Постанова

від 24.04.2023 по справі 909/667/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2023 р. Справа № 909/667/22

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,

Суддів: Бойко С.М., Малех І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників сторін:

від позивача (скаржника) - Гірник О.О.

від відповідача - Косар М.Є.

від третьої особи - Бакун А.Ю.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Галич-ІФ», б/н від 11 січня 2023 року

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15 грудня 2022 року (підписане 22.12.2022), суддя Горпинюк І.Є.

у справі №909/667/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Галич-ІФ», м. Галич, Івано-Франківська область

до відповідача Приватного підприємства «Галицькі Аграрні Інвестиції», м. Галич, Івано-Франківська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Галагро-Доба», с. П`ядики, Коломийський район, Івано-Франківська область

про визнання недійсними односторонніх правочинів

в с т а н о в и в :

26 серпня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Галич-ІФ» звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача - Приватного підприємства «Галицькі Аграрні Інвестиції» про:

- визнання недійсним одностороннього правочину Приватного підприємства «Галицькі Аграрні Інвестиції», оформленого листом (повідомленням про розірвання договору) від 02.08.2021 року, про розірвання договору суборенди землі від 01 вересня 2020 року, укладеного між Приватним підприємством «Галицькі Аграрні Інвестиції» (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Галич-ІФ» (суборендар);

- визнання недійсним одностороннього правочину Приватного підприємства «Галицькі Аграрні Інвестиції», оформленого листом (повідомленням про розірвання договору) від 02.08.2021 року, про розірвання договору суборенди землі від 01 листопада 2020 року, укладеного між Приватним підприємством «Галицькі Аграрні Інвестиції» (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Галич-ІФ» (суборендар);

- визнання недійсним одностороннього правочину Приватного підприємства «Галицькі Аграрні Інвестиції», оформленого листом (повідомленням про розірвання договору) від 02.08.2021 року, про розірвання договору суборенди землі від 20 січня 2021 року, укладеного між Приватним підприємством «Галицькі Аграрні Інвестиції» (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Галич-ІФ» (суборендар).

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 15 грудня 2022 року у справі №909/667/22 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду мотивоване тим, що сторони у договорах суборенди передбачили право орендаря на односторонню відмову від договорів суборенди, у випадку несплати суборендної плати в терміни, визначені договорами суборенди. Разом з тим, суд не погодився з твердженнями позивача про суперечність між пунктами 33, 34 та 35 договорів суборенди, натомість суд у рішенні зазначив, що п.35 договорів суборенди чітко передбачає права орендаря на розірвання договорів в односторонньому порядку та містить вичерпний перелік випадків, за яких таке право може бути реалізоване. За таких умов суд дійшов висновку, що до відносин сторін не підлягає застосуванню правило тлумачення «contra proferentem», на якому наполягав позивач. Разом з цим, суд зазначив, що сплата позивачем суборендної плати 10 серпня 2021 року (50%, які мали бути сплачені до 01 квітня 2021 року) не може бути підставою для визнання недійсними односторонніх правочинів, оскільки повідомлення про розірвання договорів суборенди відповідач направив позивачу 02 серпня 2021 року, тобто до отримання оплати.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Галич-ІФ» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15 грудня 2022 року у справі №909/667/22 та прийняти нове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі. Зокрема, зазначає, що орендарем не були надіслані на адресу суборендаря відповідні рахунки, на підставі яких останній зобов`язувався сплатити суборендну плату. Крім цього, наголошує, що договорами суборенди сторони погодили розірвання договорів за взаємною згодою сторін згідно з укладеною угодою про розірвання, при цьому, пункт 35 договорів суборенди визначає підстави для розірвання договору в односторонньому порядку, однак, не визначає процедури такого розірвання у разі настання обставин, передбачених цим пунктом. Також скаржник вказує на необхідності застосування до правовідносин сторін принципу «contra proferentem», зважаючи на неоднозначність тлумачення положень п.34 та п.35 договорів суборенди. Одночасно апелянт наголошує, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є саме систематична несплата орендної плати, а не одноразова.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, зазначає, що рахунки на оплату надсилались на дійсну електронну адресу позивача, з якої останнім надсилався гарантійний лист від 07 травня 2021 року про оплату спірних рахунків до 31 травня 2021 року. Разом з цим, наголошує, що у п.35 договорів суборенди сторони погодили можливість розірвання договорів в односторонньому порядку в разі несплати суборендної плати в терміни, передбачені п.7 договорів. Вказана умова не суперечить чинному законодавству, не була оспорена, відтак, в силу презумпції чинності правочину (ст.204 ЦК України), є дійсною. При цьому, на думку відповідача, спірні договори суборенди не містять умов, які б тлумачились подвійно чи були неясні, відтак, не підлягає до застосування принцип «contra proferentem».

Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Галагро-Доба» просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, зазначає, що позивач знав про свій обов`язок щодо сплати суборендної плати, а також матеріалами справи підтверджується, надіслання на його електронну адресу відповідних рахунків. При цьому, позивачем підписано договори суборенди та погоджено всі їхні умови, в тому числі і щодо можливості одностороннього розірвання договору у випадку несплати суборендної плати.

Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив такі задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15 грудня 2022 року у справі №909/667/22 та прийняти нове рішення про задоволення позову, з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Представники відповідача та третьої особи в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечили, просили оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення, з підстав, наведених у відзивах на апеляційну скаргу.

Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Галич-ІФ» (в тексті договорів - суборендар) та Приватним підприємством «Галицькі Аграрні Інвестиції» (в тексті договорів - орендар) укладено три окремих договори суборенди землі: від 01.09.2020, від 01.11.2020 року та від 20.01.2021 року, за умовами яких, а саме: п.1 яких орендар надає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки приватної форми власності сільськогосподарського призначення, які знаходяться в орендаря в користуванні на підставі укладених договорів оренди з фізичними особами - власниками земельних часток (паїв).

Вказані договори суборенди укладені на однакових умовах та відрізняються між собою розташуванням земельних ділянок, які передаються в суборенду, загальною площею та переліком земельних ділянок, що передаються в користування.

Зокрема, за договором суборенди землі від 01 вересня 2020 року в користування передано земельні ділянки за межами населеного пункту м. Галич, Галицького району Івано-Франківської області, загальною площею 200,78 га; за договором суборенди землі від 01 листопада 2020 року в користування передано земельні ділянки за межами населеного пункту с. Ганівці, Галицького району Івано-Франківської області, загальною площею 83,56 га; за договором суборенди землі від 20 січня 2021 року в користування передано земельні ділянки за межами населеного пункту с. Водники, Дубовецької ТГ, Івано-Франківської області, загальною площею 14,02 га.

Прізвища орендодавців, перелік земельних ділянок, їх площі та кадастрові номери наведені у відповідних додатках №1, які укладалися до кожного із трьох договорів. Зокрема, за договором суборенди землі від 01.09.2020 в суборенду передано 107 земельних ділянок, за договором суборенди землі від 01.11.2020 - 84 земельні ділянки, а за договором суборенди землі від 20.01.2021 - 37 земельних ділянок.

Договори суборенди укладено на 7 років. В тому випадку, якщо термін дії договорів оренди окремої ділянки, який укладено між орендарем та фізичною особою, власником земельної частки (паю), закінчується швидше, ніж через 7 років, то на таку кожну окрему ділянку цей договір діє до терміну закінчення вищевказаного договору оренди. Сторони домовилися щороку уточнювати площу земельних ділянок, які надаються в суборенду (п.6 Договорів).

Пунктом 7 договорів суборенди сторони погодили, що суборендна плата за земельні ділянки вноситься суборендарем на рахунок орендаря у грошовій формі. Розмір суборендної плати вказується в рахунку на оплату, виставлену орендарем, та не може бути нижчим, ніж орендна плата за вищевказані ділянки, яку сплачує орендар орендодавцям, не нижче 4% нормативно-грошової оцінки земельних ділянок, та має враховувати всі нараховані орендарем податки з орендної плати і ПДВ. Суборендна плата сплачується в повному обсязі щороку - два рази в рік по 50%, до 01 квітня та до 01 жовтня. Орендна плата пайовикам сплачується орендарем самостійно у строки, визначені законодавством. Всі податки та збори, що виникають з договору суборенди, сплачуються орендарем самостійно. У випадку збільшення орендної плати, розмір суборендної плати переглядається та збільшується пропорційно до розміру збільшення орендної плати.

Згідно з п.8 договорів суборенди, суборендна плата вноситься суборендарем на підставі поданих орендарем рахунків у строки, зазначені п.7 договорів.

У пунктах 14 та 15 договорів суборенди землі передбачено, що земельні ділянки передаються в суборенду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цільове призначення земельних ділянок - код згідно з КВЦПЗ (01.01) - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до п.19 договорів суборенди землі, момент підписання договору обома сторонами є підтвердженням факту приймання-передачі земельних ділянок, вказаних в додатку до даного договору від орендаря до суборендаря. Суборендар самостійно вирішує питання з орендодавцями про погодження надання ними дозволу на укладення даного договору суборенди.

Поміж інших прав орендаря, п.26 договорів суборенди землі містить і право на своєчасне внесення суборендної плати.

У п.33 договорів суборенди землі, сторони погодили, що дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; несплати суборендарем суборендної плати у строки, вказані в п.7 даного договору.

Згідно з п.34 договорів суборенди дія останніх припиняється шляхом їх розірвання за: взаємною згодою сторін згідно укладеної угоди про розірвання; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження суборендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Розірвання договору суборенди землі в односторонньому порядку допускається у разі: несплати суборендної плати в терміни, передбачені в п.7 цього договору; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням (п.35 договорів суборенди землі).

Згідно з рахунками на оплату №3, №4 та №5 від 23 березня 2021 року, складеними відповідачем, 50% суборендної плати, які позивач мав сплатити відповідачу згідно з п.7 договорів до 01 квітня, становили: за договором від 01.09.2020 - 351 365,00 грн; за договором від 01.11.2020 - 146 230,00 грн; за договором від 20.01.2021 - 24 535,00 грн. (а.с.144-146, том І).

Суборендну плату в зазначених розмірах ТОВ «Агро-Галич-ІФ» сплатило в користь ПП "Галицькі Аграрні Інвестиції" 10 серпня 2021 року, що підтверджується платіжними дорученнями №393, 394, та 395 від 10 серпня 2021 року, які знаходяться у матеріалах справи.

Решту 50% суборендної плати позивач оплатив відповідачу 20 жовтня 2021 року, що підтверджується платіжними дорученнями №718, 719, та 720 від 20 жовтня 2021 року, які знаходяться у матеріалах справи.

13 серпня 2021 року ТОВ "Агро-Галич-ІФ" отримало від ПП "Галицькі Аграрні Інвестиції" три повідомлення про розірвання договору суборенди б/н від 02 серпня 2021 року, кожне з яких окремо стосувалось укладених між сторонами договорів суборенди землі від 01.09.2020, 01.11.2020 та 20.01.2021 (а.с.124-129, том І). Вказані повідомлення про розірвання договору суборенди є аналогічними за змістом, та відрізняються лише реквізитами та предметом договорів суборенди землі, щодо розірвання яких направлялось відповідне повідомлення.

У повідомленнях про розірвання договору суборенди зазначено, що за умовами договору суборендна плата встановлюється на підставі рахунку, який орендар виставляє суборендарю, та підлягає сплаті рівними частинами до 01 жовтня та 01 квітня поточного року відповідно. Суборендарем не виконуються умови договору, а тому у відповідності з пунктом 35 договору він підлягає розірванню в односторонньому порядку. Підставою для розірвання договору в односторонньому порядку є пункт 35 Договору, який передбачає один з таких випадків: несплати суборендної плати в терміни, передбачені в п.7 цього Договору.

Також у повідомленнях про розірвання договорів суборенди ПП "Галицькі Аграрні інвестиції" додатково зазначало, що позивач (суборендар) не надав доказів реєстрації договорів суборенди землі в державному реєстрі речових прав, як це передбачено ч.5 статті 6 Закону України "Про оренду землі", а також не надав доказів погодження орендодавцями укладення договорів суборенди, як це передбачено п.19 укладених договорів.

З наведених підстав, ПП "Галицькі Аграрні Інвестиції" повідомляло про те, що договори суборенди землі належить вважати розірваними з моменту отримання ТОВ "Агро-Галич-ІФ" цих повідомлень, земельні ділянки які перелічувались у додатках №1 до договорів не могли використовуватись позивачем, а орендар (відповідач) має право завершити збирання врожаю та повернути суборендарю документально підтверджені та нормативно обґрунтовані витрати за вирахуванням суборендної плати та штрафних санкцій.

В подальшому, 12-13 листопада 2021 року у Державному реєстрі речових прав за ТОВ "Агро-Галич-ІФ" зареєстровано право суборенди земельної ділянки щодо 39 земельних ділянок із загальної кількості 107 земельних ділянок, які відповідач передав в суборенду позивачу за договором суборенди землі від 01.09.2020 року, що підтверджується витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, що містяться у матеріалах справи.

Докази державної реєстрації за ТОВ "Агро-Галич-ІФ" права суборенди на інші земельні ділянки, щодо яких укладено договір суборенди землі від 01.09.2020 року, а також державної реєстрації за ТОВ "Агро-Галич-ІФ" права суборенди на земельні ділянки, щодо яких укладались договори суборенди землі від 01.11.2020 та від 20.01.2021 у матеріалах справи відсутні.

Поряд з цим, судом встановлено, що 01 вересня 2021 року між ПП "Галицькі Аграрні Інвестиції" (в тексті договорів - орендар) та ТОВ "Галагро-Доба" (в тексті договорів - суборендар) укладено два договори суборенди землі, за одним із яких в суборенду третій особі передано 107 земельних ділянок, які визначені об`єктом суборенди за договором суборенди землі від 01.09.2020, укладеним між сторонами у справі; а за іншим в суборенду ТОВ "Галагро-Доба" передано 21 земельну ділянку із 37 земельних ділянок, які визначені об`єктом суборенди за договором суборенди землі від 20.01.2021, укладеним між сторонами у справі.

Одночасно місцевим господарським судом встановлено, що ні позивач, ні третя особа, не зареєстрували за собою права суборенди щодо усіх земельних ділянок, щодо яких вони уклали договори суборенди з відповідачем. Позивач надав докази реєстрації права суборенди щодо 39 земельних ділянок. Щодо однієї земельної ділянки місцевий господарський суд встановив реєстрацію права суборенди за третьою особою - ТОВ "Галагро-Доба".

У серпні 2022 року ТзОВ «Агро-Галич-ІФ» звернулося до суду з цим позовом до ПП «Галицькі Аграрні Інвестиції» про визнання недійсними односторонніх правочинів ПП «Галицькі Аграрні Інвестиції», оформлених листами (повідомленнями про розірвання договорів) від 02.08.2021 року, про розірвання договорів суборенди землі від 01 вересня 2020 року, від 01 листопада 2020 року та від 20 січня 2021 року, укладених між ПП «Галицькі Аграрні Інвестиції» (орендар) та ТзОВ «Агро-Галич-ІФ» (суборендар).

Згідно з ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Статтею 744 ЦК України визначено, що передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Згідно з ст.2 ЗУ "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється. Право суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації (ч.ч.1-5 ст.8 ЗУ «Про оренду землі»).

Відповідно до ч.1 ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

В силу положень ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ст.ст.93, 96, 206 Земельного кодексу України, ст.21 ЗУ "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - ц е засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Використання землі в Україні є платним і землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з ст.24 ЗУ «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Поряд з тим, відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (ч.1 ст.188 ГК України).

В силу положень ч.4 ст.31 ЗУ «Про оренду землі» розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Отже, за загальним правилом, встановленим як чинним господарським, так і чинним цивільним законодавством, зміна та розірвання господарських та цивільних договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку. Зміна та розірвання господарських та цивільних договорів саме в односторонньому порядку допускаються виключно, якщо це прямо передбачено відповідним законом або договором. Закон України "Про оренду землі", як спеціальний закон, містить повністю аналогічні положення і саме щодо договорів оренди землі, що зміна та розірвання таких договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку. Зміна та розірвання договорів оренди землі саме в односторонньому порядку допускаються виключно, якщо це прямо передбачено відповідним законом або договором (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.04.2019 по справі №910/8763/18).

Наведені норми законодавства не містять заборони для сторін договору оренди земельної ділянки передбачити випадки розірвання договору в односторонньому порядку шляхом вчинення стороною одностороннього правочину, що оформляється прийняттям рішення у встановленому порядку (п.28-30 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.05.2022 у справі №910/20745/20).

Як встановлено вище судом, позивач зобов`язався сплачувати орендну плату за землю двічі на рік - по 50%, а саме: до 01 квітня та до 01 жовтня відповідного року, при цьому, розмір суборендної плати мав вказуватись в рахунках на оплату, виставлених орендарем.

ПП "Галицькі Аграрні Інвестиції" в якості доказів направлення позивачу рахунків на оплату №3, 4, 5 від 23 березня 2021 року за трьома договорами суборенди надало роздруківки листування електронною поштою про те, що вказані рахунки направлялись 23 березня 2021 року на електронну пошту позивача (agrogaluzif@ukr.net). Представник позивача в судовому засіданні в суді першої інстанції підтвердив одержання зазначених рахунків на сплату суборендної плати електронною поштою.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, що вказані докази є належними та підтверджують надіслання позивачу рахунків на оплату. При цьому, судом правильно відхилено доводи позивача щодо відсутності електронного підпису, оскільки відсутність кваліфікованого електронного підпису не зумовлює недостовірність певних даних в електронній формі й, відповідно, недостовірність електронного доказу. Вирішення питання достовірності такого доказу має відбуватися на загальних засадах, визначених ГПК, і відповідно до стандарту доказування «баланс ймовірностей», передбаченого ст.79 ГПК. Разом з тим, відсутність кваліфікованого електронного підпису на повідомленні не свідчить про те що особу неможливо ідентифікувати з достатнім ступенем вірогідності як відправника такого повідомлення, направленого електронною поштою, тобто поширювача інформації. (постанова Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі №910/5408/21).

Поряд з тим, щодо електронних доказів широко застосовується й доктрина «листа у відповідь».

Так, судом встановлено, що з наявних в матеріалах справи копій адресованих відповідачу листів позивача №7 від 12.07.2021 та №3 від 07.05.2021 вбачається, що ТОВ "Агро-Галич-ІФ" було відомо про обов`язок з оплати суборендної плати за договорами суборенди на загальну суму 522 130 грн., оскільки, позивач спершу гарантував таку оплату до 31 травня 2021 року, а потім до 10 серпня 2021 року.

На бланках зазначених листів позивача наявна адреса електронної пошти agrogaluzif@ukr.net, тобто саме та адреса, на яку відповідач надсилав рахунки на оплату суборендної плати, згідно наданих ним роздруківок листування електронною поштою.

З огляду на наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що надані відповідачем роздруківки листування електронної пошти підтверджують направлення 23.03.2021 відповідачем на електронну адресу позивача agrogaluzif@ukr.net рахунків на оплату №№3,4,5 від 23.03.2021 за трьома договорами суборенди, оскільки: представник позивача визнав отримання таких рахунків електронною поштою; адреса електронної пошти, на яку згідно наданих відповідачем роздруківок листування надсилались рахунки, зазначається самим позивачем у його листах; з листів позивача №7 від 12.07.2021 та №3 від 07.05.2021 слідує, що позивачу було відомо про розмір суборендної плати, яку він має оплатити за договорами суборенди землі, і при цьому позивач не надав суду жодних інших доказів щодо часу, коли він отримав рахунки відповідача, на підставі яких здійснив оплату у серпні 2021 року.

За таких обставин, позивачу було відомо розмір суборендної плати, яку він мав оплатити у строк до 01 квітня 2021 року за трьома договорами суборенди землі, позивач прострочив виконання зазначеного обов`язку, оскільки сплатив відповідачу 50% розміру суборендної плати лише 10 серпня 2021 року.

За змістом п. 35 договорів суборенди землі, їх розірвання в односторонньому порядку допускається у разі несплати суборендної плати в терміни, передбачені у п. 7 договорів.

Отже сторони, користуючись принципом свободи договору, досягли домовленості про можливість розірвання договорів суборенди в односторонньому порядку з наведеної підстави - несплати суборендної плати в передбачені договором терміни. Така домовленість відповідає наведеним вище положенням ст.651 ЦК України, ст.188 ГК України, ч.4 ст.31 Закону України «Про оренду землі».

Одночасно суд першої інстанції правильно визнав безпідставними твердження позивача про суперечність між пунктами 33, 34, та 35 договорів суборенди, а також про те, що ці пункти належить тлумачити у такий спосіб, що дострокове розірвання договорів можливе лише за згодою сторін або на підставі рішення суду.

Судом правильно встановлено, що у п.34 договорів суборенди сторони визначили випадки, коли договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін, зокрема такими є: невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором; внаслідок випадкового знищення, пошкодження суборендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню; підстави визначені законом. Дані підстави для розірвання договору в судовому порядку є досить широкими, адже передбачають, зокрема, усі випадки невиконання стороною своїх обов`язків, а також відсилають до підстав розірвання договору, визначених законом.

Поряд з тим, у п.35 договорів суборенди сторони передбачили вужче коло випадків порушення стороною суборендаря своїх зобов`язань за договором, і щодо таких випадків передбачили право на розірвання договору суборенди землі в односторонньому порядку. Вказаний пункт чітко передбачає права орендаря на розірвання договорів в односторонньому порядку та містить вичерпний перелік випадків, за яких таке право може бути реалізоване.

У зв`язку з наведеним, до спірних відносин не підлягає застосуванню принцип «contra proferentem» (слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав), на якому наполягав позивач, в тому числі і в апеляційній скарзі. Зазначене правило може застосовуватись судом у випадку неясності, можливості різного тлумачення умов договору. У цьому випадку суд встановив, що положення п.п.33-35 укладених договорів суборенди землі, зокрема щодо права на розірвання договору в односторонньому порядку, є достатньо чіткими, ясними та не допускають подвійного тлумачення.

Крім цього, судом правильно спростовано посилання позивача на відсутність систематичності несплати орендної плати, як підстави для розірвання договору, оскільки, зважаючи на принцип «свободи договору», сторони вправі передбачити таку підставу для розірвання договору суборенди землі, як разовий випадок невиконання суборендарем обов`язку щодо сплати суборендної плати в обумовлені строки, враховуючи, що умовами договорів визначено обовязок сплачувати орендну плату лише двічі на рік, через кожні шість місяців. Відтак, суд дійшов правильного висновку, що при такому порядку внесення суборендної плати розумною та справедливою є умова договору про право орендаря розірвати договір в односторонньому порядку навіть у випадку разового порушення суборендарем обов`язку з внесення суборендної плати. В протилежному випадку, орендар позбавлявся би права розірвання договору навіть у разі достатньо тривалого порушення суборендарем своїх зобов`язань.

Також сплата позивачем суборендної плати 10 серпня 2021 року (50%, які мали бути сплачені до 01 квітня 2021 року) не може бути підставою для визнання недійсними односторонніх правочинів про дострокове розірвання договорів суборенди в односторонньому порядку, оскільки повідомлення про розірвання договорів суборенди відповідач направив позивачу 02 серпня 2021 року, тобто односторонні правочини щодо розірвання договору вчинені до отримання оплати. Крім того, дострокове розірвання договорів суборенди не звільняло позивача від обов`язку внесення суборендної плати.

Поряд з цим, судом першої інстанції встановлено та це не заперечувалося представниками сторін в апеляційному суді, що урожай, засіяний позивачем у 2020-2021 роках на суборендованих земельних ділянках, зібрав позивач, отже дострокове одностороннє розірвання договорів суборенди не призвело до втрати позивачем закладеного ним урожаю.

Крім цього, суд відхиляє посилання скаржника на відсутність у договорах суборенди землі механізму (процедури, порядку) розірвання договорів в односторонньому порядку, оскільки таке не спростовує передбаченого договором права відповідача на дострокове розірвання договору в односторонньому порядку. Судом встановлено, що ПП "Галицькі Аграрні Інвестиції" дотримано письмової форми розірвання договорів суборенди землі в односторонньому порядку, оскільки ним направлено позивачу відповідні повідомлення в письмовій формі. Вказані повідомлення отримано позивачем, що ним не заперечується.

Направлення стороною, яка відмовляється від договору, реалізовує своє право на розірвання договору в односторонньому порядку, повідомлення другій стороні щодо односторонньої відмови від зобов`язання, розірвання договору в односторонньому порядку, у тих випадках, де такі односторонні правочини допускаються згідно вимог законодавства або умов договору, відповідає звичайній діловій практиці, є добросовісною та розумною поведінкою та враховує інтереси другої сторони, яка отримує відповідне повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку.

При цьому, посилання скаржника на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31 травня 2022 року у справі №910/20745/20, щодо необхідності прийняття відповідачем відповідного рішення у встановленому законом порядку, колегія суддів до уваги не бере, оскільки у вказаній справі відповідачем та ініціатором односторонньої відмови від договору була Київська міська рада, тобто орган місцевого самоврядування, в той час як у спірних правовідносинах договори розірвано в односторонньому порядку Приватним підприємством «Галицькі Аграрні Інвестиції».

Так, судом встановлено, що ПП "Галицькі Аграрні Інвестиції" вчинило односторонні правочини щодо розірвання в односторонньому порядку договорів суборенди землі, направивши відповідні повідомлення другій стороні договору. Дії відповідача були спрямовані на сприйняття цього одностороннього правочину другою стороною договору, відповідали звичайній діловій практиці у відповідній сфері правовідносин, а тому сама по собі відсутність у договорах суборенди механізму (процедури) реалізації орендарем права на розірвання цих договорів в односторонньому порядку не може бути підставою для визнання недійсними односторонніх правочинів щодо розірвання договорів в односторонньому порядку.

Разом з цим, судом встановлено, що позивачем до моменту одностороннього розірвання договорів з ініціативи відповідача, не було здійснено державної реєстрації права суборенди за укладеними з відповідачем договорами суборенди.

Так, відповідно до ч.5 ст.8 ЗУ «Про оренду землі» право суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації. Об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом (ст.17 ЗУ «Про оренду землі»). Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права (ч.1 ст.19 ЗУ «Про оренду землі»). Орендар земельної ділянки зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди (ч.2 ст.25 ЗУ «Про оренду землі»).

Згідно з ст.2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Судом встановлено, що у спірних правовідносинах державній реєстрації підлягало саме право суборенди, яке виникає на підставі договорів суборенди земельних ділянок.

У п.39 договорів суборенди сторони передбачили, що такі набирають чинності після їх підписання сторонами, та не підлягають державній реєстрації.

Поряд з тим, як правильно встановлено судом, незважаючи на те, що на час вчинення відповідачем односторонніх правочинів з розірвання в односторонньому порядку договорів оренди землі, позивач не зареєстрував за собою права суборенди на земельні ділянки (зареєстрував такі права лише 12-13 листопада 2021 року, і лише щодо частини земельних ділянок, які були об`єктом суборенди за договором від 01.09.2020), наведене не свідчить про те, що укладені між позивачем та відповідачем договори суборенди землі не були укладені, не набрали чинності чи унеможливлювали реалізацію відповідачем права на розірвання договорів в односторонньому порядку. При цьому, відсутність державної реєстрації за позивачем права суборенди не звільняла його від сплати суборендної плати, оскільки як передбачено п.11 укладених договорів суборенди, суборендар не звільняється від сплати суборендної плати в разі не використання земельної ділянки. Одночасно, сторони у справі не заперечували, що позивач використовував земельні ділянки за договорами суборенди протягом 2021 року без державної реєстрації свого права суборенди, зібрав вирощений врожай.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки, відповідач правомірно, з передбачених договорами суборенди землі підстав, розірвав договори суборенди землі від 01.09.2020, від 01.11.2020 та від 20.01.2021. Позивачем протилежного не доведено.

При цьому, доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду, викладені ним в апеляційній скарзі, є безпідставними та такі повністю спростовані в рішенні місцевого господарського суду.

Рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний господарський суд не вбачає.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15 грудня 2022 року у справі №909/667/22 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Галич-ІФ» - без задоволення.

Матеріали справи №909/667/22 повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 01 травня 2023 року

Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Малех І.Б.