведених вище положень закону дає підстави для висновку, що на особу, яка завдала шкоду, покладено обов`язок довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, спричинена внаслідок дії непереборної сили або умислу потерпілого, тобто не з вини відповідача. Разом із тим, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується і моральна шкода внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, що узгоджується з пунктом 4 постанови пленуму ВССУ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».

Відповідно до частин першої і другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Отже, як вірно вказав суд першої інстанції, з огляду на вказані положення статті 509 ЦК України та з урахуванням вимог статей 11, 22, 23, 599, 1166-1168 ЦК України факт завдання фізичній особі шкоди каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах із особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди у повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

Далі, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Разом із тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного Кодексу України).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Згідно зі статтею 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до статті 3 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

У статті 5 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно зі статтею 6 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Статтею 23 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Також відповідно до п.25 Постанови Пленуму ВССУ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» страхове відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого в дорожньо-транспортній пригоді, а також особам, яким завдано шкоди смертю годувальника, та витрати на поховання, якщо смерть потерпілого настала в результаті страхового випадку, здійснюються в порядку, передбаченому параграфом 2 глави 82 ЦК та розділом III ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У свою чергу п. 22.1 ст. 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»» встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до п.23.1. ст. 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 вказаного Закону страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" п. 41.1 та підпунктом "в" п. 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Статтею 20 ЗУ «Про страхування» передбачено обов`язок страховика здійснити страхову виплату у разі настання страхового випадку.

Частиною 4 ст. 27 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що Страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Отже, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом порядку.

З урахуванням вказаного правового регулювання та встановлених при розгляді цієї справи фактичних обставин, приймаючи до уваги межі апеляційного перегляду справи, апеляційний суд прийшов до висновку про те, що суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні позовних вимог про відшкодування витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника в сумі 23367,60 грн. з посиланням на те, що позивачем не доведено, що надані нею докази підтверджують, що саме ОСОБА_1 здійснила відповідні витрати, адже сама по собі наявність саме у позивача квитанцій про оплату тих чи інших послуг, які безсумнівно стосуються здійснення поховання загиблої в ДТП особи (конкретного страхового випадку) і датуються тим періодом часу, підтверджує те, що відповідну оплату проведено за кошти фактичного утримувача розрахунково-касових документів.

Слід врахувати, що інших осіб, які б заявляли про оплату витрат на поховання ОСОБА_3 та спорудження йому пам`ятника (інших родичів, роботодавця, органу місцевого самоврядування тощо) при розгляді справи виявлено не було.

Відтак не зазначення у квитанціях про оплату відповідних послуг імені позивача саме по собі не може свідчити про те, що такі витрати здійснила не вона, а інша особа, про що помилково вказав суд першої інстанції.

У даній частині доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є вірними.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції щодо вирішення позовних вимог про стягнення страхового відшкодування в розмірі 170028 грн., пов`язаного із втратою годувальника та пов`язаних доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приймає до уваги, що пунктом 27.2 статті 27 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

У свою чергу згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно.

Звертаючись до суду із вказаною позовною вимогою, позивач у позовній заяві та поданій апеляційній скарзі посилається на те, що вона тривалий час перебувала на утриманні свого померлого чоловіка ОСОБА_3 , так як має незадовільний стан здоров`я та не має інших доходів окрім пенсії по інвалідності.

Так з довідки про склад сім`ї від 20.02.2020 №221, яка видана виконавчим комітетом Орловецької сільської ради Городищенського району Черкаської області, вбачається, що до складу сім`ї ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) входять: ОСОБА_5 - мати, ОСОБА_6 - син (а.17).

В копії довідки ЖБК №48 «Консервщик» №19 від 22.03.2021 вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Її чоловік ОСОБА_3 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично мешкав із своєю дружиною за вищезазначеною адресою (а.27).

Як вбачається з копії паспорта позивача, вона з 08.12.2004 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.38)

03.12.2018 ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності безтерміново, що підтверджується довідкою до акта МСЕК (а.28).

З копії трудової книжки ОСОБА_3 (а.39-42) слідує, що з останнього місця роботи - ПП «Е.Т.С.» (ЄДРПОУ 30842327 ) він звільнився 08.02.2019, фактично за рік до своєї смерті.

Як вбачається з відомостей ГУПФ України в Черкаській області (форма ОК-5) ОСОБА_3 у 2019 році на ПП «Е.Т.С.» отримав дохід: січень - 4173 грн., лютий - 1260 грн.

Будь-яких інших доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_3 , починаючи з березня 2019 року і до часу своєї смерті отримував будь -який дохід за рахунок якого мав би змогу утримувати позивача у справі, суду надано не було.

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Частинами 2, 3 статті 36 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються серед іншого чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону;

До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:

1) були на повному утриманні померлого годувальника;

2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

За змістом ст. 75 СК України непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І, ІІ чи ІІІ групи і доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ст. 38 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Як вірно вказав суд першої інстанції, з системного аналізу вищенаведених норм законодавства слідує, що повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо, крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, і що померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів. Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у вигляді грошових переказів, продуктових чи речових посилок тощо.

У даній справі підлягає доказуванню особою, яка вимагає страхового відшкодування у зв`язку зі смертю потерпілого, належність до однієї з цих груп, а якщо особа належить до такої групи, то необхідно доказати розмір доходу потерпілого (померлого) та факт знаходження на утриманні. Тобто надати документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого (померлого), його доходи за попередній (до настання ДТП) календарний рік, розміри пенсії, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника (п.п. «е», п. 35.2 ст. 35 Закону).

Вказаний правовий висновок висловив Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 у справі №640/5041/17, а також у постанові від 18.04.2018 у справі № 165/325/17.

Однак позивачем у цій справі суду не було надано доказів того, що її чоловік, який загинув у ДТП, перед цією подією мав доходи, які складали суттєву частку в забезпеченні матеріального утримання позивача, що є основною вимогою для висновку про наявність підстав для відшкодування особі шкоди, пов`язаної із втратою годувальника. Так позивач не довела ні наявність відповідних доходів в ОСОБА_3 ні те, що вони складали основу її матеріального утримання - відповідні докази суду не надавалися.

Відтак доводи апеляційної скарги у зазначеній частині слід відхилити за необґрунтованістю.

Далі, за змістом ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (як у даній справі).

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такі висновки містяться в додатковій постанові ВП ВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц. Крім того, аналогічні висновки щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг містяться в додатковій постанові ВС від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18.

При цьому, вирішувати питання про співмірність витрат зі складністю справи суд може за клопотанням сторін (ч.5 ст.137 ЦПК України) та із власної ініціативи (ч.3 ст.141 ЦПК України) при вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами справи, зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

У даній справі представником позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано договір про надання професійної правничої допомоги №б/н від 18.02.2020, замовлення на надання професійної правничої допомоги від 19.03.2020, з п.2 якого вбачається, що вартість правничої допомоги становить 20000 грн.

Відповідачем у справі заявлено клопотання про зменшення розміру витрат позивача за надану правову допомогу з підстав того, що заявлена до стягнення сума 20000 грн. не відповідає (не співмірна) зі складністю даної справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

Саме врахувавши такі обставини, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність відшкодування позивачу за рахунок відповідача 5000 грн. витрат на правову допомогу, правильність чого скаржником у поданій апеляційній скарзі не спростована.

При цьому апеляційний суд приймає до уваги ступінь складності даної категорії справ про відшкодування шкоди, обсяг наданих позивачу адвокатом послуг, кількість проведених у справі судових засідань.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Отже рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 18.11.2022 у даній справі слід скасувати в частині вирішення позовних вимог про стягнення страхового відшкодування витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника у зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, прийнявши в цій частині постанову про задоволення вказаних вимог та часткове задоволення апеляційної скарги позивача, в решті - рішення суду має бути залишено без змін.

На підставі ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позовні вимоги у справі задоволено на 24%, а позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п.2 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», пропорційно до задоволеної частки позовних вимог з відповідача на користь державного бюджету слід стягнути за розгляд справи судом першої інстанції 559,99 грн. судового збору, за апеляційний перегляд справи з відповідача до державного бюджету має бути стягнуто 839,98 грн. судового збору, отже всього за розгляд цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій з відповідача до державного бюджету слід стягнути 1399,97 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу - задовольнити частково.

Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 18.11.2022 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Страхова Компанія «ТАС» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого - скасувати в частині вирішення позовних вимог про стягнення страхового відшкодування витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника у даній справі - задовольнити.

Стягнути з ПрАТ «Страхова Компанія «ТАС» на користь ОСОБА_1 24967,60 грн. страхового відшкодування витрат, пов`язаних з похованням та спорудженням надгробного пам`ятника.

У решті рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 18.11.2022 у даній справі - залишити без змін.

Стягнути з ПрАТ «Страхова Компанія «ТАС» до державного бюджету за розгляд цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій 1399,97 грн. судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 01.02. 2023.

Суддя-доповідач

Судді