Постанова

від 06.12.2022 по справі 910/3945/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2022 р. Справа № 910/3945/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

секретар Місюк О.П.

за участю

представників: позивача - не з`явилися

відповідача - Четвертак К.С.

третьої особи-1 - Шилець А.Р.

третьої особи-2 - не з`явилися

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Системабуд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2022 (повне рішення складено 06.09.2022)

у справі №910/3945/21 (суддя - Мудрий С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Системабуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб;

2. Товарна біржа "Земельна універсальна промислова біржа"

про визнання недійсними результатів відкритих торгів та визнання недійсними правочинів.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Системабуд" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані" про:

- визнання недійсними результатів відкритих торгів (аукціону) щодо продажу лоту №F160GL40257, проведених 18.02.2019 та оформлених протоколом електронного аукціону UA-EA-2019-02-12-000004-b, в частині продажу активів Публічного акціонерного товариства "Омега Банк",

- визнання недійсним договору №1 про відступлення прав вимоги від 07.03.2019, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Омега Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О.І. і зареєстрованого в реєстрі за №714;

- визнання недійсним договору №2 купівлі-продажу майнових прав від 07.03.2019, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Омега Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані".

Позов мотивовано тим, що внаслідок проведення відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону UA-EA-2019-02-12-000004-b від 18.02.2019, було порушено права та інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Альта-Град", а укладені договір №1 про відступлення прав вимоги та договір №2 купівлі-продажу майнових прав є недійсними.

Як зазначено позивачем, частина прав вимоги, що були предметом аукціону та оспорюваних договорів, передані до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альта-Град". Так, зазначене товариство за наслідком реалізації права вимоги, яке було предметом забезпечення за договором застави №485/ЗКП-1 від 06.02.2008, №485/ЗКП-2 від 06.02.2008 та №485/ЗКП-3 від 06.02.2008, стало власником частки у розмірі 99% статутного (складеного) капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Системабуд".

На переконання позивача, станом на 18.02.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Альта-Град" було та є власником прав вимоги за наступними правочинами: кредитним договором №485, договорами забезпечення за кредитним договором №485, кредитним договором №616, договорами забезпечення за кредитним договором №616, в тому числі за наслідком реалізації права вимоги за іпотечним договором №485/ІП-2 від 16.06.2006 та іпотечним договором №485/ІП-3 від 22.04.2008 є власником предмета іпотеки за вказаними іпотечними договорами, а також за наслідком реалізації права вимоги за договорами застави №485/ЗКП-1 від 06.02.2008, №485/ЗКП-2 від 06.02.2008 та №485/ЗКП-3 від 06.02.2008.

В той же час, під час здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Омега Банк" Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було виставлено на продаж лот №F160GL40257 - пул активів, що складається з прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, що укладені з суб`єктами господарювання та фізичними особами, дебіторської заборгованості та майнових прав за дебіторською заборгованістю, в тому числі права вимоги за кредитним договором №485 та кредитним договором №616.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 відкрито провадження у справі №910/3945/21, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, а також залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Товарну біржу "Земельна універсальна промислова біржа".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2021 у справі №910/3945/21 за клопотанням позивача призначено судову економічну експертизу та зупинено провадження.

Не погоджуючись з указаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані" подало апеляційну скаргу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.05.2021 у справі №910/3945/21 залишено без змін.

Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2021 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 у справі №910/3945/21, Товарна біржа "Земельна універсальна промислова біржа" також звернулася з апеляційною скаргою.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2022 ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.05.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 у справі №910/3945/21 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2022 поновлено провадження у справі №910/3945/21 та призначено підготовче засідання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.08.2022 (повне рішення складено 06.09.2022) у справі №910/3945/21 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Системабуд" відмовлено повністю.

Не погоджуючись з указаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Системабуд" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального та порушено приписи процесуального права.

Так, позивач звертає увагу на те, що оскільки станом на дату укладення правочинів за результатами проведення спірного аукціону рішення суду у справі №910/10364/16 не набрало законної сили, Публічне акціонерне товариство "Омега Банк" не володіло правами вимоги та не могло їх відчужувати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані".

Окрім цього, позивач зазначає, що обраний ним спосіб захисту є ефективним та таким, що відновлює його порушені права.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 апеляційну скаргу у справі №910/3945/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2022 відкладено вирішення питання про відкриття/відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення апеляційної скарги без руху у справі №910/3945/21 до надходження її матеріалів до Північного апеляційного господарського суду.

18.10.2022 Господарський суд міста Києва скерував матеріали справи №910/3945/21 до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 відкрито апеляційне провадження у справі №910/3945/21, призначено її до розгляду на 15.11.2022, а також встановлено іншим учасникам справи строк на подання відзивів на апеляційну скаргу.

До суду 31.10.2022 від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому третя особа просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

09.11.2022 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги.

У призначене засідання суду 15.11.2022 з`явилися представники сторін та третьої особи-1. Оскільки третя особа-2 була належним чином повідомлена про розгляд справи і учасники справи не наполягали на її обов`язковій участі в судовому засіданні, суд ухвалив розпочати розгляд справи за відсутності представника Товарної біржі "Земельна універсальна промислова біржа". Разом з цим, в судовому засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання часу для підготовки та подання відзиву на апеляційну скаргу. Представники інших учасників справи не заперечували щодо відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 задоволено клопотання представника відповідача та відкладено розгляд справи до 06.12.2022.

До суду 17.11.2022 представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, у якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані" просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

На електронну поштову адресу суду 06.12.2022 представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

У призначене засідання суду 06.12.2022 з`явилися представники відповідача та третьої особи-1. Натомість, представники позивача та третьої особи-2 не з`явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином. Присутні представники заперечили щодо подальшого відкладення розгляду справи та наполягали на розгляді апеляційної скарги в призначеному судовому засіданні.

Судом ухвалено відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Системабуд" про відкладення розгляду справи з огляду на наступне.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

При цьому, відповідно до ч. 11 вказаної статті суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Частиною 2 ст. 202 ГПК України встановлено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

У клопотанні про відкладення зазначено, що представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Системабуд" Овсій Д.Ю. не може взяти участь у призначеному засіданні суду, оскільки у період з 01.12.2022 по 25.12.2022 він перебуватиме за межами України, про що, серед іншого, свідчить лист начальника Вінницької обласної військової адміністрації №01.01-35/9136 від 02.12.2022 з доданими документами.

Проте, апеляційний суд зазначає, що юридична особа не обмежена у праві представництва в суді та у разі неможливості взяти участь у судовому засіданні одним чи декількома представниками має право направити у судове засідання іншу уповноважену особу, зокрема, безпосереднього керівника або особу, повноваження якої визначені статутом.

З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача в суді під час розгляду справи №910/3945/21, окрім Овсія Д.Ю. , здійснювали також інші представники, зокрема, Кузіна І.П. та Побережник А.О.

З огляду на викладене апеляційний суд не може визнати поважними причини неявки у судове засідання представника позивача, викладені у клопотанні, оскільки позивачем на наведено переконливих обставин неможливості заміни представника Овсія Д.Ю. з метою прийняття участі у засіданні суду 06.12.2022.

Після розгляду клопотання позивача представники відповідача та третьої особи-1 надали пояснення по суті апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи-1, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як убачається з матеріалів справи, під час здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Омега Банк" Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було прийняте рішення №82 від 17.01.2019 про затвердження умов продажу активів ПАТ "Омега Банк" та АТ "Дельта Банк".

Зокрема, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було виставлено на продаж лот №F160GL40257 - пул активів, що складається з прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, укладеними з суб`єктами господарювання та фізичними особами, дебіторської заборгованості та майнових прав за дебіторською заборгованістю.

До складу лоту №F160GL40257 були включені активи Публічного акціонерного товариства "Омега Банк", зокрема:

- права вимоги за кредитними договорами №616 від 24.03.2008, №485 від 09.06.2006, №1095-Ф від 31.01.2008, №1140-Ф від 21.03.2008, №781-Ф від 02.02.2007;

- права вимоги за іпотечними договорами №485/ІП-1 від 22.06.2006, № 485/ІП-2 від 16.06.2006, № 485/ІП-3 від 22.04.2008, № 485/ІП-4 від 22.08.2008, № 616/ІП-1 від 24.03.2008, № 1095-Ф/ІП-1 від 31.01.2008, № 1095-Ф/ІП-2 від 31.01.2008, № 1095-Ф/ІП-3 від 31.01.2008, № 1095-Ф/ІП-4 від 31.01.2008, № 1095-Ф/ІП-5 від 31.01.2008, № 1095-Ф/ІП-6 від 31.01.2008, № 1095-Ф/ІП-7 від 31.01.2008, № 1095-Ф/ІП-8 від 31.01.2008, № 1140-Ф/ІП-1 від 21.03.2008, № 781-Ф/ІП-1 від 02.02.2007, № 781-Ф/ІП-2 від 02.02.2007;

- права вимоги за договорами застави № 485/ЗКП-1 від 06.02.2008, № 485/ЗКП-2 від 06.02.2008, № 485/ЗКП-3 від 06.02.2008.

18.02.2019 відбувся аукціон, за результатами проведення якого сформовано протокол електронного аукціону №UA-EA-2019-02-12-000004-b. Відповідно до вказаного протоколу, переможцем аукціону було визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані".

07.03.2019 між Публічним акціонерним товариством "Омега Банк", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані", як покупцем, укладено наступні правочини:

- договір №1 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О.І., зареєстрований в реєстрі за №714.

- договір №2 купівлі-продажу майнових прав.

Звертаючись до суду, позивач зазначає, що внаслідок проведення відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону №UA-EA-2019-02-12-000004-b від 18.02.2019, було порушено права та інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Альта-Град", а укладені договір №1 про відступлення прав вимоги та договір №2 купівлі-продажу майнових прав є недійсними.

Також місцевим господарським судом встановлено наступні обставини, що передували проведенню спірного аукціону та укладення правочинів.

31.12.2014 між Публічним акціонерним товариством "Омега Банк" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Іпотека Кретит" (покупець) укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим A.B. та зареєстровано в реєстрі за №1898.

За умовами цього договору продавець погодився продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець погодився купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну (п. 2.1 договору).

Також, сторонами узгоджено додаток №1: перелік договорів та купівельна ціна за права вимоги, який містить перелік боржників, реквізити правочинів, а також купівельну ціну окремого права вимоги за кожним правочином. Наведений перелік включає в себе права вимоги за правочинами, що придбано позивачем на оспорюваному аукціоні.

На виконання умов договору купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014 між сторонами підписано акт приймання-передачі прав вимоги, у якому зафіксовано, що згідно з п. 2.3 договору продавець передав, а покупець прийняв права вимоги, зазначені у додатку до акту, що посвідчує факт здійснення відступлення.

Також, 09.01.2015 між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Іпотека Кретит" укладено додатковий договір до договору купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014, яким сторони виклали додаток №1 до договору у новій узгодженій редакції, а також підписали відповідний акт приймання-передачі права вимоги до додаткового договору.

З аналізу змісту вказаного договору, додатка №1 до нього та акта приймання-передачі вбачається, що за договором купівлі-продажу права вимоги від 31.12.2014 було відступлено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Іпотека Кретит" права вимоги, зокрема, за:

- кредитним договором №485 від 09.06.2006, позичальником за яким є Товариство з обмеженою відповідальністю "Системабуд";

- договорами забезпечення (іпотека, порука, застава) за кредитним договором №485 від 09.06.2006, зокрема, договорами поруки №485/П-1 від 09.06.2006, №485/П-2 від 09.06.2006 №485/П-З від 11.07.2008, №485/П-4 від 22.08.2008, іпотечними договорами №485/ІП-2 від 16.06.2006, №485/ІП-3 ви 22.04.2008, №485/ІП-4 від 22.08.2008, договорами застави №485/ЗКП-1 від 06.02.2008, №485/ЗКП-2 від 06.02.2008, №485/ЗКП-1 від 06.02.2008, договором застави товарів №485/ЗМ-1 від 21.07.2008, договором застави цінних паперів №485/ЗЦП-2 від 26.08.2008, договором застави майнових прав №485/ЗМП-1 від 31.10.2008;

- кредитним договором №616 від 24.03.2008 (позичальник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Монолітжитлобуд");

- договорами забезпечення (застава, іпотека, порука) за кредитним договором №616 від 24.03.2008, зокрема, договорами застави майнових прав №616/ЗП-1 від 24.03.2008, №616/ЗП-2 від 24.03.2008, договорами застави транспортних засобів №616/ЗТ-1 від 11.08.2008, №616/ЗТ-2 від 12.08.2008, договором поруки №616/П-1 від 24.03.2008, договорами застави рухомого майна №616/РМ-1 від 12.08.2008, №616/РМ-2 від 12.08.2008.

Також, 04.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Іпотека Кретит" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КУА "Скай Кепітал Менеджмент" (покупець) укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим A.B. та зареєстрований в реєстрі за №912, за умовами якого продавець погодився продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець погодився купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну (п. 2.1 договору).

На виконання умов договору купівлі-продажу прав вимоги від 04.07.2015 між сторонами підписано акт приймання-передачі права вимоги від 04.07.2015, у якому зафіксовано, що згідно з п. 2.3 договору продавець передав, а покупець прийняв права вимоги, зазначені у додатку до акту, що посвідчує факт здійснення відступлення.

06.07.2015 укладено додатковий договір до договору купівлі-продажу прав вимоги від 04.07.2015, яким викладено додаток №1 до договору у новій узгодженій редакції, а також підписали відповідний акт приймання-передачі права вимоги до додаткового договору.

З аналізу змісту вказаного договору, додатка №1 до нього та акта приймання-передачі вбачається, що за договором купівлі-продажу права вимоги від 04.07.2015 було відступлено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КУА "Скай Кепітал Менеджмент" права вимоги, зокрема, за кредитним договором №485, договорами забезпечення за кредитним договором №485, кредитним договором №616та договорами забезпечення за кредитним договором №616.

23.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КУА "Скай Кепітал Менеджмент" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Локо" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко Л.А. та зареєстрований в реєстрі за №568, за умовами якого продавець погодився продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець погодився купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну (п. 2.1 договору).

За вказаним договором Товариство з обмеженою відповідальністю "КУА "Скай Кепітал Менеджмент" відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Локо" права вимоги, зокрема, за кредитним договором №485, договорами забезпечення за кредитним договором №485, кредитним договором №616 та договорами забезпечення за кредитним договором №616.

03.10.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Локо" як єдиний учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "Альто-град", збільшило статутний капітал вказаного товариства шляхом внесення права вимоги за договором купівлі-продажу прав вимоги від 23.08.2016 в частині прав вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Системабуд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Монолітжитлобуд", що підтверджується протоколом №2 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Альто-град".

Назву Товариства з обмеженою відповідальністю "Альто-град" було змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Альта-Град" відповідно до протоколу №3 загальних зборів учасників від 10.10.2016.

В подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю "Альта-Град" за наслідком реалізації права вимоги стало власником частки у розмірі 99% статутного (складеного) капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Системабуд", яке було предметом забезпечення за договорами застави №485/ЗКП-1 від 06.02.2008, №485/ЗКП-2 від 06.02.2008 та №485/ЗКП-3 від 06.02.2008.

Також судом встановлено, що постановою правління Національного банку України №152 від 02.03.2015 "Про віднесення ПАТ "Омега Банк" до категорії неплатоспроможних", Публічне акціонерне товариство "Омега Банк" було віднесено до категорії неплатоспроможних банків.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №52 від 02.03.2014 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Омега Банк" з 03.03.2015 розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації.

Згідно акту від 07.04.2015 перевірки договорів (інших правочинів), укладених Публічним акціонерним товариством "Омега Банк" протягом 1 року до дня запровадження тимчасової адміністрації на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними, виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають критеріям, передбаченим ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", проведено перевірку правочинів, укладених банком в період з 03.03.2014 по 03.03.2015 щодо їх відповідності критеріям, передбаченим ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Перевіркою встановлено, зокрема, наявність правочину по відчуженню активів, який викликає сумнів щодо відповідності ціни відчуження рівню ринкових цін, а саме договір купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014, укладений між банком та з Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Іпотека Кредит".

21.05.2015 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію у ПАТ "Омега Банк" листом №582 було повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Іпотека Кредит" про те, що у відповідності до ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" здійснено перевірку договору купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014 за реєстровим №1898 та виявлено, що вказаний договір є нікчемним з підстав, визначених п. 3 ч. 3 ст. 38 вказаного закону.

У червні 2016 Публічне акціонерне товариство "Омега Банк" ініціювало господарський спір у справі №910/10364/16 про визнання нікчемного правочину - договору купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014 недійсним та визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги від 04.07.2015. Відповідачами у зазначеній справі були Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Іпотека Кредит" та Товариство з обмеженою відповідальністю "КУА "Скай Кепітал Менеджмент".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2018 у справі №910/10364/16 визнано недійсним договір купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014 зі змінами та доповненнями, визнано недійсним договір купівлі-продажу права вимоги від 04.07.2015 зі змінами та доповненнями, застосовано наслідки недійсності нікчемного правочину та недійсного правочину і зобов`язано відповідачів повернути банку всі документи, які засвідчували права, що передавались, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, а саме, що були ними отримані на виконання обох договорів зі змінами і доповненнями.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2018 у справі №910/10364/16 частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу права вимоги від 31.12.2014 та від 04.07.2015 залишено без змін.

За результатами касаційного перегляду судових рішень у справі №910/10364/16 Верховним Судом прийнято постанову від 24.07.2019, якою рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 скасовано в частині задоволення позову щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014, ухвалено у відповідній частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову в цій частині, у решті постанову апеляційної інстанції залишено без змін.

У мотивувальній частині постанови від 24.07.2019 у справі №910/10364/16 Верховний Суд зазначив, що беручи до уваги те, що судами обох інстанцій правильно встановлені ознаки нікчемності договору купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014 відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а відповідно до ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України такий правочин не створює для сторін чи інших осіб юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, Верховний Суд погоджується з висновками судів, що наступний договір купівлі-продажу права вимоги від 04.07.2015, слід визнати недійсним відповідно до ч. 5 ст. 216, ст. 658 Цивільного кодексу України, як такий, що укладений у процесі виконання нікчемного правочину особою, що не є власником активів і не має права продажу цих активів.

Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову, спростував твердження позивача про те, що банк вже не був власником права вимоги станом на дату укладення договору відступлення від 07.03.2019 з огляду на факт нікчемності договору купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014 та недійсності договору купівлі-продажу прав вимоги від 04.07.2015. Таким чином, за висновками суду банк мав право проводити аукціон з продажу права вимоги за кредитними договорами №485 від 09.06.2006 та №616 від 24.03.2008 а також за договорами забезпечення, оскільки був власником цих прав вимоги.

Поряд з цим, місцевий господарський суд також вказав на те, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження повноважень звертатися до суду від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Альта-Град", права якої позивач вважає порушеними. Крім того, позивачем не зазначено, які саме його права та інтереси порушені внаслідок проведення аукціону та укладення оспорюваних ним правочинів.

З таким висновком погоджується і колегія суддів та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Частиною 2 ст. 4 ГПК України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені положеннями ст. 16 ЦК України та ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Отже позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен вказувати на ті надані йому законом права, що були об`єктивно порушені відповідачем (відповідачами), і позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права.

У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача, а встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Статтями 13 та 14 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Зі змісту ст. ст. 215 та 216 ЦК України убачається, що вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред`явлена однією зі сторін такого правочину або заінтересованою особою, права якої були порушені укладенням спірного договору.

У розумінні наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, але на час розгляду справи судом має право власності чи інше речове право на предмет правочину та/або претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи також може полягати в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала (перебували) у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), позивачем у справі також може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Як вбачається з позовної заяви, позивач своє порушене право обґрунтовує тим, що:

- за наслідками проведення відкритих торгів (аукціону) щодо продажу лоту №F160GL40257 (UA-EA-2019-02-12-0000046) та внаслідок укладення договору №1 про відступлення прав вимоги від 07.03.2019 і договору №2 купівлі-продажу майнових прав від 07.03.2019 банк відчужив на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Файненс Компані» права вимоги, які належали Товариству з обмеженою відповідальністю «Альта-Град», що свідчить про порушення майнових прав та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Системабуд»;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Файненс Компані» в судовому порядку намагається позбавити Товариство з обмеженою відповідальністю «Альта-Град» права вимоги за кредитними договорами №485 та № 616, що додатково підтверджує факт порушення майнових прав та інтересів позивача.

Однак, на переконання апеляційного господарського суду, позивач не навів жодних доводів з приводу того, якими саме діями Товариство з обмеженою відповідальністю «Файненс Компані» порушує його права або законні інтереси, а натомість лише посилається на наявність, на його думку, порушених прав іншої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Альта-Град».

Більше того, в апеляційній скарзі позивач щодо свого порушеного права посилається лише на норми законодавства, не зазначаючи при цьому обставин, при яких вони мають бути застосовані.

Таким чином, варто зазначити, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Системабуд» не є належним позивачем у даній справі, оскільки жодні права та інтереси останнього при проведенні аукціону та укладенні оспорюваних договорів не були порушені, враховуючи також, що позивач не є стороною оспорюваних правочинів.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 16.10.2020 у справі №910/12787/17, під захистом права розуміється діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав. Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

З урахуванням наведених висновків, апеляційний суд зазначає, що захисту підлягає лише наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи така особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем. При цьому, відсутність порушеного права є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже, при відсутності порушеного права та/або інтересу позивача, колегія суддів не має надавати оцінку оскаржуваним аукціону та договорам відступлення права вимоги та купівлі-продажу майнових прав в контексті їх відповідності або невідповідності положенням чинного законодавства України.

З огляду на усе вищезазначене, суд вказує на те, що оскільки позивач є заінтересованою особою, а не стороною оспорюваних правочинів, та ним не доведено порушення його прав і охоронюваних законом інтересів внаслідок їх укладення, це є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Додатково апеляційний суд також вказує на обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту порушеного права в частині вимоги про визнання недійсними результатів відкритих торгів (аукціону) щодо продажу лоту №F160GL40257, що проведені 18.02.2019 та оформлені протоколом електронного аукціону UA-EA-2019-02-12-000004-b.

В цьому контексті слід врахувати правову позицію, що викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20.

Так Велика Палата Верховного Суду зауважила, що правова природа процедур реалізації майна на прилюдних торгах полягає в продажу майна, тобто у вчиненні дій, спрямованих на виникнення в покупця зобов`язання зі сплати коштів за продане майно та передання права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. З аналізу ч. 1 ст. 650, ч. 1 ст. 655 та ч. 4 ст. 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Отже, торги є правочином. Якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимога про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту.

З урахуванням усього вищезазначеного, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову у задоволенні заявленого позову, зокрема, у зв`язку з відсутністю порушених права та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Системабуд».

Отже, доводи апеляційної скарги позивача, що фактично дублюють доводи його позовної заяви, колегією суддів відхиляються як необґрунтовані.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2022 у справі №910/3945/21 прийнято з повним та усебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Системабуд" не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Системабуд" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2022 у справі №910/3945/21 залишити без змін.

3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Системабуд".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 16.12.2022.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов