Рішення

від 19.12.2022 по справі 910/9944/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.12.2022Справа № 910/9944/20За позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до 1) ОСОБА_1

2) ОСОБА_2

3) ОСОБА_3

4) ОСОБА_4

5) ОСОБА_5

6) ОСОБА_6

7) ОСОБА_7

8) ОСОБА_8

9) ОСОБА_9

10) ОСОБА_10

11) ОСОБА_11

12) ОСОБА_12

про відшкодування 24 486 791,76 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Єременок О.В.

Представники:

від позивача: Таболін О.С.

від відповідача-1: не з`явилися

від відповідача-2: не з`явилися

від відповідача-3: не з`явилися

від відповідача-4: Шевченко А.В.

від відповідача-5: не з`явилися

від відповідача-6: не з`явилися

від відповідача-7: Шевченко А.В.

від відповідача-8: Шевченко А.В.

від відповідача-9: Шевченко А.В.

від відповідача-10: Шевченко А.В.

від відповідача-11: Шевченко А.В.

від відповідача-12: Шевченко А.В.

У судовому засіданні 19.12.2022 в порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з вимогами до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 про відшкодування шкоди у розмірі 24486791,76 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачами, які є пов`язаними з ПАТ "Укргазбанк" особами, були прийняті рішення, що спричинили шкоду банку та його кредиторам, з огляду на викладене позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів майнову шкоду у розмірі 24486791,76 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 суд звернувся до відповідних відділів з питань реєстрації місця проживання/перебування особи із запитами щодо доступу до персональних даних фізичних осіб-відповідачів.

В зв`язку з не надходженням відповідей по всім відповідачам, ухвалою суду від 26.11.2020 суд звернувся до міграційної служби з запитами щодо місця проживання відповідачів фізичних осіб.

07.12.2020 до суду надійшли відповіді на його запити по всім відповідачам.

Ухвалою суду від 14.12.2020 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

24.12.2020 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 14.12.2020 про усунення недоліків позовної заяви

Ухвалою суду від 29.12.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 16.02.2021.

16.02.2021 в підготовчому засіданні представником відповідачів 7,8,9 подано відзиви на позовну заяву з додатками. Відповідачі проти позову заперечували, оскільки, закон не має зворотної дії в часі, а редакція ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" станом на березень 2014 не містила приписів щодо звернення Фонду до пов`язаних осіб з відповідними вимогами, крім того, не задоволені вимоги кредиторів в зв`язку з відсутністю майна банку, що ліквідується, вважались погашеними. Позивач також не довів протиправність поведінки відповідачів, причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідачів та завданням збитків банку, вину відповідачів, що є обов`язковими підставами для стягнення шкоди.

16.02.2021 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 04.03.2021 та встановлено позивачу строк на подання відповіді на відзиви до 26.02.2021.

24.02.2021 від позивача надійшла відповідь на відзиви, в якій підтримано позовні вимоги та заперечено доводи відповідачів.

25.02.2021 через канцелярію суду від представника відповідачів 10, 11, 12 надійшло клопотання про визнання поважними причин пропуску строку на подання відзивів до якого долучені відзиви зазначених відповідачів.

Суд протокольною ухвалою 04.03.2021 поновив строк представнику відповідачів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 на подання відзивів та долучив відзиви до матеріалів справи.

04.03.2021 в підготовчому засіданні представник позивача подав клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Великою Палатою Верховного суду справи у подібних правовідносинах № 910/11027/18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 вказану заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено, зупинено провадження в справі № 910/9944/20 до перегляду Великою Палатою Верховного Суду рішення Господарського суду міста Києва від 20 грудня 2018 року та постанови Північного апеляційного Господарського суду від 13 травня 2019 року в справі № 910/11027/18, прийнятих у подібних правовідносинах. Цією ухвалою також зобов`язано представників учасників справи повідомити суд про усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у даній справі.

09.08.2022 до суду подано клопотання про поновлення провадження у справі, яким відповідач-1 повідомив про ухвалення Великою Палатою Верховного Суду постанови від 25 травня 2021 року за результатом перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 20 грудня 2018 року та постанови Північного апеляційного Господарського суду від 13 травня 2019 року в справі № 910/11027/18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2022 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 15.09.2022.

06.09.2022 від ОСОБА_9 надійшли додаткові пояснення по справі.

13.09.2022 від відповідачів 5, 6 надійшли клопотання про виключення їх з переліку відповідачів, в яких зазначено, що станом на час укладення правочинів з купівлі цінних паперів у 2014 році дані відповідачі не були віднесені до кола пов`язаних з банком осіб, що несуть відповідальність згідно з законами України.

14.09.2022 від позивача надійшла заява, в якій останній просить врахувати позицію Великої Палати Верховного Суду у аналогічних правовідносинах.

У підготовчому засіданні від 15.09.2022 оголошено перерву до 31.10.2022.

12.10.2022 від відповідачів-4,7,8,9,10,11,12 надійшла заява про застосування строків позовної давності, оскільки, реєстр акцептованих вимог кредиторів був затверджений позивачем 10.03.2016, тобто саме з цього моменту Фонд був обізнаний про неможливість задоволення всіх вимог кредиторів та про завдання шкоди.

12.10.2022 від відповідача-4 надійшов відзив на позовну заяву з додатками.

18.10.2022 від відповідачів - 1,2,3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вони проти позову заперечують, зазначаючи про відсутність всіх елементів, необхідних для застосування такої міри відповідальності як стягнення шкоди.

31.10.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив відповідачів-1, 2, 3, 4, в якій підтримано позовні вимоги.

У засідання 31.10.2022 судом постановлено протокольну ухвалу про поновлення з власної ініціативи строку на подачу відзивів відповідачів - 1,2,3,4 та відповіді на відзив позивача та долучено їх до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні від 31.10.2022 оголошено перерву до 14.11.2022.

07.11.2022 від позивача надійшла заява щодо питань захисту цивільних прав та інтересів позивача згідно з гл. 19 Цивільного кодексу України, в якій заперечено пропуск строку позовної давності, а в разі, якщо суд дійде висновку, що такий строк пропущено, позивач просить визнати причини пропуску поважними та захистити його право.

Ухвалою суду від 14.11.2022 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 08.12.2022.

В судовому засіданні 08.12.2022 позивачем подано пояснення щодо обрання ним вірного способу захисту.

Сторони не заперечували проти долучення до матеріалів справи поданих позивачем пояснень.

Суд протокольною ухвалою 08.12.2022 на підставі приписів ст. 207 ГПК України долучив письмові пояснення позивача до матеріалів справи.

В судовому засіданні 08.12.2022 оголошено перерву до 19.12.2022.

Відповідачі-1, 2, 3, 5, 6 у судове засідання 19.12.2022 не прибули, явку уповноважених представників не забезпечили, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Неявка відповідачів - 1, 2, 3, 5, 6 в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 19.12.2022 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідачів - 4, 7, 8, 9, 10, 11, 12 в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідачів - 4, 7, 8, 9, 10, 11, 12 просив у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.03.2014 року на засіданні кредитного комітету ПАТ "Укргазпромбанк" було вирішено придбати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційно-Інжинірингова Компанія "Будфінконсалтинг", у торговий портфель банку дисконтні облігації Товариства з обмеженою відповідальністю "Технокомпані" у кількості 30953 штуки, номінальною вартістю 1000,00 гривень, за ціною 794,00 грн за одну штуку на суму 24576682,00 гривень з метою подальшого перепродажу та отримання торгового прибутку. Вказане рішення оформлене протоколом засідання кредитного комітету Банку від 28.03. 2014 року № 100. Протокол № 100 підписний: ОСОБА_9 - головою кредитного комітету, ОСОБА_10 - заступником голови кредитного комітету та членами цього комітету: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , ОСОБА_5

28.03.2014 на засіданні правління ПАТ "Укргазпромбанк" було прийнято рішення про винесення на розгляд наглядової ради Банку питання щодо надання дозволу на здійснення Банком операцій щодо набуття у торговий портфель Банку дисконтних іменних облігацій ТОВ "Технокомпані" з метою подальшого відчуження, за умови, що загальна сума ліміту вкладень у зазначені цінні папери не буде перевищувати 25000000,00 грн та сума реалізації по яким буде складати не менше 26000000,00 грн. Вказане рішення оформлене протоколом засідання правління Банку № 60 від 28.03.2014. З протоколу № 60 вбачається, що за прийняте рішення проголосували: В.о. голови правління ОСОБА_10, члени правління: ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 .

Згідно протоколу № 11 засідання Наглядової ради ПАТ "Укргазпромбанк" від 28.03.2014 було ухвалено дозволити здійснення Банком операцій щодо набуття у торговий портфель Банку дисконтних іменних облігації ТОВ "Технокомпані" з метою подальшого відчуження, за умови, що загальна сума ліміту вкладень у зазначені цінні папери не буде перевищувати 25000000,00 грн та сума реалізації по яким буде складати не менше 26000000,00 грн. Рішення було прийнято головою Наглядової ради: ОСОБА_15 та її членами: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Як зазначає позивач, 31.03.2014 року між ПАТ "Укргазпромбанк" та ТОВ "Інноваційно-Інжинірингова Компанія "Будфінконсалтинг" укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ-34/14; ДД-1, за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити цінні папери: облігації ТОВ "Технокомпані" дисконтні серії А, іменні, ISIN UA4000179485, у кількості 30953 штуки, вартістю 24576682,00 грн, при номінальній вартості 1000 грн за штуку. Даний правочин підписаний повноваженими представниками його сторін та скріплений печатками вказаних суб`єктів господарювання. Акт приймання-передачі до зазначеного договору долучений до матеріалів справи підписаний та скріплений печатками контрагентів, дата його складання відсутня.

Постановою Правління Національного Банку України (далі - НБУ) від 07.04.2015 № 217 Публічне акціонерне товариство "Укргазпромбанк" було віднесено до категорії неплатоспроможних. 14.09.2015 постановою НБУ № 602 вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ "Укргазпромбанк".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 14.09.2015 № 168 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Укргазпромбанк" та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку. Рішеннями виконавчої дирекції Фонду: від 27.07.2017 № 3217, від 23.08.2018 № 2332 та від 29.07.2019 № 1925 продовжувався термін ліквідаційної процедури ПАТ "Укргазпромбанк" до кінцевої 14.09.2020.

На виконання статті 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час ліквідаційної процедури Банку Фондом було прийнято рішення про реалізацію облігацій ТОВ "Технокомпані". Вказані облігації у кількості 30841 штука 21.10.2019 були продані на відкритих тогах (аукціоні) за ціною 962,24 грн.

18.11.2019 рішенням Виконавчої дирекції Фонду № 2947 затверджено ліквідаційний баланс ПАТ "Укргазпромбанк" станом на 01.11.2019 та звіт про завершення процедури його ліквідації.

Як вбачається з вказаного звіту позивача, станом на 01.11.2019 загальна сума акцептованих вимог кредиторів склала 628844130,40 грн, задоволені вимоги кредиторів у розмірі 223402539,75 грн, незадоволені вимоги кредиторів склали 405441590,65 грн.

26.12.2019 проведено державну реєстрацію ліквідації ПАТ "Укргазпромбанк".

Заявлений до стягнення розмір майнової шкоди Фонд розрахував як різницю між сумою, витраченою Банком для придбання облігацій ТОВ "Технокомпані" у 2014 році, та сумою, отриманою позивачем від їх продажу в 2019 році в процедурі ліквідації Банку (24487754,00 - 962,24 = 24486791,76 грн).

Позивач звернувся до відповідачів з вимогою від 07.04.2020 № 46-4913/20 про відшкодування шкоди, в порядку ч. 5 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в якій вимагав відшкодувати шкоду у сумі 24486791,76 грн протягом 7 календарних днів з моменту надсилання вимоги.

Відповідно до змісту частин 1-3 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Частинами 1, 2 статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити чотири складові: протиправну поведінку; шкоду (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою, а також вину.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Вина полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Отже, при зверненні з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Водночас зі змісту частини 2 статті 1166 ЦК України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Відповідний висновок міститься, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 753/7281/15-ц. Тому спростування цієї складової (у тому числі з підстав вини самого позивача в заподіяній шкоді) є процесуальним обов`язком її заподіювача.

Предметом даного спору є солідарне стягнення з відповідачів, які займали керівні посади в Банку, заподіяної останньому шкоди.

Згідно із частинами 3 та 4 статті 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Відповідно до частини 2 статті 89 ГК України посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків; іншими винними діями посадової особи.

Статтею 63 Закону України "Про акціонерні товариства" встановлено, що посадові особи органів акціонерного товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства. Посадові особи органів акціонерного товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), згідно із законом. У разі якщо відповідальність згідно із цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед товариством є солідарною.

Цими положеннями законодавства закріплено обов`язки органів юридичної особи (посадових осіб) діяти в інтересах юридичної особи, діяти добросовісно, діяти розумно та не перевищувати своїх повноважень, а також відповідальність за їх порушення.

Обґрунтовуючи протиправну поведінку відповідачів, Фонд зазначив, що перед тим як укласти договір купівлі-продажу від 31.03.2014 члени кредитного комітету не отримали обов`язкових висновків доцільності такого придбання з відповідних відділів Банку.

Згідно з пунктом 4.4. Положення про інвестиційну політику Банку кредитний комітет встановлює ліміти за окремими видами вкладень (видами цінних паперів) з урахуванням їх розподілу за категоріями; приймає рішення щодо кожної окремої інвестиції Банку та у випадках, визначених статутом, за погодженням з наглядовою радою, зважаючи на її якість та кількісні характеристики, з урахуванням ризиковості та прогнозованої прибутковості; затверджує суму резерву за операціями з цінними паперами.

Однак зі змісту вказаного положення не випливає прямого обов`язку кредитного комітету на отримання згоди від інших відділів при інвестуванні коштів Банку в цінні папери.

Розроблення інвестиційної політики базується на аналізі прибутковості від вкладення коштів у інвестиції, строків інвестування та ризиків, що супроводжують зазначені операції (пункт 1.4.1. Положення про інвестиційну політику).

Відповідно до Положення про порядок здійснення емісії облігацій підприємств, облігацій міжнародних фінансових організацій та їх обігу, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 27 грудня 2013 року № 2998 серія облігацій - сукупність облігацій одного емітента в межах одного випуску облігацій, що мають один реєстраційний номер, однакові умови розміщення та строки укладення договорів з першими власниками, обігу, виплати доходу та погашення і надають їх власникам однакові права.

Зі змісту протоколу правління Банку від 28.03.2014 № 60 вбачається, що спірні цінні папери відносилися до серії А, були куплені за ціною, нижчою від її номінальної вартості, а також були придбані з метою їх реалізації та отримання Банком прибутку.

З листа НБУ від 29.01.2015 № 42-011/5521/БТ вбачається, що за результатами інспектування Банку станом на 01.09.2014 були встановлені лише порушення нормативів кредитного ризику (Н7, Н9) внаслідок надання кредитів групі пов`язаних осіб: ПАТ "Топаз" та ПАТ "Граніт"; надання кредиту інсайдеру ТОВ "ФК "ФФБ"; надання кредитів в іноземній валюті позичальникам, які не мали достатніх валютних надходжень.

У вказаному листі зазначено, що система управління ризиками Банку недостатня, потребує змін у частині виконання функцій щодо аналізу та контролю за кредитним ризиком, ринковим та ризиком ліквідності підрозділом з ризик-менеджменту, а також покращення якості роботи такого підрозділу. За результатами вказаної перевірки зазначено, що ефективна ставка відсотка за операціями ТОВ "Енертер", ТОВ "ФФБ" та ТОВ "ФК "ЦФП" є нижчою, ніж ринкова.

Однак вказаною перевіркою НБУ, як органом, що здійснює державне регулювання діяльності банків, не було встановлено порушень під час укладення договору купівлі-продажу цінних паперів від 31.03.2014 № БВ-34/14; ДД-1, а також факт збитковості вказаної фінансової операції.

Судом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2016 року в справі № 826/26255/15, яка набрала законної сили 26 квітня 2016 року, було визнано протиправною бездіяльність НБУ в період з серпня 2011 року по вересень 2014 року щодо невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасно рішення про застосування адекватного заходу впливу до Банку на підставі проведеної перевірки та складеного звіту про інспектування Банку, що є порушенням вимог статті 73 Закону України "Про банки та банківську діяльність". Визнано протиправною бездіяльність Національного банку України щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках Банку.

Однак у вказаному судовому рішенні не було встановлено порушень у діях НБУ щодо перевірки спірного правочину.

Обґрунтовуючи розмір завданої Банку шкоди та збитковість спірної операції з купівлі-продажу облігацій, Фонд посилався на звіт "Про незалежну експертну оцінку майна за групами: готівкові кошти, кошти НБУ та в інших банках, цінні папери та інші фінансові інструменти, дебіторська заборгованість, цінності на позабалансових рахунках, що належать ПАТ "Укргазпромбанк"", станом на 04.01.2016 виконаний Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Соломон-Груп" та звіт "Про незалежну оцінку облігацій нефінансових підприємств", виконаний Товариством з обмеженою відповідальністю "Північно-Східна консалтингова група" станом на дату придбання облігацій. Проте суд критично ставиться до вказаних документів, виходячи з наступного.

У звіті ТОВ "Північно-Східна консалтингова група" оцінювач дійшов висновку про те, що ціна облігацій ТОВ "Технокомпані" на дату їх придбання - 31.03.2014 складала 1 грн. Проте у тексті даного документа вказано, що висновки оцінювачів обмежуються тільки наведеними у цьому звіті доводами, припущеннями й обмежуючими умовами і є їх власним професійним судженням.

У звіті ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Соломон-Груп" також вказано, що ціна спірної акції на 04.01.2016, за розрахунками оцінювача, складала 1 грн. Проте, суду не було надано частини звіту, що стосується облігацій ТОВ "Технокомпані".

Відповідно до положень частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За приписами частин 1, 2 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на момент запровадження тимчасової адміністрації) уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно з пунктами 2, 7, 8 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на момент запровадження тимчасової адміністрації) правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, зокрема, якщо банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

За приписами частини 4 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на момент запровадження тимчасової адміністрації) уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині 2 статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. Уповноважена особа Фонду вживає передбачені законодавством заходи щодо стягнення простроченої заборгованості позичальників та інших боржників банку (частини 5, 6 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"(у редакції, чинній на момент запровадження тимчасової адміністрації)).

Таким чином, розцінюючи спірний договір купівлі-продажу цінних паперів як такий, що вчинений його сторонами з порушенням приписів законодавства, Фонд був зобов`язаний у визначений законом строк виявити такий правочин та мав дійсну можливість, передбачену вищевказаними нормативними приписами, для збереження активів Банку та їх повернення.

Судом встановлено, що в порушення частини 4 статті 38 Закону Фонд протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації Банку сторін спірного правочину про його нікчемність не повідомляв, дій щодо застосування наслідків нікчемності такого правочину не вчиняв.

У той же час, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПрАТ "Фінансова компанія "Будфінконсалтинг" (код ЄДРПОУ 36087718; попередня назва: ТОВ "Інноваційно-Інжинірингова Компанія "Будфінконсалтинг") на дату вирішення даного спору зареєстроване Україна, 01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЕСПЛАНАДНА, будинок 20, не перебуває в стані припинення. Статутний капітал цього товариства становить 102000000,00 грн.

Незважаючи на вказані обставини, Фонд не вчинив дій, направлених на повернення грошових коштів, які були сплачені Банком за придбання вказаних облігацій, а прийняв рішення про їх реалізацію на відкритих торгах за ціною 962,24 грн за весь пакет облігацій.

Відтак, сума збитків, завданих кредиторам Банку, вимоги яких залишені незадоволеними після завершення його ліквідації, за наслідками проведених дій з реалізації Фондом вказаних облігацій склала 24486791,76 грн = 24487754,00 грн (купівельна ціна облігацій) - 962,24 грн (ціна реалізації).

За таких обставин, наведені позивачем доводи щодо наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачів та завданою Банку шкодою є необґрунтованими.

Щодо посилань позивача на рішення НКЦПФР № 184 від 21.03.2017 та № 497 від 27.06.2017 про зупинення торгівлі цінними паперами ТОВ "Технокомпані", то вони були прийняті через 3 роки після укладення договору купівлі-продажу. І наразі Товариство з обмеженою відповідальністю "Технокомпані" зареєстровано за адресою Україна, 01133, місто Київ, БУЛЬВАР ЛЕСІ УКРАЇНКИ, будинок 20/22, статутний капітал складає 120000000,00 грн, що не підтверджує фіктивність підприємства.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що Фонд не довів наявності всіх елементів складу цивільно-правового правопорушення, зокрема, наявності неправомірної поведінки відповідачів під час укладення спірного правочину та причинно-наслідкового зв`язку між такими діями та завданою Банку шкодою, що є підставою для відмови в позові.

Частиною 1 статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99).

За приписами частини 5 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вкладів (у редакції, чинній на час укладення договору купівлі-продажу) Фонд мав право звернутися з вимогою до власників істотної участі, контролерів та керівників банку про задоволення за рахунок їх майна частини вимог кредиторів банку в разі, якщо дії чи бездіяльність таких осіб призвели до понесення банком збитків та/або завдання шкоди інтересам вкладників та інших кредиторів банку. У разі отримання Фондом відмови у задоволенні таких вимог або невиконання вимоги у строк, встановлений Фондом, Фонд мав право звернутися до суду з вимогою про стягнення майна з таких осіб для задоволення вимог кредиторів. Вимоги, не задоволені за недостатністю майна банку, вважаються погашеними.

Істотна участь - це пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи (стаття 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" (у редакції, чинній на час укладення договору купівлі-продажу спірних облігацій).

Керівниками банку є: голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління (ради директорів), головний бухгалтер, його заступник, керівники відокремлених підрозділів банку (абзац 1 статті 42 Закону України "Про банки та банківську діяльність" (у редакції, чинній на час укладення договору купівлі-продажу спірних облігацій).

Контролер - це фізична або юридична особа, щодо якої не існує контролерів - фізичних осіб та яка має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або діяльність юридичної особи шляхом прямого та/або опосередкованого володіння самостійно або спільно з іншими особами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного капіталу та/або голосів юридичної особи, або незалежно від формального володіння здійснювати такий вплив на основі угоди чи будь-яким іншим чином (стаття 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" (у редакції, чинній на час укладення договору купівлі-продажу спірних облігацій).

Отже, відповідно до приписів норм вищезазначеного законодавства, на час проведення спірної фінансової операції, голова на члени кредитного комітету не були віднесені до кола осіб, які відповідають своїм майном за збитки, понесені банком та/або завдання шкоди кредиторам, вимоги яких залишилися незадоволеними, оскільки такі посадові особи не підпадали під жодну з вищезазначених категорій.

Враховуючи викладене, позовні вимоги, пред`явлені до ОСОБА_7 , як голови кредитного комітету Банку, а також позовні вимоги, заявлені до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , як до членів цього комітету, є необґрунтованими, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову Фонду щодо цих осіб.

Відповідачами в цій справі було заявлено про застосування строку позовної давності.

Однак, оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні даного позову в зв`язку з його необґрунтованістю, заявлена позовна давність не підлягає застосуванню.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови у задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтями 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскільки даний позов було подано Фондом не доведено наявність в діях відповідачів всіх елементів складу цивільного правопорушення, а також невірно визначено склад відповідачів, до яких неправомірно було включено членів кредитного комітету Банку, у задоволенні такого позову слід відмовити.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 про відшкодування шкоди у розмірі 24486791,76 грн - відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 21.12.2022

Суддя І.В.Усатенко