Постанова

від 22.12.2022 по справі 200/8283/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2022 року справа №200/8283/21

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Геращенко І.В., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 р. у справі № 200/8283/21

(головуючий І інстанції Смагар С.В.) за позовом Приватного акціонерного товариства Виробниче об`єднання Конті до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

У С Т А Н О В И В:

05 липня 2021 року Приватне акціонерне товариство Виробниче об`єднання Конті звернулось до суду з позовом до Бахмутської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, в якому просить суд визнати дії Бахмутської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області протиправними, зобов`язати відповідача вчинити дії щодо відновлення сум переплати з податку на прибуток в інтегрованій картці платника Приватного акціонерного товариства Виробниче об`єднання Конті в сумі 146391,80 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що спір виник у зв`язку із тим, що відповідач в односторонньому порядку в інтегрованій картці платника податків провів списання суми переплати з податку на прибуток (код платежу 851102100000) та зменшив переплату з податкових зобов`язань позивача на суму 146391 грн. 80 коп. При цьому в ІКПП зазначено, що переплату списано з такої підстави: термін виникнення понад 1095 днів. Дата списання 21 грудня 2020 року. При цьому в електронному кабінеті платника відображається запис, що списання відбулось на підставі рішення № 4-502 від 21 грудня 2020 року. Копію такого рішення відповідач не надав. Про списання переплати з податкових зобов`язань з податку на прибуток (код платежу 851102100000) в сумі 146391 грн.80 коп. позивач дізнався 6 січня 2021 року при отриманні витягу з інформаційної системи органів ДПС щодо стану розрахунків з бюджетом та цільовими фондами станом на 6 січня 2021року (рядок 15 витягу колонка 10 позитивне сальдо). Запит щодо отримання витягу направлено позивачем з використанням ПО "М.Е.DОС".

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 р. у справі № 200/8283/21 позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправними дії Головного управління ДПС у Донецькій області щодо списання суми переплати з податку на прибуток та зменшення переплати з податкових зобов`язань Приватного акціонерного товариства Виробниче об`єднання Конті в сумі 146391 грн. 80 коп. в інтегрованій картці платника податків. Зобов`язано Головне управління ДПС у Донецькій області вчинити дії щодо відновлення сум переплати з податку на прибуток в інтегрованій картці платника податків Приватного акціонерного товариства Виробниче об`єднання Конті в сумі 146391 грн. 80 коп.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що у Податкових деклараціях з податку на прибуток позивача за період 2015 рік у додатку ЗП до Декларації відсутнє декларування сум авансових внесків по кодам рядків 16.3 та 16.4.2, а з 2016 по 2019 рік додаток ЗП до Декларації не надавався. Таким чином, сума авансових внесків при виплаті дивідендів у розмірі 146391 грн. 80 коп., яка обліковується в ІКП платника за місцезнаходженням відокремлений підрозділ позивача, не може бути врахована у зменшення майбутніх нарахувань податкових зобов`язань з податку на прибуток, які обліковуються в ІКПП за місцезнаходженням ПРАТ ВО Конті (м. Костянтинівка). Зазначає, що згідно норм діючого законодавства: неможливо зарахувати суми авансових внесків у зменшення нарахованого податкового зобов`язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації з податку на прибуток, головного підприємства ПРАТ ВО Конті; не підлягає поверненню суми авансових внесків з податку на прибуток з виплачених дивідендів на розрахунковий рахунок платнику податків головному підприємству ПРАТ ВО "Конті", або зарахуванню в рахунок погашення грошових зобов`язань з інших податків і зборів; неможливо змінити призначення платежу; сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів є частиною податкового зобов`язання з податку по прибуток та не відображена підприємством у відповідних рядках Декларації та додатків до неї; для надання уточнюючих податкових декларацій з податку на прибуток за цей період часу минув строк для самостійного виправлення та надання уточнюючих Декларацій (норми ст. 50, ст. 102 Податкового кодексу).

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Приватне акціонерне товариство Виробниче об`єднання Конті є юридичною особою, код ЄДРПОУ 25112243, місцезнаходження: 85114, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Інтернаціональна, б. 460, перебуває на обліку ГУ ДПС у Донецькій області, відповідно інформаційних даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що в січні-лютому 2015 року, позивач нарахував і сплатив авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів за місцезнаходженням відокремленого підрозділу Горлівської кондитерської фабрики (м. Горлівка) в сумі 146390 грн. 40 грн. Позивач перебував на обліку як платних окремих податків і зборів за місцезнаходженням свого відокремленого підрозділу: Горлівської кондитерської фабрики в Горлівській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області (Центрально-Міське відділення).

Сума переплати утворилась внаслідок сплати авансових внесків з податку на прибуток і авансових внесків при виплаті дивідендів відповідно до п. 153.3 ст. 153 ПКУ та п. 57.1 ст. 51 ПКУ за місцезнаходженням відокремлених підрозділів (якщо вони розташовані на території іншій, ніж платник), а також за своїм місцезнаходженням.

В січні-лютому 2015 року, позивач нарахував і сплатив авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів за місцезнаходженням відокремленого підрозділу Горлівської кондитерської фабрики (м. Горлівка) в загальній сумі 146391 грн. 80 коп., платіжне доручення № 5071 від 24 лютого 2015 року та платіжне доручення № 4332 від 19 січня 2015 року.

Наявність переплати в зазначеній сумі підтверджено двостороннім актом № 123-20 від 7 квітня 2015 року між позивачем та відповідачем. Спір між сторонами спору про визначення розміру зазначеної суми відсутній.

Судом також встановлено, що в 2017 році позивач неодноразово звертався до відповідача з письмовими заявами щодо визначення статусу цієї переплати. На кожне звернення було отримано відмову, про свідчать заява позивача № 130/6/2 від 7 червня 2017 року про зміну призначення платежу в платіжних дорученнях № 5071 від 24 лютого 2015 року та № 4332 від 19 січня 2015 року, лист відповідача № 581/05-03-07 від 6 липня 2017 року щодо відмови в зміні призначення платежу за заявою № 130/6/2 від 7 червня 2017 року, заява позивача № 130/6/2 від 14 серпня 2017 року про повернення переплати в порядку ст.43 ПК України, лист відповідача № 585/10/05-02-20-02-13-3 від 5 вересня 2017 року щодо відмови в поверненні переплати на підставі п. 57.1-1 статті 57 ПК України.

Судом встановлено, що 21 грудня 2020 року відповідач в односторонньому порядку в інтегрованій картці платника податків провів списання суми переплати з податку на прибуток (код платежу 851102100000) та зменшив переплату з податкових зобов`язань позивача на суму 146391 грн. 80 коп. При цьому в ІКПП зазначено, що переплату списано з такої підстави: термін виникнення понад 1095 днів.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України). Зокрема, цей Кодекс визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 16.1.4. п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За змістом п.36.1 ст.36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Положеннями п.57.1-1 ст.57 ПК України в редакції від 01.01.2017, чинній на час виникнення спірних правовідносин (протягом звітного періоду, за який позивачем подана податкова декларація, щодо якої виник спір) визначено порядок сплати податкового зобов`язання з податку на прибуток при виплаті дивідендів.

Згідно з пп.57.1-1.1 п.57.1-1 ст.57 ПК України у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів платник податку на прибуток - емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 137 цього Кодексу.

Відповідно до пп.57.1-1.2 п.57.1-1 ст.57 ПК України крім випадків, передбачених підпунктом 57.1-1.3 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.

Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Сума попередньо сплачених протягом податкового (звітного) періоду авансових внесків з податку на прибуток під час виплати дивідендів підлягає зарахуванню у зменшення нарахованого податкового зобов`язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за такий податковий (звітний) період. {Абз.4 пп. 57.1-1.2 п. 57.1-1 ст. 57 в редакції Закону № 1797-VIII від 21.12.2016}.

У разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму нарахованого податкового зобов`язання підприємством - емітентом корпоративних прав за такий податковий (звітний) період, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов`язань наступних податкових (звітних) періодів до повного його погашення, а під час отримання від`ємного значення об`єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов`язань майбутніх податкових (звітних) періодів до повного його погашення. {Пп. 57.1-1.2 п. 57.1-1 ст. 57 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016}.

Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів не підлягає поверненню платнику податків або зарахуванню в рахунок погашення грошових зобов`язань з інших податків і зборів (обов`язкових платежів).

З наведеного вбачається, що виникнення у платника податків обов`язку щодо нарахування та внесення до бюджету авансового внеску із податку на прибуток при виплаті дивідендів, передбаченого п.п.57.1-1.2 ст.57 ПК України, законодавець пов`язує із фактом прийняття емітентом корпоративних прав відповідного рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам) та їх виплати.

Згідно з абз. 4, 5 п.п.57.1-1.2 ст.57 ПК України законодавець передбачив для платника податків можливість врахування сум попередньо сплачених авансових внесків у зменшення нарахованого податкового зобов`язання з податку на прибуток як в такому, так і у наступних податкових (звітних) періодах до повного його погашення.

Зокрема, у разі перевищення попередньо сплачених авансових внесків над сумою нарахованого податкового зобов`язання, в тому числі під час отримання від`ємного значення об`єкта оподаткування такого наступного періоду, право платника податків на таке врахування реалізується шляхом перенесення сум такого перевищення у зменшення податкових зобов`язань наступних податкових (звітних) періодів до повного його погашення.

Згідно з положеннями абз.6 п.п.57.1-1.2 ст.57 ПК України права на повернення зазначених сум або зарахування їх в рахунок погашення грошових зобов`язань з інших податків і зборів (обов`язкових платежів) платник податків не має, відтак, єдиним способом використання надмірно сплаченої платником податків суми авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів (суми переплати) є погашення (зменшення) податку на прибуток наступного звітного періоду.

Законодавцем прямо передбачено право платника податків на відображення у податковій звітності залишку невикористаних у рахунок сплати податку на прибуток авансових внесків при виплаті дивідендів.

Крім того, суд зазначає, що строки давності та їх застосування встановлюються статтею 102 ПК України. Загальне правило передбачає такий строк тривалістю 1095 днів. При цьому такий строк застосовується як для контролюючого органу так і для платника податків.

Так, контролюючим органом строк давності застосовується для: проведення перевірок (п. 102.1. ст.102 ПК України); визначення грошового зобов`язання платнику податку (п. 102.1. ст.102 ПК України); стягнення податкового боргу (п. 102.4 ст. 102 ПК України).

В свою чергу, платником податків строк давності застосовується для подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування (п. 102.5 ст. 102 ПК України).

Особливість авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів, в тому, що відповідно до п. 57.1.2. ст. 57 ПК України вони не підлягають поверненню платнику податків або зарахуванню в рахунок погашення грошових зобов`язань з інших податків і зборів (обов`язкових платежів).

Таким чином, позивач не має права подати заяву в порядку ст. 43 ПК України на повернення зайво та/або надмірно сплачених грошових зобов`язань, оскільки наявна пряма норма, яка забороняє повернути суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів. Отже, оскільки суми, сплачені позивачем за платіжними дорученнями: № 4332 від 19 січня 2015 року на суму 73195 грн. 34 коп., № 5071 від 24 лютого 2015 року на суму 73195 грн. 34 коп. мають призначення *;125; НОМЕР_1 ; авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів за результатами 2013 р... до них не може бути застосований строк давності, встановлений в ст. 102 ПК України.

Суд погоджується з доводами позивача, що суми авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів не є ні помилково, ні надміру сплаченими сумами грошових зобов`язань в розумінні пп. 14.1.182 та пп. 14.1.115 ПК України, а тому, і обмежуючі строки у 1095 днів, встановлені у п. 102.5 ПК України, не поширюються на строки врахування цих авансових внесків у зменшення податку на прибуток в майбутньому.

Крім того, в пп. 57.1 1.2. ПКУ прямо передбачено, що у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму нарахованого податкового зобов`язання підприємством - емітентом корпоративних прав за такий податковий (звітний) період, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов`язань наступних податкових (звітних) періодів до повного його погашення, а під час отримання від`ємного значення об`єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов`язань майбутніх податкових (звітних) періодів до повного його погашення. Жодних обмежуючих строків такого перенесення в наступні податкові періоди не було передбачено. Тобто, такі суми переплати можуть бути використані протягом всього періоду роботи підприємства аж до ліквідації. При ліквідації застосовується: 1) норма ст. 97.6. ПК України у разі якщо суми надміру сплачених грошових зобов`язань або суми невідшкодованих податків з відповідного бюджету перевищують суми грошових зобов`язань або податкового боргу перед таким бюджетом, суми перевищення використовуються для погашення грошових зобов`язань або податкового боргу перед іншими бюджетами, а за відсутності таких зобов`язань (боргу) перераховуються у розпорядження такого платника податків; 2)та Порядок проведення заліку надміру сплачених грошових зобов`язань або суми невідшкодованих податків платника податків у разі ліквідації, не пов`язаної з банкрутством (затв. Наказом Мінфіну України від 28.12.2010 N 1674).

З урахуванням викладеного відповідач не мав права проводити в інтегрованій картці платника податків списання суми переплати з податку на прибуток (код платежу 851102100000) та зменшувати переплату з податкових зобов`язань позивача на суму 146391 грн. 80 коп. з підстав спливу терміну 1095 днів.

Крім того, суд зазначає, що до 1 січня 2015 року позивач був платником консолідованого податку на прибуток згідно ст.152 п.4 Податкового кодексу України і здійснювало сплату авансових внесків з податку на прибуток і авансових внесків при виплаті дивідендів відповідно до п. 153.3 ст. 153 ПКУ та п. 57.1 ст. 51 ПКУ.

Норми ПКУ, що діяли до 01.01.2015 року встановлювали:

1) п. 153.3. ст. 153 ПКУ: у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 152 ПКУ, чи ні. Емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 ПКУ, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів. Авансовий внесок із податку, сплачений у зв`язку з нарахуванням/сплатою дивідендів, є невід`ємною частиною податку на прибуток.

2) п. 57.1 ст. 51 ПКУ: на суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток. Якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів, перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення.

3) п. 152.4. ст. 152 ПКУ: платник податку, який має у своєму складі відокремлені підрозділи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, а також за своїм місцезнаходженням. Сума податку на прибуток відокремлених підрозділів за відповідний звітний (податковий) період визначається розрахунково виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми витрат відокремлених підрозділів такого платника податку в загальній сумі витрат цього платника податку. У разі якщо платник податку, який прийняв рішення про сплату консолідованого податку, сплачує авансовий внесок з податку згідно з підпунктом 153.3.2 пункту 153.3 статті 153 ПКУ, такий авансовий внесок сплачується за місцезнаходженням юридичної особи та її відокремлених підрозділів пропорційно питомій вазі суми витрат відокремлених підрозділів, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування відповідно до положень цього розділу, в загальній сумі таких витрат цього платника податку, визначених у останній податковій звітності, поданій таким платником податку.

З 1 січня 2015 року набула чинності нова редакція Податкового кодексу України, зокрема:

1) виключено ст. 152 ПКУ;

2) при цьому включено ст. 57.1 ПКУ, відповідно до якої авансовий внесок розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об`єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов`язання щодо якого погашене. У разі наявності непогашеного грошового зобов`язання авансовий внесок розраховується зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті. Авансовий внесок обчислюється за ставкою, встановленою пунктом 136.1 статті 136 цього Кодексу.

За новими правилами, які набули чинності з 1 січня 2015 року авансовий внесок з податку прибуток при виплаті дивідендів для Позивача мав бути розрахований за ст.57.1 ПКУ наступним чином: рядок 07 податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік, - 648 541 195,00, доля юридичної особи, (колонка А х 9,99962%) - 64 851 655,04, нараховано дивідендів за 2013 рік на користь юридичних осіб - 58 032 277,50, сплачено дивідендів в 2015 році (за 2013 рік) на користь юридичних осіб - 8 000 000,00, сума перевищення - не перевищує, авансовий внесок при виплаті дивідендів (гр.5*18%) 0.

Отже, розмір дивідендів, що підлягали виплаті, не перевищував значення об`єкта оподаткування, грошове зобов`язання щодо якого погашене, за податковий (звітний) 2013 рік, за результатами якого вони виплачувались. А отже, позивач в 2015 році взагалі не був платником грошового зобов`язання з виплати авансового внеску при виплаті дивідендів.

Декларація з податку на прибуток за 2015 рік подавалась позивачем за формою, затвердженою наказом Мінфіну від 20.10.2015 р. № 897 в редакції станом на 29.02.2016 рік (дата подання декларації). Зазначеною формою передбачалось, що суми сплачених авансових внесків при виплаті дивідендів мали зазначатись в додатку ЗП рядок 16.1 (в цьому рядку зазначалась вся сума авансових внесків з податку на прибуток).

Враховуючи вищезазначені зміни в ПКУ щодо розрахунку та сплати авансових внесків при виплаті дивідендів на момент подання декларації роз`яснення податкового органі були відсутні та шляхом отримання усних консультацій рядок 16.3. декларації заповнено не було.

3 лютого 2016 року ГУ ДФС у м. Києві опублікувало лист № 1898/10/26-15-11-02-11 в якому зазначило, що нараховані авансові внески з податку на прибуток за місцезнаходженням відокремленого підрозділу у січні - лютому 2015 року відображаються у рядку 16.1 додатка ЗП до рядка 16 ЗП Податкової декларації з податку на прибуток головного підприємства за 2015 рік та, відповідно, у рядку 16 ЗП Податкової декларації з податку на прибуток головного підприємства за 2015 рік. Згідно з новою формою Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897, податок на прибуток зменшується на суму нарахованого щомісячного авансового внеску з податку на прибуток, зокрема, відповідно до п. 57.1 ст. 57 гл. 4 розд. II та п. 9 підр. 4 розд. XX Кодексу (п. 57.1 ст. 57 розд. II Кодексу у редакції, що діяла до набрання чинності Закону України від 24.12.2015 N 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році").

В травні 2017 року позивач подав уточнюючий розрахунок до декларації з прибутку за 2015 рік. На підставі п. 50.1. ПКУ, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПКУ) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. В новій формі декларації з податку на прибуток, яка діяла на момент подання уточнюючого розрахунку рядок з нарахованих та виплачених дивідендів у звітному періоді зазначався під номером 16.2. (цей рядок необхідно заповнювати на підстав відомостей ряд.6 додатка АВ та ряд.20 декларації).

Ці рядки: 16.2 ЗП (а також ряд. 6 додатка АВ та ряд. 20 Декларації) заповнюються відповідно до норм п.п.57.1.2. ПКУ тобто в разі, якщо сума дивідендів перевищує оподатковуваний прибуток тих періодів за які виплачували дивіденди, в нашому випадку, як зазначалось вище, вони не перевищували оподатковуваний прибуток тих періодів за які були виплачені. Податок на прибуток при виплаті дивідендів був оплачений тільки тому, що виплата здійснювалася в період прийняття змін до ПКУ.

Суд зазначає, що декларації за 2014 2016 рік (за даними яких формувався розрахунок сплачених авансових внесків з податку на прибуток) та уточнюючі розрахунки до них прийняті контролюючим органом без зауважень.

Суд погоджується з доводами позивача на те, що оскільки уточнюючий розрахунок до декларації за 2015 рік подано в травні 2017 року, то строки, встановлені ст. 102 ПКУ для подання нового уточнюючого розрахунку мали б сплинути в травні 2020 року. Але, на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених ст. 102 ПКУ (абзац одинадцятий п. 52-2 підрозд. 10 розд. ХХ Перехідні положення ПКУ).

Враховуючи зазначене, позивач, має право подати уточнюючий розрахунок до раніше поданої податкової звітності після закінчення строку давності, визначеного ст. 102 ПКУ, який припадає на період починаючи з 18 березня 2020 року і по останній календарний день місяця карантину, оскільки строки давності, визначені ст. 102 ПКУ, збільшуються на весь період дії карантину. А отже, право для надання уточнюючих податкових декларацій з податку на прибуток позивачем не втрачено.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 р. у справі № 200/8283/21 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 р. у справі № 200/8283/21 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 22 грудня 2022 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяА.А. Блохін

Судді І.В. Геращенко

І.В. Сіваченко