Рішення

від 21.12.2022 по справі 160/14658/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2022 року Справа № 160/14658/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «ВІКТОР І К» до Східного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «ВІКТОР І К» з позовом до Східного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, в якому, з урахуванням уточнення позовної заяви, позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків за формою «В4» від 22.08.2022 року №188/32-00-07-01-03-32.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та наказу Східного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків від 01.06.2022 року № 38 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «ВІКТОР І К» з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., по декларації з податку на додану вартість за січень 2022 року.

Позивач зазначає, що перевіркою було встановлено порушення абз. а) п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 з урахуванням п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою), що призвело до зменшення суми податкового кредиту по декларації з ПДВ за січень 2022 року на суму 13919,00 грн.

Як пояснює позивач, на підставі висновку, зробленого під час перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення за формою «В4» від 22.08.2022 року №188/32-00-07-01-03-32.

Позивач не погоджується із вказаним податковим повідомленням-рішенням та зазначає, що відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Предметом такої перевірки є законність декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Відповідно до наказу Східного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків від 01.06.2022 року №38 предметом документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства «ВІКТОР І К» є законність декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень, по декларації з податку на додану вартість за січень 2022 року.

Проте, відповідно до даних акту перевірки на сторінці 20 сума податкового кредиту у розмірі 13919,00 грн. була сформована у грудні 2021 року по відносинам з ПП «РОСТОК» (код ЄДРПОУ 31974393), а не у січні 2022 року.

Тобто, на думку позивача, контролюючий орган не мав право призначати та проводити позапланову перевірку, відповідно до підпункту 78.1.8 ПК України від`ємного значення, яке становить більше 100 тис. гривень по взаємовідносинам з вищевказаним контрагентом.

Позивач впевнений, що контролюючий орган фактично перевірив від`ємне значення з податку на додану вартість, сформоване у грудні 2021 року, при проведенні перевірки від`ємного значення податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за січень 2022 року. Отже, на думку позивача, контролюючий орган вийшов за межі перевіряємого періоду, зазначеного в наказі Східного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків від 01.06.2022 року №38.

Також, позивач зазначає, що твердження контролюючого органу про завищення суми податкового кредиту ПП «ВІКТОР І К» по взаємовідносинам з ПП «РОСТОК» (код ЄДРПОУ 31974393) через відсутність реально здійснених операцій з постачання товарів по ланцюгу постачання від контрагентів-постачальників позивача, базується виключно на податковій інформації, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів, проте позивач зауважує, що зазначений висновок є поверхневим та не підтвердженим правовими нормами.

Позивач зауважує, що всі господарські операції підтверджуються належним чином оформленими первинними та бухгалтерськими документами, які підтверджують понесені позивачем витрати.

З урахуванням наданих до перевірки первинних документів, які у їх сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахування ділової мети такого руху у межах господарської діяльності підприємства, та принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, згідно якого негативні наслідки можуть бути застосовані саме до такого платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що резюмується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків неправомірно зроблено висновок про завищення податкового кредиту на загальну суму 13919,00 грн. та неправомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Ухвалою суду від 03.10.2022 року, після усунення недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

Заперечуючи проти позову, відповідачем надано до суду письмовий відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що перевірку Приватного підприємства «ВІКТОР І К» проведено з питань дотримання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень, по декларації з податку на додану вартість за січень 2022 року.

Відповідач вказує, що відповідно до підпункту 5 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (із змінами та доповненнями), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року №21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 року за №159/28289, у рядку 16 відображається від`ємне значення, що включаються до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду. У рядок 16.1 переносяться значення рядка 21 декларації за попередній звітний (податковий) період.

Податкова декларація з ПДВ за січень 2022 року ПП «Віктор і К» містить значення в рядку 16 «Від`ємне значення, що включаються до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду», що відповідно до довідки про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) за грудень 2021 року складається з наступних періодів.

Відповідач пояснює, що при проведені перевірки здійснюється перевірка кожного показника декларації, що вплинуло на виникнення від`ємного значення. Враховуючи те, що податкова декларація з ПДВ позивача за січень 2022 року містить від`ємне значення попереднього звітного (податкового) періоду (грудень 2021 року), яке, в свою чергу, вплинуло на формування від`ємного значення за січень 2022 року та, відповідно, бюджетного відшкодування, то перевірка показників декларації грудня 2021 року є правомірною.

Крім цього, відповідач зазначає, що позивачем завищено суму податкового кредиту сформованого у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2022 року на 13919,00 грн. внаслідок відображення в податковій звітності результатів взаємовідносин за нереальними операціями з ПП «Росток» при відсутності можливості здійснення операцій з її постачання внаслідок відсутності у постачальника достатньої площі земельних ділянок рілля, матеріально-технічних умов та чисельності працюючих для обробітку сільськогосподарських угідь та вирощування насіння.

Так, ПП «Росток» на адресу ПП «Віктор і К» виписано податкові накладні у грудні 2021 року на загальну суму 2864217,49 гривень, у тому числі ПДВ 351746 грн.

Податкові накладні за грудень 2021 року на суму ПДВ 13918,98 грн. позивачем включено до податкового кредиту січня 2022 року та відображається в Додатку 1 декларації з ПДВ за січень 2022 року.

Відповідач зазначає, що станом на дату складання акту перевірки сума ПДВ за податковими накладними за грудень 2021 року в розмірі 337827,01 грн. ПП «Віктор і К» не включена до податкового кредиту грудня 2021 року та січень 2022 року.

Так, як пояснює відповідач, позивачем до перевірки надано договір по взаємовідносинам з ПП «Росток» від 06.09.2021 року №06092120, документи (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення) та відповідні регістри бухгалтерського обліку щодо документування цих операцій.

Встановлені перевіркою факти щодо умов та обставин діяльності ПП «Росток» з вирощування та постачання сільгосппродукції, а саме: недостовірних (суперечливих) відомостей ПП «Росток» про площу землі сільськогосподарського призначення рілля, обсяг зібраного та реалізованого врожаю соняшника; відсутності складських документів зберігання та відвантаження сільськогосподарської продукції з зареєстрованого зернового складу; недостовірності інформації щодо фізичного переміщення (транспортування) соняшника, наведеної у наданих перевірки товарно-транспортних накладних, та комплексний аналіз сукупності цих фактів дозволяє здійснити висновок про неправомірність документального оформлення ПП «Віктор і К» операцій з ПП «Росток» - з метою введення в обіг (легалізації) сільськогосподарської продукції невідомого походження як при складанні паперів за формою первинних документів, так і при їх відображенні в регістрах бухгалтерського обліку і податкової звітності.

За результатами перевірки задекларованих взаємовідносин ПП «Віктор і К» з ПП «Росток» встановлено порушення абз. а) п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 з урахуванням норм п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту по ряд. 10.3 Б декларації з ПДВ за січень 2022 року в розмірі 13918,98 грн.

Відповідач зазначає, що наявність податкової інформації у вигляді аналізу первинних та інших документів наданих на перевірці, податкової та іншої звітності, що надана платниками та міститься в інформаційних базах ДПС, податкових накладних, що виписані платниками та зареєстровані в ЄРПН, іншої інформації з відкритих джерел, та яка відповідно до пп. 83.1.2 п. 83.1 ст. 83 Податкового кодексу України є однією з підстав для здійснення висновків під час проведення перевірок, встановлена й зафіксована актом невідповідність, дає змогу стверджувати щодо вчинення нереальної господарської операції та, як наслідок, недостовірності даних відповідних первинних документів за змістом п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку належно від спрямованості умислу платників податку учасників відповідної операції.

Щодо відсутності обов`язку платника податків перевіряти безпосередньо контрагента (а тим більше усіх контрагентів у ланцюгу постачання) на предмет виконання ними вимог податкового законодавства та обов`язків платника податків, відповідач зазначає, що підприємницька діяльність здійснюється суб`єктом господарювання на власний ризик, а відтак, у господарських правовідносинах учасники господарського обороту повинні проявляти розумну обачливість, адже наслідки виробу недобросовісного контрагента покладається на таких учасників. Так, належна податкова обачливість, як законна передумова отримання податкової вимоги, з якої випливає, що сумлінним платникам податку необхідно подбати про підготовку доказової бази, яка б підтверджувала прояв належної обачливості при виборі контрагента.

Щодо неправомірності визнання контролюючим органом нереальними господарських операцій з контрагентами-постачальниками на підставі податкової інформації з АІС «Податковий блок» та Єдиного реєстру податкових накладних, відповідач зазначає, що в ході проведення перевірки встановлено відсутність реально вчиненої господарської операції ПП «Віктор і К» по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками та, як наслідок, недостовірність даних відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України, що не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку учасників відповідної операції.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку до уваги можуть братися лише ті первинні документі, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Щодо перекладання відповідальності за порушення законодавства з боку контрагента, відповідач повідомляє, що згідно п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою кредиту такого звітного (податкового) періоду, тобто саме ПП «Віктор і К» відповідальне за формування показників, які зменшують суму, яка підлягає сплаті до бюджету/або збільшують від`ємне значення (суму бюджетного відшкодування).

З огляду на викладене, відповідач просить у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заперечуючи проти доводів відповідача, позивачем надано до суду відповідь на відзив, в обґрунтування якої наведені доводи тотожні доводам, викладеним в позовній заяві.

Позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

08.11.2022 року відповідачем через систему «Електронний суд» до суду надано додаткові пояснення, які долучено до матеріалів справи.

Відповідач зазначає, що насіння соняшнику, не залежно від сфери використання, має бути у здоровому стані, без ознак самозігрівання та теплового пошкодження під час сушіння; мати властивий здоровому насінню запах (без затхлого, пліснявого, інших сторонніх запахів).Попри це, позивачем не було надано до перевірки жодного документу на підтвердження якості товарів, що відповідно до вимог п. 44.6 ст. 44 ПК України вважається відсутністю таких документів у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзацом другим пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірки, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності на час складання такої звітності.

Також, відповідач пояснює, що відповідно до товарно-транспортних накладних, наданих до перевірки, перевізником соняшника від ПП «Росток» до ПП «Віктор і К» зазначено: ТОВ «Лідер Агро Транс» (код ЄДРПОУ 40442394, зареєстроване за адресою: 19700, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, буд 11, основний вид діяльності 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві).

Відповідно до відомостей про об`єкти оподаткування у підприємства лише один автомобіль сідельний тягач Renault,проте відповідно до товарно-транспортних накладних перевезення соняшника, здійснювали п`ять різних автомобілів, які не знаходяться на обліку у підприємства, та відповідно до єдиного реєстру податкових накладних підприємство не здійснювало придбання послуг з перевезення автомобільним транспортом.

Таким чином, у відповідача постає питання яким чином здійснювалось перевезення насіння соняшника за допомогою одного вантажного автомобіля.

Відповідач зазначає, що наявність первинних документів є обов`язковою, але не єдиною достатньою умовою для оформлення податкового кредиту та витрат, оскільки виконання зобов`язання за правочином зумовлює складання й інших документів. Формальне складання лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції, якщо контролюючий орган наводить доводи, які ставлять під сумнів її здійснення, зокрема доводи щодо неможливості здійснювання поставок контрагентом з огляду на відсутність у нього матеріальних, трудових ресурсів для здійснення підприємницької діяльності та не відповідність при цьому номенклатури придбаних товарів номенклатурі поставлених товарів згідно з даними є Єдиного реєстру податкових накладних; відсутність контрагента за місцезнаходженням.

Щодо діяльності Приватного підприємства «Росток» відповідач пояснює, що відповідно до повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які проводяться діяльність (Форма №20-ОПП) та відомості про земельні ділянки, наданих ПП «Росток» до податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2022 рік, декларує право довгострокового користування/оренди земельних ділянок та інших об`єктів оподаткування.

Відповідач звертає увагу на те, що відповідно до даних Державного підприємства «Держреєстр України» у період взаємовідносин між ПП «Віктор і К» та ПП «Росток», а саме у грудні 2021 року не містив жодних даних щодо наявності зернових складів у ПП «Росток» за адресами: Черкаська область, Драбівський район, с. Великий Хутір; с. Нові Боровичі, Корюківський район, м. Сновськ.

Відповідач впевнений, що із зазначеного вбачається фактична неможливість оприбуткування, зберігання, та фізичного отримання відповідного товару за наслідками формального здійснення господарської операції.

Також, відповідач звертає увагу суду на те, що за результатами перевірки було виявлено, відмінність номеру договору поставки зазначений позивачем та враховуючи вищевикладене, за результатами аналізу первинних документів, наданих ПП «Віктор і К» та баз даних Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків встановлено, що ПП «Віктор і К» у грудні 2021 року фактично не здійснювало постачання насіння соняшника.

З урахуванням зазначеного відповідач просить відмовити у задоволені адміністративного позову.

21.11.2022 року позивачем надано до суду уточнений адміністративний позов, в прохальній частині якого позивач просить, зокрема визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за формою «В4» від 22.08.2022 року №188/32-00-07-01-03-32.

Суд звертає увагу, що у первісному позові позивачем було заявлено вимогу про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за формою «В4» від 22.08.2022 року №183/32-00-07-01-03-32.

При цьому, в матеріалах справи наявна копія податкового повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за формою «В4» від 22.08.2022 року №188/32-00-07-01-03-32.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем допущено описку в прохальній частині позовної заяви у номері оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Тому, суд вважає за необхідне прийняти уточнення позивача та вважати вірним номер податкового повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за формою «В4» від 22.08.2022 року №188/32-00-07-01-03-32.

09.12.2022 року відповідачем надано до суду заперечення на відповідь на відзив, які долучено до матеріалів справи.

Відповідач наголошує на нереальності господарської операції між позивачем та ПП «Росток». Вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення повністю відповідає нормам податкового законодавства, є законним та скасуванню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи й вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Судом встановлено, що ПП «Віктор і К» (код ЄДРПОУ 20651018) зареєстровано у встановлено законодавством порядку, відомості щодо підприємства внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності позивача є: 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів (основний); 10.39 Інші види перероблення та консервування фруктів і овочів; 10.84 Виробництво прянощів і приправ; 10.89 Виробництво інших харчових продуктів; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.63 Оптова торгівля машинами й устаткуванням для добувної промисловості та будівництва; 82.92 Пакування; 96.09 Надання інших індивідуальних послуг; 52.10 Складське господарство; 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 56.30 Обслуговування напоями; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення; 71.20 Технічні випробування та дослідження.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 01.06.2022 року №38 та відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79, пп. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України з урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 року 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Віктор і К» (код ЄДРПОУ 20651018) з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість за січень 2022 року (вх. №9036356435 від 21.02.2022 року) з урахуванням уточнюючого розрахунку (вх. №9051952404 від 10.05.2022 року).

За результатами проведеної перевірки, Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків було складено акт №180/32-00-07-01-02-01/20651018 від 22.07.2022 року.

Під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні у податковій декларації з ПДВ за січень 2022 року з урахуванням уточнюючого розрахунку від 10.05.2022 року №9051952404 від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування, встановлено, що ПП «Віктор і К» допущені порушення вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, ст. 201 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою), що призвело до завищення податкових зобов`язань, нарахованих за нереальними операціями з постачання товарів «покупцю» ТОВ «Орбік Зумкс» (код ЄДРПОУ 43819323) та одночасно не нарахування податкових зобов`язань при постачанні товарів нез`ясованим іншим особам в цій же сумі та не нарахування податкових зобов`язань при отриманні коштів на суму 525422 грн., та у січні 2022 року на суму 841154 грн., що призвело до завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту за грудень 2021 року у розмірі 525422 грн., та заниження податкових зобов`язань податкової декларації з ПДВ за січень 2022 року у розмірі 841154 грн.;

- абз. а) п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст. 198 з урахуванням норм п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою), що призвело до завищення суми податкового кредиту (рядок 17) податкової декларації з ПДВ за січень 2022 року у розмірі 13919 грн.;

- п. 200.1, абз. в) п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою), внаслідок чого завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 1380495 грн.

Судом встановлено, що на підставі акту перевірки №180/32-00-07-01-02-01/20651018 від 22.07.2022 року відповідачем було сформовано податкове повідомлення-рішення, №188/32-00-07-01-03-32 за формою «В4» від 22.08.2022 року про зменшення суми від`ємного значення податку на додану вартість у сумі 13919 грн.

Позивач, не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно підпункту 14.1.165 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податок, платник податку, оподаткування, оподатковуваний прибуток для цілей розділу III цього Кодексу - податок на прибуток підприємств, платник податку на прибуток підприємств, оподаткування податком на прибуток підприємств, прибуток, який підлягає оподаткуванню.

Відповідно до положень підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Для цілей оподаткування вважається, що операція, здійснена з нерезидентами, не має розумної економічної причини (ділової мети), якщо: головною ціллю або однією з головних цілей операції є несплата (неповна сплата) суми податків та/або зменшення обсягу оподатковуваного прибутку платника податків; у зіставних умовах особа не була б готова придбати (продати) такі товари, роботи (послуги), нематеріальні активи, інші предмети господарських операцій, відмінні від товарів, у непов`язаних осіб.

Підпунктами 16.1.2, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 вказаного Кодексу встановлено, що платник податків зобов`язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).

Згідно з пунктом 44.1, 44.2 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

За приписами п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності (підрядники та субпідрядники) можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до положень пункту 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) відповідно до підпункту 191.1.2 пункту 191.1 статті 191 цього Кодексу оператором поштового зв`язку, експрес-перевізником.

У пункті 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 зазначеного Кодексу, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу, При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Інформація, яка міститься в документах первинного обліку, в силу норми частини 2 статті 3 Закону № 996-XIV, є підставою для податкового обліку лише за умови, що вона відповідає дійсності.

Відповідно до частини 1, 2, 5, 7, 8 статі 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.4, 2.5, 2.14, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95 р., (далі - Положення № 88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

За змістом п. 1, 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказ Міністерства фінансів України 31.12.2015 р. № 1307 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 січня 2016 р. за №137/28267, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена в цьому пункті. Податкова накладна та додатки до неї складаються в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

Таким чином, підставою для відображення господарських операцій у податковому обліку є фактичне здійснення таких операцій у межах господарської діяльності та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, які розкривають суть та зміст операцій та відображають їх реальне вчинення. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податкового кредиту.

Суд зазначає, що доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на декларування показників податків.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. За відсутності ж факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

У зв`язку з наведеним, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, суб`єкт підприємницької діяльності повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Відповідно до усталеної судової практики (зокрема, постанова Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 826/11531/14, постанови Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі №2а-19379/11/2670, від 19 листопада 2019 року у справі № 826/487/16) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.

Отже, при оцінці обґрунтованості заявленої податкової вигоди адміністративний суд має оцінити обставини вчинення відповідних господарських операцій в їх сукупності та дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що Приватне підприємство "ВІКТОР І К" в період, що перевірявся відповідачем, мало господарські взаємовідносини з контрагентами, зокрема, ПП "Росток".

Так, з матеріалів справи вбачається, що між Приватним підприємством «Віктор і К» (покупець) та Приватним підприємством «Росток» (постачальник), укладено договір поставки № 06092120 від 06.09.2021 року, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця сільськогосподарську культуру насіння соняшника (товар), а покупець зобов`язується та своєчасно здійснити оплату товару на умовах даного договору.

Відповідно до пункту 2.1 договору поставка товару здійснюється на умовах DDP (склад покупця), відповідно до міжнародних правил «Інкотермс 2010».

Ціна на товар встановлюється в національній волюті України та узгоджується з покупцем на день поставки товару в специфікаціях та/або рахунках (пункт 3.1 договору).

Покупець сплачує за поставлений товар у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника протягом 10 банківських днів з моменту надання постачальником належним чином оформлених оригіналів документів, передбачених п. 2.2, 2.3 договору (пункт 3.2 договору).

Судом встановлено, що Приватним підприємством «Росток» на ім`я Приватного підприємства «Віктор і К» було складено рахунок на оплату №75 від 10.12.2022 року за твар: «насіння соняшнику» у кількості 160 тон на суму 3136000,00 грн., в тому числі ПДВ 385122,81 грн.

Крім того, судом встановлено, що між Приватним підприємством «Росток» та Приватним підприємством «Віктор і К» було складено та підписано видаткову накладну №86 від 26.12.2021 року за товар: «насіння соняшнику» у кількості 22,398 тон на суму 439000,80 грн., в тому числі ПДВ 53912,38 грн., товар перевозився ТОВ «Лідер Агро Транс», про що було складено та підписано товарно-транспортну накладну№77 від 24.12.2021 року.

Відповідно до приписів п. 201. 10. ст. 201 Податкового кодексу України, Приватним підприємством «Росток» на адресу Приватного підприємства «Віктор і К» було складено податкову накладну №11 від 26.12.2021 року на загальну суму поставки 113340 грн., у тому числі ПДВ 13918,98 грн., реєстрація податкової накладної в ЄРПН відповідачем не ставиться під сумнів.

Господарська операція відображена в картці рахунку 631 за січень 2022 року.

Згідно з податковою звітністю та іншою інформацією, видами діяльності контрагента позивача - ПП «Росток» є, зокрема, 01.11 - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур i насіння олійних культур (основний), 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві.

Як пояснює позивач, в подальшому придбану у вищезазначеного контрагента продукцію за договором поставки було перероблено в олію соняшникову, шрот соняшниковий та експортовано для реалізації нерезидентам: QP FOODS UK LTD (Великобританія), MADTRANS SARL (Сенегал), WEIFANG KAIMAX COLTD (Китай), FOODMASTER MENEGMENT INTERNATIONAL TRADE LTD (Ізраїль), LINKONE INGREDIENT SOLUTIONS, LLC (Сполучені Штати Америки), WORLD TREADING BRANDS LTD (Ізраїл), TRANS SELECT SP.Z. 0.0 (Китай), S.A. DACIA - LV (Республіка Молдова), АМС OVERSEAS (FZE) (Оман), SIMPLY SIMPLE FOODS INC. (Канада), ООО "ЛИСНАБЕЛ" (Білорусь), СП ООО "ПАРКЕРПЛАСТ" (Білорусь), ООО "Глобал Агрохим" (Білорусь), ИП "Колдун" (Молдова), про що зазначено у додатку № 9 до акту перевірки та підтверджується міжнародними контрактами, митними деклараціями, рахунками-фактурами, видатковими накладними, товарно-транспортними документами тощо.

Крім того, відповідачем не заперечується той факт, що на підтвердження вищевказаної господарської операції позивачем було надано податкову накладну від ПП «Росток», яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вищезазначені документи надавалися податковому органу під час проведення перевірки, що не заперечується відповідачем.

Відповідно до акту перевірки, відповідачем під час перевірки були дослідженні первинні документи позивача, при цьому, як встановлено судом, відповідач не надав належну оцінку наданим позивачем документам.

Суд зазначає, що оцінка господарських операцій повинна даватись на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов укладення конкретного правочину з обов`язковим врахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства.

Суд зазначає, що наявні у цій справі копії первинних документів, містять усі необхідні реквізити та оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996 та Положенням № 88, тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, та у відповідності до ст. 94 КАС України є належними та допустимими доказами, та є підставою для включення даних по проведеним господарським операціям до податкового обліку платника податку.

При цьому, наявність певних недоліків при заповненні не може свідчити на невідповідність вказаних документів та, за умови наявності інших первинних документів, оформлених у відповідності до приписів Закону № 996-XIV, які підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій, не може бути безумовною підставою для висновків про безпідставність формування позивачем показників податкової звітності за вказаними господарськими операціями.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом-постачальником, крім укладеного договору, також підтверджується первинними документами, оформленими відповідно до вимог податкового законодавства, які містять усі необхідні реквізити та відомості, а також у повній мірі відображають зміст господарських операцій, тоді як відповідачем не було доведено та не було надано жодних належних та достатніх доказів на підтвердження відсутності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, та ґрунтуються на припущеннях.

Щодо посилання відповідача на неподання ПП «Росток» та контрагентами у ланцюгу постачання податкової та іншої звітності, суд зазначає, що факт неподання контрагентом податкової звітності чи відсутності певної інформації в податковій звітності товариства, зокрема щодо наявності найманих працівників, основних засобів тощо сам по собі не може свідчити про відсутність факту здійснення ним господарської діяльності, а лише може бути підставою для висновку щодо допущення останнім порушення вимог законодавства при складанні податкової звітності.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 р. у справі № 817/1422/13-а.

Стосовно посилання відповідача на не подання складських квитанцій, суд зазначає, що вказані документи не є документами первинного бухгалтерського обліку.

Суд звертає увагу, що відсутність вказаних документів не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій, оскільки, вони не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей та послуг.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24 січня 2022 року у справі № 620/3138/19 (адміністративне провадження № К/9901/16220/21, К/9901/16626/21). Крім того, за вимогами законодавства квитанції мають зберігатись у контрагентів.

Щодо посилання контролюючого органу на те, що склади ПП «Росток» не підключені до основного реєстру на загальнодоступному офіційному сайті Державного підприємства "Держреєстри України", суд зазначає наступне.

Статтею 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" № 37-IV визначено, що зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах. При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов`язаний здійснити аналіз його якості. Видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи. Кожна із сторін договору складського зберігання зерна при відвантаженні зерна має право вимагати перевірки його якості. Витрати, пов`язані із проведенням аналізу його якості, несе сторона, що зажадала його перевірки.

Згідно із статтею 1 Закону України від 04.07.2002 р. № 37-IV "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад - суб`єкт підприємництва, що є власником зерносховища і надає фізичним та юридичним особам послуги із зберігання зерна з видачею складських документів на зерно та в передбаченому законом порядку отримав право на здійснення такої діяльності шляхом участі в Гарантійному фонді виконання зобов`язань за складськими документами на зерно.

Згідно статті 25 Закону №37-IV зерновий склад є складом загального користування і зобов`язаний приймати на зберігання зерно від будь-якої особи.

Стаття 26 Закону № 37-IV визначає, що за договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов`язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб`єктом ринку зерна. Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа.

Відповідно до статті 37 Закону № 37-IV зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію.

Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня. Після заповнення обов`язкових реквізитів простого або подвійного складського свідоцтва на зерно, реєстрації їх у реєстрі з присвоєнням порядкового номера заповнений бланк простого або подвійного складського свідоцтва на зерно передається особі, яка здала зерно на зберігання.

Відповідно до ст. 43 Закону №37-IV якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію.

Істотні дані складської квитанції встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1, 2 Порядку випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам, затвердженого постановою КМУ від 11.04.2003 р. № 510, підставою для видачі складських документів на зерно (далі складські документи) є прийняття зерна зерновим складом на зберігання.

Бланки, а також копії складських документів, виданих зерновими складами, зберігаються на складі.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру" від 09.04.2014 року №1193-УІІ, були внесені зміни до Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" та було скасовано статтю 11 "Сертифікація послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки" щодо сертифікації відповідності послуг із зберігання.

Отже, сільськогосподарське підприємство має право зберігати зерно на власних зерносховищах і ніяких дозвільних документів оформлювати не потрібно.

При цьому, відповідно до Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" в реєстрі зерна мають обов`язок зареєструватись тільки зернові склади, які надають фізичним та юридичним особам послуги із зберігання зерна з видачею складських документів на зерно та в передбаченому законом порядку отримали право на здійснення такої діяльності шляхом участі в Гарантійному фонді виконання зобов`язань за складськими документами на зерно. Зберігання зерна на власному складі не потребує реєстрації в реєстрі на офіційному сайті Державного підприємства "Держреєстри України".

З матеріалів справи вбачається, зокрема, товарно-транспортною накладною №77 від 24.12.2021 що транспортування зерна здійснювалось зі складу ПП «Росток» на склад, який належить на праві власності позивачу. Протилежного відповідачем не доведено.

Стосовно посилання відповідача на не подання складських квитанцій, суд зазначає, що вказані документи не є документами первинного бухгалтерського обліку. Суд звертає увагу, що відсутність вказаних документів не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій, оскільки, вони не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей та послуг. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24 січня 2022 року у справі №620/3138/19 (адміністративне провадження № К/9901/16220/21, К/9901/16626/21). Крім того, за вимогами законодавства квитанції мають зберігатись у контрагента.

Доводи податкового органу щодо не надання позивачем під час проведення перевірки сертифікатів якості на товар не можливо взяти до уваги оскільки приписами Закону № 996-ХІV наведені документи не визначено первинними, тобто такими, на підставі яких господарські операції відображаються у бухгалтерській та податковій звітності.

Крім того, суд звертає увагу, що такі документи не створюють наслідків в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, а тому не можуть підтверджувати факт здійснення господарських операцій. У зв`язку з цим не надання таких документів до перевірки жодним чином не впливає на право формування платником податків податкового кредиту.

Верховний суд не одноразово висловлював думку з приводу сертифікатів якості, зокрема у постанові від 11.09.2018 року по справі №804/4787/16, відповідно до якої ВС вказав: "сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містить відомостей про господарську операцію, ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення".

У цій же постанові Верховний суд вказав, що «відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей».

Крім того, транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу або поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже, відсутність у позивача деяких товарно-транспортних накладних або наявність в них певних недоліків не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій.

Аналогічний висновок, викладено у постановах Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі №803/1684/17, від 21 січня 2021 року у справі №813/2204/17, від 24 травня 2019 року у справі №826/7423/16.

Щодо посилання відповідача на відсутність достатньої кількості землі сільськогосподарського призначення - ріллі, для вирощування реалізованої сільськогосподарської продукції, суд зазначає, що контролюючий орган дійшов вищевказаних висновків виключно на підставі інформації наявної в інформаційних базах даних контролюючого органу, що як зазначалось не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Також суд зазначає, що актом перевірки, відповідно до якого контролюючим органом було встановлено залучення контрагентами позивача до вирощування сільськогосподарської продукції інших підприємств.

Суд зазначає, що Податковий кодекс України не встановлює залежність податкового обліку (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов`язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Податковий кодекс України також не зобов`язує платника податків (покупця) перевіряти від яких підприємств та коли отриманий товар, що є предметом договору, платником податків (продавцем).

Наведене правозастосування відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постановах від 01.06.2010 р. у справі №21-573а10, від 31.01.2011 р. у справі №21-47а10, від 31.01.2011 р. у справі №21-42а10, та Верховним Судом у постанові від 14 серпня 2018 року у справі N 820/8206/15, від 28 вересня 2022 року у справі №200/14542/19-а.

У справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. наголошував на індивідуальній юридичній відповідальності за податкові правопорушення.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних і допустимих доказах.

Таким чином, у діях позивача, як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду викладених у постанові від 18.01.2018 р. у справі №2а-44807/09/1670, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних у яких установлена судом.

Позивачем доведено зв`язок зі своєю господарською діяльністю та ділову мету цих операцій, а податковим органом навпаки не доведено умислу та факту фіктивного підприємництва позивача.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснено позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеним контрагентом позивача та правомірності визначення позивачем сум податків, суд погоджується з висновком суд першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що наявний договір та усі необхідні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку складені на їх виконання, виписані з додержанням вимог статті 9 Закону № 996-XIV та п. 2.4 Положення № 88, які є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з його контрагентами та декларування показників.

А отже, відповідачем протиправно було складено спірне податкове повідомлення-рішення.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано суду докази, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не доведено правомірності спірного рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 2481,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №41599 від 23.09.2022 року, яке містяться в матеріалах справи.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Приватного підприємства «Віктор і К» до Східного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків за формою «В4» від 22.08.2022 року № 188/32-00-07-01-03-32.

Стягнути зі Східного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (49600, м. Дніпро, пр. О. Поля, 57, код ЄДРПОУ 43968079) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «Віктор і К» (код ЄДРПОУ 20651018, адреса: 27552, Кіровоградська область, м. Світловодськ, селище міського типу Власівка, вул. Висоцького, будинок, 2) судові витрати, що складаються із суми судового збору у розмірі 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 21.12.2022 року.

Суддя І.О. Лозицька