Постанова

від 07.12.2022 по справі 910/2042/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/2042/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Уркевич В. Ю.- головуючий, Могил С. К., Чумак Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Міністерства юстиції України та ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2022 (головуючий суддя Мальченко А. О., судді Агрикова О. В., Чорногуз О. М.) та рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2021 (суддя Спичак О. М.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесткомм»

до Міністерства юстиції України,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - 1) Державний реєстратор Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земельного водного фонду міста Києва «Плесо» Рашков Андрій Георгійович, 2) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська Інесса Володимирівна, 3) Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрно-хімічна компанія»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - 1) ОСОБА_2 , 2) ОСОБА_1 ,

про визнання протиправним, скасування наказу та зобов`язання вчинити дії

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія»

до Міністерства юстиції України,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - 1) Державний реєстратор Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земельного водного фонду міста Києва «Плесо» Рашков Андрій Георгійович, 2) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська Інесса Володимирівна, 3) Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрно-хімічна компанія»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - 1) ОСОБА_2 , 2) ОСОБА_1 ,

про визнання протиправним, скасування наказу та зобов`язання вчинити дії,

за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - Суботи О. В. (самопредставництво),

третьої особи-1, на стороні позивача - не з`явився,

третьої особи-2, на стороні позивача - не з`явився,

третьої особи-3, на стороні позивача - не з`явився,

третьої особи-1, на стороні відповідача - Серпутька Я. С. (адвокат),

третьої особи-2, на стороні відповідача - Артюхова Д. С. (адвокат),

третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - не з`явився.

СУТЬ СПОРУ

1. ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) уклав з Публічним акціонерним товариством «Банк «Юнісон» (далі - ПАТ «Банк «Юнісон») кредитний договір, на забезпечення виконання зобов`язань за яким ОСОБА_2 передав належну йому на праві власності квартиру.

АДРЕСА_1 . У зв`язку з невиконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія» (далі - ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія»), будучи поручителем за вказаним кредитним договором, сплатило заборгованість ОСОБА_2 .

3. ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія», набувши статусу кредитора ОСОБА_2 та іпотекодержателя щодо квартири, відступило право вимоги до ОСОБА_2 . Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвесткомм» (далі - ТОВ «Інвесткомм»).

4. ТОВ «Інвесткомм» звернуло стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на квартиру, що належала ОСОБА_2

5. ОСОБА_2 звернувся до Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст) зі скаргою на дії державних реєстраторів щодо державної реєстрації переходу права іпотекодержателя до ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія» та ТОВ «Інвесткомм», а також державної реєстрації права власності на квартиру за ТОВ «Інвесткомм».

6. Мін`юст своїм наказом частково задовольнив вказану скаргу ОСОБА_2 .

7. ТОВ «Інвесткомм» та ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія» звернулися до суду з позовами про визнання протиправним та скасування вказаного наказу Мін`юсту про часткове задоволення скарги ОСОБА_2 .

8. Рішенням суду першої інстанції частково задоволено позов ТОВ «Інвесткомм» та позов ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія». Постановою суду апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду змінено шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції постанови апеляційного господарського суду. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

9. Не погодившись із вказаними судовими рішеннями судів попередніх інстанцій в частині частково задоволення позовів, Мін`юст та ОСОБА_1 звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами

10. Верховний Суд відмовив в задоволенні касаційних скарг, виходячи з такого.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

11. У лютому 2021 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ТОВ «Інвесткомм» з вимогами до Мін`юсту про визнання протиправним, скасування наказу Мін`юсту від 23.12.2020 № 4451/5 «Про задоволення скарги» (далі - наказ від 23.12.2020 № 4451/5) та зобов`язання Мін`юсту вчинити дії щодо відновлення скасованих реєстраційних дій (скасування записів про їх скасування).

12. У червні 2021 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія» про визнання протиправним, скасування наказу від 23.12.2020 № 4451/5 та зобов`язання Мін`юст вчинити дії щодо відновлення скасованих реєстраційних дій (скасування записів про їх скасування).

13. Обидва позови обґрунтовані тим, що наказ від 23.12.2020 № 4451/5 був прийнятий Мін`юстом з порушенням законодавства України, зокрема, було пропущено строк для подання скарги до Мін`юсту, а Мін`юст не повідомив про розгляд скарги позивача, ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія», ПАТ «Банк «Юнісон» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрно-хімічна компанія»; копії скарги та доданих до неї документів не були спрямовані на адреси вказаних осіб.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

14. Між ПАТ «Банк «Юнісон» та ОСОБА_2 (позичальник) 25.11.2013 було укладено кредитний договір № RA-000837, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 19 000 000,00 грн строком до 25.11.2023.

15. Виконання зобов`язань ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором було забезпечено, зокрема, 1) іпотекою квартири АДРЕСА_2 ), яка належить ОСОБА_2 , відповідно до договору іпотеки від 26.11.2013, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жуковською О. Р. 26.11.2013, зареєстрованого в реєстрі за № 2644, 2) порукою ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія» згідно з договором поруки від 25.11.2013 № RA-000837/S-1.

16. У липні 2019 року ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія» сплатило заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором та набуло всі права іпотекодержателя за договором іпотеки від 26.11.2013 (предмет іпотеки - квартира № 1611), відомості про що були внесено державним реєстратором Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земельного водного фонду міста Києва «Плесо» Рашкова Андрія Георгійовича (далі - державний реєстратор Рашков А. Г.) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) 29.07.2019.

17. У подальшому на підставі договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 27.01.2020 та договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 27.01.2020, які були укладені між ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія» та ТОВ «Інвесткомм», до позивача перейшли всі права іпотекодержателя за договором іпотеки від 26.11.2013, відомості про що було внесено до Державного реєстру прав 27.01.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським Валентином Сергійовичем (далі - приватний нотаріус Войтовський В. С.).

18. У травні 2020 року ТОВ «Інвесткомм» на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон про іпотеку) набуло право власності на предмет іпотеки - квартиру № 1611.

19. Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (індексний номер довідки №97054192), 20.05.2020 державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською Інессою Володимирівною (далі - приватний нотаріус Тверська І. В.) внесено запис № 36569165 про право власності на квартиру № 1611 за ТОВ «Інвесткомм» на підставі прийнятого державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.05.2020 № 52317076.

20. 01.04.2020 до Мін`юсту від ОСОБА_2 надійшла скарга, в якій скаржник просив скасувати: 1) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.07.2019 № 47987701 державного реєстратор Рашкова А. Г. та 2) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.01.2020 № 50830222 приватного нотаріуса Войтовського В. С.

21. У подальшому скаржником були подані письмові доповнення до скарги, в яких скаржник також просив скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.05.2020 № 52317076 приватного нотаріуса Тверської І. В.

22. Наказом Мін`юсту від 23.12.2020 № 4451/5 скаргу ОСОБА_2 від 30.03.2020 задоволено частково; скасовано рішення від 29.07.2019 № 47987701, прийняте державним реєстратором Рашковим А. Г., та рішення від 21.05.2020 № 52317076, прийняте приватним нотаріусом Тверською І. В.

23. Підстава скасування - висновок колегії Мін`юсту з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту (далі - колегія Мін`юсту) від 03.11.2020 за результатами скарги ОСОБА_2 від 30.03.2020 з доповненнями від 23.05.2020.

24. У висновку колегії Мін`юсту від 03.11.2020 зазначено, що на підставі оскаржуваного рішення (від 29.07.2019 № 47987701) державним реєстратором Рашковим А. Г. за результатами розгляду заяви про внесення змін до Державного реєстру прав від 29.07.2019 № 35204488 внесено зміни до записів про іпотеку № 3547492 та обтяження № 3544502, а саме змінено іпотекодержателя - ПАТ «Банк «Юнісон» на ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія». Однак, з Державного реєстру прав колегією Мін`юсту встановлено, що на момент прийняття оскаржуваного рішення (від 29.07.2019 № 47987701) діяла заборона власника про заборону вчинення реєстраційних дій від 22.07.2019 № 35109193 щодо квартири, яку державним реєстратором Рашковим А. Г. не встановлено та не зупинено проведення відповідних реєстраційних дій.

25. Також, у висновку колегії Мін`юсту від 03.11.2020 вказано про встановлення з Державного реєстру прав того, що на підставі оскаржуваного рішення (від 21.05.2020 № 52317076) приватним нотаріусом Тверською І. В. здійснено державну реєстрацію переходу права власності від ОСОБА_2 до ТОВ «Інвесткомм» на квартиру № 1611. Однак, оскаржуване рішення прийняте приватним нотаріусом Тверською І. В. за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію права власності, до якої не додано засвідченої іпотекодержателем копії рекомендованого поштового відправлення, яким надіслано вимогу про усунення порушення основного зобов`язання або умов іпотечного договору, з відміткою про вручення адресату, або засвідченої іпотекодержателем копії рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або засвідчених іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, та які повернулись відправнику у зв`язку з відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або засвідчених іпотекодержателем паперових копій електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами).

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

26. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.07.2021 позови ТОВ «Інвесткомм» та ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія» задоволені частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Мін`юсту від 23.12.2020 № 4451/5 в частині скасування рішення від 21.05.2020 № 52317076, прийнятого приватним нотаріусом Тверською І. В., та в частині скасування рішення від 29.07.2019 № 47987701, прийнятого державним реєстратором Рашковим А. Г. В інших частинах позовів відмовлено.

27. Так, суд першої інстанції скасував наказ від 23.12.2020 № 4451/5 в частині скасування рішення від 21.05.2020 № 52317076, прийнятого приватним нотаріусом Тверською І. В., оскільки ТОВ «Інвесткомм» було дотримано порядок повідомлення боржника про порушення основного зобов`язання відповідно до статті 35 Закону про іпотеку, а докази такого повідомлення були надані приватному нотаріусу Тверській І. В., у зв`язку з чим правомірно було прийнято рішення від 21.05.2020 № 52317076 про державну реєстрацію переходу права власності на квартиру № 1611 від ОСОБА_2 до ТОВ «Інвесткомм».

28. Скасовуючи наказ від 23.12.2020 № 4451/5 в частині скасування рішення від 29.07.2019 № 47987701, прийнятого державним реєстратором Рашковим А. Г., суд першої інстанції зазначив, що Мін`юст під час розгляду скарги ОСОБА_2 не визначив ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія» як заінтересовану особу, хоча рішення від 29.07.2019 № 47987701 безпосередньо стосувалося майнових прав останнього.

29. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2022 за результатами розгляду апеляційної скарги Мін`юсту та ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції змінено шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції даної постанови. В іншій частині рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

30. Так, суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що Мін`юст, розглянувши скаргу ОСОБА_2 та скасувавши рішення від 29.07.2019 № 47987701, прийняте державним реєстратором Рашковим А. Г., діяв всупереч вимогам статті 19 Конституції України та статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон про державну реєстрацію прав), оскільки ОСОБА_2 звернувся до Мін`юсту зі скаргою, пропустивши встановлений законодавством строк.

31. Судові рішення судів попередніх інстанцій вмотивовані встановленими судами обставинами порушення Мін`юстом процедури розгляду скарги та відсутністю підстав для прийняття оскаржуваного наказу у відповідній частині.

Короткий зміст вимог касаційних скарг ОСОБА_1 та Мін`юсту

32. У вересні та жовтні 2022 року до Верховного Суду надійшли касаційні скарги Мін`юсту та ОСОБА_1 відповідно, в яких скаржники просять скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2021 в частині задоволення позовних вимог ТОВ «Інвесткомм» та ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія», та в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В іншій частині судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги Мін`юсту та заперечень на неї

33. Підставою касаційного оскарження є пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

34. На обґрунтування підстави касаційного оскарження Мін`юст посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо того, що відсутність порушення права позивача у правовідносинах, які виникли у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а саме щодо оскарження наказів Мін`юсту є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

35. Крім того Мін`юст зазначає, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо статті 24 Закону про іпотеку стосовно того чи може відступлення права вимоги за іпотечним договором відбуватися на підставі довідки про погашення заборгованості за відсутності нотаріально посвідченого договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором.

36. У судовому засіданні представник Мін`юсту касаційну скаргу підтримала та просила задовольнити.

37. Учасники справи правом на подання відзиву на касаційну скаргу Мін`юсту, передбаченого статтею 295 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 та заперечень на неї

38. Підставами касаційного оскарження є пункти 3 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

39. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 35 Закону про іпотеку та пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, (далі - Порядок реєстрації прав) щодо того чи є належним та допустимим доказом довідка Акціонерного товариства «Укрпошта» (далі - АТ «Укрпошта») про вручення поштового відправлення отримувачу з урахуванням вимог законодавства про державну реєстрацію речових прав нерухоме майно та їх обтяжень.

40. Крім того, ОСОБА_1 посилається на відсутність висновку суду касаційної інстанції щодо обрахунку строку на подання скарги, встановленого частиною третьою статті 37 Закону про державну реєстрацію прав з огляду на безпідставне ототожнення представника та клієнта щодо факту обізнаності про спірні рішення про державну реєстрацію.

41. ОСОБА_1 також зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо можливості набуття права іпотекодержателя на підставі довідки банку про погашення заборгованості за відсутності укладеного правочину про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням та доказів передачі документів від ПАТ «Банк «Юнісон» до ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія», зокрема договорів.

42. Скаржник також зазначає про недослідження судами наданих доказів та встановлення обставин без достатніх на те підстав.

43. Так, ОСОБА_1 у касаційній скарзі стверджує, що суд не дослідив та необґрунтовано відхилив посилання на довідку ПАТ «Банк «Юнісон» від 11.09.2019 № 848/1/13, якою відкликано раніше подану довідку від 29.07.2019 № 743/13, на підставі якої було прийнято рішення про державну реєстрацію від 29.07.2019 (реєстраційна дія, вчинена державним реєстратором Рашковим А. Г.).

44. ОСОБА_1 в касаційній скарзі також зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили та необґрунтовано відхилили наданий договір про передачу залишкового майна (активів) у власність акціонера від 17.03.2020 № 2/1, акт приймання-передачі від 17.03.2020 та додаток № 4 (кредити), якими підтверджується передача ПАТ «Банк «Юнісон» на користь Міліган Груп Лтд вимог за кредитним договором та відповідно договорами забезпечення.

45. У судовому засіданні представник ОСОБА_1 касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

46. Представник ОСОБА_2 підтримав касаційну скаргу ОСОБА_1 та просив її задовольнити.

47. Учасники справи правом на подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 , передбаченого статтею 295 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

48. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

49. Колегія суддів суду касаційної інстанції, враховуючи приписи наведеної норми процесуального права, здійснює перегляд рішень судів попередніх інстанцій лише в межах заявлених скаржниками вимоги касаційної скарги - щодо скасування наказу від 23.12.2020 № 4451/5 в частині скасування рішення від 29.07.2019 № 47987701, прийнятого державним реєстратором Рашковим А. Г., та рішення від 21.05.2020 № 52317076, прийнятого приватним нотаріусом Тверською І. В.

50. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідив наведені у касаційних скаргах доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що касаційні скарги Мін`юсту та ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з огляду на таке.

(1) Стосовно касаційної скарги Мін`юсту

51. Мін`юст, обґрунтовуючи касаційну скаргу, зазначає про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо того, що відсутність порушеного права у позивача у правовідносинах, які виникли у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а саме щодо оскарження наказів Мін`юсту за результатом розгляду скарг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

52. Колегія суддів суду касаційної інстанції з приводу вказаного твердження Мін`юсту зазначає, що предметом позову у даній справі є вимога про визнання протиправним, скасування наказу Мін`юсту від 23.12.2020 № 4451/5 та зобов`язання Мін`юсту вчинити дії щодо відновлення скасованих реєстраційних дій (скасування записів про їх скасування).

53. Як зазначалося раніше, до Мін?юсту зі скаргою на дії державного реєстратора та приватних нотаріусів у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень звернувся ОСОБА_2 .

54. Відповідно до частини першої статті 37 Закону про державну реєстрацію прав (тут і далі в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу Мін`юсту) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Мін?юсту, його територіальних органів або до суду.

55. Згідно з частиною другою статті 37 Закону про державну реєстрацію прав Мін`юст розглядає скарги, зокрема, на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).

56. Частиною шостою статті 37 Закону про державну реєстрацію прав за результатами розгляду скарги Мін`юст та його територіальні органи приймають мотивоване рішення, зокрема, про задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення, в тому числі, про скасування рішення про державну реєстрацію прав.

57. Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України (частина дев`ята статті 37 Закону про державну реєстрацію прав).

58. Згідно з пунктом 13 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, (далі - Порядок розгляду скарг) (тут і далі в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу Мін`юсту) за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи: 1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту; 2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов`язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом.

59. Відповідно до пункту 14 Порядку розгляду скарг за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.

60. Рішення, дії або бездіяльність Мін`юсту та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду (частини десята статті 37 Закону про державну реєстрацію прав).

61. Як зазначено раніше, суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ «Інвесткомм» та ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія» звернулися до суду із вимогами до Мін`юсту про скасування наказу від 23.12.2020 № 4451/5, прийнятого за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 .

62. Суди попередніх інстанцій також встановили, що на момент вчинення державним реєстратором Рашковим А. Г. реєстраційної дії до ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія» перейшли права кредитора та іпотекодержателя за відповідними договорами у зв`язку з виконанням ним зобов`язань за ОСОБА_2 у повному обсязі у розмірі, який існував на момент їх виконання.

63. Суд першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях також зазначили про підтвердження матеріалами справи того, що на підставі договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги та договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, які було укладено між ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія» та ТОВ «Інвесткомм», до ТОВ «Інвесткомм» перейшли всі права іпотекодержателя, а у травні 2020 року ТОВ «Інвесткомм» на підставі статті 37 Закону про іпотеку набуло право власності на предмет іпотеки - квартиру № 1611. Вказане набуття права власності було зареєстроване в Державному реєстрі права приватним нотаріусом Тверською І. В.

64. Звідси суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що скасування оскаржуваним наказом Мін`юсту від 23.12.2020 № 4451/5 реєстраційних дій, вчинених державним реєстратором Рашковим А. Г. та приватним нотаріусом Тверською І. В., безпосередньо впливає на права ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія» та ТОВ «Інвесткомм» відповідно.

65. Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала (зокрема у постановах 16.10.2019 у справі № 525/505/16-ц (провадження № 14-350цс18), від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (провадження № 12-14гс21), що, установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

66. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

67. Частина друга статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

68. Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

69. Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

70. Ураховуючи встановлення наявності як у ТОВ «Інвесткомм», так і у ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія» суб`єктивного матеріального права, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про часткове задоволення позовів щодо скасування наказу Мін`юсту від 23.12.2020 № 4451/5 в частині скасування реєстраційних дій, вчинених приватним нотаріусом Тверською І. В. та державним реєстратором Рашковим А. Г. відповідно.

71. Звідси, суд касаційної інстанції зазначає, про необґрунтованість доводів касаційної скарги Мін`юсту щодо викладення висновку щодо того, що відсутність порушеного права у позивача у правовідносинах, які виникли у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а саме щодо оскарження наказів Мін`юсту за результатом розгляду скаргу у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

72. Крім того, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга має містити зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

73. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19.

74. Натомість у касаційній скарзі Мін`юст, зазначаючи про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо того, що відсутність порушеного права у позивача у правовідносинах, які виникли у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а саме щодо оскарження наказів Мін`юсту за результатом розгляду скаргу у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, не зазначає норму права щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, як і не обґрунтовує необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо такої норми для правильного вирішення справи.

75. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, Мін`юст також посилається на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування статті 24 Закону про іпотеку у подібних правовідносинах, з приводу чого колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає таке.

76. Як вже зазначалося раніше, суди попередніх інстанцій встановили, що між ПАТ «Банк «Юнісон» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, виконання зобов`язань ОСОБА_2 за яким було забезпечено, зокрема, іпотекою квартири № 1611 та порукою ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія» відповідно до договору поруки. У липні 2019 року ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія» сплатило заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором та набуло всі права іпотекодержателя за договором іпотеки щодо предмета іпотеки - квартири № 1611.

77. Відповідно до частини першої та другої статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

78. Згідно з частинами першою та другою статті 556 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов`язок боржника. До поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

79. Як встановлено судами попередніх інстанцій, за умовами пункту 4 договору поруки, укладеного на забезпечення виконання зобов`язання ОСОБА_2 перед ПАТ «Банк «Юнісон», у разі виконання поручителем вимог, заявлених до боржника, поручитель набуває прав кредитора (тобто, банку) як в основному зобов`язанні (кредитному), так і в похідних (забезпечувальних).

80. Ураховуючи вказані норми цивільного законодавства та положення договору поруки, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що оскільки матеріали справи містять докази виконання поручителем вимог, які існували на момент звернення до нього ПАТ «Банк «Юнісон» у повному обсязі, то ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія» набуло права кредитора, а також права іпотекодержателя за кредитним договором та договором іпотеки.

81. Відповідно до статті 24 Закону про іпотеку, про відсутність правового висновку щодо якої стверджує Мін`юст, відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. Відступлення прав за іпотечним договором та основним зобов`язанням не допускається у разі видачі заставної. Після видачі заставної перехід прав іпотекодержателя за іпотечним договором та основним зобов`язанням до іншої особи здійснюється шляхом передачі заставної у встановленому цим Законом порядку.

82. Разом з тим колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що згідно з пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

83. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

84. При цьому, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

85. При цьому у разі подання касаційної скарги на підставі зазначеного пункту скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно чи порушили відповідно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

86. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 910/800/19.

87. Разом з тим колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що суди попередніх інстанцій не мотивували свої рішення нормами статті 24 Закону про іпотеку, оскільки ця норма не підлягала застосуванню при розгляді даної справи.

88. Встановлені обставини справи свідчать про відсутність у Верховного Суду підстав для формування висновків у цій справі щодо застосування положень статті 24 Закону про іпотеку.

89. Інші доводи касаційної скарги Мін`юсту не спростовують висновки судів попередніх інстанцій, а зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, оскільки відповідно до частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

90. Звідси наведена Мін`юстом підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилася після відкриття касаційного провадження.

91. З огляду на викладене касаційна скарга Мін`юсту є необґрунтованою, а рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

(2) Стосовно касаційної скарги ОСОБА_1

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України

92. У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 35 Закону про іпотеку та пункту 61 Порядку реєстрації прав у подібних правовідносинах, а саме чи є належним та допустимим доказом довідка АТ «Укрпошта» № 33-П-4377/П-4486 від 21.04.2020 про вручення поштового відправлення отримувачу ( ОСОБА_2 ), з урахуванням вимог законодавства про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Чи може така довідка слугувати належним та допустимим доказом для державного реєстратора при вирішенні питання про вчинення реєстраційних дій та для Мін`юсту під час розгляду скарги на рішення про державну реєстрацію, з огляду на положення пункту 1 частини З статті 10 Закону про державну реєстрацію прав, яким передбачено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, та пункту 1 частини першої статті 23 Закону про державну реєстрацію прав за якою розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у випадках, зокрема, подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством. Такий висновок є необхідним, на думку ОСОБА_1 , з огляду на те, що абзац 1 підпункту 2 пункту 61 Порядку реєстрації прав передбачає надання зокрема: повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або повідомлення про вручення поштового відправлення з оголошеною цінністю.

93. Так, відповідно до частини першої статті 35 Закону про іпотеку у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

94. У пункті 61 Порядку реєстрації прав зазначено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами); 3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації; 4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). У разі подання документа, зазначеного в абзаці першому або четвертому підпункту 2 цього пункту, державна реєстрація проводиться після спливу тридцятиденного строку з моменту отримання адресатом вимоги, зазначеної у підпункті 1 цього пункту, якщо у такій вимозі не зазначений більш тривалий строк.

95. Суди попередніх інстанцій встановили, що 28.01.2020 ТОВ «Інвесткомм» направило на адресу ОСОБА_2 вимогу від 28.01.2020 № 01-1 в порядку статей 35, 36 Закону про іпотеку, в якій повідомило про існування боргу за кредитним договором та вимагало сплатити заборгованість за кредитним договором у розмірі 5 044 578,43 грн. Також ТОВ «Інвесткомм» попередило ОСОБА_2 про те, що у разі невиконання цієї вимоги протягом 30-ти денного строку ним буде звернено стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки в порядку статті 37 Закону про іпотеку. Вказана вимога була направлена на адресу реєстрації/місцезнаходження ОСОБА_2 , а саме: АДРЕСА_3 з описом вкладення та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

96. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що вимога від 28.01.2020 № 01-1 не була отримана ОСОБА_2 та була повернута відправнику (ТОВ «Інвесткомм») у зв`язку з закінченням терміну зберігання, відповідно до довідки відділення поштового зв`язку.

97. 06.03.2020 ТОВ «Інвесткомм» повторно направило на адресу ОСОБА_2 вимогу від 06.03.2020 № 02-1 в порядку статей 35, 36 Закону про іпотеку, в якій повідомило про існування боргу за кредитним договором та вимагало сплатити заборгованість за кредитним договором у розмірі 5 044 578,43 грн. Також, ТОВ «Інвесткомм» попередило ОСОБА_2 про те, що у разі невиконання цієї вимоги протягом 30-ти денного строку ним буде звернено стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки в порядку статті 37 Закону про іпотеку. Вказана вимога була направлена на адресу реєстрації/місцезнаходження ОСОБА_2 , а саме: АДРЕСА_3 з описом вкладення та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, про що зазначено у накладній АТ «Укрпошта», яка наявна в матеріалах справи.

98. Як встановлено судами попередніх інстанцій, у довідці АТ «Укрпошта» від 21.04.2020 № 33-П-4377/П-4486 вказано, що за повідомленням Київської міської дирекції «Укрпошти» відправлення від 06.03.2020 № 0100178317010 надійшло 07.03.2020 до відділення поштового зв`язку № 33 та було вручене адресату 23.03.2020. При цьому, додатком до вказаної довідки АТ «Укрпошти» є копія накладної про вручення відправлення № 0100178317010, з якої вбачається, що поштове відправлення (тобто, вимога ТОВ «Інвесткомм» від 06.03.2020 № 02-1) було отримано ОСОБА_2 (наявний підпис отримувача на накладній).

99. Отже, за висновками судів попередніх інстанцій, матеріалами справи підтверджується дотримання ТОВ «Інвесткомм» положень чинного законодавства в частині направлення ОСОБА_2 вимоги про усунення порушення зобов`язання за кредитним договором.

100. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, докази отримання ОСОБА_2 вимоги про усунення порушення основного зобов`язання були надані приватному нотаріусу Тверській І. В. під час проведення реєстраційної дії, що було також підтверджено самим нотаріусом під час засідання колегії.

101. Звідси суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що матеріали справи не містять доказів обставин, які унеможливили внесення державним реєстратором - приватним нотаріусом Тверською І. В. довідки АТ «Укрпошта» від 21.04.2020 № 33-П-4377/П-4486 до розділу «Підстави для державної реєстрації права власності». Такі обставини Міністерством під час розгляду скарги ОСОБА_2 враховані не були.

102. Оскільки державним реєстратором - приватним нотаріусом Тверською І. В. прийнято рішення та здійснено державну реєстрацію більш ніж через місяць після отримання ОСОБА_2 вимоги про усунення порушення основного зобов`язання, а саме, 21.05.2020, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ТОВ «Інветскомм» було дотримано процедурного порядку повідомлення боржника ОСОБА_2 відповідно до статті 35 Закону про іпотеку з наданням доказів такого повідомлення (разом з доказами отримання боржником вимоги про усунення порушень) державному реєстратору - приватному нотаріусу Тверській І. В., а приватним нотаріусом дотримано норм закону при прийнятті рішення від 21.05.2020 № 52317076.

103. Натомість, за висновками судів першої та апеляційної інстанцій, скасовуючи рішення державного реєстратора від 21.05.2020 № 52317076 у зв`язку з недотриманням пункту 61 Порядку реєстрації прав, Мін`юстом не було враховано обставин обізнаності боржника із намірами кредитора щодо реалізації іпотечного майна в рахунок погашення боргових зобов`язань.

104. З урахуванням встановлених вище обставин справи місцевий господарський суд та апеляційний господарський суд дійшли обґрунтованого висновку, що приватним нотаріусом Тверською І. В. правомірно було прийнято рішення від 21.05.2020 № 52317076, яким здійснено державну реєстрацію переходу права власності від ОСОБА_2 до ТОВ «Інвесткомм» на квартиру № 1611.

105. Ураховуючи викладене, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що відповідно до пункту 61 Порядку реєстрації прав для державної реєстрації прав на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, подаються, зокрема, засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення.

106. Разом з тим з урахуванням фактичних обставин у даній справі, належним доказом в розумінні пункту 61 Порядку реєстрації прав також є довідка АТ «Укрпошта», в якій зазначається про вручення відповідного повідомлення адресату та до якої додана копія накладної про вручення відправлення.

107. Стосовно твердження ОСОБА_1 про те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо обрахунку строку на подання скарги, встановленого частиною третьою статті 37 Закону про державну реєстрацію прав, з огляду на безпідставне ототожнення представника та клієнта, щодо факту обізнаності та можливості бути обізнаним про спірні рішення про державну реєстрацію, та відповідно початку перебігу строку на оскарження спірних дій, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає таке.

108. Відповідно до абзацу 1 частини третьої статті 37 Закону про державну реєстрацію прав рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Мін`юсту та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

109. Частиною восьмою статті 37 Закону про державну реєстрацію прав визначено вичерпний перелік підстав для відмови Мін`юстом у задоволенні скарги, серед яких, зокрема: закінчення встановленого законом строку подачі скарги.

110. Пунктом 5 Порядку розгляду скарг передбачено, що Мін`юст розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме, в тому числі, закінчення встановленого законом строку подачі скарги.

111. Відповідно до пункту 6 Порядку розгляду скарг якщо під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку встановлено наявність підстав для відмови в її задоволенні, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає не пізніше десяти робочих днів з дня її реєстрації рішення про відмову в задоволенні такої скарги із зазначенням мотивів такої відмови. Рішення про відмову у задоволенні скарги у сфері державної реєстрації з підстави оформлення її без дотримання вимог, визначених законом, не позбавляє скаржника права на повторне звернення з такою скаргою в межах визначеного законом строку.

112. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа, дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю, особою, яка вважає, що її права порушено, може бути подано скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора.

113. При цьому, скаржником повинно бути дотримано вимоги Закону про державну реєстрацію прав щодо строків подання скарги, що, в свою чергу, впливає на прийняття Мін`юстом мотивованого рішення про відмову у задоволенні скарги або задоволення (повне чи часткове) скарги. Тобто Мін`юст позбавлений дискреційних повноважень стосовно вирішення питання щодо правових наслідків пропуску відповідного строку звернення, оскільки це питання врегульоване законодавством та не передбачає альтернатив.

114. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 06.07.2018 у справі № 826/3442/17 та від 22.08.2018 у справі № 826/10548/17.

115. За змістом статті 37 Закону про державну реєстрацію прав, законодавець виходить не лише з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Під можливістю довідатися про порушення права в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини або існування в особи певних зобов`язань як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатися про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

116. Так, суди попередніх інстанцій зазначили про підтвердження матеріалами справи того, що під час розгляду справи № 569/15042/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5 ), за участю третьої особи - ПАТ «Банк «Юнісон» про визнання попереднього договору недійсним та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , третя особа - ПАТ «Банк «Юнісон» про визнання попереднього договору дійсним та зобов`язання укласти договір купівлі-продажу, ОСОБА_2 ще у грудні 2019 року отримав інформацію про зміну іпотекодержателя за договором іпотеки з ПАТ «Банк «Юнісон» на ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія».

117. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, у справі № 569/15042/19 Рівненським апеляційним судом переглядалася ухвала Рівненського міського суду Рівненської області від 12.08.2019 про забезпечення зустрічного позову.

118. У постанові Рівненського апеляційного суду від 21.01.2020 у справі № 569/15042/19 зазначено, що у відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Миронюк Дмитро Дмитрович (далі - адвокат Миронюк Д. Д.) вказував, що ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія» не є іпотекодержателем спірної квартири, тому оскаржувана ухвала не порушує прав останнього у зв`язку з чим просив ухвалу залишити без змін.

119. Також Рівненським апеляційним судом встановлено, що квартира № 1611 перебуває в іпотеці ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія», що підтверджується відповідними записами із Державного реєстру прав від 26.11.2019, а тому вжиті судом заходи забезпечення позову впливають на права іпотекодержателя за іпотечним договором.

120. Звідси, колегія суддів суду апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові дійшла висновку, що про зміну іпотекодержателя належної йому квартири № 1611 ОСОБА_2 був обізнаний ще у грудні 2019 року.

121. Суд апеляційної інстанції також зазначив про те, що представником ОСОБА_2 у справі № 569/15042/19 є адвокат Миронюк Д. Д.

122. Так, суд апеляційної інстанції вказав, що Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у частині першій статті 21 передбачає дотримання правил адвокатської етики як одного з основних професійних обов`язків адвоката.

123. Згідно зі статтею 18 Правил адвокатської етики від 09.06.2017, затверджених звітно-виборним з`їздом адвокатів України 2017 року, адвокат інформує клієнта щодо ведення дорученої йому справи, у тому числі щодо правової позиції у справі.

124. Стаття 26 Правил адвокатської етики передбачає, що адвокат зобов`язаний інформувати клієнта про його законні права та обов`язки. Адвокат повинен з розумною періодичністю інформувати клієнта про хід та результати виконання доручення і своєчасно відповідати на запити клієнта про стан його справи. Інформація має подаватися клієнту в обсязі, достатньому для того, щоб він міг приймати обґрунтовані рішення стосовно суті свого доручення та його виконання.

125. Ураховуючи вказані обставини справи та норми права, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ОСОБА_2 не міг не знати про подання ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія» у справі № 569/15042/19 апеляційної скарги на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 12.08.2019, про відкриття провадження за нею, а також про наявність реєстраційної дії від 29.07.2019 № 47987701, вчиненої державним реєстратором Рашковим А. Г. ще у грудні 2019 року. Саме у цей час було відкрито провадження, направлено на адресу ОСОБА_2 копію апеляційної скарги, підготовлено та підписано адвокатом Миронюком Д. Д. відзив на апеляційну скаргу і подано його до суду.

126. Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що дії вчинені представником, в даному випадку адвокатом, створюють, змінюють, припиняють відповідні права та обов`язки для особи, яку він представляє.

127. Звідси, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що касаційна скарга не містить будь-яких обґрунтованих доводів, що спростовують наведені висновки судів попередніх інстанцій, а лише зводиться до переоцінки доказів, що відповідно до частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

128. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) вказала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

129. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, наведеної зокрема у рішенні у справі «Пономарьов проти України» повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

130. Звідси, суд касаційної інстанції зазначає, що дії, вчинені представником, в даному випадку адвокатом ОСОБА_2, створюють для ОСОБА_2 обов`язки щодо факту обізнаності та можливості бути обізнаним про спірні рішення про державну реєстрацію, та відповідно початку перебігу строку на оскарження спірних дій відповідно до статті 37 Закону про державну реєстрацію прав.

131. У зв`язку з цим, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо зміни мотивувальної частини рішення суду першої інстанції стосовно визнання протиправним та скасування наказу від 23.12.2020 № 4451/5 в частині скасування реєстраційної дії від 29.07.2019 № 47987701, вчиненої державним реєстратором Рашковим А. Г., саме з через пропущення ОСОБА_2 строку звернення до Мін`юсту із відповідною скаргою.

132. Подібно до доводів касаційної скарги Мін`юсту, ОСОБА_1 зазначає про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо можливості набуття права іпотекодержателя на підставі довідки банку про погашення заборгованості за відсутності укладеного правочину про відступлення вимоги за основним зобов`язанням, а також щодо відсутності доказів передачі документів, зокрема договорів, від ПАТ «Банк «Юнісон» до поручителя ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія».

133. Ураховуючи викладене, колегія суддів суду касаційної інстанції, зазначає, що оцінка подібним доводам касаційної скарги Мін`юсту вже надавалася, як і зазначалися мотиви відхилення таких доводів.

134. Звідси наведена ОСОБА_1 підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилася після відкриття касаційного провадження.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України

135. У касаційній скарзі ОСОБА_1 як підставу касаційного оскарження зазначає також пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

136. ОСОБА_1 у касаційній скарзі стверджує, що суд не дослідив та необґрунтовано відхилив посилання на довідку ПАТ «Банк «Юнісон» від 11.09.2019 № 848/1/13, якою відкликано раніше подану довідку від 29.07.2019 № 743/13, на підставі якої було прийнято рішення про державну реєстрацію від 29.07.2019 (реєстраційна дія, вчинена державним реєстратором Рашковимо А. Г.).

137. ОСОБА_1 в касаційній скарзі також зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили та необґрунтовано відхилили наданий договір про передачу залишкового майна (активів) у власність акціонера від 17.03.2020 № 2/1, акт приймання-передачі від 17.03.2020 та додаток № 4 (кредити), якими підтверджується передача ПАТ «Банк «Юнісон» на користь Міліган Груп Лтд вимог за кредитним договором та відповідно договорами забезпечення.

138. З цього приводу колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає таке.

139. Відповідно до пункту 1 частин третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

140. Зважаючи на вказані положення пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, оскільки у цій справі посилання скаржника на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованими.

141. Крім того, колегія суддів суду касаційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до пункту 3 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

142. Таким чином, підставою оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій може бути відхилення саме клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи, а не відхилення посилання на докази, що знаходяться в матеріалах справи, як неправильно зазначає ОСОБА_1 у касаційній скарзі.

143. Водночас колегія суддів суду касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що в оскаржуваних судових рішеннях суди попередніх інстанцій дослідили надані сторонами докази та зазначили, що, подана ОСОБА_2 копія листа ПАТ «Банк «Юнісон» від 11.09.2019 № 848/1/13 та інформація, викладена ОСОБА_2 у скарзі від 30.03.2020, не може спростовувати виконання ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія» зобов`язань ОСОБА_2 перед ПАТ «Банк «Юнісон» у повному обсязі, які існували станом на 29.07.2019. Учасниками спору до суду першої інстанції не надано доказів про протилежне.

144. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що ОСОБА_1 були надані нові докази, а саме, копія договору про передачу залишкового майна (активів) у власність акціонера від 17.03.2020 № 2/1, копія акта приймання-передачі від 17.03.2020 з додатком №4 (кредити), однак, у відповідності до вимог частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, такі докази апеляційною інстанцією не приймаються, оскільки заявником не долучено доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

145. Відповідно до частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

146. Крім того, у касаційній скарзі ОСОБА_1 стверджує про встановлення судами попередніх інстанцій обставин без достатніх на те підстав.

147. Разом з тим, зі змісту частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

148. Поняття допустимості доказів розкрито в статті 77 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

149. Звідси, ОСОБА_1 в касаційній скарзі помилково зазначає про встановлення обставин саме без достатніх на те підстав, а не на підставі недопустимих доказів.

150. Крім того, в касаційній скарзі, ОСОБА_1 не зазначає на підстави яких саме недопустимих, на її думку, доказів було встановлено ті чи інші обставини справи.

151. З огляду на викладене доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права в частині недослідження зібраних у справі доказів є необґрунтованими.

152. Інших доводів щодо того, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, ОСОБА_1 не наведено.

153. За таких обставин колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про необґрунтованість касаційної скарги в частині підстави касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

154. З огляду на викладене касаційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою, а рішення суду першої інстанцій та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

155. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

156. Згідно з положеннями статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

157. Зважаючи на викладене, касаційні скарги Мін`юсту та ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. При цьому судові рішення судів попередніх інстанцій в частині, що не оскаржувалася Мін`юстом та ОСОБА_1 , також залишаються без змін.

Щодо судових витрат

158. З огляду на висновок Верховного Суду про залишення касаційних скарг Мін`юсту та ОСОБА_1 без задоволення судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційні скарги Міністерства юстиції України та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2022 і рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2021 у справі № 910/2042/21 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. Уркевич

Судді: С. К. Могил

Ю. Я. Чумак