Постанова

від 22.12.2022 по справі 0340/1738/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 0340/1738/18

адміністративне провадження № К/9901/10047/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Чумаченко Т.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник" на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року (головуючий суддя Кузьмич С.М., судді: Улицький В.З., Шавель Р.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник" до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельник" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Управління, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 серпня 2018 року №0082821206.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначало, що у нього був відсутній обов`язок подавати податкові декларації з плати за землю за 2017, 2018 роки з огляду на те, що укладений ним із Шацькою селищною радою Волинської області договір оренди землі від 28 січня 2009 року припинив свою дію в силу закону у зв`язку із переходом права власності на нерухоме майно, що знаходилось на орендованій земельній ділянці, до інших власників - фізичних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року позов задоволено.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що Товариством відчужено всі об`єкти нерухомості, розташовані на спірній земельній ділянці, а відтак разом з переходом права власності на об`єкти нерухомості у травні 2016 року до інших осіб ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) перейшло також право оренди на вказану земельну ділянку, тому з 2017 року у позивача відсутній обов`язок подавати податкові декларації з плати за землю відносно земельної ділянки площею 25 812 кв.м, кадастровий номер 0725755100:03:002:0183 й до нього безпідставно застосовано штрафні санкції за неподання таких декларацій за 2017, 2018 роки згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази про реєстрацію речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 0725755100:03:002:0183 за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які у травні 2016 року набули право власності на об`єкти нерухомості, розташовані на ній, як і відсутні відомості про розірвання договору оренди від 28 січня 2009 року й повернення позивачем Шацькій селищній раді Волинської області цієї земельної ділянки; додаткова ж угода про розірвання вищевказаного договору оренди сторонами у встановленому законом порядку не підписана та не зареєстрована, а тому Товариство не звільнено від обов`язку з подання податкових декларацій з плати за землю за 2017 - 2018 роки.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на ті ж доводи і мотиви, що вже наводились ним в позовній заяві, просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач в письмовому відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду попередньої інстанції, яке він просив залишити без змін, - обґрунтованим та законним.

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28 січня 2009 року між Шацькою селищною радою Волинської області (як орендодавцем) та Товариством (як орендарем) укладено договір оренди землі (зареєстрований у Шацькому районному відділі Волинської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 25 травня 2009 року №040909300007), відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку на підставі рішення Шацької селищної ради від 09 грудня 2008 року №21/10.19, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , площею 25 812 кв.м, з цільовим призначенням - для обслуговування господарських приміщень. Вказаний договір укладено на 15 років (пункт 8 договору), орендна плата встановлена у розмірі 40 653,90 грн. за рік (пункт 9 договору).

В подальшому, 10 травня 2016 року між Товариством (як продавцем) та ОСОБА_1 (як покупцем) укладено договори купівлі-продажу, за якими продавець передав у власність покупцю об`єкти нерухомого майна (будівлю, прохідну площею 11,6 кв.м, склад паливно-мастильних матеріалів площею 16,7 кв.м), що розташовані на земельній ділянці площею 25 812 кв.м, кадастровий номер 0725755100:03:002:0183 з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств.

11 травня 2016 року між Товариством (як продавцем) та ОСОБА_2 (як покупцем) укладено договори купівлі-продажу, за якими продавець передав у власність покупцю об`єкти нерухомого майна (лісопильний цех Г-1 площею 235,5 кв. м., котельню Е-1 площею 110,7 кв.м, столярний цех Ж-1 площею 474,5 кв.м, 64/100 частини двоповерхового адміністративного будинку Д-2 площею 378,0 кв.м, сушильний цех З-1 площею 99,9 кв.м), що розташовані на земельній ділянці площею 25 812 кв.м, кадастровий номер 0725755100:03:002:0183 з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств.

Вказаними вище договорами купівлі-продажу передбачено, що право власності на будівлі переходить до покупців з моменту державної реєстрації (пункти 1.2 договорів), договори посвідчені приватним нотаріусом Любомльського районного нотаріального округу Семенюк Н.М. та зареєстровані в реєстрі за №209, №210, №213, №214, №215, №216, №217, а обставина реєстрації права власності на зазначені об`єкти нерухомого майна за покупцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

12 травня 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до Шацької селищної ради із заявою, у якій просили у зв`язку із набуттям права власності на об`єкти нерухомості промислово-виробничої бази Товариства у АДРЕСА_1 надати дозвіл на розроблення детального плану території.

Рішенням Шацької селищної ради від 17 травня 2016 року №2/11.1 «Про припинення дії договору оренди землі» вирішено припинити дію договору оренди землі з Товариством, зареєстрованого в Шацькому районному відділі Волинської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25 травня 2009 року №040909300007, доручити селищному голові підписати угоди про припинення дії цього договору, а реєстрацію угоди про припинення дії договору провести після повного розрахунку за орендну плату.

24 травня 2016 року Товариство засобами електронного зв`язку подало до Шацького відділення Ковельської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік (уточнююча), у якій задекларувало зменшення податкових зобов`язань з травня 2016 року.

12 липня 2018 року посадовою особою Управління проведено камеральну перевірку податкової звітності по земельному податку Товариства, про що складено акт від 12 липня 2018 року №11151/03-06-12-06/ НОМЕР_1 , яким, в свою чергу, встановлено обставину неподання позивачем податкових декларацій з плати за землю (оренди) за 2017, 2018 роки, чим порушено пункт 49.2, підпункт 49.18.3 пункту 49.18 статті 49, пункт 285.1 статті 285 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

25 липня 2018 року позивач подав заперечення на вказаний акт камеральної перевірки, проте Управління листом від 03 серпня 2018 року №13688/10/03-20-12-06-07 повідомило його про те, що ці заперечення визнано такими, що не спростовують висновків акту перевірки.

06 серпня 2018 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0082821206, згідно із яким до позивача на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 120.1 статті 120 ПК України застосовано штрафні санкції в сумі 340,00 грн.

При цьому, згідно розрахунку штрафних санкцій останні застосовано за неподання у строк до 20 лютого 2017 року податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік в сумі 170,00 грн. та неподання у строк до 20 лютого 2018 року податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2018 рік в сумі 170,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим Управлінням податковим повідомленням-рішенням від 06 серпня 2018 року №0082821206, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.

Відповідно до пункту 49.2 статті 49 ПК України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Згідно із пунктом 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

За приписами пункту 120.1 статті 120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Отже, нормами ПК України передбачена відповідальність платників плати за землю за неподання відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкової декларації на поточний рік.

Підпунктом 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України передбачено, що платниками земельного податку є землекористувачі.

Відповідно до підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Згідно із пунктом 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

За приписами пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Як передбачено частиною другою статті 120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року №161-XIV до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Відтак, здійснивши аналіз наведених законодавчих норм, суд першої інстанції дійшов висновку, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на будівлі, розташовані на орендованій земельній ділянці, до іншої особи припиняється дія договору оренди земельної ділянки з попереднім орендарем, у якого виникає обов`язок щодо сплати орендної плати за фактичний період перебування землі у користуванні у поточному році та припиняється обов`язок щодо подальшої сплати орендної плати й подання податкових декларацій з плати за землю.

Як вже вказувалось в цій постанові та встановили суди, Товариство відчужило усі належні йому об`єкти нерухомості, розташовані на земельній ділянці площею 25 812 кв.м (кадастровий номер 0725755100:03:002:0183, з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств).

Обставина відсутності на вказаній земельній ділянці об`єктів нерухомості, які б належали на праві власності позивачу, підтверджується інформаційною довідкою від 14 вересня 2018 року №137738610.

За наведеного, на переконання суду першої інстанції, разом з переходом права власності на об`єкти нерухомості у травні 2016 року до інших осіб ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) від позивача перейшло також право оренди на вказану земельну ділянку, тому з 2017 року у нього відсутній обов`язок з подання податкових декларацій з плати за землю відносно земельної ділянки площею 25 812 кв.м, кадастровий номер 0725755100:03:002:0183, а застосування до Товариства штрафних санкцій за неподання таких декларацій за 2017, 2018 роки згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням було безпідставним.

З приводу ж тверджень податкового органу про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на те, що державну реєстрацію припинення договору оренди не проведено, суд першої інстанції вказав, що законодавство припинення права оренди земельної ділянки ставить в залежність саме від переходу права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, а не від державної реєстрації припинення такого договору.

Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №822/2696/17, від 17 грудня 2019 року у справі №804/4739/16, від 02 червня 2022 року у справі №826/18567/16, від 28 червня 2022 року у справі №804/3018/18, від 20 жовтня 2022 року у справі №826/10981/17 тощо.

Відтак, з огляду на викладене вище, Верховний Суд погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно зі статтею 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник" задовольнити.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року скасувати, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва Т.А. Чумаченко