Постанова

від 21.12.2022 по справі 175/1299/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 175/1299/19

провадження № 61-9056 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,

Коломієць Г. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Кириченко Олександр Павлович,

відповідачі: відділ у Дніпропетровському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, товариство з обмеженою відповідальністю «РЕК ГАММА», ОСОБА_2 , Державна реєстраційна служба речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Дніпровської районної державної адміністрації, Дніпровська районна державна адміністрація Дніпропетровської області,

треті особи: Балівська сільська рада Дніпровського району Дніпропетровської області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Русанюк Золтан Золтанович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кириченка Олександра Павловича, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 серпня 2022 року у складі колегії суддів:

Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відділу

у Дніпропетровському районі Головного управління Держгеокадастру

у Дніпропетровській області (далі - відділ ГУ Держгеокадастру

у Дніпропетровській області), товариства з обмеженою відповідальністю «РЕК ГАММА» (далі - ТОВ «РЕК ГАММА», товариство), ОСОБА_2 , Державної реєстраційної служби речових прав на нерухоме майно

та їх обтяжень Дніпровської районної державної адміністрації (далі - Державна реєстраційна служба речових прав на нерухоме майно

та їх обтяжень Дніпровської РДА), Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (далі - Дніпровська РДА), треті особи: Балівська сільська рада Дніпровського району Дніпропетровської області (далі - Балівська СР), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус КМНО) Русанюк З. З.,

в якому просила:

- скасувати державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки, площею 6,00 га, кадастровий номер 1221486800:01:401:0253, за ТОВ «РЕК ГАММА», та земельної ділянки, площею 2,00 га, кадастровий номер 1221486800:01:401:0003, зареєстрованої за ОСОБА_2 ;

- визнати недійсним та скасувати розпорядження голови Дніпропетровської РДА від 28 липня 2008 року № 3316/4-р про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки, розташованої на території

Балівської СР;

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 18 вересня 2009 року серії ЯЖ № 821689, виданий на ім`я

ОСОБА_2 , зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010912004696;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки,

площею 6,00 га, кадастровий номер 1221486800:01:401:0253, укладений

між ОСОБА_2 та ТОВ «РЕК ГАММА» 29 листопада 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Русанюком З. З.

- скасувати державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав

на нерухоме майно земельної ділянки, площею 6,00 га, кадастровий номер 1221486800:01:401:0253, розташованої за адресою: Балівська СР,

за ТОВ «РЕК ГАММА» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 122792412214), скасувавши запис про право власності 1964182 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 4640444).

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що рішенням Балівської СР

від 31 січня 2008 року № 489-17-V їй надано дозвіл на розробку проєкту відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,25 га. У зв`язку з тривалою процедурою оформлення земельної ділянки виникла необхідність у продовженні

дії вказаного рішення, термін дії якого було продовжено рішенням

Балівської СР від 16 квітня 2015 року № 842-30-VI.

У 2008 році, після отримання відповідного рішення органу місцевого самоврядування, вона звернулася до землевпорядної організації,

яка почала розробляти проєкт землеустрою відведення земельної ділянки.

У процесі погодження проєкту було отримано висновок відділу

ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 19 листопада

2008 року № 4-5784-5-1, яким погоджено матеріали щодо обстеження земельної ділянки, яка відноситься до категорії «землі присадибного фонду». При цьому земельна ділянка розташована в межах населеного пункту, форма власності - комунальна, цільове призначення - присадибні ділянки, угіддя - малоповерхова забудова.

Разом із цим, після продовження терміну дії рішення Балівської СР

від 31 січня 2008 року, у 2015 році вона звернулася до відділу

ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області за погодженням

проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у чому

їй було безпідставно відмовлено, що підтверджується постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2017 року у справі № 175/4276/16-а, якою її позов до відділу

ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково

й визнано протиправними дії вказаного органу державної влади по відмові у погодженні їй проєкту землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки та зобов`язано погодити відповідний проєкт.

Проте, після погодження проєкту вона звернулася до відділу

ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області для внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру, у чому їй було відмовлено рішенням від 12 червня 2018 року № РВ-1200776402018 у зв`язку

з невідповідністю електронного документа вимогам законодавства, зокрема, її земельна ділянка перетиналася із земельними ділянками товариства та ОСОБА_2 .

Зазначала, що земельна ділянка ОСОБА_2 (кадастровий номер 1221486800:01:401:0003), незрозумілим чином збігається із земельною ділянкою товариства (кадастровий номер 1221486800:01:401:0253),

що суперечить вимогам земельного законодавства.

Крім того, обидві земельні ділянки мають цільові призначення

(для комерційного використання (будівництво та обслуговування адміністративного торгово-складського комплексу) й для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби), які суперечить вимогам генерального плану

села Балівка Дніпровського району Дніпропетровської області (далі -

село Балівка) (землі житлової одно- або двоповерхової забудови),

та відомостям, наданим відділом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Позивач уважала, що при формуванні та реєстрації вказаних земельних ділянок не було встановлено їх межі на місцевості. При цьому на цих земельних ділянках стоїть її житловий будинок, побудований у 2008 році. Частина земельної ділянки, площею 2,00 га, з кадастровим номером 1221486800:01:401:0003, розташована за межами населеного пункту,

хоча вона є єдиною й не поділена на частини на підставі двох різних правовстановлюючих документів (рішення Балівської СР та наказу Держгеокадастру у Дніпропетровській області).

Крім того, існують розбіжності у відомостях про земельну ділянку

з кадастровим номером 1221486800:01:401:0003, які містяться

у Державному земельному кадастрі (земельна ділянка має площу 2,00 га

та цільове призначення - 2.2 - для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби)

та в державному акті на право власності на земельну ділянку, виданому

на ім`я ОСОБА_2 (земельна ділянка має площу 6,00 га і цільове призначення - 3.4 - для комерційного використання (будівництво

та обслуговування адміністративного торгово-складського комплексу).

Разом із цим, спірні земельні ділянки фактично знаходяться в межах

села Балівка, тому їх передача повинна відбуватися шляхом винесення відповідного рішення Балівською СР. Проте, підставою для передачі земельної ділянки ОСОБА_2 стало розпорядження голови Дніпропетровської РДА від 28 липня 2008 року № 3316/14-р.

Позивач, посилаючись на статті 203, 215, 216, 230 ЦК України, вважала,

що договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 1221486800:01:401:0253, площею 6,00 га, укладений між товариством

та ОСОБА_2 29 листопада 2012 року, який став підставою

для оформлення права власності ТОВ «РЕК ГАММА» на земельну ділянку,

є недійсним, оскільки ОСОБА_2 не мав права відчужувати земельну ділянку, а площа земельної ділянки не відповідає правовстановлюючим документам. У зв`язку з цим, підлягає скасуванню й державна реєстрація права власності на нерухоме майно, що є предметом недійсного правочину (статті 22, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав

на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Внаслідок указаних незаконних дій сформовано та зареєстровано земельні ділянки, які належать ТОВ «РЕК ГАММА» та ОСОБА_2 , що призвело до порушення її права на отримання у власність земельної ділянки, на якій розміщено її житловий будинок й у якому вона проживає.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд її позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області

від 02 травня 2022 року у складі судді Новік Л. М. позовні вимоги

ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки, площею 6,00 га, кадастровий номер 1221486800:01:401:0253, за ТОВ «РЕК ГАММА» та земельної ділянки,

площею 2,00 га, кадастровий номер 1221486800:01:401:0003,

за ОСОБА_2 .

Визнано недійсним та скасовано розпорядження голови Дніпропетровської РДА від 28 липня 2008 року № 3316/4-р про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки, розташованої на території Балівської СР.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 18 вересня 2009 року серії ЯЖ № 821689, виданий на ім`я

ОСОБА_2 , зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010912004696.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки,

площею 6,00 га, кадастровий номер 1221486800:01:401:0253, укладений

29 листопада 2012 року між ОСОБА_2 та ТОВ «РЕК ГАММА», посвідчений приватним нотаріусом КМНО Русанюком З. З.

Скасовано державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав

на нерухоме майно земельної ділянки, площею 6,00 га, кадастровий номер 1221486800:01:401:0253, розташованої на території Балівська СР,

за ТОВ «РЕК ГАММА» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 122792412214), скасувавши запис про право власності 1964182 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 4640444).

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що земельна ділянка ОСОБА_1 повністю розташована на земельній ділянці, кадастровий номер 1221486800:01:401:0253, як і житловий будинок із гаражем, який розташований в межах земельної ділянки, на яку розроблявся проєкт

на її замовлення. У спірних правовідносинах відбулося накладення

меж земельних ділянок позивача та товариства (кадастровий номер 1221486800:01:401:0253), ОСОБА_2 (кадастровий номер 1221486800:01:401:0003), що є перешкодою для реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції врахував відповідні норми ЗК України, Закону України «Про основи містобудування», Закону України «Про державний земельний кадастр», положення Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації

і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04 травня 1999 року № 43, а також судову практику Верховного Суду

у подібних справах.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 серпня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «РЕК ГАММА» задоволено. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області

від 02 травня 2022 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «РЕК ГАММА» судовий збір у розмірі 5 763,00 грн.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції

та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , врахувавши відповідні норми ЗК України, законів України: Про землеустрій», «Про місцеве самоврядування», «Про основи містобудування», положення Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 11 квітня 2002 року № 502, виходив із того, що Балівська СР має право

на розпорядження землями в межах свого району. Земельна ділянка

ТОВ «РЕК ГАММА», площею 6,00 га, кадастровий номер 1221486800:01:401:0253, знаходиться за межами Балівської СР, тому прийняття рішення щодо відведення земельної ділянки та зміни цільового призначення не відноситься до компетенції органу місцевого самоврядування. Указана земельна ділянка фактично закріплена довгостроковими межовими знаками на місцевості.

Суд апеляційної інстанцій зазначив, що земельна ділянка, на яку

ОСОБА_1 надано дозвіл на складання проєкту для її відведення, знаходиться у межах насаленого пункту села Балівка й позивачем

не надано доказів того, що це одна й та сама земельна ділянка.

Крім того, відповідно до геодезичного звіту щодо виносу меж земельної ділянки (кадастровий номер 1221486800:01:401:0253) (на місцевості)

від 2019 року, проведеного на замовлення ТОВ «РЕК ГАММА» сертифікованим інженером-геодезистом приватного підприємства «Земельний ресурс» ОСОБА_3 (далі - геодезичний звіт), межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) повністю співпадають з межами земельної ділянки внесеними в Національну кадастрову систему.

ОСОБА_2 (попередній власник) набув право власності на земельні ділянки у 2007 році, що в подальшому стало підставою для оформлення

та зміни цільового призначення земельної ділянки, площею 6,00 га (кадастровий номер 1221486800:01:401:0253), у 2008 році, яка з 2012 року належить ТОВ «РЕК ГАММА». Тобто право власності, яке оскаржується позивачем, виникло у ОСОБА_2 раніше, аніж ОСОБА_1 отримала від Балівської СР рішення про дозвіл на складання проєкту відведення земельної ділянки.

При цьому позивачем не доведено, на яких правових підставах вона збудувала будинок у 2008 році без отримання права власності на земельну ділянку, що може мати свої правові наслідки.

ТОВ «РЕК ГАММА» набула права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 1221486800:01:401:0253, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29 листопада 2012 року, укладеного

з ОСОБА_2 , після чого й було зареєстровано право власності

у встановленому законодавством порядку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кириченко О. П., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову апеляційного суду, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення

й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права

та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права

без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права в інших правовідносинах та не дослідження апеляційним судом зібраних у справі доказів (пункти 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2022 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Кириченка О. П., про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено. Поновлено представнику ОСОБА_1 - адвокату Кириченку О. П., строк на касаційне оскарження постанови апеляційного суду. Відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргута надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У жовтні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 першою отримала право на набуття у власність спірну земельну ділянку, яка знаходиться на території населеного пункту села Балівка, ще у 2008 році, що було вірно встановлено судом першої інстанції при вирішенні спору.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку,

не врахував судову практику Верховного Суду у подібних справах.

При цьому вказується про відсутність висновку Верховного Суду у спірних правовідносинах, зокрема, у частині посилання суду на неналежні докази

та докази, які відсутні у матеріалах справи, оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_2 набув право власності на спірну земельну ділянку раніше за ОСОБА_1 .

У матеріалах справи відсутні докази дати набуття ОСОБА_2 прав

на земельну ділянку з кадастровим номером 1221486800:01:401:0003, тому висновки апеляційного суду у цій частині є припущеннями.

Земельна ділянка, виділена ОСОБА_1 , розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 1221486800:01:401:0253 у межах населеного пункту селя Балівка, проте апеляційний суд зробив протилежні висновки

й не надав належно правової оцінки наданим позивачем доказам.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У жовтні 2022 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив

на касаційну скаргу від ТОВ «РЕК ГАММА», у якому вказується, що доводи касаційної скарги є безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального

та процесуального права.

У листопаді 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від Дніпровської РДА, в якому остання вказує про необґрунтованість касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Балівської СР від 31 січня 2008 року № 489-17-V надано дозвіл ОСОБА_1 на складання проєкту відведення земельної ділянки для передачі у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,25 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1

(а. с. 8, т. 1).

Рішенням Балівської СР від 16 квітня 2015 року № 842-30-VI продовжено ОСОБА_1 термін дії рішення Балівської СР від 31 січня 2008 року

№ 489-17-V (а. с. 19, т. 1).

Згідно з висновком від 19 листопада 2008 року № 4-5784-5-1,

складеним на замовлення ОСОБА_1 Дніпропетровським відділом природокористування Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Дніпропетровській області, погоджено матеріали щодо обстеження земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку ОСОБА_1 на території Балівської СР, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка відноситься до категорії «землі присадибного фонду» (а. с. 10, т. 1).

Відповідно до довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 27 січня 2016 року № 0179, виданої ОСОБА_1 відділом

ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, земельна ділянка розташована в межах населеного пункту села Балівка, форма власності -комунальна, цільове призначення - присадибні ділянки, угіддя - малоповерхова забудова; забудовані землі житлової забудовою (одно

і двоповерховою) (а. с. 11, т. 1).

Рішенням від 12 червня 2018 року № РВ-1200776402018 державного кадастрового реєстратора відділу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області Козюрі Л. А. відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру у зв`язку з невідповідністю електронного документа вимогам законодавства, а саме: XSD Схема, наявні зауваження щодо валідності електронного документу. Помилка геометрії ділянки

з кадастровим номером 1221486800:01:401:0253, помилка геометрії ділянки з кадастровим номером 1221486800:01:401:0003, перетин ділянок

з ділянкою 1221486800:01:401:0253, перетин ділянок з ділянкою 1221486800:01:401:0003 (а. с. 17-18, т. 1).

Відповідно до копії державного акту на право власності на земельну ділянку

серії ЯЖ № 821689 від 18 вересня 2009 року, виданого на ім`я

ОСОБА_2 , на підставі розпорядження голови Дніпропетровської РДА від 28 липня 2008 року № 3316/4-р ОСОБА_2 отримав

у власність земельну ділянку, розташовану на території Балівської СР

(а. с. 21, т. 1).

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29 листопада 2012 року, укладеного між ТОВ «РЕК ГАММА» та ОСОБА_2 , посвідченим приватним нотаріусом КМНО Русанюком З. З. (а. с. 68-71, т. 1), ТОВ «РЕК ГАММА» є власником земельної ділянки, площею 6,00 га, кадастровий номер 1221486800:01:401:0253 (а. с. 25, 47 т. 1).

Відповідно до інформації ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 15 серпня 2019 року, повідомленої на виконання ухвали суду першої інстанції про витребування доказів від 13 червня 2019 року:

- земельна ділянка із кадастровим номером 1221486800:01:401:0253 розташована на території Балівської СР. Цільове призначення земельної ділянки - для комерційного використання (будівництво і обслуговування адміністративного торгово-складського комплексу), загальною площею

6,00 га. Власник земельної ділянки - ТОВ «РЕК ГАММА». Документ,

що посвідчує право, - Витяг з Державного реєстру речових прав

на нерухоме майно про реєстрацію прав власності, індексний номер 7384171 від 31 липня 2013 року. Реєстраційний номер земельної ділянки

у Державному реєстрі прав - 1964182. Дата державної реєстрації речового права на нерухоме майно - 19 червня 2013 року. Документ, який

є підставою для виникнення права власності, - цивільно-правовий договір купівлі-продажу земельної ділянки від 29 листопада 2012 року № 7891. Інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки: технічна документація

із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право

на земельну ділянку, у тому числі при поділі чи об`єднанні земельних ділянок, 13 травня 2008 року; товариство з обмеженою відповідальністю «Земельні реформи», ОСОБА_4

- земельна ділянка із кадастровим номером 1221486800:01:401:0003 розташована на території Балівської СР. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2,00 га. Власник земельної ділянки - ОСОБА_2 , документ, що посвідчує право, - від 09 листопада 2007 року ЯЕ 475077, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18 жовтня 2007 року № 3128. Інформація

про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена реєстрація земельної ділянки: технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, у тому числі

при поділі чи об`єднанні земельних ділянок, 25 жовтня 2007 року, товариство з обмеженою відповідальністю «Земельні реформи»,

ОСОБА_5 (а. с. 92-93, т. 1).

Суд першої інстанції встановив, що відповідно до матеріалів топографо-геодезичних вишукувань земельна ділянка ОСОБА_1 повністю розташована на земельній ділянці, кадастровий номер 1221486800:01:401:0253. Житловий будинок з гаражем розташований

у межах земельної ділянки, на яку розроблявся проєкт на замовлення ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції встановив, що згідно з геодезичним

звітом від 2019 року, проведеним на замовлення ТОВ «РЕК ГАММА»,

при виїзді на місцевість (земельна ділянка, кадастровий номер 1221486800:01:401:0253) було встановлено, що межі земельної ділянки

в натурі (на місцевості) повністю співпадають з межами земельної ділянки внесеними у Національну кадастрову систему (а. с. 57-60, т. 1).

ОСОБА_2 набув право власності на земельні ділянки у 2007 році,

що стало підставою для оформлення та зміни цільового призначення земельної ділянку, площею 6,00 га (кадастровий номер 1221486800:01:401:0253) у 2008 році, яка з 2012 року належить ТОВ «РЕК ГАММА».

ТОВ «РЕК ГАММА» набуло права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 1221486800:01:401:0253, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29 листопада 2012 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно

у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених

частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвокат Кириченка О. П., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального

чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи

чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної

в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно

до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода

на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового

або майнового права та інтересу.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається

і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частинами першою, другою статті 78 ЗК України визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається

та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до підпунктів в), г) пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 травня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»

з наступними змінами, вирішуючи спори про право власності на земельну ділянку, суди мають виходити з того, що: з 01 січня 2002 року відповідно

до статті 125 Земельного Кодексу України право користування земельною ділянкою виникало після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а з 02 травня 2009 року

у відповідності із Законом України від 05 березня 2009 року № 1066-VI право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування

та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав; громадяни та юридичні особи зберігають право

на земельні ділянки (пункт 7 розділу X «Перехідні положення» ЗК України), одержані ними до 01 січня 2002 року у власність, у тимчасове користування або на умовах оренди в розмірах, що були раніше передбачені чинним законодавством.

Кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення

та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану (стаття 198

ЗК України).

Відповідно до частин другої та третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані

з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно зі статтею 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані, зокрема,

не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок

та землекористувачів.

Відповідно до статті 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно

до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів, здійснюється

на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі

(на місцевості).

Власники та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Згідно з пунктами «а», «б», «к» частини першої статті 12 ЗК України

до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, крім іншого, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно

до закону.

Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно зі статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Звернувшись до суду з позовом у цій справі, ОСОБА_1 посилася на те,

що внаслідок незаконних дій відповідачів сформовано та зареєстровано земельні ділянки, які належать ТОВ «РЕК ГАММА» та ОСОБА_2 ,

чим порушено її право на отримання у власність земельної ділянки, на якій розміщено її житловий будинок.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність

або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку

про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному

та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази

не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність

і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним

у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі, яка переглядається Верховним Судом, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , встановивши характер спірних правовідносин, надавши правову оцінку поданим сторонам і витребуваним районним судом доказам, обґрунтовано виходив із того, що Балівська СР не має права розпоряджатися землями, які знаходяться за межами сільської ради.

Межі спірної земельної ділянки, яка знаходиться у власності товариства

й розташована за межами Балівської СР, повністю співпадають з межами земельної ділянки, які внесені в Національну кадастрову систему, фактично закріплені довгостроковими межовими знаками на місцевості.

При цьому сільською радою надано дозвіл ОСОБА_1 на складання проєкту відведення земельної ділянки для передачі у власність щодо земельної ділянки, яка розташована у межах Балівської СР.

Ураховуючи наведене, апеляційний суд вірно вважав, що ОСОБА_1

не довела, що вказана земельна ділянка й земельна ділянка товариства

є однією й тією самою земельною ділянкою, що є її процесуальним обов`язком (статті 12, 81 ЦПК України), а тому зробив правильні висновки про відсутність правових підстав для задоволення позову останньої.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу заявника касаційної скарги,

що рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою

не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року

у справі № 380/624/16-ц, провадження № 14-301цс18).

Суд апеляційної інстанції зазначив про те, що право власності

ОСОБА_2 на належну йому земельну ділянку, яке оспорюється ОСОБА_1 , виникло у нього раніше, ніж їй надано дозвіл на складання проєкту відведення земельної ділянки для передачі у власність.

А товариство набуло право власності на належну йому земельну ділянку

на підставі укладеного з ОСОБА_2 договору купівлі-продажу

від 29 листопада 2012 року, після чого й було зареєстровано відповідне право власності.

Таким чином, позивачем не надано доказів, які б підтвердили обставини, якими обґрунтовано заявлені позовні вимоги.

Колегія суддів звертає увагу заявника касаційної скарги, що, з урахуванням установлених у цій справі обставин, не вбачається неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального права. При цьому

у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за недоведеністю вимог.

У зв`язку з цим, безпідставними є посилання заявника касаційної скарги

на неврахування судом апеляційної інстанції відповідних правових висновків Верховного Суду при вирішенні даного спору, яким зроблені апеляційним судом висновки не суперечать.

Колегія суддів наголошує, що у кожній справі суд виходить із конкретних обставин та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Доводи касаційної скарги спростовуються матеріалами справи, зводяться до власної незгоди з ухваленим апеляційним судом рішенням

й ґрунтуються на припущеннях її заявника, а на припущеннях суду заборонено ухвалювати судове рішення (частина шоста статті 81

ЦПК України).

У силу положень частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, висновки суду апеляційної інстанцій у межах доводів касаційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, судом під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести

до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів уважає, що в силу положень частини третьої статті 89

ЦПК України судом апеляційної інстанції всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони

не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права, зводяться

до незгоди з висновками суду і переоцінки доказів, що у силу вимог

статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини указав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення

та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, від 18 липня 2006 року).

Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення, оскільки надана оцінка всім важливим аргументам сторін.

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -

без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції

не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення

не впливають.

Оскільки Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення,

а оскаржуване судове рішення - без змін, розподіл судових витрат касаційним судом не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 418 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кириченка Олександра Павловича,залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць