Ухвала

від 04.03.2021 по справі 523/16166/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

04 березня 2021 року

м. Київ

справа № 523/16166/18

провадження № 61-2332 ск21

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Білозор Олеся Олександрівна, на постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Сегеди С. М., Цюри Т. В., від 21 грудня 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Носенка Сергія Борисовича ,

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною скаргою, у якій просив поновити строк на подання скарги та визнати дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Носенка С . Б. (далі - державний виконавець) протиправними. Посилався на те, що державний виконавець, здійснюючи примусове виконаннявиконавчого листа № 523/9271/13-ц від 17 червня 2014 року про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рівних частках з кожного 6 821 100,00 грн, 14 березня 2017 року безпідставно скасував обтяження нерухомого майна боржника ОСОБА_2 , внаслідок чого вказане нерухоме майно було відчужено на користь третіх осіб та унеможливило належне виконання судового рішення.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 11 березня 2019 року скаргуОСОБА_1 задоволено.Визнано дії державного виконавця протиправними та скасовано постанову про арешт майна боржника, видану 14 березня 2017 року про арешт нерухомого майна боржника ОСОБА_2 , окрім житлового будинку загальною площею 1 079,6 кв. м, земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель, споруд (присадибна ділянка) площею 0,0934 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язано державного виконавця або іншу посадову особу усунути порушення шляхом скасування (вилучення) запису про припинення обтяження № 16193149 від 02 вересня 2016 року (спеціальний розділ), внесеного 14 березня 2017 року Носенком С. Б .

Постановою Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 11 березня 2019 року скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

15 лютого 2021 року до Верховного Суду ОСОБА_1 подавкасаційну скаргуна постанову Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року, тобто після закінчення строку на касаційне оскарження, встановленого частиноюпершою статті 390 ЦПК України, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

У касаційній скарзі заявник порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки повний текст оскаржуваної постанови отримав лише 08 січня 2021 року.

Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, заявник у розумний інтервал часу після отримання копії ухвали суду апеляційної інстанції звернувся з касаційною скаргою, вважаємо за можливе його поновити.

Дослідивши касаційну скаргу ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням такого.

Відповідно до положень статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Вказане є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За змістом статті 1, частини першої статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, в межах якої виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виходячи із норм статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до положень статті 449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).

Відповідно до положень частин першої, шостої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення, про що постановляє ухвалу.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вірно вказав на те, що клопотання про поновлення строку на подання скарги судом першої інстанції не вирішено, не надано йому будь-яку оцінку.

Відповідно до частини першої статті 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що справа в суді першої інстанції 11 березня 2019 року була розглянута за відсутності боржника ОСОБА_2 , який не був належним чином повідомлений про час і місце слухання справи відповідно до статей 128- 130 ЦПК України.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, виходив із того, що розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд, а також порушенням статей 8-12, 128-130, 372 ЦПК України, які передбачають, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду справи, врегульовують порядок повідомлення учасників справи про дату судового засідання та наслідки неявки в судове засідання, та дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення скарги без належного повідомлення залученого до участі у справі боржника ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи.

Подібні за змістом висновки викладені в постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 752/7812/16-ц.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про скасування ухвали суду першої інстанції, постановленої з порушенням норм процесуального права, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції підставно задовольнив скаргу та визнав дії державного виконавця неправомірними не беруться до уваги як передчасні, оскільки суд першої інстанції розглянув справу з порушенням норм процесуального права.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку щодо незаконності і неправильності судового рішення.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Вказане правило застосовується судом касаційної інстанції і при оскарженні постанови суду апеляційної інстанції, яка прийнята за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції.

Із змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування судом апеляційної інстанції положень частини першої статті 379 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення.

Керуючисьстаттею 390, частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду суду від 21 грудня 2020 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Білозор Олеся Олександрівна, на постанову Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Носенко Сергія Борисовича.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара