Постанова

від 24.05.2023 по справі 920/1149/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2023 р. Справа№ 920/1149/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Тищенко А.І.

Яковлєва М.Л.

при секретарі Токаревій А.Г.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 24.05.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Сумської міської ради

на рішення Господарського суду Сумської області від 09.12.2022 у справі № 920/1149/21 (суддя Ю.А. Джепа, повний текст рішення складено та підписано 19.12.2022)

за позовом Сумської міської ради

до фізичної особи-підприємця Войтовича Миколи Ігоровича

про стягнення 307 832,67 грн

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти в сумі 307 832,67 грн за користування земельною ділянкою комунальної власності площею 0,1612 га, кадастровий номер 5910136300:06:025:0064, за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 127, без укладання договору оренди, за період з 01.08.2018 до 31.07.2021; а також судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем використовується земельна ділянка, кадастровий номер 5910136300:06:025:0064, площею 0,1612 га, що розташована за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 127, на якій розміщено нерухоме майно відповідача, що належить йому на праві власності, без достатньої правової підстави, а тому відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України, відповідач повинен відшкодувати позивачеві всі доходи, які останній міг би одержати від цього майна.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 09.12.2022 позов задоволено частково.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця Войтовича Миколи Ігоровича на користь Сумської міської ради 146 029,56 грн недоотриманих коштів внаслідок використання землі за період з 01.08.2018 по 31.07.2021, а також 2 190,44 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору пропорційно задоволеним вимогам.

Відмовлено в іншій частині позовних вимог.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для висновку про те, що за умови відсутності зволікань з боку позивача у вирішенні ініційованих відповідачем питань, він повинен був би сплачувати саме орендну плату саме за площею 0,1612 га, а тому за встановлених обставин, доведеним та справедливим визнано нарахування відповідачу недоотриманого територіальною громадою доходу, виходячи з належної з відповідача плати за землю площею 764,7 кв м (під зареєстрованим за ФОП Войтович М.І. нерухомим майном).

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Сумська міська рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 09.12.2022 у справі №920/1149/21 в частині відмови у стягненні з фізичної особи-підприємця Войтовича Миколи Ігоровича на користь Сумської міської ради 161 803,06 грн. безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без оформленого договору оренди та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Сумської ради в повному обсязі.

Скаржник вважає, що висновок суду щодо площі земельної ділянки за користування якою відповідач має сплатити апелянту недоотриману оренду плату - є незаконним та необґрунтованим.

13.01.2023 до Північного апеляційного господарського суду від Сумської міської ради надійшла апеляційна скарга на рішення Господарського суду Сумської області від 09.12.2022 у справі № 920/1149/21.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2023 апеляційну скаргу Сумської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 09.12.2022 у справі № 920/1149/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) - ОСОБА_1., суддів: Шапран В.В., Буравльов С.І.

На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №920/1149/21 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв`язку з чим ухвалою від 21.02.2023 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Сумської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 09.12.2022 у справі № 920/1149/21 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Сумської області надіслати матеріали справи №920/1149/21 на адресу Північного апеляційного господарського суду.

28.02.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №920/1149/21.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-07/197/23 від 15.03.2023, у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 28.02.2023 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М. Л., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 у справі №920/1149/21 апеляційну скаргу Сумської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 09.12.2022 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

Через канцелярію Північного апеляційного господарського суду 03.04.2023 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1319/23 від 10.05.2023, у зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М.Л., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 у справі №920/1149/21 апеляційну скаргу Сумської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 09.12.2022 у справі № 920/1149/21 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сумської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 09.12.2022 у справі № 920/1149/21 та призначено до розгляду на 24.05.2023.

01.05.2023 до Північного апеляційного господарського суду від Сумської міської ради надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, розгляд якої доручити Господарському суду Сумської області.

Головуючий суддя Шаптала Є.Ю. перебував у щорічній відпустці з 01.05.2023 по 09.05.2023.

Суддя Яковлєв М.Л. перебував у щорічній відпустці з 01.05.2023 по 09.05.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 клопотання Сумської міської ради про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції задоволено.

19.05.2023 до канцелярії суду від фізичної особи-підприємця Войтовича Миколи Ігоровича надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін або перерахувати нараховану судом орендну плату за користування земельною ділянкою площею 448 кв м, якою відповідач реально користувався під час спірного періоду.

У судове засідання 24.05.2023 з`явився представник позивача, підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Судом враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд апеляційної інстанції враховує також правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, суд апеляційної інстанції вбачає за можливе розглядати дану апеляційну скаргу за відсутності відповідача за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.08.2021 № 269408 відповідач є власником нежитлового приміщення загальною площею 764,7 кв.м., розташованого за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 127.

Зазначене нерухоме майно відповідача розташовується на земельній ділянці площею 0,1612 га комунальної форми власності, кадастровий номер 5910136300:06:025:0064, за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 127, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 03.08.2021 № НВ-0007302162021.

За даними державного земельного кадастру земельна ділянка площею 0,1612 га в м. Суми, вул. Харківська, 127, має кадастровий номер 5910136300:06:025:0064, відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови, цільового призначення - землі громадської забудови (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі).

Відповідно до декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області 31.10.2012 за № СМ14312206118, було визнано даний об`єкт нерухомого майна закінченим будівництвом та готовим до експлуатації.

Державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції Сумської області позивачеві було видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 24.01.2013 № 132710 на даний об`єкт, та зареєстроване право власності на зазначене нерухоме майно в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом від 24.01.2013 № 132749.

Рішенням Сумської міської ради від 27.02.2013 № 2163-МР позивачеві було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 0,1708 га під розміщеним автосалоном та станцією технічного обслуговування, за вищевказаною адресою: м. Суми, вул. Харківська, 127.

На підставі зазначеного рішення, спеціалізованою організацією розроблено проект землеустрою, який відповідно до статті 186-1 Земельного кодексу України був погоджений висновком Управління Держземагентства у Сумському районі Сумської області від 15.03.2013 № 2060/01-30-1584, відповідно до якого, Управління Держземагентства у Сумському районі Сумської області погоджує проект землеустрою та вважає за можливе відвести земельну ділянку в оренду ФОП Войтович М.І. загальною площею 0,1612 га під розміщеним автосалоном з станцією техобслуговування (за рахунок земель житлової та громадської забудови).

Рішенням Сумської міської ради від 31.07.2013 № 2594-МР затверджено даний проект та надано позивачеві в оренду вищевказану земельну ділянки.

На підставі вказаного рішення Сумської міської ради від 31.07.2013 № 2594-МР між позивачем та відповідачем 02.09.2013 укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,1612 га в м. Суми, вул. Харківська, 127 строком до 31.07.2018. Договір був зареєстрований у реєстраційній службі Сумського міського управління юстиції Сумської області, про що в Державному реєстрі прав вчинено запис 01.07.2014 за № 6179006.

У пункті 1.1 абз. 4 договору від 02.09.2013 року зазначено, що на земельній ділянці знаходиться нежитлова будівля.

Відповідно до пункту 1.3 договору від 02.09.2013 року, категорія - землі житлової та громадської забудови.

Згідно з пунктом 2.1 договору від 02.09.2013 року, земельна ділянка надається в оренду під розміщеним автосалоном та станцією технічного обслуговування, згідно Класифікацією видів цільового призначення земель - землі громадської забудови (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі).

Пунктом 2.4 договору оренди земельної ділянки передбачено, що у разі припинення (розірвання) цього договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому, у порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренди, та придатному для подальшого використання за цільовим призначенням.

Після 31.07.2018 за актом приймання-передачі земельна ділянка не була повернута позивачу. При цьому сторонами не заперечується, що укладений 02.09.2013 між сторонами договір оренди земельної ділянки площею 0,1612 га в м. Суми, вул. Харківська, 127 припинив свою дію 31.07.2018 у зв`язку із закінченням строку на який його було укладено та на новий строк не був продовжений.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до пункту 14.1.147 Податкового кодексу України плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Судом встановлено, що відповідач у період з 01.08.2018 до 31.07.2021, за який йому розраховано позивачем суму недоотриманих коштів, не є ані власником, ані постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому, не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач володіє лише нежитловою будівлею, яка знаходяться на спірній земельній ділянці.

Відповідно до листа від 27.07.2021 № 101/5/18-28-24-02-09 Головного управління ДФС у Сумській, у відповідача на земельну ділянку по вул. Харківська, 127 сплата за період з 31.07.2018 не здійснювалась.

Позивач вважає, що за період з 01.08.2018 по 31.07.2021 місцевий бюджет недоотримав 307 832,67 грн, які повинен був би сплатити відповідач, як землекористувач за умови укладення договору оренди, виходячи з розміру орендної плати, що складає 4 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, кадастровий номер 5910136300:06:025:0064, площею 0,1612 га в м. Суми, вул. Харківська, 127, зазначеної у витягу з технічної документації, з урахуванням коефіцієнту індексації, визначеного вповноваженим органом, а також із застосуванням ставки орендної плати, встановленої рішенням Сумської міської ради.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач як фактичний користувач земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства. Із часу виникнення права власності на нерухоме майно, у відповідача виник і обов`язок укласти та зареєструвати відповідний договір щодо користування земельною ділянкою, зазначеного обов`язку відповідач не виконав, а тому без законних підстав зберігав у себе майно - кошти за оренду землі. Приймаючи до уваги, що відповідач користується земельною ділянкою без достатньої правової підстави, тому, як зазначає позивач, відповідно до положень статей 1212-1214 ЦК України повинен відшкодувати Сумській міській раді всі доходи, які остання могла б одержати від оренди земельної ділянки.

У свою чергу, заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що він вживав всіх залежних від нього заходів для належного оформлення земельних відносин з позивачем, який протиправно не бажає оформляти належним чином земельні відносини, що підтверджується судовими рішеннями.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Відносини, пов`язані з орендою земельних ділянок, розташованих на території України, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», іншими нормативно-правовими актами, а також договором оренди землі.

Згідно статей 1, 2 Земельного кодексу України, статей 13,14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави та є об`єктом права власності українського народу, від імені якого це право здійснюють органи влади і органи місцевого самоврядування, а земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Пунктом «б» частини першої статті 80 Земельного кодексу України визначено, що суб`єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування на землі комунальної власності.

Згідно зі статтею 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Земельний кодекс України, а саме норми статті 206, вказують на те, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати.

Земельний податок згідно з п.п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПКУ - це обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Орендна плата за землю відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 126 цього ж Кодексу право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач у період з 01.08.2018 до 31.07.2021, за який йому розраховано позивачем суму недоотриманих коштів, не є ані власником, ані постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому, не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата за умови укладення договору оренди.

Також як встановлено судом та не заперечується сторонами, укладений 02.09.2013 між сторонами договір оренди земельної ділянки площею 0,1612 га в м. Суми, вул. Харківська, 127 припинив свою дію 31.07.2018 у зв`язку із закінченням строку на який його було укладено та на новий строк не був продовжений.

Судом враховано, що рішенням Господарського суду Сумської області від 14.03.2019 у справі № 920/1014/18 у задоволенні позову Сумської міської ради до ФОП Войтович М.І. про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 02.09.2013 відмовлено. У справі № 920/1014/18 позивач звернувся до суду з позовом про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 02.09.2013. В обґрунтування заявлених вимог посилався на Протокол № 122 засідання постійної комісії з питань архітектури, містобудування, регулювання земельних відносин, природокористування та екології Сумської міської ради від 12.07.2018 по питанню № 17 «Про поновлення договорів оренди земельних ділянок на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором», а саме поновлення вказаного вище Договору оренди земельної ділянки, укладеного між позивачем та відповідачем. За результатом розгляду зазначеного питання комісія ухвалила поновити договір оренди на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені Договором. На підставі чого, позивачем підготовлено додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки і 30.07.2018 Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради направлено на адресу Позивача лист № 06.01-16/2369 щодо підписання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки. Відповідач проти укладання з відповідачем додаткової угоди заперечував, оскільки мав намір придбати спірну земельну ділянку у власність.

Судом також встановлено, що в червні 2017 року відповідач звернувся до Сумської міської ради з заявою про продаж земельної ділянки. Оскільки заява Войтовича М.І . Сумською міською радою розглянута не була, відповідач звернувся до суду. Постановою Зарічного районного суду м.Суми від 27.10.2017 у справі № 591/3989/17 позов Войтовича М.І. задоволено та зобов`язано Сумську міську раду на найближчому пленарному засіданні чергової сесії розглянути заяву Войтовича М.І. від 20.06.2017 про продаж земельної ділянки загальною площею 01612 га, розташованої в м. Суми, вул. Харківська, 127 кадастровий номер земельної ділянки: 5910136300:06:025:0064 та прийняти рішення по цій заяві. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018 у справі № 591/3989/17 визнано протиправною бездіяльність Сумської міської ради щодо невиконання постанови Зарічного районного суду м.Суми.

Вищезазначені судові рішення набрали законної сили.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14.12.2021 у справі № 480/7821/21 визнано протиправним та скасовано рішення Сумської міської ради від 14.07.2021 № 1308-МР «Про відмову у продажу земельної ділянки Войтовичу М.І. за адресою: АДРЕСА_1 ». Зобов`язано Сумську міську раду на найближчому пленарному засіданні чергової сесії прийняти рішення про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 0.1612 га, яка розташована: АДРЕСА_1 . Вказане рішення оскаржено Сумською міською радою у апеляційному порядку.

З огляду на викладене, обґрунтованими є доводи позивача про те, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки не звільняється від необхідності сплачувати за земельну ділянку, якою він користується, відповідно до вимог законодавства, а тому без законних підстав зберігав у себе майно - кошти за оренду землі, оскільки у період з 01.08.2018 до 31.07.2021 відповідач не був власником чи постійним землекористувачем, а іншої форми плати за землю чинне законодавство не передбачало у вказаний період.

Виходячи з наведеного, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що відповідач користувався землею без достатньої правової підстави, тому відповідно до положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України повинен відшкодувати Сумській міській раді всі доходи, які остання могла б одержати від її оренди за спірний період, але у розмірі фактичного користування з огляду на встановлені судом обставини відсутності узгодженої позиції сторін щодо оформлення прав (оренда у результаті поділу чи викуп у цілому) на таку земельну ділянку.

Разом з цим, суд не вбачає за можливе покласти в основу вказаних висновків у справі доводи відповідача про відсутність його вини у оформленні прав на спірну земельну ділянку, оскільки ним вжито всіх залежних від нього заходів для належного оформлення земельних відносин з позивачем, що підтверджується судовими рішеннями в інших справах за участю сторін, виходячи з імперативної вимоги чинного законодавства щодо платності користування землею в Україні, зокрема у вигляді орендної плати, до часу набуття ним права власності на таку землю за умови позитивного вирішення цього питання Сумською міською радою, навіть за умови зволікання із цим питанням останньою.

З даного питання суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові ВС у складі колегії суддів КЦС від 18.03.2020 у справі № 639/5391/19 про те, що у кондикційних зобов`язаннях вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Водночас, судова колегія не вбачає за можливе погодитись із доводами позивача щодо розміру недоотриманих доходів саме в сумі 307 832,67 грн, враховуючи той факт, що ФОП Войтович М.І. дійсно не укладав після 31.07.2018 договір оренди спірної земельної ділянки, кадастровий номер 5910136300:06:025:0064, й не звертався до Сумської міської ради із заявою про поновлення дії договору її оренди від 02.09.2013, оскільки, як не заперечується сторонами й підтверджується матеріалами справи, відповідач звертався із іншими пропозиціями до позивача, а саме: із заявами від 08.02.2016 та від 29.03.2016 про поділ її до розміру, необхідного для обслуговування свого нерухомого майна, або із заявою від 20.06.2017 про її викуп у цілому.

У зв`язку з наведеним, у суду відсутні підстави вважати, що за умови відсутності зволікань з боку позивача у вирішенні ініційованих відповідачем питань, він повинен був би сплачувати саме орендну плату саме за площею 0,1612 га.

Згідно з статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Слід зазначити, що позивач, посилаючись на те, що він позбавлений можливості отримати дохід у відповідному розмірі від здачі земельної ділянки в оренду, в обґрунтування заявлених позовних вимог про стягнення недоотриманих коштів повинен надати суду докази на підтвердження обставин, на які він посилається в позові. При цьому, докази, що подаються до суду, мають відповідати, зокрема положенням статей 76 і 77 ГПК України щодо їх належності та допустимості.

Отже, позивач у даній справі має надати докази реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України «Про оренду землі» у зазначений період, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).

Позивач стверджує, що за період з 01.08.2018 по 31.07.2021 місцевий бюджет недоотримав 307 832,67 грн, які повинен був би сплатити відповідач, як землекористувач за умови укладення договору оренди, виходячи з розміру орендної плати, що складає 4 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, кадастровий номер 5910136300:06:025:0064, площею 0,1612 га, в м. Суми, вул. Харківська, 127, зазначеної у витягу з технічної документації, з урахуванням коефіцієнту індексації, визначеного вповноваженим органом, а також із застосуванням ставки орендної плати, встановленої рішенням Сумської міської ради.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу на праві власності належить нерухоме майно площею 764,7 кв м, що знаходиться на спірній земельній ділянці площею 0,1612 га комунальної форми власності, кадастровий номер 5910136300:06:025:0064, за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 127.

Відтак, за встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доведеним та справедливим є нарахування відповідачу недоотриманого територіальною громадою доходу, виходячи з належної з відповідача плати за землю площею 764,7 кв м (під зареєстрованим за ФОП Войтович М.І. нерухомим майном) враховуючи розмір орендної плати, що складає 4 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, кадастровий номер 5910136300:06:025:0064, площею 0,1612 га, в м. Суми, вул. Харківська, 127, зазначеної у витягу з технічної документації, з урахуванням коефіцієнту індексації, визначеного вповноваженим органом, а також із застосуванням ставки орендної плати, встановленої рішенням Сумської міської ради.

Отже, виходячи із розміру земельної ділянки, що відповідачем беззаперечно використовувалась (764,7 кв м), зважаючи на неузгодженість позицій сторін щодо оформлення користування землею (поновлення договору оренди усієї земельної ділянки, її поділ чи продаж) без оформлення прав на неї у період з 01.08.2018 по 31.07.2021, розмір недоотриманого доходу складає за підрахунком суду першої інстанції 146 029,56 грн.

Заперечення скаржника щодо розміру земельної ділянки, яка використовувалась відповідачем під зареєстрованим за ним майно з посиланням на сформованість земельної ділянки судом апеляційної інстанції відхиляються з огляду на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 14.02.2022 у справі №646/4738/19 про те, що з урахуванням конкретних обставин справи, для застосування положень статті 1212 ЦК України не є обов`язковим встановлення сформованості земельної ділянки.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України та частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель» для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (статті 1 Закону України «Про оцінку земель»).

Тобто нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, від 06.08.2019 у справі № 922/3560/18, від 08.10.2019 у справі № 904/4737/18 та від 28.09.2020 у справі № 922/4073/19.

До позовної заяви доданий витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 16.07.2021 № 3388, виданий Управлінням у м. Сумах та Сумському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, згідно з яким нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер 5910136300:06:025:0064, станом на 15.07.2021 становить 2 565 272,32 грн.

Чинне земельне законодавство, зокрема стаття 20 Закону України «Про оцінку земель», не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі; витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі «реального часу», тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19.

Отже, доданий до позовної заяви витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 16.07.2021 № 3388 є належним та допустимим доказом розміру нормативної грошової оцінки землі, що є однаковою за весь період стягнення з 01.08.2018 по 31.07.2021, що враховано у розрахунку розміру безпідставно збережених коштів за користування відповідачем земельною ділянкою комунальної власності.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, та постанові Верховного Суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18 зазначено, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника тієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за землю в обсязі фактичного користування, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під визначення Європейського суду з прав людини «виправдане очікування» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач земельної ділянки під належним йому об`єктом нерухомості.

Відтак, судова колегія визнає частково обґрунтованими позовні вимоги з урахуванням зазначених вище висновків, які скаржником в поданій апеляційній скарзі не спростовано.

Крім того, судом першої інстанції обґрунтовано відхилено заяву відповідача про застосування строку позовної давності до тієї частини позовних вимог, яка стосується періоду з 01.08.2018 по 25.10.2018 з огляду на те, що позовна давність для вимог про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без оформлення прав на неї за період з 01.08.2018 продовжується на час дії карантину, а тому не є пропущеною.

Підсумовуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Усі інші доводи та міркування учасників справи, окрім зазначених в мотивувальній частині, судом апеляційної інстанції враховано, однак вони не спростовують наведених вище висновків суду та не можуть бути достатньою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Апеляційний господарський суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи учасників справи, дійшов висновку, що судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне та вмотивоване рішення на підставі належних та допустимих доказів, а скаржником у поданій апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.

Отже, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Сумської області від 09.12.2022 у справі №920/1149/21.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду, наведені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Сумської області від 09.12.2022 у справі №920/1149/21 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Сумської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 09.12.2022 у справі №920/1149/21 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Сумської міської ради - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 09.12.2022 у справі № 920/1149/21 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 920/1149/21 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 19.06.2023.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді А.І. Тищенко

М.Л. Яковлєв