Постанова

від 22.12.2022 по справі 181/1144/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6492/22 Справа № 181/1144/20 Суддя у 1-й інстанції - Літвінова Л. Ф. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Демченко Е.Л.

суддів Куценко Т.Р., Макарова М.О.

розглянувши успрощеному позовномупровадженні,без повідомленняучасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу кредитної спілки «Дніпропетровський обласний кредитний центр» на рішення Межівськогорайонного судуДніпропетровської області від 22 липня 2022 року у справі за позовом кредитної спілки«Дніпропетровський обласнийкредитний центр»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитним договором,-

в с т а н о в и л а:

У грудні2020року кредитна спілка «Дніпропетровський обласний кредитний центр» (далі КС «Дніпропетровський обласний кредитний центр») звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,мотивуючи йоготим, що 25 червня 2010 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №290Г, відповідно до якого останній отримав грошові кошти в розмірі 79 020 грн. та згідно п.1.1 договору вищевказана сума була надана ними відповідачу на умовах, встановлених договором, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти у розмірі 36% річних.

Вказувала, що 25 грудня 2010 року відповідач мав сплатити позивачу тіло кредиту у розмірі 79 020 грн. та проценти у розмірі 14 262,57 грн., а загалом 93 282,57 грн. При цьому, договором передбачено, що прострочення сплати кредиту та процентів згідно п.4.2 договору не зупиняє нарахування процентів. Пунктом 9.2 договору встановлено, що при порушенні позичальником строків та розмірів погашення кредиту виплати процентів згідно п.4.2 договору плата за користування невиплаченими своєчасно коштами становить подвійну ставку за кредитом, наданим згідно договору за весь час користування вказаними коштами, тобто 72% річних.

У первісномупозові зазначала,що відповідачотримав грошовікошти,що підтверджуєтьсявидатковим касовимордером від25червня 2010року,в тойже час,належним чиномвимоги договоруне виконував,здійснивши єдинийплатіж насуму 3000грн.,у зв`язкуз чимстаном на25червня 2020року загальнасума заборгованостістановить 644964грн.,з яких:79020грн.-тіло кредитута 565944грн.борг попроцентах.З оглядуна фінансовийстан позивача,пов`язанихз пандемієюта економічноюкризою,КС «Дніпропетровський обласнийкредитний центр»просила судпершої інстанціїстягнути звідповідача заборгованістьу розмірі210200грн.

Уточнивши 08 червня 2022 року позов, зазначивши про здійснення розрахунку заборгованості із урахуванням статті 625 ЦК України, вказував, що дійсна заборгованість відповідача перед спілкою складає 286 926,42 грн., вказана сума, згідно довідки, складається з наступних сум: 79 020 грн. заборгованість за тілом кредиту, 14 262,57 грн. борг по кредиту (за вирахуванням 3 000 грн. сплачених коштів 16 вересня 2011 року), інфляційні нарахування станом на 17 грудня 2020 року в розмірі 148 123,50 грн., 590,92 грн. - витрати з інфляційних нарахувань за процентами за період з 01 січня 2011 року по 31 серпня 2011 року в розмірі 590,92 грн., витрати з інфляційних нарахувань за процентами за період з 01 жовтня 2011 року по 17 грудня 2020 року в розмірі 20 831,23 грн., 3% річних за користування коштами з грудня 2010 року по 15 вересня 2011 року в розмірі 2 024,10 грн., 3% річних за користування коштами за період з 16 вересня 2011 року по 17 грудня 2020 року в розмірі 25 074,10 грн., а всього 286 926,42 грн., в той же час користуючись своїм правом, з урахуванням кризи в країні та фінансового стану сторін, просив стягнути на власну користь лише частину заборгованість в розмірі 210 200 грн.

Рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КС «Дніпропетровський обласний кредитний центр» заборгованість за кредитним договором №290Г від 25 червня 2010 року, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 79 020 грн.,заборгованості за відсотками за період з 25 червня 2010 року по 25 грудня 2010 року в розмірі 14 184,57 грн., а всього в розмірі 93 282,57 грн. Вирішено питання судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційнійскарзі КС «Дніпропетровський обласний кредитний центр» просить рішеннясуду першоїінстанції скасувати повністю або частково та постановити нове, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ними до суду першої інстанції надавався детальний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 станом на 17 грудня 2020 року з урахування індексу інфляції і трьох процентів річних від простроченої суми на підставі положень ст.625 ЦПК України, відповідно до п.4.2 кредитного договору №290Г від 25 червня 2010 року. Згідно вказаних розрахунків, заборгованість ОСОБА_1 становить 286 926,42 грн. Незважаючи на право збільшити позовні вимоги, з урахуванням фінансового стану і загальної політичної ситуації в країні, ціну позову позивачем було залишено без змін на рівні 210 200 грн., з урахуванням того, що зменшивши суму витрат з інфляційних нарахувань за тілом кредиту з 148 123,50 грн., що є витратами з інфляційних нарахувань до 71 397,08 грн. (148 123,50 грн. - (286 926,42 грн. - 210 200 грн.), то отримана буде заявлена сума в розмірі 210 200 грн., на що суд уваги не звернув. Висновок суду, що нарахування відсотків поза межами дії договору є безпідставним, вважають необґрунтованим. Враховуючи, що такі відсоткі після закінчення строку дії договору не нараховувалися. Отже, сукупна заборгованість становить: 79 020 грн. заборгованість за тілом кредиту, 14 262,57 грн. заборгованість зі сплати відсотків за період з 25 червня 2010 року по 25 грудня 2010 року в розмірі 14 262,57 грн. (сплачено 3 000 грн.), витрати з інфляційних нарахувань за тілом кредиту в розмірі 71 397,08 грн. (сума зменшена з 148 123,50 грн.), витрат з інфляційних нарахувань за процентами з 01 січня 2011 року по 31 серпня 2011 року в розмірі 590,92 грн., витрат з інфляційних нарахувань за процентами з 01 жовтня 2011 року по 17 грудня 2020 року в розмірі 20 831,23 грн., 3% річних за користування коштами з грудня 2010 року по 15 вересня 2011 року в розмірі 2 024,10 грн., 3% річних за користування коштами з 16 вересня 2011 року по 17 грудня 2020 року в розмірі 25 074,10 грн., а всього 210 200 грн.

Відповідачем ОСОБА_1 надано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого зазначав, що видача йому грошових коштів позивачем не доведена, видатковий касовий ордер №035 від 25 червня 2010 року таким доказом не є, при цьому прибутковий касовий ордер підписаний лише однією особою, тобто доказом внесення 3 000 грн. не є, позивачем на виконання ухвали суду не було надано всіх витребуваних доказів, що є підставою для скасування судового рішення. Вказує, що в матеріалах справи відсутній обґрунтований розрахунок сум, що стягуються, що є підставою для залишення позову без розгляду. Наданий 06 червня 2022 року процесуальний документ є за своєю суттю заявою про зміну предмету позову, подання уточненого позову законом не передбачено. Зазначає, що у заяві від 06 червня 2022 року загальна сума заборгованості визначена на рівні 210 200 грн., отже розмір вимог не змінився.

Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).

Зважаючи на те, що ціна позову у даній справі 210 200 грн., та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з огляду на наступне.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено та це підтверджується матеріалами справи, згідно заяви ОСОБА_1 на одержання кредиту, датованої 25 червня 2010 року, останній звернувся до позивача з проханням надати кредитні засоби на строк 6 місяців у розмірі 79 020 грн. (т.1 а.с.4).

25 червня 2010 року між сторонами КС «Дніпропетровський обласний кредитний центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №290Г, за яким останній отримав грошові кошти в розмірі 79 020 грн. строком на 6 місяців (т.1 а.с.5).

Позивач свої зобов`язання, передбачені п.1 кредитного договору №290Г, виконав у повному обсязі та надав грошові кошти відповідачу, що підтверджується видатковим касовим ордером №035 від 25 червня 2010 року (т.1 а.с.6), втім ОСОБА_1 , в порушення умов кредитного договору, свої зобов`язання належним чином не виконує. Заборгованість на теперішній час не погашена.

Згідно довідки КС «Дніпропетровський обласний кредитний центр» станом на 25 червня 2020 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №290Г від 25 червня 2010 року становить 644 964,00 грн., з яких: 79 020 грн. - борг по тілу кредиту та 565 944 грн. - борг по процентах (т.1 а.с.8).

Як вбачається з прибуткового касового ордеру №009 від 16 вересня 2012 року, відповідачем було сплачено грошові кошти в розмірі 3 000 грн., підставою внесення даних коштів до каси кредитної спілки є платіж по кредиту згідно кредитного договору №290Г від 25 червня 2010 року (т.1 а.с.7).

Вказаний платіж також відображений у довідці про заборгованість по договору №290Г від 25 червня 2010 року та розрахунку заборгованості.

Уточнивши свої вимоги 08 червня 2022 року, позивачем було надано довідку, відповідно до якої дійсна заборгованість відповідача перед спілкою складає 286 926,42 грн., вказана сума, згідно довідки, складається з наступних сум: 79 020 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 14 262,57 грн. борг по кредиту (за вирахуванням 3 000 грн. сплачених коштів 16 вересня 2011 року), інфляційні нарахування станом на 17 грудня 2020 року в розмірі 148 123,50 грн., 590,92 грн. - витрати з інфляційних нарахувань за процентами за період з 01 січня 2011 року по 31 серпня 2011 року в розмірі 590,92 грн., витрати з інфляційних нарахувань за процентами за період з 01 жовтня 2011 року по 17 грудня 2020 року в розмірі 20 831,23 грн., 3% річних за користування коштами з грудня 2010 року по 15 вересня 2011 року в розмірі 2 024,10 грн., 3% річних за користування коштами за період з 16 вересня 2011 року по 17 грудня 2020 року в розмірі 25 074,10 грн., а всього 286 926,42 грн., користуючись своїм правом, просив стягнути на власну користь лише частину заборгованість в розмірі 210 200 грн.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що за кредитнимдоговором №290Гсторонами погодженостроки тарозміри погашеннякредиту тавиплати процентівз 25червня 2010року по25грудня 2010року,який єкінцевим терміномнарахування процентів.Проте,нарахування позивачемпроцентів закористування позикоюз 26червня 2010року по25червня 2011року таз 26червня 2010року по25червня 2020року (згіднопозовних вимог),як зазначеноу довідціщодо наявноїзаборгованості покредиту закредитним договором№290Г,є неправомірним. Прибутковий касовийордер №009від 16вересня 2011року,з якоговбачається,що йогоформа тазміст повністювідповідає вимогамПоложення проведення касовихоперацій унаціональній валютів Україні,затверджене постановоюПравління Національногобанку України№637від 15грудня 2004,зареєстрованою вМіністерстві юстиціїУкраїни 13січня 2005року за№40/10320.В ньому,зокрема,зазначено,що грошовікошти врозмірі 3000грн.прийнято від ОСОБА_1 ,підставою внесеннякоштів докаси кредитноїспілки єплатіж покредиту згіднокредитного договору№290Гвід 25червня 2010року.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

У визначені статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Так, 25 червня 2010 року між сторонами було укладено кредитний договір №290Г, на підставі якого відповідачу було видано грошові кошти в розмірі 79 020 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 25 червня 2010 року.

За змістом пункту 1.2. постанови правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» від 15 грудня 2004 року №637 (далі Положення), яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, касовий ордер первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

Згідно із пунктом 3.1. Положення касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Пунктом 3.4. глави 3 Положення визначено, що видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо. Якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках тощо є дозвільний напис керівника підприємства, то його підпис на видаткових касових ордерах не обов`язковий.

За правилом пункту 3.5. глави 3 Положення, у разі видачі окремим фізичним особам готівки за видатковим касовим ордером касир вимагає пред`явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий.

При цьому, за змістом пункту 3.6. глави 3 Положення, видачу готівки касир проводить тільки особі, зазначеній у видатковому касовому ордері, а якщо видача готівки проводиться за довіреністю, оформленою у встановленому порядку згідно із законодавством України, у тому числі й особі, що не має змоги у зв`язку з хворобою або з інших поважних причин проставити підпис власноручно, то в тексті ордера після прізвища, імені та по батькові одержувача готівки бухгалтер зазначає прізвище, ім`я та по батькові особи, якій довірено одержати готівку.

Водночас під час одержання касових ордерів касир зобов`язаний перевірити: наявність і справжність на документах відповідних підписів; правильність оформлення документів, наявність усіх реквізитів; наявність перелічених у документах додатків, та у разі невиконання хоча б однієї із зазначених вимог повернути документи для відповідного оформлення (пункт 3.12. глави 3 Положення).

Наявний у справі видатковий касовий ордер від 25 червня 2010 року, яким позивач підтверджує факт видачі відповідачу кредитних коштів, містить підписи керівника та головного бухгалтера у відповідних графах, а також підпис самого отримувача коштів, тобто відповідача по справі ОСОБА_1 . При цьому, останній під час розгляду справи не зазначав, що підпис йому не належить, клопотань про проведення почеркознавчої експертизи не заявляв.

Згідно зі ст.526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України, передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

При цьому, згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18) вбачається, що абзац 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Згідно позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Згідно з положенням частини першої статті 1049ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, якщо за рішенням про стягнення кредитної заборгованості чи звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

Колегія суддів зауважує, що у постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Так, колегія суддів зауважує, що дійсно у первісній редакції позову, позивач просив стягнути з відповідача на власну користь суму, що складалася не тільки з відсотків за користування кредитом в межах строку кредитування, а й після закінчення строку дії кредитного договору, в той же час 08 червня 2022 року позивачем було подано уточнений розрахунок позовних вимог, відповідно до яких останній не змінюючи суму, яку просив суд стягнути на власну змінив складові частини заборгованості та обґрунтування їх нарахування.

Звертаючись до апеляційного суду із дійсною скаргою, позивач КС Дніпропетровський обласний кредитний центр вказував, що суд, ухвалюючи рішення по суті, виходив з саме з вимог та обґрунтування первісного позову, залишивши поза увагою уточнені 08 червня 2022 року позовні вимоги.

Колегія суддів погоджується з такими доводами апеляційної скарги та зауважує, що незважаючи на залишення незмінною ціни позову, тобто суми, що згідно вимог позивача підлягає стягненню з відповідача, суд першої інстанції має враховувати і саме обґрунтування таких вимог, тобто з чого виходив позивач визначаючи відповідну суму заборгованості, надати оцінку правомірності таких нарахувань, відповідності їх нормам чинного законодавства України.

В той же час, суд першої інстанції відповідні уточнені позовні вимоги проігнорував, вказана заява була подана до закінчення підготовчого судового засідання по справі, ухвали про відмову у прийнятті відповідної заяви суд не постановлював, навпаки ухвалою від 01 липня 2022 року відмовив в задоволенні клопотання відповідача про залишення такої заяви без руху. При цьому, відповідач будь-які заперечення щодо відповідної ухвали відповідачем разом із апеляційною скаргою подано не було.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду було постановлено із невірним встановленням обставин справи, а тому підлягає скасуванню із ухваленням нового.

Отже, розглядаючи вимоги позивача про стягнення заборгованості, з урахуванням вищенаведених вимог чинного законодавства щодо відмежування порядку нарахування відсотків за кредитом, тобто плати за користування грошовими коштами та відсотків в порядку статті 625 ЦК України, у разі порушення позичальником своїх зобов`язань, тобто як міри відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, колегія суддів вважає за необхідне самостійно встановити правильність розрахунків заборгованості відповідача та наявність підстав для нарахування відповідних складових боргу, оскільки судом першої інстанції відповідні обставини не встановлювалися, правова оцінка ним не надавалася.

Так, колегія суддів зауважує, що позивач просив стягнути суму заборгованості в розмірі 79 020 грн., що відповідає розміру коштів, які були фактично отримані позичальником та у встановлений договором строк, тобто до 25 грудня 2010 року не повернуті, а також відсотки, нараховані в межах дії кредитного договору №290Г від 25 червня 2010 року, 14 262,67 грн. з вирахуванням суми, що була сплачена позичальником 3 000 грн. та була зарахована до погашення суми заборгованості по відсоткам згідно графіку послідовності погашення заборгованості встановленому п.4.4 договору.

Колегія суддів зауважує, що підстави, порядок та розмір сплачених відсотків був визначений п.1.1 кредитного договору, окрім того встановлено, що розмір відсотків за користування коштами складає 14 262,57 грн.

Ухвалюючи рішення по суті спору, суд першої інстанції в резолютивній частині рішення суду визначає суму відсотків, що підлягає стягненню на рівні 14 184,57 грн., в той час як в мотивувальній частині визначив на рівні 14 262,57 грн.

З чого виходив суд визначаючи в резолютивній частині суму відсотків в розмірі 14 184,57 грн. колегія суддів встановити не має можливості.

Окремо зауважує, що посилаючись на сплату відповідачем 16 вересня 2011 року 3 000 грн., вважаючи доведеним сплату відповідної суми, суд першої інстанції останню із розрахунку заборгованості не вирахував, та дійшов безпідставного висновку, що розмір заборгованості за відсотками за користування кредитом складає 14 184,57 грн. (14 262,57 грн.).

Колегія суддів вважає, що дійсна сума заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами складає 11 262,57 грн. та які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо стягненнягрошових коштіву відповідностідо статті625ЦК України,колегія суддівзауважує,що оскількиухвалює новерішення посправі,наводить власнийрозрахунок заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних.

Так, за період прострочення 26 грудня 2010 року (закінчення строку дії кредитного договору) 16 вересня 2011 року (дати внесення коштів в розмірі 3 000 грн.). на суму 93 282,57 грн., що складалася з заборгованості за тілом кредиту та відсоткам.

Колегією суддів встановлено, що сукупний індекс інфляції = 101,0:100 (січень 2011) * 100,9:100 (лютий 2011) * 101,4:100 (березень 2011) * 101,3:100 (квітень 2011) * 100,8:100 (травень 2011) * 100,4:100 (червень 2011) * 98,7:100 (липень 2011) * 99,6:100 (серпень 2011) * 100,1:100 (вересень 2011) = 1,04247285.

Таким чином, інфляційне нарахування складає 3 961,98 грн. з розрахунку 93 282,57 * 1.04247285 - 93 282,57 грн.

Розрахунок 3% річних (ст. 625 ЦК України) за період з 26 грудня 2010 року 16 вересня 2011 року на суму 93 282,57 грн. складає 2 024,10 грн. з розрахунку 93 282,57*3/100/365*6 + 93 282,57*3/100/365*258.

А також здійснює розрахунок суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції за період з 17 вересня 2011 року 17 грудня 2020 року на суму заборгованості 90 282,57 грн.

Сукупний індекс інфляції складає: 100.0:100 (жовтень 2011) * 100.1:100 (листопад 2011) * 100.2:100 (грудень 2011) * 100.2:100 (січень 2012) * 100.2:100 (лютий 2012) * 100.3:100 (березень 2012) * 100.0:100 (квітень 2012) * 99.7:100 (травень 2012) * 99.7:100 (червень 2012) * 99.8:100 (липень 2012) * 99.7:100 (серпень 2012) * 100.1:100 (вересень 2012) * 100.0:100 (жовтень 2012) * 99.9:100 (листопад 2012) * 100.2:100 (грудень 2012) * 100.2:100 (січень 2013) * 99.9:100 (лютий 2013) * 100.0:100 (березень 2013) * 100.0:100 (квітень 2013) * 100.1:100 (травень 2013) * 100.0:100 ( червень 2013) * 99.9:100 (липень 2013) * 99.3:100 (серпень 2013) * 100.0:100 (вересень 2013) * 100.4:100 (жовтень 2013) * 100.2:100 (листопад 2013) * 100.5:100 (грудень 2013) * 100.2:100 (січень 2014) * 100.6:100 (лютий 2014) * 102.2:100 (березень 2014) * 103.3:100 (квітень 2014) * 103.8:100 (травень 2014) * 101.0:100 (червень 2014) * 100.4:100 (липень 2014) * 100.8:100 (серпень 2014) * 102.9:100 (вересень 2014) * 102.4:100 (жовтень 2014) * 101.9:100 (листопад 2014) * 103.0:100 (грудень 2014) * 103.1:100 (січень 2015) * 105.3:100 (лютий 2015) * 110.8:100 (березень 2015) * 114.0:100 (квітень 2015) * 102.2:100 (травень 2015) * 100.4:100 (червень 2015) * 99.0:100 (липень 2015) * 99.2:100 (серпень 2015) * 102.3:100 (вересень 2015) * 98.7:100 (жовтень 2015) * 102.0:100 (листопад 2015) * 100.7:100 (грудень 2015) * 100.9:100 (січень 2016) * 99.6:100 (лютий 2016) * 101.0:100 (березень 2016) * 103.5:100 (квітень 2016) * 100.1:100 (травень 2016) * 99.8:100 (червень 2016) * 99.9:100 (липень 2016) * 99.7:100 (серпень 2016) * 101.8:100 (вересень 2016) * 102.8:100 (жовтень 2016) * 101.8:100 (листопад 2016) * 100.9:100 (грудень 2016) * 101.1:100 (січень 2017) * 101.0:100 (лютий 2017) * 101.8:100 (березень 2017) * 100.9:100 (квітень 2017) * 101.3:100 (травень 2017) * 101.6:100 (червень 2017) * 100.2:100 (липень 2017) * 99.9:100 ( серпень 2017) * 102.0:100 (вересень 2017) * 101.2:100 (жовтень 2017) * 100.9:100 (листопад 2017) * 101.0:100 (грудень 2017) * 101.5:100 (січень 2018) * 100.9:100 (лютий 2018) * 101.1:100 (березень 2018) * 100.8:100 (квітень 2018) * 100.0:100 (травень 2018) * 100.0:100 (червень 2018) * 99.3:100 (липень 2018) * 100.0:100 (серпень 2018) * 101.9:100 (вересень 2018) * 101.7:100 (жовтень 2018) * 101.4:100 (листопад 2018) * 100.8:100 (грудень 2018) * 101.0:100 (січень 2019) * 100.5:100 (лютий 2019) * 100.9:100 (березень 2019) * 101.0:100 (квітень 2019) * 100.7:100 (травень 2019) * 99.5:100 (червень 2019) * 99.4:100 (липень 2019) * 99.7:100 (серпень 2019) * 100.7:100 (вересень 2019) * 100.7:100 (жовтень 2019) * 100.1:100 (листопад 2019) * 99.8:100 (грудень 2019) * 100.2:100 (січень 2020) * 99.7:100 (лютий 2020) * 100.8:100 (березень 2020) * 100.8:100 (квітень 2020) * 100.3:100 (травень 2020) * 100.2:100 (червень 2020) * 99.4:100 (липень 2020) * 99.8:100 (серпень 2020) * 100.5:100 (вересень 2020) * 101.0:100 (жовтень 2020) * 101.3:100 (листопад 2020) * 100.9:100 (грудень 2020) = 2.75739221.

Отже, інфляційне нарахування складає 158 661.89 грн. з розрахунку 90 282.57 * 2.75739221 -90 282,57 грн.

Розрахунок 3% річних згідно ст.625 ЦК України за період прострочення з 17 вересня 2011 року 17 грудня 2020 року на суму заборгованості 90 282.57 грн. складає 25 051,86 грн. з розрахунку: 90282.57*3/100/365*106 + 90282.57*3/100/366*366 + 90282.57*3/100/365*365 + 90282.57*3/100/365*365 + 90282.57*3/100/365*365 + 90282.57*3/100/366*366 + 90282.57*3/100/365*365 + 90282.57*3/100/365*365 + 90282.57*3/100/365*365 + 90282.57*3/100/366*351.

Таким чином, реальна сума заборгованості, згідно статті 625 ЦК України, за період з 26 грудня 2010 року до 17 грудня 2020 року складає 189 699,83 грн.

При цьому, колегія суддів зауважує, що відповідачем заява про застосування наслідків спливу строку позовної давності стороною не заявлялася, а тому колегія суддів самостійно позбавлена можливості їх застосувати та обраховувати суму виходячи із останніх трьох років до моменту звернення до суду із дійсним позовом.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що дійсний розмір заборгованості по кредиту станом на час звернення до суду із даним позовом складає 279 982,40 грн., з яких 79 020 грн. - тіло кредиту, 11 262,57 грн. - розмір відсотків за користування кредитом в межах строку дії кредитного договору, 189 699,83 грн. - грошові кошти згідно ст. 625 ЦК України.

В тойже час,враховуючи,що позивачна власнийрозсуд розпорядивсясвоїми процесуальнимиправа тавизначив сумудо стягненняв 210200грн.,останні підлягаютьстягненню звідповідача накористь позивача,а самев межахпозовних вимогКС «Дніпропетровський обласний кредитний центр».

Доводи відзиву на апеляційну скаргу фактично зводяться до самостійної незгоди з висновками суду першої інстанції, тобто є за своїм змістом апеляційною скаргою, разом із тим, колегія суддів не може прийняти їх до уваги, зважаючи на той факт, що відповідач із самостійною апеляційною скаргою на рішення суду не звертався.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги КС «Дніпропетровський обласний кредитний центр» та скасування рішення суду першої інстанції із ухваленням нового про задоволення позову.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

У зв`язку із задоволення апеляційної скарги та повним задоволенням вимог позивача, з ОСОБА_1 на користь КС «Дніпропетровський обласний кредитний центр» підлягає стягненню судовий збір за подання цивільного позову до суду першої інстанції та апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в розмірі 7 882,50 грн.

Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу кредитної спілки «Дніпропетровський обласний кредитний центр» задовольнити.

Рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов кредитної спілки «Дніпропетровський обласний кредитний центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь кредитної спілки «Дніпропетровський обласний кредитний центр» заборгованість за кредитним договором № 290Г від 25 червня 2010 року станом на 17 грудня 2020 року в розмірі 210 200 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь кредитної спілки «Дніпропетровський обласний кредитний центр» судовий збір в розмірі 7 882,50 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 22 грудня 2022 року.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Макаров М.О.