Рішення

від 12.12.2022 по справі 161/1613/22

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/1613/22

Провадження № 2/161/1733/22

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2022 року місто Луцьк

Луцький міськрайоннийсуд Волинськоїобласті в складі:

головуючого судді Пахолюка А.М.

при секретарі Мельник М.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Право і Закон», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Дробітько Вікторія Вікторівна, ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень із одночасним припиненням права власності на нерухоме майно та усунення перешкод в користуванні майном, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до ТОВ «Компанія «Право і Закон», ТОВ «Фінансова компанія «Єврокредит», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В., ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень із одночасним припиненням права власності на нерухоме майно та усунення перешкод в користуванні майном.

Позовні вимоги,враховуючи відповідьна відзив,заяву проуточнення позовнихвимог,мотивує тим,що 09.07.2008 року між АКБ «Форум» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 0523/08/74/22-СLNv (далі - кредитний договір), відповідно до якого банк надав останньому кредитні кошти у розмірі 70000,00 дол. США, а позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути кредитору суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені договором.

В забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_5 за кредитним договором 09.07.2008 року між нею, ОСОБА_4 , та АКБ «Форум» було укладено Іпотечний договір, за умовами якого, вона передала в іпотеку банку нежиле приміщення, нотаріальна контора /літер А - 2/ загальною площею 24,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (після реконструкції у 2010 році офіс нотаріальної контори, площею 149 кв.м) (далі предмет іпотеки).

26.09.2016 року було проведено електронні торги з реалізації права вимоги за кредитним договором № 0523/08/74/22-CLNv предмету іпотеки, переможцем яких стало ТОВ «ФК «Єврокредит».

На підставі протоколу проведення електронних торгів № 200672 від 26.09.2016 року, щодо реалізації права вимоги за кредитним договором № 0523/08/22-CLNv від 09.07.2008 року та договору про відступлення права вимоги №241-Ф від 05.10.2016 року між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «ФК «Єврокредит» 05.10.2016 року було укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, за умовами якого первісний іпотекодержатель відступив право іпотекодержателя за іпотечним договором.

06.10.2016 року між ТОВ «ФК «Єврокредит» та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір про відступлення права вимоги №07-10/16, за умовами якого, права іпотекодержателя за іпотечним договором щодо предмета іпотеки перейшли до ФОП ОСОБА_3

28.02.2017 року державним реєстратором КП «Волинське обласне БТІ» Яремчуком Г.Я. було прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 34074309 про реєстрацію права власності на належне їй приміщення нотаріальної контори /літер А-2/ загальною площею 149 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 про що 22.02.2017 року в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно був внесений запис про право власності 19242975.

Вказує, що в подальшому договори про відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договором, укладені 06.10.2016 року між ТОВ «ФК «Єврокредит» та ФОП ОСОБА_3 були визнані недійсними згідно рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.01.2019 року, яке набрало законної сили.

Зазначає, що державним реєстратором Копачівської сільської ради Волинської області Данилевич І.Є. право власності ОСОБА_3 скасовано та цим же числом зареєстровано право власності на вищевказаний об`єкт нерухомості за нею.

Однак, у січні 2022 року, зробивши витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виявила, що з 24.12.2021 року власником приміщення нотаріальної контори /літер А-2/ загальною площею 149 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є юридична особа ТОВ «ВіВ» ЛТД (правонаступником якого є ТОВ «Компанія «Право і Закон») на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення нотаріальної контори, що був посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В. від 24.12.2021 року та зареєстрований в реєстрі за №1113.

Вказує, що вона приміщення нотаріальної контори 24.12.2021 року нікому не відчужувала, повторно невідомі особи позбавили її права власності на нерухоме майно.

Вважає такі дії незаконними, з наступних підстав: іпотекодержателем перед укладенням оспорюваного договору купівлі-продажу за 30 днів не було надіслано боржнику ОСОБА_5 та іпотекодавцю ОСОБА_4 письмову вимогу про необхідність виконання зобов`язання за кредитним договором з попередженням про те, що у випадку невиконання такого зобов`язання буде вжито заходи позасудового задоволення вимог кредитора шляхом продажу предмета іпотеки; приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В. не мала повноважень для посвідчення договору купівлі-продажу від 24.12.2021 року, оскільки діяла не в межах свого нотаріального округу, а також, що на день укладення оспорюваного договору в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано обтяження: арешт всього нерухомого майна від 12.01.2021 року та арешт нерухомого майна від 02.11.2010 року, що перешкоджало укладенню даного договору купівлі-продажу та проведення державної реєстрації права власності приватним нотаріусом за ТОВ «ВіВ» ЛТД.

На підставі наведеного, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення нотаріальної контори загальною площею 149,0 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що був посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В. 24.12.2021 року та зареєстрований в реєстрі за №1113; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:62585229 від 24.12.2021 року, яке було прийняте приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В. 24.12.2021 року та зареєстрований в реєстрі за №1113 за ТОВ «ВіВ» ЛТД, правонаступником якого є ТОВ «Компанія «Право і Закон» та одночасно припинити право власності ТОВ «ВіВ» ЛТД, правонаступником якого є ТОВ «Компанія «Право і Закон» на нежитлове приміщення нотаріальної контори загальною площею 149,0 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати ТОВ «ВіВ» ЛТД, правонаступником якого є ТОВ «Компанія «Право і Закон» в особі його директора та інших осіб, які безпідставно користуються приміщенням нотаріальної контори /літер А-2/, загальною площею 149,0 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом звільнення даного приміщення, а також стягнути понесені позивачем судові витрати по справі.

У відзиві на позовну заяву відповідач ТОВ «Фінансова компанія «Єврокредит» вказує, що викладені в позовній заяві твердження позивача не відповідають дійсності, з наступних підстав. Рішенням Луцького міськрайонного суду від 18.05.2010 року за неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором стягнуто з ОСОБА_5 на користь АК Банк «Форум» 38157,80 дол. США та постановлено звернути стягнення на нерухоме майно, яке перебуває в заставі банку нежитлове приміщення нотаріальної контори /літер А-2/ загальною площею 24,8 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_4 . Таким чином, ТОВ «ФК «Єврокредит» після придбання права вимоги та прав за кредитним договором та іпотечним договором як іпотекодержателя, виникло право звернути стягнення на спірне нежитлове приміщення.

Вказує, що на виконання приписів ст.ст. 35, 38 Закону України «Про іпотеку» ТОВ «ФК «Єврокредит» надсилало повідомлення-вимоги на адреси зазначені в кредитному та іпотечному договорах, що є належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Також зазначає, що договір купівлі-продажу укладено між продавцем ТОВ «ФК «Єврокредит», яке зареєстровано в АДРЕСА_2 та ТОВ «ВіВ» ЛТД», як покупець, з іншої сторони то і укладення та посвідчення приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу даного договору за місцем реєстрації продавця відповідає приписам ч. 4 ст. 55 Закону України «Про нотаріат».

Крім того,вважає,що посиланняпозивача нанаявність арештумайна,як напідставу визнаннядоговору купівлі-продажу нежитлового приміщення нотаріальної контори, укладеним між ТОВ «ФК «Єврокредит» та ТОВ «ВіВ» ЛТД» 24.12.2021 року, є неспроможним, оскільки, даний договір укладався в порядку норм Закону України «Про іпотеку» та реєстрації права власності покупця на таке іпотечне майно, а тому наявність арештів предмету іпотеки, зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки, не перешкоджало іпотекодержателю ТОВ «ФК «Єврокредит» звернути стягнення на даний предмет іпотеки в порядку передбаченому ст. 38 Закону України «Про іпотеку» та зареєструвати право власності покупця на це майно. Просив відмовити в задоволенні позову.

У відзиві на позовну заяву відповідач ТОВ «Компанія «Право і Закон» вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення з таких підстав. 24.12.2021 року ТОВ «Компанія «Право і Закон» придбали нежиле приміщення нотаріальної контори, загальною площею 149,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належало на праві власності іпотекодавцю ОСОБА_4 . Вказують, що однією з причин, що спонукав їх укласти цей договір купівлі-продажу, являлось те, що між ТОВ «ВІВ» ЛТД та позивачкою у суді слухались справи, що стосуються даного спору, а саме: рішенням Луцького міськрайонного суду від 05.09.2014 року визнано недійсним свідоцтво про право власності від 15.02.2010 року на нотаріальну контору /літер а-2, а-3/ загальною площею 149 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_1 , видане ОСОБА_4 . Однак, позивач, дане рішення суду не виконала і фактичний захист прав товариства не був здійснений. Просили відмовити в задоволенні позову, також і з тих підстав, що і відповідач ТОВ «Фінансова компанія «Єврокредит».

У письмових поясненнях третя особа ОСОБА_3 вважає позов безпідставним і таким, що не підлягає до задоволення. Вказує, що очевидно позивач зловживає своїми процесуальними правами, оскільки, достовірно знаючи про наявність судових рішень про стягнення з ОСОБА_5 значних сум заборгованості, свідомо не виконують їх, а тому з урахуванням положень ст. 13 ЦК України належить оцінити добросовісність поведінки позивача. Просив відмовити в задоволенні позову.

У письмових поясненнях третя особа приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В. не погоджується з твердженнями позивача та переконана у чіткій відповідності до Закону своїх дій та прийнятих рішень. Вказує, що оскільки, стороною спірного договору купівлі-продажу була юридична особа ТОВ «ФК «Єврокредит», місцем реєстрації якої є АДРЕСА_2 , то укладення і посвідчення договору в м. Полтава відповідає вимогам Закону. Також, зазначає, що надані сторонами договору підтверджуючі документи, а також низки рішень судів між учасниками, не викликали сумнівів щодо законності реєстрації даного договору на підставі Закону України «Про іпотеку». Просила відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 лютого 2022 року відкрито загальне позовне провадження у даній справі та розпочато підготовче провадження у справі.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 травня 2022 року витребувано у приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В. належним чином завірені копії матеріалів нотаріальної справи про укладення договору купівлі-продажу від 24 грудня 2021 року.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 листопада 2022 року замінено відповідача ТОВ «ВіВ» ЛТД його правонаступником ТОВ «Компанія «Право і Закон».

Протокольною ухвалою Луцького міськрайонного суду від 06 грудня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача Ліпкевич І.В. в судовому засіданні позовну заяву, відповідь на відзив, заяву про уточнення позовних вимог підтримав з підстав у них зазначених. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Єврокредит» Кондратюк В.В. в судовому засіданні позов не визнав з підстав наведених у відзиві на позовну заяву. Просив суд, відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача ТОВ «Компанія «Право і Закон» Волков І.М. в дане судове засідання не з`явився, в попередніх судових засіданнях позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні з підстав наведених у відзиві за позовну заяву.

Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав з підстав наведених у письмових поясненнях. Просив суд, відмовити в задоволенні позову.

Третя особа приватний нотаріус Дробітько В.В. до судового засідання подала письмові пояснення в яких просила суд, відмовити в задоволенні позову, у судове засідання не з?явилася.

Третя особа ОСОБА_5 в минулому судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити. У дане судове засідання не з?явився з невідомих суду причин.

Учасники справи, що не з`явилися в судове засідання, завчасно та належним чином повідомлялися судом про день, час та місце розгляду справи.

Суд вважає за можливе провести розгляд справи без учасників справи, що не з`явилися по наявних матеріалах справи.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення.

У відповідності до ч. 1 п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 15, 16ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права. Одним зі способів захисту права та інтересу є, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені ст. 203 ЦК України, ними зокрема є наступні: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судом встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.05.2010 року ухвалено стягнути з ОСОБА_5 в користь АК Банк «Форум» 38157,80 дол. США та постановлено звернути стягнення на нерухоме майно, яке перебуває в заставі банку нежитлове вбудоване приміщення нотаріальної контори /літер А-2/ загальною площею 24,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_4 (а.с. 178-179 том 1).

05.10.2016 року між ПАТ «Банк Форум» (первісний кредитор) та ТОВ «ФК «Єврокредит» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 241-ф, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги до ОСОБА_5 , що належить первісному кредитору на підставі кредитного договору № 0523/08/22-CLNv від 09.07.2008 року, а новий кредитор зобов`язується прийняти зазначене вище право вимоги та перерахувати первісному кредитору кошти в розмірі ціни відступлення (п.1.1 та розділ «Тлумачення термінів» договору). У вказаному договорі сторони визначили, що станом на дату укладення договору загальний розмір заборгованості боржника ОСОБА_5 перед первісним кредитором становить 53068,32 дол. США, з яких: 26251,75 дол. США заборгованість по основній сумі кредиту; 26816,57 дол. США заборгованість по процентам за користування кредитом (п. 1.2 договору).

05.10.2016 року між банком (первісним іпотекодержателем) та ТОВ «ФК «Єврокредит» (новий іпотекодержатель) укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором, відповідно до якого банк відступає, а ТОВ «Фінансова компанія «Єврокредит» набуває прав первісного іпотекодержателя згідно з іпотечним договором, укладеним між АКБ «Форум» та ОСОБА_4 . Зазначений договір був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. та зареєстрований в реєстрі № 1494 (а.с. 20 том 1).

В подальшому, 06 жовтня 2016 року між ТОВ «ФК «Єврокредит» та ОСОБА_3 укладено новий договір про відступлення прав за кредитним договором №07-10/16, відповідно до якого ТОВ «ФК «Єврокредит» відступає, а ОСОБА_3 набуває прав первісного кредитора згідно з кредитним договором № 0523/08/22-CLNv від 09.07.2008 року, укладеним між АКБ «Форум» та ОСОБА_4 .

Того ж дня, між ТОВ «ФК «Єврокредит» та ОСОБА_3 укладено новий договір про відступлення прав за іпотечним договором №07-10/16, відповідно до якого ТОВ «ФК «Єврокредит» відступає, а ОСОБА_3 набуває прав первісного іпотекодержателя згідно з вищевказаним іпотечним договором, укладеним між АКБ «Форум» та ОСОБА_4

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 оспорили зазначені правочини, що були укладені 06 жовтня 2016 року між ТОВ «ФК «Єврокредит» та ОСОБА_3 , у судовому порядку та рішенням Луцького міськрайонного суду від 30 січня 2019 року у справі №161/13889/17, що залишене без змін постановою Верховного Суду від 18 грудня 20109 року, зазначені договори визнані недійсними (а.с. 26-45 том 1).

Оскільки, в силу вимог ч. 1 ст. 217 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, то у даному випадку, юридично чинним у правовідносинах між сторонами являються договори від 05 жовтня 2016 року про відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами, що були укладені між ПАТ «Банк Форум» (первісний кредитор) та ТОВ «ФК «Єврокредит» (новий кредитор).

Відтак, після придбання права вимоги за вищезазначеними договорами у ТОВ «Фінансова компанія «Єврокредит» виникло право звернути стягнення на спірне нежитлове вбудоване приміщення нотаріальної контори в рахунок невиконаних зобов`язань ОСОБА_6 .

Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Єврокредит» (продавець), що є іпотекодержателем за іпотечним договором, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом продажу предмета іпотеки від свого імені, 24.12.2021 року, відповідно до вимог ст. 38 Закону України «Про іпотеку» та п. 5.3 іпотечного договору передав у власність ТОВ «ВіВ» ЛТД (покупець) нежиле приміщення, нотаріальної контори /літер 2-А/, загальною площею 149,0 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 шляхом укладення договору купівлі-продажу (а.с. 12 том 2).

Оспорюваний договір купівлі-продажу від 24.12.2021 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Єврокредит» та ТОВ «ВІВ» ЛТД (правонаступником якого є ТОВ «Компанія «Право і Закон») посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В. за реєстровим номером №1113 (далі договір купівлі-продажу) (а.с. 12 том 2).

Обґрунтовуючи недійсність даного договору купівлі-продажу, позивач посилалася на такі порушення при його укладенні: іпотекодержателем перед укладенням оспорюваного договору купівлі-продажу за 30 днів не було надіслано боржнику ОСОБА_5 та іпотекодавцю ОСОБА_4 письмову вимогу про необхідність виконання зобов`язання за кредитним договором; щодо відсутності запису про поновлення за ТОВ «Фінансова компанія «Єврокредит» прав іпотекодержателя у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та Державному реєстрі іпотек; приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В. не мала повноважень для посвідчення договору купівлі-продажу від 24.12.2021 року, а також, що на день укладення оспорюваного договору в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано обтяження: арешт всього нерухомого майна від 12.01.2021 року та арешт нерухомого майна від 02.11.2010 року.

Однак, суд не погоджується з такими доводами позивача з огляду на таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є: 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

У разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору (частина перша статті 35 Закону України «Про іпотеку»).

У відповідності до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про іпотеку», якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач ТОВ «Фінансова компанія «Єврокредит» надіслало ОСОБА_4 та боржнику ОСОБА_5 вимогу-повідомлення від 11.10.2016 року, в якій була викладена вимога про усунення порушень умов кредитного договору та сплати коштів у тридцятиденний строк, а також попереджено про намір, у разі невиконання такої вимоги, звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцю. Дана вимога була отримана ОСОБА_4 , ОСОБА_5 28.10.2016 року (а.с. 169-171 том 1).

Крім того, відповідач ТОВ«Фінансова компанія «Єврокредит» повторно 07.03.2020 року на адресу боржника та іпотекодавця направив вимогу-повідомлення з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки, що не були отримані останніми (а.с. 172-177 том 1). Зазначена вимога була направлена на адресу іпотекодавця ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , що вказані у кредитному та іпотечному договорі ( АДРЕСА_3 ), що відповідає вимогам п.п.7.6. кредитного договору, п.п.8.7. іпотечного договору.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 29.09.2020 року у справі №757/13243/17, належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також слід вважати таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання.

Відтак, на думку суду, ТОВ «Фінансова компанія «Єврокредит» виконало своє зобов`язання щодо належного надсилання боржнику та іпотекодавцю вимогу про усунення порушення умов кредитного договору, передбачену ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

А тому, посилання позивача на обставини не повідомлення її, як іпотекодавця, не менше як за тридцять днів до укладення договору купівлі-продажу про необхідність усунення порушення кредитного договору та попередження не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються матеріалами справи.

Крім того, позивачу, як стороні у справі №161/13889/17 щодо оспорення договорів від 06 жовтня 2016 року, укладених з ОСОБА_3 , достеменно було відомо про факт укладення аналогічних за змістом договорів між АКБ «Форум» та ТОВ «Фінансова компанія «Єврокредит» від 05 жовтня 2016 року, відповідно до яких відповідач набув прав нового кредитора та іпотекодержателя у правовідносинах з ОСОБА_5 , ОСОБА_4 .

Безпідставними є також доводи позивача та його представника про відсутність запису про поновлення за ТОВ «Фінансова компанія «Єврокредит» прав іпотекодержателя у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та Державному реєстрі іпотек, як на підставу недійсності опорюваного правочину, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Пункт 1 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначає, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі N 911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі N 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі N 916/675/15.

Відповідно до частини другої статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Наведеною нормою законодавець врегулював правову ситуацію, коли відомості, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не відповідають наявним чинним та нескасованим правовстановлюючим документам, на підставі яких проведені реєстраційні дії та які мають пріоритет над записами, що містяться у Державному реєстрі.

Правові висновки щодо статусу відомостей в Державному реєстрі речових прав на нерухоме та необхідності застосування частини другої статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у вирішенні питань, пов`язаних з правом власності на майно, викладені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.02.2018 у справі N 917/553/17, від 03.04.2018 у справі N 922/1645/18., від 24.01.2020 року у справі N 910/10987/18.

Із матеріалів справи вбачається, що в матеріалах нотаріальної справи, що сформована у зв?язку із укладенням оспорюваного позивачем договору, наявні інформаційні витяги щодо реєстрації обтяження за іпотечним договором, копії договорів щодо відступлення прав вимог щодо зобов?язань ОСОБА_5 , ОСОБА_4 за кредитним та іпотечними договорами на користь ТОВ «Фінансова компанія «Єврокредит», копії кредитного та іпотечного договорів (а.с. 184-235 том 1).

Відтак, наявність у державному реєстрі запису в якості іпотекодержателя ОСОБА_3 , а не ТОВ «Фінансова компанія «Єврокредит» в силу вищевикладених вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та судової практики Верховного Суду, не впливала на можливість укладення спірного договору, оскільки, нотаріусу при його укладенні було надано відповідні документи, на підставі яких вносяться відповідні записи ( у даному випадку іпотечний договір 09.07.2008 року та договір про відступлення права вимоги на корить ТОВ «Фінансова компанія «Єврокредит» від 05.10.2016 року), що мають пріоритет над записами, що містяться у Державному реєстрі.

Також, згідно ч. 4 ст. 55 Закону України «Про нотаріат», посвідчення договорів про відчуження, іпотеку житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості здійснюється за місцезнаходженням такого майна або за місцезнаходженням юридичної особи, або за зареєстрованим місцем проживання фізичної особи - сторони відповідного договору.

Судом встановлено, що спірний договір купівлі-продажу укладено між продавцем ТОВ «Фінансова компанія «Єврокредит» та покупцем ТОВ «ВіВ» ЛТД (правонаступником якого є ТОВ «Компанія «Право і Закон») (а.с. 12 том 2). Зареєстрованим місцезнаходженням юридичної особи - продавця є АДРЕСА_4 (а.с. 188 том 1).

Таким чином, оскільки, сторона спірного договору купівлі-продажу, юридична особа продавець ТОВ «Фінансова компанія «Єврокредит» зареєстрована у м. Полтава, то посилання позивача на порушення приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В. вимог ст. 55 Закону України «Про нотаріат» щодо відсутності територіальних повноважень на право посвідчення спірного договору не відповідають дійсності.

Щодо наявності на день укладення оспорюваного договору в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів щодо арешту майна, яке є предметом оспорюваного правочину, а саме: арешту всього нерухомого майна від 12.01.2021 року та арешту нерухомого майна від 02.11.2010 року (а.с. 23-25 том 1), суд зазначає наступне.

За змістом інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається що вказані обтяження (арешти) нерухомого майна ОСОБА_4 , як боржника у виконавчих провадженнях, встановлені відповідними постановами державного виконавця від 17.09.2010 року та 11.01.2021 року.

Із матеріалів справи вбачається, що зазначені виконавчі провадження стосуються вимог АКБ «Форум», як кредитора та іпотекодержателя майна, а відповідно ОСОБА_4 виступає боржником у таких провадженнях (а.с.76 том 2).

Крім того, Верховним Судом у постанові від 14 листопада 2018 року у справі №161/205/17 за участю ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , як учасників справи, надавалася оцінка наявності зазначених арештів на спірне майно та встановлено що, вони накладені на користь кредитора та іпотекодержателя майна (а.с. 84 зворот-85 том 2), яким на момент укладення оспорюваного правочину являвся відповідач ТОВ «Фінансова компанія «Єврокредит».

Відтак, арешт спірного майна при укладенні зазначеного договору був накладений в інтересах кредитора, а не боржників у зобов`язаннях, а тому в силу вимог ст. 15 ЦК України, права ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у цьому випадку не були порушені.

При цьому, суд також враховує усталену практику Великої палати Верховного Суду щодо вказаних правовідносин, зокрема, викладену у постанові від 8 червня 2021 р. у справі N 346/1305/19, N 14-181цс20.

Зокрема, однією з підстав для відмови у державній реєстрації прав є наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно (пункт 6 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон N 1952-IV)).

3 липня 2018 року Верховна Рада України прийняла Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" N 2478-VIII (далі - Закон N 2478-VIII). Згідно з пунктом 10 розділу І цього Закону частину четверту статті 24 Закону N 1952-IV парламент доповнив пунктом 7 про те, що відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі "державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України "Про іпотеку". Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем".

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові зауважує, що іпотекодержатель, зокрема і новий кредитор, який набув прав іпотекодержателя від банку чи іншої фінансової установи, може безперешкодно реалізувати право на задоволення своїх вимог до боржника переважно перед іншими його кредиторами, зокрема, шляхом реєстрації права власності за ним на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку". За змістом зазначеного припису пункту 7 частини четвертої статті 24 Закону N 1952-IV обтяження предмета іпотеки, зареєстровані після державної реєстрації іпотеки за банком або іншою фінансовою установою, не є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержателем та для державної реєстрації за ним (зокрема і за новим кредитором, який набув прав іпотекодержателя від банку чи іншої фінансової установи) права власності на цей об`єкт.

У даному випадку право іпотекодержателя та відповідні обтяження іпотеки були внесені до відповідного реєстру значно раніше, ніж вищезазначені обтяження на підставі постанов органів державної виконавчої служби, а відтак, будь-яких порушень вимог закону з боку приватного нотаріуса Дробітько В.В. при укладенні оспорюваного правочину не вбачається.

Оцінюючи доводи позивача, викладені у позовній заяві та у заяві про уточнення позовних вимог в частині неправомірних дій відповідачів щодо позбавлення її права власності на спірне майно в АДРЕСА_1 , що гарантоване ст. 41 Конституції України, ст.ст. 316, 317 ЦК України, практики ЄСПЛ, суд так вважає за необхідне зазначити наступне.

Суд звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (див. висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі N 910/8357/18).

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

Поручитель, який став солідарним боржником у зв`язку з невиконанням позичальником свого обов`язку у кредитному зобов`язанні, що виникло первинно з його волі та згідно з його бажанням, не є абсолютно вільним в обранні варіантів власної поведінки, його дії не повинні призводити до такого стану, в якому він ставатиме неплатоспроможним перед своїми кредиторами. Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.

Як встановлено судом з матеріалів справи та пояснень учасників справи, протягом тривалого періоду між сторонами існують судові суперечки з приводу виконання судового рішення на користь кредитора та іпотекодержателя АКБ «Форум», в подальшому яким став відповідач ТОВ «Фінансова компанія «Єврокредит», щодо стягнення боргу в сумі 38157,80 доларів США та звернення стягнення на предмет іпотеки приміщення по АДРЕСА_1 (а.с.с 27-71, 76-90 том 2). Незважаючи на чинність судового рішення, зазначений борг не погашений боржниками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по даний час.

Враховуючи зазначені обставини, суд вважає що у даному випадку за сукупності правовідносин, що склалися між сторонами, позивач ОСОБА_4 маючи об`єктивну можливість, не виявляла належної волі, не вчиняла будь-яких зустрічних юридично значимих дій щодо узгодження із кредитором ТОВ «Фінансова компанія «Єврокредит», можливих варіантів щодо погашення боргу повністю чи частково.

Відтак, на думку суду, дії ОСОБА_4 , як боржника, щодо свідомого уникнення від звернення стягнення на майно, що передане нею в іпотеку, слід поставити під сумнів у частині їх добросовісності.

Таким чином, суд вважає, що оспорюваний правочин укладений із дотриманням вимог закону та засад цивільного законодавства, а права позивача щодо майна, що є предметом договору, не були порушені шляхом його укладення та проведення реєстраційних дій щодо реєстрації права власності.

Позовні вимоги в частині скасування рішення про державну реєстрацію права власності на майно за відповідачем ТзОВ «Компанія «Право і Закон» та зобов`язання цього відповідача усунути позивачу перешкоди у користуванні власністю являються похідними від позовної вимоги щодо скасування оспорюваного правочину на підставі якого вчинені реєстраційні дії, а відтак є також необґрунтованими.

Враховуючи зазначені обставини, позовні вимоги не підлягають до задоволення у повному обсязі у зв?язку з їх безпідставністю.

На підставіч.7ст.158ЦПК Українипідлягають такожскасуванню вжитіу данійсправі заходизабезпечення позовузгідно ухвалиЛуцького міськрайонногосуду Волинськоїобласті від21січня 2022року усправі №161/984/22, провадження № 2-з/161/1/22,якою накладено арешт на приміщенням нотаріальної контори (літер А-2) загальною площею 149 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстроване за товариством з обмеженою відповідальністю фірма «ВІВ» ЛТД та заборонено вчинення будь яких дій (в тому числі реєстраційних) щодо приміщенням нотаріальної контори (літер А-2) загальною площею 149 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем слід покласти на останнього.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 77, 78, 81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, на підставі ст.ст. 3, 11-14, 15, 16, 202, 203, 204, 205, 210, 215, 216, 234, 236, 316, 321, 346, 386, 387, 391 Цивільного кодексу України, Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень»,Закону України«Про нотаріат»,суд, -

в и р і ш и в :

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Право і Закон», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Дробітько Вікторія Вікторівна, ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень із одночасним припиненням права власності на нерухоме майно та усунення перешкод в користуванні майном.

Скасувати заходизабезпечення позовувжиті,згідно ухвалиЛуцького міськрайонногосуду Волинськоїобласті від21січня 2022року усправі №161/984/22, провадження № 2-з/161/1/22,якою накладено арешт на приміщенням нотаріальної контори (літер А-2) загальною площею 149 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстроване за товариством з обмеженою відповідальністю фірма «ВІВ» ЛТД та заборонено вчинення будь яких дій (в тому числі реєстраційних) щодо приміщенням нотаріальної контори (літер А-2) загальною площею 149 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Право і Закон», код ЄДПРОУ 20120953, адреса місцезнаходження: 43010, м. Луцьк, вул. Сенатора, 1.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит», код ЄДРПОУ 39924025, адреса місцезнаходження: 36004, м. Полтава, вул. Чураївни, 3/2.

Третя особа ОСОБА_5 , ідентифікаційний номер невідомо, адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .

Третя особа приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Дробітько Вікторія Вікторівна, адреса місцезнаходження: 36000, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 3.

Третя особа ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_5 .

Повне судове рішення складено 22 грудня 2022 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.М. Пахолюк