Постанова

від 19.12.2022 по справі 149/2697/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 149/2697/21

провадження № 61-10505св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 29 липня 2022 року у складі судді Робак М. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 21 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Рибчинського В. П., Голоти Л. О., Денишенко Т. О.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа --Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (далі - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп») про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю, визнання спільною сумісною власністю, визначення ідеальних часток у праві спільної сумісної власності.

Позов мотивований тим, що починаючи з 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розпочали проживати однією сім`єю без реєстрації шлюбу. У 2007 році ними за спільні кошти було придбано житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 , зроблено ремонт та придбано меблі. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилась донька ОСОБА_4 . Позивач, проживаючи з відповідачем, в більшій мірі опікувався сумісно набутим майном (будинком) подружжя, сплачував належні рахунки, робив за власний кошт необхідні поточні ремонтні роботи. Проте, останнім часом стосунки між фактичним подружжям погіршились, спільне проживання стало неможливим, тому сторони проживають окремо. Позивач з донькою проживають в спірному будинку, зв`язків з відповідачем не підтримують.

Позивач просив:

встановити факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, кадастровий номер 0510900000:00:004:0433, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

визначити розмір ідеальних часток у праві спільної сумісної власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, кадастровий номер 0510900000:00:004:0433, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 в розмірі 1/2 ідеальних часток житлового будинку, за ОСОБА_2 в розмірі 1/2 ідеальних часток житлового будинку.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 29 липня 2022 року, яке залишене без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 21 вересня 2022 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» про визнання факту спільного проживання однією сім`єю та поділ майна подружжя відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження факту його проживання однією сім`єю зі ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу на час придбання нею майна, зокрема, житлового будинку в АДРЕСА_1 .

Суд першої інстанції вказав, що оскільки у даній справі вимога про поділ майна подружжя є похідною, за відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, відсутні і підстави, передбачені статтею 74 Сімейного кодексу України (далі - СК України), вважати майно (спірний житловий будинок та земельну ділянку) такими, що належать на праві спільної сумісної власності сторонам, як жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, та відповідно поділу такого майна.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, за підписом представника ОСОБА_3 , у якій просив скасувати рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 29 липня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 21 вересня 2022 року; ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що чинним законодавством не передбачено конкретного переліку доказів, які мають бути наявні саме у таких справах, як встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ майна подружжя, а тому висновки судів про недоведеність позивачем факту спільного проживання однією родиною без реєстрації шлюбу з відповідачем є хибними. Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, в якому посилався на статтю 74 СК України (в якій не конкретизовано якими саме доказами має бути підтверджено факт спільного проживання подружжя без реєстрації шлюбу), застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, зокрема, від 18 березня 2020 року у справі № 695/1732/16-ц (провадження № 61-38901св18), від 23 травня 2020 року у справі № 686/8440/16-ц (провадження № 61-15699св19), від 22 червня 2021 року у справі № 554/1251/20 (провадження №61-572св21), від 07 грудня 2020 року у справі № 295/14208/18-ц (провадження № 61-12879св20), від 20 січня 2021 року у справі №178/90/18-ц (провадження №61-12353св20) та інших. Суди порушили норми процесуального права, а саме, належним чином не дослідили як доказ кредитний договір №27/22/2007/840-К/94, кошти за яким отримані з метою провести ремонт у спірному будинку, що було підтверджено свідком. На думку позивача, цей договір є доказом наявності у позивача та відповідача спільних зобов`язань, спільного бюджету, спільних прав, обов`язків та ведення спільного господарства.

Позиція інших учасників справи

У грудні 2022 року ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» подало відзив на касаційну скаргу, у якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення; рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 29 липня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 21 вересня 2022 року залишити без змін.

Відзив мотивований тим, що 06 серпня 2007 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 укладені кредитний договір № 06/08/2007/840-КВ/З8 та договір іпотеки, відповідно до яких ОСОБА_2 отримано кредитні кошти для придбання нерухомого майна, що є предметом даної справи, а також засвідчено, що вона є власником предмету іпотеки, а також, що предмет іпотеки не є спільною сумісною власністю. Отже, придбаний будинок не є спільною сумісною власністю, оскільки його придбано не за кошти відповідача та його придбано не в інтересах сім`ї. Позивачем не надано належних доказів на підтвердження спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з відповідачем у період з 01 січня 2007 року. Зазначає, що факт перебування у незареєстрованих шлюбних відносинах без встановлення обставин ведення спільного господарства, побуту та бюджету, не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною із сторін, про що також зазначено в постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 442/2219/11. ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» вказує, що у зв`язку із невиконанням відповідачем своїх кредитних зобов`язань, утворився борг у розмірі 2 649 596,02 грн, відповідач припинила здійснювати виконання своїх кредитних зобов`язань фактично одразу після укладення кредитного договору. Таким чином, поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу, а звернення до суду з позовом, на думку, ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», свідчить, що дії сторін направлені на уникнення звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження, витребувано з суду першої інстанції цивільну справу № 149/2697/21.

У листопаді 2022 року матеріали цивільної справи № 149/2697/21 надійшли до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 03 листопада 2022 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23 травня 2020 року у справі № 686/8440/16-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 695/1732/16-ц, від 22 червня 2021 року у справі № 554/1251/20, від 07 грудня 2020 року у справі № 295/14208/18-ц, від 20 січня 2021 року у справі № 178/90/18-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 354/693/17-ц, від 17 червня 2020 року у справі № 755/18012/16 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що місце проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано в АДРЕСА_1 .

06 серпня 2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1 за ціною 279 531 грн, з яких 27 953,13 грн сплачено до підписання договору, а решту в сумі 251 577,87 грн відповідач має сплатити до 16 серпня 2007 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилась донька ОСОБА_4 .

У відповідності до копії довідки голови вуличного комітету ОСОБА_1 з 2007 року проживає зі ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 . Довідка датована 30 серпня 2021 року та видана на підставі розписки ОСОБА_6 , датованої 30 серпня 2001 року.

У відповідності до звіту про оцінку житлового будинку з прибудовами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вартість домоволодіння становить 122 835,00 грн.

У відповідності до звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, вартість земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , становить 55 565,00 грн.

06 серпня 2007 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 06/08/2007/840-КВ/38. Предметом договору є грошові кошти в сумі 49 817,40 дол. США, отримані з метою проведення розрахунків по договору купівлі-продажу житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

06 серпня 2007 року з метою забезпечення зобов`язань за кредитним договором №06/08/2007/840-КВ/38 між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 укладений договір іпотеки, у відповідності до якого ОСОБА_2 передала в іпотеку належний їй на праві власності житловий будинок з прибудовами, що розташований по АДРЕСА_1 .

27 листопада 2007 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 27/11/2007/840-К/94 на суму 36 600 дол. США на споживчі цілі.

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 22 грудня 2017 року стягнуто зі ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 06/08/2007/840-КВ-38 на користь ПАТ «КБ «Надра» в розмірі 892 640,85 грн.

Зазначене рішення ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_1 оскаржено не було, що свідчить про те, що зобов`язання за кредитним договором виникли саме у ОСОБА_2

21 липня 2020 року між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» укладений договір про відступлення права вимоги, у відповідності до якого вимоги по зобов`язаннях за кредитним договором № 06/08/2007/840-КВ/38 перейшли до третьої особи.

В січні, лютому, березні та грудні 2020 року, а також січні 2022 року ОСОБА_1 сплачено за комунальні послуги за ОСОБА_2 .

Позиція Верховного Суду

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, якщо від цього залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до частини першої статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 199/3941/20 (провадження № 61-7340св22) зроблено висновок, що «проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно. […] Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, з метою вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого було придбано спірне майно. У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має встановити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України), і підсумувала, що майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю у наведеному визначенню. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Критеріями, за якими майну може бути надано статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, відповідно до якої йому може бути надано правовий статус спільної власності подружжя. З урахуванням зазначеного, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України)».

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У справі, що переглядається, належних та допустимих доказів на підтвердження факту проживання однією сім`єю зі ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу на час придбання нею майна, зокрема, житлового будинку в АДРЕСА_1 , позивач суду не надав.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, із урахуванням наведених норм матеріального права, правильно встановив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, належним чином оцінив письмові докази, показання свідка та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю, визнання спільною сумісною власністю, визначення ідеальних часток у праві спільної сумісної власності.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23 травня 2020 року у справі № 686/8440/16-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 695/1732/16-ц, від 22 червня 2021 року у справі № 554/1251/20, від 07 грудня 2020 року у справі № 295/14208/18-ц, від 20 січня 2021 року у справі № 178/90/18-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 354/693/17-ц, від 17 червня 2020 року у справі № 755/18012/16, є безпідставними, оскільки висновки судів не суперечать висновкам, викладеним у зазначених позивачем у касаційній скарзі постановам.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки судів, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди позивача з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

Згідно частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 199/3941/20 (провадження № 61-7340св22), колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, оскаржені судові рішення залишити без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 29 липня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 21 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук