Ухвала

від 07.07.2015 по справі 2а-0870/5575/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2015 року м. Київ К/800/33396/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі: Ігнатенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2011 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2014 року

у справі №2а-0870/5575/11

за позовом Комунального підприємства «Преса» (надалі - КП «Преса»)

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя (надалі - ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У липні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом в якому поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.07.2011 року №0003322302 та №0003332302.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2014 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя від 01.07.2011 року №0003322302 та №0003332302.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходили з того, що висновки податкового органу, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є безпідставними. Відповідачем не доведено, у чому саме надані позивачем первинні фінансово-господарські документи не відповідають вимогам законодавства України.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом була проведена планова виїзна перевірка КП «Преса» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2010р., про що було складено акт №128/23-2/30086485 від 12.05.2011 року.

Також, податковим органом була проведена позапланова виїзна перевірка КП «Преса» з питань з'ясування обставин, які не були дослідженні під час планової виїзної документальної перевірки за період з 01.01.2008р. по 31.12.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2010р., про що складено акт №152/23-2/30086485 від 25.06.2011 року.

Під час проведення перевірки, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем: п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 586099,00грн.; п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4,п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого було занижено податок на додану вартість, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 387055,00грн.

За наслідками проведених перевірок ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 01.07.2011 року №0003322302, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 700623,75грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції - 140124,75грн. та №0003332302, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі - 458558,75грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції - 91711,75грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у перевіряємому періоді позивачем було укладено ряд правочинів, зокрема:

- №1609/198 від 16.09.2009р. з ТОВ «Гран-М 2006», щодо придбання скетч карт;

- №80 від 20.11.2007р. з ПП «Нік-Маркет»,щодо купівлі-продажу сукупних товарів;

- №155 від 19.02.2009р. з ТОВ «Талнах-Юг», щодо купівлі-продажу супутніх товарів;

- №166 від 22.07.2010р. з ПП «Бєлліні», щодо купівлі-продажу супутніх товарів;

- №б/н від 26.12.2007, від 31.12.2008р., від 28.12.2009р. з ПП ОСОБА_1, щодо перевезення вантажу.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, під супутніми товарами маються на увазі, зокрема, канцтовари, іграшки, олівці, скетч-карти, папір, папки та інші товари, реалізація яких КП «Преса» через власну мережу кіосків передбачена ст.2 Статуту та Довідкою Головного управління Статистики у Запорізькій області, оскільки придбання зазначених товарів з метою їх подальшої реалізації з метою одержання прибутку є основною господарською діяльністю позивача.

За змістом п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як визначено у п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Також первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з наведених правових норм, можливо зробити висновок, що вони дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів/робіт/послуг та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При розгляді справи судами попередніх інстанції враховано вищезазначені положення податкового законодавства та на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що виконання (реальність) угод укладених позивачем з його контрагентами підтверджується: оформленими належним чином відповідними договорами; прибутковими та видатковими накладними; податковими накладними; документами щодо оплати за поставлений товар, його оприбуткування на склад та подальший рух ТМЦ зі складу до кіосків для подальшої реалізації.

Тобто на момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагентам.

В касаційній скарзі відповідач зазначає, що деякі з контрагентів позивача, у відповідні періоди, не надавали звітів до відповідних податкових органів, їх місцезнаходження не можливо було встановити, у них були анульовані свідоцтва платника податку на додану вартість та ліцензія на здійснення транспортних перевезень.

Разом з тим, під час розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено наступне:

- свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Гран-М 2006» було анульовано19.05.2010р., в той час як господарські операції між ним та позивачем відбувались до зазначеної дати;

- господарським судом Миколаївської області було прийнято рішення від 08.12.2008р. по справі №12/542/08 про припинення юридичної особи ПП «Нік-Маркет», разом з тим, зазначене рішення набрало законної сили лише 26.01.2010р., відповідно до рішення суду апеляційної інстанції по зазначеній справі;

- свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Талнах-Юг» було анульовано 28.10.2010р., в той час як господарські операції позивача з зазначеним суб'єктом господарювання відбувались у І-ІІ кварталах 2009 року;

- господарські взаємовідносини КП «Преса» з ПП «Бєлліні» відбувались у ІІІ-IV кварталах 2010р. Як платник ПДВ зазначений контрагент позивача зареєстрований з 24.02.2010р. Під час укладання правочину ПП «Бєлліні» були надані відповідним чином завірені копії необхідних статутних документів.

- при перевезенні товару ПП ОСОБА_1 використовував власні транспортні засоби та найманих працівників. При укладанні правочинів позивачу були надані належним чином завірені копії ліцензій.

Таким чином, на час отримання податкових накладних від зазначених контрагентів, останні були належним чином зареєстрованими платниками ПДВ.

Подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ контрагентів позивача не призвело до недійсності укладених угод та не позбавило правового значення виданих за цими господарськими операціями податкових накладних, оскільки анулювання свідоцтва здійснювалось значно пізніше. Так само і окремі недоліки первинних документів є свідченням недобросовісності постачальника та не можуть слугувати підставою для притягнення платника податку-покупця до відповідальності.

Отже, оцінюючі зібрані по справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлені обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

Ю.І. Цвіркун