Рішення

від 04.01.2023 по справі 533/390/22

КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

04.01.2023 року КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 533/390/22

Провадження № 2-др/533/1/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ДОДАТКОВЕ)

03 січня 2023 року селище Козельщина

Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді Козир В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лобач М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду питання про судові витрати, пов`язані з розглядом справи, за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном та заборону вчинення певних дій,

У С Т А Н О В И В :

Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 15 грудня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном та заборону вчинення певних дій задоволено частково.

Заборонено ОСОБА_2 вчиняти дії, які порушують право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5322055500:30:016:0024, площею 2,0000 га, що належить ОСОБА_1 та розташована на території Новогалещинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області, а саме: заборонити здійснювати обробіток, посів будь-яких сільськогосподарських культур, проїзд, прохід, та створювати будь-які інші перешкоди ОСОБА_1 у користуванні належною йому земельною ділянкою.

У задоволенні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартості знищеного посівного матеріалу (ячменю), внесених добрив у сумі 3915,00 грн - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору у сумі 992 гривень 40 копійок.

Відповідно до ст. 246 ЦПК України призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати, пов`язані з розглядом справи, на 03 січня 2023 року о 10 годині 30 хвилин. Установлено строк 5 днів з дня оголошення рішення для подання сторонами доказів щодо розміру понесених судових витрат.

Сторони та їх представники у судове засідання не з`явилися, були належним чином повідомленні про місце, дату та час судового засідання.

Представницею відповідачки подано заяву про проведення судового засідання без участі відповідача та її представника. Проти стягнення з відповідачки судових витрат на правничу допомогу заперечувала, про що подала письмове клопотання про відмову у відшкодуванні витрат на правничу допомогу/про зменшення витрат про правничу допомогу.

У відповідності до вимог ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зважаючи на належне повідомлення усіх учасників справи про місце, дату та час судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі письмових доказів, наявних у матеріалах справи.

Суд, дослідивши письмові докази, встановив таке.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Згідно зі ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до положень ч. 2-6 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У відповідності до ч. 7-9 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов`язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат (ч. 1 ст. 140 ЦПК України).

Верховний Суд у справі № 420/1109/20 (постанова від 21.11.2021, п. 124 - 127) зробив такий висновок: «вивчення матеріалів справи, правовий аналіз первинних документів, узгодження правової позиції, обрання належного способу захисту прав та підготовка позовної заяви до суду це є фактично однією послугою адвоката, яка включає в себе правовий аналіз первинних документів, узгодження правової позиції, обрання належного способу захисту прав та підготовку позовної заяви до суду».

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Позивачем відповідно до вимог п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві було зазначено орієнтований перелік судових витрат по даній справі, які складалися із: судового збору у розмірі: 992,40 грн - за позовну вимогу немайнового характеру; 992,40 грн - за позовну вимогу майнового характеру; 10000,00 грн - вартість правової допомоги адвоката; 7000,00 грн - вартість топографо-геодезичної зйомки земельних ділянок (а.с. 6, 55).

У встановлений процесуальним законом строк представником позивача - адвокатом Марченком В.В. подано відповідні докази на підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу та топографо-геодезичну зйомку земельних ділянок (а.с. 116-122, 64-69) та у судових дебатах заявлено вимогу про стягнення судових витрат у зазначеному розмірі з відповідачки.

Представницею відповідачки - адвокатом Пінчук Ю.В. у відзиві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат відповідачки по справі - 12000,00 грн витрат на професійну правову допомогу з розрахунку 20 годин роботи адвоката вартістю 600,00 грн за кожну годину роботи адвоката, у тому числі з урахуванням часу на дорогу до суду та у зворотному напрямку, та 500,00 грн - витрати на поштовий зв`язок.

Відповідні докази на підтвердження фактичності понесених відповідачкою витрат у становлений судом строк відповідачка та її представниця не надали. У клопотанні від 03.01.2023 (поданому через Електронний суд) представниця відмовилася від імені позивачки від відшкодування витрат на правничу допомогу, але просила зменшити витрати позивача на правничу допомогу або відмовити у їх стягненні.

Обґрунтовуючи клопотання про зменшення витрат позивача на правничу допомогу представниця відповідачки зазначала, що поданий представником позивача договір про надання правничої допомоги від 01.06.2022 не містить розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару, а квитанція від 26.10.2022 № 14 не оформлена у встановленому законом порядку, а отже являється неналежним доказом оплати таких послуг, тому заявлені витрати на правничу допомогу не підлягають до задоволення. Щодо неспівмірності витрат зазначала, що справа є неважкою, акт наданих послуг від 26.10.2022 не містить визначення часу, витраченого при наданні правничої допомоги. На стадії збору доказів представником позивача не було з`ясовано, хто саме є належним відповідачем, що свідчить, на думку відповідачки, що представником позивача послуги були надані не на належному рівні, що призвело до затягування розгляду справи.

Відповідно до п. 2 та 3 акту вбачається, що представник позивача фактично вчиняв тотожні дії, за які виставлено окрему оплату, крім того, вивчення норм цивільного та цивільного процесуального законодавства не пов`язано з розглядом справи, та такі норми адвокат повинен знати в силу своєї професійної підготовки, а відповідач не має обов`язку нести витрати на професійну підготовку адвоката позивача.

Витрати згідно п. 4 акту, на думку представниці відповідачки, не підлягають задоволенню, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження складення та направлення інформаційних запитів від адвоката Марченка В.В. по справі (міститься тільки один адвокатський запит).

Витрати згідно п. 6 акту підлягають частковому задоволенню, оскільки саме представник позивача здійснював затягування розгляду справи.

Як наслідок представниця відповідачки вважала, що до задоволення підлягають витрати на правничу допомогу у сумі, що не перевищує 3000,00 грн, а з урахуванням того факту, що позовні вимоги були задоволенні частково, витрати на правничу допомогу можуть бути задоволенні лише частково у сумі 1500,00 грн. Просила суд відмовити у задоволенні заяви позивача про стягнення з відповідачки витрат на правничу допомогу, а у випадку прийняття рішення про задоволення такої заяви, - зменшити розмір стягуваних витрат на правничу допомогу, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 1500,00 грн.

Обґрунтовуючи клопотання, посилалася на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, Верховного Суду у постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18

Судом встановлено, що на підтвердження здійснення витрат, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи, представником позивача надано до суду:

1)договір про надання правничої допомоги від 01.06.2022, укладений між адвокатом Марченком В.В. та ОСОБА_1 (а.с. 117), предметом якого є надання адвокатом правової допомоги клієнтові в усіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів. Правова допомога надається за окремим дорученням клієнта (п. 2.1.1 договору). За умовами договору клієнт зобов`язаний сплатити гонорар адвокату у розмірі та у строки, погоджені між ними. Строк дії договору 2 роки до 01.06.2024 (п. 3.1 договору);

2)розрахунок від 26.10.2022 суми гонорару за договором про надання правничої допомоги від 01.06.2022 (а.с. 118), відповідно до якого правнича допомога полягала в такому: 1) побачення з клієнтом, проведення попереднього аналізу справи, опитування клієнта, збір інформації та документів - 1 година - 1135,00 грн; 2) аналіз норм цивільного та цивільного процесуального законодавства - 1 година - 1135,00 грн; 3) вивчення та аналіз судової практики з розгляду справ про усунення перешкод у користуванні майном та забороною вчинення певних дій - 1 година - 1135,00 грн; 4) складання та направлення інформаційних запитів та заяв - 1 година - 1135,00 грн; 5) складення позову про усунення перешкод у користуванні майном та забороною вчинення певних дій - 2 години - 2270,00 грн; 6) підготовка та участь адвоката у судових засіданнях у межах міста (селища), де розташоване робоче місце адвоката - 3 години - 3405,00 грн. Разом - 9 годин - 10215,00 грн. За домовленістю сторін суму гонорару сплачено у сумі 10000,00 грн за квитанцією від 26.10.2022 № 14.

3)акт наданих послуг від 26.10.2022 (а.с. 119) на загальну суму 10215,00 грн, обсяг послуг за яким відповідає послугам, наведеним детально у розрахунку;

4)квитанція від 26.10.2022 на суму 10000,00 грн (а.с. 121);

5)договір на проведення геодезичної зйомки від 18.08.2022, укладений між ФОП ОСОБА_3 та позивачем ОСОБА_1 (а.с. 64);

6)акт виконаних робіт № 329 до договору № 329 від 18.08.2022 (а.с. 67) на проведення геодезичної зйомки вартістю 7000,00 грн (а.с. 67);

7)квитанція про оплату ОСОБА_1 за топографічну зйомку 7000,00 грн (а.с. 120).

Оцінюючи заявлений позивачем до відшкодування розмір витрат на оплату послуг адвоката на відповідність критерія, визначеним ч. 4 ст. 137 ЦПК України, суд виснує таке.

Дійсно, як вірно було зазначено представницею відповідачки, договір про надання правничої допомоги позивачеві від 01.06.2022 не містить розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару.

Разом з тим, з умов договору вбачається, що такий договір був укладений між адвокатом та клієнтом (позивачем) з метою тривалої співпраці, а не виключно з метою представництва інтересів позивача у даній судовій справі. За умовами договору гонорар адвокату має бути сплачений у розмірі та у строки, погоджені між сторонами.

На переконання суду, наданий суду розрахунок суми гонорару, акт наданих послуг та квитанція свідчать про те, що розмір та строки сплати гонорару між позивачем та його адвокатом були погодженні. Суд не має права втручатися у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом. А саме по собі незазначення у договорі конкретної суми (розміру) адвокатського гонорару за правничу допомогу, за наявності розрахунку гонорару, акту наданих послуг (виконаних робіт) та платіжного документа, що свідчить про фактичну оплату витрат на правничу допомогу, не є підставою для відмови стороні у відшкодуванні понесених нею витрат.

Доводи представниці відповідачки про оформлення квитанції від 26.10.2022 у порядку, не встановленому законом, суд відхиляє, оскільки законом певна обов`язкова форма квитанції не встановлена. На норми такого закону не послалася й представниця відповідачки.

Незазначення у акті наданих послуг від 26.10.2022 часу, витраченого при наданні правничої допомоги, також не є недоліком, що не дозволяє суду встановити дійсний час та обсяг наданої правничої допомоги, зважаючи на те, що така інформація відображена у розрахунку гонорару й підстав її дублювати у акті наданих послуг суд не вбачає.

Суд також зауважує, що немає підстав вважати, що представник позивача затягував розгляд справи, подавав безпідставні клопотання чи іншим чином зловживав процесуальними правами.

Що стосується тривалості розгляду справи, то, дійсно, справа розглядалася довше, аніж це передбачено цивільним процесуальним законом, оскільки справа неодноразово відкладалася, у тому числі й за клопотаннями обох представників сторін.

Разом з тим, тривалість розгляду справи, а також заміна первісного відповідача на належного відповідача, жодним чином не вплинула на розмір гонорару адвоката - представника позивача. Як вбачається з матеріалів справи, розмір гонорару не збільшувався, порівняно з заявленим у первісній позовній заяві орієнтовним розміром судових витрат позивача.

Отже, представником позивача надано достатньо доказів на підтвердження фактичності понесених його клієнтом (позивачем) витрат на правничу допомогу.

Разом з тим, суд частково погоджується з доводами представниці позивачки у частині неспівмірності витрат позивача на правничу допомогу з огляду на таке.

Дійсно, аналіз норм цивільного та цивільного процесуального законодавства (1 година - 1135,00 грн), вивчення та аналіз судової практики з розгляду справ про усунення перешкод у користуванні майном та забороною вчинення певних дій (1 година - 1135,00 грн) охоплюється такою послугою як складення позову, а необхідність витрачання адвокатом певного часу для вивчення законодавства та аналізу судової практики не може перекладатися як фінансовий тягар на сторону, що програла спір. Отже, судові витрати позивача у цій частині підлягають зменшенню на 2270,00 грн (1135,00 грн + 1135,00 грн = 2270,00 грн).

Що стосується такої послуги як складання та направлення інформаційних запитів та заяв, то матеріали справи містять одну заяву (а.с. 61) та один адвокатський запит (а.с. 70), на які згідно розрахунку суми гонорару адвокатом було витрачено 1 годину. Зважаючи на нескладність таких запиту та заяви, кваліфікацію та досвід адвоката, суд уважає, що час витрачений на складення та направлення таких запитів є завищеним, та, крім того охоплюється послугою «збір інформації та документів (п. 1 акту наданих послуг та розрахунку суми гонорару), відповідно, витрати позивача в цій частині підлягають зменшенню на 1135,00 грн (за 1 годину).

Оцінюючи заявлений до відшкодування розмір витрат позивача на правничу допомогу (10000,00 грн) суд ураховує також те, що орієнтовний розрахунок витрат відповідачки, що був наведений у відзиві на позовну заяву, був приблизно такого ж розміру (12000,00 грн), що свідчить про те, що в цілому розмір гонорару адвоката (представника позивача) є співмірним.

Що стосується висновків Верховного Суду, на які посилалася представниця позивачки у клопотанні про відмову або зменшенні витрат на правову допомогу, то вони цілком застосовні й до даної справи.

Так, Велика Палата Верховного Суду у поставі від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, дійшовши висновку, що відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, направила справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки суд апеляційної інстанції не досліджував належність та допустимість наданих особою доказів на підтвердження витрат на правову допомогу, а лише зазначив, що надані позивачем документи не містять вимог щодо відшкодування витрат, які визначенні у ч. 1 ст. 1 Закону № 4191-VI.

Матеріали ж даної справи містять відповідні докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, які надані зі сторони позивача та досліджені судом.

ВС у постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, дійшов висновку, що у разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності ввід конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

У наведеній справі ВС частково стягнув витрати зі сторони, не на користь якої було ухвалене рішення, оскільки у самому тексті договору були відсутні умови (пункти) щодо порядку та форми розрахунку адвокатського гонорару та лише зазначено про порядок оплати такої професійної правової допомоги, що має здійснюватися на підставі розрахунків/рахунків, актів або інших двосторонніх документів.

Таким чином, урахувавши наведене вище, а також складність справи, яка не є малозначною справою та не є явно нескладною, урахувавши кваліфікація і досвід адвоката, а також фінансовий стан відповідачки, яка є особою похилого віку та пенсіонеркою, розумність гонорару, та врахувавши витрачений адвокатом час, зважаючи на наведені вище критерії, суд уважає, що витрати відповідача на правову допомогу підлягають зменшенню на суму 3405,00 грн (1135 х 3 = 3405,00 грн).

Що стосується розподілу витрат позивача, що пов`язані зі вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи (оплата топографо-геодезичної зйомки земельних ділянок) у сумі 7000,00 грн, суд уважає, що такі витрати стосувалися саме немайнової вимоги, яку суд задовільнив. Позивач мусив нести витрати на оплату топографо-геодезичної зйомки саме з метою доведення обставин справи, що полягали у створенні перешкод з боку відповідачки у користуванні земельної ділянки, і жодним чином не стосувалися вимоги майнового характеру (у задоволенні якої суд відмовив) про стягнення вартості знищеного посівного матеріалу.

Клопотання про зменшення витрат позивача на на топографо-геодезичні роботи, відповідачка чи її представниця не заявляли, відповідно, суд, керуючись ч. 3 ст. 141 ЦПК України, уважає, що такі витрати підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача у повному обсязі, оскільки ці витрати були пов`язані зі вчиненням дій, необхідних для об`єктивного та всебічного розгляду справи судом.

Тож суд уважає, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, на проведення топографо-геодезичних робіт як витрати, що пов`язані з вчиненням дій, необхідних для розгляду справи, є такими, що пов`язані із розглядом справи.

Розмір таких витрат стосується предмета спору та підтверджений поданими позивачем доказами (договорами, квитанціями, актами), які містяться у матеріалах справи (а.с. 117-121, 64, 67).

Отже, керуючись ч. 2 ст. 141 ЦПК України, зважаючи на часткове задоволення позову та враховуючи принцип пропорційності суд уважає, що з відповідачки підлягають стягненню на користь позивача витрати, пов`язані з розглядом справи, частково, а саме у такому розмірі: витрати на правничу допомогу - 3297,50 грн ((10000,00 - 3405,00) : 2 = 3297,50); витрати, пов`язані зі вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи (оплата топографо-геодезичної зйомки земельних ділянок) у сумі 7000,00 грн.

На думку суду, судові витрати, що їх поніс позивач з метою захисту власних прав та інтересів у судовому порядку, саме у такому розмірі відповідають критеріям реальності (їх дійсності та необхідності), розумності, неминучості та справедливості.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд уважає, що необхідно ухвалити додаткове рішення щодо стягнення з відповідачки на користь позивача понесених ним судових витрат у розмірі 10297,50 гривень (3297,50 + 7000,00 = 10297,50)

Керуючись статтями 133, 137, 139, 140, 141, 258, 259, 263-265, 268, 270 ЦПК України, правовими висновками Верховного Суду, наведеними у мотивувальній частині рішення , суд

У Х В А Л И В :

Заяву представника позивача - адвоката Марченка Віталія Володимировича про стягнення суми судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, понесених позивачем, - задовольнити частково.

Стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 понесені ним судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у розмірі 10297,50 гривень.

У стягненні решти судових витрат у сумі 6702,50 гривень - відмовити.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання через Козельщинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повний текст додаткового рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; тел.: НОМЕР_2 ).

Представник позивача: адвокат Марченко Віталій Володимирович (адреса: вул. Монастирська, буд. 9, селище Козельщина, Кременчуцький район, Полтавська область, 39100; тел.: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Відповідач: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків судом не встановлено).

Представник відповідача: адвоката Пінчук Юлія Віталіївна (адреса: вул. Шевченка, буд. 32а, офіс 65, м. Кременчук, Полтавська область, 39600; тел.: НОМЕР_5 ).

Повне додаткове рішення складено 04.01.2023.

Суддя В.П. Козир