Рішення

від 09.12.2022 по справі 920/1149/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.12.2022м. СумиСправа № 920/1149/21

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., за участю секретаря судового засідання Саленко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/1149/21 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Сумської міської ради (майдан Незалежності, 2, м. Суми, 40030, ідентифікаційний код 23823253)

до відповідача: фізичної особи-підприємця Войтовича Миколи Ігоровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 307 832,67 грн

за участю представників учасників справи:

позивача - Титаренко В.В. за довіреністю від 24.12.2021 № 0007ДР-118-1221.

відповідача - не з`явився.

УСТАНОВИВ:

25.10.2021 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти в сумі 307 832,67 грн за користування земельною ділянкою комунальної власності площею 0,1612 га, кадастровий номер 5910136300:06:025:0064, за адресою: АДРЕСА_2 , без укладання договору оренди, за період з 01.08.2018 до 31.07.2021; а також судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем використовується земельна ділянка, кадастровий номер 5910136300:06:025:0064, площею 0,1612 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на якій розміщено нерухоме майно відповідача, що належить йому на праві власності, без достатньої правової підстави, а тому відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України, відповідач повинен відшкодувати позивачеві всі доходи, які останній міг би одержати від цього майна.

У позовній заяві позивачем наведено, що попередні (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи складається з суми судового збору та становить 4 617,49 грн.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 26.10.2021 (суддя Жерьобкіна Є.А.) постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі № 920/1149/21 за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 24.11.2021, 11:00.

12.11.2021 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (вх. № 9413 від 12.11.2021), в якому заперечує проти позовних вимог, оскільки 20.06.2017 ним на адресу позивача направлено заяву, що відповідає вимогам частини другої статті 128 Земельного кодексу України (в редакції станом на момент подання заяви), в якій відповідач просив Сумську міську раду продати йому земельну ділянку площею 0,1612 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер 5910136300:06:025:0064). Рішенням від 14.07.2021 № 1308-МР Сумська міська рада відмовила в продажу вищевказаної земельної ділянки, не обґрунтовуючи причини відмови. Вказане рішення Сумської міської ради визнано недійсним рішенням Господарського суду Сумської області від 04.05.2017 у справі № 920/178/17. Відповідач зазначає, що з моменту звернення 20.06.2017 до Сумської міської ради, ним вжито всі заходи для належного оформлення земельних відносин з Сумською міською радою.

22.11.2021 відповідач подав до суду клопотання (вх. № 9629 від 22.11.2021), у якому просить суд перенести підготовче засідання, у зв`язку з перебуванням з 23.11.2021 до 27.11.2021 поза межами України.

23.11.2021 позивач подав до суду клопотання № 701/21юр від 22.11.2021 про відкладення розгляду справи (вх. № 9689 від 23.11.2021), у якому просить суд відкласти підготовче засідання, у зв`язку з участю представника в іншому судовому засіданні.

Ухвалою від 24.11.2021 у справі № 920/1149/21 постановлено відкласти підготовче засідання на 20.12.2021, 12:00.

17.12.2021 відповідачем разом із клопотанням від 17.12.2021 (вх. № 10311/21) надано суду для долучення до матеріалів цієї справи копію рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.12.2021 № 480/7821/21, яким визнано протиправним та скасовано рішення Сумської міської ради від 14.07.2021 № 1308-МР "Про відмову в продажу земельної ділянки Войтовичу Миколі Ігоровичу , за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,1612 га"; зобов`язано Сумську міську раду (майдан Незалежності, 2, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 23823253) на найближчому пленарному засіданні чергової сесії прийняти рішення про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,1612 га, яка розташована по АДРЕСА_2 (кадастровий номер земельної ділянки: 5910136300:06:025:0064).

Також, відповідач подав до суду клопотання (вх. 10335 від 20.12.2021) про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що судовий збір у даній справі сплачено не позивачем - юридичною особою Сумською міською радою (код ЄДРПОУ 23823253), а сторонньою юридичною особою - Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (код ЄДРПОУ 40456009).

Позивачем подано суду клопотання від 20.12.2021 № 971/21юр (вх. 10358/21 від 20.12.2021) про долучення документів в обґрунтування застосування 4% від розміру нормативної грошової оцінки, який застосовується при нарахуванні недоотриманого доходу, а також, копій рішень Сумської міської ради від 26.04.2017 № 2041-МР, від 20.06.2018 № 3576-МР, від 19.04.2019 № 5298-МР, від 24.06.2020 № 7000-МР та від 14.07.2021 № 13058-МР.

У підготовчому засіданні 20.12.2021 судом постановлено протокольну ухвалу, яку відповідно до приписів частини п`ятої статті 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання, та відповідно до якої постановлено продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів.

У підготовчому засіданні 20.12.2021 судом оголошено перерву до 12.01.2022, 10:00.

Разом із клопотанням від 20.12.2021 б/н (вх. № 10364/21 від 20.12.2021) відповідачем надано суду докази надсилання на адресу позивача клопотання про закриття провадження у справі; а також разом із клопотанням від 28.12.2021 б/н (вх. № 10533 від 28.12.2021) відповідачем надано суду для долучення до матеріалів цієї справи копію листів відповідача від 08.02.2016 № 08-02 та від 29.03.2016 № 29-03, копію рішення Сумської міської ради від 07.06.2016; 869-МР та докази надсилання цього клопотання на адресу позивача.

28.12.2021 відповідачем подано клопотання від 28.12.2021 (вх. № 10533) про долучення доказів, відповідно до якого відповідач просить суд долучити до матеріалів цієї справи копію листа від 08.02.2016 № 08-02, копію листа від 29.03.2016 № 29-03, копію рішення Сумської міської ради від 07.06.2016 № 869-МР та докази надсилання цього клопотання на адресу позивача.

10.01.2022 представником позивача надано до суду письмові заперечення від 10.01.2022 № 7/22юр (вх. № 134/22) на клопотання про закриття провадження, у якому вказує, що клопотання відповідача є необґрунтованим, у зв`язку з тим, що нормами ГПК України не передбачено такої підстави для закриття провадження у справі як сплата судового збору не стороною судового процесу. Крім того, позивач вказує, що саме Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради здійснює управління та розпорядження земельними ресурсами на території Сумської міської об`єднаної територіальної громади та представництво інтересів Сумської міської ради по даній справі здійснюється працівниками саме цього виконавчого органу Сумської міської ради.

Разом із клопотанням від 10.01.2022 № 8/22юр (вх. № 135/22 від 10.01.2022) позивачем надано суду докази надсилання на адресу відповідача копій рішень Сумської міської ради від 26.04.2017 № 2041-МР, від 20.06.2018 № 3576-МР, від 19.04.2019 № 5298-МР, від 24.06.2020 № 7000-МР та від 14.07.2021 № 13058-МР.

У підготовчому засіданні 12.01.2022 судом постановлено протокольні ухвали, які відповідно до приписів частини п`ятої статті 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання, та відповідно до яких постановлено прийняти до розгляду та долучити до матеріалів справи клопотання позивача з доказами направлення (вх. № 135 від 10.01.2022); клопотання відповідача з додатками (вх. № 10533 від 28.12.2021).

У підготовчому засіданні 12.01.2022 судом оголошено перерву до 24.01.2022, 10:30.

Ухвалою від 12.01.2022 у справі № 920/1149/21 постановлено повідомити позивача про дату, час і місце підготовчого засідання, призначеного на 24.01.2022, 10:30.

Позивач подав заперечення № 9/22 від 10.01.2022 на відзив на позовну заяву (вх. № 317/22 від 17.01.2022), в якому зазначає, що відповідач, до моменту вирішення питання продажу спірної земельної ділянки, має сплачувати орендну плату, оскільки не є власником земельної ділянки. Згідно листа Головного управління ДПС у Сумській області від 27.07.2021 встановлено, що ФОП Войтовичу М.І. нарахування земельного податку або орендної плати за період з 31.07.2018 не здійснювались, тобто відповідач користується земельною ділянкою безкоштовно. Також, позивач зауважує, що продаж земельної ділянки не може відбуватися без згоди органу місцевого самоврядування.

21.01.2022 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив (вх. № 504/22 від 21.01.2022), в якому вказує, що стаття 128 Земельного кодексу України має вичерпний перелік підстав для відмови у задоволенні клопотання про продаж земельної ділянки органом місцевого самоврядування. Якщо такі умови відсутні, має бути прийняте рішення про продаж земельної ділянки. У Сумської міської ради відсутні визначені ч. 5 ст. 128 Земельного кодексу України підстави для відмови в продажу спірної земельної ділянки, що підтверджено рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14.12.2021 у справі № 480/7821/21, яким визнано протиправним та скасовано рішення Сумської міської ради від 14.07.2021 № 1308-МР «Про відмову в продажу земельної ділянки Войтовичу Миколі Ігоровичу , за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,1612 га».

Ухвалою від 24.01.2022 у справі № 920/1149/21 судом постановлено відмовити у задоволенні клопотання фізичної особи-підприємця Войтовича М.І. про закриття провадження у справі (вх. № 10335 від 20.12.2021); закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті з повідомленням сторін на 16.02.2022, 10:00.

08.02.2022 відповідачем подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи від 08.02.2022 б/н (вх. № 971/22), де відповідач просить суд перенести розгляд справи на інший день.

У судовому засіданні по суті 16.02.2022 судом оголошено перерву до 16.03.2022, 12:30.

Ухвалою від 16.02.2022 у справі № 920/1149/21 постановлено повідомити відповідача про дату, час і місце розгляду справи по суті, призначеного на 16.03.2022, 12:30.

Водночас, розгляд справи по суті, призначений на 16.03.2022, 12:30, не відбувся у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану з 24.02.2022 та проведенням бойових дій на території Сумської області.

22.03.2022 розпорядженням голови Верховного Суду № 12/0/9-22 змінено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Сумської області. Розпорядженням голови Верховного Суду від 22.04.2022 № 25/0/9-22 відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Сумської області.

Ухвалою від 05.05.2022 у справі № 920/1149/21 судом постановлено призначити справу до судового розгляду по суті на 06.06.2022, 10:30.

Разом із клопотанням від 19.05.2022 б/н (вх. № 1819/22 від 19.05.2022) відповідачем надано суду копію акту № 359 обстеження нерухомого майна, пошкодженого (знищеного) внаслідок війни (збройної агресії) Російської Федерації проти України від 29.04.2022.

Також відповідачем подано до суду заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з воєнними діями від 23.05.2022 б/н (вх. № 1853/22 від 23.05.2022).

У судовому засіданні по суті 06.06.2022 судом оголошено перерву до 23.06.2022, 12:00.

Ухвалою від 06.06.2022 у справі № 920/1149/21 постановлено повідомити відповідача про дату, час і місце судового засідання по суті, призначеного на 23.06.2022, 12:00.

23.06.2022 відповідач подав до суду заяву (вх. № 1236 від 23.06.2022), в якій заявляє відвід судді Жерьобкіній Є.А.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 23.06.2022 у справі № 920/1149/22 постановлено відмовити у задоволенні заяви фізичної особи - підприємця Войтовича Миколи Ігоровича про відвід судді у справі № 920/1149/21 (вх. № 1236 від 23.06.2022); заявити та задовольнити самовідвід судді Жерьобкіній Є.А. у справі № 920/1149/21; матеріали справи № 920/1149/21 передати на повторний автоматизований розподіл справи у порядку, встановленому ст. 32 ГПК України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2022 справу № 920/1149/21 передано для судового розгляду судді Джепі Ю.А.

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 32 Господарського процесуального кодексу України, у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про повторне проведення підготовчого провадження з призначенням підготовчого засідання.

Ухвалою від 28.06.2022 у справі № 920/1149/21 постановлено призначити підготовче засідання на 26.07.2022, 10:30.

21.07.2022 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив (вх. № 3169/22 від 21.07.2022), в якому вказує, що стаття 128 Земельного кодексу України має вичерпний перелік підстав для відмови у задоволенні клопотання про продаж земельної ділянки органом місцевого самоврядування. Якщо такі умови відсутні, має бути прийняте рішення про продаж земельної ділянки. У Сумської міської ради відсутні визначені ч. 5 ст. 128 Земельного кодексу України підстави для відмови в продажу спірної земельної ділянки, що підтверджено рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14.12.2021 у справі № 480/7821/21, яким визнано протиправним та скасовано рішення Сумської міської ради від 14.07.2021 № 1308-МР "Про відмову в продажу земельної ділянки Войтовичу Миколі Ігоровичу , за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,1612 га".

У підготовчому засіданні 26.07.2022 судом постановлено протокольну ухвалу, яку відповідно до приписів частини п`ятої статті 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання, та відповідно до якої постановлено прийняти до розгляду та долучити до матеріалів справи заперечення на відповідь на відзив від 21.07.2022 б/н (вх. № 3169/22 від 21.07.2022).

У підготовчому засіданні 26.07.2022 судом оголошено перерву до 06.09.2022, 10:30.

Відповідач подав до суду заяву про застосування строку позовної давності від 27.07.2022 б/н (вх. № 1619 від 27.07.2022), де останній просить суд застосувати загальну позовну давність до тієї частини позовних вимог, яка стосується періоду з 01.08.2018 по 25.10.2018.

05.09.2022 представником позивача подано до суду письмові пояснення від 05.09.2022 № 229/22юр (вх. № 4039), де представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги та зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2" з 12.03.2020 установлено карантин на всій території України; постановою Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2" дія карантину продовжена до 31.12.2022. З огляду на викладене, позовна давність для вимог про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без оформлення прав на неї за період з 01.08.2018 продовжується на час дії карантину, а тому не є пропущеною.

Позивач вважає недоречним посилання відповідача на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.12.2021 у справі №480/7821/21, яким визнано протиправним та скасовано рішення Сумської міської ради від 14.07.2021 № 1308-МР "Про відмову в продажу земельної ділянки Войтовичу Миколі Ігоровичу за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,1612 га", й зобов`язано Сумську міську раду прийняти рішення про проведення експертної грошової оцінки цієї земельної ділянки, оскільки ухвалення зазначеного судового рішення не звільняє відповідача від обов`язку внесення плати за користування земельною ділянкою, на якій розташоване його нерухоме майно. Крім того, рішення від 14.12.2021 у справі № 480/7821/21 не набрало законної сили та оскаржується в апеляційному порядку.

Також позивач зазначає, що наданий відповідачем акт № 359 обстеження нерухомого майна, пошкодженого (знищеного) внаслідок війни (збройної агресії) російської федерації проти України від 29.04.2022, яким відповідач підтверджує факт значного пошкодження його нерухомого майна, яке знаходиться на спірній земельній ділянці, не стосується предмету доказування у цій справі, оскільки позивач просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти за користування спірною земельною ділянкою за період, що передує початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України (24.02.2022).

З огляду на викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача на його користь безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою в розмірі 307 832,67 грн за період з 01.08.2018 по 31.07.2021.

У підготовчому засіданні 06.09.2021 судом постановлено протокольні ухвали, які відповідно до приписів частини п`ятої статті 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання, та відповідно до яких постановлено долучити до матеріалів цієї справи заяву відповідача про застосування строку позовної давності від 27.07.2022 б/н (вх. № 1619 від 27.07.2022) та письмові пояснення представника позивача від 05.09.2022 № 229/22юр (вх. № 4039).

За результатами підготовчого засідання 06.09.2022, судом ухвалою від 06.09.2022 у справі № 920/1149/21 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 18.10.2022, 12:00.

На електронну адресу суду відповідачем надіслано заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з воєнними діями та загрозою нанесення ядерного удару від 17.10.2022 б/н (вх. № 4881/22 від 17.10.2022).

Ухвалою від 18.10.2022 у цій справі суд постановив заяву відповідача - фізичної особи-підприємця Войтовича Миколи Ігоровича ( АДРЕСА_1 ) від 17.10.2022 б/н (вх. № 4881/22 від 17.10.2021) про відкладення розгляду справи у зв`язку з воєнними діями та загрозою нанесення ядерного удару, повернути відповідачу без розгляду; відкласти розгляд справи по суті в судове засідання на 08.12.2022, 11:00.

У судовому засіданні по суті 08.12.2022 судом оголошено перерву до 09.12.2022, 11:00.

Представник позивача у судовому засіданні по суті 09.12.2022 зазначив, що підтримує заявлені ним позовні вимоги та наполягає на їх задоволенні судом в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання по суті не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином. Відповідач подав до суду заяву від 09.12.2022 б/н (вх. № 5932 від 09.12.2022), де останній просить суд провести розгляд справи по суті без його участі.

Згідно зі статтею 194 Господарського процесуального кодексу України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Судовий процес на виконання вимог статті 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у цій справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

У судовому засіданні 09.12.2022 на підставі статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.08.2021 № 269408 відповідач є власником нежитлового приміщення загальною площею 764,7 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Зазначене нерухоме майно відповідача розташовується на земельній ділянці площею 0,1612 га комунальної форми власності, кадастровий номер 5910136300:06:025:0064, за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 03.08.2021 № НВ-0007302162021.

За даними державного земельного кадастру земельна ділянка площею 0,1612 га в АДРЕСА_2 , має кадастровий номер 5910136300:06:025:0064, відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови, цільового призначення - землі громадської забудови (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі).

Згідно декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області 31.10.2012 за № СМ14312206118, було визнано даний об`єкт нерухомого майна закінченим будівництвом та готовим до експлуатації.

Державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції Сумської області позивачеві було видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 24.01.2013 № 132710 на даний об`єкт, та зареєстроване право власності на зазначене нерухоме майно в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом від 24.01.2013 № 132749.

Рішенням Сумської міської ради від 27.02.2013 № 2163-МР позивачеві було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 0,1708 га під розміщеним автосалоном та станцією технічного обслуговування, за вищевказаною адресою: АДРЕСА_2 .

На підставі зазначеного рішення відповідача, спеціалізованою організацією розроблено проект землеустрою, який відповідно до статті 186-1 Земельного кодексу України був погоджений висновком Управління Держземагентства у Сумському районі Сумської області від 15.03.2013 № 2060/01-30-1584, відповідно до якого, Управління Держземагентства у Сумському районі Сумської області погоджує проект землеустрою та вважає за можливе відвести земельну ділянку в оренду ФОП Войтович М.І. загальною площею 0,1612 га під розміщеним автосалоном з станцією техобслуговування (за рахунок земель житлової та громадської забудови).

Рішенням Сумської міської ради від 31.07.2013 № 2594-МР затверджено даний проект та надано позивачеві в оренду вищевказану земельну ділянки.

На підставі вказаного рішення Сумської міської ради від 31.07.2013 № 2594-МР між позивачем та відповідачем 02.09.2013 укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,1612 га в АДРЕСА_2 строком до 31.07.2018. Договір був зареєстрований у реєстраційній службі Сумського міського управління юстиції Сумської області, про що в Державному реєстрі прав вчинено запис 01.07.2014 за № 6179006.

У пункті 1.1 абз. 4 договору від 02.09.2013 року зазначено, що на земельній ділянці знаходиться нежитлова будівля.

Відповідно до пункту 1.3 договору від 02.09.2013 року, категорія - землі житлової та громадської забудови.

Згідно пункту 2.1 договору від 02.09.2013 року, земельна ділянка надається в оренду під розміщеним автосалоном та станцією технічного обслуговування, згідно Класифікацією видів цільового призначення земель - землі громадської забудови (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі).

Пунктом 2.4 договору оренди земельної ділянки передбачено, що у разі припинення (розірвання) цього договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому, у порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренди, та придатному для подальшого використання за цільовим призначенням.

Після 31.07.2018 за актом приймання-передачі земельна ділянка не була повернута позивачу. При цьому сторонами не заперечується, що укладений 02.09.2013 між сторонами договір оренди земельної ділянки площею 0,1612 га в АДРЕСА_2 припинив свою дію 31.07.2018 у зв`язку із закінченням строку на який його було укладено та на новий строк не був продовжений.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до пункту 14.1.147 Податкового кодексу України плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Судом встановлено, що відповідач у період з 01.08.2018 до 31.07.2021, за який йому розраховано позивачем суму недоотриманих коштів, не є ані власником, ані постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому, не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач володіє лише нежитловою будівлею, яка знаходяться на спірній земельній ділянці.

Відповідно до листа від 27.07.2021 № 101/5/18-28-24-02-09 Головного управління ДФС у Сумській, у відповідача на земельну ділянку по вул. Харківська, 127 сплата за період з 31.07.2018 не здійснювалась.

Позивач вважає, що за період з 01.08.2018 по 31.07.2021 місцевий бюджет недоотримав 307 832,67 грн, які повинен був би сплатити відповідач, як землекористувач за умови укладення договору оренди, виходячи з розміру орендної плати, що складає 4 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, кадастровий номер 5910136300:06:025:0064, площею 0,1612 га в м. Суми, вул. Харківська, 127, зазначеної у витягу з технічної документації, з урахуванням коефіцієнту індексації, визначеного вповноваженим органом, а також із застосуванням ставки орендної плати, встановленої рішенням Сумської міської ради.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства. Із часу виникнення права власності на нерухоме майно, у відповідача виник і обов`язок укласти та зареєструвати відповідний договір щодо користування земельною ділянкою, зазначеного обов`язку відповідач не виконав, а тому без законних підстав зберігав у себе майно - кошти за оренду землі. Приймаючи до уваги, що відповідач користується земельною ділянкою без достатньої правової підстави, тому, як зазначає позивач, відповідно до положень статей 1212-1214 ЦК України повинен відшкодувати Сумській міській раді всі доходи, які остання могла б одержати від оренди земельної ділянки.

Відповідач проти позову заперечує, вважає позов необґрунтованим та безпідставним, оскільки відповідач вживав всіх залежних від нього заходів для належного оформлення земельних відносин з позивачем, який протиправно не бажає оформляти належним чином земельні відносини, що підтверджується судовими рішеннями.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Відносини, пов`язані з орендою земельних ділянок, розташованих на території України, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», іншими нормативно-правовими актами, а також договором оренди землі.

Згідно статей 1, 2 Земельного кодексу України, статей 13,14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави та є об`єктом права власності українського народу, від імені якого це право здійснюють органи влади і органи місцевого самоврядування, а земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Пунктом «б» частини першої статті 80 Земельного кодексу України визначено, що суб`єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування на землі комунальної власності.

Згідно зі статтею 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Земельний кодекс України, а саме норми статті 206, вказують на те, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати.

Земельний податок згідно з п.п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПКУ - це обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Орендна плата за землю відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно статті 126 цього ж Кодексу право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже, як встановлено судом, відповідач у період з 01.08.2018 до 31.07.2021, за який йому розраховано позивачем суму недоотриманих коштів, не є ані власником, ані постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому, не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата за умови укладення договору оренди.

Судом втановлено й сторонами не заперечується, що укладений 02.09.2013 між сторонами договір оренди земельної ділянки площею 0,1612 га в АДРЕСА_2 припинив свою дію 31.07.2018 у зв`язку із закінченням строку на який його було укладено та на новий строк не був продовжений.

Також судом встановлено, що рішенням Господарського суду Сумської області від 14.03.2019 у справі № 920/1014/18 у задоволенні позову Сумської міської ради до ФОП Войтович М.І. про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 02.09.2013 відмовлено. У справі № 920/1014/18 позивач звернувся до суду з позовом про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 02.09.2013. В обґрунтування заявлених вимог посилався на Протокол № 122 засідання постійної комісії з питань архітектури, містобудування, регулювання земельних відносин, природокористування та екології Сумської міської ради від 12.07.2018 по питанню № 17 «Про поновлення договорів оренди земельних ділянок на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором», а саме поновлення вказаного вище Договору оренди земельної ділянки, укладеного між позивачем та відповідачем. За результатом розгляду зазначеного питання комісія ухвалила поновити договір оренди на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені Договором. На підставі чого, позивачем підготовлено додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки і 30.07.2018 Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради направлено на адресу Позивача лист № 06.01-16/2369 щодо підписання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки. Відповідач проти укладання з відповідачем додаткової угоди заперечував, оскільки мав намір придбати спірну земельну ділянку у власність.

Судом також встановлено, що в червні 2017 року відповідач звернувся до Сумської міської ради з заявою про продаж земельної ділянки. Оскільки заява Войтовича М.І . Сумською міською радою розглянута не була, відповідач звернувся до суду. Постановою Зарічного районного суду м.Суми від 27.10.2017 у справі № 591/3989/17 позов Войтовича М.І. задоволено та зобов`язано Сумську міську раду на найближчому пленарному засіданні чергової сесії розглянути заяву Войтовича М.І. від 20.06.2017 про продаж земельної ділянки загальною площею 01612 га, розташованої в АДРЕСА_2 кадастровий номер земельної ділянки: 5910136300:06:025:0064 та прийняти рішення по цій заяві. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018 у справі № 591/3989/17 визнано протиправною бездіяльність Сумської міської ради щодо невиконання постанови Зарічного районного суду м.Суми.

Вищезазначені судові рішення набрали законної сили.

Також з матеріалів справи вбачається, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14.12.2021 у справі № 480/7821/21 визнано протиправним та скасовано рішення Сумської міської ради від 14.07.2021 № 1308-МР "Про відмову у продажу земельної ділянки Войтовичу М.І. за адресою: АДРЕСА_2 ". Зобов`язано Сумську міську раду на найближчому пленарному засіданні чергової сесії прийняти рішення про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 0.1612 га, яка розташована: АДРЕСА_2 . Вказане рішення оскаржено Сумською міською радою у апеляційному порядку.

Враховуючи вищезазначене, суд погоджується із доводами позивача про те, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки не звільняється від необхідності сплачувати за земельну ділянку, якою він користується, відповідно до вимог законодавства, а тому без законних підстав зберігав у себе майно - кошти за оренду землі, оскільки у період з 01.08.2018 до 31.07.2021 відповідач не був власником чи постійним землекористувачем, а іншої форми плати за землю чинне законодавство не передбачало у вказаний період.

На думку суду, відповідач користувався землею без достатньої правової підстави, тому відповідно до положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України повинен відшкодувати Сумській міській раді всі доходи, які остання могла б одержати від її оренди за спірний період, але у розмірі фактичного користування з огляду на встановлені судом обставини відсутності узгодженої позиції сторін щодо оформлення прав (оренда у результаті поділу чи викуп у цілому) на таку земельну ділянку.

Суд не покладає в основу висновків у справі доводи відповідача стосовно того, що відсутня його вина у оформленні прав на спірну земельну ділянку, оскільки ним вжито всіх залежних від нього заходів для належного оформлення земельних відносин з позивачем, що підтверджується судовими рішеннями в інших справах за участю сторін, виходячи з імперативної вимоги чинного законодавства щодо платності користування землею в Україні, зокрема у вигляді орендної плати, до часу набуття ним права власності на таку землю за умови позитивного вирішення цього питання Сумською міською радою, навіть за умови зволікання із цим питанням останьою.

Так, у постанові ВС у складі колегії суддів КЦС від 18.03.2020 у справі № 639/5391/19 наведено правовий висновок щодо того, що у кондикційних зобов`язаннях вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

У той же час, суд не погоджується із доводами позивача щодо розміру недоотриманих доходів саме в сумі 307 832,67 грн, та покладає в основу висновків у даній справі той факт, що ФОП Войтович М.І. , дійсно, не укладав після 31.07.2018 договір оренди спірної земельної ділянки, кадастровий номер 5910136300:06:025:0064, й не звертався до Сумської міської ради із заявою про поновлення дії договору її оренди від 02.09.2013, оскільки, як не заперечується сторонами й підтверджується матеріалами справи, відповідач звертався із іншими пропозиціями до відповідача, а саме: із заявами від 08.02.2016 та від 29.03.2016 про поділ її до розміру, необхідного для обслуговування свого нерухомого майна, або із заявою від 20.06.2017 про її викуп у цілому.

Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави вважати, що за умови відсутності зволікань з боку позивача у вирішенні ініційованих відповідачем питань, він повинен був би сплачувати саме орендну плату, й саме за площею 0,1612 га.

Позивач в позові посилається на те, що позбавлений можливості отримати дохід у відповідному розмірі від здачі земельної ділянки в оренду, а тому в обґрунтування заявлених позовних вимог про стягнення недоотриманих коштів повинен надати суду докази на підтвердження обставин, на які він посилається в позові. При цьому, докази, що подаються до суду, мають відповідати, зокрема положенням статей 76 і 77 ГПК України щодо їх належності та допустимості.

Отже, позивач у даній справі має надати докази реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України "Про оренду землі" у зазначений період, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів)).

Позивач вважає, що за період з 01.08.2018 по 31.07.2021 місцевий бюджет недоотримав 307 832,67 грн, які повинен був би сплатити відповідач, як землекористувач за умови укладення договору оренди, виходячи з розміру орендної плати, що складає 4 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, кадастровий номер 5910136300:06:025:0064, площею 0,1612 га, в АДРЕСА_2 , зазначеної у витягу з технічної документації, з урахуванням коефіцієнту індексації, визначеного вповноваженим органом, а також із застосуванням ставки орендної плати, встановленої рішенням Сумської міської ради.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачу на праві власності належить нерухоме майно площею 764,7 кв м, що знаходиться на спірній земельній ділянці площею 0,1612 га комунальної форми власності, кадастровий номер 5910136300:06:025:0064, за адресою: АДРЕСА_2 .

Суд вважає, що за встановлених обставин, доведеним та справедливим є нарахування відповідачу недоотриманого територіальною громадою доходу, виходячи з належної з відповідача плати за землю площею 764,7 кв м (під зареєстрованим за ФОП Войтович М.І. нерухомим майном), виходячи з розміру орендної плати, що складає 4 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, кадастровий номер 5910136300:06:025:0064, площею 0,1612 га, в АДРЕСА_2 , зазначеної у витягу з технічної документації, з урахуванням коефіцієнту індексації, визначеного вповноваженим органом, а також із застосуванням ставки орендної плати, встановленої рішенням Сумської міської ради. Тобто виходячи із розміру земельної ділянки, що відповідачем беззаперечно використовувалась, зважаючи на неузгодженість позицій сторін щодо оформлення користування землею (поновлення договору оренди усієї земельної ділянки, її поділ чи продаж) без оформлення прав на неї у період з 01.08.2018 по 31.07.2021, що складає за аріфметичним підрахунком суду 146 029,56 грн недоотриманого доходу.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України та частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель» для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (статті 1 Закону України «Про оцінку земель»).

Тобто нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, від 06.08.2019 у справі № 922/3560/18, від 08.10.2019 у справі № 904/4737/18 та від 28.09.2020 у справі № 922/4073/19.

До позовної заяви доданий витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 16.07.2021 № 3388, виданий Управлінням у м. Сумах та Сумському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, згідно з яким нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер 5910136300:06:025:0064, станом на 15.07.2021 становить 2 565 272,32 грн.

Чинне земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України «Про оцінку земель», не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі; витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі «реального часу», тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19.

Отже доданий до позовної заяви витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 16.07.2021 № 3388 є належним та допустимим доказом розміру нормативної грошової оцінки землі, що є однаковою за весь період стягнення з 01.08.2018 по 31.07.2021, що враховано у розрахунку розміру безпідставно збережених коштів за користування відповідачем земельною ділянкою комунальної власності.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, та постанові Верховного Суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18 зазначено, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника тієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за землю в обсязі фактичного користування, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під визначення Європейського суду з прав людини «виправдане очікування» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач земельної ділянки під належним йому об`єктом нерухомості.

Відповідач подав до суду заяву про застосування строку позовної давності від 27.07.2022 б/н (вх. № 1619 від 27.07.2022), де останній просить суд застосувати загальну позовну давність до тієї частини позовних вимог, яка стосується періоду з 01.08.2018 по 25.10.2018.

Відповідно до статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2" з 12.03.2020 установлено карантин на всій території України; постановою Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2" дія карантину продовжена до 31.12.2022.

З огляду на викладене, судом встановлено, що позовна давність для вимог про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без оформлення прав на неї за період з 01.08.2018 продовжується на час дії карантину, а тому не є пропущеною.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, достовірними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню частково з урахуванням вищевикладеного.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Розподіл судових витрат між сторонам.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому відповідно до вимог статті 129 ГПК України судовий збір в сумі 2 190,44 грн покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Войтовича Миколи Ігоровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Сумської міської ради (майдан Незалежності, 2, м. Суми, 40030, ідентифікаційний код 23823253) 146 029,56 грн (сто сорок шість тисяч двадцять дев`ять гривень п`ятдесят шість копійок) недоотриманих коштів внаслідок використання землі за період з 01.08.2018 по 31.07.2021, а також 2 190,44 грн (дві тисячі сто дев`яносто гривень сорок чотири копійки) відшкодування витрат зі сплати судового збору пропорційно задоволеним вимогам.

3. Відмовити в іншій частині позовних вимог.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено 19 грудня 2022 року.

Суддя Ю.А. Джепа