Ухвала

від 22.12.2022 по справі 519/677/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 519/677/21 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/813/2071/22 Доповідач в апеляційної інстанції ОСОБА_2

Категорія: ч.4 ст.191 КК України

"22" грудня 2022 р.

ОКРЕМА ДУМКА

Судді Одеського апеляційного суду ОСОБА_3 щодо ухвали Одеського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року, постановленої за наслідками розгляду апеляційних скарг прокурора та адвоката ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 .

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року апеляційні скарги прокурора, та адвоката ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 задоволено частково та ухвалу Суворовського районного суду міста Одеси від 12 вересня 2022 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні №4201816330000025 від 06.04.2018 року відносно обвинуваченого ОСОБА_5 за ч.4 ст.191 КК України, повернутий прокурору для прийняття рішення встановленого в ч.7 ст.295-1 КПК України скасовано з призначенням нового розгляду у Суворовському районному суді міста Одеси, зі стадії підготовчого судового засідання.

Колегія суддів більшістю погодилась з доводами апеляційних скарг та наголосила, що суд першої інстанції допустив суперечності в свої висновках пов`язаних з тим, що суд не приймаючи до уваги ухвали Комінтернівського районного суду Одеської області від 14.11.2022 року про задоволення клопотання про продовження строку досудового розслідування кримінального провадження за № 4201816330000025 від 06.04.2022 року, та фактично прийнявши до уваги ухвалу слідчого судді Южного міського суду Одеської області від 01.11.2019 року, якою у задоволенні клопотання начальника СВ Южного ВП Лиманського ВП ГУНП в Одеській області про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні 4201816330000025 від 06.04.2022 року відмовлено, у зв`язку з внесення до суду клопотання 31.10.2019 року, тобто поза межами строку досудового розслідування, який сплив 06.10.2019 року, тобто зробивши фактично висновок про те, що повідомлення про підозру ОСОБА_5 складене і подане поза межами строку досудового розслідування, повернув прокурору Доброславської окружної прокуратури Одеської області обвинувальний акт в даному кримінальному провадженні для прийняття рішення, встановленого у ч.7 ст.295-1 КПК України, не прийнявши, виходячи з свого висновку законне та обґрунтоване рішення по суті кримінального провадження.

Категорично не погоджуючись із вказаною ухвалою та вважаю за необхідне згідно положень ч. 3 ст. 375 КПК викласти окрему думку щодо її суті та змісту.

Вважаю, що судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження не було допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що відсутні підстави для скасування судового рішення.

За змістом ст. 409 КПК процесуальний закон визначає такі підстави для скасування (зміни) рішення суду першої інстанції, як неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Частиною 1 ст. 412 КПК визначено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Варто в контексті цього зазначити, що за змістом кримінального процесуального закону, суд апеляційної інстанції покликаний не стільки самостійно встановити обставини кримінального провадження, скільки перевірити та оцінити правильність їх встановлення судом першої інстанції, точність та відповідність застосування ним норм матеріального і процесуального закону, справедливість призначеного заходу кримінально-правового впливу, а також безпомилковість вирішення інших питань, що підлягають з`ясуванню при ухваленні судового рішення.

Так, під час апеляційного розгляду матеріалів кримінального провадження я наголосив, що судом першої інстанції не допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки відповідно до ч. 3 ст.26КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК. Разом з цим, зважаючи на хронологію змін норм, закріплених у п. 10 ч. 1 ст. 284, п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК, я зазначив, що кримінальним процесуальним законом не віднесено до повноважень суду вирішення питання щодо закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, а саме закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування. Свою думку я обґрунтував посиланням на мотиви правової позиції, яку сформовано Вищим антикорупційним судом 30.05.2022 у справі № 991/613/22.

Встановлено, що 16.11.2017 Верховною РадоюУкраїни ухваленоЗУ «Провнесення зміндо деякихзаконодавчих актівщодо забезпеченнядотримання правучасників кримінальногопровадження таінших осібправоохоронними органамипід часздійснення досудовогорозслідування» (далі Закон № 2213-VIII), який у подальшому набрав чинності 07.12.2017.

Положення законодавчих змін, визначених даним Законом, передбачали впровадження законодавцем двох нововведень, а саме: (1) норми п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, яка встановлювала додаткову підставу для закриття кримінального провадження та стосувалася випадку, коли провадження розпочато, незважаючи на існування нескасованої постанови про закриття провадження щодо того ж діяння; (2) відсильних норм (абз. 2 ч. 7ст. 284, п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК), які надавали суду право ухвалити рішення щодо закриття кримінального провадження, у випадку встановлення вищенаведеної підстави під час судового провадження.

03.10.2017 Верховною Радою України ухвалено ЗУ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»(даліЗакон № 2147-VIII), який набрав чинності16.03.2018.

За змістом Закону № 2147-VIII, до КПК, серед інших, внесені зміни, згідно з якими, вдруге ч. 1 ст.284КПК доповнено пунктом 10 такого змісту: «10) після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи».

Отже, 16.03.2018, тобто після набрання чинності положенням Закону № 2147-VIII,у тексті ч. 1 ст.284КПК з`явилося одразу два пункти під номером 10 та відповідний фрагмент ст.284КПК виглядав так:

«1. Кримінальне провадження закривається в разі, якщо:

-10) існує нескасована постанова слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 цієї частини, у кримінальному провадженні щодо того ж діяння, що розслідувалось з дотриманням вимог щодо підслідності (доповнено Законом № 2213-VIII);

-10) після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначенийстаттею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи (доповнено Законом № 2147-VIII)».

Водночас, під час регламентації питань, пов`язаних із закриттям кримінального провадження в інших статтях КПК, законодавець посилався на п. 10 ч. 1 ст.284КПК без будь-яких застережень з приводу того, про який саме із двох пунктів йдеться. Так, наприклад, у ч. 4 ст.284КПК було зазначено, що «слідчий приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9, 10 частини першої цієї статті»; у абз. 2 ч. 7 ст.284КПК встановлено, що «якщо обставини, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8, 9, 10 ч. 1ст. 284 КПК, виявляються під час судового провадження … суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження»; у п. 2 ч. 3 ст.314КПК передбачено, що «у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 цього Кодексу».

Проаналізувавши відповідні законодавчі відсильні норми до п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, з точки зору системності кримінального процесу та хронології законодавчих змін, суд приходить до висновку, що такі норми охоплювали лише «перший» десятий пункт, внесений згідно з Законом №2213-VIII та не стосувались «другого», внесеного згідно з Законом № 2147-VIII.

Так, застосування положення ч. 4ст.284КПК (в редакції Закону № 2213-VIII), відповідно до якого «слідчий приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9, 10 частини першої цієї статті», було можливим лише стосовно «першого десятого пункту» (наявність нескасованої постанови про закриття кримінального провадження), оскільки закриття провадження за «другим десятим пунктом» стосувалося ситуації, коли у провадженні є підозрюваний, а відтак закрити провадження міг лише прокурор (ч. 4 ст. 284 КПК).

У свою чергу, посилання у відсильних нормах на п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, як на підставу для закриття кримінального провадження у підготовчому судовому засіданні (п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК) та загалом під час судового провадження (абз. 2 ч. 7 ст.284КПК (в редакції Закону № 2213-VIII), стосувалися лише «першого десятого пункту», принаймні, зважаючи на дві обставини.

По-перше, виходить, що підстава, передбачена «другим десятим пунктом» (закінчення строків досудового розслідування), стосувалася лише стадії досудового розслідування, оскільки передача провадження до суду має відбутися в межах строків досудового розслідування.

По-друге, доповнення абз. 2 ч. 7 ст.284КПК і п. 2 ч. 3 ст.314КПК вказівкою на «п. 10 ч. 1 ст.284КПК» здійснено Законом № 2213-VIII тобто тим Законом, відповідно до якого у ч. 1 ст.284КПК з`явився «перший десятий пункт». Водночас Закон № 2147-VIII, що запровадив «другий десятий пункт», не стосувався абз. 2 ч. 7 ст.284КПК і п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК.

Відтак, положення п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК, які містять посилання на п. 10 ч. 1ст.284КПК не могли застосовуватися буквально і мали тлумачитися з урахуванням системності приписів КПК, їх цільового призначення та хронології змін, внесених на підставі Законів № 2213-VIII та 2147-VIII.

Відповідний системний підхід до аналізу вищенаведених законодавчих змін переконливо вказує на те, що під час судового провадження, суд не був наділений повноваженнями щодо закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, у випадку, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК.

Правильність таких висновків суду підтверджується подальшими законодавчими змінами.

Так, 18.09.2018 Верховною РадоюУкраїни ухваленоЗУ «Провнесення зміндо Кримінальногопроцесуального кодексуУкраїни щодоудосконалення забезпеченнядотримання правучасників кримінальногопровадження таінших осібправоохоронними органамипід часздійснення досудовогорозслідування» (далі - Закон № 2548-VIII), який набрав чинності 04.11.2018.

За змістом Закону № 2548-VIII, до КПК, серед інших, внесені такі зміни:

у статті 284 КПК:

1)абз. 11 ч. 1 замінено двома абзацами такого змісту:

«9-1) існує нескасована постанова слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 цієї частини, у кримінальному провадженні щодо того самого діяння, що розслідувалося з дотриманням вимог щодо підслідності.

Учасники кримінального провадження мають право заявляти клопотання слідчому, прокурору про закриття кримінального провадження за наявності передбачених цим пунктом підстав".

2) в абз. 2 ч. 4 та 7 цифри «10» замінено цифрами «9-1».

Аналіз відповідних законодавчих змін, внесених згідно із Законом № 2548-VIII, указує на те, що:

1) у ч. 1ст. 284 КПКзалишився лише один десятий пункт, який стосувався випадку закриття кримінального провадження з підстав закінчення після повідомлення особі про підозру строку досудового розслідування, визначеногостаттею 219 цього Кодексу;

2) з відсильної норми абз. 2 ч. 7ст.284КПК було виключено посилання на п. 10 ч. 1ст. 284 КПК, тим самим з повноважень суду щодо закриття кримінального провадження під час судового провадження виключено випадок, коли після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначенийстаттею 219 КПК;

3) до змісту ч. 7 ст.284КПК внесені посилання на пункт 9-1, який стосується випадку закриття кримінального провадження з підстав існування нескасованої постанови слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 цієї частини, у кримінальному провадженні щодо того самого діяння, що розслідувалося з дотриманням вимог щодо підслідності.

Отже, слід дійти висновків, що ухвалюючи Закон № 2548-VIII, законодавець намагався усунути ті недоліки в юридичній техніці, які виникли після ухвалення Закону №2147-VIII та стосувались визначених КПК підстав для закриття кримінального провадження, передбачених двома десятими пунктами ч. 1 ст.284КПК і норм, які мають посилання на ці підстави.

Після впровадження цих змін, абз. 2 ч. 7ст. 284 КПК, який визначає повноваження суду щодо закриття кримінального провадження та правові підстави для ухвалення такого рішення на стадії судового провадження, вже не містив серед таких підстав випадку, передбаченого п. 10 ч. 1ст. 284 КПК, за якого після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 КПК. Як і раніше, повноваженнями щодо закриття кримінального провадження, з наведеної підстави, був наділений виключно прокурор (ч. 4 ст. 284 КПК).

Водночас, законодавчі зміни, впроваджені Законом №2548-VIII не торкнулися положень п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК, згідно з якими, суд, під час підготовчого судового засідання, має право закрити кримінальне провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.

Разом із тим, після ухвалення Закону № 2548-VIII та зміни нумерації пунктів у абз. 11 ч. 1 ст. 284 КПК, виникла колізія двох правових норм, які запроваджувались різними нормативними правовими актами, проте мають один предмет регулювання, а саме: (1) між нормою абз. 2 ч. 7 ст. 284 КПК, з якої Законом № 2548-VIII було виключено посилання на п. 10 ч. 1ст.284КПК і фактично виключено повноваження суду щодо закриття кримінального провадження з цієї підстави під час судового провадження, та (2) між нормою п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК, яка ухвалена згідно із Законом №2213-VIII та уповноважує суд під час підготовчого судового засідання закрити кримінальне провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст.284КПК (після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу).

Водночас, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 у справі № 18/183-97, зазначено, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього.

Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Ухвалення нового Закону № 2548-VIII та як наслідок, внесення змін до абз. 2 ч. 7ст. 284 КПК, спричинило автоматичне скасування положення п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК, запровадженого згідно із Законом № 2213-VIII, в частині повноважень суду щодо закриття кримінального провадження під час підготовчого судового засідання, на підставі п. 10 ч. 1ст. 284 КПК.

За таких обставин, оскільки на час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції та застосування положень п.10 ч.1 ст.284 КПК України діяв Закон № 2548-VIII, яким регламентовано повноваження прокурора, а не суду, до застосування вищевказаної норми, суд першої інстанції в межах своїх повноважень вказане кримінальне провадження на підставі аб. 1 ч. 2 ст. 283, ч. 2 ст. 284, п.3 ч.3 ст.314 КПК України та відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 у справі № 18/183-97, повернув прокурору для прийняття рішення встановленого в ч.7 ст.295-1 КПК України.

Суддя: