Постанова

від 08.12.2022 по справі 492/135/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3220/22

Справа № 492/135/20

Головуючий у першій інстанції Гусєва Н. Д.

Доповідач Князюк О. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого Князюка О. В.,

суддів: Заїкіна А. П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря - Власенко С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товаритсва з обмеженою відповідальністю "Арцизька м`ясна компанія" на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 25.05.2021 року у справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АРЦИЗЬКА М`ЯСНА КОМПАНІЯ» до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг Арцизької районної державної адміністрації Одеської області Сідлецької Ольги Миколаївни про визнання договору оренди землі поновленим,-

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АРЦИЗЬКА М`ЯСНА КОМПАНІЯ» (далі - ТОВ «АРЦИЗЬКА М`ЯСНА КОМПАНІЯ») звернулося до Арцизького районного суду Одеської області до відповідачки з позовною заявою про визнання поновленим договору оренди землі № 190 від 10 січня 2014 року на тих самих умовах до 28 лютого 2024 року, укладеного між позивачем та відповідачкою, стягнення з відповідачки судового збору у розмірі 3153,00 грн., посилаючись на те, що між сторонами було укладено зазначений договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,3651 га, кадастровий номер 5120482100:01:001:0445 строком на п`ять років, згідно умов якого відповідачка передала позивачу у платне користування вищевказану земельну ділянку. Відповідно до умов зазначеного Договору, зокрема п. 8 Договору, позивач має переважне право на його поновлення на новий строк, та у цьому разі повинен не пізніше ніж за десять днів до закінчення строку дії договору попередити орендодавця про намір продовжити його дію. На виконання вказаних вимог Договору позивачем 10 січня 2019 року було направлено відповідачці письмове повідомлення-лист разом із проектом додаткової угоди про поновлення терміну дії укладено між ними Договору оренди землі, однак жодної відповіді від відповідачки не отримав. Натомість остання отримала від позивача орендну плату в натуральній формі, що свідчить про фактичне продовження Договору оренди землі відповідно до приписів п. 8 Договору, але 14 січня 2020 року відповідачка звернулася до центру надання адміністративних послуг при Арцизькій районній державній адміністрації Одеської області про припинення Договору та державним реєстратором вказаного центру 20 січня 2020 року було внесено рішення про припинення оренди (іншого речового права). Позивач вже провів сільськогосподарські роботи на земельній ділянці, вклав кошти, трудові ресурси тощо з метою отримання нового врожаю у 2020 році, належним чином виконував свої зобов`язання, однак дії відповідачки суперечать вимогам п. 8 Договору та порушують законний майновий інтерес позивача у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 25.05.2021 року в задоволенні позовних вимог ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АРЦИЗЬКА М`ЯСНА КОМПАНІЯ» до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг Арцизької районної державної адміністрації Одеської області Сідлецької О.М., про визнання договору оренди землі поновленим було відмовлено в повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

09 червня 2021 року Товаритсвом з обмеженою відповідальністю "Арцизька м`ясна компанія" було подано апеляційну скаргу на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 25.05.2021 року, відповідно до якої апелянт просить - скасувати зазначене рішення та ухвалити нове яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу та узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

При цьому посилаючись на те, що судом першої інстанції було допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Апелянт вважає, що суд формально поставився до оцінки наданих сторонами спору документів та прийшов до висновків, які не відповідають приписам ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Висновки суду вказані у резолютивній частині не відповідають встановленим у справі обставинам.

Апелянтом було виконано всю процедуру визначену у статті 33 Закону України «Про оренду землі» щодо використання переважного права на оренду землі.

Відомості надані апелянтом за 2018-2019 роки суду, несуть тягар доказування в частині виконання ТОВ «Арцизька м`ясна компанія» належним чином своїх зобов`язань перед ОСОБА_1 за умовами договору від 10.01.2014 року за №190. ОСОБА_1 впродовж 2018-2019 років не мала ніяких заперечень з приводу існування цивільно-правових відносин між апелянтом та нею, за що отримувала орендну плату в натурі.

30 серпня 2021 року на адресу Одеського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

При цьому посилаючись на те, що апеляційна скарга є необгрунтованою, доводи позивача щодо належного виконання умов ст. 33 Закону України «Про оренду землі» не відповідають дійсності, оскільки на підтвердження обставин, викладених у позові позивачем було надано лише опис вкладення. Доказом надсилання листа з описом вкладення є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об`єкта поштового звязку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02.06.2021 року провадження у справі за апеляційною скаргою Товаритсва з обмеженою відповідальністю "Арцизька м`ясна компанія" подану через представника - Бондаренко Г.Є. на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 25.05.2021 року у справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АРЦИЗЬКА М`ЯСНА КОМПАНІЯ» до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг Арцизької районної державної адміністрації Одеської області Сідлецької Ольги Миколаївни про визнання договору оренди землі поновленим було відкрито.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02.08.2021 року вказану цивільну справу було призначено до розгляду.

Сторони до судового засідання не з`явились про час та місце розгляду справи належним чином повідомлялись, причини неявки суду не повідомили.

Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч. ч. 1, 2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у її якнайшвидшому розгляді, усвідомленість учасників справи про розгляд справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, наявності у справі достатніх матеріалів для її розгляду по суті, колегія суддів ухвалила справу розглянути за відсутності її учасників.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини.

ОСОБА_1 (а.с. 99), відповідачці по справі, належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 6,37 га, розташована на території Долинівської сільської ради Арцизького району Одеської області, що підтверджується державним актом на праві приватної власності на землю серії 11-ОД № 047021 від 15 лютого 2001 року (а.с. 10), актом про передачу земельної ділянки в натурі від 27 березня 2001 року (а.с. 11), ситуаційною схемою (а.с. 12).

Між ТОВ «АРЦИЗЬКА М`ЯСНА КОМПАНІЯ» (а.с. 7, 24, 42) та ОСОБА_1 10 січня 2014 року було укладено договір оренди землі № 190, згідно умов якого ОСОБА_1 , відповідачка по справі, надала, а ТОВ «АРЦИЗЬКА М`ЯСНА КОМПАНІЯ», позивач по справі, прийняло у платне користування земельну ділянку площею 6,37 га, розташовану на території Долинівської сільської ради Арцизького району Одеської області, строком на 5 років (а.с. 8-9).

Пунктом 8 Договору оренди передбачено, що після закінчення строку його дії орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 10 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 20 січня 2020 року, здійснено державну реєстрацію вищевказаного договору про що в Державному реєстрі земель було вчинено запис від 28 лютого 2014 року за № 4835009 (а.с. 13, 25, 43).

Позивач, бажаючи скористатися переважним правом на поновлення договору оренди надіслав відповідачці лист-повідомлення № 1 від 10 січня 2019 року про поновлення договору оренди на новий строк, а також Додаткову угоду про поновлення терміну дії договору оренди землі від 10 січня 2014 року, які згідно даних Укрпошти отримані особисто (а.с. 14, 19). Доказів отримання відповідачкою листа-повідомлення № 1 від 10 січня 2019 року суду не надано.

Відповідно до заяви від 18 грудня 2019 року, яку отримав юрист позивача, ОСОБА_1 , відповідачка по справі, повідомила ТОВ «АРЦИЗЬКА М`ЯСНА КОМПАНІЯ», позивача по справі, про те щоб не обробляти її земельну ділянку, оскільки строк дії договору землі № 190 від 10 січня 2014 року закінчився (а.с. 158).

Мотивувальна частина

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

Згідно із ч. 1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не дотримався встановленої ст. 33 Закону України «Про оренду землі» процедури поновлення договору оренди земельної ділянки, відповідачка не надала відповідне волевиявлення на продовження строку договору оренди землі № 190 від 10 січня 2014 року, а реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої статтею 33 Закону України «Про оренду землі» процедури та за наявності волевиявлення сторін, однак судом встановлено, що у орендодавця відсутнє відповідне волевиявлення.

За таких обставин права позивача, як орендаря, на користування земельною ділянкою припинились у зв`язку з закінченням строку договору, на який його було укладено, та відсутності домовленості про його продовження. Недосягнення між сторонами домовленості щодо строку дії договору вказує на відсутність підстав для визнання договору оренди земельної ділянки поновленим.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Статтею 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

На час підписання договору оренди частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачалось, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. При цьому, у статті 125 ЗК України було визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Крім того, частиною п`ятою статті 126 ЗК України було передбачено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

У даному випадку, спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини є Закон України від 06 жовтня 1998 року №161-XIV «Про оренду землі» (далі ЗУ «Про оренду землі» в редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (стаття 14 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди землі між сторонами було підписано 10.01.2014 та вчинено його державну реєстрацію 28.02.2014.

Згідно з положеннями, викладеними у абзаці першому частини першої статті 31 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до статті 33 ЗУ «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист - повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

-власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

- уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

В свою чергу, змістом ст.126-1 Земельного кодексу України передбачено, що зокрема договорами оренди землі може встановлюватися умова щодо поновлення таких договорів.

Частиною другою вищевказаної норми передбачено, якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

Відповідно до Перехідних положень ЗУ «Про оренду землі», правила, визначенні статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

Пунктом 8 Договору оренди передбачено, що після закінчення строку його дії орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 10 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію, проте вказані дії орендарем виконанні не були.

Як вбачається з матеріалів справи опис вкладення у цінний лист, який був наданий до суду ТОВ «Арцизька м`ясна компанія» як на підтвердження надсилання відповідачу листа-повідомлення про поновлення Договору оренди землі від 10.01.2019 є неналежним доказом повідомлення орендодавця про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди.

Відповідно до абзацу 25 пункту 2 Правил надання послуг поштового зв`язку затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 реєстроване поштове відправлення - це поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку.

В частині 8 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270, зазначено, що оператори поштового зв`язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів. Зокрема до внутрішніх поштових відправлень належать: листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю.

Згідно п. 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270 розрахунковим документом є документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку.

Доказів на підтвердження того, що відправлення надіслано ОСОБА_2 з додержанням вказаних Правил надання послуг поштового зв`язку, та, таким чином, було забезпечено вручення їй під розписку листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі та проект додаткової угоди, позивачем суду не надано.

Частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно з ч. 8 та ч. 9ст. 33 Закону України «Про оренду землі» додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Така додаткова угода, відповідно до п. 1 ч. 1ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ,є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Зміст ст. 33 Закону України «Про оренду землі» дає підстави для висновку, що вона об`єднує два випадки поновлення договору оренди землі: укладання договору на новий строк з застосуванням переважного права орендаря перед іншими особами (ч. 1 - 5 ст. 33 Закону) та продовження договору за мовчазною згодою сторін на тих самих умовах та на той самий строк (ч. 6 ст. 33 Закону).

Отже, для продовження договірних орендних відносин необхідно волевиявлення на це сторін договору, досягнення ними згоди на поновлення договору із застосуванням переважного права орендаря на продовження договору оренди, у тому числі на змінених умовах (ч. 1 - 5ст. 33 Закону), або пасивна згода сторін договору на продовження договору на тих самих умовах на той самий строк - пролонгація договору (ч. 6 ст. 33 Закону).

При цьому слід мати на увазі, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі, передбачена ч. 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою процедури і строків.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах: від 22 вересня 2020 року у справі № 313/350/16-ц, від 22 вересня 2020 року у справі № 159/5756/18, від яких Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу у постанові від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у п. 32 постанови від 31 серпня2021 року у справі № 903/1030/19 вказала: «Стаття 33 Закону №161-XIVдо зміни її редакції згідно із Законом№ 340-IXмала назву «Поновлення договору оренди землі», тобто була цілком присвячена процедурам такого поновлення. Проте вони за змістом приписів указаної статті відрізнялися від тих, які пропонують застосувати позивач і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду. Так, згідно з частиною першою цієї статті по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Таке формулювання зазначеного припису у сукупності з назвою статті 33 Закону №161-XIVй іншими її приписами не підтверджує доводи позивача та висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду про те, що лише частина шоста цієї статті визначала правила поновлення договору оренди землі, які виключали необхідність вчинення активних дій орендарем. Конструкція статті 33 Закону №161-XIVдо зміни її редакції згідно із Законом№ 340-IXпередбачала можливість поновлення договору оренди землі у порядку реалізації переважного права на укладення цього договору на новий строк».

У пунктах 42 та 43 вказаної постанови від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 Велика Палата Верховного Суду підтвердила свою позицію, яку к неодноразово зазначала, що« для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону№161-XIV, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (див. постанови від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц, від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про те, що позивач не довів дотримання ним вимог частини другої статті 33 Закону N 161-XIVіпункту 7 договору оренди землі, не повідомив відповідача за 10 днів до спливу строку договору про намір його поновити, тому відсутні підстави для поновлення договору оренди землі за частиною шостою статті 33 вказаного Закону.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 04.09.2019 у справі №916/3156/17.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №908/299/18, вирішуючи питання про належний спосіб захисту при вирішенні спірних правовідносин щодо поновлення договору оренди землі, дійшла висновку про те, що при вирішенні спірних правовідносин щодо поновлення договору оренди шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість укладення якої передбачена частиною восьмою статті 33 Закону України «Про оренду землі», належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди саме із викладенням її змісту.

Отже за умови того, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, належним чином виконує обов`язки, зокрема щодо орендної плати, а орендодавець відмовляється чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість укладення якої передбачена частиною восьмою статті 33 Закону України «Про оренду землі», то колегія суддів зауважує, що в даному випадку належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною саме додаткової угоди із викладенням її змісту.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 в справі №908/299/18, зроблено висновок про те, що частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» визначено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа - повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. З цього випливає обов`язок орендодавця передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на новий строк. Відповідно до частини восьмої статті 33 названого Закону таке передання здійснюється шляхом укладення сторонами додаткової угоди до договору оренди землі. Зазначена додаткова угода відповідно до пункту 1 частини першої статті 27Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. З наведеного вбачається, що якщо орендодавець відмовляється чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість укладення якої передбачена частиною восьмою статті 33 Закону України «Про оренду землі», то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту.

Щодо належного способу захисту в спірних правовідносинах правовий висновок також викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 в справі № 378/596/16-ц, в якій зазначено, що при вирішенні спірних правовідносин щодо поновлення договору оренди шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість укладення якої передбачена частиною восьмою статті 33 Закону України «Про оренду землі», належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди саме із викладенням її змісту. Та Верховний Суд зауважив, що визнання договорів оренди поновленими фактично є констатацією судом обставин продовження орендних правовідносин, а не зміною правовідношення судом та поновленням договору в судовому порядку в розумінні статей 16 та 651 ЦК України. Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

При вирішенні цієї справи суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Отже, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Судові витрати

Частиною 1 ст.133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3).

Статтею 137 ЦПК України передбачає підстави та порядок вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2ст. 137 ЦПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подаєдетальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.06.2018 в справі №826/1216/16.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Відповідно до роз`яснень п. 48постановиПленумуВССУ № 10 від 17 жовтня 2014 року "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п. 95 Рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 року, п. п. 34-36 Рішення у справі «Гімайдуліна та інші проти України» від 10.12.2009 року, п. 88 Рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Представник відповідача, адвокат Губська Христина Юріївна подала до суду заяву про вирішення питання про розподіл судових витрат та стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 5000 гривень.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 уклала договір про надання правової допомоги з Адвокатським Об`єднанням «Губський та Партери» №335 від 01.02.2021.

Згідно з додатковою угодою № 2 відповідно до п. 4 договору про надання правової допомоги №335 від 01.02.2021 сторони погодили, що гонорар Адвокатського Об`єднання за надання правової допомоги Клієнту у Одеському апеляційному суді по справі № 492/135/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Арцизька м`ясна компанія» на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 12.05.2021 по справі № 492/135/20 визначається у фіксованому розмірі та становить 5000 гривень 00 копійок.

Згідно платіжного доручення ОСОБА_1 відповідно до договору про надання правової допомоги №335 від 01.02.2021 на підставі виставленого рахунку-фактури № 24 від 05.07.2022 сплатила Адвокатському Об`єднанню «Губський та Партнери» грошові кошти у розмірі 5000 гривень.

Ч.4 ст.137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу повинен бути співмірним із рядом критеріїв, які визначені ч.4 цієї статі.

Згідно з ч.5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч.4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст.137 ЦПК України).

Таким чином, зменшення судових витрат судом можливо лише за клопотанням іншої сторони.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не заявлялось клопотання про зменшення розміру витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката, хоча він не був позбавлений такої можливості. З відповідними доказами понесених стороною позивач був ознайомлений, про що свідчить надана відповідачем роздруківка про відправлення клопотання про долучення доказів витрат на правову допомогу та вирішення питання щодо розподілу судових витрат.

Указаний висновок відповідає правовій позиції викладеній в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, у якій Верховний Суд зазначив, що право суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, що підлягає розподілу між сторонами, можливе лише за клопотанням іншої сторони.

Згідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В свою чергу, керуючись принципом пропорційності, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що оскільки розмір витрат на професійну правничу допомогу погоджений сторонами у фіксованому розмірі, документально підтверджений і клопотань про зменшення таких витрат від відповідача не надходило, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для стягнення професійної правничої допомоги.

Таким чином, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судові в витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ «Арцизька м`ясна компанія» на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 12.05.2021 - залишити без задоволення.

Рішення Арцизького районного суду Одеської області по справі №492/135/20 від 12.05.2021 - залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арцизька м`ясна компанія» (вул. Комсомольська 44, с. Долинівка, Арцизького району, Одеської обл., 68451, Код ЄДРПОУ: 34878294) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 5000 гривень 00 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 14 грудня 2022 року.

Головуючий: О. В. Князюк

Судді: А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова