Постанова

від 06.12.2022 по справі 925/758/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2022 р. Справа№ 925/758/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Скрипки І.М.

секретар судового засідання: Колосовська А.Р.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 06.12.2022,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Іванна»

на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.11.2021 (повний текст складено 06.12.2021)

у справі №925/758/21 (суддя Васянович А.В.)

за позовом Державного навчального закладу «Уманський професійний ліцей»

до Приватного підприємства «Іванна»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Уманська міська рада

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Міністерство освіти і науки України

за участю Черкаської обласної прокуратури

про визнання незаконним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації прав власності на земельні ділянки,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Державний навчальний заклад Уманський професійний ліцей (далі, позивач або Ліцей) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом (із урахування заяви про уточнення предмету позову від 06.08.2021) до Приватного підприємства «Іванна» (далі, відповідач або ПП «Іванна»), в якому просив суд:

- визнати незаконним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧР №034883 від 08 липня 2005 року, яким посвідчено право власності Приватного підприємства «Іванна» на земельну ділянку площею 0,0612 га, призначену для обслуговування виробничої бази та розташовану по вул. Урицького (нова назва Грушевського), 14 в м. Умані Черкаської області;

- скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0404 га з кадастровим номером 7110800000:02:003:1794, що розташована по вул. Урицького (нова назва Грушевського), 14 в м. Умані Черкаської області (запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №35923071);

- скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0208 га з кадастровим номером 7110800000:02:003:1795, що розташована по вул. Урицького (нова назва Грушевського), 14 в м. Умані Черкаської області (запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №35922490), одночасно припинивши право власності Приватного підприємства «Іванна» на ці земельні ділянки.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 23.06.2021 залучено Уманську міську раду до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (далі, третя особа-1) та Міністерство освіти і науки України як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача (далі, третя особа-2).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ПП «Іванна» на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 22.02.2005, реєстр.№1-468, укладеного із Уманською міською радою, фактично набуло право власності на частину земельної ділянки, яка згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ЧР №23-82 від 30.06.1995 належить Ліцею, незважаючи на скасування органом місцевого самоврядування свого попереднього рішення щодо продажу цієї земельної ділянки та відсутність на це згоди законного володільця земельної ділянки Ліцею, а також без відповідного дозволу Міністерства освіти та науки України як органу, що здійснює контроль та управління спірною земельною ділянкою від імені держави.

За доводами позивача вказаний договір купівлі-продажу земельної ділянки в силу положень частин 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним, оскільки він порушує публічний порядок і був спрямований на незаконне заволодіння державного майна (земельної ділянки державної форми власності), у зв`язку з чим позивач стверджує, що державний акт про право власності на землю серії ЧР №034883 від 08.07.2005 Приватному підприємству «Іванна» видано незаконно за нікчемним правочином, а також в подальшому було незаконно зареєстровано право власності на землю за відповідачем.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 29.11.2021 у справі №925/758/21 позов задоволено повністю.

Визнано незаконним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 034883 від 08 липня 2005 року, яким посвідчено право власності Приватного підприємства «Іванна» на земельну ділянку площею 0,0612 га, призначену для обслуговування виробничої бази та розташовану по вул. Урицького (нова назва Грушевського), 14 в м. Умані Черкаської області.

Скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0404 га з кадастровим номером 7110800000:02:003:1794, що розташована по вул. Урицького (нова назва Грушевського), 14 в м. Умані Черкаської області.

Скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0208 га з кадастровим номером 7110800000:02:003:1795, що розташована по вул. Урицького (нова назва Грушевського), 14 в м. Умані Черкаської області.

Припинено право власності Приватного підприємства «Іванна» на земельну ділянку площею 0,0404 га з кадастровим номером 7110800000:02:003:1794, що розташована по вул. Урицького (нова назва Грушевського), 14 в м. Умані Черкаської області.

Припинено право власності Приватного підприємства «Іванна» на земельну ділянку площею 0,0208 га з кадастровим номером 7110800000:02:003:1795, що розташована по вул. Урицького (нова назва Грушевського), 14 в м. Умані Черкаської області.

Присуджено до стягнення з Приватного підприємства «Іванна» на користь Державного навчального закладу Уманський професійний ліцей 6 810,00 грн судового збору.

Приймаючи вказане рішення, суд дійшов висновку, що передана Уманському ПТУ-9, правонаступником якого є Ліцей, земельна ділянка згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ЧР №23-82 від 30.06.1995 належить до державної власності та перебуває у сфері управління Міністерства освіти і науки України, а тому будь-які дії з розпорядження вказаною земельною ділянкою мали вчинятися лише за згодою Міністерства освіти і науки України, якої на вилучення спірної земельної ділянки надано не було.

Виходячи із цього, договір купівлі-продажу землі від 22.02.2005, на підставі якого відповідачу було видано державний акт про право власності на землю серії ЧР №034883 від 08.07.2005, було укладено між органом місцевого самоврядування та відповідачем з порушенням норм законодавства, зокрема, статей 142, 149 Земельного кодексу України, статті 63 Закону України «Про освіту», і цей правочин був спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної власності, а тому він відповідно до частин 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним та, відповідно, не породжує жодних правових наслідків.

Крім того, суд зазначив, що відповідачу було продано земельну ділянку площею 612 кв.м., оскільки на ній знаходиться нерухоме майно площею 15,5 кв.м. Отже, площа проданої земельної ділянки більше ніж у 39 разів перевищує площу нерухомого майна відповідача. Водночас, доказів того, що станом на момент відчуження землі на ній знаходилося будь-яке інше нерухоме майно відповідача, зокрема, виробнича база площею 1440 кв., матеріали справи не містять.

Стосовно заяви відповідача про застосування строків позовної давності до заявлених позивачем вимог суд зазначив, що про своє порушене право позивач дізнався з рішення №РВ-7101247062020 від 16.11.2020 державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління в Уманському районі та м. Умані ГУ Держгеокадастру у Черкаській області Степаненко Т.І., після того, як позивачу було відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, зокрема, з підстав розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, частини іншої земельної ділянки (ділянок) відповідача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство «Іванна» 09.06.2022 (що підтверджується відміткою Укрпошти Стандарт на конверті) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 29.11.2021 у справі №925/758/21 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:

- позивач обрав неналежний та неефективний спосіб захисту своїх прав, що є самостійною підставою для відмови в позові. За твердженнями скаржника належному способу захисту права (у разі його порушення) відповідала б вимога позивача про витребування спірного майна у відповідача. Визнання недійсним державного акту не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого володіння (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16);

- суд першої інстанції неправомірно відмовив відповідачу в застосуванні строку позовної давності до спірних правовідносин. За доводами скаржника про своє нібито порушене право позивач знав або міг знати ще в 2008 році (до або після подання прокурором 11.03.2008 протесту на рішення Уманської міської ради від 22.12.2004 №11-10/4 про продаж ПП «Іванна» земельної ділянки площею 0,0612 га по вул. Грушевського, 14 в м. Умані);

- матеріали справи не містять жодного доказу, який свідчив би про те, що Договір №1-468 від 22.02.2005 був укладений із порушенням публічного порядку, а тому висновки суду щодо його нікчемності є безпідставними. Договір №1-468 від 22.02.2005 був укладений після прийняття рішення Уманської міської ради від 22.12.2004 №11-10/4, за земельну ділянку відповідач заплатив до місцевого бюджету кошти згідно з ціною договору, за фактом укладення такого договору правоохоронними органами не порушено жодної кримінальної справи.

У тексті апеляційної скарги апелянтом порушено також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Узагальнені доводи та заперечення учасників судового процесу проти апеляційної скарги

19.09.2022 від позивача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзиву на апеляційну скаргу, в якому позивач просив суд залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

У відзиві позивач наголосив на наступному:

- скасування державної реєстрації речових прав відповідача на спірну земельну ділянку та державного акту, на підставі якого вона була проведена, призведе до поновлення порушених прав позивача та надасть позивачу можливість провести державну реєстрацію речових прав на належну йому земельну ділянку на підставі дійсного, ніким не скасованого та не оспорюваного Державного акту на право постійного користування землею ЧР №23-82 від 30.06.1995, а не на підставі оскаржуваного судового рішення. Також позивач наголосив на тому, що спірна земельна ділянка ніколи не вибувала із його фактичного володіння, оскільки на ній розташовані об`єкти нерухомого майна Ліцею, якими останній користується дотепер;

- договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 22.02.2005 реєстр. №1-468 є нікчемним, оскільки спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної власності та всупереч прямій забороні закону щодо цього (пункт «ж» частини 4 статті 84 Земельного кодексу України). Уманська міська рада не могла виступати як продавець за нікчемним договором, оскільки не була ні її власником, ні розпорядником. Спірна земельна ділянка належить до державної форми власності, при цьому до Міністерства освіти і науки України про укладенні цього договору ні Уманська міська рада, ні відповідач не звертались;

- обидві земельні ділянки, реєстрацію яких оскаржує позивач, були зареєстровані за ПП «Іванна» в Державному реєстрі речових прав тільки 10.03.2020, а з позовом у даній справі Ліцей звернувся до суду 08.06.2021, отже позов подано в межах загального строку позовної давності.

Прокурор та треті особи письмових відзивів на апеляційну скаргу суду не надали, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

21.07.2022 від відповідача до суду надійшли письмові пояснення по суті спору, у яких відповідач додатково наголосив на безпідставності посилань позивача на положення частини 3 статті 84 Земельного кодексу України у редакції від 11.01.2015, оскільки дана норма встановлює не належність земельної ділянки до тієї чи іншої категорії, а неможливість передачі таких земель у комунальну власність. Однак у матеріалах справи відсутні рішення Уманської міської ради про передачу спірної земельної ділянки з комунальної власності у державну.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) та протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 13.06.2022 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Іванна» на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.11.2021 у справі №925/758/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів Шаптали Є.Ю., Яковлєва М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2022 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Приватного підприємства «Іванна» на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.11.2021 у справі №925/758/21 до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду. Витребувано з Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/758/21.

23.06.2022 (повторно заяви надійшли 30.06.2022) від скаржника через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшли заяви про відвід головуючого судді Куксова В.В., судді Шаптали Є.Ю., судді Яковлєва М.Л.

Вказані заяви мотивовані наявністю підстав, які свідчать про упередженість та небезсторонність при розгляді даної справи колегії суддів у складі головуючого судді Куксова В.В., суддів Яковлєва М.Л., Шаптали Є.Ю.

29.06.2022 від заступника керівника Черкаської обласної прокуратури до суду надійшли заперечення проти відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2022 визнано необґрунтованими заявлені Приватним підприємством «Іванна» відводи колегії суддів у складі: головуючий суддя Куксов В.В., судді Яковлєв М.Л., Шаптала Є.Ю. від розгляду справи №925/758/21. Вирішено передати справу №925/758/21 для вирішення питання про відводи головуючого судді Куксова В.В., суддів: Шаптали Є.Ю., Яковлєва М.Л. у порядку, встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2022 заяви Приватного підприємства «Іванна» про відводи колегії суддів у складі: головуючий суддя Куксов В.В., судді Яковлєв М.Л., Шаптала Є.Ю. від розгляду справи №925/758/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Майданевича А.Г. суддів Ткаченка Б.О., Суліма В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2022 у задоволенні заяв Приватного підприємства «Іванна про відводи колегії суддів у складі: головуючий суддя Куксов В.В., судді Яковлєв М.Л., Шаптала Є.Ю. від розгляду справи №925/758/21 відмовлено.

25.08.2022 колегією суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів Шаптали Є.Ю., Яковлєва М.Л. заявлено самовідвід від розгляду справи №925/758/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2022 заяву колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів Шаптали Є.Ю., Яковлєва М.Л. про самовідвід від розгляду справи №925/758/21 задоволено. Матеріали справи № 925/758/21 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-07/320/22 від 31.08.2022 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №925/758/21.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2022 справу №925/758/21 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2022 поновлено Приватному підприємству «Іванна» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 29.11.2021 у справі №925/758/21, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Іванна» на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.11.2021 у справі №925/758/21, зупинено дію рішення Господарського суду Черкаської області від 29.11.2021 у справі №925/758/21 на час апеляційного оскарження, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 04.10.2022.

У зв`язку із перебуванням судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, з 03.10.2022 у відпустці, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/3082/22 від 03.10.2022 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2022 справу №925/758/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Скрипка І.М., Тищенко А.І.

Враховуючи вищевикладене, з метою здійснення подальшого розгляду апеляційної скарги визначеним складом суду, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 прийнято апеляційну скаргу Приватного підприємства «Іванна» на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.11.2021 у справі №925/758/21 до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Скрипка І.М., Тищенко А.І., розгляд справи №925/758/21 призначено на 25.10.2022.

У зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в місті Києві та Київській області 25.10.2022 з 10 год. 28 хв. до 12 год. 34 хв., а згодом - знеструмленням електромережі Північного апеляційного господарського суду з 11 год. 51 хв. до 16 год. 54 хв. судове засідання за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Іванна» на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.11.2021 у справі №925/758/21 не відбулося.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2022 призначено до розгляду апеляційну скаргу Приватного підприємства «Іванна» на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.11.2021 у справі №925/758/21 на 22.11.2022.

У судове засідання, призначене на 22.11.2022, з`явилися прокурор, представник позивача та представники відповідача.

Інші учасники судового процесу у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Суд у судовому засіданні 22.11.2022 перейшов до розгляду справи по суті, заслухавши пояснення представників сторін у справі.

При цьому, представником позивача було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване тим, що йому необхідні послуги адвоката для забезпечення представництва його інтересів в суді апеляційної інстанції.

У зв`язку з заявленим клопотанням ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства «Іванна» на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.11.2021 у справі №925/758/21 відкладено на 06.12.2022.

У судовому засіданні 06.12.2022 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників учасників судового процесу

У судове засідання 06.12.2022 з`явилися представники прокуратури та відповідача.

Представник позивача у судове засідання 06.12.2022 не з`явився, 30.11.2022 та 06.12.2022 електронною поштою на адресу суду від директора Ліцею Щербака Л.І. надійшли заяви з проханням розглядати справу за відсутності представника Ліцею за наявними у справі матеріалами, але з урахуванням процесуальної позиції, яка викладена у відзиві на апеляційну скаргу. Рішення суду першої інстанції позивач просить колегію суддів залишити без змін.

Треті особи у судове засідання 06.12.2022 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що треті особи були належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа Міністерству освіти і науки України, а також роздруківкою електронного листування із Уманською міською радою, суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників третіх осіб.

Представник прокуратури в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржене рішення суду без змін.

Представники відповідача у судовому засіданні підтримували доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

На підставі рішення виконкому Уманської міської Ради народних депутатів від 11.05.1995 №202 Уманському ПТУ-9 надано в постійне користування земельну ділянку, яка призначена для навчально-виробничих потреб, загальною площею 4,0792 га, в тому числі: ділянка №1 по вул. Енергетичній, 7, в м. Умані площею 3,0036 га; ділянка №2 по вул. Енергетичній, 9, в м. Умані площею 0,2907 га; ділянка №3 по вул. Грушевського (до перейменування - Урицького), 14, в м. Умані площею 0,3287 га; ділянка №4 по провулку Стефановича (до перейменування - Свердлова), 11, в м. Умані площею 0,4562 га, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії ЧР №23-82 від 30.06.1995, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №33.

Відповідно до пункту 1.2. Статуту Державного навчального закладу Уманський професійний ліцей, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 06.08.2020 №1012, Професійно-технічне училище №9 м. Умань реорганізовано в Уманський професійний ліцей, а в подальшому перейменовано на Державний навчальний заклад Уманський професійний ліцей. Останній є правонаступником прав та обов`язків вищевказаного училища та ліцею.

Згідно пункту 7.9. Статуту майно професійного ліцею, у тому числі: навчально-виробничі, побутові, культурно-освітні, оздоровчі, спортивні будівлі та споруди, гуртожиток, комунікації, обладнання,засоби навчання, транспортні засоби та інші об`єкти є об`єктами державної власності, що закріплені за професійним ліцеєм на праві оперативного управління.

Функції управління майном, яке закріплено за професійним ліцеєм, здійснює Міністерство освіти і науки України.

Майно та земельні ділянки, що закріплюються за професійним ліцеєм, не можуть бути предметом застави, а також не підлягають перепрофілюванню, використанню не за цільовим призначенням, вилученню або передачі у власність, оренду юридичним і фізичним особам без згоди Міністерства освіти і науки України, крім передбачених законодавством випадків.

Отже, Державний навчальний заклад «Уманський професійний ліцей» (позивач у даній справі) є правонаступником Уманського ПТУ-9, якому на праві постійного користування було надано земельну ділянку згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ЧР №23-82 від 30.06.1995.

Матеріалами справи підтверджується, що 10.07.2002 директор ПТУ №9 В.О. Рибак звернувся до Уманської міської ради з клопотанням за №341 про надання дозволу на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки для виробничих потреб по вул. Урицького, 14 площею 0,1514 га Приватному підприємству «Іванна» за рахунок земель, що знаходяться в користуванні ПТУ №9.

Згідно акту вибору та обстеження земельної ділянки від 13.03.2003 комісія, до складу якої також був включений директор ПТУ №9 Рибак В.О., розглянувши клопотання Приватного підприємства «Іванна», дійшла висновку, що земельна ділянка придатна для виробничих потреб по вул. Урицького, 14.

Згідно рішення (позачергової) сесії Уманської міської ради XXIV скликання від 19.06.2003 №4-22/24 (протокол №22) було вирішено затвердити проекти відведення земельних ділянок, а також надати в оренду земельні ділянки, які використовуються для виробничих потреб ПП «Іванна» для обслуговування виробничої бази по вул. Урицького, 14 площею 1440 кв. м, в т.ч. 828 кв.м спільне користування з ПТУ №9, строком на п`ять років за рахунок земель, що знаходяться в користуванні ПТУ №9, залишено в його користуванні 3,9352 га, на підставі згоди землекористувача.

Договорів оренди земельної ділянки (земельних ділянок) матеріали справи не містять.

Відповідач зазначає, що рішенням Виконавчого комітету Уманської міської ради від 12.08.2004 за №437 було надано дозвіл Приватному підприємству «Іванна» на будівництво складу будівельних матеріалів та гаража на три бокси на земельній ділянці, що знаходиться в його користуванні по вул. Урицького, 14.

Виконавчий комітет Уманської міської ради видав Приватному підприємству «Іванна» свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія САА №406363 від 06.10.2004 (том 1, а.с. 27), відповідно до якого Приватне підприємство «Іванна» зареєструвало за собою право власності на нежитлову будівлю, склад будівельних матеріалів, що знаходиться за адресою: Черкаська область м. Умань, вул. Урицького, 14. Загальна площа приміщень складає 15,5 кв.м.

У подальшому рішенням сесії Уманської міської ради №11-10/4 від 22.12.2004 (том 1, а.с. 17) земельну ділянку площею 0,0612 га по вул. Грушевського, 14 (до перейменування - Урицького) в м. Умані було вирішено продати Приватному підприємству «Іванна» на підставі затвердженого обласним управлінням земельних ресурсів технічного звіту про експертну оцінку даної земельної ділянки.

22.02.2005 між Уманською міською радою (продавець) та Приватним підприємством «Іванна» (покупець) на підставі рішення Уманської міської ради №11-10/4 від 22.12.2004 було укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, реєстр. №1-468, посвідчений завідувачем Уманської міської державної нотаріальної контори Копиловим В.І. (далі, Договір; том 1, а.с. 24-25).

За умовами Договору відповідач набув право власності на земельну ділянку площею 612 кв.м., яка знаходиться по вул. Грушевського,14 (до перейменування - Урицького) в м. Умані.

На підставі вищевказаного Договору відповідачу Уманським міським управлінням земельних ресурсів було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0612 га по вулиці Урицького, 14 в м. Умані, кадастровий номер 7110800000:02:003:0282, серії ЧР №034883 від 08.07.2005 (том 1, а.с. 26).

У подальшому вищевказану земельну ділянку на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення земельної ділянки в натурі (на місцевості) Приватне підприємство «Іванна» зареєструвало та згодом поділило на дві земельні ділянки: площею 0,0404 га з кадастровим номером 7110800000:02:003:1794 та площею 0,0208 га з кадастровим номером 7110800000:02:003:1795. Обидві ці ділянки були зареєстровані за Приватним підприємством «Іванна» в Державному реєстрі речових прав 10.03.2020.

11.03.2008 прокурором було внесено протест на рішення Уманської міської ради від 22.12.2004 №11-10/4 про продаж землі, оскільки в площу земельної ділянки входила частина земельної ділянки, що належить ДНЗ Уманський професійний ліцей.

Рішенням сесії Уманської міської ради від 08.07.2008 №2.10-33/5 (том 1, а.с. 18) на підставі внесеного протесту прокурора було відмінено попереднє рішення Уманської міської ради від 22.12.2004 №11-10/4 про продаж Приватному підприємству «Іванна» ділянки площею 0,0612 га по вул. Грушевського,14 (до перейменування - Урицького) в м. Умані.

Позивач стверджує, що з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру відносно належної ДНЗ «Уманський професійний ліцей» земельної ділянки №3 по вул. Грушевського (до перейменування - Урицького), 14, в м. Умані площею 0,3287 га, директор ліцею Щербак Л.І. 03.11.2020 звернувся до державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління в Уманському районі та м. Умані ГУ Держгеокадастру у Черкаській області з відповідною заявою.

Однак, рішенням №РВ-7101247062020 від 16.11.2020 державний кадастровий реєстратор Міськрайонного управління в Уманському районі та м. Умані ГУ Держгеокадастру у Черкаській області Степаненко Т.І. відмовила ДНЗ «Уманський професійний ліцей» у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, зокрема, із підстав розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

У рішенні №РВ-7101247062020 від 16.11.2020 державним кадастровим реєстратором зазначено, що площа перетину ділянок позивача із ділянкою з кадастровим номером 7110800000:02:003:1794 співпадає на 12,2733% та з ділянкою з кадастровим номером 7110800000:02:003:1795 площа співпадає на 6,3419%.

Після встановлення даних обставин позивач звернувся до суду з позовом у даній справі про визнання незаконним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР №034883 від 08.07.2005, скасування за відповідачем державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,0404 га з кадастровим номером 7110800000:02:003:1794, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,0208 га з кадастровим номером 7110800000:02:003:1795, одночасно припинивши право власності Приватного підприємства «Іванна» на ці земельні ділянки.

Позивач зазначає, що ПП «Іванна» фактично набуло право власності на частину земельної ділянки Ліцею без його згоди та відповідного дозволу Міністерства освіти і науки України, чим порушило права та законні інтереси позивача як законного постійного користувача цієї земельної ділянки. Договір купівлі-продажу за твердженнями позивача є нікчемним правочином, а тому виданий на його підставі Державний акт має бути визнано незаконним, а державна реєстрація права власності на земельні ділянки за ПП «Іванна» скасована.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду скасуванню з наступних підстав.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання порушенням.

Отже, з позовом може звертатися особа за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів. При цьому, звертаючись до суду з позовом, позивач повинен визначити позовні вимоги таким чином, щоб у разі їх задоволення судом відбувся захист, визнання та поновлення його прав і охоронюваних законом інтересів.

З урахуванням наведених законодавчих норм, завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Разом із цим, вирішуючи спір, суд має перевірити наявність в особи, яка звертається з позовом, порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано цей позов, з`ясувати, у чому полягає порушення цих прав та інтересів. При цьому відсутність факту порушення права особи є підставою для відмови в позові, оскільки саме порушене (оспорюване) право та інтерес підлягають захисту (правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №911/1330/17).

Предметом спору в даній справі є вимоги Ліцею про визнання незаконним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР №034883 від 08.07.2005, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 7110800000:02:003:1794 та 7110800000:02:003:1795 за відповідачем та, відповідно, припинення права власності відповідача на ці земельні ділянки.

Підставами позову є нікчемність Договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, реєстр. №1-468 від 22.02.2005 як такого, що порушує публічний порядок (укладений незважаючи на скасування Уманською міською радою свого попереднього рішення щодо продажу спірної земельної ділянки та за відсутності згоди законного володільця земельної ділянки Ліцею, а також без відповідного дозволу Міністерства освіти і науки України як органу, що здійснює контроль та управління спірною земельною ділянкою від імені держави).

Наявність порушеного права позивач обґрунтовує тим, що спірний Державний акт та державна реєстрація права власності за відповідачем на земельні ділянки з кадастровими номерами 7110800000:02:003:1794 та 7110800000:02:003:1795 порушує його права як постійного землекористувача згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ЧР №23-82 від 30.06.1995 та не надає йому можливості зареєструвати своє право постійного користування на земельну ділянку №3 по вул. Грушевського (до перейменування - Урицького), 14, в м. Умані площею 0,3287 га.

Дослідивши предмет та підстави поданого позову, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положеннями статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (частина 1 статті 12 Земельного кодексу України у редакції станом на дату укладення договору купівлі-продажу та видачі відповідачу Державного акта на право власності на земельну ділянку).

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України (у редакції станом на дату видачі відповідачу Державного акта на право власності на земельну ділянку) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно пункту 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України у названій редакції до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади.

Частиною 1 статті 125 Земельного кодексу України (у редакції станом на дату видачі відповідачу Державного акта на право власності на земельну ділянку) було визначено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації.

За змістом статті 126 Земельного кодексу України у вказаній редакції право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

У постанові від 12.12.2018 у справі №2-3007/11 Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію про те, що державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Колегією суддів встановлено, що підставою видачі відповідачу спірного Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЧР №034883 від 08.07.2005 є Договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 612 кв.м. по вул. Урицького, 14 в м. Умань для обслуговування виробничої бази, реєстр. №1-468 від 22.02.2005, укладений між Уманською міською радою та Приватним підприємством «Іванна» на підставі рішення Уманської міської ради №11-10/4 від 22.12.2004.

Місцевий господарський суд, приймаючи до уваги доводи позивача, дійшов висновку, що названий Договір купівлі-продажу земельної ділянки, виходячи зі змісту статті 228 Цивільного кодексу України, є нікчемним як такий, що порушує публічний порядок, а тому не породжує жодних правових наслідків, відповідно, вищеназваний Державний акт є незаконним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину, за приписами якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до положень статті 215 Цивільного кодексу України існує розмежування видів недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом, та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом.

Нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Тому при вирішенні відповідних вимог важливим є розмежування нікчемних і оспорюваних правочинів, оскільки кожен із видів недійсності правочинів передбачає різні шляхи захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, Цивільний кодекс України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.

При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.

З огляду на зазначене публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

Колегія суддів зазначає, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути, зокрема, вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі №6-1528цс15, Верховного Суду від 10.03.2020 у справі 910/24075/16, від 02.07.2020 у справі №910/4932/19.

У свою чергу незаконне заволодіння майном є способом, у який правопорушник обертає чуже майно на свою користь чи користь третіх осіб. З`ясовуючи спрямованість на незаконне заволодіння майном, слід ураховувати, що таке заволодіння охоплюється наведеним у статті 387 Цивільного кодексу України поняттям «заволодіння майном без відповідної правової підстави», що надає його дійсному власнику право на витребування такого майна.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, позивачем не доведено наявності у діях сторін правочину умислу на укладення саме договору, що порушує публічний порядок (з метою незаконного заволодіння державним майном), що є однією із обов`язкових умов для визнання його таким.

Договір купівлі-продажу був укладений після прийняття згідно Указу Президента України від 19.01.1999 №32/99 «Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення» рішення сесією Уманської міської ради від 22.12.2004 №11-10/4 , за фактом його укладення правоохоронними органами не було порушено кримінальних справ (докази протилежного в матеріалах справи відсутні). Також, як зазначає відповідач та не заперечувалось учасниками справи, відповідач сплатив до місцевого бюджету кошти за придбану земельну ділянку. Крім того, відповідач є власником нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, набутій у власність згідно Договору купівлі-продажу.

Позивач стверджує, що Договір купівлі-продажу було укладено за відсутності згоди позивача та дозволу Міністерства освіти і науки України на відчуження майна, що свідчить про те, що Договір купівлі-продажу не є нікчемним, а носить характер оспорюваного, зокрема, як такий, що укладений за твердженнями Ліцею за відсутності у продавця необхідного обсягу цивільної дієздатності на продаж спірної земельної ділянки.

Отже, невідповідність такого Договору нормам законодавства може бути встановлена тільки в судовому порядку у межах справи про визнання такого договору недійсним.

Однак, станом на дату вирішення даного спору Договір купівлі-продажу земельної ділянки недійсним в судовому порядку не визнавався, судове рішення з цього приводу відсутнє, а тому, враховуючи презумпцію правомірності правочину, такий Договір є дійсним, а суд у межах справи №925/758/21, враховуючи положення частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України щодо неможливості при ухваленні рішення виходити за межі позовних вимог, позбавлений права встановлювати чи спростовувати обставини його дійсності.

Стосовно посилань позивача на те, що рішенням сесії Уманської міської ради від 08.07.2008 №2.10-33/5 на підставі внесеного протесту прокурора було відмінено попереднє рішення Уманської міської ради від 22.12.2004 №11-10/4 про продаж Приватному підприємству «Іванна» ділянки площею 0,0612 га по вул. Грушевського, 14 (до перейменування - Урицького) в м. Умані, яке передувало укладенню Договору купівлі-продажу, колегія суддів зазначає наступне.

Конституційний Суд України у Рішенні №7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини 14 статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), зазначив, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Ненормативні правові акти як органів місцевого самоврядування, так і органів державної виконавчої влади, є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені відповідним органом після їх виконання.

Таким чином, органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04.06.2013 (№21-64а13) та 25.05.2016 (№21-5459а15), постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №521/17710/15-а.

Як вірно наголошує відповідач, станом на 08.07.2008 попереднє рішення органу місцевого самоврядування від 22.12.2004 про продаж землі вичерпало свою дію виконанням шляхом укладання між сторонами відповідного Договору купівлі-продажу землі.

Отже, скасування Уманською міською радою свого попереднього рішення від 22.12.2004 відбулось не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому суд не приймає до уваги рішення сесії Уманської міської ради від 08.07.2008 №2.10-33/5 як доказ на підтвердження незаконності прийнятого Уманською міською радою рішення від 22.12.2004 №11-10/4 та, як наслідок, нікчемності Договору купівлі-продажу.

Враховуючи вищенаведене, спірний Державний акт на право власності на землю було видано відповідачу за наявності відповідної правової підстави, існування та правомірність якої позивачем не спростовані.

Посилання позивача на норми пункту «ж» частини 4 статті 84 Земельного кодексу України (у редакції станом на дату укладення договору купівлі-продажу) в якості підтвердження своїх доводів щодо відсутності у третьої особи-2 повноважень на продаж майна відповідачу судом до уваги не приймаються, оскільки дана норма не встановлює належності всіх земельних ділянок, закріплених за державними професійно-технічними навчальними закладами, до земель державної власності, які за твердженнями позивача можуть відчужуватися лише за згоди Міністерства освіти і науки України.

Статут Державного навчального закладу «Уманський професійний ліцей», затверджений наказом Міністерства освіти і науки України №1012 від 06.08.2020, також не є тим документом, який може підтверджувати належність того чи іншого майна станом на дату його передачі до якоїсь із форм власності, змінювати таку форму власності.

Право постійного користування, при цьому, це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (частина 1 статті 92 Земельного кодексу України).

Отже закріплення за позивачем на праві постійного користування земельної ділянки не свідчить про її вибуття з власності Уманської міської ради, як про це вказує прокурор у поясненнях від 11.11.2021.

Поруч із цим, колегія суддів звертає увагу на наступні обставини, що передували укладенню Договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки.

Так, 10.07.2002 директор ПТУ №9 В.О. Рибак звертався до Уманської міської ради з клопотанням за №341 про надання дозволу на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки для виробничих потреб по вул. Урицького, 14 площею 0,1514 га Приватному підприємству «Іванна» за рахунок земель, що знаходяться в користування ПТУ №9.

Згідно акту вибору та обстеження земельної ділянки від 13.03.2003 комісія, до складу якої також був включений директор ПТУ №9 Рибак В.О., розглянувши клопотання Приватного підприємства «Іванна», дійшла висновку, що земельна ділянка придатна для виробничих потреб по вул. Урицького, 14. Ділянка відводиться ПП «Іванна» згідно договору оренди державного майна від 05.05.2000.

Згідно рішення (позачергової) сесії Уманської міської ради XXIV скликання від 19.06.2003 №4-22/24 (протокол №22) було вирішено затвердити проекти відведення земельних ділянок, а також надати в оренду земельні ділянки, які використовуються для виробничих потреб ПП «Іванна» для обслуговування виробничої бази по вул. Урицького, 14 площею 1440 кв. м, в т.ч. 828 кв.м спільне користування з ПТУ №9, строком на п`ять років за рахунок земель, що знаходяться в користуванні ПТУ №9, залишено в його користуванні 3,9352 га, на підставі згоди землекористувача.

Тобто, ПТУ №9, правонаступником якого є Ліцей, не заперечувало у 2003 році проти надання ПП «Іванна» в оренду 1440 кв.м. земельної ділянки, яка знаходилася в його користуванні.

У подальшому ПП «Іванна» на земельній ділянці, що знаходилась в його користуванні по вул. Урицького, 14, було здійснено будівництво, а виконавчий комітет Уманської міської ради видав Приватному підприємству «Іванна» свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія САА №406363 від 06.10.2004 (том 1, а.с. 27), відповідно до якого Приватне підприємство «Іванна» зареєструвало за собою право власності на нежитлову будівлю, склад будівельних матеріалів, що знаходиться за адресою: Черкаська область м. Умань, вул. Урицького, 14. Загальна площа приміщень складає 15,5 кв.м.

Указом Президента України від 19.01.1999 №32/99 «Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення» (втратив чинність 20.07.2007) з метою створення умови для ефективного використання землі, стимулювання підприємницької діяльності, заохочення інвестицій та відповідно до пункту 4 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України було запроваджено продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній та комунальній власності.

Даним Указом було встановлено, що об`єктами купівлі-продажу згідно цього Указу є земельні ділянки, на яких знаходяться об`єкти нерухомого майна, в тому числі об`єкти незавершеного будівництва та законсервовані об`єкти, що приватизовані (відчужені) відповідно до законодавства України, а такий продаж громадянам України та юридичним особам України проводиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів АРК або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень, зокрема, продавцями земельних ділянок несільськогосподарського призначення щодо земель комунальної власності є сільські, селищні, міські ради або уповноважені ними органи.

Згідно пункту 9 Указу Президента України від 19.01.1999 №32/99 «Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення» рішення сільської, селищної, міської ради або уповноваженого нею органу, місцевої державної адміністрації, Ради міністрів АРК є підставою для укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення між покупцем і продавцем. Договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення підлягає нотаріальному посвідченню і є підставою для оформлення відповідного державного акта на право власності на цю земельну ділянку.

Таким чином, оскільки відповідач станом на дату прийняття Уманською міською радою рішення від 22.12.2004 був власником нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці по вул. Грушевського (Урицького), 14 (нежитлової будівлі, складу будівельних матеріалів, загальна площа приміщень 15,5 кв.м.), він мав право на набуття земельної ділянки, на якій такі об`єкти розташовані та для їх обслуговування.

За вказаних обставин визнання незаконним та скасування Державного акта серії ЧР №034883 від 08.07.2005, та, як наслідок, скасування державної реєстрації права власності відповідача на спірні земельні ділянки з припиненням права власності відповідача на ці земельні ділянки, як це передбачено частиною 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16.01.2020), буде порушувати права ПП «Іванна» як власника об`єктів нерухомості.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог Ліцею в даній справі.

Щодо заяви відповідача про застосування строків давності та доводів апеляційної скарги з цього приводу, колегія суддів зазначає, що виходячи з вимог статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Таким чином, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з підстав його необґрунтованості, заява відповідача про застосування строків давності судом не застосовується.

Усі інші доводи та міркування учасників справи, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, нез`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача, а рішення Господарського суду Черкаської області від 29.11.2021 у даній справі таким, що підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Розподіл судових витрат здійснено у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Іванна» на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.11.2021 у справі №925/758/21 задовольнити.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 29.11.2021 у справі №925/758/21 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Державного навчального закладу «Уманський професійний ліцей» (провулок Енергетичний, 5, м. Умань, Черкаської області, ідентифікаційний код 02548587) на користь Приватного підприємства «Іванна» (вул. Грушевського, 14, м. Умань, Черкаської області, ідентифікаційний код 25210193) 10 215 (десять тисяч двісті п`ятнадцять) грн 00 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду Черкаської області відповідно до вимог процесуального законодавства.

Матеріали справи №925/758/21 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 20.12.2022.

Головуючий суддяЮ.Б. Михальська

СуддіА.І. Тищенко

І.М. Скрипка