Постанова

від 27.08.2007 по справі 15/182пн

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

м. Луганськ,

вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем

України

27.08.2007  року                                                                     

Справа № 15/182пн

Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі

:

головуючого

судді                     Якушенко

Р.Є.

суддів                               Журавльової

Л.І.

                                          Іноземцевої

Л.В.

Склад судової колегії призначено розпорядженням голови Луганського

апеляційного господарського суду від 11.07.2007. Розпорядженням від 23.08.2007

склад судової колегії змінено.

при секретарі                   

судового засідання         

Шабадаш Д.С.

за участю представників сторін

від позивача          -

ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_7                                           

ОСОБА_2, паспорт серії НОМЕР_8;

ОСОБА_3, паспорт серії НОМЕР_9;

ОСОБА_4, паспорт серії НОМЕР_10;

від позивача ОСОБА_5 -ОСОБА_6 дов. № 4352 від 23.08.2007,

представник по довіреності;

від відповідача -Самопадний Ю.С., дов. б/н від 24.04.2007, представник

по

довіреності;

від 3-х осіб -ОСОБА_7, паспорт серії НОМЕР_3;

ОСОБА_8, паспорт серіїНОМЕР_4;

ОСОБА_9, паспорт серії НОМЕР_5;

ОСОБА_10, паспорт серії НОМЕР_6

Розглянув

апеляційну скаргу         

Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю

„Лисичанський”,

с. Лисичанське Попаснянського району

на рішення

господарського суду          

Луганської області

від                                         25.06.2007

у справі                    

№ 15/182пн (головуючий суддя -Пономаренко Є.Ю.,

судді -Седляр О.О., Яресько Б.В.)

за позовом          

ОСОБА_1, с. Лисичанське

ОСОБА_2, с. Лисичанське

ОСОБА_3, с. Малорязанцеве

ОСОБА_4, м. Лисичанськ

до відповідача

Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю

“Лисичанський”, с. Лисичанське Попаснянського району

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору

на стороні відповідача -

ОСОБА_7,

ОСОБА_8

ОСОБА_9,

ОСОБА_10

про зобов'язання  визнати

засновником та учасником товариства

Рішенням господарського суду Луганської області від 25.06.2007 у

справі № 15/182пн  (головуючий суддя

Пономаренко Є.Ю., судді Седляр О.О., Яресько Б.В.) за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОСОБА_3, ОСОБА_4 до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою

відповідальністю “Лисичанський” (далі СТОВ „Лисичанський”), с. Лисичанське

Попаснянського району, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних

вимог на предмет спору на стороні відповідача -ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

ОСОБА_10про визнання засновником та учасником товариства ОСОБА_4, задоволено

позов ОСОБА_5, визнано її засновником та учасником Сільськогосподарського

товариства з обмеженою відповідальністю “Лисичанський” із часткою в статутному

фонді 3820 грн., що становить 11,5% від суми статутного фонду.

У задоволенні вимог решти позивачів: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

відмовлено.

Рішення господарського суду з посиланням на норми статті 149

Цивільного кодексу України, статтю 55 Закону України „Про господарські

товариства” мотивоване обгрунтованістю позовних вимог ОСОБА_5

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що з урахуванням

положень статуту, про те що СТОВ “Лисичанський” є правонаступником КСП

“Лисичанський” та що статутний фонд СТОВ “Лисичанський” складається з майнових

паїв учасників -членів КСП “Лисичанський”, ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про

право на спадщину успадкувала частку в статутному фонді СТОВ “Лисичанський” та

відповідно фактично стала учасником (засновником) СТОВ “Лисичанський”. При  цьому, даний корпоративний спір підвідомчий

Господарському суду Луганської області.

Решта позивачів, такі як ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 не є належними

особами, які мають звертатися до суду за захистом права іншої особи - ОСОБА_5

Відповідач у справі, Сільськогосподарське товариство з обмеженою

відповідальністю „Лисичанський”, не погодився з прийнятим господарським судом

рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його в частині

задоволення позовних вимог ОСОБА_5, як таке, що не відповідає нормам

матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення про відмову

ОСОБА_4 у задоволенні позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує наступне.

Задовольняючи позов ОСОБА_5, місцевий господарський суд помилково

врахував, що спадкоємство прав на майновий пай померлого члена Колективного

сільськогосподарського підприємства є рівнозначним спадкоємству частини в

статутному фонді господарського товариства, якщо раніше вкладом засновника був

саме майновий пай.

Посилаючись на статтю 12 Закону України „Про господарські

товариства” відповідач вказав, що після передачі ОСОБА_11 свого майнового паю в

статутному фонді КСП „Лисичанський” до статутного фонду СТОВ „Лисичанський” та

державної реєстрації СТОВ „Лисичанський”, тобто з 04.02.2000, власником

майнових паїв стало саме господарське товариство, а не його засновники.

На думку відповідача місцевий господарський суд необґрунтовано

прийняв як доказ прав ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадщину по закону від 23.06.2001.

На дату розгляду даної справи місцевим господарським судом зміни

до вказаного свідоцтва не вносились, тому відсутні підстави визнавати ОСОБА_4

учасником товариства.

Посилаючись на статтю 55 Закону України „Про господарські

товариства” апелянт вказує на те, що питання про прийняття чи не прийняття

спадкоємця засновника товариства з обмеженою відповідальністю вирішуються на

загальних зборах товариства і без відповідного рішення загальних зборів

спадкоємець не може стати засновником господарського товариства.

Починаючи з 23.06.2001 ОСОБА_4 не зверталася з заявою про

прийняття її до складу засновників товариства. Даним обставинам суд першої

інстанції не надав оцінки.

Також відповідач, заявник апеляційної скарги, вважає, що даний

спір не підвідомчий господарському суду, оскільки спадкоємці засновників не є

сторонами у спорах, що виникають із корпоративних відносин через те, що до

прийняття відповідного рішення загальних зборів засновників згідно статті 55

Закону України „Про господарські товариства „ не можуть бути визнані

засновниками.

Крім того, відповідач вважає, що суд першої інстанції порушив

частину 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, вийшов за

межі позовних вимог ОСОБА_5, визнав її учасником та засновником СТОВ

„Лисичанський”, хоча вона просила суд зобов'язати СТОВ „Лисичанський” визнати

її засновником та учасником товариства.

ОСОБА_1, один із позивачів у справі, проти доводів апеляційної

скарги заперечує з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема,

посилаючись на те, що апеляційна скарга підписана неповноважною особою,

оскільки ОСОБА_7 не може підписувати документи від імені СТОВ „Лисичанський” як

директор через закінчення у 2005 році його повноважень. Новий директор

загальними зборами за участю засновників, що володіють більше 60 % голосів, не

призначався.

ОСОБА_1 вважає, що видача довіреності ОСОБА_12 є перевищенням

повноважень ОСОБА_7

Судовою колегією були досліджені докази надані на підтвердження

повноважень ОСОБА_12 та встановлено, що згідно протоколу загальних зборів СТОВ

„Лисичанський”, що відбулися 25.01.2005 (а. с. 126, т. 1) ОСОБА_7 обрано

директором товариства. Отже, довіреність ОСОБА_12 надана директором ОСОБА_7 в

межах повноважень.

Заслухавши доводи апеляційної скарги, пояснення представників сторін,

дослідивши матеріали справи, судова колегія апеляційної інстанції.

ВСТАНОВИЛА:

28.01.2000 засновниками та учасниками сільськогосподарського

товариства з обмеженою відповідальністю „Лисичанський” у кількості 8-ми осіб

укладено установчий договір, за умовами якого учасники домовились створити

товариство шляхом об”єднання майна та підприємницької діяльності учасників з

метою виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції,

надання учасникам товариства та іншим громадянам послуг, щодо ведення

сільськогосподарського господарства, здійснення інших пов”язаних з ним видів

діяльності, а також отримання на цій основі прибутку.

Згідно пункту 18 вказаного договору для забезпечення діяльності

товариства створюється статутний фонд у розмірі 33249 грн. у виразі майнових

паїв учасників, частка учасника товариства ОСОБА_11 складає 3820 грн. (в

мотивувальній частині рішення помилково зазначено 3800 грн.), що складає 11,5%

у статутному фонді.

Статут СТОВ „Лисичанський” зареєстрований Попаснянською райдержадміністрацією

04.02.2000.

Згідно пункту 1.3 статуту товариство є правонаступником КСП

„Лисичанський” в розмірі  33249 грн., що

передане засновникам товариства в рахунок майнових паїв.

Згідно пункту 5.2 статуту товариство є власником майна переданого

йому учасником.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11помер.

Свідоцтвом про право на спадщину за законом (а. с. 39, т. 1)

видане 23.06.2001 Лисичанською державною нотаріальною конторою, спадкоємцем

майна гр. ОСОБА_11, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, втому числі майнового паю на суму

3820 грн. в загальному майновому фонді КСП „Лисичанський”, є дочка померлого

ОСОБА_4, позивач у справі.

Учасники товариства, відповідача у справі, ОСОБА_1 ОСОБА_2,

ОСОБА_3 та спадкоємець учасника товариства 

ОСОБА_11 - ОСОБА_4 28.03.2007 звернулися з позовом визнати

ОСОБА_4засновником та учасником Сільськогосподарського товариства з обмеженою

відповідальністю “Лисичанський” із сумою паю 3820 грн., що становить 11,5% від

суми статутного фонду та правом на земельну частку (пай) у розмірі 6,92 гектар. 

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивачі, посилаючись на пункт 5

статті 147 Цивільного кодексу України вказали, що вони втратили право прийняття

рішень щодо діяльності та управління товариством як більшість голосів без

чіткого визначення суми паю ОСОБА_5, діяльність зборів засновників паралізована

повністю.

Заявою про уточнення позовних вимог та клопотанням, що подані в

судовому засіданні 15.06.2007, позивачі змінили предмет позову та просять

визнати ОСОБА_4засновником та учасником Сільськогосподарського товариства з

обмеженою відповідальністю “Лисичанський” із часткою в статутному фонді 3820

грн., що становить 11,5% від суми статутного фонду.

Відповідач та 3-ті особи -решта засновників товариства, проти

заявлених вимог заперечували з підстав викладених у відзиві на позов (а. с. 68,

116 -117, т. 1), зокрема, посилаючись на те, що ОСОБА_4 не зверталася до  товариства з приводу вступу її до складу

учасників товариства, у разі такого звертання, товариством буде розглянуто це

питання. Відповідач, посилаючись на норми статті 55 Закону України „Про

господарські товариства” вважає, що питання прийняття чи не прийняття учасником

товариства спадкоємця засновника товариства є виключно компетенцією зборів

учасників (засновників) товариства. Крім того, відповідач, спростовуючи вимоги

позивачів, вказав, що без частки померлого засновника позивачі мають 40,3%

часток у статутному фонді товариства, а 3-ті особи -48,2%, разом це складає

88,5%, що є підтвердженням правомочності загальних зборів у випадку їх

проведення.

Рішенням господарського суду від 25.06.2007 позовні вимоги ОСОБА_5

задоволені, у задоволенні вимог решти позивачів відмовлено з підстав зазначених

вище.

Відповідно до вимог статей 99, 101 Господарського процесуального

кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в

апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції і

повторно переглядає справу у повному обсязі.

З метою повного з”ясування обставин, що мають значення для справи

від ОСОБА_5 були витребувані докази порушення її права відповідачем.

Під час розгляду апеляційної скарги  ОСОБА_4 пояснила, що після смерті батька вона

вважала себе учасником СТОВ „Лисичанський”, доказів звернення до товариства з

приводу вирішення питання щодо права вступу до цього товариства та участі в

товаристві не надала. У судовому засіданні судовою колегією досліджені подані

ОСОБА_4 наступні докази:

1.Майновий сертифікат серія НОМЕР_1, виданий ОСОБА_4 22.05.2007

Малорязанцівською селищною радою, на підтвердження її права на частку в розмірі

3820 грн. в пайовому фонді майна КСП „Лисичанський” та який не приймається

судовою колегією, оскільки виданий вже після постановлення місцевим

господарським судом рішення;

2.Пайова книжка КСП „Лисичанський” ОСОБА_11, переоформлена на

ОСОБА_4;

3.Копії протоколів засідання засновників СТОВ „Лисичанський” від

14.11.2006 та 25.01.2005;

4.Реєстрація засновників на зборах 14.12.2006.

Також судовою колегією було досліджено оригінал статуту  СТОВ „Лисичанський” та встановлено, що згідно

пункту 1.3 статуту товариство є правонаступником КСП „Лисичанський” в розмірі

33249 грн., що передане засновникам товариства в рахунок їх майнових паїв.

Копія першої сторінок статуту, на якій викладено пункт 1.3, залучена до

матеріалів справи.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та

застосування місцевим господарським судом норм законодавства, судова колегія

апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає

задоволенню з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать, що спір між сторонами виник щодо права

участі у сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю

„Лисичанський” ОСОБА_5, спадкоємця ОСОБА_11 одного із засновників товариства.

Відповідно до Закону України № 483-V „Про внесення змін до деяких

законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань

приватизації та з корпоративних спорів” від 15.12.2006 справи, що виникають з

корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником

(засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між

учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із

створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства,

крім трудових спорів підвідомчі господарським судам.

Отже, зазначений спір підвідомчий господарським судам.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої

інстанції, ОСОБА_11 є одним із засновників 

СТОВ „Лисичанський” - відповідача у справі, з часткою 3820 грн., що

складає 11,5% у статутному фонді.

Матеріалами справи доведено, що ОСОБА_11 вніс до статутного фонду

свій вклад сільськогосподарською технікою -трактор МТЗ-80 (а. с. 123, т.1, а.

с. 29, т. 2).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11 помер, його дочка ОСОБА_4 є спадкоємцем за

законом на підставі свідоцтва про право на спадщину від 23.06.2001, в якому

зазначено, що до спадщини, крім іншого майна померлого, входить майновий пай у

КСП „Лисичанський” в сумі 3820 грн.

Оцінюючи встановлені обставини, місцевий господарський суд

посилаючись на норми пункту 5 статті 147 Цивільного кодексу України (в рішенні

помилково вказано пункт 5 статті 149 Цивільного кодексу України), статтю 55

Закону України „Про господарські товариства”, пункт 4.7 статуту відповідача,

дійшов висновку, що ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину

успадкувала частку в статутному фонді СТОВ „Лисичанський” та відповідно,

фактично стала учасником (засновником) СТОВ „Лисичанський”.

Проте, з таким висновком суду погодитися не можна з наступних

підстав.

Відповідно до вимог статті 55 Закону України „Про господарські

товариства”, в редакції, чинній у період виникнення спірних правовідносин, при

реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв'язку із смертю

громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне

право вступу до цього товариства.

При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства

з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього

правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі

частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі

(спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації

(смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного фонду товариства підлягає

зменшенню.

          Таким чином, виходячи із змісту зазначеної

норми, у зв”язку зі смертю засновника товариства  ОСОБА_11 та переходом його частки у

статутному фонді товариства до спадкоємця ОСОБА_5 підлягали перереєстрації

установчий договір та статут СТОВ „Лисичанський”, а також підлягало вирішенню

питання щодо вступу ОСОБА_5 до товариства.

Тобто, правовідносини між сторонами потребували взаємного

врегулювання та прийняття зборами відповідних рішень, оскільки внесення змін до

статуту товариства відповідно до статті 41 

Закону України „Про господарські товариства” та пункту 8.2 статуту

відповідача є компетенцією зборів учасників товариства.

Матеріали справи свідчать, що на дату звернення позивачів з

позовом до суду, правовідносини між ОСОБА_4 та відповідачем не врегульовані,

зміни до установчих документів не внесені.

З 01.01.2004 набув чинності Цивільний кодекс України, який

відповідно до пункту 4 прикінцевих та перехідних положень застосовується до

цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних

відносин, які виникли до набрання чинності Цивільного кодексу України положення

цього Кодексу застосовуються також до тих прав і обов”язків, що виникли або

продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно статті 100 Цивільного кодексу України право участі у товаристві

є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися окремій особі.

Це право не може бути успадкованим у разі смерті фізичної особи.

Статтею 1219 Цивільного кодексу України встановлено, що до складу

спадщини не входять права та обов”язки, що нерозривно пов”язані з особою

спадкодавця, зокрема: право на участь у товариствах.

Відповідно до пункту 5 статті 147 

Цивільного кодексу України частка у статутному капіталі товариства з

обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника

юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено,

що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства.

Розрахунки із спадкоємцями (правонаступниками) учасника, які не

вступили до товариства, здійснюються відповідно до положень статті 148 цього

Кодексу.

Відповідно до пункту 4.7 статуту відповідача у справі інші особи,

а також правонаступники та спадкоємці учасників, що вийшли з товариства, можуть

вступати в товариство за згодою учасників.

Здійснивши аналіз вищезазначених норм чинного законодавства та

пункту 4.7 статуту товариства, судова колегія вважає, що питання участі в

товаристві та вступу до товариства спадкоємця померлого учасника товариства є

прерогативою товариства і вирішується його учасниками на загальних зборах.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 після отримання

свідоцтва про право на спадщину не реалізувала свого права вступу до цього

товариства. Докази звернення  ОСОБА_5 до

СТОВ „Лисичанський” з приводу вступу її до цього товариства в матеріалах справи

відсутні, не надані вони ОСОБА_4 і суду апеляційної інстанції. Рішення про

прийняття ОСОБА_5 до складу учасників товариства чи  відмову товариства, відповідача у справі, у

прийнятті до складу учасників товариства спадкоємця ОСОБА_5 не приймалося.

Отже, суд першої інстанції неправомірно вирішив питання щодо

участі ОСОБА_5 у товаристві, оскільки воно не розглядалося учасниками

товариства.

Судова колегія вважає, що право ОСОБА_5, позивача у справі, щодо

вступу її до СТОВ „Лисичанський”, товариством, відповідачем у справі, не

порушено. ОСОБА_4 не позбавлена можливості звернутися до відповідача за

вирішенням питання щодо прийняття її до складу учасників товариства.

Враховуючи викладене, судова колегія Луганського апеляційного господарського

суду дійшла висновку про відмову ОСОБА_4 у задоволенні позову.

Щодо вимог позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 судова колегія

погоджується з висновками місцевого господарського суду.

Судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги щодо порушення

судом частини 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України,

оскільки суд першої інстанції не вийшов за межі заявлених позовних вимог і

вирішив спір відповідно до заяви позивачів, якою було змінено предмет позову.

На підставі викладеного  колегія

суддів Луганського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що

апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення господарського

суду Луганської області від 25.06.2007 у справі № 15/182пн -частковому

скасуванню з прийняттям рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_5 В

решті рішення слід залишити без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу

України судові витрати за позовом покладаються на позивачів, судові витрати за

апеляційною скаргою покладаються на ОСОБА_4

У судовому засіданні оголошені лише вступна та резолютивна частини

постанови.

Керуючись статтями 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 2 ст. 104, ст. 105

Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний  господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою

відповідальністю „Лисичанський”  на

рішення господарського суду Луганської області від 25.06.2007 у справі №

15/182пн задовольнити.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 25.06.2007 у

справі № 15/182пн скасувати частково.

3.У задоволенні позову ОСОБА_4 

відмовити.

4.В решті рішення залишити без змін.

5.Судові витрати за позовом покласти на позивачів.

6.Стягнути з ОСОБА_4, 1963 року народження, яка зареєстрована за

адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь

Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Лисичанський”,

ідентифікаційний код 00846814, яке знаходиться за адресою: сел. Лисичанський

Попаснянського району Луганської області судові витрати за апеляційною скаргою

в сумі 42 грн. 50 коп.

7.Доручити місцевому господарському суду Луганської області видати

відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.         

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого

господарського суду України у місячний строк через апеляційний господарський

суд.

Повний текст постанови складено 03.09.2007.

Головуючий суддя                                                            

Р.Є. Якушенко

Суддя                                                                      Л.І.Журавльова

Суддя                                                                      

Л.В. Іноземцевої