Постанова

від 23.12.2022 по справі 484/324/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

23.12.22

22-ц/812/900/22

Провадження № 22-ц/812/900/22

П О С Т А Н О В А

іменем України

20 грудня 2022 року м. Миколаїв

справа № 484/324/22

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лівінського І.В.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Тищук Н.О.,

із секретарем судового засідання Горенко Ю.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у режимі відеоконференції

апеляційну скаргу

Фермерського господарства «БМВ Агро»

на рішенняПервомайського міськрайонногосуду Миколаївськоїобласті,ухваленого 22серпня 2022року підголовуванням суддіЗакревського В.І.,в приміщенніцього жсуду,повне судоверішення складене26серпня 2022року,у цивільнійсправі

за позовом

ОСОБА_1 до Фермерського господарства «БМВ - Агро» про стягнення заборгованості з виплати орендної плати та розірвання договору оренди землі,

у с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У січні 2022 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Бєлоущенка А.Ж. звернувся із позовом до Фермерського господарства «БМВ-Агро» (далі ФГ «БМВ-Агро») про стягнення заборгованості з виплати орендної плати та розірвання договору оренди землі.

Представник позивача зазначав, що 02 березня 2010 року між ОСОБА_1 та ФГ "БМВ-Агро" будо укладено договір оренди землі, за умовами якого позивач передав останньому у строкове платне користування належну позивачу на праві власності земельну ділянку площею 9,65 га, що розташована в межах території Тарасівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, строком на 50 років зі сплатою орендної плати в розмірі 2 805 грн, але не менше 3 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Вказаний договір зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Тарасівській сільській раді 25 грудня 2010 року за реєстровим № 041048300273.

Договором передбачений обов`язок орендаря своєчасно сплачувати орендну плату.

Однак в порушення умов договору фермерське господарство з 2019 року орендну плату не сплачує, що в свою чергу є систематичним та суттєвим порушенням умов договору оренди землі. Починаючи з 2018 року позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою виплатити йому орендну плату за 2019-2021 роки. Останній раз позивач звернувся 01 серпня 2018 року з письмовою вимогою про виплату орендної плати та належне виконання умов договору оренди, проте, не отримав ні відповіді, ні орендної плати.

Крім того, 12 березня 2010 року в нотаріальній конторі Первомайського районного нотаріального округу було посвідчено довіреність на вчинення від імені позивача правочинів щодо розпорядження всім належним йому майном, в тому числі земельною ділянкою, представництво в юстиції, земельних відділах, державного земельного кадастру в правоохоронних органах, суду та інших органах в тому числі з правом отримання орендної плати за належну земельну ділянку на ім`я доньки та зятя голови ФГ "БМВ-Агро", громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Вказана довіреність була скасована 20 червня 2018 року.

Згодом позивач 28 червня 2018 року направив на адресу ОСОБА_2 та відповідача лист повідомлення про скасування довіреності, виданої 12 березня 2010 року.

Посилаючись на те, що в порушення умов договору відповідач жодного разу, починаючи з 2010 року не виконував взяті на себе зобов`язання, не лише по виплаті орендної плати, а й по внесенню змін до діючого договору оренди землі, позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості з виплати орендної плати та розірвання договору.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 березня 2021 року у справі №484/201/21 в задоволенні позову ОСОБА_1 до ФГ "БМВ-Агро" про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки відмовлено повністю.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 24 червня 2021 року зазначене рішення в частині позовних вимог про стягнення орендної плати скасоване та ухвалене в цій частині судове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 З ФГ "БМВ-Агро" на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість з виплати орендної плати за 2020 рік за договором оренди землі від 02 березня 2010 року в загальному розмірі 7003, 50 грн.

Проте, незважаючи на вказане рішення, відповідач заборгованість за 2020 рік не виплатив і продовжує не виконувати взяті на себе зобов`язання з виплати орендної плати за 2021 рік.

Посилаючись на те, що своїх зобов`язань за договором відповідач не виконав, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по виплаті орендної плати за 2021 рік у розмірі 7003,5 грн та розірвати договір оренди землі від 02 березня 2010 року, укладений між позивачем і відповідачем та зареєстрований в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Тарасівській сільській раді за №041048300273.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 серпня 2022 року позов задоволений. Постановлено стягнути з ФГ "БМВ-Агро" на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати орендної плати за 2021 рік за договором оренди землі від 02 березня 2010 року, укладеним між ОСОБА_1 та ФГ "БМВ-Агро", зареєстрований в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Тарасівській сільській раді за №041048300273, в розмірі 7003 грн 50 коп. та розірвати спірний договір оренди землі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що представник відповідача перекладає відповідальність за невиплату позивачу орендної плати за 2020 рік на виконання постанови Миколаївського апеляційного суду від 24 червня 2021 року та орендної плати за 2021 рік лише на ВПЗ Первомайськ-13 АТ "Укрпошта", однак при цьому не надає примірника оригіналу укладеного письмового договору між ФГ "БМВ-АГРО" та ВПЗ Первомайськ-13 АТ "Укрпошта", жодних примірників оригіналів списків форми 103-1 АТ "Укрпошти" та підтверджень отримання поштового переказу саме позивачем.

Фіскальні чеки Укрпошти від 15 липня 2021 року №0118, №0117, №0116 та від 26 листопада 2021 року №0408 є неналежними доказами, оскільки в них відсутня інформація кому здійснений переказ, від кого здійснений переказ, не вказано адресу отримувача переказу, не зазначено підставу переказу (орендна плата за 2020-2021 рік), а тому суд їх не прийняв в якості доказів надсилання позивачу коштів в рахунок виплати орендної плати за 2020-2021 роки.

Звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, від 15 липня 2021 року №6 та від 26 листопада 2021 року №18, форма якого затверджена наказом Міністерством фінансів України від 28 вересня 2015 року №841, не підтверджує факт перерахунку орендної плати позивачу, а лише констатує видачу із каси фермерського господарства відповідальній особі грошових коштів під звіт.

За такого ФГ "БМВ-АГРО" має заборгованість перед позивачем з орендної плати за 2020 рік в розмірі 7003,50 грн. згідно постанови Миколаївського апеляційного суду від 24 червня 2021 року та має заборгованість з орендної плати за 2021 рік в розмірі 7003,50 грн, які підлягають стягненню та невиплата орендної плати за 2020-2021 роки може вважатись систематичним порушенням договірних зобов`язань та бути достатньою підставою для припинення орендних відносин - розірвання договору оренди за статтею 651 ЦК України та статті 32 Закону України "Про оренду землі".

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі представник ФГ «БМВ Агро», посилаючись на незаконність і необґрунтованість вказаного судового рішення, порушення судом норм матеріального права, на неповне встановлення обставин справи, на неналежну оцінку доказам у справі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Узагальненні доводи апеляційної скарги

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач свій обов`язок зі сплати орендної плати виконав, відправивши на ім`я позивача відповідні грошові перекази. Це підтверджується фіскальним чеком № 040 від 26 листопада 2021 року, відповідно до якого позивачу було надіслано орендну плату у розмірі 7109,10 грн на адресу, вказану у договорі оренди.

Між ФГ «БМВ -Агро» та ПАТ «Укрпошта» було укладено договір про надання послуги пересилання поштових переказів, відповідно до умов якого саме відділення поштового зв`язку, яке отримало грошовий переказ, зобов`язувалось здійснити належне повідомлення адресата про наявність на його ім`я грошового переказу. Тому відповідати за дії працівників відділення поштового зв`язку відповідач не може.

Апелянт зазначає, що у всіх фіскальних чеках «Укрпошти» від 15 липня 2021 року № 0118, № 0117 та від 26 листопада 2021 року № 0408 присутня інформація кому здійснений переказ, про що свідчить прізвище на цих чеках « ОСОБА_4 », вказано адресу отримувача «55222 село Підгородня». Інформації від кого здійснено переказ, зазначення підстави переказу (орендна плата за 2020-2021 рік) в квитанції не передбачено.

Вказує також, що спосіб і місце виконання зобов`язання у частині сплати орендної плати у договорі не встановлені, а тому належним місцем виконання зобов`язання є місце проживання (реєстрації) позивача, яка вказана у договорі оренди та позовній заяві.

Узагальненні доводи інших учасників справи

На вказану апеляційну скаргу від відповідача відзиву не надійшло.

2. Мотивувальна частина

Згідно частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі державного акту на праві приватної власності на землю серії РІ №425474, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за №84, є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 9,6508 га, кадастровий номер 4825487600:06:000:0083, розташованої в межах Тарасівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області (а.с. 12, 23).

Згідно договору оренди землі б/н від 02 березня 2010 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ "БМВ-АГРО", зареєстрованого у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Тарасівській сільській раді Первомайського району Миколаївської області 25 грудня 2010 року за №041048300273, позивач передав відповідачу вказану земельну ділянку в оренду строком на 50 років, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 02 березня 2010 року (а.с. 8-10). Нормативна грошова оцінка земельної ділянки за договором становить 84447,70 грн. Орендна плата сплачується Орендарем у формі та розмірі 2805,00 грн. Орендар сплачує орендну плату протягом терміну дії договору, але не пізніше, як у строк до 1 грудня щороку. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,2% несплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно із Витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 11 березня 2021 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим № 4825487600:06:000:0083 складає 354089,60грн. (а.с. 22).

Розділом Договору "Зміна умов договору і припинення його дії" передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується в судовому порядку. За пунктом 3 цього розділу дія договору припиняється шляхом його розірвання, в тому числі, рішенням суду на вимогу однією із сторін у наслідок невиконання стороною обов`язків, передбачених договором.

12 березня 2010 року ОСОБА_1 видав довіреність на ім`я ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , якою надав цим особам право одержувати орендну плату (в грошовій та натуральній формах) в строки та в розмірах, передбачених Договором, а також уповноважив їх на вчинення дій щодо зміни умов договору, при необхідності розірвання договору, укладання нового договору оренди землі та проведення його державної реєстрації. Зазначена довіреність була посвідчена приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Миколаївської області Ткаченко Н.В. та зареєстрована в реєстрі за № 381 (а.с. 21).

Відповідно до ксерокопії Витягу про реєстрацію в Єдиному реєстру довіреностей №36781726 від 20 червня 2018 року, на підставі заяви № 712 від 20 червня 2018 року, дію довіреності від 12 березня 2010 року було припинено (а.с. 13).

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 березня 2021 року у справі №484/201/21 в задоволенні позову ОСОБА_1 до ФГ "БМВ-Агро" про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки відмовлено повністю.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 24 червня 2021 року зазначене рішення в частині позовних вимог про стягнення орендної плати скасоване та ухвалене в цій частині судове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 З ФГ "БМВ-Агро" на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість з виплати орендної плати за 2020 рік за договором оренди землі від 02 березня 2010 року в загальному розмірі 7003, 50 грн.

Позиція апеляційного суду

Згідно із статтею 2Закону України«Про орендуземлі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексомУкраїни (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України(далі - ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У частині першій статті 526ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У частинах першій та другій статті 651ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно із статтею 610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 1Закону України«Про орендуземлі» (далі - Закон) визначає оренду землі як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону).

У статті 32Закону передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і25цьогоЗаконута умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У статті 141ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті «д» частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (касаційне провадження № 61-41932сво18) дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична (два та більше випадки) несплата орендної плати.

Згідно із частиною четвертою статті 263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині розірвання договору оренди землі, позивач посилався на те, що відповідачем не виплачена йому орендну плату за 2020-2021 роки.

Як встановлено судом, згідно пункту 3 розділу «Орендна плата» договору, орендна плата у визначеному розмірі має сплачуватись протягом терміну дії договору, але не пізніше як у строк до 01 грудня щороку.

Із змісту договору оренди вбачається, що порядок та місце виконання орендарем зобов`язання зі сплати орендної плати орендодавцю сторонами не встановлені.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 532 ЦК України, якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання грошового зобов`язання провадиться за місцем проживання кредитора.

Відтак, належним місцем виконання зобов`язання зі сплати орендної плати є місце проживання позивача.

Заперечуючи проти задоволення позову представник ФГ «БМВ -Агро» посилався на те, що на виконання даного обов`язку 15 липня 2021 року та 26 листопада 2021 року відповідачем на адресу місця проживання позивача ( АДРЕСА_1 ), на ім`я ОСОБА_1 здійснено поштові перекази на суму 7004грн та 7004 грн, 112 грн, 167 грн в якості виплати орендної плати за 2020 та 2021 роки.

Факт здійснення вказаних переказів підтверджений також інформацією, наданою «Миколаївською дирекцією» АТ «Укрпошта» у листі від 21 листопада 2022 року № 02.012-197-22 року на запит суду, згідно якої поштовий переказ №0408 на суму 7004 грн надійшов 26 листопада 2022 року до відділення поштового зв`язку (ВПЗ) Підгородна, згідно зони обслуговування адресата та того ж дня повідомлення про надходження поштового переказу вручений листоноші для здійснення доставки.

З її пояснення, у зв`язку із відсутністю адресата вдома, повідомлення про надходження поштового переказу вкладено до абонентської поштової скриньки. Повторне повідомлення 30 листопада 2021 року також було вкладено до абонентської поштової скриньки. З причини закінчення терміну зберігання поштового переказу № 0408 на суму 7004 грн був повернутий 08 січня 2022 року за зворотною адресою.

Поштові перекази № 0116 на суму 7004 грн, № 0117 на суму 112 грн, №0118 на суму 167 грн надійшли 15 липня 2021 року до ВПЗ Підгородна, згідно зони обслуговування адресата, та того ж дня повідомлення про надходження поштового переказу були вручені листоноші для здійснення доставки. З її пояснення, у зв`язку із відсутністю адресата вдома, повідомлення про надходження поштового переказу вкладено до абонентської поштової скриньки. Повторні повідомлення 17 липня 2021 року також були вкладені до абонентської поштової скриньки. З причини закінчення терміну зберігання вищевказані поштові перекази були повернені за зворотною адресою.

У частині першій статті 537ЦК України передбачено, що боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі, зокрема: відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку.

Згідно даних із Єдиного реєстру нотаріусів України, на території смт. Підгородна нотаріус відсутній, а сільська рада не наділена правом приймати гроші у депозит.

А тому апеляційний суд вважає, що відповідачем доведено вчинення дій, спрямованих на виконання грошового зобов`язання за договором оренди землі шляхом виплати їх кредитору за місцем його проживання, а також відсутності у відповідача можливості вчинення альтернативних дій щодо виконання зобов`язання шляхом внесення боргу в депозит нотаріуса (статті 532, 537 ЦК України).

Отже, відповідачем дії з виплати орендної плати за 2021 рік вчинені у межах обумовленого сторонами строку виплати орендної плати (поштовий переказ грошових коштів здійснений ним 26 листопада 2021 року, тобто до кінця року, за який здійснюється оплата).

Водночас, постановою Миколаївського апеляційного суду від 24 червня 2021 року встановлено, що ФГ "БМВ-Агро" не сплатило ОСОБА_1 орендну плату за 2020 рік за договором оренди землі від 02 березня 2010 року в загальному розмірі 7003, 50 грн.

Згідно частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Колегія суддів, вважає, що прострочення орендної плати за 2020 рік є одноразовим та не свідчить про систематичне (два і більше разів) порушення орендарем (відповідачем) своїх обов`язків щодо своєчасної сплати цих коштів орендодавцю (позивачу) згідно договору оренди, а тому відсутні передбаченізакономпідстави для розірвання відповідного договору.

У частині першій статті 612ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Отже, апеляційний суд вважає встановленим та не спростованим позивачем, що відповідачем вчинено реальні дії з виплати позивачу орендної плати за 2021 роки, а тому відповідач не може вважатися таким, що систематично порушував строк виконання відповідного зобов`язання за договором оренди землі.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 09 квітня 2021року у справі № 467/185/19 (провадження № 61-8752св20).

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Останнім є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Статтею 78ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 80ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 8Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6статті 3 ЦК України).

Тлумачення якстатті 3 ЦК Українизагалом, так і пункту 6статті 3ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Схожий по суті висновок зроблений в пункті 8.26. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), в якій вказано, що «водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: «добросовісність (пункт 6статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

Позивачем у силу вимог статі 81ЦПК України не було доведено належними та допустимими доказами систематичної несплати відповідачем орендної плати за відповідний період, оскільки, зокрема, відсутня вина ФГ "БМВ-Агро" у простроченні сплати орендної плати за 2021 рік.

Тобто, позивач не довів істотного порушення орендарем (відповідачем) умов договору, позбавлення його права на те, на що він розраховував при укладенні договору оренди (стаття 651 ЦК України).

Разом із цим, відповідач надав належні докази щодо відсутності підстав для розірвання договору оренди землі, оскільки ним було допущено одноразове порушення своїх договірних обов`язків в частині прострочення сплати орендної плати за 2020 рік. При цьому, відповідачем також доведено відсутність його вини щодо неотримання позивачем сум орендної плати за 2021 рік, оскільки вчинені передбачені законодавством дії щодо виплати відповідних коштів позивачу (орендодавцю).

При цьому, колегія суддів вважає, що враховуючи реальні дії відповідача на виплату позивачу орендної плати за 2021 рік, будь-яких перешкод в отриманні позивачем цієї орендної плати не має, а тому відсутні і підстави для стягнення цих коштів в судовому порядку.

Враховуючи вказані норми матеріального права та встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позовних вимог через їх недоведеність.

Оскільки суд першої інстанції не звернув належної уваги на зазначені обставини справи, рішення суду підлягає скасуванню на підставі пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України,

п о с т а н о в и в::

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «БМВ Агро» задовольнити.

Рішення Первомайського міськрайонногосуду Миколаївськоїобласті від22серпня 2022року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Фермерського господарства «БМВ - Агро» про стягненнязаборгованості звиплати орендноїплати тарозірвання договоруоренди землі відмовити.

Постанова набирає законної сили з дняїї прийняттята може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбаченихст.389 ЦПК України.

ГоловуючийІ.В. ЛівінськийСуддіТ.Б. Кушнірова Н.О. Тищук

Повне судоверішенняскладено 23 грудня 2022 року.