Постанова

від 20.12.2022 по справі 916/3356/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2022 рокум. ОдесаСправа № 916/3356/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Колоколова С.І., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Кияшко Р.О.

за участю представників сторін:

від Визирської сільської ради Одеського району Одеської області, Одеська обл., Одеський район, с. Визирка Твардовський О.В., на умовах самопредставництва;

від прокуратури - Лянна О.А., за посвідченням;

від Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), м. Одеса - Польщіна Т.Л., на умовах самопредставництва;

від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, м. Одеса- не з`явився;

від Приватного підприємства Град-Сервіс, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Овідіополь не з`явився;

від Громадської організації «Громадський контроль екології»- Погорілий О.В., за ордером.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Визирської сільської ради Одеського району Одеської області, Одеська обл., Одеський район, с. Визирка

на рішення Господарського суду Одеської області від 06.10.2022 року, м. Одеса, суддя Смелянець Г.Є., повний текст рішення складено та підписано 07.10.2022 року

у справі №916/3356/21

за позовом Керівника Доброславської окружної прокуратури, Одеська обл., Одеський район, смт. Доброслав в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), м. Одеса та Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, м. Одеса

до відповідачів: 1) Визирської сільської ради Одеського району Одеської області, Одеська обл., Одеський район, с. Визирка

2) Приватного підприємства Град-Сервіс, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Овідіополь

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Громадська організація «Громадський контроль екології»

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору та додаткових угод до нього, зобов`язання повернути земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У листопаді 2021 року Керівник Доброславської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), Головного управління Держгеокадастру в Одеській області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Визирської сільської ради Одеського району Одеської області та Приватного підприємства Град-Сервіс, в якій просив суд: визнати незаконним та скасувати рішення Першотравневої сільської ради Лиманського району Одеської області від 30.01.2018 року № 405-УІІ Про укладання договору на подальше тимчасове користування місцем видалення відходів з ПП Град-Сервіс; визнати недійсним договір тимчасового користування місцем видалення відходів (сільське сміттєзвалище), укладений 01.02.2018 року № 2208 між Першотравневою сільською радою Лиманського району Одеської області та приватним підприємством Град-сервіс, а також додаткові угоди до нього від 31.07.2018 року, від 27.11.2018 року, від 05.12.2019 року, від 01.01.2020 року, від 01.12.2020 року; зобов`язати Приватне підприємство Град-Сервіс повернути державі в особі Визирської сільської ради Одеського району Одеської області земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 8,5 га, розташовану в районі с. Степанівка Одеського району Одеської області, що знаходиться під місцем видалення відходів (сільським сміттєзвалищем) згідно паспорту № 51227143 від 12.02.2003 року на місце видалення відходів; вирішити питання щодо відшкодування витрат прокуратури по сплаті судового збору.

Зокрема, прокурор, зазначаючи у позові про наявність у нього права на представництво інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, зазначив, що 30.01.2018 року Першотравневою сільською радою прийнято рішення «Про укладання договору на подальше тимчасове користування місцем видалення відходів», яким зобов`язано сільського голову укласти договір з Приватним підприємством «Град-Сервіс» на подальше тимчасове користування місцем видалення відходів з 01.02.2018 року по 01.08.2018 року, на підставі якого, в подальшому, між Першотравневою сільською радою Лиманського району Одеської області та Приватним підприємством «Град-Сервіс» укладено договір від 01.02.2018 року № 2208 на тимчасове користування місцем видалення відходів (сільське сміттєзвалище), яке знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район, в районі с. Степанівка та додаткові угоди до нього, який прокурор вважає прихованим договором оренди землі, оскільки його зміст суперечить вимогам Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України Про оренду землі та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, з огляду на що такий договір та додаткові угоди до нього потребують визнання їх недійсними.

Крім того, прокурор зазначає, що спірна земельна ділянка, на якій розташоване сміттєзвалище, розташована на території Визирської сільської ради Одеського району Одеської області, не сформована, не зареєстрована відповідно до вимог чинного законодавства та використовується без належним чином оформлених правовстановлюючих документів, що є порушенням ст. 125, 126 Земельного кодексу України, тобто, спірна земельна ділянка площею 8,5 га взагалі не може використовуватися Приватним підприємством Град-Сервіс, оскільки вона не є об`єктом цивільних правовідносин, з огляду на що остання потребує повернення на користь Визирської сільської ради Одеського району Одеської області.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.10.2022 року у справі №916/3356/21 (суддя Смелянець Г.Є.) позовні вимоги Керівника Доброславської окружної прокуратури задоволено частково; визнано недійсним договір тимчасового користування місцем видалення відходів (сільське сміттєзвалище) № 2208, укладений 01.02.2018 року між Першотравневою сільською радою Лиманського району Одеської області та Приватним підприємством Град-сервіс із додатковими угодами до договору від 31.07.2018 року, від 27.11.2018 року, від 05.12.2019 року, від 01.01.2020 року, від 01.12.2020 року; зобов`язано Приватне підприємство Град-Сервіс повернути державі в особі Визирської сільської ради Одеського району Одеської області земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 8,5 га, розташовану в районі с. Степанівка Одеського району Одеської області, що знаходиться під місцем видалення відходів (сільським сміттєзвалищем) згідно паспорту № 51227143 від 12.02.2003 року; відмовлено прокурору у задоволенні позову в частині визнання незаконним та скасування рішення Першотравневої сільської ради Лиманського району Одеської області від 30.01.2018 року № 408-VІІ Про укладання договору на подальше тимчасове користування місцем видалення відходів з ПП Град-Сервіс; вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Зокрема, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції щодо суті позовних вимог зазначив, що з аналізу змісту укладеного між сторонами договору, згідно з яким Визирська сільська рада передала, а Приватне підприємство «Град-Сервіс» прийняло у тимчасове платне користування місце видалення відходів (сільське сміттєзвалище), а також встановлених судом обставин передачі вказаного сміттєзвалища за актом від 01.02.2018 року, який складений між відповідачами, позивачем доведено, що Визирська сільська рада фактично передала в користування Приватного підприємства «Град-Сервіс» земельну ділянку площею 8,5 га, власником якої є об`єднана територіальна громада з центром в с. Визирка в особі Визирської сільської ради, та на якій розташоване відповідне майно сміттєзвалище, з огляду на що наявні підстави для визнання договору тимчасового користування місцем видалення відходів (сільське сміттєзвалище), укладеного 01.02.2018 року №2208 між Першотравневою сільською радою Лиманського району Одеської області та Приватним підприємством Град-сервіс недійсним, та як наслідок і укладених додаткових угод до нього.

Крім того, за висновками суду першої інстанції, з огляду на усунення в судовому порядку обставин (визнання недійсним договору від 01.02.2018 року №2208), в силу дії яких майно та земельна ділянка використовувалась Приватним підприємством «Град Сервіс», майно, яке передане Приватному підприємству «Град-Сервіс» за актом приймання-передавання від 01.02.2018 року та розміщене на земельній ділянці загальною площею 8,5 га, розташованої в районі с. Степанівка Одеського району Одеської області, підлягає поверненню Приватним підприємством «Град-Сервіс» державі в особі Визирської сільської ради Одеського району Одеської області.

Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Першотравневої сільської ради Лиманського району Одеської області від 30.01.2018 року № 408-VІІ Про укладання договору на подальше тимчасове користування місцем видалення відходів з Приватним підприємством Град-Сервіс, місцевий господарський суд зазначив, що такі вимоги задоволення не потребують, оскільки вказане рішення є ненормативним актом, який застосовується одноразово та після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання, відтак, задоволення такої вимоги судом не призведе до відновлення порушеного права позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Визирська сільська рада Одеського району Одеської області з рішенням суду першої інстанції не погодилася, тому звернулася до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Одеської області від 06.10.2022 року у справі № 916/3356/21 скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Керівника Доброславської окружної прокуратури, Одеська обл., Одеський район, смт. Доброслав в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), м. Одеса та Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, м. Одеса; вирішити питання про відшкодування апелянту суми сплаченого ним судового збору за подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та неповним з`ясуванням обставин справи.

Зокрема, скаржник, посилаючись на обставини справи, зазначив, що прокурор вказав підставою позову вдаваність правочину договору оренди сміттєзвалища, проте, вказана підстава для задоволення позову відсутня, оскільки насправді сміттєзвалище існує, правовідносини оренди вказаної споруди (сміттєзвалища) склалися і були наявні, що підтверджується актом приймання-передачі сміттєзвалища та оплатою за користування саме сміттєзвалищем.

Відтак, на думку апелянта, оренда саме споруди - сміттєзвалища не є вдаваним правочином, якого насправді не існує, що також встановлено судом, який дійшов висновку про те, що дійсно правовідносини з оренди саме споруди - сміттєзвалища насправді склалися та існують.

Також, Визирська сільська рада звернула увагу колегії суддів на те, що суд першої інстанції, під час ухвалення оскаржуваного рішення, перебрав на себе повноваження позивача та вирішив інший, не заявлений прокурором насправді позов, та безпідставно дійшов висновку, що дотримуючись принципу єдиної правової долі нерухомого майна та земельної ділянки, на якій воно знаходиться, відсутність у орендаря нерухомого майна прав на земельну ділянку під ним, наявні підстави саме для визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, яке на ній знаходиться.

Посилаючись на низку правових позицій Верховного Суду, скаржник вказав, що відсутність окремого договору про право користування земельною ділянкою жодним чином не може бути підставою для визнання недійсним договору оренди майна, що знаходиться на ній, відтак на думку скаржника, суд при визнанні правочину недійсним застосував інші підстави недійсності правочину, одночасно при цьому зауваживши, що поряд з використанням споруди має відбуватися і використання земельної ділянки, що повинно бути відповідним чином оформлене, чим підтвердив можливість використання як споруди, так і самої землі, що в свою чергу не може відповідати правовій природі удаваності правочину.

Ухвалою Південно- західного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 року у справі № 916/3356/21 відкрите провадження за апеляційною скаргою Визирської сільської ради Одеського району Одеської області, Одеська обл., Одеський район, с. Визирка на рішення Господарського суду Одеської області від 06.10.2022 року, справу призначено до судового розгляду.

08.12.2022 року поштою через канцелярію до Південно-західного апеляційного господарського суду від Доброславської окружної прокуратури надійшов відзив (вх. №1744/22/Д1), у якому прокурор просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Визирської сільської ради Одеського району Одеської області залишити без задоволення, оскаржуване рішення у справі №916/3356/21 без змін. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів господарської справи.

Зокрема, у відзиві прокурор зазначив, що доводи Визирської сільської ради Одеського району Одеської області, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки відповідно до ст. 187 Цивільного кодексу України, складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При цьому, при переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню. Будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури є об`єктами будівництва згідно абзацу п`ятому частини першої ст. 4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Також, як зазначив прокурор, відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000: споруди - це будівельні системи, пов`язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт. Крім того, згідно з відомостями паспорту місця видалення відходів №51227143 від 12.02.2013 року площа місця видалення відходів складає 8,5 га, відтак, твердження відповідача - 1 про те, що розміщення місця видалення відходів не стосується земельних відносин, також не відповідає дійсності, оскільки Паспорт місця видалення відходів від 12.02.2003 року містить відомості про розташування (с. Степанівка Комінтернівського (нині Одеського) району Одеської області) та площу ділянки, яку займає полігон - 8,5 га та викопіювання із плану землекористування, з якого вбачається його місце розташування та площа, а в реквізитах даних Паспорта за 2016 рік місцезнаходження місця видалення відходів чітко зазначені географічні координати (величини, які визначають положення певної точки земної поверхні на місцевості (на плані чи на топографічній карті) відносно прийнятої системи координат).

Прокурор вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що зі змісту спірного договору, згідно з яким Визирська сільська рада передала, а Приватне підприємство «Град-Сервіс» прийняло у тимчасове платне користування місце видалення відходів (сільське сміттєзвалище), а також обставин передачі вказаного сміттєзвалища за актом від 01.02.2018 року, який складений між відповідачами, та незважаючи на відсутність в акті приймання-передавання посилань на передачу земельної ділянки, Визирська сільська рада фактично передала в користування відповідачу 2 також і земельну ділянку площею 8,5 га, власником якої є об`єднана територіальна громада з центром в с. Визирка в особі Визирської сільської ради, та на якій розташоване відповідне майно - сміттєзвалище.

20.12.2022 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), м. Одеса надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №1744/22/Д2) у якому, Інспекція просила суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Визирської сільської ради залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів господарської справи.

Зокрема, у відзиві, Інспекція зазначила, що господарський суд першої інстанції вірно дійшов висновку про неможливість використання об`єктів на земельній ділянці без використання самої ділянки, що узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 року у справі №921/158/18, відповідно до якої, особа, яка набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під таким будинком і спорудою після їх набуття.

Інспекція вважає, що судом першої інстанції вірно визначено, що спірний договір є саме договором оренди землі, оскільки у даному випадку, неналежне оформлення відносин оренди і є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передача в користування, окрім майна, також і земельної ділянки.

Інші учасники справи своїм правом згідно ч.1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзиви на апеляційні скарги не надали, що відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

В судовому засіданні скаржник підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги з мотивів, викладених письмово. Просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати.

Крім того, під час перегляду оскаржуваного рішення судом першої інстанції, представник апелянта заявив клопотання про оголошення в судовому засіданні перерви у зв`язку із тим, що останній відзив Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), м. Одеса на апеляційну скаргу отримав лише 20.12.2022 року. При цьому, скаржник не заперечував того факту, що він обізнаний зі змістом вказаного вище відзиву.

Судовою колегією було розглянуто та відхилено клопотання відповідача щодо оголошення перерви у даній справі та відкладення розгляду справи на іншу дату, оскільки вважає таке клопотання скаржника необґрунтованим.

Крім того, судова колегія зазначає, що у господарському процесуальному законодавстві такого процесуального документа, як відповідь на відзив на апеляційну скаргу не передбачено, обставини, зазначені Інспекцією у відзиві, були предметом розгляду суду першої інстанції, є ідентичними обставинам, викладеним у відзиві прокурора, тобто не є новими, у зв`язку із чим відкладення апеляційного розгляду спричинить невиправдані зволікання під час апеляційного перегляду справи і є недоцільним.

Представник прокуратури заперечував проти доводів скаржника з мотивів, викладених письмово у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), м. Одеса також підтримав свої заперечення проти доводів апеляційної скарги, викладені письмово у відзиві.

Представник Громадської організації «Громадський контроль екології» усно заперечував проти доводів та вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

Інші представники учасників справи до судового засідання не з`явились, про місце, дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи звіти про електронну відправку ухвали суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження у справі та призначення справи до розгляду.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не була визнана обов`язковою, затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав осіб, які з`явилися до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників інших учасників справи.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційних скарг, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Визирської сільської ради Одеського району Одеської області, Одеська обл., Одеський район, с. Визирка не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 06.10.2022 року у справі №916/3356/21 не потребує скасування, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Рішенням Першотравневої сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 19.03.2001 року за №XXIII «Про надання згоди на вибір земельної ділянки під розміщення сміттєзвалища на території Першотравневої сільської ради» вирішено, зокрема, дати згоду на вибір земельної ділянки під розміщення сміттєзвалища загальною площею 8,5 га із земель запасу /пасовища/; виготовити паспорт місця видалення відходів /МВВ/; виготовити технічну документацію про надання земельної ділянки під розміщення сміттєзвалища.

07.05.2001 року складено Паспорт місця видалення відходів /МВВ/ за № 51227143, який зареєстровано 12.02.2003 року, та згідно з яким власником МВВ - Сміттєзвалище №1 є Першотравнева сільська рада. Площа, яка зайнята МВВ /проектна площа/ становить 8,5 га, код і вид операцій з видалення відходів скидання на землю, рік початку експлуатації 1993; кар`єр; без наявності проекту. До вказаного Паспорту додане відповідне копіювання з карти земель.

08.01.2014 року відбувся перегляд і оновлення даних Паспорта, ревізія даних паспорта відбулася у 2016 році.

Розпорядженням Комінтернівської районної державної адміністрації від 05.07.2011 року №961/А-2011 «Про погодження переліків земельних ділянок, що залишаються у державній власності та тих, які передаються до земель комунальної власності в межах населених пунктів Комінтернівського району», погоджено переліки земельних ділянок, що залишаються в державній власності, згідно додатку 1, та земельних ділянок, що передаються до земель комунальної власності, згідно додатку 2.

Пунктом 5 Додатку №2 визначено земельну ділянку площею 8,5504 га, місце розташування: Першотравнева сільська рада (за межами с. Степанівка), категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, назва землекористувача: Першотравнева сільська рада (сміттєзвалище), а також зазначено, що правоустановчі документи відсутні, площі визначені на підставі чергового кадастрового плану Комінтернівського району, в наявності Паспорт МВВ № 51227143 від 01.04.2011 року.

Рішенням Першотравневої сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 20.10.2011 року №198-VI «Про погодження переліку земельних ділянок, які залишаються в державній власності та переліку земельних ділянок, які передаються до земель комунальної власності за межами населених пунктів Першотравневої сільської ради Комінтернівського району Одеської області» вирішено, зокрема: погодити перелік земельних ділянок, які залишаються в державній власності за межами населених пунктів Першотравневої сільської ради Комінтернівського району Одеської області згідно додатку №1; погодити перелік земельних ділянок, які передаються до земель комунальної власності за межами населених пунктів Першотравневої сільської ради Комінтернівського району Одеської області згідно додатку №2, в перелік якого ввійшла земельна ділянка Першотравневої сільської ради (сміттєзвалище) площею 8, 5504 га (п. 5 додатку 2).

11.12.2017 року Лиманською районною державною адміністрацією Одеської області прийнято розпорядження №524/А-201, яким вирішено розробити детальний план території для розміщення відходів і будівництва об`єктів поводження з відходами на земельній ділянці площею 8,60 га на території Перштравневої сільської ради Лиманського району Одеської області (за межами населеного пункту).

Рішенням Першотравневої сільської ради Лиманського району Одеської області від 30.01.2018 року №408 VII «Про укладення договору на подальше тимчасове користування місцем видалення відходів з Приватним підприємством «Град-сервіс», вирішено зобов`язати сільського голову Першотравневої сільської ради Стоілакі В.В. укласти договір на подальше тимчасове користування місцем видалення відходів (сільського сміттєзвалища) з Приватним підприємством «Град-сервіс» з 01.02.2018 року по 01.08.2018 року.

01.02.2018 року між Першотравневою сільською радою Лиманського району Одеської області (сторона-1) та Приватним підприємством «Град-сервіс» (сторона-2) укладено договір №2208 про тимчасове користування місця видалення відходів (сільського сміттєзвалища), за умовами якого сторона-1 передає, а сторона-2 приймає у тимчасове платне користування місце видалення відходів (сільське сміттєзвалище), яке знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район, в районі с. Степанівка. Місце видалення відходів (сільське сміттєзвалище) функціонує на підставі Паспорту №51227143 від 12.02.2003 року на місце видалення відходів.

Відповідно до п. 3.1. договору за тимчасове користування місцем видалення відходів (сільським сміттєзвалищем) сторона-2 сплачує стороні-1 плату у розмірі, погодженому сторонами у Протоколі погодження договірної ціни (Додаток №2 до договору).

Пунктом 6.1. договору визначено, що договір набуває чинності з дня його підписання та скріплення печатками обома сторонами та діє до кінця строку користування. Строк користування місяцям видалення відходів (сільським сміттєзвалищем) встановлюється з 01.02.2018 року по 31.07.2018 року.

Згідно з п.7.1. договору невід`ємними частинами до дійсного договору на момент його підписання є наступні додатки: - Акт приймання-передавання місця видалення відходів (сільського сміттєзвалища) у тимчасове платне користування; - протокол погодження договірної ціни; - належним чином засвідчена стороною-1 копія Паспорту №51227143 від 12.02.2003 року місця видалення відходів та оновлення даних паспорту.

З Акту приймання-передавання місця видалення відходів (сільського сміттєзвалища) у тимчасове платне користування від 01.02.2018 року (Додаток 1 до договору №2208 тимчасового користування місця видалення відходів (сільського сміттєзвалища) на прийом відходів та їх захоронення від 01.02.2018 року), вбачається, що Першотравнева сільська рада Лиманського району Одеської області передала, а Приватне підприємство «Град-сервіс» прийняло у тимчасове платне користування місце видалення відходів (сільське сміттєзвалище), яке знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район, в районі с. Степанівка та функціонує на підставі Паспорту №51227143 від 12.02.2003 року на місце видалення відходів.

Згідно з Протоколом № 1 погодження договірної ціни (Додаток 2 до договору №2208 тимчасового користування місця видалення відходів (сільського сміттєзвалища) на прийом відходів та їх захоронення від 01.02.2018 року), Приватне підприємство «Град-Сервіс» зобов`язується щомісячно здійснювати на користь Першотравневої сільської ради Лиманського району Одеської області оплату у розмірі 7 000 грн.

31.07.2018 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору тимчасового користування місця видалення відходів (сільського сміттєзвалища) №2208 від 01.02.2018 року, в якій сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору тимчасового користування місця видалення відходів (сільського сміттєзвалища) №2208 від 01.02.2018 року у зв`язку із чим викласти п.6.1. договору у наступній редакції: «п.6.1. Дійсний договір набуває чинності з дня підписання та скріплення печатками обома сторонами та діє до кінця строку користування». Строк користування місцями видалення відходів (сільським сміттєзвалищем) встановлюється з 01.02.2018 року по 31.12.2018 року.

27.11.2018 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору №2208 від 01.02.2018 року тимчасового користування місця видалення відходів (сільського сміттєзвалища), в якій сторони дійшли взаємної згоди продовжити строк користування місця видалення відходів та викласти у зв`язку з цим п. 6.1. договору №2208 від 01.02.2018 року тимчасового користування місця видалення відходів у наступній редакції: «п.6.1. Дійсний договір набуває чинності з дня підписання та скріплення печатками обома сторонами та діє до кінця строку користування». Строк користування місцями видалення відходів (сільським сміттєзвалищем) встановлюється з 01.02.2018 року по 31.12.2019 року.

05.12.2019 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору №2208 від 01.02.2018 року тимчасового користування місця видалення відходів (сільського сміттєзвалища), в якій сторони дійшли взаємної згоди продовжити строк користування місця видалення відходів та викласти у зв`язку з цим п. 6.1. договору №2208 від 01.02.2018 року тимчасового користування місця видалення відходів у наступній редакції: «п.6.1. Дійсний договір набуває чинності з дня підписання та скріплення печатками обома сторонами та діє до кінця строку користування». Строк користування місцями видалення відходів (сільським сміттєзвалищем) встановлюється з 01.02.2018 року по 31.12.2020 року.

01.01.2020 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору №2208 від 01.02.2018 року тимчасового користування місця видалення відходів (сільського сміттєзвалища), в якій сторони дійшли взаємної згоди замінити в договорі сторону 1 з Першотравневої сільської ради Лиманського району Одеської області на Визирську сільську раду Лиманського району Одеської області, яка є правонаступником усіх прав та зобов`язань, що виникли за договором.

01.12.2020 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору №2208 від 01.02.2018 року тимчасового користування місця видалення відходів (сільського сміттєзвалища), в якій сторони дійшли взаємної згоди щодо продовження терміну дії договору №2208 від 01.02.2018 року тимчасового користування місця видалення відходів (сільського сміттєзвалища), у зв`язку із чим внесли зміни до п. 6.1. вказаного договору, виклавши його у такій редакції, а саме: «п.6.1. Дійсний договір набуває чинності з дня підписання та скріплення печатками обома сторонами та діє до кінця строку користування». Строк користування місцями видалення відходів (сільським сміттєзвалищем) встановлюється з 01.02.2018 року по 31.12.2021 року.

Листом від 30.07.2021 року за №10-15-0.6-5451/2-21, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області повідомило Доброславську окружну прокуратуру про те, що за результатами перевірки, проведеної на виконання наказу Головного управління від 23.04.2021 року №255-ДК «Про здійснення державного нагляду (контролю) за дотримання земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності» встановлено, що на земельній ділянці орієнтовною площею 2,5723 га, яка розташована на території Визирської сільської ради Одеського району Одеської області та межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 5122784200:01:002:1795, розташоване сільське сміттєзвалище, користувачем якого є Приватне підприємство «Град-сервіс». Земельна ділянка під сільським сміттєзвалищем орієнтовною площею 2,5723 га на території Визирської сільської ради Одеського району Одеської області не сформована та не зареєстрована відповідно до вимог чинного законодавства, та використовується без належним чином оформлених правовстановлюючих документів, що є порушенням статей 125, 126 Земельного кодексу України. Заходи щодо визнання недійним договору тимчасового користування місця видалення відходів (сільського сміттєзвалища) від 01.02.2018 року в судовому порядку Головним управлінням не вживались.

Також у матеріалах справи наявний лист Визирської сільської ради, наданий на повідомлення прокуратури від 20.08.2021 року №1129/02-13/1884, про те, що відносини щодо користування місцями видалення відходів не є земельними та не є прихованим договором оренди земельної ділянки.

Разом з тим, у матеріалах справи наявний Акт щодо перевірки фактів, викладених у заяві гр. Тесленко від 24.10.2016 року з приводу порушення вимог природоохоронного законодавства в частині засмічення земельних ділянок твердими побутовими відходами на території Першотравневої сільської ради Лиманського району Одеської області, який складений Державною екологічною інспекцією в Одеській області 23.01.2017 року, та згідно з яким на території Першотравневої сільської ради Лиманського району Одеської області, на відстані 1,5 км. від села Степанівка розташоване паспортизоване місце видалення відходів, яке знаходиться у тимчасовому користуванні Приватного підприємства «Град-сервіс», відповідно до договору №21/11 від 01.01.2014 року із можливістю пролонгації.

Відповідно до Паспорту МВВ сміттєзвалище знаходиться у відпрацьованому кар`єрі видобування глини. Склад та будова зони аерації суглинок. Сама зона аерації досить потужна (до 5м). Тому за категорією захищеності підземні води у районі звалища відносяться до захищених. Глибина залягання підземних вод в районі звалища (відповідно Паспорту МВВ) 80-100м. Відстань до найближчих ставків 6 км. ,віддаленість від водозабірних споруд 8 км. Проектна площа МВВ становить 8,5 га. Розрахунковий термін експлуатації МВВ 25 років. Санітарно-захисна зона (500м.) витримується. Під`їзна дорога до МВВ з твердим покриттям, на в`їзді на сміттєзвалище встановлено шлагбаум, дизенфікуючий бар`єр, контрольно-пропускний пункт.

Також наявний Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки, який складений Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області 05.05.2021 року, згідно з яким з виїздом на місце встановлено, що земельна ділянка, загальною площею 2,5723 га, яка розташована на території Визирської сільської ради Одеського району Одеської області, що межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 5122784200:01:002:1795, на якій розташоване сміттєзвалище. За наявною інформацією Приватне підприємство «Град-сервіс» є користувачем вказаного сміттєзвалища. На теперішній час земельна ділянка під сільським сміттєзвалищем не сформована та не зареєстрована відповідно до діючого законодавства. Використовується власником сільського сміттєзвалища (Визирською сільською радою) без належним чином оформлених правовстановлюючих документів, що є порушенням ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Також у справі наявні повідомлення прокуратури в поряду ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», адресовані Державній екологічній інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), м. Одеса; Головному управлінню Держгеокадастру в Одеській області, м. Одеса; Визирській сільській раді Одеського району Одеської області, Одеська обл., Одеський район, с. Визирка.

Інших належних та допустимих доказів щодо спірних правовідносин, які склалися між сторонами у справі, матеріали справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування фактів, які є підставами для визнання незаконним та скасування рішення Першотравневої сільської ради Лиманського району Одеської області від 30.01.2018 року № 405-УІІ Про укладання договору на подальше тимчасове користування місцем видалення відходів з Приватним підприємством Град-Сервіс; визнання недійсним договору тимчасового користування місцем видалення відходів (сільське сміттєзвалище), укладеного 01.02.2018 року № 2208 між Першотравневою сільською радою Лиманського району Одеської області та Приватним підприємством Град-сервіс, а також додаткових угод до нього від 31.07.2018 року, від 27.11.2018 року, від 05.12.2019 року, від 01.01.2020 року, від 01.12.2020 року; зобов`язання Приватного підприємства Град-Сервіс повернути державі в особі Визирської сільської ради Одеського району Одеської області земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 8,5 га, розташовану в районі с. Степанівка Одеського району Одеської області, що знаходиться під місцем видалення відходів (сільським сміттєзвалищем) згідно Паспорту № 51227143 від 12.02.2003 року на місце видалення відходів.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Як встановлено колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, у даній справі, апеляційна скарга Визирської сільської ради, зокрема, не ґрунтується на доводах щодо повноважень прокурора в частині здійснення представництва інтересів держави в суді, а також на доводах, які досліджувалися судом першої інстанції з приводу визнання незаконним та скасування рішення Першотравневої сільської ради Лиманського району Одеської області від 30.01.2018 року № 405-УІІ Про укладання договору на подальше тимчасове користування місцем видалення відходів з Приватним підприємством Град-Сервіс, з огляду на що, та на вимоги ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, такі питання під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції не розглядаються.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. 202, 205 Цивільного кодексу України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Частиною 1, 3 ст. 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Виконання господарського зобов`язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення.

У разі якщо за змістом зобов`язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов`язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 року у справі № 905/1227/17, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За таких обставин, оскільки предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, сторона, яка ініціює спір, повинна довести, що саме в момент укладення такого договору, існували обставини, які свідчили про відсутність волевиявлення однієї із сторін, досягнення згоди щодо істотних умов договору тощо.

З наведеного вбачається, що до кола питань, які є предметом судового дослідження, належить, у першу чергу, зміст укладеного спірного договору. Звертаючись з позовом про визнання договору удаваними і стверджуючи, що сторонами вчинено зовсім інший договір, позивач має довести, яким нормам права суперечить той правочин, який сторони мали на меті приховати.

Так, колегією суддів встановлено, що прокурор, звертаючись до суду першої інстанції з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), м. Одеса та Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, м. Одеса, вважає, що спірний договір насправді є договором оренди землі, за яким відповідач - 2 отримав в користування земельну ділянку (сміттєзвалище), а відповідач - 1 отримує відповідні кошти за таке користування.

Згідно з ч. 1 ст. 235 Цивільного кодексу України удаваний правочин - це правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який вони насправді вчинили.

У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою приховує реальний правочин. За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Удаваний правочин, на відміну від прихованого, сторонами не виконується. Відповідні права і обов`язки сторонами не реалізуються. Сторони правочину виконують тільки ті обов`язки та реалізують ті права, що випливають із прихованого правочину. З вчиненням удаваного правочину сторони навмисно виражають не ту внутрішню волю, що насправді має місце.

В свою чергу, правова конструкція ст. 235 Цивільного кодексу України передбачає, що сторона, звертаючись до суду із відповідним позовом, має довести: для приховання якого саме правочину вчинено спірний правочин; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином; настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.

Правовідносини сторін у цій справі виникли з договору, який просить визнати недійсним позивач з тих підстав, що цей договір за своєю правовою природою не є договором про тимчасове користування місцем видалення відходів (сільського сміттєзвалища), за умовами якого сторона-1 передала, а сторона-2 прийняла у тимчасове платне користування місце видалення відходів (сільське сміттєзвалище), яке знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район, в районі с. Степанівка, а є договором оренди земельної ділянки комунальної власності, яка на час укладення спірного правочину та додаткових угод до нього не є об`єктом цивільних прав, оскільки не є сформованою, відтак, на переконання прокурора, право, передбачене ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України, використовується не землекористувачем або правомірним власником такої земельної ділянки, а іншою особою, тому цей правочин вчинений з метою приховання іншого правочину (удаваний правочин).

Як неодноразово зазначено у низці постанов судом касаційної інстанції, правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків (постанова КГС ВС від 17.01.2019 року у справі №923/241/18).

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За ст. 202 Цивільного кодексу України під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Дії як юридичні факти мають вольовий характер і можуть бути правомірними та неправомірними. Правочини належать до правомірних дій, спрямованих на досягнення правового результату.

Правочин - це основна підстава виникнення цивільних прав і обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України, зокрема, відповідно до ч. 5 цієї статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 627 Цивільного кодексу України унормовано, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 цього Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, правовідносини, які виникають у сфері найму майна регулюються главою 58 Цивільного кодексу України.

Зокрема, за вимогами ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Предметом договору найму, як унормовано ст. 760 Цивільного кодексу України може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму.

Стаття 761 Цивільного кодексу України визначає, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Виокремлення окремих видів договорів оренди здійснено в Цивільному кодексі України залежно від виду майна, що надається в оренду: прокат;найм (оренда) земельної ділянки;найм будівлі або іншої капітальної споруди;найм транспортних засобів;лізинг.

Правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов`язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, сортуванням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров`я людини на території України визначаються Законом України «Про відходи» №187/98-ВР від 05.03.1998 року.

Відповідно до абз.15, абз.16 ст.1 Закону України «Про відходи», в редакції Закону, що була чинною станом на момент укладення між сторонами спірного правочину 01.02.2018 року, об`єкти поводження з відходами - місця чи об`єкти, що використовуються для збирання, зберігання, сортування, оброблення, перероблення, утилізації, видалення, знешкодження та захоронення відходів. Відведені місця чи об`єкти - місця чи об`єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.

У відповідності до п. «е», п. «ї», п. «й» ч. 1 та ч. 2 ст. 21 Закону України «Про відходи» органи місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами забезпечують, зокрема, вирішення питань щодо розміщення на своїй території об`єктів поводження з відходами; здійснення інших повноважень відповідно до законів України; надання згоди на розміщення на території села, селища, міста місць чи об`єктів для зберігання та захоронення відходів, сфера екологічного впливу функціонування яких згідно з діючими нормативами включає відповідну адміністративно-територіальну одиницю. Органи місцевого самоврядування приймають рішення про відвід земельних ділянок для розміщення відходів і будівництва об`єктів поводження з відходами.

У ст.28 Закону України «Про відходи» встановлено, що з метою повного обліку та опису функціонуючих, закритих та законсервованих місць видалення відходів, їх якісного і кількісного складу, а також здійснення контролю за впливом відходів на навколишнє природне середовище та здоров`я людини ведеться реєстр місць видалення відходів.

Реєстр місць видалення відходів ведеться на підставі відповідних паспортів, звітних даних виробників відходів, відомостей уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами. Дані реєстру підлягають щорічному уточненню.

Порядок ведення реєстру місць видалення відходів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.33 Закону України «Про відходи» встановлено, що зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення). На кожне місце чи об`єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об`єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об`єктів. Видалення відходів здійснюється відповідно до встановлених законодавством вимог екологічної безпеки з обов`язковим забезпеченням можливості утилізації чи захоронення залишкових продуктів за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, в якому визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відходів відповідно до встановлених умов їх зберігання. Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об`єкти повинні використовуватися лише для відходів, заявлених на одержання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.

Постановою КМУ від 03.08.1998р. №1216 затверджено Порядок ведення реєстру місць видалення відходів, який розроблений відповідно до ст.28 Закону України «Про відходи» та визначає правила введення реєстру місць видалення відходів.

У п.3 Порядку встановлено, що місця видалення відходів (далі МВВ) спеціально відведені місця чи об`єкти (полігони, комплекси, котловани, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких для видалення відходів отримано дозвіл від спеціально уповноважених органів у сфері поводження з відходами. Власник місць (чи об`єктів) видалення відходів - будь-яка фізична або юридична особа, що здійснює видалення відходів на законних підставах, у тому числі виробник відходів.

Згідно з п.5 Порядку на кожне МВВ складається спеціальний паспорт, у якому зазначається найменування і код відходів, їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації. Спеціальний паспорт складається власником МВВ відповідно до Інструкції про зміст і складання паспорта місць видалення відходів.

Відповідно до п.19 Порядку щорічно паспорти МВВ підлягають перегляду за результатами спостережень, контрольних замірів, додаткових робіт тощо і погоджуються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями. У разі необхідності за рішенням місцевих державних адміністрацій може здійснюватися позачергове уточнення даних паспортів МВВ.

Окрім того, відповідно до п.1.3. Правил експлуатації полігонів побутових відходів, які затверджені Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 01.12.2020р. №435 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 22.12.2010 року №1307/18602 , та які є обов`язковими для суб`єктів господарювання незалежно від форми власності, які здійснюють діяльність, пов`язану з експлуатацією та утриманням полігонів побутових відходів, полігон побутових відходів - інженерна споруда, яка призначена для захоронення побутових відходів і повинна запобігати негативному впливу на навколишнє природне середовище і відповідати санітарно-епідеміологічним і екологічним нормам.

Водночас в силу вимог п.1.2. Правил ці Правила поширюються на полігони, що діють, та нові полігони, прийняті в експлуатацію відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року N 461 ( 461-2011-п ).

З огляду на зазначене та наявні у матеріалах справи письмові докази, зокрема, на: рішення Першотравневої сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 19.03.2001 року за №XXIII «Про надання згоди на вибір земельної ділянки під розміщення сміттєзвалища на території Першотравневої сільської ради»; Паспорт місця видалення відходів /МВВ/ за № 51227143 від 07.05.2001 року, який зареєстровано 12.02.2003 року, та згідно з яким власником МВВ - Сміттєзвалище №1 є Першотравнева сільська рада. Площа, яка зайнята МВВ /проектна площа/ становить 8,5 га, код і вид операцій з видалення відходів скидання на землю, рік початку експлуатації 1993; кар`єр; без наявності проекту, який в подальшому було підтверджено на замовлення відповідача- 2; розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації від 05.07.2011 року №961/А-2011 «Про погодження переліків земельних ділянок, що залишаються у державній власності та тих, які передаються до земель комунальної власності в межах населених пунктів Комінтернівського району», яким погоджено спірну земельну ділянку визначити за Першотравневою сільською радою (за межами с. Степанівка), категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, назва землекористувача: Першотравнева сільська рада (сміттєзвалище), а також зазначено, що правоустановчі документи на ділянку відсутні, площі визначені на підставі чергового кадастрового плану Комінтернівського району, в наявності Паспорт МВВ № 51227143 від 01.04.2011 року, колегія суддів зазначає, що у даному випадку сміттєзвалище, яке є предметом спірного договору користування, укладеного між відповідачами не є - інженерною спорудою - полігоном, яка призначена для захоронення побутових відходів і повинна запобігати негативному впливу на навколишнє природне середовище і відповідати санітарно-епідеміологічним і екологічним нормам.

Позаяк, частиною 1 ст. 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб`єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об`єктами - землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до ст.2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб`єктами в яких є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об`єктами - земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно з ч.1 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно із ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до положень ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності - земельних ділянок, що перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування).

Відповідно до ст. 16 вказаного Закону укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Спеціальним законом, який регулює відносини щодо ефективного використання державного та комунального майна шляхом передачі його в оренду фізичним та юридичним особам є Закон України "Про оренду державного та комунального майна".

Цей Закон регулює правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим.

Стаття 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачає, що оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

В ст. 10 даного закону визначені істотні умови договору оренди. За згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови.

Положеннями ч. 1, 8 ст. 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Згідно із ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Колегія суддів встановила, що на підставі рішення Першотравневої сільської ради Лиманського району Одеської області від 30.01.2018 року № 405-УІІ Про укладання договору на подальше тимчасове користування місцем видалення відходів з ПП Град-Сервіс, між відповідачами у справі було укладено договір тимчасового користування місцем видалення відходів (сільське сміттєзвалище) від 01.02.2018 року № 2208, а також, в подальшому, додаткові угоди до нього від 31.07.2018 року, від 27.11.2018 року, від 05.12.2019 року, від 01.01.2020 року, від 01.12.2020 року, якими у більшій частині продовжено строк дії спірного договору.

Так, за умовами спірного договору тимчасового користування сміттєзвалищем, сторона-1 передала, а сторона-2 прийняла у тимчасове платне користування місце видалення відходів (сільське сміттєзвалище), яке знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район, в районі с. Степанівка. Місце видалення відходів (сільське сміттєзвалище) функціонує на підставі Паспорту №51227143 від 12.02.2003 року на місце видалення відходів.

Відповідно до п. 3.1. договору за тимчасове користування місцем видалення відходів (сільським сміттєзвалищем) сторона-2 сплачує стороні-1 плату у розмірі, погодженому сторонами у Протоколі погодження договірної ціни (Додаток №2 до дійсного договору).

Пунктом 6.1. договору визначено, що договір набуває чинності з дня його підписання та скріплення печатками обома сторонами та діє до кінця строку користування. Строк користування місяцям видалення відходів (сільським сміттєзвалищем) встановлюється з 01.02.2018 року по 31.07.2018 року.

За Актом приймання-передавання місця видалення відходів (сільського сміттєзвалища) у тимчасове платне користування від 01.02.2018 року (Додаток 1 до договору №2208 тимчасового користування місця видалення відходів (сільського сміттєзвалища) на прийом відходів та їх захоронення від 01.02.2018 року), Першотравнева сільська рада Лиманського району Одеської області передала, а Приватне підприємство «Град-сервіс» прийняло у тимчасове платне користування місце видалення відходів (сільське сміттєзвалище), яке знаходиться за адресою: Одеська область, Лиманський район, в районі с. Степанівка та функціонує на підставі паспорту №51227143 від 12.02.2003 року на місце видалення відходів.

При цьому, за матеріалами справи колегією суддів встановлено, що будь-якого нерухомого майна на сміттєзвалищі немає, більш того, вказаний об`єкт не є полігоном, оскільки крім Паспорта, який визначально був розроблений 07.05.2001 року, такий об`єкт не має відповідних документів, а саме проекту відведення земельної ділянки під полігон відходів, технічної документації, дозвільних документів, тощо.

З огляду на вказане, судова колегія, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що користування об`єктом спірного договору тимчасового користування сміттєзвалищем за цільовим призначенням було б неможливим без користування земельною ділянкою, на якій таке розташоване.

Отже, незважаючи на відсутність в Акті приймання-передавання місця видалення відходів (сільського сміттєзвалища) у тимчасове платне користування від 01.02.2018 року (Додаток 1 до договору №2208 тимчасового користування місця видалення відходів (сільського сміттєзвалища) на прийом відходів та їх захоронення від 01.02.2018 року) посилань на передачу земельної ділянки, Сільська Рада фактично передала в користування відповідача - 2 і несформовану як об`єкт цивільних прав земельну ділянку комунальної власності, 8,5 га, розташовану в районі с. Степанівка Одеського району Одеської області, що знаходиться під місцем видалення відходів (сільським сміттєзвалищем).

Вказаним спростовується довід скаржника про те, що відсутність окремого договору про право користування земельною ділянкою жодним чином не може бути підставою для визнання недійсним договору оренди майна, що знаходиться на ній, оскільки зважаючи на обставини справи, яка переглядається, користування сміттєзвалищем у даному випадку неможливе без користування земельною ділянкою, яка розміщена під ним, що також підтверджується наявними у справі письмовими доказами, зокрема. Паспортом звалища від 07.05.2001 року який зареєстровано 12.02.2003 року, у якому вказано безпосередньо, що площа, яка зайнята МВВ /проектна площа/ становить 8,5 га, код і вид операцій з видалення відходів скидання на землю, згідно з яким власником МВВ - Сміттєзвалище №1 є Першотравнева сільська рада, рік початку експлуатації 1993; кар`єр; без наявності проекту.

До такого висновку апеляційний господарський суд дійшов, враховуючи неможливість використання об`єктів на земельній ділянці без використання самої ділянки, що узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 року у справі № 921/158/18, відповідно до якої, згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.

Таким чином, твердження апелянта, що суд першої інстанції вирішуючи справу перебрав на себе повноваження позивача та вирішив інший, не заявлений прокурором насправді позов, та безпідставно дійшов висновку, що наявні підстави саме для визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, яке на ній знаходиться не приймаються колегією суддів та відхиляються у зв`язку з тим, що такі твердження не доведені останнім належними доказами ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції.

Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована. Наведене розуміння судами положень ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України як норм, які закріплюють принцип слідування юридичної долі земельної ділянки долі розміщеного на ній об`єкту нерухомості є усталеним та полягає в тому, що в його основу покладено слідування землі за об`єктом нерухомості та його спрямованістю, фактично є об`єднання юридичної долі двох окремих об`єктів нерухомості (земельної ділянки та будівлі, споруди).

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, викладеному в оскаржуваному рішенні, що сторони спірного правочину під час його укладання мали намір приховати правовідносини оренди землі, оскільки, фактично, його умовами передбачено передачу права користування земельною ділянкою для здійснення відповідачем - 2 відповідної діяльності, з огляду на що вказаний договір має бути визнаний судом недійсним, та, відповідно, і укладені між відповідачами додаткові угоди до нього.

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 24.05.2022 року у справі №916/3010/20, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін, пов`язаних з укладенням спірного договору між ними та надати їм відповідну правову кваліфікацію, що і було виконано судом першої інстанції під час вирішення спору у даній справі.

Відтак, доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі на оскаржуване рішення суду першої інстанції про те, що підстава для задоволення позовних вимог про удаваність спірного договору користування сміттєзвалищем відсутня, не знаходять свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Колегія суддів зазначає, що ст. 216 Цивільного кодексу України визначені правові наслідки недійсності правочину. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Разом з тим, у відповідності до вимог ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, а також застосовуються до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що Приватне підприємство «Град-Сервіс», за актом приймання-передачі зобов`язане повернути Визирській сільській раді Одеського району Одеської області спірну земельну ділянку площею 8,5 га, розташовану в районі с. Степанівка Одеського району Одеської області, на якій розташоване сміттєзвалище, як нерозривно пов`язаних одне з одним.

Отже, враховуючи викладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення суду першої інстанції відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставами для скасування або зміни такого рішення.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Колегія суддів зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.

Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції, суд зобов`язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.

І хоча Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатує, що п. 1 ст. 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях, однак ця вимога не означає обов`язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 918/519/17.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Визирської сільської ради Одеського району Одеської області, Одеська обл., Одеський район, с. Визирка не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 06.10.2022 року у справі №916/3356/21 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Визирської сільської ради Одеського району Одеської області, Одеська обл., Одеський район, с. Визирка на рішення Господарського суду Одеської області від 06.10.2022 року у справі №916/3356/21 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 06.10.2022 року у справі №916/3356/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 20.12.2022 року.

Повний текст постанови складено 21 грудня 2022 року.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Н.М. Принцевська С.І. Колоколов