Постанова

від 14.12.2022 по справі 607/8551/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 607/8551/21

провадження № 61-4361св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство індивідуальних забудовників «Наука»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Лучаківського, 14», державний реєстратор прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, у складі судді Вийванка О. М., від 20 грудня 2021 року, додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 січня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Дикун С. І., Костів О. З.,

Парандюк Т. С., від 08 квітня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства індивідуальних забудовників (далі - ТІЗ) «Наука», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: об`єднання співвласників багатоквартирних будинків (далі - ОСББ) «Лучаківського, 14», державний реєстратор прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради, про визнання права власності на квартиру.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 27 листопада

2003 року між ним та відповідачем було укладено договір про дольову участь у фінансуванні житлового будівництва, згідно умов якого відповідач зобов`язався прийняти дольову участь, а позивач профінансувати будівництво квартири

АДРЕСА_1 .

В процесі будівництва проектна площа третього поверху блоку-секції № 3 даного житлового будинку корегувалась та була збільшена. Позивач виконав свої обов`язки, передбачені умовами договору, щодо повної оплати вартості житла.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 05 грудня 2007 року у справі № 2-2922/2007 визнано за ним майнове право на недобудовану квартиру відповідно до сплачених ТІЗ «Наука» грошових коштів у сумі 156 422 грн.

Однак, відповідачем не виконано умови договору та не передано документи у ТОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» та Тернопільську міську раду для оформлення права власності на житло, чим порушено права позивача, як власника.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на квартиру

АДРЕСА_2 .

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 20 грудня 2021 року та додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 січня 2022 року, залишеними без змін постановою Тернопільського апеляційного суду

від 08 квітня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТІЗ «Наука» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами факту виконання зобов`язань за договором про дольову участь у фінансуванні житлового будівництва від 23 листопада 2003 року та повну оплату спірної квартири, загальною площею 107,7 кв. м.

Крім того, позивач не звертався до державного реєстратора з вимогою здійснити державну реєстрацію нерухомого майна.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд, виходячи із критерію розумності витрат, пов`язаних із розглядом справи, дійшов висновку щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 5 000 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

11 травня 2022 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 грудня 2021 року, додаткове рішення цього ж суду від 10 січня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 08 квітня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У серпні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц, від 14 вересня

2021 року у справі № 359/5719/17, від 05 червня 2018 року у справі

№ 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 року у справі

№ 48/340, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (пункт 1

частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник, вказуючи на порушення судами норм процесуального права, посилається на наявність підстав для скасування судових рішень, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України

(пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Звертає увагу, що суди попередніх інстанцій не встановили: вартість квадратного метру загальної площі спірної квартири на час здійснення оплати; остаточної вартості спірної квартири; який нормативний акт вплинув на вартість квартири; як змінилась договірна ціна; яким чином рішення Господарського суду від 12 березня 2008 року у справі № 1/25-1852, яке набрало законної сили після введення будинку в експлуатацію, вплинуло на права та обов`язки позивача, який не був учасником тієї справи.

Вважає, що у справі № 2-2922/2007 визнано за ним майнові права на квартиру, а не на квадратні метри. При цьому проектна площа майже завжди відрізняється від фактичної площі квартири, що встановлюється під час додаткових обмірів при введені об`єкта в експлуатацію і відображається в інвентарних документах та технічному паспорті.

Стверджує, що надав достатньо доказів на підтвердження оплати вартості спірної квартири у сумі, що перевищує ціну зазначену у договорі на

17 202 грн, виходячи із розрахунку 156 422 грн - 139 220 грн, де

156 422 грн - сума сплачених коштів, а 139 220 грн - визначена договором ціна спірної квартири.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи

27 листопада 2003 року між ОСОБА_1 та ТІЗ «Наука» укладено договір про дольову участь у фінансуванні житлового будівництва.

Згідно з умовами пункту 1.1 цього договору ТІЗ «Наука» приймає дольову участь, а ОСОБА_1 фінансує будівництво квартири

АДРЕСА_3 .

За змістом пункту 2.1 договору вартість 1 кв. м загальної площі на момент заключення договору становить 260 доларів США. Відношення до твердої валюти може бути змінене у випадку форс-мажорної ситуації. Оплата проводиться в гривнях по курсу Національного банку України на день оплати.

Відповідно до пункту 2.2 договору вартість 1 кв. м загальної площі житла підлягає уточненню при умові виходу нових нормативних актів і змін договірної ціни на будівництво.

Пунктом 2.3 передбачено, що вартість отримуваного ОСОБА_1 житла в гривнях залежить від строків оплати вартості 1 кв. м загальної площі на день оплати.

Пунктом 2.4 погоджено, що вартість квартири визначається остаточно згідно інвентарної справи. Фактична вартість квартири складається із вартості, визначеної пунктом 2.3 даного договору. Орієнтована вартість квартири становить 139 220 грн.

ОСОБА_1 в період з 02 грудня 2003 року по 30 вересня 2005 року проводив оплату вартості житла, на загальну суму 156 422 грн.

Згідно з підпунктом «в» пункту 3.1 договору необхідно повністю розрахуватись за 2 місяці до завершення будівництва будинку.

Обов`язок ОСОБА_1 щодо повної оплати вартості отримуваного житла за 2 місяці до введення в експлуатацію закріплено в пункті 4.1 договору.

Пунктом 3.2 визначено, що ОСОБА_1 самостійно ознайомлюється із розміром суми щомісячної оплати за виконанні роботи і одночасно отримує інформацію про зміну вартості 1 кв. м. Порушення даної умови не звільняє його від відповідальності за несвоєчасне проведення розрахунків.

Відповідно до пункту 4.2 договору ТІЗ «Наука» забезпечує оформлення необхідної документації при підготовці проекту рішення на визнання права власності за ОСОБА_1 на проінвестовану загальну площу згідно пункту 1.1 даного договору.

Актом від 02 листопада 2007 року державної приймальної комісії прийнято в експлуатацію 104-квартирний житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, розташований за адресою: АДРЕСА_4 .

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 05 грудня 2007 року у справі № 2-2922/2007 визнано за ОСОБА_1 майнове право на недобудовану квартиру

АДРЕСА_3 , відповідно до сплачених ним ТІЗ «Наука» грошових коштів в сумі 156 422 грн.

ТОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» станом на 15 травня 2013 року виготовлено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_2 , згідно з яким загальна площа квартири становить 107,7 кв. м.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 12 березня

2008 року у справі № 1/25-1852 вирішено стягнути ТІЗ «Наука» на користь ВАТ «Тернопільагроспецмонтаж» 2 369 833,04 грн основного боргу, 156 408,98 грн інфляційних втрат та 71 094,99 грн - 3% річних.

Позиція Верховного Суду

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Відповідно до статі 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частиною 2 статті 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості (пункт 9 частини першої статті 27 цього Закону).

Правовідносини сторін договору про фінансування будівництва, порядку управління цими коштами регулюються Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» та Законом України «Про інвестиційну діяльність».

Відповідно до частини п`ятої статті 7 та статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктом і результатом інвестицій (об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, а також майнові права).

У статті 2 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» вказано, що об`єкт інвестування - квартира або приміщення соціально-побутового призначення (вбудовані в житлові будинки або окремо розташовані нежитлові приміщення, гаражний бокс, машиномісце тощо) в об`єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає окремим майном.

Тобто після завершення будівництва та здачі будинку в експлуатацію квартира як окремий об`єкт цивільних правовідносин ще не існує і набуває юридично статусу об`єкта цивільних правовідносин лише після державної реєстрації, здійсненої відповідно до чинного законодавства.

У пункті 81 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 25 грудня 2015 року № 1127 (зі змінами та доповненнями), встановлено, що уразі коли право власності на закінчений будівництвом об`єкт відповідно до договору або закону набувається іншими особами, відмінними від замовника будівництва, або відповідно до договору набувається у спільну власність замовником будівництва та іншими особами, державному реєстратору подається відповідний договір, що передбачає набуття права власності на закінчений будівництвом об`єкт іншою особою, відмінною від замовника будівництва, або набуття права спільної власності замовника будівництва та іншої особи, чи у випадках, передбачених законом, інший документ, що підтверджує факт набуття права власності іншою особою, відмінною від замовника будівництва.

Якщо договір, за яким набувається право власності на закінчений будівництвом об`єкт іншими особами, відмінними від замовника будівництва, укладено не з відповідним замовником будівництва, державному реєстратору подаються договори, на підставі яких встановлюється послідовність переходу майнових прав на такий об`єкт від замовника будівництва до інших осіб та в подальшому до набувача права власності на закінчений будівництвом об`єкт.

У разі участі особи у фонді фінансування будівництва документом, що підтверджує набуття у власність закріпленого за особою завершеного будівництвом об`єкта, є видана управителем такого фонду довідка про право довірителя на набуття у власність об`єкта інвестування.

У разі участі особи у діяльності кооперативу документом, що підтверджує набуття у власність членом кооперативу завершеного будівництвом об`єкта, є видана таким кооперативом довідка про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц вказала, що у тих випадках, коли об`єкт нерухомості вже збудований та прийнятий в експлуатацію, проте покупцем не отримані правовстановлюючі документи у зв`язку із порушенням продавцем за договором купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно, взятих на себе договірних зобов`язань щодо передання всіх необхідних документів для оформлення права власності на квартиру, вартість якої сплачена покупцем в повному обсязі, та у разі невизнання продавцем права покупця на цю збудовану квартиру може мати місце звернення до суду з вимогою про визнання за покупцем права власності на проінвестоване (оплачене) ним майно відповідно до положень статті 392 ЦК України.

ОСОБА_1 , звертаючись з цим позовом, посилався на та, що повністю сплатив вартість спірної квартири, натомість ТІЗ «Наука», всупереч умовам договору від 27 листопада 2003 року про дольову участь у фінансуванні житлового будівництва, ухиляється від передання документів для оформлення ним права власності на житло.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що матеріали справи не містять доказів повної та вчасної сплати позивачем коштів за договором про дольову участь у фінансуванні житлового будівництва. Крім того, позивач не звертався до державного реєстратора з вимогою здійснити державну реєстрацію нерухомого майна.

Проте колегія суддів вважає наведені висновки помилковими, оскільки судами при цьому не враховане преюдиційне рішення у справі

№ 2-2922/2007.

Так, рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 05 грудня 2007 року у справі № 2-2922/2007 за позовом

ОСОБА_1 до ТІЗ «Наука», ВАТ «Тернопільагроспецмонтаж», третя особа Тернопільська міська рада про визнання майнового права, зобов`язання виконання умов договору, визнано за ОСОБА_1 майнове право на недобудовану квартиру

АДРЕСА_3 , відповідно до сплачених ним ТІЗ «Наука» грошових коштів в сумі 156 422 грн.

Ухвалюючи вказане рішення, суд встановив, що ОСОБА_1 повністю оплачено вартість спірної квартири та виконано зобов`язання перед

ТІЗ «Наука». Більш того, згідно рішення суду в справі № 2-2922/2007

ТІЗ «Наука» визнавало позов ОСОБА_1 , про що надало відповідну письмову заяву.

У разі, якщо ТІЗ «Наука» не погоджувалось із рішенням суду в справі

№ 2-2922/2007 та встановленими ним обставинами, воно мало право оскаржувати це рішення в апеляційному та касаційному порядку.

Натомість відомості про скасування або зміну рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 грудня 2007 року у справі № 2-2922/2007 - відсутні.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, факт належного виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язання перед ТІЗ «Наука» за договором про дольову участь у фінансуванні житлового будівництва, укладеним 27 листопада 2003 року, підтверджений судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому не підлягає доказуванню у розглядуваній справі, в якій також беруть участь ОСОБА_1 та ТІЗ «Наука».

Встановивши, що будинок АДРЕСА_4 збудований та прийнятий в експлуатацію, ОСОБА_1 , згідно рішення у справі № 2-2922/2007, виконав свої зобов`язання за договором про дольову участь у фінансуванні житлового будівництва, однак ТІЗ «Наука» не визнає права власності позивача та ухиляється від передання йому документів необхідних для оформлення права власності на квартиру, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову ОСОБА_1 .

У постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що визнання права власності є ефективним і належним способом захисту прав сторони - покупця, який за договором купівлі-продажу майнових прав повністю сплатив узгоджену в договорі грошову суму, проте не може реалізувати свої права внаслідок недобросовісної поведінки продавця після введення будинку в експлуатацію, який не визнає права покупця на квартиру.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення та додаткове рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду необхідно скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про задоволення позову, судові витрати, у вигляді судового збору, сплачені ОСОБА_1 за подання позову, апеляційної та касаційної скарг в розмірі 7 039,54 грн, необхідно стягнути на його користь із ТІЗ «Наука».

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 20 грудня 2021 року, додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 січня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 08 квітня 2022 року скасувати і ухвалити у справі нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру

АДРЕСА_2 .

Стягнути з товариства індивідуальних забудовників «Наука» на користь ОСОБА_1 7 039,54 грн судового збору, сплаченого за подання позову, апеляційної та касаційної скарг.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович