Рішення

від 20.12.2022 по справі 533/390/22

КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20.12.2022 року КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 533/390/22

Провадження № 2/533/132/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2022 року селище Козельщина

Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді Козир В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лобач М.С.,

представника позивача - адвоката Марченка В.В.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката Пінчук Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном та заборону вчинення певних дій,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Козельщинського районного суду Полтавської області зі позовною заявою до відповідача ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном та заборону вчинення певних дій, у якій просив:

- заборонити ОСОБА_3 вчиняти дії, які порушують право приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 5322055500:30:016:0024, площею 2,0000 га, що належить ОСОБА_2 та розташована на території Новогалещинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області, а саме: здійснювати обробіток, посів будь-яких сільськогосподарських культур, проїзд, прохід, та створювати будь - які інші перешкоди ОСОБА_2 володіти, розпоряджатися та користуватися належною йому земельною ділянкою;

- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 вартість знищеного посівного матеріалу (ячменю), внесених добрив у сумі 3915,00 гривень;

- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму сплаченого судового збору та суму понесених ним та документально підтверджених судових витрат по даній справі згідно ст. 141 ЦПК України.

У подальшому подав уточнену позовну заяву, у якій змінив відповідача ОСОБА_3 на ОСОБА_1 та просив:

- заборонити ОСОБА_1 вчиняти дії, які порушують право приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 5322055500:30:016:0024, площею 2,0000 га, що належить ОСОБА_2 та розташована на території Новогалещинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області, а саме: здійснювати обробіток, посів будь-яких сільськогосподарських культур, проїзд, прохід, та створювати будь - які інші перешкоди ОСОБА_2 володіти, розпоряджатися та користуватися належною йому земельною ділянкою;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартість знищеного посівного матеріалу (ячменю), внесених добрив у сумі 3915,00 гривень;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму сплаченого судового збору та суму понесених ним та документально підтверджених судових витрат по даній справі згідно ст. 141 ЦПК України.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 11 липня 2022 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 16.08.2022.

10.08.2022 від представниці первісного відповідача ОСОБА_4 - адвоката Пінчук Юлії Віталіївни до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представниця відповідача зазначила, що ОСОБА_3 є неналежним відповідачем по справі оскільки не є суміжним землекористувачем земельної ділянки, власником якої є позивач ОСОБА_2 , та просила суд відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном та заборону вчинення певних дій, в повному обсязі та стягнути з позивача судові витрати, понесені відповідачем, попередній (орієнтовний) розрахунок яких складає 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 1 000,00 грн витрат на поштовий зв`язок.

16.08.2022 протокольною ухвалою суду було задоволено клопотання представника позивача - адвоката Марченко Віталія Володимировича про відкладення розгляду справи, підготовче судове засідання відкладенона 31 серпня 2022 року о 10 годині 30 хвилин.

30.08.2022 від позивача ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання по справі та заміну неналежного відповідача по справі - ОСОБА_3 на належного відповідача - ОСОБА_1 , подано уточнену позовну заяву.

Ухвалою суду від 31 серпня 2022 року клопотання позивача про заміну неналежного відповідача було задоволено, замінено відповідача по справі - ОСОБА_3 на належного відповідача - ОСОБА_1 , підготовче судове засідання було відкладено у зв`язку зі заміною відповідача на 29 вересня 2022 року о 10 годині 00 хвилин.

Протокольною ухвалою суду від 29.09.2022 за клопотаннями сторін було відкладено підготовче судове засідання на 20 жовтня 2022 року о 10 годині 00 хвилин.

Ухвалою суду від 20.10.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.11.2022 на 13.00 годину.

01.11.2022 ухвалою суду було визнано явку у судове засідання відповідачки ОСОБА_1 обов`язковою, наступне судове засідання призначено на 28.11.2022.

Протокольною ухвалою суду від 28.11.2022 судове засідання відкладено на 15.12.2022 у зв`язку з неявкою сторін.

У судове засідання 15.12.2022 з`явилися представник позивача, відповідачка та представниця відповідачки. Справу розглянуто за даною явкою учасників.

Аргументи сторін

Позиція позивача (52-56).

Позивач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5322055500:30:016:0024, площею 2,0000 га, яка розташована на території Новогалещинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області та призначена для ведення особистого селянського господарства.

Позивач стверджував, що відповідачкою, яка є суміжним землевласником шляхом самозахвату було здійснено культивацію чи дискування, знищено посів ячменю та тверді межові знаки та здійснено посів соняшника на земельній ділянці, що належить позивачу. Відповідачка не бажає видаляти посіви у добровільному порядку, що і стало підставою для позову.

За захистом своїх прав позивач попередньо звертався до правоохоронних органів, але будь-які рішення з даного питання у порядку КПК органом поліції прийнято не було, а було запропоновано звернутися за захистом прав до судових органів.

За наслідком звернення позивача до Новогалещинського селищного голови було створено комісію з обстеження належної йому земельної ділянки, якою було встановлено самовільне захоплення частини земельної ділянки орієнтовною площею 0,60 га, яка перебуває у приватній власності позивача, на якій знаходився посів ячменю та внесені добрива. Громадянин ОСОБА_3 , земельна ділянка якого знаходиться по сусідству, шляхом культивації чи дискування знищив посів ячменю та тверді межові знаки та посіяв соняшник на земельній ділянці ОСОБА_2 .

Уважаючи ОСОБА_3 суміжним землевласником, з метою досудового врегулювання спору 14.06.2022 позивач звернувся з листом до ОСОБА_4 з проханням на протязі семи календарних днів з моменту отримання даного повідомлення прибрати з належної позивачу земельної ділянки самовільний посів соняшника на орієнтовній площі 0,60 га та просив компенсувати вартість знищеного посівного матеріалу (ячменю), внесених добрив та втрачену вигоду, в подальшому жодним чином не використовувати для проїзду, проходу, випасання худоби, посіву та будь яким іншим способом не перешкоджати позивачу володіти, розпоряджатися, та користуватися належною на праві власності земельною ділянкою.

За розрахунком позивача загальна сума завданих протиправними діями суміжного землевласника збитків складає 3915,00 гривень, які складаються з вартості знищеного посівного ячменю - 1620 гривень та вартості знищеної селітри аміачної у сумі 2295,00 гривень.

Однак, ОСОБА_4 проігнорував звернення позивача, станом на момент подачі позову до суду відповідач відповіді не надав, самовільний посів соняшника не прибрав, завдані позивачу збитки позивачі не компенсував.

Отримавши відзив від первісного відповідача ОСОБА_3 на позовну заяву позивач дізнався, що дійсним та фактичним власником суміжної земельної ділянки є ОСОБА_1 .

17 серпня 2022 позивач отримав витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, кадастровий номер 5322055500:30:016:0026, з якого він дізнався, що власником земельної ділянки, який незаконно використовує частину належної йому земельної ділянки є ОСОБА_1 , на підставі чого позивачем було подано клопотання про заміну неналежного відповідача ОСОБА_3 на належного відповідача по справі - ОСОБА_1 , оскільки, на думку позивача, саме вона як суміжний землевласник має відповідати за пред`явленими позивачем позовними вимогами.

При нормативному обґрунтуванні позовних вимог позивач посилався на ст. 16, 319, 321, 373, 391 ЦК України, ст. 1, 91, 103, 152, 158 Земельного кодексу України, ст. 41 Конституції України.

Крім того, у позовній заяві позивачем наведено попередній розрахунок понесених ним судових витрат, які складаються із вартості сплаченого судового збору в розмірі: 992,40 грн - за позовну вимогу немайнового характеру; 992,40 грн - за позовну вимогу майнового характеру; орієнтовно 10 000,00 грн - вартість правової допомоги адвоката; 7000,00 грн - вартість топографо-геодезичної зйомки земельних ділянок.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Марченко Віталій Володимирович позовні вимоги підтримав та прохав їх задовольнити.

Позиція відповідача (99-102)

З метою повного розуміння фактичних обставин справи суд уважає за необхідне навести аргументи первісного відповідача ОСОБА_3 (а.с. 27-30) та заміненого відповідача ОСОБА_1 (а.с. 99-102).

Первісним відповідачем ОСОБА_3 позов не визнано, заперечення проти задоволення позовних вимог викладено у відзиві, наданому суду 10.08.2022 представницею відповідача - адвокатом Пінчук Юлією Віталіївною, у якому представниця відповідача просила суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та стягнути зі позивача судові витрати, понесені відповідачем, попередній (орієнтовний) розрахунок яких складає 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 1000,00 грн витрат на поштовий зв`язок.

У відзиві представниця відповідача стверджувала, що відповідач ОСОБА_3 не є належним відповідачем, оскільки не є суміжним землекористувачем належної позивачу земельної ділянки, не є власником або орендарем суміжної земельної ділянки, а позивач не надав жодного доказу на підтвердження користування або володіння відповідачем суміжною земельною ділянкою.

Посилалася на недоведеність позивачем неправомірного використання відповідачем належної позивачу земельної ділянки та зазначала, що наявні у матеріалах справи документи підтверджується, що проведення перевірки органами державного контролю по факту самовільного зайняття земельної ділянки не було здійснено відповідно до вимог чинного законодавства.

Замінений відповідач - ОСОБА_1 також не визнала пред`явлені до не позовні вимоги.

18.10.2022 представницею відповідачки ОСОБА_1 - адвокатом Пінчук Юлією Віталіївною надано до суду відзив на уточнену позовну заяву, у якій представниця відповідачки просила суд у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі та стягнути зі позивача ОСОБА_2 судові витрати, понесені відповідачем ОСОБА_1 .

Доводи та заперечення представниці відповідачки ОСОБА_1 ґрунтуються на тому, що позивачем не надано доказів та доводів того, що ОСОБА_1 здійснила самовільне захоплення частини земельної ділянки позивача та здійснила будь-які неправомірні дії щодо неї. Надані ж позивачем докази стосуються ОСОБА_3 , який є повнолітньою, дієздатною особою та має нести самостійно відповідальність за дії або бездіяльність. На думку представниці відповідачки, у задоволенні позову повинно бути відмовлено з тих підстав, що відповідачка ОСОБА_1 не вчиняла будь-яких дій перешкод у користуванні позивачем належною йому земельною ділянкою.

Крім того, на переконання представниці відповідачки, позивачем не доведено складання і оформлення компетентним державним органом або органом місцевого самоврядування протоколу про адміністративне правопорушення, припису про усунення такого порушення земельного законодавства, як самовільне зайняття земельної ділянки, та акту обстеження земельної ділянки з усіма необхідними додатками (план-схеми самовільно зайнятої земельної ділянки). Акт обстеження земельних ділянок від 13.05.2022 не був складений уповноваженим на це державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель, як це передбачено Законом України «Про державний контроль за використанням та охоронною земель». Акт обстеження земельної ділянки у порушення наказу Держгеокадастру від 07.02.2020 № 39 не містить План-схему земельної ділянки, тобто Акт є неналежним доказом, оскільки складений не уповноваженою на це особою та не відповідає за змістом затвердженій законодавством формі.

Указує, що належні докази самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки в матеріалах справи відсутні, та матеріалами справи підтверджено, що проведення перевірки по факту самовільного зайняття земельної ділянки не було здійснено відповідно до вимог чинного законодавства.

У відзиві наведений попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат по справі, що складають 12000,00 грн витрат на професійну правову допомогу із розрахунку 20 годин роботи адвоката вартістю 600,00 грн за кожну годину роботи адвоката, у тому числі з урахуванням часу на дорогу до суду та у зворотному напрямку, 500,00 грн витрат на поштовий зв`язок.

При нормативному обґрунтуванні власної позиції посилалася на ст. 6-1, 9, 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель».

У судовому засіданні представниця відповідачки - адвокат Пінчук Юлія Віталіївна та відповідачка ОСОБА_1 проти задоволення позовних вимог заперечували та просили суд відмовити у їх задоволенні.

Відповідачка ОСОБА_1 у судовому засіданні підтвердила у судовому засіданні, що дійсно має у власності земельну ділянку, яка розташована десь біля дороги. Пояснила, що вона вже три роки не обробляє земельну ділянку, будь-які договори (оренди тощо) щодо земельної ділянки з іншими особами не укладала. Також повідомила суду, що має двох синів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , жоден з яких, за її твердженням, не обробляє належну їй земельну ділянку.

Представниця відповідачки у судовому засіданні наполягала на тому, що дії щодо земельної ділянки позивача вчиняються іншою особою, аніж відповідачка; позовна заява є необґрунтованою, а конфлікт має вирішуватися органом Держгеокадастру. Звертала увагу на акт, який складений не державним органом, та може бути складений органом місцевого самоврядування тільки у порядку, встановленому законом та при дотримання умов, визначених у законі. Згідно наданого позивачем акту порушення вчиняються іншою особою, а не відповідачкою. Досудове врегулювання спору проводилося з ОСОБА_7 , а не з відповідачкою. На думку представниці, позивачем не було вжито всіх заходів щодо збирання належних доказів, у тому числі щодо витрат на посівний матеріал, який було знищено.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_2 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5322055500:30:016:0024, площею 2 га, за адресою: Полтавська область, Козельщинський район, селище Нова Галещина, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, що вбачається зі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 13 серпня 2015 року, індексний номер: 42246649 (а.с. 59), та з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.08.2015 (індексний номер 42246796) (а.с. 60).

Спір у даній справі виник внаслідок того, що восени 2021 року позивач на належній йому земельній ділянці посіяв ячмінь та вніс необхідні добрива, а на початку травня 2022 року, оглядаючи свою земельну ділянку, виявив, що два межові знаки зникли, а частина посівів на ділянці знищена шляхом культивації чи дискування, а натомість посіяний соняшник. За припущенням позивача, частина належної йому земельної ділянки незаконно використовувалася громадянином ОСОБА_3 .

З матеріалів справи вбачається, що позивач для вирішення земельного спору звертався як до органів поліції (а.с. 16, 17) та місцевого самоврядування (а.с. 61), так і до особи, яка за припущенням позивача, є винною у створенні йому перешкод у користуванні земельною ділянкою, - ОСОБА_3 (а.с.14).

Зокрема, 10.05.2022 позивач ОСОБА_2 звертався до Новогалещинського селищного голови Самсонової С.А. зі заявою про створення тимчасової комісії з обстеження належної йому земельної ділянки з метою встановлення факту її неправомірного використання сторонньою особою (а.с. 61).

Згідно з актом обстеження земельної ділянки від 13 травня 2022 року членами комісії (головою Новогалещинської селищної територіальної громади, секретарем селищної ради, депутатом селищної ради, начальником земельного відділу) у присутності власника земельної ділянки ОСОБА_2 було проведено обстеження належної позивачу земельної ділянки кадастровий номер 5322055500:30:016:0024, загальною площею 2,0000 га, та встановлено, що громадянином ОСОБА_7 порушено земельне законодавство у частині статті 103, статті 152 Земельного кодексу України (а.с. 62).

Як зазначено у даному акті, підставою обстеження земельної ділянки стало «самовільне захоплення частини земельної ділянки орієнтовною площею 0,60 га, яка перебуває у приватній власності громадянина ОСОБА_8 , на якій знаходився посів ячменю та внесені добрива. Гр. ОСОБА_7 , земельна ділянка якого, яку він обробляє, знаходиться по сусідству (шляхом культивації чи дискування посіву), знищено посів ячменю та тверді межові знаки та посіяно соняшник на земельній ділянці власника. ОСОБА_9 восени звернувся до інженера землевпорядника, який розробляв йому документацію із землеустрою, та встановив тверді межові знаки, про що попередив ОСОБА_10 (останній на комісію не з`явився)».

18.08.2022 позивач ОСОБА_11 уклав зі фізичною особою-підприємцем ОСОБА_12 , який має кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника та спеціальний дозвіл на виконання топографо-геодезичних вишукувань під час дії воєнного стану, договір на проведення геодезичної зйомки (а.с. 64-66, 68, 69).

На виконання умов укладеного договору ОСОБА_12 була проведена топографо-геодезична зйомка земельних ділянок з кадастровим номером 5322055500:30:016:0024 та суміжної земельної ділянки з кадастровим номером 5322055500:30:016:0026.

Топографо-геодезичною зйомкою визначено, що земельні ділянки перетинаються. Площа перетину складає 0,4046 га, а саме фактичне використання земельної ділянки з кадастровим номером 5322055500:30:016:0026 на 0,4046 га більше за рахунок накладення на земельну ділянку з кадастровим номером 5322055500:30:016:0024 (яка належить ОСОБА_2 ) (а.с. 63).

Власником земельної ділянки за кадастровим номером 5322055500:30:016:0026 є ОСОБА_1 , що встановлено з витягу зі Державного земельного кадастру від 17.08.2022 № НВ-0000792972022 (а.с. 72-73).

Станом на дату розгляду справи спір між сторонами не вирішено, на мирне врегулювання спору сторони не погодилися.

Застосовані судом норми права

У частині четвертій статті 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 41 Конституції України встановлено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (частина перша); ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним (частина четверта).

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша).

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (ч. 3, 4 ст. 373 ЦК України).

Відповідно до положень статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).

За ч. 2, 3 ст. 1 Земельного кодексу України (ЗК України) право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Статтею 91 Земельного кодексу України (ЗК України) встановлено, що власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.

Відповідно до вимог статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства.

Частиною другою статті 103 ЗК України визначено, що власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Частинами другою, третьою статті 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до юридичних позицій Конституційного Суду України:

- власність гарантує не лише права власників, а й зобов`язує, покладає на них певні обов`язки; саме про це йдеться у статтях 13 і 41 Конституції України, відповідно до яких використання власності не може завдавати шкоди людині, правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства; отже, для реалізації закріпленого в Конституції України права власності потрібні галузеві закони, які встановлюють конкретні норми використання власником належного йому майна з урахуванням інтересів усіх суб`єктів правовідносин (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 12 лютого 2002 року № 3-рп/2002);

- Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України; норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв`язку з цим обмежувати право на судовий захист (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002);

- тлумачення та застосування судами джерел цивільного права у будь-якому разі має ґрунтуватися на таких засадах цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність і розумність (п. 3.5 рішення КС від 28.04.2021 № 2-р(II)/2021 справа № 3-95/2020(193/20).

Статтею 158 ЗК України визначено перелік органів, що мають право вирішувати земельні спори, а саме: земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» кадастрові зйомки - комплекс робіт, спрямованих на вивчення необхідних топографічних елементів місцевості щодо пунктів геодезичної мережі (зокрема меж земельних ділянок з їх найменуваннями, кількісними та якісними показниками) і нанесення їх на планшет для створення планів (карт), що служать основою для кадастрів.

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення

Судом установлено, що позивач ОСОБА_2 та відповідачка ОСОБА_1 є суміжними землевласниками.

Даний факт не заперечувався жодною зі сторін.

Частина земельної ділянки позивача використовується з боку суміжного землеволодільця. Площа перетину складає 0,4046 га за рахунок накладення земельної ділянки відповідачки на земельну ділянку позивача, що вбачається з топографо-геодезичної зйомки, яка є належним доказом встановлення меж земельних ділянок у розумінні Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність».

Сам по собі факт створення перешкод у користуванні земельної ділянки позивача не визнавався, але й не заперечувався ані відповідачкою, ані представницею первісного відповідача та належної (заміненої) відповідачки. Основний аргумент, на якому будувалися заперечення відповідачки, - це відсутність належних та достатніх доказів, які б вказували на те, що саме відповідачка створює позивачеві перешкоди, а не якась інша невстановлена особа.

Як вже зазначалось, факт створення певних перешкод позивачеві з боку суміжного землеволодільця, названого ОСОБА_7 , підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 13 травня 2022 року, який складений членами комісії: голова комісії ОСОБА_17 (селищний голова) та члени комісії ОСОБА_16 (секретар селищної ради), ОСОБА_13 (депутат селищної ради) та ОСОБА_14 (начальник земельного відділу) (а.с. 62).

Відповідачка у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_15 - є її сином.

Незаконне використання власником суміжної земельної ділянки з кадастровим номером 5322055500:30:016:0026 частини земельної ділянки, що є власністю ОСОБА_2 з кадастровим номером 5322055500:30:016:0024, підтверджується також проведеною інженером-землевпорядником ОСОБА_12 топографо-геодезичною зйомкою земельних ділянок (а.с. 63), яку суд уважає належним доказом у даній справі.

Частина земельної ділянки з кадастровим номером 5322055500:30:016:0024, яка належить ОСОБА_2 , яку використовує володілець земельної ділянки з кадастровим номером 5322055500:30:016:0026, яка належить ОСОБА_1 , становить 0,4046 га.

Суд констатує, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема земельною ділянкою, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов). Попереднє обстеження земельної ділянки компетентним органом не є обов`язковою умовою для звернення до суду, а акт обстеження, що складений за наслідками звернення позивача до органу місцевого самоврядування, може бути доказом у справі про усунення перешкод у розпорядженні власністю, та має бути оцінений судом у сукупності з іншими доказами. Попереднє непритягнення відповідачки як винної особи до адміністративної відповідальності та нескладення протоколу про адміністративне правопорушення, припису про усунення такого порушення земельного законодавства, а також невжиття позивачем заходів досудового врегулювання спору не можуть бути підставою для відмови у судовому захисті прав особи, що звернулася для вирішення конфлікту (спору) до суду.

Аргумент представниці відповідачки про невідповідність акту обстеження земельної ділянки формі, затвердженій наказом Держгеокадастру від 07.02.2020 № 39, суд не бере до уваги, оскільки наказ Державної служби України з питань геодезії, картографі та кадастру від 07.02.2020 № 39 «Про бланки Держгеокадастру» є внутрішнім розпорядчим документом, яким зобов`язано Департамент державного земельного кадастру, Департаменту землеустрою, використання та охорони земель, Департаменту кадрової політики та персоналу, Департаменту сертифікації та контролю за використанням та охороною земель, Департаменту топографо-геодезичної і картографічної діяльності, Департаменту забезпечення контролю якості надання послуг, Департаменту забезпечення діяльності служби, Відділу звернень громадян та доступу до публічної інформації, використовувати бланки, що додаються (додатки 1 - 10). Такий наказ не був зареєстрований у Міністерстві юстиції України відповідно до Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28.12.1992 № 731, п. 2, 3 Указу Президента України від 03.10.1992 № 492 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», тобто не є обов`язковим для інших суб`єктів, які не входять до переліченої у ньому категорії, у тому числі для органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб.

Тим більше, недотримання органом влади певної форми документа не може ставитися у провину громадянину, який звернувся за допомогою та вирішенням питання до такого органу влади.

Посилання представниці відповідачки на норми Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» є безпідставним, оскільки цей Закон визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Питання неналежності державного контролю за використанням та охороною земель не є предметом спору, що вирішувався судом.

Той факт, що члени комісії з обстеження земельної ділянки під час складення акту за наслідками обстеження земельної ділянки позивача діяли не як державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, не позбавляє акт обстеження земельної ділянки доказової сили як письмового доказу на доведення факту створення перешкод у користуванні земельної ділянки одного землеволодільця з боку іншого.

Суд погоджується з доводами представниці відповідачки в тій частині, що відсутність повноважень державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель позбавляє такий акт сили обов`язковості для виконання як припису з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків (ст. 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»).

Однак, наданий позивачем акт обстеження (як доказ) не містив будь-яких обов`язкових приписів чи зобов`язань для відповідачки. Ним тільки зафіксовано обставини, встановлені комісією під час обстеження, що не позбавляє його автоматично доказової сили у сукупності з іншими доказами.

Також суд погоджується частково з доводами представниці відповідачки в тій частині, що приписи про усунення виявлених порушень мають надавати лише особам, які безпосередньо вчинили порушення вимог земельного законодавства.

Разом з тим, доводи зі сторони відповідачки про створення перешкод у користуванні земельною ділянкою не нею, а іншою особою, суд не бере до уваги, оскільки власність зобов`язує, а відповідачкою не надано доказів, що якась інша особа володіє чи користується (обробляє тощо), у тому числі на правах оренди чи емфітевзису, належною їй земельною ділянкою. Не розкрито відомості про таку особу (її ПІБ) перед судом та позивачем відповідачкою й під час судового розгляду спору. Отже, поведінку відповідачки не можна вважати добросовісною. Суд, ураховуючи права та законні інтереси обох сторін правовідносин, зважає на те, що поведінка учасника цивільно-правових відносин не повинна обмежувати право чи позбавляти права інших осіб; поведінка сторони має бути законною, не допускаються дії виключно з протиправною метою або з наміром заподіяти шкоду іншій особі; учасники цивільних правовідносин повинні сприяти своєму контрагенту різними способами у отриманні потрібної інформації.

Поведінка відповідачки у даній справі наведеним критеріям не відповідала. Намагаючись перекласти відповідальність у даній справі на іншу особу, яка, ймовірно, користується чи користувалася належною їй земельною ділянкою та, відповідно, створювала перешкоди позивачеві, відповідачка як власник та особа, якій мають бути достеменно відомі відомості про користувача її земельною ділянкою, такі відомості перед судом та позивачем не розкрила. Отже увесь тягар відповідальності має покладатися на відповідачку як на власника земельної ділянки, що є суміжною зі земельною ділянкою позивача.

Установивши, що позивачем надано докази, якими встановлено створення з боку відповідачки перешкод у користуванні частиною земельної ділянки, належної на праві власності позивачу, суд дійшов висновку про необхідність захисту прав позивача шляхом зобов`язання відповідача усунути такі перешкоди.

Вказаний висновок суду відповідає правовим позиціям Верховного Суду у схожій справі № 345/4434/18 (постанова від 28.01.2021).

Отже, суд уважає, що позовні вимоги у частині заборони вчинення дій шляхом здійснення обробітку, посіву будь-яких сільськогосподарських культур, проїзду, проходу, та створювати будь - які інші перешкоди ОСОБА_2 користуватися належною йому земельною ділянкою підлягають задоволенню, оскільки позивачем доведено належними та допустими доказами, і такі докази є достатніми у своїй сукупності, порушення його прав як власника земельної ділянки з боку відповідачки як власника суміжної земельної ділянки. Відповідачкою ж не спростовано факт використання земельної ділянки позивача та не надано доказів, що дозволили б встановити особу, що здійснює фактичне користування належною їй земельною ділянкою, створюючи одночасно перешкоди у користуванні суміжної земельної ділянки позивача.

Разом з тим, суд зазначає, що порушення, яке позивач просить суд усунути, має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 6 ст. 55 Конституції України). Але таке порушення чи протиправне посягання має бути реальним, а не уявним. Інакше кажучи, вимога про захист права чи інтересу не може базуватися на припущеннях, що відповідач може вчинити певні порушення в майбутньому. Тому з цих підстав, суд уважає, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом встановлення заборони відповідачу створювати перешкоди позивачу у користуванні належною йому земельною ділянкою шляхом здійснення обробітку, посіву будь-яких сільськогосподарських культур, проїзду, проходу по земельній ділянці. Доказів створення перешкод у володінні чи розпорядженні земельною ділянкою позивач суду не надав.

Щодо заявлених позивачем у позові вимог про стягнення вартості знищеного посівного матеріалу (ячменю), внесених добрив у сумі 3 915,00 гривень, суд приходить до висновку в цій частині, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано жодного доказу на підтвердження розміру понесених витрат та їх фактичності, тобто такі позовні вимоги не були доведені перед судом.

Розподіл судових витрат

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору в розмірі: 992,40 грн - за позовну вимогу немайнового характеру; 992,40 грн - за позовну вимогу майнового характеру (а.с. 1-2).

Крім того, позивач просив стягнути на його користь понесені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн (а.с. 116-122), та витрати на проведення топографо-геодезичних робіт у розмірі 7000,00 грн. (т.с. 2 а.с. 64-69).

Представниця відповідачки заявила про надання доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу у строки, встановлені ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

З урахуванням того, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд в силу ч. 1 ст. 141 ЦПК України приходить до висновку про стягнення судових витрат у вигляді судового збору з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 992,40 (за вимогу немайнового характеру).

Питання про судові витрати, пов`язані зі розглядом справи (у тому числі про витрати на правничу допомогу) слід вирішити у строки, встановлені ч. 2 ст. 246 ЦПК України.

Керуючись статтями 246, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, нормами матеріального права та правовими висновками Верховного Суду, наведеними у мотивувальній частині рішення, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном та заборону вчинення певних дій, - задовольнити частково.

Заборонити ОСОБА_1 вчиняти дії, які порушують право приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 5322055500:30:016:0024, площею 2,0000 га, що належить ОСОБА_2 та розташована на території Новогалещинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області, а саме: заборонити здійснювати обробіток, посів будь-яких сільськогосподарських культур, проїзд, прохід, та створювати будь - які інші перешкоди ОСОБА_2 у користуванні належною йому земельною ділянкою.

У задоволенні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартості знищеного посівного матеріалу (ячменю), внесених добрив у сумі 3915,00 грн , - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 судові витрати у виді судового збору у сумі 992 гривень 40 копійок.

Відповідно до ст. 246 ЦПК України призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати, пов`язані з розглядом справи, на 03 січня 2023 року о 10 годині 30 хвилин. Встановити строк 5 днів з дня оголошення рішення для подання сторонами доказів щодо розміру понесених судових витрат.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання через Козельщинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строку на апеляційне оскарження на нього не буде подано апеляційну скаргу, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ; тел.: НОМЕР_3 ).

Представник позивача: адвокат Марченко Віталій Володимирович (адреса: вул. Монастирська, буд. 9, селище Козельщина, Кременчуцький район, Полтавська область, 39100; тел.: НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Відповідач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Представник відповідача: адвоката Пінчук Юлія Віталіївна (адреса: вул. Шевченка, буд. 32а, офіс 65, м. Кременчук, Полтавська область, 39600; тел.: НОМЕР_6 ).

Повне рішення складено 20.12.2022

Суддя В.П. Козир