Ухвала

від 20.12.2022 по справі 910/7169/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/7169/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача - не з`явилися;

відповідача - не з`явилися,

розглядаючи клопотання/заяви громадської спілки "Український музичний альянс"

про ухвалення додаткового рішення, щодо стягнення судового збору та судових витрат, пов`язаних з розглядом справи №910/7169/18 та

заяву товариства з обмеженою відповідальністю "МТІ"

про ухвалення додаткового рішення, щодо стягнення витрат зі сплати судового збору у справі № 910/7169/18

за позовом громадської спілки "Український музичний альянс"

до товариства з обмеженою відповідальністю "МТІ"

про стягнення 2 067 973,77 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МТІ" (далі - ТОВ "МТІ", відповідач) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 22.02.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 зі справи № 910/7169/18, якими позовні вимоги громадської спілки "Український музичний альянс" (далі - Спілка, позивач) до ТОВ "МТІ" про стягнення 2 067 973,77 грн відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і матеріальних носіїв, імпортованих відповідачем, із застосуванням яких можна здійснити відтворення творів і виконань, передбачених частиною другою статті 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права" від 23.12.202 № 3792 (далі - Закон № 3792).

У касаційній скарзі ТОВ "МТІ" просило Верховний Суд скасувати прийняті у справі № 910/7169/18 судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Постановою Верховного Суду від 24.11.2022 зі справи № 910/7169/18 касаційну скаргу ТОВ "МТІ" задоволено частково; рішення господарського суду міста Києва від 22.02.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 зі справи скасовано; позов Спілки залишено без розгляду.

Колегія суддів, ухвалюючи постанову від 24.11.2022 про часткове задоволення касаційної скарги, скасування судових актів попередніх інстанцій та залишення позову без розгляду, не вирішила питання розподілу судових витрат. Водночас згідно зі статтею 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

До ухвалення касаційною інстанцією постанови у цій справі, 11.10.2022 до Верховного Суду від Спілки надійшов відзив на касаційну скаргу разом із заявою про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у касаційній інстанції на користь позивача.

Через систему "Електронний суд" 29.11.2022 до Верховного Суду надійшло клопотання/заява від Спілки про долучення до матеріалів зазначеної вище заяви розрахунку її вартості, документів на її підтвердження та обґрунтування такого стягнення.

Ухвалою Верховного Суду від 30.11.2022 клопотання/заяву Спілки про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу у касаційній інстанції призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.12.2022.

Також 01.12.2022 від Спілки надійшло клопотання/заява про розподіл судових витрат. У заяві позивач, зазначаючи про протиправність дій відповідача, які полягають у невиконанні останнім свого обов`язку зі сплати на користь акредитованої організації колективного управління 2 067 973,77 грн відрахувань (відсотків), передбачених частиною другою статті 42 Закону № 3792, з посиланням на частину дев`яту статті 129 ГПК України, просить Верховний Суд: поновити строк для подання доказів, підтверджуючих надання позивачу професійної правничої допомоги з додатками до заяви про розподіл судових витрат від 26.05.2022, адресованої господарському суду міста Києва; покласти на ТОВ "МТІ" витрати позивача на професійну правничу допомогу у судах усіх інстанцій на загальну суму 200 000,00 грн (у т.ч. 100 000 грн правничої допомоги у місцевому господарському суді та по 50 000 грн правничої допомоги в апеляційній та касаційній інстанціях), а також витрати на проведення судової експертизи у сумі 21 574,08 грн. Крім того позивач просив повернути йому з Державного бюджету України судовий збір за розгляд позовної заяви у сумі 31 019,61 грн та судовий збір, сплачений за подання заяви про збільшення розміру позовних вимог у сумі 38 468,62 грн, а всього 69 488,23 грн. Клопотання/заява в цій частині мотивоване змістом пункту 4 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Від ТОВ "МТІ" 05.12.2022 надійшов відзив (заперечення) на клопотання/заяви Спілки про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи (витрат, пов`язаних з проведенням судової експертизи та витрат на професійну правничу допомогу). В запереченнях відповідач вказує, що на час ввезення на митну територію України та розмитнення товарів, із застосуванням яких можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, які відповідають вимогам, передбаченим частиною п`ятою статті 42 Закону № 3792, відповідач як імпортер обладнання позбавлений реальної можливості встановити обставини, щодо відповідності/невідповідності імпортованого обладнання у переліку, визначеному додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 № 992 "Про розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах" (далі - постанова КМУ № 992) та, відповідно, встановити вартість такого обладнання. Єдиним способом визначення відповідності спірного товару (обладнання) до переліку визначеному додатком до постанови КМУ № 992 є проведення комп`ютерно-технічної експертизи, яка зазвичай призначається судом у спорах про стягнення таких відрахувань. Наведені вище обставини, на думку відповідача, виключають протиправність поведінки імпортера та підтверджують відсутність його вини, що у свою чергу, з урахуванням остаточного рішення у даному спорі, яке прийнято Верховним Судом, свідчить про відсутність підстав для покладення на відповідача витрат позивача, пов`язаних з проведенням судової експертизи. Між тим ТОВ "МТІ" зазначає, що у даному випадку мають застосовуватися приписи статті 130 ГПК України, які регулюють розподіл витрат на професійну правничу допомогу саме у разі залишення позову без розгляду.

Крім того ТОВ "МТІ" 05.12.2022 звернулося до Верховного Суду через систему "Електронний суд" із заявою про розподіл судових витрат та просило стягнути з позивача понесених відповідачем витрат зі сплати судового збору: за подання апеляційної скарги у сумі 59 763,33 грн; за подання касаційної скарги у сумі 79 684,44 грн.

Ухвалами Верховного Суду від 07.12.2022 клопотання/заяву Спілки від 01.12.2022 та заяву ТОВ "МТІ" від 05.12.2022 прийняті до спільного розгляду із клопотанням/заявою позивача від 29.11.2022, розгляд якого призначено на 08.12.2022.

Ухвалою Верховного Суду від 08.12.2022 відкладено розгляд вказаних клопотань/заяв у справі № 910/7169/18 у межах розумного строку на 20.12.2022.

ТОВ "МТІ" направило 14.12.2022 на електронну пошту Верховного Суду пояснення, в тому числі щодо судових витрат зі сплати судового збору та порядку перерозподілу таких витрат між сторонами у разі залишення позову без розгляду. При цьому відповідач наголосив на тому, що звертаючись із заявою про компенсацію судових витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної та касаційної скарг керувався висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.07.2022 у справі № 910/3800/21, за змістом якого при розподілі судових витрат згідно з частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги та скасування рішень судів попередніх інстанцій у відповідні частині, судовий збір за розгляд апеляційної та касаційної скарг відповідача покладається на позивача.

В судове засідання 20.12.2022 представники учасників справи не з`явилися. Представник позивача, направляючи клопотання/заяву від 01.12.2022 про розподіл судових витрат, просив слухати справу за його відсутності за наявними документами у справі № 910/7169/18. Представник відповідача направив 14.12.2022 до Верховного Суду клопотання про розгляд справи без його участі за обставин задіяння останнього у судових засіданнях по іншим справам у місті Львові.

Згідно з частиною другою статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Відповідно до частини четвертої статті 303 ГПК України про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій-четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.

Під час підготовки справи № 910/7169/18 до розгляду колегія суддів, ознайомившись з клопотаннями та заявами про розподіл судових витрат та матеріалами справи, дійшла висновку про необхідність передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, з огляду на таке.

Досліджуючи питання розподілу судових витрат у разі ухвалення Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду постанови про скасування рішення місцевого та апеляційного господарських судів і залишення позову без розгляду, наявне неоднакове застосування Касаційним господарським судом вимог статті 129 та частини другої статті 226 ГПК України стосовно вирішення питання розподілу між сторонами судових витрат зі сплати судового збору (покладення судових витрат зі сплати судового збору на ту чи іншу сторону) або повернення судового збору з бюджету (компенсації таких витрат з бюджету).

Під час аналізу правових позицій з цього питання колегією суддів з`ясовано, що у додатковій постанові Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 910/4272/18 викладено правову позицію щодо застосування частини другої статті 226 ГПК України в разі скасування касаційною інстанцією рішення і постанови судів попередніх інстанції та залишення позову без розгляду. У зазначеній постанові Верховний Суд, вирішуючи питання судових витрат по сплаті судового збору, зазначив, що вказані кошти слід повернути позивачу з Державного бюджету України.

Подібна за змістом правова позиція викладена також у додатковій постанові Верховного Суду від 05.10.2021 у справі № 908/1664/19. Проте у зазначеній постанові суд касаційної інстанції, вирішуючи питання щодо компенсації судових витрат по сплаті судового збору з бюджету на користь позивача, керується окрім частини другої статті 226 ГПК України також положеннями частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України.

Разом з тим, Касаційним господарським судом при вирішенні питання судових витрат по сплаті судового збору у справі № 916/2786/20, керуючись змістом частини другої статті 226 ГПК України, постановлено ухвалу про повернення судових витрат по сплаті судового збору з Державного бюджету України на користь відповідача.

Натомість наявна й інша правова позиція Касаційного господарського суду, викладена в постанові від 20.07.2022 у справі № 910/3800/21, а також у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2022 у справі № 905/458/21, щодо судових витрат зі сплати судового збору в разі скасування рішення та постанови судом касаційної інстанції та залишення позову без розгляду. Так Касаційний господарський суд під час розгляду вказаних справ, вирішуючи питання судових витрат, а саме судового збору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, визначеними у статті 129 ГПК України, зазначає про те, що обов`язок з відшкодування понесених відповідачем судових витрат за розгляд справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій, що підлягали сплаті при поданні відповідачем апеляційної та касаційної скарг, покладається на позивача. Тобто Верховний Суд здійснює розподіл судових витрат, шляхом покладення судового збору з відповідача на позивача, а не шляхом компенсації з Державного бюджету України.

Наведене свідчить про неоднакове застосування Касаційним господарським судому у складі Верховного Суду вимог статті 129 та частини другої статті 226 ГПК України у питанні розподілу між сторонами судових витрат зі сплати судового збору (покладення судових витрат зі сплати судового збору на ту чи іншу сторону) або повернення судового збору з бюджету (компенсації таких витрат з бюджету) за обставин залишення позову без розгляду.

Між тим, приймаючи до розгляду справу № 905/458/21, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду констатувала, що, керуючись межами розгляду справи судом касаційної інстанції, встановленими у статті 300 ГПК України, врахувавши доводи касаційної скарги, здійснює перевірку правильності застосування та дотримання судами попередніх інстанцій у цій справі саме норм процесуального права.

Разом з цим в означеній постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2022 у справі № 905/458/21 конкретизується визначення поняття процедури залишення позову без розгляду.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком чого є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.

Оскільки суд касаційної інстанції ухвалює рішення про залишення позову без розгляду, а, отже, без прийняття рішення суду по суті спору, питання судових витрат щодо сплати судового збору має вирішуватися в контексті зазначених обставин.

У статті 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат, зокрема у зв`язку із залишенням позову без розгляду.

За змістом частин п`ятої, шостої статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою-п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129-130 ГПК України, дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої статті 130 ГПК України.

Отже, у разі залишення позову без розгляду лише відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Але зміст норм статей 129, 130 ГПК України не охоплює питання розподілу судових витрат зі сплати судового збору між позивачем та відповідачем або компенсацію витрат на користь однієї із сторін у справі зі сплати судового збору з Державного бюджету України. Хоча імперативний зміст частини другої статті 226 ГПК України передбачає постановлення судом, в разі залишення позову без розгляду, ухвали, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Таким чином колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (статті 129 та частини другої статті 226 ГПК України), викладених у раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду у складі колегій суддів з інших судових палат: для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів (у додатковій постанові 04.09.2019 у справі № 910/4272/18, у постанові від 20.07.2022 у справі № 910/3800/21); для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності (у додатковій постанові від 05.10.2021 у справі № 908/1664/19, в ухвалі від 07.02.2022 у справі 916/2786/20), а також у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (у постанові від 18.11.2022 у справі № 905/458/21), з метою забезпечення єдності судової практики, оскільки однакове застосування закону забезпечує його загальнообов`язковість, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права й зважаючи на принцип верховенства права, а тому справа № 910/7169/18 підлягає передачі на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду згідно з частиною другою статті 302 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 301, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Справу № 910/7169/18 передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос

Суддя Т. Малашенкова