Постанова

від 23.12.2022 по справі 523/16166/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5022/22

Справа № 523/16166/18

Головуючий у першій інстанції Дяченко В. Г.

Доповідач Цюра Т. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Цюри Т.В.,

суддів Гірняк Л.А., Сегеди С.М.,

За участю секретаря судового засідання: Мілєвої М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 14 червня 2021 року за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Носенко Сергія Борисовича,-

ВСТАНОВИВ:

19 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси зі скаргою дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Носенко Сергія Борисовича (т.1, а.с.1-5).

11 березня 2019 року ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Готовного територіального управління юстиції в Одеській області Носенко Сергія Борисовича задоволено.

Визнано дії державного виконавця Носенко Сергія Борисовича Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області протиправними та скасовано постанову про арешт майна боржника, серія і номер: 52075405, видану 14.03.2017 року про арешт нерухомого майна боржника ОСОБА_3 , окрімжитлового будинку площею 279,1 кв.м, загальною площею 1079,6 кв.м за адресою АДРЕСА_1 , номер РНВН: НОМЕР_1 , земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель, споруд (присадибна ділянка) площею 0,0934 га, адреса: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:27:011:0181.

Зобов`язано державного виконавця Носенко Сергія Борисовича Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області або іншу посадову особу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області усунути порушення шляхом скасування (вилучення) запису про припинення обтяження № 16193149 від 02.09.2016 (спеціальний розділ), внесеного 14.03.2017 року ОСОБА_4 , Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, індексний номер рішення: 34259290 (т.1, а.с.52-55).

24 грудня 2020 року постановою Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 ,Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області задоволено частково.

Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 11 березня 2019 року скасовано і справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (т.1, а.с.206-212).

14 червня 2021 року ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси в поновленні ОСОБА_1 строку звернення до суду зі скаргою про визнання дій державного виконавця неправомірними та зобов`язання вчинити дії відмовлено.

Скаргу ОСОБА_1 , подану в порядкуст. 447 ЦПК України, провизнання дій державного виконавця Носенко Сергія Борисовича Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області протиправними; скасування постанови про арешт майна боржника, серія і номер: 52075405, виданої 14.03.2017 року про арешт нерухомого майна боржника ОСОБА_3 , окрім житлового будинку площею 279,1 кв.м, загальною площею 1079,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , номер РНВН : НОМЕР_1 , земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель, споруд (присадибна ділянка) площею 0,0934 га, адреса: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:27:011:0181; зобов`язання державного виконавця Носенко Сергія Борисовича Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області або іншу посадову особу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області усунути порушення шляхом скасування (вилучення) запису про припинення обтяження № 16193149 від 02.09.2016 (спеціальний розділ), внесеного 14.03.2017 року ОСОБА_4 , Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, індексний номер рішення: 34259290 залишено без розгляду (т.2, а.с.23-26).

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд скасувати ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 14.06.2021 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу ОСОБА_1 (т.2, а.с.31-34).

Одеським апеляційним судом отримано відзив від Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в якому відповідачем вказано, що зі змісту скарги ОСОБА_1 не вбачається протиправності дій чи бездіяльності посадових осіб відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області. З огляду на вказане, просить суд в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі (т.2, а.с.72-74).

05 січня 2022 року Одеським апеляційним судом отримано відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_3 , в якому відповідач вказує, що ОСОБА_1 як сторона виконавчого провадження, міг дізнатись про припинення обтяження державним виконавцем ще 14.03.2017 року, коли таке припинення було вчинене, шляхом ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження або шляхом отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. З огляду на викладене, відповідач просить суд залишити ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 14.06.2021 року без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення (т.2, а.с.84-85).

Судове засідання призначено на 22 грудня 2022 року об 13 год 30 хв.

Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи від сторін до суду не надходило.

22 грудня 2022 року Одеським апеляційним судом отримано клопотання ОСОБА_3 про розгляд апеляційної скарги за відсутності ОСОБА_3 та його представника. Відповідач наголосив, що не визнає апеляційну скаргу з підстав, які викладені ним у відзиві та просить відмовити у її задоволенні, а ухвалу першої інстанції залишити без змін.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, ненадання жодних доказів щодо існування підстав для відкладення розгляду справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу у відсутності сторін.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду зазначеним вимогам відповідає, з огляду на таке.

Відмовляючи у поновленні строку для звернення до суду зі скаргою про визнання дій державного виконавця неправомірними та залишаючи без розгляду скаргу ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не доведено поважності пропуску строку звернення до суду починаючи з дня коли він міг дізнатися про вчинення державним виконавцем Носенком С.Б. запису від 14.03.2017 року про припинення обтяження, а також з того, що причини пропуску строку з 27.12.2017 по 19.11.2018 року, що складає майже 11 місяців, не підтверджені жодним доказом.

Колегія суддів, дослідивши матеріали та обставини справи, вважає вірними вказані висновки суду першої інстанції з огляду на таке.

Так, судом встановлено, що звертаючись зі скаргою, ОСОБА_1 обґрунтовував вимоги скарги тим, що державний виконавець, здійснюючи примусове виконання виконавчого листа №523/9271/13-ц, виданого 17.06.2014 року Суворовським районним судом м. Одеси, безпідставно скасував 14.03.2017 року обтяження нерухомого майна боржника ОСОБА_3 , внаслідок чого вказане нерухоме майно було відчужене на користь третіх осіб та унеможливило належне виконання судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що згідно постанови про відкриття виконавчого провадження №52075405 від 01.09.2016 року ОСОБА_3 є боржником у даному виконавчому провадженні.

01.09.2016 року старшим державним виконавцем Носенком С.Б. прийнята постанова про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження, якою накладений арешт на все його майно та внесено запис 52075405 про обтяження № 16193149.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 березня 2017 року задоволено позов ПАТ «УкрСиббанк» до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції в Одеській області, Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси головного територіального управління юстиції в одеській області , 3-і особи: мале приватне підприємство «Контраст» про зняття арешту із заставного майна. Скасовано арешт, в тому числі накладений постановою 52075405, виданою 01.09.2016 року Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, номер запису про обтяження Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16193149 (спеціальний розділ) від 02.09.2016 року, в частині арешту земельної ділянки площею 0,0934 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:27:011:0181, та житлового будинку з господарською будівлею, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

14.03.2017 року державним виконавцем Носенком С.Б. вчинений запис про припинення вказаного обтяження №16193149 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (спеціальний розділ), на підставі рішення індексний номер 34259290 а саме:

- житлового будинку площею 279,1 кв.м, загальною площею 1079,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , номер РНВН: НОМЕР_1 ,

- земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель, споруд (присадибна ділянка) площею 0,0934 га, адреса: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:27:011:0181.

Також вбачається, що спірне майно перебувало в іпотеці у ПАТ «Укрсиббанк» згідно з договором про іпотеку від 18 травня 2007 року.

В свою чергу, звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт вказує про те, що судом незаконно відмовлено у поновленні процесуального строку звернення до суду, адже 27 грудня 2017 року представником скаржника було здійснено інформаційний запит з відповіді на який вбачалось відчуження боржником на користь третіх осіб житлового будинку. Апелянт наголошує на тому, що будь-яких протиправних дій зі сторони державного виконавця не вбачалось. В свою чергу, як повідомляє апелянт, лише 29 жовтня 2018 року було виявлено накладення арешту на все майно боржника, окрім будинку та земельної ділянки, здійснені державним виконавцем 14.03.2017 року.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, відхиляє вказані доводи апеляційної скарги з огляду на їх невідповідність обставинам справи та зазначає наступне.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження маютьправо звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно частини 1 статті 449 ЦПК скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Частиною 2 статті 449 ЦПК України передбачено, що пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

За загальним правилом, поважними причинами визнаються такі причини або обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судоверішення та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно висновків постанови Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 456/2172/17, поважними причинами пропущення процесуального строку вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред`явлення скарги стає неможливим або утрудненим.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положеньЗакону України "Про іпотеку".

Відповідно до вимогстатті 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цьогоЗакону.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) вказано, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставістатті 339 ГПК Українипов`язане з порушенням прав такої сторони під-час виконання судового рішення,ухваленого відповідно до цьогоКодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) вказано, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».

Першочергово, вирішуючи питання поновлення процесуального строку суд, в тому числі, враховує баланс інтересів стягувача і боржника, а також враховує необхідність вирішення питання про те, якому принципу надати перевагу: принципу правової визначеності чи принципу забезпечення права на судовий захист, оскільки обидва принципи є елементами принципу верховенства права, закріпленими у Конвенції.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно вказано, що зі змісту наявної в матеріалах справи позовної заяви, яка подавалась ОСОБА_1 до Київського районного суду м. Одеси про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та договору іпотеки (справа № 520/5274/18) вбачається, що останній був обізнаний 27.12.2017 року про порушення своїх прав державним виконавцем Носенком С.Б., вчиненням запису від 14.03.2017 року про припинення обтяження, отримавши Інформаційну довідку №109340970 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєструзаборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Слід звернути увагу на те, що житловий будинок площею 279,1 кв.м, загальною площею 1079,6 кв.м за адресою АДРЕСА_1 , земельна ділянка для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель, споруд (присадибна ділянка) площею 0,0934 га, адреса: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:27:011:0181, перебувала в іпотеці у ПАТ «Укрсиббанк», згідно з договором іпотеки від 18 травня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Главацьким В.А., зареєстрованим в реєстрі №1373 та №120.

Відповідно до ч.ч.1,7 ст.51 Закону України «про виконавче провадження», для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: 1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; 3) наявна письмова згода заставодержателя.

Примусове звернення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Таким чином, виходячи із викладеного, з наданих відомостей не вбачається будь-яких даних щодо відношення скаржника ОСОБА_1 до вказаного нерухомого майна.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, в подальшому, вказане нерухоме майно перейшло у власність до ТОВ «White form contract sltd».

Тому, доводи стягувача про те, що він дізнався про порушення його прав 29.10.2018 року, після ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження № 52075405 судом не приймаються, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Слід наголосити на тому, що апелянтом не заперечується той факт, що ним було отримано інформаційну довідку №93212973 від 29.07.2017 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформовану державним виконавцем Носенко С.Б.

В свою чергу, вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску строку на звернення з відповідною скаргою, суд з урахуванням конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку.

Колегія суддів вважає встановленим факт того, що боржником порушено без поважних причин встановленийст. 449 ЦПК Українистрок подання скарги до суду.

Отже, ОСОБА_1 ", знаючи з 27.12.2017року про наявність запису від 14.03.2017 року про припинення обтяження, отримавши Інформаційну довідку №109340970 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєструзаборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , мав можливість звернутись до районного суду із даною скаргою в межах строків, встановлених чинним законодавством.

Також вбачаєьться, що інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, тому відповідно дост. 141 ЦПК Україниновий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Суворовськогорайонного судум.Одеси від14червня 2021року поцивільній справіза скаргою ОСОБА_1 надії державноговиконавця Відділупримусового виконаннярішень Управліннядержавної виконавчоїслужби Головноготериторіального управлінняюстиції вОдеській областіНосенко СергіяБорисовича залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 23.12.2022 року.

Головуючий суддя Цюра Т.В.

Судді: Сегеда С.М.

Гірняк Л.А.