Рішення

від 15.12.2022 по справі 909/667/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.12.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/667/22

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є., за участю секретаря судового засідання Феденько Н.М., учасників справи: представника позивача - адвоката Гірник О.О., представника відповідача - адвоката Косар М.Є., представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - адвоката Бакуна А.Ю, розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу № 909/667/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Галич-ІФ" до відповідача Приватного підприємства "Галицькі Аграрні Інвестиції", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Галагро-Доба" про визнання недійсними односторонніх правочинів.

Суть спору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Галич-ІФ" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного підприємства "Галицькі Аграрні Інвестиції" про визнання недійсними трьох односторонніх правочинів, оформлених листами (повідомленнями) про розірвання трьох договорів суборенди землі.

Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 29.08.2022 для розгляду справи № 909/667/22 визначено суддю Горпинюка І.Є.

07.09.2022 суд, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; ухвалив здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 06.10.2022; встановив сторонам строки на подання суду відзиву, відповіді на відзив, заперечення.

26.09.2022 до суду від Приватного підприємства "Галицькі Аграрні Інвестиції" надійшов відзив на позов б/н від 26.09. 2022 (вх. № 12759/22).

30.09.2022 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Галагро-Доба" надійшла заява про вступ у справу третьої особи (вих. № 29/09/22 від 29.09.2022; вх. № 13160/22 від 30.09.2022).

06.10.2022, за участю представника відповідача, суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 20.10.2022.

18.10.2022 до суду від Приватного підприємства "Галицькі Аграрні Інвестиції" надійшли пояснення щодо позову б/н від 18.10. 2022 (вх. № 13903/22).

20.10.2022, через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд", від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Галич-ІФ" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції адвоката Гірник О.О. Ухвалою від 20.10.2022 суд задовольнив вищевказану заяву позивача та ухвалив провести судові засідання у справі № 909/667/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із застосуванням власних технічних засобів за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення "Захищений відеоконференцзв`язок з судом" (ВКЗ).

Також 20.10.2022, через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд", від ТОВ "Агро-Галич-ІФ" надійшли додаткові пояснення з додатками (вх. № 14066/22) та клопотання про витребування доказів (вх.№ 13867/22).

20.10.2022 в підготовчому судовому засіданні, за участю представника відповідача, суд постановив протокольні ухвали, якими задоволив клопотання позивача про витребування доказів та витребував у відповідача документи, які підтверджують факт надсилання ТОВ "Агро-Галич-ІФ" рахунків на оплату за суборенду землі по спірних договорах; розгляд заяви ТОВ "Галагро-Доба" про вступ у справу третьої особи та підготовче засідання відклав на 03.11.2022.

01.11.2022 до суду надійшли пояснення за підписом директора ПП "Галицькі Аграрні Інвестиції" від 26.10.2022 (вх. № 14781/22 від 01.11.2022), до яких долучено копії витребуваних судом документів.

03.11.2022, розглянувши у підготовчому судовому засіданні заяву про вступ у справу третьої особи, заслухавши думку сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення заяви, та залучив до участі у справі в процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Галагро-Доба" (вулиця Наукова, 16, село П`ядики, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78254, ідентифікаційний код юридичної особи: 41670358). Підготовче засідання у справі суд відклав на 17.11.2022.

10.11.2022 до суду надійшли пояснення щодо позову третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (№ 09/11/22 від 09.11.2022, вх. № 15328/22 від 10.11.2022).

В підготовче засідання 17.11.2022 з`явились представники відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Представник позивача в судове засідання не з`явився. Ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання суд продовжив строк підготовчого провадження до 07.12.2022 та відклав підготовче засідання на 05.12.2022.

В підготовче засідання 05.12.2022 з`явились представники позивача, відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. В підготовчому засіданні суд відмовив в задоволенні клопотання представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору про залишення позову без розгляду через відсутність у адвоката Гірник О.О. повноважень на підписання позовної заяви. Суд виходив з того, що повноваження адвоката Гірник О.О. підтверджуються копією ордера від 18.05.2022 серії ВС№1142788, згідно з яким повноваження адвоката не обмежуються. За змістом ч. 2 статті 61 ГПК України, обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері. Крім того, договором № 739 про надання правової допомоги від 18.05.2022 передбачено право адвоката Гірник О.О. на пред`явлення позову, подання та підписання заяв в інтересах позивача. Тому на думку суду, адвокат Гірник О.О. мала право на підписання позовної заяви у даній справі.

Після вирішення всіх питань, які мають вирішуватись у підготовчому засіданні, суд ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання, закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 15.12.2022 о 10-50 год.

В судове засідання 15.12.2022 з`явились представники позивача (взяла участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з допомогою власних технічних засобів), відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. 15.12.2022, суд, за результатами розгляду справи по суті, після виходу з нарадчої кімнати, оголосив вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.

Стислий виклад позиції позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не допускав систематичної несплати суборендної плати, чинне законодавство не передбачає підставою розірвання договору оренди землі одноразову несвоєчасну сплату орендної плати; умови укладених договорів суборенди землі (п. 34) передбачають розірвання договорів лише за взаємною згодою сторін або рішенням суду, договори суборенди землі не містять чіткого визначення можливості їх розірвання в односторонньому порядку та механізму такого розірвання, відповідач на власний розсуд визначив порядок повідомлення іншої сторони про дострокове розірвання договору, порядок і строки такого розірвання. Позивач також покликається на відсутність своєї вини у несвоєчасній оплаті суборендної плати, оскільки відповідач не надав доказів своєчасного надсилання/вручення йому рахунків на оплату, в яких, згідно з договором, мав вказуватись розмір суборендної плати та платіжні реквізити відповідача.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач у відзиві на позов від 26.09.2022 заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що відповідач впродовж чотирьох місяців не сплачував за суборенду земельних ділянок за укладеними договорами, а тому відповідач на підставі п. 35 укладених договорів суборенди направив йому три окремі письмові повідомлення про розірвання договорів. Положення частин першої, третьої статті 651 ЦК України, а також частин 3,4 Закону України "Про оренду землі" передбачають можливість розірвання договору в односторонньому порядку з підстав, погоджених сторонами у договорі. Пункти 33, 34 та 35 укладених між сторонами договорів суборенди не є взаємовиключними, а є самостійними умовами договору. Дії відповідача щодо розірвання договорів викликані необхідністю вжиття невідкладних заходів для виконання власних зобов`язань перед орендодавцями (власниками земельних ділянок) та бюджетом. Тому з 01.09.2021 укладені договори суборенди про передачу цих же земельних ділянок ТОВ "Галагро-Доба", і умови цих договорів добросовісно виконуються.

Стислий виклад позиції третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (ТОВ "Галагро-Доба") у наданих суду поясненнях покликається на відсутність у представника позивача адвоката Гірник О.О. повноважень на підписання позовної заяви; зазначає, що п. 35 укладених між позивачем та відповідачем договорів суборенди передбачає їх розірвання в односторонньому порядку у разі несплати суборендної плати у визначені договором терміни; п. 34 договорів суборенди доповнює підстави розірвання договору, але не суперечить п. 35 цих же договорів; позивач сам у листі від 07.05.2021 № 3 та від 12.07.2021 № 7 повідомляв відповідача про порушення ним термінів оплати за суборенду; у зв`язку з порушенням позивачем своїх зобов`язань з оплати суборендної плати, відповідач мав право застосувати правові наслідки розірвання договорів; положеннями статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачена можливість розірвання договору за умов, передбачених цим договором; позивач після отримання від відповідача повідомлень про розірвання договорів суборенди недобросовісно здійснив реєстрацію права суборенди землі на підставі цих договорів.

Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд, та інші мотиви ухваленого рішення.

Предмет доказування у справі становлять обставини наявності чи відсутності у ПП "Галицькі аграрні інвестиції" права на розірвання в односторонньому порядку договорів суборенди землі; надсилання (вручення) відповідачем позивачу рахунків на оплату суборендної плати відповідно до п. 7 договорів; вини позивача у невиконанні зобов`язань зі сплати орендної плати.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, заслухавши пояснення представника відповідача, об`єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Галич-ІФ" (далі також - позивач, суборендар, або ТОВ "Агро-Галич-ІФ") та Приватним підприємством "Галицькі Аграрні Інвестиції" (далі також - відповідач, орендар або ПП "Галицькі Аграрні Інвестиції" було укладено три окремих договори суборенди землі: від 01.09.2020, від 01.11.2020 року та від 20.01.2021 року, за умовами п. 1 яких орендар надає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки приватної форми власності сільськогосподарського призначення, які знаходяться в орендаря в користуванні на підставі укладених договорів оренди з фізичними особами - власниками земельних часток (паїв) (Т. 1, а.с. 15-24).

Дані договори укладені на одинакових умовах, а відрізняються між собою розташуванням земельних ділянок, які передаються в суборенду, загальною площею та переліком земельних ділянок, що передаються в користування.

Зокрема, за договором суборенди землі від 01.09.2020, в користування передано земельні ділянки за межами населеного пункту: м. Галич, Галицького району Івано-Франківської області загальною площею 200,78 га; за договором суборенди землі від 01.11.2020 в користування передано земельні ділянки за межами населеного пункту: с. Ганівці, Галицького району Івано-Франківської області загальною площею 83,56 га; за договором суборенди землі від 20.01.2021 в користування передано земельні ділянки за межами населеного пункту: с. Водники, Дубовецької ТГ, Івано-Франківської області загальною площею 14,02 га.

Прізвища орендодавців, перелік земельних ділянок, їх площі та кадастрові номери наведені у відповідних додатках № 1, які укладалися до кожного із трьох договорів. Зокрема, за договором суборенди землі від 01.09.2020 в суборенду передано 107 земельних ділянок, за договором суборенди землі від 01.11.2020 в суборенду передано 84 земельні ділянки, а за договором суборенди землі від 20.01.2021 в суборенду передано 37 земельних ділянок.

Договори суборенди сторони уклали на 7 років. В тому випадку, якщо термін дії Договорів оренди окремої ділянки, який укладено між Орендарем та фізичною особою, власником земельної частки (паю), закінчується швидше, ніж через 7 років, то на таку кожну окрему ділянку цей Договір діє до терміну закінчення вищевказаного Договору оренди. Сторони домовилися щороку уточнювати площу земельних ділянок, які надаються в суборенду (п. 6 Договорів).

Пунктом 7 договорів суборенди сторони погодили, що суборендна плата за земельні ділянки вноситься суборендарем на рахунок орендаря у грошовій формі. Розмір суборендної плати вказується в рахунку на оплату, виставлену орендарем, та не може бути нижчим, ніж орендна плата за вищевказані ділянки, яку сплачує орендар орендодавцям, не нижче 4% нормативно-грошової оцінки земельних ділянок, та має враховувати всі нараховані орендарем податки з орендної плати і ПДВ. Суборендна плата сплачується в повному обсязі щороку - два рази в рік по 50%, до 01 квітня та до 01 жовтня. Орендна плата пайовикам сплачується орендарем самостійно у строки, визначені законодавством. Всі податки та збори, що виникають з договору суборенди, сплачуються орендарем самостійно. У випадку збільшення орендної плати, розмір суборендної плати переглядається та збільшується пропорційно до розміру збільшення орендної плати.

Згідно із п. 8 договорів суборенди, суборендна плата вноситься суборендарем на підставі поданих орендарем рахунків у строки, зазначені п.7 договорів.

У пунктах 14 та 15 договорів суборенди землі передбачено, що земельні ділянки передаються в суборенду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цільове призначення земельних ділянок - код згідно з КВЦПЗ (01.01) - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За п. 19 договорів суборенди землі, момент підписання даного договору обома сторонами є підтвердженням факту приймання-передачі земельних ділянок, вказаних в додатку до даного договору від орендаря до суборендаря. Суборендар самостійно вирішує питання з орендодавцями про погодження надання ними дозволу на укладення даного договору суборенди.

Поміж інших прав орендаря, п. 26 договорів суборенди землі містить і право на своєчасне внесення суборендної плати.

Відповідно до п. 33 договорів суборенди землі, дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; несплати суборендарем суборендної плати у строки, вказані в п. 7 даного договору.

За п. 34 договорів, дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін згідно укладеної угоди про розірвання; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження суборендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п. 35 договорів суборенди землі, розірвання договору суборенди землі в односторонньому порядку допускається у разі: несплати суборендної плати в терміни, передбачені в п.7 цього Договору; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Згідно з рахунками на оплату № 3, № 4 та № 5 від 23.03.2021 (Т.1, а.с. 144-146), складеними відповідачем, 50% суборендної плати , які позивач мав сплатити відповідачу згідно з п. 7 договорів до 01 квітня, становили: за договором від 01.09.2020 - 351365,00 грн; за договором від 01.11.2020 - 146230,00 грн; за договором від 20.01.2021 - 24535,00 грн.

Суборендну плату в зазначених розмірах ТОВ "Агро-Галич-ІФ" сплатило в користь ПП "Галицькі Аграрні Інвестиції" 10 серпня 2022 року платіжними дорученнями № 393, 394, та 395 від 10.08.2021 (Т. 1, а.с. 104-106).

Решту 50% суборендної плати позивач оплатив відповідачу 20 жовтня 2021 року платіжними дорученнями № 718, 719, та 720 від 20.10.2021 (Т. 1, а.с. 107-109).

13.08.2021 ТОВ "Агро-Галич-ІФ" отримало від ПП "Галицькі Аграрні Інвеситції" три повідомлення про розірвання договору суборенди б/н від 02.08.2021, кожне з яких окремо стосувалось укладених між сторонами договорів суборенди землі від 01.09.2020, 01.11.2020 та 20.01.2021 (Т. 1, а.с. 124-129).

Зазначені повідомлення про розірвання договору суборенди є аналогічними за змістом, та відрізняються лише реквізитами та предметом договорів суборенди землі, щодо розірвання яких направлялось відповідне повідомлення.

У повідомленнях про розірвання договору суборенди зазначено, що за умовами договору, суборендна плата встановлюється на підставі рахунку, який орендар виставляє суборендарю, та підлягає сплаті рівними частинами до 01 жовтня та 01 квітня поточного року відповідно. Суборендарем не виконуються умови договору, а тому у відповідності з пунктом 35 договору він підлягає розірванню в односторонньому порядку. Підставою для розірвання договору в односторонньому порядку є пункт 35 Договору, який передбачає один з таких випадків: несплати суборендної плати в терміни, передбачені в п. 7 цього Договору.

Також у повідомленнях про розірвання договорів суборенди ПП "Галицькі Аграрні інвестиції" додатково зазначало, що позивач (суборендар) не надав доказів реєстрації договорів суборенди землі в державному реєстрі речових прав, як це передбачено ч. 5 статті 6 Закону України "Про оренду землі", а також не надав доказів погодження орендодавцями укладення договорів суборенди, як це передбачено п. 19 укладених договорів.

З наведених підстав, ПП "Галицькі Аграрні Інвестиції" повідомляло про те, що договори суборенди землі належить вважати розірваними з моменту отримання ТОВ "Агро-Галич-ІФ" цих повідомлень, земельні ділянки які перелічувались у додатках № 1 до договорів не могли використовуватись позивачем, а орендар (відповідач) має право завершити збирання врожаю та повернути суборендарю документально підтверджені та нормативно обґрунтовані витрати за вирахуванням суборендної плати та штрафних санкцій.

12-13 листопада 2021 року у Державному реєстрі речових прав за ТОВ "Агро-Галич-ІФ" було зареєстровано право суборенди земельної ділянки щодо 39 земельних ділянок із загальної кількості 107 земельних ділянок, які відповідач передав в суборенду позивачу за договором суборенди землі від 01.09.2020 року. Зазначені обставинами підтверджуються витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (Т.1, а.с. 25-102). Доказів державної реєстрації за ТОВ "Агро-Галич-ІФ" права суборенди на інші земельні ділянки, щодо яких укладено договір суборенди землі від 01.09.2020 року, а також державної реєстрації за ТОВ "Агро-Галич-ІФ" права суборенди на земельні ділянки, щодо яких укладались договори суборенди землі від 01.11.2020 та від 20.01.2021.

Також, 01 вересня 2021 року між відповідачем ПП "Галицькі Аграрні Інвестиції" (орендар) та третьою особою без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ТОВ "Галагро-Доба" (суборендар) було укладено два договори суборенди землі, за одним із яких в суборенду третій особі передано 107 земельних ділянок, які визначені об`єктом суборенди за договором суборенди землі від 01.09.2020, укладеним між позивачем та відповідачем; а за іншим в суборенду ТОВ "Галагро-Доба" передано 21 земельну ділянку із 37 земельних ділянок, які визначені об`єктом суборенди за договором суборенди землі від 20.01.2021, укладеним між позивачем та відповідачем.

Учасники справи не надали суду доказів щодо того, за ким зареєстровано право суборенди на земельні ділянки на час розгляду спору.

Судом шляхом безпосереднього доступу до державного реєстру речових прав отримано інформаційні довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо двох земельних ділянок, які передавались в суборенду ТОВ "Агро-Галич-ІФ" за договором суборенди землі від 01.09.2020 та в суборенду ТОВ "Галагро-Доба" за договором суборенди землі від 01.09.2021. З інформаційної довідки № 311686320 від 05.10.2022 суд встановив, що право суборенди земельної ділянки площею 1,9147 га, кадастровим номером 2621210100:02:001:0219 зареєстровано за позивачем (ТОВ "Агро-Галич-ІФ") 12.11.2021 на підставі договору суборенди землі від 01.09.2020 строком на 7 років. З інформаційної довідки № 311688620 від 05.10.2022 суд встановив, що право суборенди земельної ділянки площею 2,0803 га, кадастровим номером 2621210100:02:001:0273 зареєстровано за третьою особою (ТОВ "Галагро-Доба") 04.02.2022 на підставі договору суборенди землі від 01.09.2021.

Суд не отримував такі інформаційні довідки щодо усіх земельних ділянок, щодо яких між позивачем та відповідачем укладались договори суборенди, оскільки положеннями статей 13, 73 - 76 ГПК України закріплено обов`язок доказування кожною стороною обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони. У зв`язку з цим саме сторони зобов`язані були подавати суду докази державної реєстрації права суборенди на земельні ділянки. Як вище зазначив суд, позивач надав докази державної реєстрації за ним права суборенди щодо 39 земельних ділянок із загальної кількості 107 земельних ділянок, які відповідач передав в суборенду позивачу за договором суборенди землі від 01.09.2020 року (Т.1, а.с. 25-102). Інші учасники справи доказів з цього приводу не подавали.

Однак отриманої судом інформації, в тому числі шляхом безпосереднього доступу до державного реєстру речових прав, достатньо для висновку про те, що ні позивач, ні третя особа, не зареєстрували за собою права суборенди щодо усіх земельних ділянок, щодо яких вони уклали договори суборенди з відповідачем. Позивач надав докази реєстрації права суборенди щодо 39 земельних ділянок, щодо однієї земельної ділянки суд встановив реєстрацію права суборенди за третьою особою ТОВ "Галагро-Доба".

Виходячи з встановлених обставин, суд при вирішенні спору застосовує норми права, які регулюють правовідносини сторін.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 744 ЦК України визначено, що передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Згідно з ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до частин 1-5 статті 8 Закону України "Про оренду землі", орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється. Право суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Згідно з ч. 1 ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

За приписами ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ст. 93, 96, 206 Земельного кодексу України, ст. 21 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Використання землі в Україні є платним і землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Таким чином, основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

У відповідності до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За змістом статті 17 ЗУ "Про оренду землі" об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до положень ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Частиною 3 статті 31 цього ж закону визначено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін, а статтею 32 врегульовано дострокове розірвання договору оренди землі в судовому порядку та правові наслідки дострокового розірвання договору оренди землі.

Отже, за загальним правилом, встановленим як чинним господарським, так і чинним цивільним законодавством, зміна та розірвання господарських та цивільних договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку. Зміна та розірвання господарських та цивільних договорів саме в односторонньому порядку допускаються виключно, якщо це прямо передбачено відповідним законом або договором. Закон України "Про оренду землі", як спеціальний закон, містить повністю аналогічні положення і саме щодо договорів оренди землі, що зміна та розірвання таких договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку. Зміна та розірвання договорів оренди землі саме в односторонньому порядку допускаються виключно, якщо це прямо передбачено відповідним законом або договором (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.04.2019 по справі № 910/8763/18).

Наведені норми законодавства не містять заборони для сторін договору оренди земельної ділянки передбачити випадки розірвання договору в односторонньому порядку шляхом вчинення стороною одностороннього правочину, що оформляється прийняттям рішення у встановленому порядку (п. 28-30 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.05.2022 у справі № 910/20745/20).

З врахуванням положень статті 744 ЦК України, зазначені норми права та правові висновки Верховного Суду застосовуються і до договорів суборенди землі.

З врахуванням наведених положень законодавства, та умов договорів суборенди, позивач (ТОВ "Агро-Галич-ІФ") був зобов`язаний сплачувати орендну плату за землю двічі на рік - по 50% до 01 квітня та до 01 жовтня відповідного року. При цьому розмір суборендної плати мав вказуватись в рахунках на оплату, виставлених орендарем (відповідачем) (п. 7 договорів суборенди землі).

ПП "Галицькі Аграрні Інвестиції" в якості доказів направлення позивачу рахунків на оплату № 3,4,5 від 23.03.2021 за трьома договорами суборенди надало роздруківки листування електронною поштою про те, що вказані рахунки направлялись 23.03.2021 на електронну пошту позивача (agrogaluzif@ukr.net).

Представник позивача в судовому засіданні підтвердив одержання зазначених рахунків на сплату суборендної плати електронною поштою.

У зв`язку з цим суд звертається до правових позицій, викладених Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у п. 81, 82, 84, 91, 92, 103, 104 постанови від 13.10.2021 по справі № 923/1379/20, а саме, що сам лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо. У випадку, якщо позивач подає позов у паперовій формі, то електронний лист може бути наданий суду у вигляді відповідної роздруківки. Така роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу. Верховний Суд звернув увагу, що із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньої кількості доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу (постанови Верховного Суду від 31.03.2021 у справі N 923/875/19, від 16.07.2021 у справі N 916/2620/20, від 16.09.2021 у справі N 910/12930/18). Обмін сторонами інформацією при виконанні договірних зобов`язань шляхом надіслання електронних листів уже давно став частиною ділових звичаїв в Україні. Відповідно до статей 3, 5, 8 Закону "Про електронні документи та електронний документообіг", електронні документи вже давно стали частиною ділового обороту та юридична сила електронного документа, як доказу, не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. Чинним законодавством визначені випадки, коли використання електронного підпису є обов`язковим і за відсутності такого підпису документ не буде вважатися отриманим від певної особи. Але ці випадки не охоплюють комерційне, ділове чи особисте листування електронною поштою між приватними особами (якщо інше не встановлено домовленістю між сторонами). У таких відносинах презюмується, що повідомлення є направленим тим, хто зазначений як відправник електронного листа чи хто підписав від свого імені текст самого повідомлення. Відтак, відсутність кваліфікованого електронного підпису на повідомленні не свідчить про те що особу неможливо ідентифікувати з достатнім ступенем вірогідності як відправника такого повідомлення, направленого електронною поштою, тобто поширювача інформації.

Крім того, з наявних в матеріалах справи копій адресованих відповідачу листів позивача № 7 від 12.07.2021, яку надано позивачем (Т. 1, а.с. 103) та № 3 від 07.05.2021, яку надано відповідачем, слідує, що ТОВ "Агро-Галич-ІФ" було відомо про обов`язок з оплати суборендної плати за договорами від 01.09.2020, 01.11.2020, 20.01.2021 на загальну суму 522130,00 грн, позивач спершу гарантував таку оплату до 31 травня 2021 року, а потім до 10 серпня 2021 року.

На бланках зазначених листів позивача наявна адреса електронної пошти agrogaluzif@ukr.net, тобто саме та адреса, на яку відповідач надсилав рахунки на оплату суборендної плати, згідно наданих ним роздруківок листування електронною поштою.

В контексті індивідуальних обставин справи, виходячи зі стандарту доказування "вірогідності доказів", суд дійшов висновку, що надані відповідачем роздруківки листування електронної пошти підтверджують направлення 23.03.2021 відповідачем на електронну адресу позивача agrogaluzif@ukr.net рахунків на оплату № 3,4,5 від 23.03.2021 за трьома договорами суборенди, оскільки: представник позивача визнав отримання таких рахунків електронною поштою; адреса електронної пошти, на яку згідно наданих відповідачем роздруківок листування надсилались рахунки, зазначається самим позивачем у його листах; з листів позивача № 7 від 12.07.2021 та № 3 від 07.05.2021 слідує, що позивачу було відомо про розмір суборендної плати, яку він має оплатити за договорами суборенди землі, і при цьому позивач не надав суду жодних інших доказів щодо часу, коли він отримав рахунки відповідача.

При цьому, суд бере до уваги також і те, що у позовній заяві, інших заявах по суті спору, позивач не покликався на те, що ПП "Галицькі Аграрні Інвестиції" не надіслало йому рахунки на сплату суборендної плати, позивачу не був відомий розмір його зобов`язань щодо сплати суборендної плати. Однак у клопотанні про витребування доказів від 19.10.2022, позивач просив суд витребувати у відповідача документи, які підтверджують факт надсилання ТОВ "Агро-Галич-ІФ" рахунків на оплату № 3,4,5 від 23.03.2021. Такі докази відповідач подав у вигляді вказаної вище роздруківки листування електронною поштою Позивач інших доказів отримання ним цих рахунків не надав. Покликання позивача на не отримання ним рахунків, не відомість йому розміру суборендної плати, яку він має оплатити за договорами суборенди суперечило б доктрині заборони суперечливої поведінки, яка спрямована на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище (п. 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі N 461/9578/15-ц, постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі N 390/34/17, від 30.11.2021 у справі N 910/4224/21).

За таких обставин, позивачу було відомо розмір суборендної плати, яку він мав оплатити у строк до 01.04.2021 року за трьома договорами суборенди землі, позивач прострочив виконання зазначеного обов`язку, оскільки сплатив відповідачу 50% розміру суборендної плати лише 10.08.2021.

За змістом п. 35 договорів суборенди землі, їх розірвання в односторонньому порядку допускається у разі несплати суборендної плати в терміни, передбачені у п. 7 договорів.

Отже сторони, користуючись принципом свободи договору, досягли домовленості про можливість розірвання договорів суборенди в односторонньому порядку з наведеної підстави - несплати суборендної плати в передбачені договором терміни. Така домовленість відповідає наведеним вище положенням ст. 651 ЦК України, ст. 188 ГК України, ч. 4 ст. 31 Закону України "Про оренду землі".

При цьому, суд не погоджується з твердженнями позивача про суперечність між п. 33, 34, та 35 договорів суборенди та висновками позивача, що ці пункти належить тлумачити у такий спосіб, що дострокове розірвання договорів можливе лише за згодою сторін або на підставі рішення суду. Так, у п. 34 договорів суборенди сторони визначили випадки, коли договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін, зокрема такими є: невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором; внаслідок випадкового знищення, пошкодження суборендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню; підстави визначені законом. Дані підстави для розірвання договору в судовому порядку є досить широкими, адже передбачають, зокрема, усі випадки невиконання стороною своїх обов`язків, а також відсилають до підстав розірвання договору, визначених законом. Натомість у п. 35 сторони передбачили вужче коло випадків порушення стороною суборендаря своїх зобов`язань за договором, і щодо таких випадків передбачили право на розірвання договору суборенди землі в односторонньому порядку.

Тому суд відхиляє доводи позивача про те, що договори суборенди землі могли бути розірвані лише в судовому порядку. На думку суду, п. 35 договорів суборенди чітко передбачає права орендаря на розірвання договорів в односторонньому порядку та містить вичерпний перелік випадків, за яких таке право може бути реалізоване.

За таких умов, до відносин сторін не підлягає застосуванню правило тлумачення "contra proferentum" (слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови), на якому наполягає позивач у своїх поясненнях від 19.10.2022. Зазначене правило може застосовуватись судом у випадку неясності, можливості різного тлумачення умов договору. У даному ж випадку суд вважає, що положення п. 33-35 укладених договорів суборенди землі, зокрема щодо права на розірвання договору в односторонньому порядку є достатньо чіткими, ясними та не допускають подвійного тлумачення. Суд дійшов висновку, що тлумачення пунктів 33-35 договорів суборенди можливо здійснити на першому рівні тлумачення, за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері правовідносин значень термінів, не вдаючись до другого та третього рівнів тлумачення.

Щодо аргументів позову, обґрунтованих покликанням на п. д) статті 141 Земельного кодексу України, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати, то такі теж не можуть слугувати підставою для задоволення позовних вимог. Стаття 141 Земельного кодексу України містить загальні правові норми щодо підстав припинення права користування земельною ділянкою, незалежно від підстави виникнення такого права. Користування землею в Україні може здійснюватись на підставі різних правових титулів: права постійного користування, довічного успадковуваного володіння, оренди, суборенди тощо. Норми статті 141 ЗК України застосовуються не лише як підстава припинення права оренди, але і як підстава припинення інших правових титулів на землю, зокрема права постійного користування земельною ділянкою. Крім того зазначені норми можуть застосовуватись як підстави для припинення права користування землею в судовому порядку, незалежно від того чи передбачені такі підстави умовами укладеного господарського договору.

Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За вимогами частини 1 статті 629 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тому положення п. д) статті 141 ЗК України не позбавляють сторони можливості по-іншому визначити свої права та обов`язки при укладенні договору суборенди землі, зокрема передбачити підставою для розірвання договору суборенди землі разовий випадок невиконання суборендарем обов`язку щодо сплати суборендної плати в обумовлені строки.

Крім того, суд бере до уваги і те, що п. 7 укладених між сторонами договорів суборенди землі передбачено сплату суборендної плати лише двічі на рік, через кожні шість місяців. При такому порядку внесення суборендної плати розумною та справедливою є умова договору про право орендаря розірвати договір в односторонньому порядку навіть у випадку разового порушення суборендарем обов`язку з внесення суборендної плати. В протилежному випадку, орендар позбавлявся би права розірвання договору навіть у разі достатньо тривалого порушення суборендарем своїх зобов`язань. Очевидно що у відповідача є власні зобов`язання зі сплати орендної плати перед власниками земельних ділянок, яких він має дотримуватись, і з метою належного виконання таких зобов`язань, з його боку розсудливо передбачати такі умови договору суборенди, які б спонукали суборендаря своєчасно вносити суборендну плату.

Сплата позивачем суборендної плати 10 серпня 2021 року (50%, які мали бути сплчені до 01 квітня 2021 року) не може бути підставою для визнання недійсними односторонніх правочинів про дострокове розірвання договорів суборенди в односторонньому порядку, оскільки повідомлення про розірвання договорів суборенди відповідач направив позивачу 02 серпня 2021 року, тобто односторонні правочини щодо розірвання договору вчинені до отримання оплати. Крім того, дострокове розірвання договорів суборенди не звільняло позивача від обов`язку внесення суборендної плати.

Позивач не може покликатися на виконання ним обов`язку зі сплати суборендної плати з порушенням передбачених договорами суборенди строків, як на підставу визнання недійсними односторонніх правочинів, вчинених до дати такого виконання. Підстави недійсності правочину мають існувати саме на момент їх вчинення. Крім того, виконання, з порушенням договірних строків, позивачем обов`язку з внесення суборендної плати не позбавляє відповідача передбачених п. 35 договорів суборенди землі права на розірвання договору в односторонньому порядку. За змістом п. 35 договорів суборенди землі, несплата суборендної плати в терміни, передбачені п. 7 договорів, є підставою для розірвання цих договорів в односторонньому порядку, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість. Виходячи з дати укладення договорів, в суборендаря було достатньо часу забезпечити оплату суборендної плати та підготуватись до виконання цього обов`язку у передбачені договором строки.

Очевидно, що відповідач зацікавлений мати договірні правовідносини з дисциплінованим контрагентом. Зазначене дозволяє йому належно планувати власну господарську діяльність, та своєчасно виконувати свої зобов`язання, зокрема і перед власниками земельних ділянок. За таких обставин, реалізація відповідачем обумовленого в договорах суборенди землі права на дострокове розірвання договорів не може вважатись недобросовісною поведінкою, не має ознак зловживання правом. Крім того як підтвердили в судовому засіданні усі учасники справи, включно з представником позивача, урожай, засіяний позивачем у 2020-2021 роках на суборендованих земельних ділянках, зібрав позивач, отже дострокове одностороннє розірвання договорів суборенди не призвело до втрати позивачем закладеного ним урожаю.

Суд відхиляє доводи позивача, що відповідач не висловлював жодних запеерчень щодо оплати суборендної плати поза договірним строком, оскільки п. 32 договорів суборенди передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку. Тому листи відповідача щодо зміни строків внесення суборендної плати можуть трактуватись лише як його пропозиція про надання відстрочки, попередження про тимчасове невиконання своїх зобов`язань, але не мають наслідком зміну погоджених у договорах строків оплати, і не є обов`язковими для відповідача.

Щодо доводів позивача про відсутність в укладених між позивачем та відповідачем договорах суборенди землі механізму (процедури, порядку) розірвання договорів в односторонньому порядку, то суд погоджується з тим, що договори суборенди землі не передбачають чіткого механізму (процедури, порядку) їх розірвання в односторонньому порядку, хоча визначення такого є важливим та доречним для таких випадків.

Однак відсутність такого механізму (процедури), на переконання суду, не може абсолютно нівелювати передбачене договором право відповідача на дострокове розірвання договору в односторонньому порядку. Протилежне було б надмірним втручанням у свободу волі сторін, яку вони реалізували при укладенні договору.

Право на односторонню відмову від договору, що має наслідком його розірвання (ч. 3 ст. 651 ЦК України), може бути передбачено як договором, так і законодавством (такі випадки передбачені, зокрема, у ст. 665, 678, 724, 739, 763 849 ЦК України). При цьому, дані положення законодавства також не визначено чіткого механізму односторонньої відмови від договору, що теж свідчить про те, що сама його відсутність не позбавляє управненої сторони права на односторонню відмову від договору.

Однією з загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Статтею 7 ЦК України обумовлено, що цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.

Відповідно до статті 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

ПП "Галицькі Аграрні Інвестиції" дотримало письмової форми розірвання договорів суборенди землі в односторонньому порядку, оскільки направило позивачу відповідні повідомлення в письмовій формі.

Направлення стороною, яка відмовляється від договору, реалізовує своє право на розірвання договору в односторонньому порядку, повідомлення другій стороні щодо односторонньої відмови від зобов`язання, розірвання договору в односторонньому порядку, у тих випадках, де такі односторонні правочини допускаються згідно вимог законодавства або умов договору, відповідає звичайній діловій практиці, є добросовісною та розумною поведінкою та враховує інтереси другої сторони, яка отримує відповідне повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 01.11.2022 по справі № 146/1094/21 викладено наступні правові позиції щодо відмови від договору, як одностороннього правочину.

До односторонніх правочинів, зокрема, належить: видача довіреності, відмова від права власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагороди, прийняття спадщини, згода іншого співвласника на розпорядження спільним майном, одностороння відмова від договору.

Залежно від сприйняття волі сторони одностороннього правочину такі правочини поділяються на:

суто односторонні - не адресовані нікому та без потреби в прийнятті їх іншою (іншими) особою. До них, зокрема, належить відмова від права власності, відмова від спадщини, прийняття спадщини;

такі, що розраховані на їх сприйняття іншими особами, до яких можливо віднести, зокрема, оголошення конкурсу, публічну обіцянку винагороди, відмову від спадщини на користь іншої особи, видачу довіреності, видачу векселя, розміщення цінних паперів, односторонню відмову від договору (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі N 357/15284/18 (провадження N 61-13518св21).

Вчинення стороною договору такого одностороннього правочину як відмова від договору, за відсутності рішення суду про визнання його недійсним або підстав нікчемності, зумовлює необхідність з`ясовувати чи зумовив такий правочин припинення цивільних прав та обов`язків (тобто чи є підстави для односторонньої відмови від договору передбачені договором та/або законом). Це обумовлено тим, що одностороння відмова від договору як вид одностороннього правочину розрахована на сприйняття іншими особами. У разі, якщо встановлена відсутність підстав для односторонньої відмови від договору, то такий односторонній правочин не зумовлює розірвання договору. При цьому слід розмежовувати підстави недійсності цього одностороннього правочину (зокрема, суперечність імперативній цивільно-правовій нормі) від підстав для односторонньої відмови від договору (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі N 357/15284/18 (провадження N 61-13518св21).

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами (частина третя статті 202 ЦК України).

Тлумачення вказаної норми, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що:

за допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема, вчинення між сторонами односторонніх правочинів, підстави для односторонньої відмови або відсутність таких, чи коли одна із сторін набуває право на односторонню відмову;

одностороння відмова від договору оренди, як вид одностороннього правочину, розрахована на сприйняття саме іншою стороною договору оренди. Це зумовлено тим, що якщо існують підстави для односторонньої відмови або вона не залежить від певних підстав, то для орендаря вчинення такої відмови породжує істотні правові наслідки у вигляді розірвання договору. Тому в разі якщо орендодавець має право на односторонню відмову від договору оренди землі і вчиняє такий односторонній правочин, оскільки відмова від договору має бути адресована та сприйнята орендарем, то про нього слід повідомити саме орендаря, а не державного реєстратора.

У справі що розглядається судом, ПП "Галицькі Аграрні Інвестиції" вчинило односторонні правочини щодо розірвання в односторонньому порядку договорів суборенди землі направивши відповідні повідомлення другій стороні договору. Дії відповідача були спрямовані на сприйняття цього одностороннього правочину другою стороною договору, відповідали звичайній діловій практиці у відповідній сфері правовідносин, а тому сама по собі відсутність у договорах суборенди механізму (процедури) реалізації орендарем права на розірвання цих договорів в односторонньому порядку не може бути підставою для визнання недійсними односторонніх правочинів щодо розірвання договорів в односторонньому порядку.

Покликання позивача на тристоронній договір від 01.09.2020, укладений між ПП "Галицькі Аграрні Інвестиції", ТОВ "Ґудвеллі Україна" та ТОВ "Агро-Галич-ІФ" щодо обміну земельними ділянками, якими користуються сторони, теж не може бути взятий до уваги судом як підстава для задоволення позову, оскільки предметом даного тристороннього договору не є земельні ділянки, які передавались в суборенду відповідачем позивачу за договорами суборенди від 01.09.2020, 01.11.2020 та 20.01.2021. Доводи позивача, що суборендовані ним земельній ділянки розташовані в "шахматному порядку" і до них відсутній доступ, та вони не можуть використовуватись без земельних ділянок, отриманих в користування за тристороннім договором від 01.09.2020, суд визнає не підтвердженими вірогідними доказами, а також і такими, що не впливають на право відповідача на розірвання договорів суборенди в односторонньому порядку. Крім того, питання користування суміжними ділянками їх власники (користувачі) можуть вирішувати відповідно до положень Земельного кодексу України про добросусідство.

Щодо державної реєстрації права суборенди на підставі укладених між позивачем та відповідачем, а також між відповідачем та третьою особою договорів суборенди, то право суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації (ч. 5 статті 8 Закону України "Про оренду землі"). Об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом (стаття 17 Закону України "Про оренду землі"). Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права (ч. 1 статті 19 Закону України "Про оренду землі"). Орендар земельної ділянки зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди (ч. 2 статті 25 Закону України "Про оренду землі").

За змістом ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Таким чином, у відносинах, що склались між учасниками справи, державній реєстрації підлягало саме право суборенди, яке виникає на підставі договорів суборенди земельних ділянок. З урахуванням викладених норм, поняття "державна реєстрація договору" та "державна реєстрація речового права" є різними.

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у п. 4.13 постанови від 02.10.2020 по справі № 912/3295/18, реєстрація прав на оренду землі, є офіційним визнанням і підтвердженням факту виникнення прав на землю; саме право оренди виникає з моменту реєстрації цього права; земля вважається переданою з моменту державної реєстрації права оренди. Натомість це не свідчить про те, що сам договір, для якого визначені загальні правила набрання чинності, набирає чинність з моменту реєстрації права. Дійсно орендар не може до реєстрації права оренди реалізовувати законно своє право оренди, проте реєстрація права є у зоні відповідальності орендаря, який уклавши договір оренди, що набрав чинності за загальним правилом після підписання (якщо сторони не передбачили іншого в договорі), самостійно реєструє своє право та отримує всі повноваження користувача земельної ділянки на підставі договору оренди. У проміжку між укладенням договору і переданням орендарю земельної ділянки (реєстрація речового права) договір діє, а у сторін є право захищати свої порушені договірні права зобов`язального характеру зобов`язально-правовими способами.

У справі №322/1178/17 Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.01.2020, правовий висновок в якій повинен враховуватись судами згідно статті 236 Господарського процесуального кодексу України, зазначила, що сторони в договорі оренди мали право зазначати про момент початку перебігу та припинення дії договору, оскільки такі права прямо передбачені принципами та закріплені загальними нормами цивільного законодавства.

У п. 39 договорів суборенди сторони передбачили, що такі набирають чинності після його підписання сторонами, та не підлягають державній реєстрації.

Тому, не зважаючи, що на час вчинення відповідачем односторонніх правочинів з розірвання в односторонньому порядку договорів оренди землі, позивач не зареєстрував за собою права суборенди на земельні ділянки (зареєстрував такі права лише 12-13 листопада 2021 року, і лише щодо частини земельних ділянок, які були об`єктом суборенди за договором від 01.09.2020) це не свідчить про те, що укладені між позивачем та відповідачем договори суборенди землі не були укладені, не набрали чинності, чи унеможливлювали реалізацію відповідачем права на розірвання договору в односторонньому порядку.

При цьому, відсутність державної реєстрації за позивачем права суборенди не звільняла його від сплати суборендної плати, оскільки як передбачено п. 11 укладених договорів суборенди, суборендар не звільняється від сплати суборендної плати в разі не використання земельної ділянки. Одночасно, сторони у справі не заперечували, що позивач використовував земельні ділянки за договорами суборенди протягом 2021 року без державної реєстрації свого права суборенди, зібрав вирощений врожай.

При цьому, оскільки право суборенди виникає у суборендаря, то саме на ньому лежить обов`язок забезпечити проведення державної реєстрації цього права (див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, наведеними у постанові від 15.01.2020 у справі № 322/1178/17). Учасники цивільних правовідносин не можуть отримувати вигоду від власної неправомірної поведінки (дій чи бездіяльності). Тому невиконання позивачем його обов`язків забезпечити забезпечити державну реєстрацію права суборенди землі не могло позбавити відповідача права на розірвання договору в односторонньому порядку.

Виходячи з наведених мотивів, суд вважає, що відповідач правомірно, з передбачених договорами суборенди землі підстав, розірвав договори суборенди землі від 01.09.2020, від 01.11.2020 та від 20.01.2021, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Судові витрати.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позову суд відмовив, то судовий збір, сплачений позивачем за три немайнові вимоги в сумі 7443,00 грн, суд покладає на позивача.

Разом з тим, при поданні позову позивач сплатив судовий збір в розмірі 7743,00 грн, тобто на 300 грн більше, ніж передбачено законом. Дана сума сплаченого позивачем судового збору, в більшому розмірі, ніж встановлено законом, може бути повернута позивачу за його клопотанням згідно з п. 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Галич-ІФ" (майдан Різдва, буд. 11, офіс 28, м. Галич, Галицький район, Івано-Франківська область, 77101, ідентифікаційний код юридичної особи: 41838260) до відповідача Приватного підприємства "Галицькі Аграрні Інвестиції" (вул. Хмельницького Б., буд. 1А, м. Галич, Галицький район, Івано-Франківська область, 77100, ідентифікаційний код юридичної особи: 35306415), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Галагро-Доба" (вул. Наукова, буд. 16, с. П`ядики, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78254, ідентифікаційний код юридичної особи: 41670358) про визнання недійсними односторонніх правочинів відмовити.

Витрати по оплаті судового збору в сумі 7443 (сім тисяч чотириста сорок три) грн 00 коп. покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення: 22.12.2022.

Суддя І.Є. Горпинюк