Постанова

від 20.12.2022 по справі 522/7679/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2022 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер справи №22-ц/813/4202/22

Апеляційне провадження №522/7679/20

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого-Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач),

суддів- Вадовської Є.С., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря - Кузьмук А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 10 червня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Шенцевої О.П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви, відзиву на позов, позиція сторін

У травні 2020 року перший заступник керівника Одеської місцевої прокуратури №3 в інтересах Одеської міської ради (далі-прокурор) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Калашніка Д.С. (далі-державного реєстратора), третя особа: обслуговуючий кооператив «Шлях» (далі-ОК «Шлях») про визнання противоправним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва, скасування записів, визнання недійсним договору, зобов`язання звільнити земельну ділянку (т.1а.с.2-12,160-161,199-200).

Позов мотивований тим, що державним реєстратором Калашніком Д.С. прийнято незаконне рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень, а Реєстраційною службою Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Могильнікову В.Д. видано свідоцтво про право власності на машиномісце № НОМЕР_1 , яке розташоване за адсреою: АДРЕСА_1 , із порушенням вимог чинного законодавства, оскільки таке майно не перебуває у житловому будинку, не було побудовано як об`єкт нерухомості, а розташоване на земельній ділянці, що належить Одеській міській раді, без чіткого визначення її меж, присвоєння кадастрового номеру, тощо. Крім того, під час здійснення слідчих дій у кримінальному провадженні, зареєстрованого за фактом самовільного зайняття земельної ділянки, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.197-1 КК України, встановлено, що ОСОБА_1 самовільно зайнято земельну ділянку під автомобільну стоянку, металеві паркани, шлагбауми та асфальтове покриття. Незважаючи на те, що право власності за ОСОБА_1 було зареєстровано незаконно, останній на підставі оспорюваного договору купівлі-продажу продав зазначений об`єкт на користь ОСОБА_2 . Тому оскільки земельна ділянка, на якій розташований спірний об`єкт, є власністю Одеської міської ради, наявні підстави для зобов`язання останнього звільнити її.

На підставі наведеного, прокурор просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Калашніка Д.С. (індексний номер №24245469 від 08 вересня 2015 року), на підставі якого за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - машиномісце № НОМЕР_1 , площею - 14 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати незаконним свідоцтво про право власності, серія та номер: НОМЕР_2 , видане 10 вересня 2015 року Реєстраційною службою Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - машиномісце №221;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №11112305 про право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу №438 від 22 квітня 2016 року машиномісця №221, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №147335375 про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку, площею 14 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 );

- встановити порядок виконання рішення, відповідно до якого це рішення суду є підставою для припинення права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна №721391151101 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно;

- вирішити питання про розподіл судових витрат.

У відзиві на позов адвокат Гудима І.Б. в інтересах ОСОБА_1 проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, позивач звернувся до неналежних відповідачів; надані прокурором докази є неповними та не дають можливості встановити обставини по справі у їх хронології. Державному реєстратору був наданий повний пакет документів, визначений чинним законодавством України, який необхідний для прийняття рішення відносно спірного об`єкта нерухомого майна - машиномісця №221. Проведена реєстрація та видане спірне свідоцтво на машиномісце лише підтверджують право власності, а не є підставою виникнення. У зв`язку з чим, первинне право власності у ОСОБА_1 виникле на підставі договору про викуп паю машиномісця, яке не оспорене. Обраний прокурором спосіб захисту у вигляді зобов`язання звільнити спірну земельну ділянку, на якій зареєстрований на праві власності об`єкт нерухомого майна, є неефективним (т.1а.с.111-117).

У письмових поясненнях на позов представник Одеської міської ради просив задовольнити позов прокурора, зазначивши, що рішенням від 07 грудня 2016 року Одеська міська рада надала тільки дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що не є тотожним з рішенням про надання або передачу земельної ділянки у власність (т.1а.с.180-186).

Представник ОК «Шлях» підтримала відзив ОСОБА_1 , просила суд відмовити у задоволенні позову (т.1а.с.201-202).

В судовому засіданні від 10 червня 2021 року судом задоволено клопотання представника прокуратури та виключено з числа відповідачів реєстраційну службу Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, у зв`язку з її ліквідацією, також замінено Одеську місцеву прокуратуру №3 на Приморську окружну прокуратуру м.Одеси.

Зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 10 червня 2021 року позовні вимоги залишено без задоволення (т.1а.с.205-218).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзивів на апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі та стягнути з відповідачів судовий збір (т.1а.с.224-238).

Зокрема, доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

- державну реєстрацію права власності на спірне машиномісце проведено у порушення вимог чинного законодавства, оскільки фактично воно розташоване не у будівлі, а на вільній від забудови ділянці, про що ОСОБА_1 був обізнаний;

- спірне машиномісце не перебуває у житловому будинку та фактично розташовано на земельній ділянці, без визначення її меж, присвоєння кадастрового номеру тощо;

- у кримінальному провадженні №42017160690000064 від 20 квітня 2017 року встановлено факт самовільного зайняття вільної від забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 , під автомобільну стоянку, металеві паркани, шлагбауми та асфальтове покриття;

- суд у порушення вимог ст.ст.77-80,263 ЦПК України безпідставно визнав висновок експерта неналежним доказом, оскільки експерт був попереджений про кримінальну відповідальність, що підтверджується його підписом та печаткою;

- судом не надано належної оцінки листу Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 16 вересня 2018 року, з якого вбачається, що машиномісце не перебуває у житловому будинку та не було збудовано;

- реєстрацію права власності на об`єкт було проведено без документу, що підтверджує присвоєння цьому об`єкту адреси, а державним реєстратором не встановлено підставу для відмови у реєстрації;

- спірне майно не відповідає характеристикам нерухомого, а отже право власності на нього не підлягає реєстрації;

- державним реєстратором проведено державну реєстрацію на спірний об`єкт без наявності усіх документів, що надало ОСОБА_1 , тому зареєструвати право власності на спірний об`єкт є порушенням вимог чинного законодавства;

- висновок суду щодо звернення з позовом до неналежних відповідачів є помилковим, оскільки відповідачем у справі є також і особа, право власності якої оспорюється - ОСОБА_1 , а тому участь у спорі державного реєстратора не змінює характеру спору у цій справі.

- наявність реєстрації права власності на машиномісце не свідчить про правомірність набуття такого права, оскільки земельна ділянка Одеською міською радою не надавалася жодній особі на машиномісце.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Кравцан В.М. в інтересах ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, рішення суду - без змін. При цьому, посилається на те, що:

- прокурор не зазначив відсутність яких саме документів, визначених нормами законодавства, не давала підстав для державної реєстрації. Правовстановлюючим документів на підставі якого у відповідача виникло право власності на спірне машиномісце по даній справі є договір про порядок викупу паю машиномісця, на підставі якого видане спірне свідоцтво про право власності,

- договір про порядок викупу паю машиномісця по справі не є спірним та не визнаний недійсним.,

- відсутність у відповідача правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне її зайняття, у разі правомірності набуття та оформлення у встановленому законом порядку розташованого на ній майна. У таких випадках положення ст.212 ЗК України застосуванню не підлягають. Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного суду від 27 серпня 2018 року в справі № 902/889/16, від 21 січня 2019 року у справі №910/22093/17, від 05 березня 2019 у справі №910/24190/16,

- висновок експерта, який міститься в матеріалах справи, не є належним доказом, оскільки експерт не був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку.

- дії прокурора суперечать принципу правової визначеності та порушує один із складових елементів верховенства права (т.2а.с.17-27).

У відповіді на відзив заступник керівника Приморської окружної прокуратури м.Одеси просить апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури задовольнити, рішення суду скасувати, позов задовольнити (т.2а.с.39-46).

У відзиві на апеляційну скаргу інший представник ОСОБА_1 - адвокат Гудима І.Б., посилаючись на необґрунтованість та безпідставність її доводів, просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін (т.2а.с.55-65).

Правом відзиву на апеляційну скаргу інші учасники процесу не скористались.

Учасники судового процесу, будучі належним чином сповіщені, участі у судовому засіданні, призначеного на 13 грудня 2022 року, не прийняли.

18 липня 2022 року Одеська обласна прокуратура подала заяву, в якій просила з урахуванням режиму роботи Одеського апеляційного суду за умови воєнного стану в Україні, кількості справ, їх резонансу, важливості розгляду кожної справи зазначеної категорії, не розглядати справу за відсутності прокурора (т.2а.с.139-142).

Відповідно до п.1.2.3 Правил організації ефективного цивільного судочинства (далі - Правила), затверджених рішенням Ради суддів України №14 від 28 лютого 2020 року, суд повідомляє сторони та їх представників шляхом надіслання судової повістки, смс-повідомлення, листом, телефоном, факсом чи електронною поштою. Крім того, суд має право визнати сторону повідомленою з використанням електронного Списку судових справ, призначених до розгляду на офіційному сайті суду у разі якщо за обставинами справи вказана сторона ініціювала відповідну стадію процесу (подавала позов, апеляційну скаргу), або була присутня в судовому засіданні, або не була присутня в судовому засіданні, проте достеменно знала про його призначення, зокрема, подавала клопотання про його відкладення. Коли суд приймає рішення щодо сповіщення учасників справи, за потреби він також встановлює, яка саме сторона повинна виконати ту чи іншу процесуальну дію, та визначає строк, у який вона повинна це зробити.

За положеннями ст.10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені серед іншого повноваження судів. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені (ст.12-2 Закону). Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється (ч.2 ст.26 Закону).

Введення в дію воєнного стану на території країни само по собі не може бути поважною причиною для неможливості позивача прийняти участь у розгляді справи. За наявності відповідних обставин воєнний стан може бути поважною причиною для неможливості прийняти участь у судовому засіданні, але позивач не зазначив жодної такої обставини. При цьому, позивач, будучі обізнаним про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, не виявив бажання скористатись правом прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в порядку, передбаченому ст.212 ЦПК України, чим проявив пасивну процесуальну поведінку.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 07 липня 1989 року по справі «Юніон Аліметаріа Сандерс проти Іспанії», зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Колегією суддів враховано:

- перебування справи в провадженні апеляційного суду з серпня 2021 року;

- не зазначення представником прокуратури в заяві від 18 липня 2022 року які додаткові обставини він має намір повідомити суду апеляційної інстанції, окрім зазначених в апеляційній скарзі та наданих письмових пояснень;

- положення ст.129 Конституції України, ст.2 ЦПК України, якими передбачено, що одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. При цьому, захищаючи права одних осіб, суд не може порушувати права інших осіб.

Також враховано, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду. Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/1, від 16 липня 2020 року у справі № 924/369/19.

Враховуючи наведене, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 13 грудня 2022 року у відсутності позивача, належним чином повідомленого про розгляд справи, що в розумінні вимог ч.2ст.372 ЦПК України не є перешкодою розгляду справи.

При цьому, відповідно до положень ч.ч.4,5ст.268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Враховуючи наведену норму процесуального закону та ту обставину, що сторони не прийняли участь у судовому засіданні 13 грудня 2022 року, датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення, а саме: 20 грудня 2022 року.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що:

-фактичним користувачем земельної ділянки, як прибудинкової території комплексу багатоповерхових будинків за адресою: АДРЕСА_1 , є кооператив мешканців будинку ОК « Граніт », а користувачем частини ділянки, на якій розташовані машиномісця, є третя особа - ОК «Шлях», який об`єднує усіх власників машиномісць, зокрема, спірного машиномісця № НОМЕР_1 ;

-право власності на спірне машиномісце набуто ОСОБА_1 на підставі чинного укладеного з ОК «Граніт» договору №800/М про порядок викупу пая машиномісця, до переліку якого увійшло манишномісце №221, згідно якого кооператив приймає пайщиків до пайової участі в будівництво багатоквартирного житлового будинку;

-позивачем не доведено, що машиномісця власників (членів) ОК «Шлях» не входить до комплексу багатоквартирних будівель та не розташовані на прибудинковій територій, яка обслуговується ОК « Граніт ». В матеріалах справи відсутні докази того, що спірне машинемісце № НОМЕР_1 (та інші) незаконно збудовані ОК «Граніт»;

- ОСОБА_1 надав державному реєстратору повний пакет документів, визначений чинним законодавством України, який необхідний для прийняття державним реєстратором рішення відносно спірного об`єкта нерухомого майна, а тому у останнього були відсутні правові підстави для відмови у проведенні державної реєстрації;

- щодо позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного машиномісця, то суд визнав, що прокурор не довів наявності у відповідачів: продавця - ОСОБА_1 і покупця - ОСОБА_2 мети щодо настання будь-яких неправомірних наслідків при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу машиномісця №221, стороною якого не була Одеська міська рада;

- до виникнених правовідносин не можуть бути застосовані положення ст.376 ЦК України;

- позивачем не доведено факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, не конкретизовано її місцезнаходження з посиланням на лінійні параметри (площі, меж, конфігурації, розташування);

- розглядаючи справу, суд прийняв до уваги висновки Верховного Суду в постанові від 27 травня 2020 року по справі №522/7822/16, в якій зазначено, що на час розгляду даної справи рішення по землевпорядній документації ОК «Шлях» Одеською міською радою не приймалося, докази встановлення Одеською міською радою земельної ділянки, як прибудинкової території для обслуговування ОК « Граніт », комплексу багатоквартирних будинків за адресою АДРЕСА_1 (10-В та 10-Г) відсутні (т.1а.с.205-218).

Колегія суддів з такими висновками суду погодитись не може за таких підстав.

Встановлені судом фактичні обставини справи

З матеріалів справи вбачається, що прокурор звернувся до суду з позовом з метою захисту прав та законних інтересів Одеської міської ради. При цьому, посилався на те, що Одеська міська рада є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з тим, будь-яких рішень щодо передання вказаної земельної ділянки іншим особам Одеська міська рада не приймала.

28 жовтня 2010 року між територіальною громадою м.Одеси в особі Одеської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «Берег-Трейд» (далі- ТОВ «Берег-Трейд») укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого ТОВ «Берег-Трейд» прийняло у строкове платне користування земельну ділянку, площею - 3,8121 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва 18-поверхового жилого комплексу та благоустрою території. Договір посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Чужовською Н.Ю. за реєстраційним №4004 (т.1а.с.13-17).

19 січня 2011 року між ТОВ «Берег-Трейд» та обслуговуючим кооперативом «Граніт» (далі-ОК «Граніт») укладений договір, згідно з яким ОК «Граніт» в особі голови кооперативу Могильніков В.Д. отримав право на ведення робіт по будівництву житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 . Право на ведення будівельних робіт надано за винагороду, що складає 3746,08 кв.м. площі житлових приміщень у об`єкті, а також 10% від загальної кількості машиномісць у паркінгу об`єкту (т.1а.с.18-21).

ТОВ «Берег-Трейд» листом №16/07 від 16 липня 2015 року повідомило голову Одеської міської ради, що будівельні роботи на вказаній земельній ділянці припинені, багатоповерховий жилий комплекс збудовано та здано в експлуатацію. Цією заявою товариство відмовляється від оренди земельної ділянки та просить розірвати вищевказаний договір оренди від 19 січня 2011 року (т.1а.с.22).

Отже за обставинами даної справи, що підтверджується доказами, наданими сторонами в процесі розгляду справи, Одеська міська рада є власником земельної ділянки, площею - 3,8121 га, яка знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 .

18 серпня 2015 року між ОК «Граніт» та відповідачем по справі ОСОБА_1 , як пайщиком, був укладений договір №800\М про порядок викупу паю машиномісця. Відповідно до умов п.1.1. вказаного договору кооператив приймає пайщиків у пайову участь у будівництві багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_1 (т.1а.с. 54-57).

Пунктом 1.2. договору визначено, що на умовах та у строки вказані у договорі, кооператив зобов`язується по закінченню будівництва, отриманні сертифікатів відповідності, передати Пайщику розташовані у будинку за адресою АДРЕСА_1 , машиномісця з №140 по №285 та документи, необхідні для оформлення права власності на машиномісце. Розташування машиномісць у будинку вказане у викопіюванні плану Будинку (Додаток № 1).

Згідно п.3.1., п.п.3.1.1-3.1.3 цього договору кооператив зобов`язується забезпечити введення будинку в експлуатацію. Передати пайщику по Акту прийому-передачі машиномісця та пакет документів для оформлення права власності на машиномісце: довідку про 100% внеску паю; Акт прийому - передачі машино-місця.

За пунктом 3.2.7 договору пайщик зобов`язаний власними силами та засобами та у відповідності до законодавства України провести оформлення та отримання свідоцтва на право власності на машиномісце.

Відповідно до п.1 Акту №882/М приймання-передачі машиномісця від 18 серпня 2015 року встановлено, що ОК «Граніт» передав власнику машиномісце № НОМЕР_1 , загальною площею 14,0 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (т.1а.с.62-63).

Технічний паспорт на спірне машиномісце № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , виготовлений станом на 19 серпня 2015 року ТОВ «Нове БТІ» (т.1а.с.64-66).

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Калашніка Д.С. зареєстроване право власності на машиномісце № НОМЕР_1 , загальною площею 14кв.м., як на об`єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та Реєстраційною службою Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Могильнікову В.Д. видане свідоцтво про право власності на спірний об`єкт №43594238 від 10 вересня 2015 року, площею 14 кв.м. (т.1а.с.58-61)

З Інформаційної довідки вбачається, що міститься в матеріалах справи вказана реєстрація на спірне машиномісце відбулася 07 вересня 2015 року на підставі: документів заявника (оригінали та копії), серія та номер: б/н, виданий 07 вересня 2015 року, видавник ОСОБА_1 ; договір про викуп паю машиномісця, серія та номер: 882/М, виданий 18 серпня 2015 року, видавник: ОСОБА_1 ; технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 19 серпня 2015 року, видавник ТОВ «Нове БТІ»; акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 18 серпня 2015 року, видавник: ОСОБА_1 ; довідка з адресного бюро міста Одеси, серія та номер: 364134/1, виданий 21 серпня 2015 року, видавник юридичний департамент Одеської міської ради (т.1а.с.58-61).

На підставі договору купівлі-продажу від 22 квітня 2016 року машиномісце №221, площею 14,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , продано ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , за яким зареєстровано право власності на вказане машиномісце (запис № 14335375) (т.1а.с.68-72).

25 серпня 2016 року ОК «Шлях» звернувся з заявою до Одеської міської ради про передачу в оренду наступних земельних ділянок з метою задоволення потреб пов`язаних з утриманням майна членів кооперативу - машиномісць: ділянку площею 0,0491 га для обслуговування автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 ; ділянку площею 0,1790 га для обслуговування автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 ; ділянку площею 0,0602 га для обслуговування автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 ; ділянку площею 0,0222 га для обслуговування автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 ; ділянку площею 0,04003га для обслуговування автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 . В зазначеному листі ОК «Шлях» повідомив, що на земельній ділянці, орієнтовною площею 0,4003га, розташовані машиномісця від №140 до №280, які належать на праві приватної власності асоційованим членам кооперативу на підставі Свідоцтв про право власності на нерухоме майно. Вказаний лист був отриманий Одеською міською радою 29 серпня 2016 року (т.1а.с.45-46).

Рішенням сесії Одеської міської ради №1527-VII від 07 грудня 2016 року був наданий дозвіл ОК «Шлях» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною орієнтованою площею 0,6886 га для влаштування та обслуговування автостоянки та земельної ділянки орієнтованою площею 0,0222 га для експлуатації та обслуговування автомийки, за адресою: АДРЕСА_1 та 10-Г. Пунктом 4 цього Рішення припинений зазначений вище договір оренди земельної ділянки з ТОВ «Берег-Трейд» від 28 жовтня 2010 року на земельну ділянку, площею 3,8121га (т.1а.с.142).

В листі департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради №01.1-23/2447 від 28 серпня 2017 року, адресованого ОК «Шлях», зазначено, що департаментом муніципальної безпеки Одеської міської ради розглянуто заяву щодо проєкту благоустрою з розміщенням огорожі на території автостоянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та департамент прийняв запропоноване проєктне рішення (т.1а.с.123).

Приморська районна адміністрація Одеської міської ради листом №01-11/1/811 від 20 липня 2017 року погодила виконання робіт за кошти ОК «Шлях» на підставі проєкту з благоустрою території автостоянки з улаштуванням огорожі за адресою: АДРЕСА_1 (т.1а.с.122).

Листом №0119/2491-09-01 від 17 жовтня 2017 року директор департаменту комунальної власності Одеської міської ради повідомив заступника військового прокурора Південного регіону України про те, що Одеська міська рада рішення щодо передачі у власність або користування приватній фірмі «Граніт» земельної ділянки для обладнання автостоянки в межах вулиць М.Говорова, Зоопаркової, Сегедської, Армійської не приймалось (т.1а.с.24).

20 квітня 2017 року до ЄРДР було внесено відомості про кримінальне провадження №42017160690000064 за ч.1ст.197-1 КК України щодо факту реєстрації за ОСОБА_1 права власності на машиномісця, які були реалізовані протягом 2015-2018 років, внаслідок чого територіальній громаді м.Одеси в особі Одеської міської ради було нанесено шкоду на суму 11 138 529,46 грн (т.1а.с.51-53).

08 серпня 2018 року військова прокуратура Південного регіону України повідомила Одеську міську раду, що в 2015 році без погодження та без отримання необхідних дозволів не встановлені службові особи ОК «Граніт» та інші не встановлені особи самовільно обладнали на земельній ділянці площею 0,3838га автостоянку з визначенням на місцевості машиномісць за адресою: АДРЕСА_1 (т.1а.с.27-29).

Відповідно до висновку експерта №17-2694/2695 від 26 лютого 2019 року судової земельно-технічної та земельно-оціночної експертизи у результаті зіставлення геодезичних даних (каталогів координат по просторовому місцю розташуванню поворотних точок досліджуваних земельних ділянок) на ПК, які містяться у технічній документації із землеустрою та технічних звітах на земельні ділянки ТОВ «Берег-Трейд», кадастровий номер 5110137500:43:001:0013, площею 3,8121 га, під автостоянкою, площею 0,3838га, встановлено, що фактичні межі земельної ділянки, площею 0,3838га, під автостоянкою та розташовані на ній навіси не входять в межі земельної ділянки ТОВ «Берег-Трейд», кадастровий номер 5110137500:43:001:0013, площею 3,8121га, та повністю знаходяться за її межами. Детально фактичне розташування земельної ділянки, площею 0,3838 га, відносно меж земельної ділянки кадастровий номер 5110137500:43:001:0013, площею 3,8121 га, зображено графічно у додатку № 3 «Фактичне розташування меж земельної ділянки, площею 0,3838га, з північно-західної сторони будинку АДРЕСА_1 , на якій влаштовано автостоянку відносно меж земельної ділянки, кадастровий номер 5110137500:43:001:0013, площею 3,8121 га (т.1а.с.30-44).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Щодо способу захисту прав Одеської міської ради та обґрунтованості позовних вимог

При вирішенні цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог, встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають з встановлених обставин та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі №662/397/15-ц).

Відповідно до ч.1ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За ч.1ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 вказаної статті передбачений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів. Разом з тим вказаний перелік не є вичерпним, що логічно випливає зі змісту частини 3 статті: суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц).

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16, від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (ст.387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст.391 ЦК України, ч.2ст.52 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №469/1044/17).

З обставин даної справи вбачається, що право власності на земельну ділянку було зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору про викуп паю машиномісця № 800/М від 18 серпня 2015 року, технічного паспорту від 19 серпня 2015 року, акту приймання-передачі від 18 серпня 2015 року (т.1а.с.54-57,62-63,64-66). Також йому було видане свідоцтво про право власності на вказане машиномісце № НОМЕР_2 від 10 вересня 2015 року, площею 14 кв.м. В подальшому за договором купівлі-продажу об`єкт відчужений ОСОБА_2 .

Відомості щодо того, що вказана земельна ділянка, площею 0,3838га, на якій розташована автостоянка передавалась Одеською міською радою в оренду чи власність інших осіб в матеріалах справи відсутні та сторонами в процесі розгляду справи не подавались.

Вказане свідчить про те, що фактично Одеська міська рада втратила статус як фактичного, так і юридичного володільця нерухомого майна - земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, належним способом захисту прав Одеської міської ради є заявлення віндикаційного позову - про витребування майна (земельної ділянки) з чужого незаконного володіння.

Відповідно до ч.1ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Одночасно, частина друга статті встановлює, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Касаційний цивільний суд Верховного Суду в своїй постанові від 10 листопада 2021 року в справі №361/3659/18 зазначив, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлює, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Стаття 2 ЦПК України визначає, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Отже, саме на суд покладається обов`язок з`ясувати дійсну природу позовних вимог та в контексті дотримання балансу інтересів сторін обрати ефективний спосіб захисту прав особи, яка звернулась до суду з відповідним позовом, дотримуючись при цьому основних принципів судочинства.

При цьому, апеляційний суд зауважує, що визначення дійсного змісту позову та правової природи позовних вимог є запобіжним чинником затягування вирішення спору між сторонами та формальної необхідності повторного звернення до суду з позовними вимогами в правильній редакції.

Вимога позивача звільнити земельну ділянку, площею 14кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , в контексті обставин справи та змісту позовних вимог фактично означає звільнення самовільно захопленої земельної ділянки відповідно до ст.212 ЗК України та витребування у власність Одеської міської ради в порядку ст.ст.387-388 ЦК України.

За ч.1ст.83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. За ч.2 цієї статті у комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Відповідно до ч.1ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно зі ст.212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Неточне формулювання редакції позовної вимоги не є підставою для відмови в позові. При вирішенні справи по суті заявлених позовних вимог суд має встановлювати дійсний зміст позовних вимог та уникати суто формального підходу в оцінці заявлених стороною підстав, обраних формулювань, обставин справи та правильного вирішення справи по суті.

Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За ч.1ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки земельна ділянка вибула з фактичного володіння Одеської міської ради без відповідної правової підстави та за відсутності волі власника на її вибуття, наявні підстави для витребування майна на підставі ст.387 ЦК України.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. У п.п.83-86 зазначеної постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та приводить до ефективного захисту прав власника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі №48/340).

Власник з дотриманням вимог ст.388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17, від 22 січня 2020 року у справі №910/1809/18, від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18).

Пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопад 2018 року у справі №488/5027/14-ц, від 30 червня 2020 року у справі №19/028-10/13).

Отже, позовні вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішень про державну реєстрацію право власності на об`єкт нерухомого майна - машиномісце №221, площею 14 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а також визнання незаконним свідоцтва про право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна, визнання недійсним договору купівлі-продажу машиномісця №221 та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності не підлягають задоволенню, оскільки не є ефективним способом захисту прав Одеської міської ради.

При цьому, варто враховувати, що під час розгляду справи за позовною вимогою про застосування належного способу захисту (зокрема у спорі за віндикаційним позовом) відмова в позові з тих мотивів, що державний акт, рішення про державну реєстрацію, відомості чи запис про державну реєстрацію права на майно не визнані недійсними, або що вони не оскаржені, відповідні позовні вимоги не пред`явлені, не допускається (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року в справі №359/3373/16).

Таким чином, зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням уточненої редакції позовних вимог, в частині витребування земельної ділянки у власність Одеської міської ради. Разом з тим, суд першої інстанції не врахував вказаних обставин при розгляді справи по суті позовних вимог та дійшов помилкового висновку по суті спору.

Крім того, як було вище зазначено, відповідно до висновку експерта №17-2694/2695 від 26 лютого 2019 року судової земельно-технічної та земельно-оціночної експертизи у результаті зіставлення геодезичних даних (каталогів координат по просторовому місцю розташуванню поворотних точок досліджуваних земельних ділянок) на ПК, які містяться у технічній документації із землеустрою та технічних звітах на земельні ділянки ТОВ «Берег-Трейд», кадастровий номер 5110137500:43:001:0013, площею 3,8121га, під автостоянкою, площею 0,3838га, встановлено, що фактичні межі земельної ділянки, площею 0,3838га, під автостоянкою та розташовані на ній навіси не входять в межі земельної ділянки ТОВ «Берег-Трейд», кадастровий номер 5110137500:43:001:0013, площею 3,8121га, та повністю знаходяться за її межами.

Вказаний висновок підтверджує факт самовільного захоплення земельної ділянки та обладнання на ній машиномісць. Апеляційний суд зазначає, що експерт був повідомлений про кримінальну відповідальність, щодо чого в експертному висновку міститься відповідна помітка. Експертний висновок підписаний експертом Степанкевичем С.С., в тому числі на аркуші, де міститься помітка про повідомлення експерта про кримінальну відповідальність. Альтернативний висновок щодо вказаної земельної ділянки в процесі розгляду справи не надавався, клопотання про призначення експертизи не заявлялось, висновки експерта сторонами не спростовані.

За таких обставин, перешкоди для врахування вказаного висновку експерта №17-2694/2695 від 26 лютого 2019 року відсутні. Тому апеляційний суд задовольняє відповідні доводи апелянта та скасовує оскаржуване рішення суду першої інстанції.

Доводи відповідача ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу щодо правових позицій в постановах Верховного суду від 27 серпня 2018 року в справі №902/889/16, від 21 січня 2019 року у справі №910/22093/17, від 05 березня 2019 року у справі №910/24190/16 не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки стосуються інших обставин, відмінних від обставин даної справи.

Щодо строку позовної давності

З матеріалів справи вбачається, що 22 жовтня 2020 року ОСОБА_1 подав заяву про застосування строків позовної давності (т.1а.с.105-108). Свою заяву відповідач обґрунтовував тим, що позивач пропустив строк позовної давності, оскільки Одеській міській раді ще станом на 2016 рік було відомо про факт належності права власності третім особам на спірне майно, що підтверджується листом голови ОК «Шлях» від 25 серпня 2016 року, адресованим голові Одеської міської ради. Тому строк позовної давності розпочався з 29 серпня 2016 року - дата отримання вказаного листа Одеською міською радою. А крім того Одеська міська рада була стороною та приймала участь в розгляді справи №522/7822/16, в рамках якої позивачі просили визнати протиправним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно машиномісця, видані Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області, скасувати державну реєстрацію на нерухоме майно - мащиномісця, що розташовані по периметру житлового комплексу « Академмістечко » по АДРЕСА_3 , а також зобов`язати усунути перешкоди у користуванні належним позивачам майном, шляхом демонтажу блокуючого пристрою на машиномісця.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За ч.1ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За ч.ч.2-4ст.267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники. Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у ст.261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Закон також не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року в справі № 914/3224/16).

Як було вище зазначено, договір оренди земельної ділянки між Одеською міською радою та ТОВ «Берег-Трейд» укладений 28 жовтня 2010 року, фактично орендар відмовився від договору 16 липня 2015 року (лист ТОВ «Берег-Трейд» №16/07).

18 серпня 2015 року між ОК «Граніт» та ОСОБА_1 був укладений Договір № 800\М про порядок викупу паю у будівництві багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Актом № 882/М від 18 серпня 2015 року ОК «Граніт» передав власнику машиномісце № НОМЕР_1 . 10 вересня 2015 року було зареєстроване право власності на машиномісце № НОМЕР_1 , ОСОБА_1 видане свідоцтво про право власності на спірний об`єкт.

Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що в своїх поясненнях позивач зазначав про те, що Одеська міська рада майже протягом п`яти років (з 09 вересня 2015 року) не подала жодного позову до осіб, які незаконно користуються спірною земельною ділянкою, незважаючи на те, що була повідомлена військовою прокуратурою про вказані порушення листом від 08 серпня 2018 року (т.1а.с.169-175).

На підставі договору купівлі-продажу від 22 квітня 2016 року машиномісце №221, площею 14 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , було продано ОСОБА_2 (т.1а.с.68-71).

25 серпня 2016 року ОК «Шлях» звернувся з заявою до Одеської міської ради про передачу в оренду, в тому числі, земельної ділянки, площею 0,04003га, для обслуговування автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 з метою задоволення потреб, пов`язаних з утриманням майна членів кооперативу - машиномісць. В зазначеному листі ОК «Шлях» повідомили, що на земельній ділянки, орієнтовною площею 0,4003га, розташовані машиномісця від №140 до №280, які належать на праві приватної власності асоційованим членам кооперативу на підставі Свідоцтв про право власності на нерухоме майно. Вказаний лист був отриманий Одеською міською радою 29 серпня 2016 року (т.1а.с.45-46).

Рішенням сесії Одеської міської ради №1527-VII від 07 грудня 2016 року був наданий дозвіл ОК «Шлях» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, загальною орієнтованою площею 0,6886га, для влаштування, експлуатації та обслуговування автостоянки та земельної ділянки, орієнтованою площею 0,0222га, для експлуатації та обслуговування автомийки за адресою: АДРЕСА_4 . Пунктом 4 цього Рішення сесії припинений зазначений вище договір оренди земельної ділянки з ТОВ «Берег-Трейд» від 28 жовтня 2010 року на земельну ділянку, площею 3,8121га (т.1а.с.142).

Тобто, вже з 29 серпня 2016 року Одеській міській раді було відомо щодо наявності на земельні ділянці за адресою: АДРЕСА_2 .

В подальшому, 20 липня 2017 року Приморська районна адміністрація Одеської міської ради погодила виконання робіт за кошти ОК «Шлях» на підставі проєкту з благоустрою території автостоянки з улаштуванням огорожі за адресою: АДРЕСА_1 (т.1а.с.122).

28 серпня 2017 року департамент муніципальної безпеки Одеської міської ради повідомили ОК «Шлях» щодо погодження проєкту благоустрою з розміщенням огорожі на території автостоянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (т.1а.с.123).

17 жовтня 2017 року директор департаменту комунальної власності Одеської міської ради повідомив заступнику військового прокурора Південного регіону України про те, що Одеська міська рада рішення щодо передачі у власність або користування приватній фірмі «Граніт» земельної ділянки для обладнання автостоянки в межах вулиць М.Говорова, Зоопаркової, Сегедської, Армійської не приймалось (т.1а.с.24).

20 квітня 2017 року до ЄРДР було внесено відомості про кримінальне провадження №42017160690000064 за ч.1ст.197-1 КК України щодо факту реєстрації за ОСОБА_1 права власності на машиномісця, які були реалізовані протягом 2015-2018 років внаслідок чого територіальній громаді м.Одеси в особі Одеської міської ради було нанесено шкоду на суму 11 138 529, 46 грн (т.1а.с.51-53).

Крім іншого, апеляційний суд звертає увагу на те, що 04 травня 2016 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_9 , ОК «Граніт», реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, усунення перешкод. За обставинами вказаної справи спір виник щодо автостоянки навколо багатоповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який був збудований ОК «Граніт» на підставі договору між ним та ТОВ «Берег-Груп» від 19 січня 2011 року, а саме, щодо автостоянок за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаній справі приймала участь Одеська міська рада. Зокрема, як вказано в рішенні Приморського районного суду м. Одеси від 15 березня 2017 року в цій справі №522/7822/16 Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради в письмових запереченнях від 13 вересня 2016 року зазначило, що відповідно до пп.3п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку, припиняють надання послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць за рішенням КМУ, прийнятим у разі територіального забезпечення виконавчими органами міських рад, міст обласного значення умов, необхідних для реалізації повноважень у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, але не пізніше 30 квітня 2016 року. В свою чергу, правонаступника відповідного органу державної влади як юридичної особи законодавством не визначено. У зв`язку з чим просять відмовити у позові. Вказаним рішенням Приморського районного суду м.Одеси в справі №522/7822/16 позовні вимоги залишені без задоволення. Дане рішення було скасоване Апеляційним судом Одеської області, який 16 листопада 2017 року ухвалив нове рішення про відмову в позові з інших підстав. Рішення апеляційного суду було залишене без змін постановою Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 27 травня 2020 року.

Відповідно до ч.4ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, за таких обставин Одеській міській раді було відомо про порушення її прав встановленням автостоянки поряд з житловим комплексом, побудованим на підставі договору, укладеного між ТОВ «Берег-Трейд» та ОК «Граніт», за яким ОК «Граніт» щодо будівництва житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , що найменш з вересня 2016 року.

При цьому, в подальшому, Одеська міська рада 07 грудня 2016 року надала дозвіл ОК «Шлях» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, загальною орієнтованою площею 0,6886га, для влаштування та обслуговування автостоянки та земельної ділянки, орієнтованою площею 0,0222га, для експлуатації та обслуговування автомийки за адресою: АДРЕСА_1 та 10-Г. Пунктом 4 цього Рішення сесії припинений зазначений вище договір оренди земельної ділянки з ТОВ «Берег-Трейд» від 28 жовтня 2010 року на земельну ділянку, площею 3,8121га (т.1а.с.142). Вказані обставини також підтверджують факт обізнаності Одеської міської ради щодо облаштування машиномісць на спірній земельній ділянці та власне використання цієї земельної ділянки.

Перший заступник керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах Одеської міської ради звернувся до суду з позовом 14 травня 2020 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду в постанові від 30 січня 2019 року в справі №357/9328/15-ц, постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 08 серпня 2022 року в справі №953/12011/20).

За ч.4ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, оскільки позовні вимоги є обґрунтованими, однак позивач пропустив строк позовної давності, на що звертав відповідач в процесі розгляду справи в суді першої інстанції, апеляційний суд скасовує оскаржуване рішення та ухвалює нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для часткового задоволення вимог апеляційної скарги, і на підставі ст.376 ЦПК України скасовує оскаржуване рішення та ухвалює нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.368,374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 10 червня 2021 року скасувати.

Позов першого заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Калашніка Дмитра Сергійовича, третя особа: обслуговуючий кооператив «Шлях» про визнання противоправним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва, скасування записів, визнання недійсним договору, зобов`язання звільнити земельну ділянку - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постановискладено 20 грудня 2022 року.

Головуючий

Судді: