Рішення

від 15.12.2022 по справі 910/9523/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.12.2022Справа № 910/9523/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ДЕВЕЛОПЕРСЬКА КОМПАНІЯ "КОВЧЕГ ГРУП"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК ГОЛД ЮА"

про стягнення 145402,00 грн

Представники сторін:

від позивача: Тугай І.М.

від відповідача: не з`явився

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕВЕЛОПЕРСЬКА КОМПАНІЯ "КОВЧЕГ ГРУП" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК ГОЛД ЮА" про стягнення 145402,00 грн заборгованості за оплачений, але не поставлений товар.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з поставки оплаченого позивачем згідно рахунку №444 від 11.07.2022 товару.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕВЕЛОПЕРСЬКА КОМПАНІЯ "КОВЧЕГ ГРУП" залишено без руху.

12.10.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 25.10.2022 Господарським судом міста Києва прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/9523/22, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

03.11.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов та заперечення проти розгляду справ за правилами спрощеного позовного провадження, в якому відповідач просить суд здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2022 відмовлено у задоволенні заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК ГОЛД ЮА" проти розгляду справ за правилами спрощеного позовного провадження та клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження у справі №910/9523/22, судове засідання у справі №910/9523/22 призначено на 01.12.2022.

01.12.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява, у якій позивач зазначає, що має понести витрати на правову допомогу у сумі 25000,00 грн.

Протокольною ухвалою від 01.12.2022 відкладено судове засідання на 15.12.2022.

02.12.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної у судовому засіданні на 02.12.2022.

09.12.2022 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕВЕЛОПЕРСЬКА КОМПАНІЯ "КОВЧЕГ ГРУП" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами суду.

У судове засідання 15.12.2022 прибув представник позивача (приймав участь в режимі відеоконференції поза межами суду).

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про причини неявки у судове засідання не повідомив. Про розгляд справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 01.12.2022, що підтверджується відомостями з офіційного сайту Укрпошти.

Суд зазначає, що пунктами 1, 2, 4, 5 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність.

За змістом ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема розумні строки розгляду справи судом.

Наведені конституційні засади означають серед іншого неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об`єктивного та розумного обґрунтування.

Застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

З урахуванням вище наведеного, оскільки відповідач був повідомлений про час та місце судового засідання, неявка представника не перешкоджає розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Присутній у судовому засіданні 15.12.2022 представник позивача надав пояснення по суті позовних вимог.

У судовому засіданні 15.12.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату №444 від 11.07.2022 позивач здійснив попередню оплату за товар (Арматура 10мм А500С,М1РА 12м - 4,2 т.; Арматура 8 мм А500С,МІРА 12 см - 0,8 т.; Дріт 1,2 мм в`язальний - 0,1 т.; Дріт ВР-1 d-3,0мм - 0,1 т.) на загальну суму 145402,00 грн.

На підтвердження здійснення попередньої оплати позивач надав до матеріалів позовної заяви банківську виписку за період з 18.07.2022 по 18.07.2022.

Позивач зазначає, що відповідач, отримавши попередню оплату за товар, здійснену позивачем на підставі вище зазначеного рахунку, поставку товару не здійснив.

Позиція відповідача

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на нижче наведені обставини:

між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу №11072022/1 від 11.07.2022, на виконання якого позивачем було здійснено попередню оплату за товар згідно рахунку на оплату № 444 від 11.07.2022 на загальну суму 145402,00 грн;

для своєчасної поставки товару покупцю Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІК ГОЛД ЮА" уклало з перевізником ФОП Власенко Є.В. договір-заявку № 444.20.07.2022 на разову автотранспортну перевозку грузу;

відповідач виконав взяті на себе зобов`язання та поставив позивачу товар на суму 145402,00 грн, на підтвердження чого надав до відзиву видаткову накладну № 38 від 21.07.2022.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Згідно із матеріалами справи, відповідач виставив позивачу рахунок №444 від 11.07.2022 на оплату товару (Арматура 10мм А500С,МІРА 12м - 4,2 т.; Арматура 8 мм А500С,МІРА 12 см - 0,8 т.; Дріт 1,2 мм в`язальний - 0,1 т.; Дріт ВР-1 d-3,0мм - 0,1 т.) на суму 145402,00 грн.

18.07.2022 позивач сплатив на користь відповідача грошові кошти у загальній сумі 145402,00 грн, що підтверджується банківською випискою за період з 18.07.2022 по 18.07.2022 (у призначенні платежу зазначено за арматуру по рах. 444 від 11.07.2022).

Позивач видав менеджеру з постачання Басараб Марті Миколаївні довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей №6 від 19.07.2022.

За доводами позивача, плачений позивачем товар на суму 145402,00 грн відповідач не поставив.

30.08.2022 позивач направив відповідачу вимогу вих.№111 від 0.08.2022, у якій вимагав від відповідача протягом двох днів з моменту отримання вимоги повернути суму попередньої оплати у загальному розмірі 145402,00 грн.

Оскільки відповідач вимоги позивача не виконав, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК ГОЛД ЮА" про стягнення 145402,00 грн заборгованості за оплачений, але не поставлений товар.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно із ч.1 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частина 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч.1 ст.641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1 ст.642 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст.644 Цивільного кодексу України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття. Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Як встановлено судом вище, відповідач виставив позивачу рахунок №444 від 11.07.2022 на оплату товару (Арматура 10мм А500С,М1РА 12м - 4,2 т.; Арматура 8 мм А500С,МІРА 12 см - 0,8 т.; Дріт 1,2 мм в`язальний - 0,1 т.; Дріт ВР-1 d-3,0мм - 0,1 т.) на суму 145402,00 грн.

18.07.2022 позивач здійснив оплату виставленого відповідачем рахунку на суму 145402,00 грн, що підтверджується банківською випискою за період з 18.07.2022 по 18.07.2022.

Одночасно відповідач у відзиві стверджував, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу №11072022/1 від 11.07.2022, на виконання якого позивачем було здійснено попередню оплату за товар згідно рахунку на оплату № 444 від 11.07.2022 на загальну суму 145402,00 грн.

До відзиву на позов відповідач долучив копію договору купівлі-продажу №11072022/1 від 11.07.2022.

Позивач у свою чергу зазначив, що договір купівлі-продажу №11072022/1 від 11.07.2022 був підписаний сторонами з метою поставки відповідачем металопрокату для здійснення капітального будівництва багатоквартирних житлових будинків. Проте, позивач вказує, що перша поставка товару повинна була відбутися на підставі виставленого постачальником рахунку на оплату, оплати покупцем коштів згідно виставленого рахунку і подальшої передачі товару за видатковою накладною.

Надаючи оцінку запереченням відповідача та поясненням позивача щодо договору купівлі-продажу №11072022/1 від 11.07.2022, дослідивши надані сторонами документи у матеріали справи, суд дійшов висновку, що наявними у матеріалах справи доказами не підтверджується факт виникнення між сторонами спірних правовідносин з поставки товару на суму 145402,00 грн саме на підставі договору купівлі-продажу №11072022/1 від 11.07.2022.

Так, дослідивши рахунок на оплату №444 від 11.07.2022, судом встановлено, що зазначений рахунок не містить посилання на договір купівлі-продажу №11072022/1 від 11.07.2022. Відсутнє таке посилання і у призначенні платежу у банківській виписці. Натомість у банківській виписці за період з 18.07.2022 по 18.07.2022 у призначенні платежу зазначено, що оплата здійснюється на підставі рахунку № 444 від 11.07.2022. Також судом встановлено, що довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей №6 від 19.07.2022 видана позивачем на отримання товару саме за рахунком № 444 від 11.07.2022.

Окрім того, зі змісту наданої відповідачем копії договору купівлі-продажу №11072022/1 від 11.07.2022 кількість, якість, номенклатура та асортимент продукції мав визначатися сторонами в замовленнях покупця, які мали бути погоджені в подальшому продавцем, втім таких замовлень відповідач у матеріали справи не надав.

За встановлених вище обставин, суд дійшов висновку, що сторони, у порядку ст.205, 207, 639 Цивільного кодексу України досягли згоди щодо укладення договору поставки у спрощений спосіб шляхом виставлення відповідачем рахунку №444 від 11.07.2022 та оплати позивачем зазначеного рахунку.

Суд зазначає, що у відповідності до ч.1,2 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною першою статті 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Стаття 77 Господарського процесуального кодексу України встановляє, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно із ст.78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи зі змісту наведених норм процесуального права, будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Так, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (частини 1 та 2 статті 91 ГПК).

Порядок засвідчення копій письмових доказів, станом на момент подання відповідачем відзиву на позов, визначений п.5.26 Національного стандарту України ДСТУ 4163:2020 "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів", затвердженого наказом Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" № 144 від 01.07.2020, відповідно до якого відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів "Згідно з оригіналом" (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.

Втім, подана відповідачем до відзиву на позов копія договору купівлі-продажу №11072022/1 від 11.07.2022 не відповідає вказаним вимогам, оскільки не містить відповідних реквізитів, визначених у п.5.26 Національного стандарту України ДСТУ 4163:2020. До відзиву на позов додано звичайну ксерокопію договору купівлі-продажу №11072022/1 від 11.07.2022, не засвідченого жодним чином.

Окрім того, ні оригіналу для огляду у судовому засіданні, ні належним чином засвідченої копії договору купівлі-продажу №11072022/1 від 11.07.2022 відповідач на вимогу ухвали суду від 08.11.2022 не надав.

Відтак, подана відповідачем до відзиву на позов копія договору купівлі-продажу №11072022/1 від 11.07.2022 не може бути прийнята судом як допустимий доказ у справі.

Правовідносини сторін підпадають під правове регулювання Главою 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивач сплатив на користь відповідача попередню оплату за товар у сумі 145402,00 грн на підставі виставленого відповідачем на оплату № 444 від 11.07.2022.

У свою чергу, за укладеним у спрощений спосіб договором поставки у відповідача виник зустрічний обов`язок здійснити поставку оплаченого позивачем товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги вказував, що відповідач поставку оплаченого позивачем товару не здійснив. У свою чергу відповідач у відзиві на позов стверджував, що здійснив поставку товару на суму 145402,00 грн, на підтвердження чого надав копію видаткової накладної №38 від 21.07.2022.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Дослідивши надану відповідачем копію видаткової накладної №38 від 21.07.2022, суд не приймає до уваги представлену відповідачем до матеріалів справи документ (копію видаткової накладної №38 від 21.07.2022) як належний та допустимий у розумінні ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказ поставки позивачу товару на суму 145402,00 грн, оскільки, по-перше, копія видаткової накладної не засвідчена у відповідності до норм процесуального законодавства (не містить реквізитів, визначених у п.5.26 Національного стандарту України ДСТУ 4163:2020) та по-друге, оригіналу видаткової накладної №38 від 21.07.2022, враховуючи, що позивач заперечує факт підписання такого документу, відповідач суду не надав.

Окрім того, з наданої відповідачем у матеріали справи видаткової накладної вбачається, що зазначений документ містить відтиск печатки ТОВ "ДЕВЕЛОПЕРСЬКА КОМПАНІЯ "КОВЧЕГ ГРУП", який є відмінним від відтиску печатки позивача на інших документах у справі, а підпис особи відрізняється від зразку підпису уповноваженої особи на отримання товару згідно із довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №6 від 19.07.2022.

З огляду на наведене, оскільки відповідачем не надано оригіналу видаткової накладної №38 від 21.07.2022, враховуючи, що позивач заперечує факт підписання зазначеної видаткової накладної, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено обставин поставки позивачу товару на суму 145402,00 грн.

Надану відповідачем копію договору-заявки № 444.20.07.2022 на разову автотранспортну перевозку грузу суд не приймає до уваги, оскільки зазначений документ, який окрім того, що не засвідчений належним чином, не містить відомостей, що поставка здійснюється позивачу, не містить посилань на рахунок №444 від 11.07.2022, а також переліку товару, який визначений у рахунку.

За встановлених вище обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість тверджень відповідача щодо поставки оплаченого позивачем згідно із рахунком №444 від 11.07.2022 товару на суму 145402,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

При цьому, можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 05.06.2018 по справі №904/8972/17.

Оскільки, позивач виконав свої зобов`язання з перерахування відповідачу попередньої оплати, а відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання з поставки оплаченого позивачем товару, з огляду на що, за висновками суду, у позивача в силу положень ст.693 ЦК України виникло право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати не поставленого товару.

Також матеріалами справи підтверджено, що 30.08.2022 позивач направив відповідачу вимогу вих.№111 від 0.08.2022, у якій вимагав від відповідача протягом двох днів з моменту отримання вимоги повернути суму попередньої оплати у загальному розмірі 145402,00 грн.

Суд зазначає, що в статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати.

Неповернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії" (п.74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166). Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.02.2018р. по справі №910/5444/17, від 30.10.2018р. по справі №917/63/18.

Враховуючи наведене, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази поставки відповідачем позивачу товару, визначеного у рахунку №444 від 11.07.2022 на загальну суму 145402,00 грн, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про наявність підстав повернення суми попередньої оплати у розмірі 145402,00 грн.

При цьому суд зазначає, що обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

З урахуванням наведеного, тягар доведення належного виконання відповідачем свого обов`язку з поставки товару, несе відповідач як боржник у цьому зобов`язанні.

У відповідності до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Проте, всупереч наведеного вище, відповідачем обставин поставки позивачу попередньо оплаченого товару на загальну суму 145402,00 грн чи повернення суми попередньої оплати доведено не було.

За встановлених вище обставин, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 145402,00 грн, що становить суму попередньої оплати за товар.

ВИСНОВКИ СУДУ.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, оскільки встановленими обставинами підтверджується порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань з поставки оплаченого позивачем згідно рахунку №444 від 11.07.2022 товару, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕВЕЛОПЕРСЬКА КОМПАНІЯ "КОВЧЕГ ГРУП" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК ГОЛД ЮА" 145402,00 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК ГОЛД ЮА" (01021, місто Київ, вул. Мечнікова, будинок 16, ідентифікаційний код 42690071) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕВЕЛОПЕРСЬКА КОМПАНІЯ "КОВЧЕГ ГРУП" (76006, Івано-Франківська обл., місто Івано-Франківськ(з), вул.Вовчинецька, будинок 25, квартира 58, ідентифікаційний код 44031284) грошові кошти у сумі 145402,00 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 2481,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 22.12.2022.

СуддяС. О. Турчин