Рішення

від 21.12.2022 по справі 420/11746/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/11746/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2022 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левчук О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Суворовського районного центру зайнятості про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд визнати протиправними та скасувати рішення від 21.03.2022 року про відмову в наданні статусу безробітного ОСОБА_1 і наказу НТ 2203208 від 28.03.2022 року; зобов`язати Одеський обласний центр зайнятості надати ОСОБА_1 статус безробітного в установленому чинним в Україні законодавством порядку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на час подання заяви до центру зайнятості він був тільки власником корпоративних прав ПП «Семікор», а тому йому протиправно відмовлено у наданні статусу безробітного. При цьому, володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом.

Від представника Суворовського районного центру зайнятості надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що на підставі наказу Суворовського районного центру зайнятості від 23.03.2022 № НТ 220321 ОСОБА_1 надано статус безробітного з 21.03.2022, а після відповідних правових дій Центром зайнятості позивачу на підставі приписів пп. 2 п.23, а саме: «Підставами для відмови у наданні статусу безробітного є: встановлення факту зайнятості особи, у тому числі отримання повідомлення від роботодавця про працевлаштування особи відповідно до Порядку 792 було відмовлено у наданні статусу безробітного. 21.03.2022 ОСОБА_2 звернувся до Центру зайнятості із заявою про надання (поновлення) статусу безробітного. На підставі наказу Центру зайнятості від 21.03.2022 № НТ220321 йому надано статус безробітного з 21.03.2022. відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення». Фахівцями Центру зайнятості під час опрацювання наданих ОСОБА_3 документів встановлено, що згідно електронного обміну з ПФУ він був звільнений 30.11.2021 з посади директора ПП «Семікор» згідно ч. 1 ст. 36 Кодексу Закону про працю України за згодою сторін, а відповідно Витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що ОСОБА_2 з 24.05.2010 є засновником ПП «Семікор», керівником та підписантом. Крім того, в Єдиному державному реєстрі відсутні відомості щодо припинення діяльності ПП «Семікор», про що складено Центром зайнятості Акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 28.03.2021 №34. При цьому, до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою відповідно ч. 1 ст. 4 Закон № 5067. Тому, після відповідних правових дій Центром зайнятості наказом Центру зайнятості від 28.03.2022 № НТ220328 на підставі приписів п.п. 2 п. 23 Порядку № 792, ОСОБА_4 було відмовлено у наданні статусу безробітного. При цьому, особи, які проводять підприємницьку діяльність, у тому числі через приватне підприємство, яке нею створюється, відносяться до зайнятого населення і статус безробітного їм може бути наданий за умови пред`явлення до Центру зайнятості доказів реєстрації припинення своєї підприємницької діяльності.

Представником позивача до суду надано відповідь на відзив, в якій представник позивача вказує, що перед зверненням до відповідача про надання статусу безробітного, позивачем, згідно Статуту підприємства, рішенням засновника ПП «СЕМІКОР» від 18.03.2022, було призначено директора ПП «СЕМІКОР». Згідно діючого законодавства, датою призначення директора юридичної особи є дата прийняття рішення про призначення директора (керівника). Тобто, на момент звернення до відповідача, 21.03.22, позивач перебував лише у статусі засновника ПП «СЕМІКОР». На дату проведення розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплат матеріального забезпечення (АКТ №34 від 28.03.2022 року) дані з ЄДРПОУ у відповідача були відсутні, сам акт складений заднім числом та не наданий на ознайомлення та підпис застрахованій особі, що передбачено формою акту 1-ЦЗ і є порушенням ст. 13 ЗУ «Про зайнятість населення» права особи на захист прав у сфері зайнятості населення. Згідно ч.2 ст. 167 ГК України, «володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом», тому посилання відповідача на ст. 42 ГК України, яка визначає підприємництво, та особисті вільні тлумачення норм діючого законодавства та господарської діяльності приватного підприємства є безпідставними, надуманими та некомпетентними.

Представником відповідача до суду надано заперечення, в яких представник відповідача зазначає, що статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Заснування приватною особою унітарного (приватного) підприємства є господарською діяльністю, яка розглядається як підприємницька діяльність цієї особи. Посада засновника підприємства передбачає виконання трудової функції та відповідну оплату праці і може вважатися зайнятістю особи. Отже, особи, які проводять підприємницьку діяльність, у тому числі через приватне підприємство, яке нею створюється, відносяться до зайнятого населення і статус безробітного їм може бути наданий за умови пред`явлення до Центру зайнятості доказів реєстрації припинення своєї підприємницької діяльності. На час звернення до Центру зайнятості діяли положення Постанови КМУ від 06.03.2022 №209 «Деякі питання державної реєстрації в умовах воєнного стану та внесення змін до Постанови КМУ від 28.02.2022 №164», тому позивач мав змогу надати до Центру зайнятості відповідні докази, а всі його міркування з приводу того, що у зв`язку з воєнним станом позивач не мав змоги внести зміни є надуманими і суперечать зазначеним нормам законодавства. Центру зайнятості через Єдиний Державний портал Державного центру зайнятості ЄІАС стало відомо, що в Довіднику ПОУ (СДРС) ПП «Семікор» внесені зміни до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установленому порядку тільки 01.11.2022 відповідно до яких керівник: ОСОБА_5 , а бухгалтер: ОСОБА_1 . Тобто на момент звернення 21.03.2022 до Суворовського районного центру зайнятості Бордюжа С.М. все ж таки був засновником, керівником та підписантом ПП «Семікор», що в свою чергу підтверджує факт зайнятості особи на момент звернення відповідно до чинного законодавства. Крім того щодо відомостей ОСОБА_1 з 01.11.2022 відноситься до зайнятого населення, так як знаходиться на посаді бухгалтера.

Ухвалою суду від 15 вересня 2022 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 18 жовтня 2022 року замінено відповідача по справі № 420/11746/22 з Одеського обласного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 03491435, адреса місцезнаходження: 65007, м. Одеса, вул. Адмірала Лазарева, 10) на Суворовський районний центр зайнятості (код ЄДРПОУ 22500430, адреса місцезнаходження: 65111, м. Одеса, просп. Добровольського, 145-А), розгляд справи розпочато спочатку.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

21 березня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Суворовського районного центру зайнятості із заявою щодо надання статусу безробітного та наказом № НТ220321 ОСОБА_1 надано статус безробітного з 21.03.2022 року (а.с. 86).

28 березня 2022 року Суворовським районним центром зайнятості складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення № 34, яким встановлено ОСОБА_1 звільнений з посади директора ПП «Семікор» 30.11.2021, згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін. Згідно витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також даних ЄІАС встановлено, що гр. ОСОБА_1 являється засновником ПП «Семікор», керівником та підписантом з 24.05.2010. Відомості щодо припинення діяльності ПП «Семікор» у витязі Єдиного державного реєстру відсутні. Отже, на момент реєстрації в Суворовському центрі зайнятості ОСОБА_1 являється засновником, керівником та підписантом ПП «Семікор», який самостійно забезпечує себе роботою, а тому не має права на отримання статусу безробітного, та відповідно на допомогу безробітного (а.с. 88-89)

28 березня 2022 року Суворовським районним центром зайнятості прийнято рішення № НТ220328, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні статусу безробітного відповідно до пп. 2 п. 23 Порядку та визнано недійсним рішення № НТ220321 від 21.03.2022 року (а.с. 87).

Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначає Закон України «Про зайнятість населення».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування; безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи; зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов`язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім`ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб`єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.

Згідно ст. 3 Закону України «Про зайнятість населення» зайнятість населення забезпечується шляхом встановлення відносин, що регламентуються трудовими договорами (контрактами), провадження підприємницької та інших видів діяльності, не заборонених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти та поєднують навчання з роботою.

Згідно ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» статусу зареєстрованого безробітного може набути, зокрема, особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи. Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою (у тому числі поданою засобами електронної ідентифікації) у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування. Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України.

Процедуру реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, філією центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласного, Київського та Севастопольського міського центру зайнятості, а також міським, районним, міськрайонним центром зайнятості державної служби зайнятості (далі - центр зайнятості) визначає Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 р. № 792.

Пунктом 14 Порядку № 792 визначено, що статус безробітного надається особам, які зазначені у частині першій статті 43 Закону України Про зайнятість населення.

Згідно п. 17 Порядку № 792 для надання статусу безробітного особа, яка шукає роботу, подає заяву про надання статусу безробітного (у тому числі засобами електронної ідентифікації) до центру зайнятості, який обирає для обслуговування, пред`являє документи, зазначені в підпункті 1 пункту 4 цього Порядку, а також: трудову книжку (цивільно-правовий договір чи документ, який підтверджує припинення останнього виду зайнятості). Особа, яка втратила трудову книжку, пред`являє дублікат трудової книжки чи довідку архівної установи про прийняття та звільнення з роботи; документ про освіту або його дублікат (за наявності такого документа або дубліката); військово-обліковий документ для осіб, які звільнилися із строкової військової служби. Форма заяви про надання статусу безробітного затверджується Мінекономіки.

Відповідно до п. 22, 23 № 792 рішення про надання статусу безробітного чи відмову у наданні такого статусу приймається центром зайнятості не пізніше сьомого календарного дня з дня подання особою, яка шукає роботу, заяви про надання статусу безробітного. З рішенням про надання (відмову в наданні) статусу безробітного, визначення розміру і строку виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття, відкладення, скорочення тривалості та припинення виплати такого забезпечення особа ознайомлюється під час відвідування кар`єрного радника, про що ставить підпис у відповідному додатку до персональної картки. У разі відмови особи поставити підпис у додатку до персональної картки кар`єрним радником вноситься до неї відповідний запис.

Підставами для відмови у наданні статусу безробітного є, зокрема, встановлення факту зайнятості особи, у тому числі отримання повідомлення від роботодавця про працевлаштування особи.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для відмови у наданні позивачу статусу безробітного слугувало встановлення факту його зайнятості, а саме наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформації про те, що позивач, ОСОБА_1 , є засновником ПП «Семікор», керівником та підписантом.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ПП «Семікор» (код ЄДРПОУ 37136982) станом на 25.05.2022 року ОСОБА_1 був керівником, підписантом та засновником вказаного підприємства (а.с. 90-91).

Тобто, в розумінні приписів чинного законодавства, позивач, ОСОБА_1 , станом на дату звернення до Суворовського районного центру зайнятості із заявою про отримання статусу безробітного був працевлаштований.

При цьому, внесення змін до відомостей про ПП «Семікор» (код ЄДРПОУ 37136982) до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відбулося лише 01.11.2022 року (а.с. 115-116).

Посилання представника позивача на те, що на момент звернення до відповідача, 21.03.22, позивач перебував лише у статусі засновника ПП «СЕМІКОР» та був звільнений з підприємства, суд не приймає до уваги, оскільки запис в трудовій книжці про звільнення позивача з посади директора ПП «СЕМІКОР» не спростовує інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яку має перевіряти відповідач та використовувати при прийнятті рішень.

При цьому, приписами ст. 10 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Також, посилання представника позивача на те, що позивач не мав змоги внести відповідні зміни до Реєстру у зв`язку з введенням воєнного стану, суд не приймає до уваги, оскільки з матеріалів справи вбачається, що запис про звільнення внесений до трудової книжки 30.11.2021 року, тобто до введення воєнного стану, а після введення воєнного стану питання державної реєстрації в умовах воєнного стану були врегульовані постановою КМУ від 06 березня 2022 р. № 209 (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин).

Крім того, доводи представника позивача щодо того, що ОСОБА_1 мав право на отримання статусу безробітного, так як був лише засновником ПП «СЕМІКОР», а володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом, суд також не приймає до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 62 ГК України підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.

Згідно ст. 63 ГК України залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів, зокрема, приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб`єкта господарювання (юридичної особи). Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні. Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який призначається (обирається) засновником (наглядовою радою такого підприємства у разі її утворення), керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об`єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

З матеріалів справи вбачається, що ПП «Семікор» (код ЄДРПОУ 37136982) створене 02.06.2010 року, статутний капітал 1000,00 грн., засновник - ОСОБА_1 , підписант - ОСОБА_1 , основний вид діяльності - 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (а.с. 90-91).

Доказів того, що ПП «Семікор» (код ЄДРПОУ 37136982) створене для некомерційної господарської діяльності та без мети отримання прибутку позивачем суду не надано.

Отже, ОСОБА_1 був єдиним підписантом та єдиним засновником ПП «СЕМІКОР», а тому станом на дату прийняття оскаржуваного рішення, з урахуванням вищевикладеного та приписів ст. 62, 63 ГК України, він не підпадав під категорію безробітного, оскільки діяльність юридичної особи, в якій позивач був єдиним засновником та підписантом, пов`язана із одержанням прибутку.

Таким чином, посилання представника позивача в обґрунтування позовних вимог на ст. 167 ГК України є неспроможними та спростовуються зібраними по справі доказами.

За таких підстав, суд дійшов висновку, приймаючи оскаржуване рішення від 21.03.2022 року про відмову в наданні статусу безробітного ОСОБА_1 та наказ НТ 2203208 від 28.03.2022 року, відповідач, Суворовський районний центр зайнятості, діяв на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 77, 78, 90, 242-246, 250, 255, 257-262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Суворовського районного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 22500430, адреса місцезнаходження: 65111, м. Одеса, просп. Добровольського, 145-А). про визнання протиправними та скасування рішення від 21.03.2022 року про відмову в наданні статусу безробітного ОСОБА_1 і наказу НТ 2203208 від 28.03.2022 року; зобов`язання Одеського обласного центру зайнятості надати ОСОБА_1 статус безробітного в установленому чинним в Україні законодавством порядку, - в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. 295, 297 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.

Суддя О.А. Левчук

.