Постанова

від 02.11.2022 по справі 757/27226/19-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2022року м. Київ

Справа № 757/27226/19-ц

Провадження: № 22-ц/824/7061/2022

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів Вербової І. М., Нежури В. А.

секретар Івасенко І. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Шейбута Дениса Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 ,

на рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 грудня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Литвинової І.В.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Барселона»до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товаристваз обмеженою відповідальністю «Гесіс СА Київ», Товаристваз обмеженою відповідальністю «Майдан Плаза», ОСОБА_5 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Капітал Девелопмент», ОСОБА_6 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Корнієць Лариса Іванівна, про визнання недійсними договорів застави майнових прав та відступлення прав вимоги, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

у с т а н о в и в:

У травні 2019 року ПАТ «Банк Камбіо» звернулось до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 09.09.2011 року між банком та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 017/2-2011/840 на суму 2 000 000 доларів США зі строком повернення до 29.09.2011 року. 29.12.2010 року між банком та ТОВ «Капітал Девелопмент» укладено договір іпотеки № 3007, предметом якого є нежилі приміщення №№ 1-8 (гупа приміщень № 53) (в літ. А), які заходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та належать іпотекодавцю на праві власності (далі- договір іпотеки № 1). Цього ж дня між банком та ТОВ «Майдан-Плаза» укладено договір іпотеки № 3005, предметом якого є нежилі приміщенні №№ 1-34 (група приміщень № 52)(в літ. А), які заходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та належать іпотекодавцю на праві всланості (далі- договір іпотеки № 2). 27.09.2011 року, 28.09.2012 року, 02.09.2013 року між банком та ОСОБА_2 були укладені додаткові угоди до кредитного договору, якими змінено суму кредиту та дату повернення, зокрема, 3 220 000 доларів США зі строком повернення до 25.08.2014 року. Також, 27.09.2011 року були внесені зміни до договорів іпотеки від 29.12.2010 року, згідно яких іпотека забезпечує повне виконання грошових зобов`язань ТОВ «ГК «Газовий альянс», ОСОБА_6 та ОСОБА_2 22.03.2011 року між банком та ОСОБА_6 укладено договір іпотеки № 804 предметом якого є житловий будинок на плані - літ. А, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 та належить іпотекодавцю на праві власності.

19.08.2014 року правлінням НБУ встановлено особивий режим контролю за діяльністю ПАТ «Банк Комбіо».

01.09.2014 року з метою виведення активів банку між банком та ОСОБА_7 укладено договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги № 017/2-2011/840/1 (право вимоги грошових коштів у розмірі 200 000 доларів США за договором строкового банківського вкладу) (далі- договір застави № 1).

10.09.2014 року з метою виведення активів банку між банком та ОСОБА_4 укладено договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги № 017/2-2011/840/1 (право вимоги грошових коштів у розмірі 100 000 доларів США за договором строкового банківського вкладу) (далі- договір застави № 2).

10.09.2014 року з метою виведення активів банку між банком та ОСОБА_1 укладено договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги (далі- договір застави № 3) (право вимоги грошових коштів у розмірі 474 596,69 доларів США за договором строкового банківського вкладу).

01.09.2014 та 10.09.2014 року звернуто стягнення на предмет застави за договорами застави №№ 1-3.

25.09.2014 року правліням НБУ віднесено ПАТ «Банк Камбіо» до категорії проблемних.

04.12.2014 року правлінням НБУ банк віднесено до категорії неплатоспроможних.

08.05.2015 та 13.05.2015 року припинено іпотеку за догоовровами іпотеки №№ 1,2.

Банк вважав, що укладення додаткових забезпечувальних договорів мало удаваний характер. Укладання договорів застави після прострочення основного зобов`язання та одномоментне звернення стягнення на предмет застави не відповідає сутності та меті забезпечувальних зобов`язань та свідчить про умисне відступлення права вимоги. Як наслідок, розрахунок відбувся у період фактичної відсутності грошових коштів на рахунках банку, про що усім учасникам правовідносин було відомо, механізм розрахунку відбувся у порядку, який не відповідав імперативним вимогам, установленим НБУ. Відсутність дотримання імперативних норм, які регулюють процедуру звернення стягнення на предмет застави підтверджує удаваність такого правочину та протиправність відступлення права вимоги. Належного виконання зобов`язання не відбулось, тобто, повернення виданого кредиту банк не отримав. За наведених обставин банк просив суд: визнати за позивачем право вимоги за кредитним договором № 017/2-2011/840 від 09 вересня 2011 року, укладеним ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_2 , визнати за ПАТ «Банк Камбіо» право іпотеки за договором іпотеки від 29 грудня 2010 року, укладеного між ПАТ «Банк Камбіо» (іпотекодержатель) та ТОВ «Капітал Девелопмент» (іпотекодавець), який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаренко О. С. за № 3007; визнати за ПАТ «Банк Камбіо» право іпотеки за договором іпотеки від 29 грудня 2010 року, укладеного ПАТ «Банк Камбіо» (іпотекодержатель) та ТОВ «Майдан-Плаза» (іпотекодавець), який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаренко О. С. за № 3005; визнати за ПАТ «Банк Камбіо» право іпотеки за договором іпотеки від 22 березня 2011 року, укладеного ПАТ «Банк Камбіо» (іпотекодержатель) та ОСОБА_6 (іпотекодавець), який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського округу Корнієць Л. І. за № 804; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 травня 2015 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Корнієць Л.І., індексний номер рішення: 21273728 щодо реєстрації припинення запису про іпотеку: № 9648955 та індексний номер рішення: 21275908 щодо реєстрації припинення запису про обтяження № 9649774; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 травня 2015 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Корнієць Л. І., індексний номер рішення: 21271484 щодо реєстрації припинення запису про іпотеку: № 9647834 та індексний номер рішення 21269507 щодо реєстрації припинення запису про обтяження: 9646789; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08 травня 2015 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Корнієць Л. І., індексний номер рішення: 21203747 щодо реєстрації припинення запису про іпотеку: № 9615686 та індексний номер рішення: 21203214 щодо реєстрації припинення запису про обтяження: 9615454; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08 травня 2015 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Корнієць Л.І., індексний номер рішення: 21203664 щодо реєстрації припинення запису про іпотеку: № 9615648 та індексний номер рішення: 21202329 щодо реєстрації припинення запису про обтяження № 9615019.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 07 грудня 2021 року позовну заяву ПАТ КБ «Банк Камбіо» про визнання недійсними договорів застави майнових прав та відступлення прав вимоги, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень задоволено.

Визнано за ПАТ КБ «Банк Камбіо» право вимоги за кредитним договором № 017/2-2011/840 від 09 вересня 2011 року, укладеним ПАТ КБ «Банк Камбіо» та ОСОБА_2 .

Визнано за ПАТ КБ «Банк Камбіо» право іпотеки за договором іпотеки від 29 грудня 2010 року, укладеного між ПАТ КБ «Банк Камбіо» та ТОВ «Капітал Девелопмент», який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаренко О.С. за № 3007.

Визнано за ПАТ КБ «Банк Камбіо» право іпотеки за договором іпотеки від 29 грудня 2010 року, укладеного між ПАТ КБ «Банк Камбіо» та ТОВ «Майдан Плаза», який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаренко О.С. за № 3005.

Визнано за ПАТ КБ «Банк Камбіо» право іпотеки за договором іпотеки від 22 березня 2011 року, укладеного між ПАТ КБ «Банк Камбіо» та ОСОБА_6 , який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнієць Л.І. за № 804.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 травня 2015 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Корнієць Л.І., індексний номер рішення: 21273728 щодо реєстрації припинення запису про іпотеку № 9648955 та індексний номер рішення 21275908 щодо реєстрації припинення запису про обтяження № 9649774.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 травня 2015 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Корнієць Л.І., індексний номер рішення: 21271484 щодо реєстрації припинення запису про іпотеку № 9647834 та індексний номер рішення 21269507 щодо реєстрації припинення запису про обтяження № 9646789.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08 травня 2015 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Корнієць Л.І., індексний номер рішення: 21203747 щодо реєстрації припинення запису про іпотеку № 9615686 та індексний номер рішення 21203214 щодо реєстрації припинення запису про обтяження № 9615454.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08 травня 2015 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Корнієць Л.І., індексний номер рішення: 21203664 щодо реєстрації припинення запису про іпотеку № 9615648 та індексний номер рішення 21202329 щодо реєстрації припинення запису про обтяження № 9615019.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ТОВ «Гесіс СА Київ», ТОВ «Майдан Плаза», ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «Банк Камбіо» судовий збір у розмірі 2195,42 грн. з кожного.

Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Шейбут Д.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором відбулось до віднесення ПАТ «Банк Комбіо» до категорії неплатоспроможних та початку ліквідації. У день договірного списання коштів банк не був обмежений здійснювати будь-які банківські операції, передбачені законодавством. Також вважав, що призначення куратора та заборона використовувати прямі кореспондентські рахунки це особливий режим контроль за діяльністю банка, а не захід впливу, а тому не має підстав вважати, що будь-які операції банку на час прийняття постанови Правління НБУ № 510/БТ були обмежені, зупинені чи припинені. Окрім того, постанова НБУ, з огляду на її правову природу, не є актом цивільного законодавства у розумінні положень статті 4 ЦК України, у зв`язку з чим підстав для застосування статтей 203, 215 ЦК України до спірного правочину в контексті невідповідності його зазначеній постанові НБУ як акту законодавства немає. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.06.2020 року у справі № 920/653,18, від 18.05.2021 року у справі № 911/2711/18. Постанова не доводилась до відома вкладників і позичальників, оскільки є банківською таємницею. Наслідком порушення такого акту індивідуальної дії як постанови Правління НБУ може бути лише застосування НБУ до банку-порушника заходів впливу за порушення банківського законодавства відповідно до статті 73 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» та положення про застосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавства, а не нікчемність правочину. Вказане підтверджується висновками Верховного Суду у постановах від 12.08.2018 року у справі № 904/4954/18, від 29.10.2019 року у справі № 911/16477/19, від 29.10.2019 року у справі № 911/16152/19, від 21.07.2020 року у справі № 911/16476/18. Натомість банком не надано доказів на підтвердження того факту, що під час погашення заборгованості ОСОБА_2 уповноваженими особами банку було порушено банківське законодавство. Постановою Правління НБУ від 19.08.2014 року № 510/БТ встановлена заборона використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки та зобов`язано здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у НБУ. Однак, зазначене не вказує на наявність заборон щодо проведення розрахунків за спірними договорами в іноземній валюти, що узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.07.2020 року у справі № 910/16476/18. Також, встановленні постановою НБУ обмеження стосувались виключно транзакцій банку при здійсненні ним міжбанківських переказів в національній валюті. Погашення заборгованості за кредитним договором було проведено в межах одного і того ж самого банку, що не потребує використання кореспондентського рахунку. Вказав і про те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 в результаті виконання договору застави отримали право вимоги до ОСОБА_2 не на підставі договору застави, а у зв`язку з виконання кредитного договору в силу 512 ЦК України. Банк отримав кошти на погашення виданого кредиту, тобто, не поніс майнових збитків, його майнові інтереси не були порушені. Також, кошти, якими було погашено заборгованість ОСОБА_2 , належали ОСОБА_1 на підставі договору банківського вкладу. ОСОБА_8 , який мав частку у статутному капіталі банку, жодного відношення до вказаного банківського вкладу не мав, а тому твердження щодо його переваги є помилковим. Окрім того, з урахуванням дати складання 01.01.2014 року, форма № 670 не може бути беззаперечним доказом доведеності факту істотної участі ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 станом на 01 та 10 вересня 2014 року. Відмітив і про те, що договори застави були укладені до набрання чинності відповідних змін до ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому твердження суду щодо переваг власників істотної участі в банку та неможливості отримати відшкодування ОСОБА_1 є безпідставним. Необґрунтованим є і посилання суду на недотримання вимог ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», оскільки саме банк в даному випадку є обтяжувачем, а відповідачі заставодавцяви (майновим поручителями). Також вказав, що уповноважена особа на ліквідацію банку не наділена правом здійснювати перевірку правочинів, вчинених протягом року, до запровадження тимчасової адміністрації банку. Суд першої інстанції не звернув належної уваги і на те, що банком пропущено строк позовної давності.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 25 травня та 13 червня 2022 відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Грекова Л.В. в інтересах ТОВ «ФК Барселона» зазначила, що дата укладення договорів застави не має принципового значення для встановлення їх нікчемності, оскільки за ч. 2 ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації та/або процедури ліквідації Фонд здійснює перевірку правочинів, вчинених (укладених) банком протягом одного року, а правочинів, вчинених (укладених) банком з пов`язаними особами та/або в інтересах пов`язаних осіб, та/або на їх користь, - протягом трьох років до дня запровадження тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку або процедури ліквідації банку, що якого було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених ч. 2 ст. 77 ЗУ «Про банки та банківську діяльність», на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Матеріалами справи підтверджується, що станом на 01.09.2014 року ОСОБА_4 мав частку у статутному капіталі у розмірі 11 %, ОСОБА_1 є асоційованою з банком особою через свого чоловіка ОСОБА_8 , який має частку у статутному капіталі у розмірі 28 %. В той же час, надання будь-яких переваг ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 перед іншими вкладниками банку не було передбачено внутрішнім положення банку та чинним законодавством. Окрім того, усі ці особи не мали прав на отримання відшкодування своїх вкладів, навіть у розмірі гарантованому Фондом 200 000 грн як пов`язані та асоційовані з банком особи. Надання скаржником правової оцінки постанові НБУ № 510/БТ на її відповідність нормам чинного законодавства не входить до предмету спору, оскільки зустрічного позову про визнання цієї постанови недійсною відповідачами не заявлено. Необізнаність відповідачів з цією постановою не впливає на вирішення спору, оскільки інша сторона оспорюваних правочинів - банк достеменно знав про неї. Просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року замінено позивача у справі за позовом ПАТ КБ «Банк Камбіо» до ОСОБА_2 та інших про визнання недійсними договорів застави майнових прав та відступлення прав вимоги, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, його правонаступником - ТОВ «Барселона».

В судовому засіданні адвокати Шейбут Д.В. та Бойко Г.Є. в інтересах ОСОБА_1 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Адвокат Грекова Л.В. в інтересах ТОВ «Барселона» заперечувала проти апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, 09 вересня 2011 року ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 017/2-2011/840, згідно з п. 1.1. якого банк видав позичальнику суму кредиту у розмірі 2 000 000, 00 доларів США, зістроком повернення - 29 вересня 2011 року (п. 1.2. кредитного договору). Кредит було надано за умови оформлення фінансової поруки ТОВ «Майдан Плаза» та іпотеки від ТОВ «Капітал Девелопмент» та ТОВ «Майдан Плаза» (п. 1.6. кредитного договору).

29 грудня 2010 року (з урахуванням змін від 27 вересня 2011 року за договором №3229), ПАТ «Банк Камбіо» (іпотекодержатель) та ТОВ «Капітал Девелопмент» (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки (нежилі приміщення з № 1 по № 8 (групи приміщень №53) (в літ. А), загальною площею 168, 60 кв м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належать іпотекодавцю на праві власності, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 32335874), який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаренко О. С. за № 3007 та внесено запис про іпотеку № 9648955 від 29 грудня 2010 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер іпотеки: 10683047 від 29 грудня 2010 року (відомості про реєстрацію до 01 січня 2013 року).

29 грудня 2010 року (з урахуванням змін від 27 вересня 2011 року за договором №3228), між банком (іпотекодержатель) та ТОВ «Майдан-Плаза» (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки (нежилі приміщення з № 1 по № 34 (групи приміщень № 52) (в літ. А), загальною площею 535, 00 кв м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належать іпотекодавцю на праві власності, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 32336136), який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаренко О. С. за № 3005 та внесено запис про іпотеку № 9647834 від 29 грудня 2010 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер іпотеки: 10683082 від 29 грудня 2010 року (відомості про реєстрацію до 01 січня 2013 року).

22 березня 2011 року (з урахуванням змін від 16 січня 2012 року за договором №153), між банком (іпотекодержатель) та ОСОБА_6 (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки (житловий будинок на плані - літера «А», загальною площею 454, 20 кв м, крім того, споруди №№ 1, 3, 4 та земельна ділянка загальною площею 0,0730 га, кадастровий номер: 8000000000:82:079:0029, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та належать іпотекодавцю на праві власності, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 31716424), який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнієць Л. І. за № 804 та внесено запис про іпотеку № 9615686 від 23 березня 2011 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер іпотеки: 10979330 від 23 березня 2011 року (відомості про реєстрацію до 01 січня 2013 року).

27 вересня 2011 року ПАТ «Банк Камбіо» та боржником укладено додаткову угоду до кредитного договору, згідно з якою суму кредиту змінено на 4 000 000, 00 доларів США, із строком повернення кредиту - 28 вересня 2012 року.

28 вересня 2012 року ПАТ «Банк Камбіо» та боржником укладено додаткову угоду до кредитного договору, згідно з якою суму кредиту змінено на 3 220 000, 00 доларів США, із строком повернення кредиту - 02 вересня 2013 року.

02 вересня 2013 року між банком та боржником укладено додаткову угоду до кредитного договору, згідно з якою суму кредиту змінено на 3 220 000, 00 доларів США, із строком повернення кредиту - 25 серпня 2014 року.

19 серпня 2014 року Правлінням Національного банку України видано постанову № 510/БТ «Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ «Банк Камбіо» шляхом призначення куратора» і заборонено банку використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки; зобов`язано банк здійснювати розрахунки у національній валюті виключно через кореспондентський рахунок № НОМЕР_1 , який відкритий в Національному банку України.

01 вересня 2014 року ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_7 укладено договір застави № 017/2-2011/840/1 майнових прав та відступлення прав вимоги, предметом якої є право вимоги грошових коштів у розмірі 200 000, 00 доларів США за договором строкового банківського вкладу у ПАТ «Банк Камбіо».

10 вересня 2014 року ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_4 укладено договір застави № 017/2-2011/840/1 майнових прав та відступлення прав вимоги, предметом якої є право вимоги грошових коштів у розмірі 100 000, 00 доларів США за договором строкового банківського вкладу у ПАТ «Банк Камбіо».

10 вересня 2014 року між ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_1 було укладено договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги, предметом якої є право вимоги грошових коштів у розмірі 474 596, 69 доларів США за договором строкового банківського вкладу у ПАТ «Банк Камбіо».

01 вересня 2014 року звернуто стягнення на предмет застави за договором застави від 01 вересня 2014 року у сумі 187 517, 14 доларів США.

10 вересня 2014 року звернуто стягнення на предмет застави за договором застави від 10 вересня 2014 року у сумі 100 000 доларів США.

09 вересня 2014 року звернуто стягнення на предмет застави за договором застави від 10 вересня 2014 року у сумі 474 596, 69 доларів США.

25 вересня 2014 року Правлінням НБУвидано Постанову за № 603/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Камбіо» до категорії проблемних».

04 грудня 2014 року Правлінням НБУвидано Постанову № 782 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» до категорії неплатоспроможних».

На виконання вказаної постанови НБУ виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі за текстом Фонд) прийнято рішення від 04 грудня 2014 року за № 140 «Про затвердження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Камбіо», яким, починаючи з 05 грудня 2014 року, в ПАТ «Банк Камбіо» запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Банк Камбіо».

Постановою Правління НБУ № 603/БТ від 25 вересня 2014 року установлено, що ПАТ «Банк Камбіо» мав високий ризик ліквідності та неспроможний своєчасно виконувати зобов`язання перед клієнтами/кредиторами, його діяльність не відповідає вимогам нормативно-правових актів Національного банку України (як установлений факт).

Відповідно до постанови Правління НБУ № 144 від 27 лютого 2015 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ «Банк Камбіо», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року за № 46 «Про початок ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» та признання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» та призначення уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Додусенка В. І. строком на 1 рік з 02 березня 2015 року по 01 березня 2016 року включно.

08 травня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнієць Л. І вчинено реєстраційну дію щодо внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення іпотеки, номер запису № 9615686, яку було зареєстровано на підставі договору іпотеки, зареєстрований за № 804, індексний номер рішення: 21203747 від 08 травня 2015 року.

13 травня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнієць Л. І., вчинено реєстраційну дію щодо внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення іпотеки, номер запису: 9648955, яка були зареєстрована на підставі договору іпотеки, зареєстрованого за № 3007, індексний номер рішення: 21273728 від 13 травня 2015 року та номер запису: 9647834, які були зареєстровані на підставі договору іпотеки, зареєстрований за № 3005, індексний номер рішення: 21271484 від 13 травня 2015 року.

На підставі п. 2 ч. 5 ст. 12. ч. 1 ст. 35. ч. 5 ст. 44, ч. 3 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 22 лютого 2016 року за № 212 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» на два роки до 01 березня 2018 року включно.

01 лютого 2018 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 304 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» строком на один рік з 02 березня 2018 року до 01 березня 2019 року включно.

29 березня 2018 року, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 900, згідно з яким змінено уповноважену особу Фонду, якій делеговано повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Камбіо» та відповідно до якого повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Камбіо» надано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Северину Ю. П. на строк з 30 березня 2018 року до 01 березня 2019 року включно.

16 липня 2018 року видано наказ № 108, яким було створено комісію для підготовки, аналізу та узагальнення аналітичної інформації щодо правочинів укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, які можуть містити ознаки нікчемності.

18 липня 2018 року видано наказ № 109, згідно з яким затверджено Акт комісії з перевірки правочинів на предмет нікчемності від 18 липня 2018 року.

Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було здійснено перевірку діяльності банку на предмет доведення останнього до неплатоспроможності та вчинення інших правопорушень, у ході якої було встановлено такі факти:

- аналіз балансових даних ПАТ «Банк Камбіо» за рік до введення тимчасової адміністрації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб свідчить про активне згортання балансу Банку протягом серпня-вересня 2014 pоку, валюта якого за період з 01 вересня 2014 року до 01 жовтня 2014 року зменшилась з 2 535, 7 млн грн до 1 505, 4 млн грн (на 1 030, 3 млн грн або 41 %) у тому числі за рахунок кредитів юридичних та фізичних осіб більш ніж на 889 млн грн;

- починаючи з вересня 2014 року зобов`язання клієнтів банку (усього 148 кредитів юридичних та фізичних осіб) закривались коштами клієнтів банку, що розміщувались на депозитних та поточних рахунках 67-ми фізичних та 5-ти юридичних осіб, які прямо чи опосередковано пов`язані з банком;

- після проведення керівниками банку та пов`язаних з ними особами (за їх усвідомленою участю), з під застави за кредитними операціями було виведено високоліквідне майно (нерухомість, майнові права та грошові кошти, транспортні засоби, тощо);

- за умови відмови кредиторів банку від проведення таких «взаємозаліків», кошти депозитних та поточних рахунків пов`язаних з банком осіб було включено до кредиторських вимог банку та виставлено у чергу для їх відшкодування у рамках чинного законодавства, а заставне майно увійшло б до заставної маси, чим зменшило б навантаження по відшкодуванню коштів на Фонд гарантування та державу в його особі, забезпечило б виконання банку своїх зобов`язань пропорційно між усіма його вкладниками, а не їх привілейованої частини;

18 липня 2018 року проведено засідання Малого комітету з управління активами ПАТ «Банк Камбіо».

18 липня 2018 року видано наказ № 109, згідно з яким затверджено акт комісії з перевірки правочинів на предмет нікчемності від 18 липня 2018 pоку, згідно якого виявлено ознаки нікчемності, у тому числі, у таких договорах:

- договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги № 017/2-2011/840/1 від 10 вересня 2014 року, укладений між ПАТ «БАНК «КАМБІО» та фізичною особою ОСОБА_4 ;

- договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги № 017/2-2011/840/1 від 01 вересня 2014 року, укладений між ПАТ «БАНК «КАМБІО» та фізичною особою ОСОБА_7 ;

- договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги від 10 вересня 2014 року, укладений між ПАТ «БАНК «КАМБІО» та фізичною особою ОСОБА_1

14 лютого 2019 року виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 350 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «БАНК КАМБІО» строком на один рік з 02 березня 2019 року до 01 березня 2020 року включно.

Згідно з відомостями форми № 670 банку, власниками істотної участі ПАТ «Банк Камбіо» станом на 01 січня 2014 року: ОСОБА_9 (24, 52 % у статутному капіталі), ОСОБА_10 (28, 17 % у статутному капіталі); ОСОБА_4 (11, 31 % у статутному капіталі), ОСОБА_8 (28, 17% у статутному капіталі).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що станом на 01 січня 2014 року ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 є власниками істотної частки у статутному капіталі ПАТ «Банк Камбіо». Право вимоги за кредитним договором було відступлено на користь пов`язаних із банком осіб (інсайдерів), яким було відомо про фінансовий стан банку та установлені обмеження у його діяльності. Отже, власникам істотної участі ПАТ «Банк Камбіо» ОСОБА_4 (11, 31%), ОСОБА_8 (28,17%), як окремим кредиторам було надано переваги (пільги), прямо не встановлені для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Уповноважені особи банку, після прийняття Постанови Правління НБУ № 510/БТ та установлення низьких показників ліквідності, що є передумовою імовірного визнання банку проблемним та неплатоспроможним, звернулись до частини вкладників (кредиторів банку) та боржників (згідно з кредитними договорами) з пропозицією надання їм пільги у вигляді уникнення черговості задоволення власних вимог як кредиторів банку.Способом виведення активів банку було укладення договорів застави/поруки з вкладниками банку та відступлення права вимоги за кредитними та іпотечними договорами. Одномоментність укладення договорів застави (10 вересня 2014 року) та його виконання (11 вересня 2014 року), прострочення виконання зобов`язання на момент укладення договорів застави, свідчить про те, що дії уповноважених осіб банку, поручителів та боржника мали на меті не додаткове забезпечення кредитного зобов`язання, а безпосереднє відступлення права вимоги за кредитним договором. Перевага, яку отримали поручителі за результатом укладення договорів застави, полягає у тому, що останні отримали право вимоги за кредитним договором до відповідача ОСОБА_2 . Водночас, згідно з постановою Правління НБУ № 603/БТ від 25 вересня 2014 року, ПАТ «Банк Камбіо» мав високий ризик ліквідності та був неспроможний своєчасно виконувати зобов`язання перед клієнтами/кредиторами, його діяльність не відповідала вимогам нормативно-правових актів Національного банку України.Також, при зверненні стягнення не було дотримано процедури, встановленої Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Нормативно-правовим актом, який регулює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулює відносини між ФГВФО, банками, Національним банком України, визначає повноваження та функції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до частини першої статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Виконавча дирекція ФГВФО не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників ФГВФО уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Уповноважена особа ФГВФО повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи ФГВФО доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно (частина третя статті 34 цього Закону).

Згідно з частиною п`ятою статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації Фонд гарантування вкладів фізичних осіб має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

У силу частини першої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури виведення ФГВФО банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту)). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

При цьому, уповноважена особа ФГВФО діє від імені банку в межах повноважень Фонду (частина третя статті 37 цього Закону).

Частиною 2 ст.38 Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації та/або процедури ліквідації Фонд здійснює перевірку правочинів, вчинених (укладених) банком протягом одного року, а правочинів, вчинених (укладених) банком з пов`язаними особами та/або в інтересах пов`язаних осіб, та/або на їх користь, - протягом трьох років до дня запровадження тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку або процедури ліквідації банку, щодо якого було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених ч.2 ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

За змістом ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, правочини неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Відповідно до ч.4 ст.38 Закон №4452-VI Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у ч. 2 ст. 38 Закону про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів щодо витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

При виявленні нікчемних правочинів Фонд не наділений повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не певного наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб») незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий відповідний наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін відповідно до закону.

Отже, Фонд самостійно не може застосовувати наслідки недійсності нікчемних правочинів. У разі виявлення нікчемних правочинів Фонд зобов`язаний вчинити дії щодо застосування наслідків недійсності - звернутися до суду з відповідним позовом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15 (провадження № 11-104апп18)).

Відповідно до частини першої ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти у розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000, 00 грн. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Відповідно до пункту 4, 6 частини четвертої ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд не відшкодовує кошти: розміщені на вклад у банку особою, яка є пов`язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», протягом року до дня прийняття такого рішення); розміщені на вклад власником істотної участі банку.

Згідно з ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних права та обов`язків.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, другою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Такий правочин не створює ніяких юридичних наслідків крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч.1 ст.216 ЦК України). Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України, в разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У даній справі позивач як на правову підставу нікчемності правочинів посилався на те, що при укладенні банком таких правочинів власникам істотної участі ПАТ КБ «Камбіо» як окремим кредиторам надано переваги (пільги), прямо не встановлені для них законодавством чи внутрішніми документами банку, право вимоги за кредитним договором було відступлено на користь пов`язаних з банком осіб (інсайдерів), яким було відомо про фінансовий стан банку та установлені обмеження у його діяльності, банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

Заперечуючи нікчемність договорів застави від 10.09.2014 року, скаржник посилався на те, що такі договори укладені до віднесення банку до проблемних згідно постанови НБУ №603/БТ від 25.09.2014 року, а тому відсутні підстави вважати їх нікчемними.

Однак, колегія суддів не приймає до уваги такі доводи апеляційної скарги, оскільки, як зазначено вище, згідно ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації та/або процедури ліквідації Фонд здійснює перевірку правочинів, вчинених (укладених) банком протягом одного року, а правочинів, вчинених (укладених) банком з пов`язаними особами та/або в інтересах пов`язаних осіб, та/або на їх користь, - протягом трьох років до дня запровадження тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку або процедури ліквідації банку, щодо якого було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених ч.2 ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Отже, для встановлення ознак нікчемності договорів застави не має принципового значення дата їх укладення.

Встановивши, що власниками істотної участі ПАТ «Банк Камбіо» є поручителі за нікчемними договорами- ОСОБА_4 (11, 31 %) та ОСОБА_8 (28, 17 %), які є пов`язаними особами з банком з відкритим депозитом, грошові кошти на якому були передані у забезпечення, а саме за договором застави від 10 вересня 2014 року ( ОСОБА_4 ) у сумі 100 000, 00 доларів США та за договором застави від 10 вересня 2014 року у сумі 474 596, 69 доларів США, тобто, ПАТ «Банк Камбіо» фактично не отримав реальних грошових надходжень на погашення зобов`язань за кредитним договором, погашення кредиту відбулось за рахунок внутрішньобанківських проводок (коригування структури банківського балансу) у період неможливості виконання банком своїх зобов`язань перед кредиторами, суд першої інстанції правильно вважав, що право вимоги за кредитним договором було відступлено на користь пов`язаних із банком осіб (інсайдерів), яким було відомо про фінансовий стан банку та установленіобмеження у його діяльності.

Вказане підтверджується й тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_8 як пов`язані особи з банком з відкритими депозитами не вправі отримати відшкодування гарантованої суми у 200 000 грн, що передбачено ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (гарантове кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом).

Правочини (у тому числі,договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п. 7 ч. 3ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Про безумовне надання переваг вкладникам та боржнику банку також свідчить те, що договори застави були укладені уже після прострочення кредитного зобов`язання (датоюповернення кредиту було 25 серпня 2014 року).

Окрім того, кредитний договір уже був забезпечений договорами іпотеки, а тому реальної потреби у додатковому забезпеченні не було; механізм розрахунку не відповідав установленим Національним банком України обмеженням, які зобов`язували здійснювати розрахунок виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у НБУ;аналогічні способи відчуження, шляхом укладання договорів застави протягом серпня-вересня 2014 року мали масовий характер, внаслідок чого у аналогічний спосіб було відступлено право вимоги на сумупонад 800 млн грн; порядок звернення стягнення на предмет застави, який передбачено Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який є імперативним та не виконується на розсуд стягувача, дотримано не було (повідомлення не надсилались, запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна не вносився).

Отже, умови укладених договорів застави передбачалипередачу майна (права вимоги), з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Дані правочини не мали на меті виконання забезпечувальної функції, а були укладені напередодні віднесення банку до категорії неплатоспроможних лише з тією метою, щоб вкладники (кредитори банку) мали можливість задовольнити свої вимоги позачергово у порівнянні із іншими вкладниками.

За умови відмови кредиторів банку від проведення таких дій, кошти депозитних та поточних рахунків пов`язаних з банком осіб було б включено до кредиторських вимог банку та виставлено у чергу для їх відшкодування у межах вимог чинного законодавства, а заставне майно увійшло б до заставної маси, чим зменшило б навантаження по відшкодуванню коштів на Фонд гарантування та Державу в його особі, забезпечило б виконання банком своїх зобов`язань пропорційно між усіма його вкладниками, а не їх привілейованої частини.

Колегія суддів погоджується і з висновком суду першої інстанції про те, що одномоментність укладення договорів застави (10 вересня 2014 року) та його виконання (11 вересня 2014 року), прострочення виконання зобов`язання на момент укладення договорів застави, свідчить, що дії уповноважених осіб банку, поручителів та боржника мали на меті не додаткове забезпечення кредитного зобов`язання, а безпосереднє відступлення права вимоги за кредитним договором.

Перевага, яку отримали поручителі за результатом укладення договорів застави, полягає у тому, що останні отримали право вимоги за кредитним договором до відповідача ОСОБА_2 .

Хронологія встановлених судом першої інстанції обставин свідчить про те, що уповноважені особи банку, після прийняття постанови Правління НБУ № 510/БТ та установлення низьких показників ліквідності, що є передумовою імовірного визнання банку проблемним та неплатоспроможним, звернулись до частини вкладників (кредиторів банку) та боржників (згідно з кредитними договорами) з пропозицією надання їм пільги у вигляді уникнення черговості задоволення власних вимог як кредиторів банку.Способом виведення активів банку було укладення договорів застави/поруки з вкладниками банку та відступлення права вимоги за кредитними та іпотечними договорами.

Так, постановою Правління НБУ № 510/БТбуло встановлено особлий режим контролю за діяльність банку, було признечено куратора, а тому, з 19.08.2014 року правочини, вчинені банком мали б бути погоджені куратором. Більше того, цією ж постановою було введно особливий режим користування рахунками банку, який встановлював заборону використання для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та зобов`язував банк здійснювати розрахунки через кореспондентський рахунок в НБУ.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що списання коштів на підставі договорів застави відбувалось шляхом списання коштів з депозитних рахунків пов`язаних осіб, що не знайшло свого підтвердження на кореспондентському рахунку банку в НБУ.

Посилання скаржника на те, що постанова НБУ № 510/БТ не є актом цивільного законодавства у розумінні положень статті 4 ЦК України і ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 не знали про її існування, є неприйнятними, оскільки відповідність вказаної постанови нормам чинного законодавсват не входить до предмету доказування у даній справі. Вказана постанова є чинною, неправомірною в судовому порядку не визнавалась.

Не приймаються до уваги колегії суддів і посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 05.06.2020 року у справі № 920/653/18 та від 18.05.2021 року у справі № 911/2711/18, оскільки обставни встнановлені у вказаних справах, та у справі, що перегладається, є різними. Зокрема, на відміну від справи, що переглядається, у вказаних справах не було встановлено укладення правочинів з пов`язаними з банком особами.

При цьому, обізнаність чи необізнаність пов`язаних з банком осіб про призначення куратора не має істотного значення для встановлення нікчемності договорів застави, оскільки сам банк як сторона цих договорів достеменно знав про наявність куратора та відповідних застережень, встановлених постановоюНБУ № 510/БТ.

Також скаржник посилався на те, що форма № 670 не може бути беззаперечним доказом доведеності факту істотної участі ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 станом на 01 та 10 вересня 2014 року.

Перевіряючи вказані доводи апеляційної скарги, колегія суддів ураховує наступне.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК ).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Форма № 670, яка засвідчує, щовласниками істотної участі ПАТ «Банк Камбіо» станом на 01 січня 2014 року були ОСОБА_9 (24, 52 % у статутному капіталі), ОСОБА_10 (28, 17 % у статутному капіталі); ОСОБА_4 (11, 31 % у статутному капіталі), ОСОБА_8 (28, 17% у статутному капіталі), є належним доказом у справі, який досліджений судом як окремо, так і в сукупності з іншими доказами.

Відповідачами вказаний доказ у розумінні процесуального закону не спростований. Будь-яких доказів на підтвердження того факту, що на час укладення договорів застави ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 не мали істотної участі в ПАТ КБ «Камбіо» в матеріалах справи відсутні. Більше того, пов`язаність ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 з банком також підтверджується наданими до суду апеляційної інстанції копіями списків пов`язаних осіб/інсайдерів ПАТ КБ «Банк Камбіо» станом на 01 липня, 01 серпня, 01 вересня, 01 довтня 2014 року (т. 4 а.с. 89-102).

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про те, що суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів дійшов обґрунтованого висновку про задовлення позову.

Доводи, викладені у апеляційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судом першої інстанціїнорм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді справи. Такі доводи ґрунтуються на власному тлумаченні скаржникомвимог законодавства та не спростовують установлених судом обставин та висновків, зроблених під підстави таких обставин.

Відповідно до частини третьої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких підстав, апеляційну скаргу адвоката Шейбута Д. В. в інтересах ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 грудня 2021 року залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Шейбута Дениса Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 21 грудня 2022 року.

Головуючий Т. О. Невідома

Судді І. М. Вербова

В. А. Нежура