Ухвала

від 22.12.2022 по справі 640/17546/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/17546/20

УХВАЛА

22 грудня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддяГрибан І.О.

судді:Ключкович В.Ю.

Парінов А.Б.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора в інтересах держави в особі Державної служби геології та надр України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС СЕТ ГЕО» до Державної служби геології та надр України, третя особа: Міністерство енергетики України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

У С Т А Н О В И В:

Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС СЕТ ГЕО» звернулось з позовом до Державної служби геології та надр України, третя особа: Міністерство енергетики України, у якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення у встановленій формі з приводу заяви позивача №ТСГ20/09/19-17 від 20 вересня 2019 року щодо розширення меж раніше наданої у користування площі ділянки надр Вільшанської площі;

- визнати протиправними дії відповідача щодо повернення позивачу заяви №ТСГ20/09/19-17 від 20 вересня 2019 року з доданими до неї документами щодо розширення меж раніше наданої у користування площі ділянки надр;

- зобов`язати відповідача видати наказ про надання позивачу спеціального дозволу на користування надрами Вільшанської площі на підставі заяви щодо розширення меж раніше наданої у користування площі ділянки надр №ТСГ20/09/19-17 від 20 вересня 2019 року;

- зобов`язати відповідача на підставі заяви позивача щодо розширення меж раніше наданої у користування площі ділянки надр №ТСГ20/09/19-17 від 20 вересня 2019 року, видати позивачу спеціальний дозвіл на користування надрами Вільшанської площі на геологічне вивчення нафтогазоносних, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ).

Підставами позову є порушення прав та інтересів позивача внаслідок протиправних дій відповідача щодо повернення позивачу заяви про розширення меж раніше наданої у користування площі ділянки надр.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції рішенням, Офісом Генерального прокурора подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2022 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 3 статті 5 КАС України передбачено, що до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Відповідно до частини другої статті 19 Основного Закону органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з статтею 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

За положеннями частин першої, третьої цієї статті прокурор вправі представляти інтереси громадянина або держави в суді, представництво яких полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких повноважень обґрунтовуються прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Із наведених нормативних положень вбачається, що прокурор як посадова особа державного правоохоронного органу з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій вправі звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави, але не на загальних підставах, право на звернення за судовим захистом яких гарантовано кожному (стаття 55 Конституції України), а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.

Основний Закон та ординарні закони не дають переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак встановлюють оцінні критерії, орієнтири й умови, коли таке представництво є можливим. Здійснювати захист інтересів держави в адміністративному суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Існування інтересу і необхідність його захисту має базуватися на справедливих підставах, які мають бути об`єктивно обґрунтовані (доведені) і переслідувати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не має обмежуватися тільки визначенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов`язує обґрунтовувати існування права на таке представництво або, інакше кажучи, пояснити (показати, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор, а не органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, які мають компетенцію на звернення до суду, але не роблять цього. Знову ж таки, таке обґрунтування повинно основуватися на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію в динаміці, коли суб`єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний сам реалізувати своє право на судовий захист.

Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити й описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а виокремити ті ознаки, за якими його можна віднести до виняткового випадку, повинен зазначити, що відбулося порушення або існує загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Тобто, закон не передбачає право прокурора на представництво інтересів суспільства загалом, у цілому.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) Конституційний Суд України в Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" зазначив, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Аналогічні правові висновки містяться й у постанові Верховного Суду від 08.11.2018 у справі № 826/3492/18.

Крім того, слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 (справа № 826/13768/16) щодо здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді дійшла по суті аналогічних висновків.

Велика Палата Верховного Суду у цьому своєму рішенні також послалася на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, згідно з яким Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зокрема зазначив, що за змістом частини третьої статті 23 Закону № 1697-VІІ прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що наведені вище положення законодавства регламентують порядок та підстави здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді в межах правил участі в судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

З огляду на вищенаведене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та відмінно від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень.

Як вбачається із змісту апеляційної скарги заступника Генерального прокурора, останнім жодним чином не обґрунтовано підстави апеляційного оскарження ухваленого судом першої інстанції рішення, не зазначено причини, що перешкоджали захисту інтересів держави, уповноваженим органом (Державною службою геології та надр України), також апелянтом не доведено бездіяльності компетентного органу (Державна служба геології та надр України), не надано доказів звернення до такого органу щодо захисту інтересів держави та доказів, що таке звернення було проігноровано компетентним органом протягом розумного строку.

Колегія суддів звертає увагу, що саме лише посилання прокурора у позовній заяві або скарзі на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження захисту державних інтересів, не достатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки, за змістом абз. 2 частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

Крім того, колегія суддів наголошує, що в матеріалах справи міститься апеляційна скарга Державної служби геології та надр України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2022, що спростовує доводи заступника Генерального прокурора щодо неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків.

Відтак, зазначене спростовує доводи прокурора про бездіяльність компетентного органу щодо захисту інтересів держави.

Також колегія суддів звертає увагу, що прокурором не подавалася апеляційна скарга в інтересах чи від імені державного органу, який не приймав участі в справі і чиї інтереси порушено оскаржуваним рішенням, а лише заявлено клопотання про участь в якості третьої особи без самостійних вимог Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України.

Таким чином, прокурором при поданні апеляційної скарги не дотримано порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» для здійснення представництва інтересів держави в суді.

Надаючи правову оцінку зазначеним вище обставинам та підставам подання прокурором апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що прокурором не обґрунтовано підстави звернення до суду та не доведено необхідності захисту інтересів держави саме прокурором. Не надано належних доказів, які б підтверджували встановлення прокурором наявності підстав для представництва у відповідності до статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Тобто, апелянтом не підтверджено наявність у нього адміністративної процесуальної дієздатності на звернення до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в інтересах держави, що є підставою для повернення апеляційної скарги, визначеною п.1 ч.4 статті 298 КАС України.

Відповідно до п.7 ч.4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у разі відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Згідно п.1 ч.4 статті 298 КАС України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Таким чином, оскільки вищевказані обставини (відсутність у прокуратури права звертатися до суду з апеляційною скаргою) перешкоджають прийняттю апеляційної скарги до провадження суду апеляційної інстанції, то вказану апеляційну скаргу необхідно було повернути скаржнику. Разом з тим, суд помилково відкрив апеляційне провадження.

У зв`язку з наведеним провадження за апеляційною Офісу Генерального прокурора в інтересах держави в особі Державної служби геології та надр України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС СЕТ ГЕО» до Державної служби геології та надр України, третя особа: Міністерство енергетики України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії підлягає закриттю як помилково відкрите.

Керуючись ст. 293, 299, 321, 325, 328 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Офісу Генерального прокурора в інтересах держави в особі Державної служби геології та надр України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС СЕТ ГЕО» до Державної служби геології та надр України, третя особа: Міністерство енергетики України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - закрити як таке, що помилково відкрите.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:І.О. Грибан

Судді:В.Ю. Ключкович

А.Б. Парінов