Ухвала

від 22.12.2022 по справі 826/11426/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 826/11426/18

адміністративне провадження № К/990/35509/22

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Юрченко В.П., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.01.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2022 у справі №826/11426/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплектсервіс-2017" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування наказу та податкових повідомлень рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплектсервіс-2017» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління ДПС у м. Києві, про визнання протиправними та скасування наказу № 5919 від 06.04.2018 та податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві № № 0023841404 та 0023851404 від 11.05.2018.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.07.2019 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплектсервіс-2017» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплектсервіс - 2017» задоволено.Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2019 скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплектсервіс - 2017» задоволено.

Постановою Верховного Суду від 16.12.2020 касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві, правонаступником якого є Головне управління ДПС у м. Києві, задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2019 у справі № 826/11426/18 скасовано в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.05.2018 № 0023841404, № 0023851404 та в частині розподілу судових витрат, а справу № 826/11426/18 в цій частині позовних вимог направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2019 скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання ротиправним наказу від 06.04.2018 № 5919 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Комплектсервіс-2017» та залишено в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2019 в частині відмови в задоволенні цих позовних вимог.

За новим переглядом, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.01.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2022 адміністративний позов задоволено.

15.12.2022 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.01.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2022 у справі № 826/11426/18, в якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно із частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У касаційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві посилається на наявність підстав для відкриття касаційного провадження, визначених пунктом 1 та 4 частини четвертої статті 328 та пункти 1, 3 частини другої статті 353 КАС України.

Так, скаржник указує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, не конкретизуючи які саме норми застосовано неправильно та як вони повинні застосовуватись. Також заявник указує на неврахування практики Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами, викладених у постановах від 16.12.2020 у справі № 826/11426/18, від 06.04.2021 у справі № 826/8476/16, від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19, від 14.05.2019 у справі № 826/6838/18, від 08.10.2019 у справі № 826/6836/18, від 26.06.2018 у справі № 826/24815/15, від 21.01.2020 у справі № 826/6170/16, від 12.05.2020 у справі № 826/4880/15, від 12.11.2019 у справі № 826/28177/15.

Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є наявність та взаємозв`язок усіх чотирьох умов.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Проте зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржник фактично самостійно зазначає, що постанови Верховного Суду, про неврахування яких судами попередніх інстанцій він указує у касаційній скарзі, були ухвалені за інших обставин справи, що, у свою чергу, виключає подібність правовідносин та вказує на недоведеність підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України.

Суд також звертає увагу на те, що у випадку посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, необхідно навести порушені судами норми процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи в сукупності з обґрунтуванням підстав, передбачених частинами другою та третьою статті 353 КАС України.

Частиною другою статті 353 КАС України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 4) встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Інші норми матеріального права застосовано судами попередніх інстанцій відповідно до встановлених фактичних обставин справи на підставі доказів і пояснень, наданих сторонами та відповідно до вимог статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Решта доводів касаційної скарги щодо наявності підстав касаційного оскарження наведено без взаємозв`язку із підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині четвертій статті 328 КАС України.

Таким чином, пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не виклав передбачені цією статтею підстави, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції.

Разом з тим, основні доводи касаційної скарги грунтуються на необхідності додатково перевірити та переоцінити докази, і визнати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові суду саме так, як вважає заявник скарги.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Керуючись статтями 248, 328, 332, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.01.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2022 у справі № 826/11426/18 повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддяВ.П. Юрченко