Постанова

від 16.08.2011 по справі 2а-0870/5575/11

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2011 року 13:35 Справа № 2а-0870/5575/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., при секретарі судового засідання Луговському І.О., за участю представників позивача Кузьміної В.О. (довіреність від 15.07.2011), Гордієнко Д.В. (довіреність від 03.08.2011), Петренка Л.Л. (довіреність від 01.06.2011), Вітер О.В. (довіреність від 01.06.2011), Шевцової О.І. (посвідчення від 10.03.2010), представників відповідача Кваснюк Сандак І.А. (довіреність від 30.05.2011), Шавла Р.О. (довіреність від 01.07.2011), Дядченко Н.Ю. (довіреність від 17.06.2011), Сафронової І.І. (довіреність від 03.08.2011), розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Преса» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя про визнання противними та скасування податкових повідомлень-рішень.

15 липня 2011 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Комунального підприємства «Преса» (далі іменується позивач) до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя (далі іменується відповідач), в якому позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.07.2011 №0003332302 та від 01.07.2011 №0003322302.

Ухвалою суду від 19.07.2011 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 03.08.2011.

03.08.2011 в судове засідання прибули представники позивача, підтримали заявлені позовні вимоги та просять суд задовольнити їх в повному обсязі.

В судове засідання також прибули представники відповідача, подали до суду письмові заперечення на адміністративний позов та просять суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У зв`язку з необхідністю дослідження наданих сторонами по справі доказів судом оголошена перерва в судовому засіданні до 09.08.2001.

09.08.2011 в судове засідання прибули представники сторін та заявили про незмінність своїх правових позицій щодо предмета спору.

Представники позивача в судовому засіданні заявили клопотання про призначення судової експертизи та просили суд надати їм час для підготовки питань, які будуть поставлені на її вирішення.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 16.08.2011.

Ухвалою суду від 16.08.2011 позивачу відмовлено в задоволенні клопотання про призначення судової експертизи.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових та речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 16.08.2011.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно наказу керівника Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя №457 від 24.03.2011, відповідачем проведено планову виїзну перевірку Комунального підприємства «Преса» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх податків та зборів, дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 12.05.2011 №128/23-2/30086485 «Про результати планової виїзної перевірки Комунального підприємства «Преса», код за ЄДРПОУ 30086485, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010» (далі іменується Акт перевірки).

Даним Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; п. 1.15 ст. 1, пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п. 17.2 ст. 17, п. 19.2 ст. 19, пп20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, позивач надав заперечення по Акту перевірки від 12.05.2011 №128/23-2/30086485.

За результатами розгляду заперечень відповідачем призначена позапланова виїзна перевірка, в результаті якої складно акт перевірки від 25.06.2011 №152/23-2/30086485 «Про результати позапланової виїзної перевірки Комунального підприємства «Преса», код за ЄДРПОУ 30086485, з питань з`ясування обставин, які не були дослідженні під час планової виїзної документальної перевірки за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010». Позивач повторно надав заперечення на даний акт, проте результатів розгляду таких заперечень не отримав.

На підставі такого акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 01.07.2011 №0003332302 та від 01.07.2011 №0003322302, які отримані позивачем 07.07.2011.

Податковим повідомленням-рішенням від 01.07.2011 №0003332302 визначено суму податкового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій) з податку на додану вартість на суму 458558,75 грн., у т.ч. 366847 грн. за основним платежем, 91711,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Податковим повідомленням-рішенням від 01.07.2011 №0003322302 визначено суму податкового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій) з податку на прибуток на суму 700623,75 грн., у т.ч. 560499 грн. за основним платежем, 140124,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Гран-М 2006» (код ЄДРПОУ 34640471) укладено Договір №1609/198 від 16.09.2009 (арк.1, том 2) з придбання скретч карт. Щодо даного контрагента відповідачем встановлено: період господарських взаємовідносин 3-4 квартали 2009, січень-травень 2010 року), зазначено, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні на перевезення товару, талони-замовника, дорожні листи; згідно відповіді ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 27.05.201 про неможливість проведення перевірки ТОВ «Гран-М 2006» у зв`язку з тим, що останній не звітує з березня 2010 року, зазначений контрагент знаходиться на відпрацюванні у відділі податкової міліції; 03.06.2010 у ДПІ у Орджонікідзевському районі здійснена виїмка нормативної справи та податкової звітності; 19.05.2010 ТОВ «Гран-М 2006» анульовано свідоцтво платника ПДВ; вид діяльності оптова торгівля непродовольчими товарами; загальна чисельність працюючих на підприємстві 1 особа; згідно додатку К1 основні засоби у т.ч транспортні засоби у постачальника відсутні; відносно засновника ТОВ «Гран-М 2006» порушена кримінальна справа; директор ТОВ «Гран-М 2006» пояснив, що фактично діяльність підприємства здійснювала інша особа, яка від імені товариства укладала угоди та підписувала первинні документи з КП «Преса», довіреність не надавав, за результатами почеркознавчої експертизи встановлено, що підписи на первинних документах здійснені не директором, а іншою особою.

При укладенні договору позивачу були надані копії статутних документів контрагента: статуту «Гран-М 2006», наказу про прийняття на посаду директора ОСОБА_1 , протоколу загальних зборів учасників товариства, довідки ГУС у Запорізькій області, копія свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи. Всі зазначені документи завірені печаткою контрагента.

При здійсненні висновків та посиланні на той факт, що 19.05.2010 анульовано свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Гран-М 2006», відповідачем не досліджено те, що відповідно до документів, які надавалися до перевірки, дата останньої поставки товарів та, відповідно, дата виписування останньої податкової накладної 18.05.2010.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент укладення зазначеного договору, в період строку його виконання та здійснення фактичних господарських операцій між сторонами, контрагент позивача «Гран-М 2006» був зареєстрований як юридична особа та мав статус платника ПДВ.

Судом встановлено, що між позивачем та ПП «Нік-Маркет» (код ЄДРПОУ 35473064) укладений договір №80 від 20.11.2007 (арк. 184, том 1) купівлі-продажу супутніх товарів: папір, папки, олівці, іграшки та інше. Відповідачем встановлені наступні обставини: період господарських відносин: 1-4 квартали 2008 року, зазначено, що у КП «Преса» відсутні товарно-транспортні накладні на перевезення товару, талони-замовника, дорожні листи; відповідно до Акту про неможливість проведення перевірки від 05.05.2011 у з зв`язку з тим, що підприємство має стан ліквідаційна процедура за рішенням суду; загальна чисельність працюючих 1 особа; вид діяльності оптова торгівля санітарно-технічним обладнанням; остання звітність з ПДВ подавалась 29.06.2010, з податку на прибуток 14.09.2009, розрахунок комунального податку 26.01.2011; декларації з ПДВ за березень, серпень, вересень, листопад 2008 року прийняті до відома; згідно додатку К1 основні засоби в т.ч. транспортні засоби відсутні, відсутня інформація про наявність складських приміщень; 19.12.2008 анульоване свідоцтво платника ПДВ.

Позивачу при підписанні договору надані наступні копії статутних документів контрагента: свідоцтво про державну реєстрацію, свідоцтво платника ПДВ, довідка ГУС у Миколаївській області, статут. Всі зазначені документи завірені печаткою контрагента.

Як зазначено в акті перевірки, 19.12.2008 анульоване свідоцтво контрагента платника ПДВ та зазначено, що відповідно до рішення господарського суду Миколаївської області від 08.12.2008 у справі №12/542/08 припинено юридичну особу. Однак, відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень, вищезазначене рішення Господарського суду Миколаївської області оскаржене в апеляційному порядку. Одеський апеляційний адміністративний суд, що розглядав апеляційну скаргу, виніс ухвалу лише 26.01.2010 (справа №12/542/08/5016).

Відповідно до норм процесуального права, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Таким чином, датою припинення юридичної особи є дата проголошення апеляційним судом судового рішення 26.01.2010.

Окрім того, судом встановлено, що датою останньої поставки товару, та, відповідно, датою останньої виписаної податкової накладної є 15.12.2008. Таким чином, на момент укладення зазначеного Договору та в період строку його виконання та здійснення фактичних господарських операцій між сторонами, ПП «Нік-маркет» було зареєстроване як юридична особа та мало статус платника ПДВ.

Між позивачем та ТОВ «Талнах-Юг» (код ЄДРПОУ 35697335) укладено договір №155 від 19.02.2009 (арк. 30, том 2) купівлі-продажу супутніх товарів: канцтоварів, іграшок.

Відповідачем зазначено, що у КП «Преса» відсутні товарно-транспортні накладні на перевезення товару, талони-замовника, дорожні листи; відповідно до Акту від 06.06.2011 про неможливість проведення перевірки, у зв`язку з тим, що контрагент має стан: відсутність підтвердження відомостей, знаходиться на відпрацюванні у відділі податкової міліції; вид діяльності будівництво будівель, монтаж систем опалення; загальна чисельність працюючих 1 особа; згідно додатку К1 основні засоби в т.ч. транспортні засоби відсутні, відсутня інформація про наявність складських приміщень; 28.10.2010 анульоване свідоцтво платника ПДВ; декларації з ПДВ за 2-4 квартали 2009 року не подавалися, декларації з податку на прибуток за 2009 та 2010 роки не надходили.

До договору від 19.02.2009 контрагентом позивачу додано наступні копії статутних документів: свідоцтво про державну реєстрацію, Довідка ГУС в Одеській області, довідка про взяття на облік платника податків, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, статут. Всі зазначені документи завірені печаткою контрагента.

Судом встановлено, що при перевірці первинних документів за період господарських взаємовідносин: 1-2 квартали 2009 року відповідачем не досліджено того факту, що дата останньої поставки товару та, відповідно, дата виписування останньої податкової накладної 04.06.2009.

Між позивачем та ПП «Бєлліні» (код ЄДРПОУ 36920777) був укладений договір №166 від 22.07.2010 (арк. 207, том 1) про купівлю-продаж супутніх товарів: іграшок та канцтоварів.

За період здійснення господарських взаємовідносин: 3-4 квартали 2010 року, відповідачем зазначено, що у КП «Преса» відсутні товарно-транспортні накладні на перевезення товару, талони-замовника, дорожні листи; відповідно до Довідки від 16.06.2011, про виробничі потужності, транспортні засоби відсутні; загальна чисельність працюючих 1 особа.

До договору позивачу були надані наступні копії статутних документів: свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, свідоцтво про державну реєстрацію, довідка ГУС в Одеській області, довідка про взяття на облік платника податків, статуту. Всі зазначені документи завірені печаткою контрагента.

За період здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом: 3-4 квартали 2010 року, податковим органом не зазначається про скасування статусу платника ПДВ. Відповідно до бази даних ДПС ПП «Бєлліні» (36920777) зареєстроване як платник ПДВ з 24.02.2010, щодо платника не надходила інформація про перебування юридичної особи в процесі припинення; набрання законної сили судовим рішенням про припинення юридичної особи, що не пов`язане з банкрутством; про порушення провадження у справі про банкрутство, про визнання юридичної особи банкрутом; державну реєстрацію припинення юридичної особи; відсутність за місцезнаходженням (для платників, щодо яких до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність за місцезнаходженням); не підтвердження відомостей (для платників, щодо яких до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність підтвердження відомостей).

Судом встановлено, що датою останньої поставки товару та, відповідно, виписування податкової накладної є 26.10.2010. Таким чином, на момент укладення зазначеного договору та в період строку його виконання та здійснення фактичних господарських операцій між сторонами, ПП «Бєлліні» було зареєстроване як юридична особа, мало статус платника ПДВ.

Також, судом встановлено, що між позивачем та ПП ОСОБА_2 (іпн. НОМЕР_1 ) були укладені договори №б/н від 26.12.2007, від 31.12.2008 та від 28.12.2009 на перевезення багажу.

За період господарських взаємовідносин: 1 квартал 2008 року 4 квартал 2010 року, відповідачем а акті перевірки зазначено, що наймані працівники у контрагента відсутні; вид діяльності роздрібна торгівля, ремонт, транспортне обслуговування; 27.02.2007 ліцензія на вид діяльності анульована, у зв`язку з чим не мав можливості та належної кваліфікації на здійснення транспортних перевезень; ПП ОСОБА_2 , маючи декілька автотранспортних засобів не нараховував та не сплачував до ДПІ збір за забруднення навколишнього природного середовища; відповідно до пояснень ОСОБА_2 , він здійснював перевезення товарів КП «Преса» власними транспортними засобами та найманими працівниками, при укладенні договорів повідомив та надав КП «Преса» завірені копії ліцензії.

При встановленні спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як і платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції. При цьому, в обов`язковому порядку необхідно з`ясувати можливу обізнаність платника податку щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Дослідивши всі наявні докази, суд прийшов до висновку, що всі зазначені контрагенти, як на момент укладення Договорів, так і в період їх дії та виконання, включаючи день останньої поставки та дату виписування останніх податкових накладних, були зареєстровані як юридичні особи та мали статус платника ПДВ.

Судом встановлено, що під час проведення як планової так і позапланової перевірок відповідачу надавалися всі необхідні документи, які свідчать про наявність, належним чином оформлених договірних відносин, фактичну поставку товарів від зазначених контрагентів, а саме: договори, акти, сертифікати якості та відповідності на придбаний товар, оплата за поставлений товар, документи про оприбуткування на облік підприємства придбаних товарів, про подальший рух придбаних товарів для використання у власній господарській діяльності, що спростовує висновок про безтоварність операцій.

Факт здійснення господарських операцій з поставки товару зазначеними контрагентами встановлений наданими до суду первинними документами.

Відповідачу при проведенні перевірок були надані та досліджувалися перевіряючи ми первинні документи: договори, укладені між КП «Преса» та контрагентами, які відповідають вимогам ЦК України, оформлені належним чином; прибуткові накладні на поставлений товар, оформлені належним чином, довіреності; документи, що підтверджують оплату за поставлений товар; на весь поставлений товар є видаткові накладні та належним чином оформлені податкові накладні; документи, що свідчать про обліковування поставленого товару на склад підприємства; документи, що підтверджують подальший рух матеріальних товарів зі складу на відповідні кіоски для подальшої реалізації з метою використання їх у господарській діяльності підприємства.

Акти перевірок не містять посилань або тверджень про те, що укладені договори не спричиняють реального настання правових наслідків або суперечать моральним засадам суспільства, або порушують публічний порядок, або спрямовані на заволодіння майном держави. Податковим органом не встановлена невідповідність умов договорів чинному законодавству (нікчемність правочинів).

Факт поставки товарів Актами перевірок підтверджується, але при дому, на думку податкового органу, КП «Преса» неправомірно сформувало податковий кредит по поставленим товарам та їх вартість неправомірно включена до валових витрат КП «Преса» у зв`язку з тим, що у зазначених постачальників товарів існують або виникли порушення у сфері оподаткування та сплати податків, зборів та обов`язкових платежів у різних періодах.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 36.5 Податкового кодексу України, погашення зобов`язань платників податків перед бюджетом, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Як вбачається з договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, їх предметом були купівля-продаж супутніх товарів: канцтоварів, іграшок, олівців, скретч карт, паперу, папок та інших товарів. Судом встановлено, що всі вищезазначені договори укладені з метою подальшої реалізації придбаних товарів через власну мережу кіосків з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 Статуту КП «Преса», серед головних цілей та видів діяльності визначено: торгівельна діяльність у сфері оптової, роздрібної торгівлі та громадського харчування щодо реалізації продовольчих та непродовольчих товарів; закупочна, торгово-посередницька, оптова, роздрібна торгівля та інше.

Відповідно до Довідки Головного управління Статистики у Запорізькій області, основними видами діяльності позивача є: 51.47.2 Оптова торгівля папером, картоном, книгами, журналами та канцелярським приладдям; 52.47.0 Роздрібна торгівля книгами, газетами та канцелярськими товарами; 22.21.0 Друкування газет; 22.22.0 Інша поліграфічна діяльність. Придбання супутніх товарів з метою їх подальшої реалізації через власну мережу кіосків з метою отримання прибутку є основною господарською діяльністю КП «Преса».

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1. 32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяв на момент здійснення операцій, визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Судом встановлено, що факт використання придбаного у контрагентів товару у власній господарській діяльності КП «Преса» підтвердження документами: виписки банку, квитанції про оплату, видаткові накладні, довіреності на отримання товару, акти виконаних робіт.

Таким чином, беззаперечним є факт, що всі вищезазначені договори на придбання певних товарів, укладені виключно для придбання товарів з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності позивача.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об`єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України «Про податок на додану вартість».

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 вказаного Закону, податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на ждану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вказаної правової норми та обставин справи можна зробити висновок, що достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв`язку з таким придбанням.

При визначенні податкового кредиту також має враховуватися рівень звичайних цін на такі товари та послуги.

Так, згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов`язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку; д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об`єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписами пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України «Про податок на додану вартість» передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг) це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Як свідчать матеріали справи, на момент складання податкових накладних всі контрагенти позивача зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевіряємий період в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість по всім зазначеним контрагентам на підставі податкових накладних, виписаних такими контрагентами, та сплачені (нараховані) ним, в зв`язку з придбанням товарів.

Судом встановлено, що надані до перевірки та до суду документи є первинним документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та повністю підтверджують факт здійснення операцій і, відповідно, право позивача на включення до податкового кредиту та до складу валових витрат вартості придбаних товарів, що у подальшому були використані при здійсненні господарської діяльності.

Відповідачем по справі не доведено, у чому саме надані первинні фінансово-бухгалтерські документи не відають наведеним вимогам. Усі первинні документи з обліку господарських операцій з контрагентами оформлені належним чином, підписані повноваженими особами та завірені печатками підприємств. Дорожній лист оформлюється перевізником, який експлуатує вантажний автомобіль власний чи орендований і залишається у нього на збережені. Під перевізником мається на увазі юридична чи фізична особа, яка здійснює перевезення товарів автотранспортом на комерційній основі (за плату). При цьому, дорожній лист не зазначений як документ, який засвідчує обсяги поставки чи факт поставки, чи як звітний документ.

Товарно-транспортна накладна є документом (не єдиним), який підтверджує факт поставки товарів, є підставою для відображення в бухгалтерському та податковому обліку підприємства. Всі документи, які засвідчують факт поставки товарів, їх оприбуткування, які оформлені належним чином та є підставою для відображення в податковому в обліку позивачем були надані відповідачу під час проведення перевірки.

Як свідчить Акт перевірки, деякі платники податку контрагенти позивача не звітують до податкових органів, або їх звітність не приймається, проте позивач по справі не повинен нести відповідальність за порушення норм чинного законодавства його контрагентами.

Такі висновки відповідача не підтверджують того факту, що договірні зобов`язання не виконувалися, не поставлявся товар, так як в період здійснення господарських операцій, всі контрагенти були зареєстровані як юридичні особи, мали статус платників ПДВ, поставки та придбання товарів підтверджені первинним документами. При укладенні договорів, позивач здійснював всі залежні від нього заходи перевірки контрагентів на його добросовісності.

Згідно з абз.1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Суд зазначає, що вказана норма Закону містить імперативну норму, тобто у разі, якщо у платника податку списані грошові кошти у якості оплати товару (робіт, послуг) та/або йому відвантажено товари (послуги), однак даний факт не підтверджується податковою накладною, платник податку не має права на декларування податкового кредиту.

Законом України «Про податок на додану вартість» передбачено лише єдиний випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку це відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

При цьому абз. 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами, лише у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Як свідчать матеріали справи позивачем надані як до перевірки, так і до суду податкові накладні та всі без винятку документи у підтвердження оплати товару.

Будь-яких зауважень щодо оформлення податкових накладних та порушень вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» акт перевірки не містить. Не міститяться в акті перевірки й зауваження щодо оплати товару.

Згідно з пп. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку зобов`язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної не включення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. В акті перевірки не зафіксовано порушень з боку позивача наведених положень п. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від`ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час формування спірного податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування) не ставив таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов`язань зі сплати ними сум податку.

Чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов`язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

У чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві. У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Прикладом подібного підходу Верховного Суду України є, зокрема, постанова від 9 вересня 2008 року.

На переконання суду, порушення юридичною особою-контрагентом вимог законодавства про оподаткування не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірності винесення ним оскаржуватих рішень податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 01 липня 2011 року №0003322302 та податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 01 липня 2011 року №0003332302.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Суд оцінивши докази по справі у їх сукупності приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставини встановлені в акті перевірки, не спростовані як докази позивача, так і власно надана інформація.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 11, 17, 94, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Комунального підприємства «Преса» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя про визнання противними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 01 липня 2011 року №0003322302.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 01 липня 2011 року №0003332302.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб`єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п`ятиденного строку з моменту отримання суб`єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.М.Недашківська