Постанова

від 20.12.2022 по справі 916/3665/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2022 рокум. ОдесаСправа № 916/3665/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Колективного підприємства "ЛІКІ", м. Одеса

на рішення Господарського суду Одеської області від 04.02.2022 року, м. Одеса, суддя Літвінов С.В., повний текст рішення складено та підписано 04.02.2022 року

у справі №916/3665/21

за позовом Одеської міської ради, м. Одеса

до відповідача Колективного підприємства "ЛІКІ", м. Одеса

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департамента земельних ресурсів Одеської міської ради, м. Одеса

про стягнення 194 899 грн. 23 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У листопаді 2021 року Одеська міська рада звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Колективного підприємства "ЛІКІ", в якому просила суд стягнути з відповідача на свою користь 194899 грн. 23 коп. як безпідставно збережені кошти, а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач з 18.06.2019 року по 07.06.2021 року користується земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 5110137300:04:010:0018, розташованою за адресою: м. Одеса, Київське шосе, 7, загальною площею 0,5936 га, для експлуатації та обслуговування будівель та споруд промислової бази без укладеного з позивачем договору оренди земельної ділянки, чим порушив право територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради, як власника такої земельної ділянки, у зв`язку із чим Радою нараховано до сплати кошти у зазначеному вище розмірі.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.02.2022 року у справі №916/3665/21 позовні вимоги Одеської міської ради, м. Одеса задоволені у повному обсязі, стягнуто з Колективного підприємства "ЛІКІ", м. Одеса на користь Одеської міської ради, м. Одеса безпідставно збережені кошти у сумі 194 899 грн. 23 коп., вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки Колективне підприємство «ЛІКІ», будучи власником об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Одеса, Київське шосе, 7, у період з 18.06.2019 року по 07.06.2021 року користувалося спірною земельною ділянкою без належного оформлення права користування, Одеська міська рада, як власник спірної земельної ділянки, мала обґрунтовані сподівання на отримання орендної плати за використання такої земельної ділянки, однак не змогла їх реалізувати внаслідок неоформлення між сторонами відносин щодо її використання в порядку, встановленому законом, з огляду на що наявні підстави для задоволення заявлених позивачем позовних вимог в повній мірі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Колективне підприємство «ЛІКІ», м. Одеса з рішенням суду першої інстанції не погодилося, тому звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд рішення Господарського суду Одеської області від 04.02.2022 року у справі № 916/3665/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позовних вимогах Одеської міської ради, м. Одеса відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, скаржник, посилаючись на встановлені судом першої інстанції обставини справи, за доводами апеляційної скарги зазначив, що Колективне підприємство «ЛІКІ», м. Одеса, починаючи з 2006 року, фактично використовує земельну ділянку площею 0,5936 га, за адресою: м. Одеси, Київське шосе, 7, кадастровий номер 5110137300:04:010:0018.

При цьому, як вказано апелянтом, рішенням Одеської міської ради від 22.07.2020 року № 6361-УІІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,5936 га, за адресою: м. Одеса, Київське шосе (колишнє Ленінградське шосе), 7, та надання її в оренду Колективному підприємству «ЛІКІ», м. Одеса затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5110137300:04:010:0018), площею 0,5936 га, за адресою: м. Одеси, Київське шосе, 7, та надано зазначену земельну ділянку відповідачу в оренду строком на 25 років, для експлуатації та обслуговування будівель та споруд промислової бази та затверджено проект відповідного договору оренди. Пунктом 8 цього ж рішення Одеської міської ради від 22.07.2020 року № 6361-УІІ припинено договір оренди земельної ділянки, площею 1,2433 га, посвідчений 19.11.2002 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Карімовою Л.М. в реєстрі за №2349.

В подальшому, як зазначено скаржником, між Одеською міською радою та Колективним підприємством «ЛІКІ» був укладений договір оренди землі, який було посвідчено 08.06.2021 року приватним нотаріусом Чужовською Н.Ю. Одеського міського нотаріального округу, та зареєстровано в реєстрі за №1064, строком на 25 років (дата закінчення дії: 08.06.2046 року).

Відтак, на переконання скаржника, в період з 18.06.2019 року по 22.07.2020 року був діючий договір оренди земельної ділянки, площею 1,2433 га, посвідчений 19.11.2002 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Карімовою Л.М. в реєстрі за №22349 та земельна ділянка з кадастровим номером 5110137300:04:010:0018 входила до складу орендованої земельної ділянки.

Більш того, як зазначив відповідач, він у повному обсязі виконував зобов`язання щодо сплати орендної плати за договором оренди землі, укладеного 03.12.2002 року за №710/52 та, зокрема, сплачував грошові кошти у якості земельного податку за період з 18 червня 2019 року по 07 червня 2021 року, що підтверджується банківськими виписками, платіжними дорученнями та податковими деклараціями з плати за землю за 2019, 2020, 2021 роки та квитанціями про прийняття даних декларації.

Скаржник зазначив, що вказані докази сплати земельного податку не були направлені до суду першої інстанції через те, що Колективне підприємство «Лікі» не було відомо про даний судовий спір.

У зв`язку із наведеним апелянт вважає, що він не має заборгованості по сплаті орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 5110137300:04:010:0018, оскільки останнім до моменту укладення нового договору оренди землі, посвідченого 08.06.2021 року, виконувалися зобов`язання по сплаті орендної плати за первісним договором оренди землі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Колективного підприємства "ЛІКІ", м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 04.02.2022 року у справі №916/3665/21, розгляд справи призначено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Інші учасники справи своїм правом згідно ч.1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзиви на апеляційні скарги не надали, що відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Приписи п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначають, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму.

В порядку спрощеного провадження за законом підлягають розгляду малозначні справи, і в даному випадку єдиним критерієм для такого розгляду є саме ціна позову.

Здійснивши аналіз вищезазначених норм Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку, що у даному випадку справа № 916/3665/21 відповідає ознакам малозначної справи за законом, оскільки ціна позову складає 194 899 грн. 23 коп.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржуване у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи та вимоги апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Колективного підприємства "ЛІКІ", м. Одеса потребує часткового задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 04.02.2022 року у справі №916/3665/21 потребує часткового скасування з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

На підставі рішення Одеської міської ради від 29.04.2002 року № 90-ХХХІУ між Одеською міською радою та Колективним підприємством «ЛІКІ» укладено договір оренди землі від 19.11.2002 року щодо земельної ділянки загальною площею 1,2433 га для експлуатації та обслуговування будівель та споруд промислової бази, який посвідчено Приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Карімовою Л.М., зареєстрований 03.12.2002 року за № 710/52.

За умовами вказаного договору оренди землі Колективному підприємству «ЛІКІ» передано в оренду земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Одеса, Ленінградське шосе, 7, загальною площею 1,2433 га, у тому числі: земельну ділянку, площею 0,9841 га - терміном на 25 років (термін дії оренди 03.12.2027 року); земельну ділянку, площею 0,2592 га - терміном на 10 років (термін дії оренди 03.12.2012 року).

Згідно вимог п. 2.1. вказаного договору, за користування земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцеві орендну плату.

Так, п. 2.2. договору сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарем за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця на протязі 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця у розмірі: за земельну ділянку площею 9841 кв.м. 16532 грн. 88 коп. на рік; за земельну ділянку, площею 2592 кв. м.- 4354 грн. 56 коп.

Орендар сплачує орендну плату, зазначену в п. 2.2. договору, з моменту набрання договором чинності, згідно п. 6.9. (п. 2.4. договору).

Орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності. Умови цього договору щодо розміру орендної плати можуть бути змінені за згодою обох сторін, шляхом укладання відповідних угод, які мають бути нотаріально завірені і є невід`ємними частинами цього договору. Орендодавець має право вимагати збільшення орендної плати у випадку збільшення відповідно до Законів України розміру земельного податку (п. 2. договору).

За вимогами п. 3.1.2. договору, орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Вимагати дострокового розірвання договору у разі невиконання орендарем його обов`язків, передбачених Законом України «Про оренду землі», цим договором, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України (п. 3.1.3 договору).

Пунктом 3.4.6. договору, зокрема, визначено, що до переоформлення міською радою прав третіх осіб на користування земельною ділянкою, зазначеною в п. 1 договору, або її частиною, орендна плата за земельну ділянку сплачується орендарем за всю ділянку у повному обсязі.

Вказаний договір підписано та скріплено печатками сторін без заперечень та зауважень.

На час укладення зазначеного правочину, грошова оцінка земельної ділянки складала 2086133 грн. 07 коп., що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою Першого заступника начальника управління земельних ресурсів Одеської міської ради від 18.09.2002 року №385

Зі змісту листа Департамента комунальної власності Одеської міської ради від 13.05.2021 року № 01-13/2225 вбачається, що земельна ділянка, яка була надана відповідачу за зазначеним вище договором, сформована як об`єкт цивільних прав не була, кадастровий номер не присвоєний.

В подальшому, як вбачається з матеріалів господарської справи, на підставі рішення Одеської міської ради від 16.11.2004 року № 3412-ІУ у Колективного підприємства «ЛІКІ» було вилучено частини земельних ділянок з метою їх передачі їх в оренду Фізичній особі підприємцю Майстренко П.А. та 16.12.2005 року Одеською міською радою з Майстренком П.А. було укладено договір оренди землі на земельні ділянки: площею 5105 кв. м., терміном до 03.12.2027 року, кадастровий номер 5110137300:04:010:0006 та 1395 кв. м. терміном до 03.12.2012 року, кадастровий номер 5110137300:04:010:0007 відповідно, розташованих за адресою: м. Одеса, Ленінградське шосе, 7, для експлуатації та обслуговування будівель та споруд промислової бази.

Згідно плану суміжних користувачів земельних ділянок, земельні ділянки надані Радою Майстренку П.А. межують із землями наданими колективному підприємству «Лікі», м. Одеса.

Рішенням Одеської міської ради від 22.07.2020 року № 6361-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,5936 га за адресою: м. Одеса, Київське шосе (колишнє Ленінградське шосе), 7 та надання її в оренду Колективному підприємству «ЛІКІ» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5110137300:04:010:0018), площею 0,5936 га за адресою: м. Одеса, Київське шосе, 7 та надано зазначену земельну ділянку відповідачу в оренду строком на 25 років для експлуатації та обслуговування будівель та споруд промислової бази і затверджено проект відповідного договору оренди.

Пунктом 8 рішення Одеської міської ради від 22.07.2020 року № 6361-VII припинено договір оренди земельної ділянки, площею 1,2433 га, посвідчений 19.11.2002 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Карімовою Л.М. в реєстрі за № 2349.

Згідно з Витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси, виданим відділом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у м. Одесі від 18.07.2019 року № 1892, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 5936 кв.м. за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Київське шосе, будинок 7, кадастровий номер 5110137300:04:010:0018 складає 3 294 070 грн. 92 коп.

З Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 5110137300:04:010:0018 площею 5936 кв.м. за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Київське шосе, будинок 7 вбачається, що вказана земельна ділянка, якою користується відповідач, сформована як об`єкт цивільних прав 18.06.2019 року.

Також у матеріалах господарської справи наявний договір оренди землі, укладений між Одеською міською радою та Колективним підприємством «ЛІКІ» строком на 25 років (дата закінчення дії: 08.06.2046 року) посвідчений 08.06.2021 року Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстрований в реєстрі за № 1064, предметом якого є земельна ділянка, площею 5936 кв.м., розташована за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Київське шосе, будинок 7, кадастровий номер 5110137300:04:010:0018.

З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.06.2021 року вбачається, що земельна ділянка, площею 5936 кв.м., розташована за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Київське шосе, будинок 7, кадастровий номер 5110137300:04:010:0018 належить до комунальної власності, перебуває в оренді у Колективного підприємства «ЛІКІ», дата закінчення договору оренди 08.06.2046 року, орендна плата 98822 грн. 13 коп. на рік.

За розрахунком розміру безпідставно збережених коштів за період з 18.06.2019 року по 07.06.2021 року, наданим позивачем, відповідач має сплатити Одеській міській раді, м. Одеса 194 899 грн. 23 коп.

Крім того, до апеляційної скарги скаржником, який посилається на те, що не був обізнаний про існування спору у даній справі, додано копії банківських виписок про сплату земельного податку з січня 2019 року по червень 2021 року; платіжних доручень про сплату земельного податку за період з липня 2019 року по травень 2021 року; податкових декларацій з плати за землю за 2019,2020,2021 роки та квитанції про прийняття даних декларації.

Так, з виписки по рахунку Колективного підприємства «Лікі», м. Одеса в період з 01.02.2019 року по 28.02.2019 року вбачається, що 28.02.2019 року на рахунок УК в м. Одеса Малиновський район (38016923) було перераховано орендну плату за землю за січень 2019 року у розмірі 4300 грн.

З виписки по рахунку Колективного підприємства «Лікі», м. Одеса в період з 01.03.2019 року по 31.03.2019 року вбачається, що 27.03.2019 року на рахунок УК в м. Одеса Малиновський район (38016923) було перераховано орендну плату за землю за лютий 2019 року у розмірі 4300 грн.

З виписки по рахунку Колективного підприємства «Лікі», м. Одеса в період з 01.04.2019 року по 30.04.2019 року вбачається, що 23.04.2019 року на рахунок УК в м. Одеса Малиновський район (38016923) було перераховано орендну плату за землю за березень 2019 року у розмірі 4300 грн.

З виписки по рахунку Колективного підприємства «Лікі», м. Одеса в період з 01.0.2019 року по 31.05.2019 року вбачається, що 28.05.2019 року на рахунок УК в м. Одеса Малиновський район (38016923) було перераховано орендну плату за землю за квітень 2019 року у розмірі 4300 грн.

З виписки по рахунку Колективного підприємства «Лікі», м. Одеса в період з 01.06.2019 року по 30.06.2019 року вбачається, що 25.06.2019 року на рахунок УК в м. Одеса Малиновський район (38016923) було перераховано орендну плату за землю за травень 2019 року у розмірі 4300 грн.

З виписки по рахунку Колективного підприємства «Лікі», м. Одеса в період з 01.07.2019 року по 31.07.2019 року вбачається, що 19.07.2019 року на рахунок УК в м. Одеса Малиновський район (38016923) було перераховано орендну плату за землю за червень 2019 року у розмірі 4300 грн.

З платіжного доручення від 21.08.2019 року №7 вбачається, що Колективне підприємство «Лікі», м. Одеса перерахувало на рахунок УК в м. Одеса Малиновський район (38016923) орендну плату за землю за липень 2019 року у розмірі 4300 грн.

З платіжного доручення від 20.09.2019 року №11 вбачається, що Колективне підприємство «Лікі», м. Одеса перерахувало на рахунок УК в м. Одеса Малиновський район (38016923) орендну плату за землю за серпень 2019 року у розмірі 4300 грн.

З платіжного доручення від 22.10.2019 року №25 вбачається, що Колективне підприємство «Лікі», м. Одеса перерахувало на рахунок УК в м. Одеса Малиновський район (38016923) орендну плату за землю за вересень 2019 року у розмірі 4300 грн.

З платіжного доручення від 06.11.2019 року №34 вбачається, що Колективне підприємство «Лікі», м. Одеса перерахувало на рахунок УК в м. Одеса Малиновський район (38016923) орендну плату за землю за жовтень 2019 року у розмірі 4300 грн.

З платіжного доручення від 06.11.2019 року №50 вбачається, що Колективне підприємство «Лікі», м. Одеса перерахувало на рахунок УК в м. Одеса Малиновський район (38016923) орендну плату за землю за листопад 2019 року у розмірі 4300 грн.

З платіжного доручення від 20.01.2020 року №55 вбачається, що Колективне підприємство «Лікі», м. Одеса перерахувало на рахунок УК в м. Одеса Малиновський район (38016923) орендну плату за землю за грудень 2019 року у розмірі 4300 грн.

З платіжного доручення від 21.02.2020 року №68 вбачається, що Колективне підприємство «Лікі», м. Одеса перерахувало на рахунок УК в м. Одеса Малиновський район (38016923) орендну плату за землю за січень 2020 року у розмірі 4300 грн.

З платіжного доручення від 16.03.2020 року №73 вбачається, що Колективне підприємство «Лікі», м. Одеса перерахувало на рахунок УК в м. Одеса Малиновський район (38016923) орендну плату за землю за лютий 2020 року у розмірі 4300 грн.

З платіжного доручення від 15.04.2020 року №82 вбачається, що Колективне підприємство «Лікі», м. Одеса перерахувало на рахунок УК в м. Одеса Малиновський район (38016923) орендну плату за землю за березень 2020 року у розмірі 4300 грн.

З платіжного доручення від 18.05.2020 року №91 вбачається, що Колективне підприємство «Лікі», м. Одеса перерахувало на рахунок УК в м. Одеса Малиновський район (38016923) орендну плату за землю за квітень 2020 року у розмірі 4300 грн.

З платіжного доручення від 22.06.2020 року №102 вбачається, що Колективне підприємство «Лікі», м. Одеса перерахувало на рахунок УК в м. Одеса Малиновський район (38016923) орендну плату за землю за травень 2020 року у розмірі 4300 грн.

З платіжного доручення від 17.07.2020 року №108 вбачається, що Колективне підприємство «Лікі», м. Одеса перерахувало на рахунок УК в м. Одеса Малиновський район (38016923) орендну плату за землю за червень 2020 року у розмірі 4300 грн.

З платіжного доручення від 20.08.2020 року №116 вбачається, що Колективне підприємство «Лікі», м. Одеса перерахувало на рахунок УК в м. Одеса Малиновський район (38016923) орендну плату за землю за липень 2020 року у розмірі 4300 грн.

З платіжного доручення від 16.09.2020 року №128 вбачається, що Колективне підприємство «Лікі», м. Одеса перерахувало на рахунок УК в м. Одеса Малиновський район (38016923) орендну плату за землю за серпень 2020 року у розмірі 4300 грн.

З платіжного доручення від 22.10.2020 року №140 вбачається, що Колективне підприємство «Лікі», м. Одеса перерахувало на рахунок УК в м. Одеса Малиновський район (38016923) орендну плату за землю за вересень 2020 року у розмірі 4300 грн.

З платіжного доручення від 20.11.2020 року №149 вбачається, що Колективне підприємство «Лікі», м. Одеса перерахувало на рахунок УК в м. Одеса Малиновський район (38016923) орендну плату за землю за жовтень 2020 року у розмірі 4300 грн.

З платіжного доручення від 22.12.2020 року №159 вбачається, що Колективне підприємство «Лікі», м. Одеса перерахувало на рахунок УК в м. Одеса Малиновський район (38016923) орендну плату за землю за листопад 2020 року у розмірі 4300 грн.

З платіжного доручення від 20.01.2021 року №172 вбачається, що Колективне підприємство «Лікі», м. Одеса перерахувало на рахунок УК в м. Одеса Малиновський район (38016923) орендну плату за землю за грудень 2020 року у розмірі 4300 грн.

З платіжного доручення від 22.02.2021 року №178 вбачається, що Колективне підприємство «Лікі», м. Одеса перерахувало на рахунок УК в м. Одеса Малиновський район (38016923) орендну плату за землю за січень 2021 року у розмірі 4300 грн.

З платіжного доручення від 22.03.2021 року №189 вбачається, що Колективне підприємство «Лікі», м. Одеса перерахувало на рахунок УК в м. Одеса Малиновський район (38016923) орендну плату за землю за лютий 2021 року у розмірі 4300 грн.

З платіжного доручення від 22.04.2021 року №199 вбачається, що Колективне підприємство «Лікі», м. Одеса перерахувало на рахунок УК в м. Одеса Малиновський район (38016923) орендну плату за землю за березень 2021 року у розмірі 4300 грн.

З платіжного доручення від 21.05.2021 року №212 вбачається, що Колективне підприємство «Лікі», м. Одеса перерахувало на рахунок УК в м. Одеса Малиновський район (38016923) орендну плату за землю за квітень 2021 року у розмірі 4300 грн.

З платіжного доручення від 22.06.2021 року №223 вбачається, що Колективне підприємство «Лікі», м. Одеса перерахувало на рахунок УК в м. Одеса Малиновський район (38016923) орендну плату за землю за травень 2021 року у розмірі 4300 грн.

Також скаржник до апеляційної скарги додав квитанції, податкові декларації з плати за землю за 2019 рік, 2020 рік, 2021 рік.

Інших належних та допустимих письмових доказів на підтвердження або спростування факту безпідставного користування відповідачем земельної ділянки комунальної власності, матеріали справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин, які надають або спростовують підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 194899 грн. 23 коп. як безпідставно збережених коштів за користування Колективним підприємством «Лікі», м. Одеса земельною ділянкою комунальної власності яка розташована за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Київське шосе, будинок 7, кадастровий номер 5110137300:04:010:0018, за відсутності правовстановлюючих документів у період з 18.06.2019 року по 07.06.2021 року.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви, за якими суд апеляційної інстанції частково погодився з аргументами, викладеними скаржником в апеляційній скарзі, та частково не погодився з висновком суду першої інстанції.

Перш ніж здійснювати апеляційний перегляд справи, колегія суддів має вирішити питання щодо прийняття як належних та допустимих додаткових доказів у справі документів, наданих скаржником до матеріалів апеляційної скарги.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 915/2222/19 підкреслив, що за змістом ч. 4 та 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, яка врегульовує загальний порядок подання доказів, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що на залежали від неї.

Відповідно до ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відтак, з врахуванням наведеного та відповідно до висновку щодо застосування ст. 80, 269 Господарського процесуального кодексу України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 року у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасність вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи ( у даному випадку відповідача).

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмо обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що скаржник в апеляційній скарзі на виконання вимог ч. 4 ст. 80, п. 6 ч. 2 ст. 258, ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України навів перелік додаткових доказів, які на його думку спростовують правову позицію позивача, обґрунтовував наявність виняткового випадку неподання зазначених доказів у встановлений строк, та довів неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від відповідача, оскільки останній, як він зазначає, дізнався про наявність спору між ним та Одеською міською радою після арешту його рахунків державним виконавцем.

Відтак, з огляду на те, що з матеріалів господарської справи не вбачається відповідних відомостей про те, що скаржник отримав від суду направлені йому ухвали суду, зокрема, про відкриття провадження у справі, що переглядається та скористався процесуальною можливістю на надання відзиву на позовну заяву, колегія суддів дійшла висновку про наявність виняткових підстав для прийняття додаткових письмових доказів, поданих скаржником до матеріалів апеляційної скарги та надання їм правової оцінки з відповідним долученням до матеріалів справи. При цьому у суду апеляційної інстанції немає також доказів неналежного повідомлення сторони як підстави для скасування рішення суду за нормами п.3 ч.3 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ще й те, що скаржник не обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України унормовано, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом ст. 122, 123, 124 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за приписами ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. До обов`язків землекористувачів згідно зі статтею 96 Земельного кодексу України віднесено своєчасну сплату земельного податку або орендної плати.

Відповідно до ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

За умовами частини другої ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Так, під час апеляційного перегляду справи, колегією суддів встановлено, що між Одеською міською радою, м. Одеса та Колективним підприємством "ЛІКІ", м. Одеса склалися тривалі правовідносини у сфері оренди землі.

Зокрема, на підставі рішення Одеської міської ради від 29.04.2002 року № 90-ХХХІУ між Одеською міською радою та Колективним підприємством «ЛІКІ» укладено договір оренди землі від 19.11.2002 року щодо земельної ділянки загальною площею 1,2433 га для експлуатації та обслуговування будівель та споруд промислової бази, який посвідчено Приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Карімовою Л.М., зареєстрований 03.12.2002 року за № 710/52, за умовами Колективному підприємству «ЛІКІ» передано в оренду земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Одеса, Ленінградське шосе, 7, загальною площею 1,2433 га, у тому числі: земельну ділянку, площею 0,9841 га - терміном на 25 років (термін дії оренди 03.12.2027 року); земельну ділянку, площею 0,2592 га - терміном на 10 років (термін дії оренди 03.12.2012 року).

Згідно вимог п. 2.1. вказаного договору, за користування земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцеві орендну плату та за вимогами п. 2.2. договору сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарем за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця на протязі 30 календарних днів, слідуючих за останнім календарним днем звітного місяця у розмірі: за земельну ділянку площею 9841 кв.м. 16532 грн. 88 коп. на рік; за земельну ділянку, площею 2592 кв. м.- 4354 грн. 56 коп.

Також, вказаним договором сторони визначили, що орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності. Умови цього договору щодо розміру орендної плати можуть бути змінені за згодою обох сторін, шляхом укладання відповідних угод, які мають бути нотаріально завірені і є невід`ємними частинами цього договору. Орендодавець має право вимагати збільшення орендної плати у випадку збільшення відповідно до Законів України розміру земельного податку (п. 2. договору).

За вимогами п. 3.1.2. договору, орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Вимагати дострокового розірвання договору у разі невиконання орендарем його обов`язків, передбачених Законом України «Про оренду землі», цим договором, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України (п. 3.1.3 договору).

Пунктом 3.4.6. договору, зокрема, визначено, що до переоформлення міською радою прав третіх осіб на користування земельною ділянкою, зазначеною в п. 1 договору, або її частиною, орендна плата за земельну ділянку сплачується орендарем за всю ділянку у повному обсязі.

Вказаний договір підписано та скріплено печатками сторін без заперечень та зауважень.

На час укладення зазначеного правочину, грошова оцінка земельної ділянки складала 2086133 грн. 07 коп., що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою Першого заступника начальника управління земельних ресурсів Одеської міської ради від 18.09.2002 року №385.

Зі змісту листа Департамента комунальної власності Одеської міської ради від 13.05.2021 року № 01-13/2225 вбачається, що земельна ділянка, яка була надана відповідачу за зазначеним вище договором сформована як об`єкт цивільних прав не була, кадастровий номер не присвоєний.

В подальшому, як вбачається з матеріалів господарської справи, на підставі рішення Одеської міської ради від 16.11.2004 року № 3412-ІУ у Колективного підприємства «ЛІКІ» було вилучено частини земельних ділянок з метою їх передачі їх в оренду Фізичній особі підприємцю Майстренко П.А. та 16.12.2005 року Одеською міською радою з Майстренком П.А. було укладено договір оренди землі на земельні ділянки: площею 5105 кв. м., терміном до 03.12.2027 року, кадастровий номер 5110137300:04:010:0006 та 1395 кв. м. терміном до 03.12.2012 року, кадастровий номер 5110137300:04:010:0007 відповідно, розташованих за адресою: м. Одеса, Ленінградське шосе, 7, для експлуатації та обслуговування будівель та споруд промислової бази.

Згідно плану суміжних користувачів земельних ділянок, земельні ділянки надані Радою Майстренку П.А., вони межують із землями наданими колективному підприємству «Лікі», м. Одеса.

Рішенням Одеської міської ради від 22.07.2020 року № 6361-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,5936 га за адресою: м. Одеса, Київське шосе (колишнє Ленінградське шосе), 7 та надання її в оренду Колективному підприємству «ЛІКІ» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5110137300:04:010:0018), площею 0,5936 га за адресою: м. Одеса, Київське шосе, 7 та надано зазначену земельну ділянку відповідачу в оренду строком на 25 років для експлуатації та обслуговування будівель та споруд промислової бази та затверджено проект відповідного договору оренди. Також, п. 8 вказаного рішення Одеської міської ради припинено договір оренди земельної ділянки, площею 1,2433 га, посвідчений 19.11.2002 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Карімовою Л.М. в реєстрі за № 2349.

В подальшому, між сторонами було укладено договір оренди землі, укладений між Одеською міською радою та Колективним підприємством «ЛІКІ» строком на 25 років (дата закінчення дії: 08.06.2046 року) посвідчений 08.06.2021 року Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстрований в реєстрі за № 1064, предметом якого є земельна ділянка, площею 5936 кв.м., розташована за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Київське шосе, будинок 7, кадастровий номер 5110137300:04:010:0018, що також підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.06.2021 року.

Тобто, у даній справі, колегією суддів встановлено, що між Одеською міською радою, м. Одеса та Колективним підприємством «Лікі», м. Одеса існували господарські правовідносини у сфері оренди землі комунальної власності в період з 29.04.2002 року по 22.07.2020 року та з 08.06.2021 року по теперішній час.

Звертаючись з позовом до місцевого господарського суду, Одеська міська рада, м. Одеса, посилаючись на вимоги ст. 1212 Цивільного кодексу України зазначала, що з відповідач користується земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 5110137300:04:010:0018, розташованою за адресою: м. Одеса, Київське шосе, 7, загальною площею 0,5936 га, для експлуатації та обслуговування будівель та споруд промислової бази без укладеного з позивачем договору оренди земельної ділянки належить стягнути 194899 грн. 23 коп., як безпідставно збережені кошти за період з 18.06.2019 року по 07.06.2021 року, та за результатами розгляду даного спору, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову Ради у повному обсязі.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з викладеною позицією місцевого господарського суду в оскаржуваному рішення з наступних підстав.

Так, Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондиційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 ст. 93 і ст. 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України).

Принцип платного використання землі також передбачено ст. 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

При цьому, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Водночас згідно зі ст. 122 - 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату - платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі".

Водночас, Земельний кодекс України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 року у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.

Таким чином, положення гл. 15, ст. 120, 125 Земельного кодексу України, ст. 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондиційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 та № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 та численних постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах, які прийняті з їх урахуванням, зокрема, у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду зазначив, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Таким чином, враховуючи наведені вище обставини та поняття «кондиційного зобов`язання» та часу, коли таке зобов`язання виникає та за яких умов, судом першої інстанції залишено поза увагою те, що відповідач користувався спірною земельною ділянкою у період з 29.04.2002 року по 22.07.2020 року за наявності правової підстави, оскільки на підставі рішення Одеської міської ради від 29.04.2002 року № 90-ХХХІУ між Одеською міською радою та Колективним підприємством «ЛІКІ» укладено договір оренди землі від 19.11.2002 року щодо спірної земельної ділянки та рішення Одеської міської ради від 22.07.2020 року №6361-VII, п. 8 якого фактично визначено, що правовідносини в частині оренди між сторонами було припинено.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що під час дії договору оренди землі від 19.11.2002 року, укладеного між сторонами у справі, на підставі рішення Одеської міської ради від 16.11.2004 року № 3412-ІУ у Колективного підприємства «ЛІКІ» було вилучено частини земельних ділянок з метою їх передачі їх в оренду Фізичній особі підприємцю Майстренко П.А. та 16.12.2005 року Одеською міською радою з Майстренком П.А. було укладено договір оренди землі на земельні ділянки: площею 5105 кв. м., терміном до 03.12.2027 року, кадастровий номер 5110137300:04:010:0006 та 1395 кв. м. терміном до 03.12.2012 року, кадастровий номер 5110137300:04:010:0007 відповідно, розташованих за адресою: м. Одеса, Ленінградське шосе, 7, для експлуатації та обслуговування будівель та споруд промислової бази. Тобто, фактично, відбувся поділ земельної ділянки, наданої відповідачу в оренду за первісним договором.

Статтею 27 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Відтак, після поділу земельної ділянки, усі договори користування або застави мають бути переукладені.

Водночас Закон України «Про оренду землі» такої підстави, як припинення правовідносин між сторонами з огляду на поділ земельної ділянки, яка перебуває у користуванні, не передбачає. При цьому, судова колегія вважає, що Колективне підприємство «ЛІКІ», м. Одеса вчинило усі дії, які від нього вимагалися, та у межах процедур, встановлених законодавством України на час виникнення спірних правовідносин, використовувало на умовах договору оренди земельну ділянку комунальної власності, ураховуючи те, що на цій земельній ділянці можливо знаходиться майно, належне йому на праві приватної власності, не має нести негативних наслідків у вигляді припинення договору оренди, лише у зв`язку з передачею частини цієї земельної ділянки у користування іншій особі.

Більш того, зважаючи на те, що первісний договір оренди не припинив свою дію, саме Одеська міська рада, м. Одеса повинна була опікуватися питанням щодо переукладення вказаного вище договору під час поділу земельної ділянки площею 1,2433 га, вже на частину земельної ділянки, яка залишилась у користуванні відповідача.

З огляду на вказане колегія суддів зазначає, що у даному випадку, з огляду на встановлені обставини справи, відносини, які склалися між сторонами у період з 18.06.2019 року по 22.07.2020 року не є по своїй суті кондиційними, оскільки у вказаний період користування відповідачем частиною земельної ділянки комунальної власності відбувалося на правомірній правовій підставі договорі, який лише 22.07.2020 року відповідним рішенням Ради було припинено.

Таким чином, у зв`язку із наведеним вище, колегія суддів зазначає, що підстави для задоволення позовних вимог Одеської міської ради, м. Одеса про стягнення безпідставно набутих коштів Колективним підприємством «ЛІКІ», м. Одеса за користування ним земельної ділянки без належних правовстановлюючих документів саме за цей період відсутні.

Відтак, рішення місцевого господарського суду в цій частині потребує скасування, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Одеської міської ради, м. Одеса в частині стягнення коштів у розмірі 109890 грн. 30 коп.

При цьому, колегія суддів зазначає, що позивач не позбавлений права звернення до суду з вимогами стягнення з відповідача за цей період заборгованості за договором оренди за наявності правових підстав для такого та у встановленому законом процесуальному порядку.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача коштів за безпідставне користування спірною земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 5110137300:04:010:0018, розташованою за адресою: м. Одеса, Київське шосе, 7, загальною площею 0,5936 га, для експлуатації та обслуговування будівель та споруд промислової бази в період з 22.07.2020 року по 07.06.2021 року колегія суддів зазначає наступне.

Так, як встановлено судовою колегією, рішенням Одеської міської ради від 22.07.2020 року № 6361-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,5936 га за адресою: м. Одеса, Київське шосе (колишнє Ленінградське шосе), 7 та надання її в оренду Колективному підприємству «ЛІКІ» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5110137300:04:010:0018), площею 0,5936 га за адресою: м. Одеса, Київське шосе, 7 та надано зазначену земельну ділянку відповідачу в оренду строком на 25 років для експлуатації та обслуговування будівель та споруд промислової бази та затверджено проект відповідного договору оренди, при цьому, раніше, 18.06.2019 року вказана земельна ділянка була сформована як об`єкт цивільних прав, про що свідчить наявний у матеріалах справи Витяг з Державного земельного кадастру про цю земельну ділянку.

Тобто, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не припиняв користуватися земельною ділянкою комунальної власності, навіть більше, у 2019 році за власної ініціативи розпочав процедуру оформлення прав на користування такою земельною ділянкою.

З листа Департамента фінансів Одеської міської ради, м. Одеса від 20.05.2021 року №05-16-306/782 вбачається, що фактичні кошти від Колективного підприємства «ЛІКІ», м. Одеса за користування земельною ділянкою площею 0,5936 га за адресою: м. Одеса, Київське шосе, 7 станом на 18.05.2021 року не надходили.

Відтак, відповідач із 22.07.2020 року по 07.06.2021 року, тобто з дня припинення первісного договору оренди до дня укладення нового, мав обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою відповідні кошти власнику земельної ділянки, на якій розміщено майно, оскільки користувався нею без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав, тобто, без достатньої правової підстави за рахунок позивача - власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування землею, тому зобов`язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі положень ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень ст. 1212 - 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

Отже, встановлення саме таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі.

За положеннями ч. 5 ст. 5, ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оренду земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15, ч. 2 ст. 18 Закону України "Про оренду земель" підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок може проводитися також на підставі договору, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5 - 7 років.

Згідно з ч. 1-2 ст. 20, ч. 1 ст. 23 Закону України "Про оренду земель" за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації.

Частинами 1, 2 ст.20 цього Закону передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За змістом ч. 4 ст. 23 цього Закону рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 ст. 271 Податкового кодексу України, якою, в свою чергу, передбачено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Отже, нормативна грошова оцінка є основою визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності. Така правова позиція викладена в п. 48 постанови Верховного Суду від 28.01.2019 року у справі №922/3782/17, в п. 7.30 постанови Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі 916/2948/17 та в п. 6.11 постанови Верховного Суду від 09.04.2019 року у справі № 922/652/18.

Колегія суддів також звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 23.05.2018 року у справі № 629/4628/16-ц, за якими обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі № 320/5877/17.

Крім того, за змістом п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України і ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (ст. 1 Закону України "Про оцінку земель").

Тобто, як вже було зазначено вище, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 року по справі № 920/739/17).

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років (ст. 18 Закону України "Про оцінку земель").

Згідно з Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016 №489, за результатами нормативної грошової оцінки земель укладається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Так, згідно з Витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси, виданим відділом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у м. Одесі від 18.07.2019 року № 1892, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 5936 кв.м. за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Київське шосе, будинок 7, кадастровий номер 5110137300:04:010:0018 складає 3 294 070 грн. 92 коп.

Відтак, за розрахунком суду апеляційної інстанції, розмір безпідставно збережених коштів відповідачем за користування земельною ділянкою комунальної власності за період з 22.07.2020 року по 07.06.2021 року становить 85008 грн. 30 коп.

Щодо доводів скаржника, викладених ним в апеляційній скарзі про те, що у останнього відсутні зобов`язання щодо відшкодування Одеській міській раді, м. Одеса безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності, оскільки він, зокрема, сплачував грошові кошти у якості земельного податку за період з 18 червня 2019 року по 07 червня 2021 року, що підтверджується банківськими виписками, платіжними дорученнями та податковими деклараціями з плати за землю за 2019, 2020, 2021 роки та квитанціями про прийняття даних декларації, колегія суддів зазначає таке.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" в залежності від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 09.12.2021 у справі № 922/4264/20.

Так, з наданих відповідачем письмових документів, які колегією суддів долучено до матеріалів справи, вбачається, що останнім, у зазначений вище період сплачувались грошові кошти, визначені ним як «орендна плата» у розмірі 4300 грн.

Проте, за банківськими виписками та платіжними дорученнями, наданими скаржником вбачається, що вказані платежі було перераховано до Казначейства України у м. Одеса, Малиновський район щомісячно у сталій сумі, про що зазначено у призначенні платежу, що за своєю правовою природою, з урахуванням реквізитів отримувача, не може свідчити про сплату саме орендної плати за вказаним ним договором оренди з Одеською міською радою у визначеному договором та законом розмірі, а не інших платежів, наприклад, земельного податку, з огляду на що, ці надані скаржником документи не приймаються до уваги колегією суддів в якості належних доказів того, що користувач не має обов`язку перед Радою щодо відшкодування безпідставно збережених коштів в першу чергу в зв`язку з тим, що саме у вказаний період у відповідача були відсутні договірні правовідносини з оренди спірної земельної ділянки, не оформленої відповідно до норм чинного законодавства України.

Про сплату земельного податку за земельну ділянку комунальної власності у даній справі свідчать додані до апеляційної скарги копії квитанцій, декларацій та розрахунків сум земельного податку. Але виконання скаржником норм Податкового кодексу України не свідчить дотримання ним вимог земельного права, бо останній не є власником земельної ділянки, а може бути тільки її орендарем.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі, частково знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, в зв`язку з чим судова колегія дійшла висновку, що рішення Господарського суду Одеської області від 04.02.2022 року у справі №916/3665/21 частково не відповідає обставинам справи та вимогам закону і тому наявні підстави для його часткового скасування.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Колективного підприємства "ЛІКІ", м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 04.02.2022 року у справі №916/3665/21 потребує часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції часткового скасування з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог з відмовою в іншій частині позову.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційний перегляд судового рішення покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам. Крім того, судом апеляційної інстанції здійснено новий розподіл судових витрат, понесених при розгляді справи у суді першої інстанції у зв`язку із частковим скасуванням рішення місцевого господарського суд, у відповідності до вимог пп. б п. 3 ч. 1 ст. 282 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Колективного підприємства "ЛІКІ", м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 04.02.2022 року у справі №916/3665/21 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 04.02.2022 року у справі №916/3665/21 скасувати частково.

Задовольнити частково позовні вимоги Одеської міської ради, м. Одеса до Колективного підприємства "ЛІКІ", м. Одеса про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 194 899 грн. 23 коп. за користування земельною ділянкою.

Стягнути з Колективного підприємства «ЛІКІ» (65031, місто Одеса, Київське шосе, будинок 7, ідентифікаційний код юридичної особи 30851284) безпідставно збережені кошти у сумі 85008 грн. 30 коп. на користь Одеської міської ради (65026, м. Одеса, площа Думська, буд. 1, ідентифікаційний код 26597691) на рахунок: отримувач - ГУК в Одеської області/м. Одеса, код отримувача: 37607526, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Одеська міська ТТ, МФО 899998, номер рахунку UA 278999980314080544000015744, код класифікації доходів бюджету - 24060300 «Інші надходження».

Стягнути з Колективного підприємства «ЛІКІ» (65031, місто Одеса, Київське шосе , будинок 7, ідентифікаційний код юридичної особи 30851284) на користь Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, буд. 1, ідентифікаційний код юридичної особи 2659769 ) сплачений судовий збір за подачу позову у розмірі 2 270 грн. (на рахунок Юридичного департаменту Одеської міської ради, код 26302537, р/р UA 808201720344250211000034995, ДКСУ м. Київ, МФО 820172).

Відмовити у задоволенні позовних вимог Одеської міської ради, м. Одеса до Колективного підприємства "ЛІКІ", м. Одеса про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 109890 грн. 30 коп., за користування земельною ділянкою.

Господарському суду Одеської області видати відповідні накази.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Н.М. Принцевська А.І. Ярош