Рішення

від 30.11.2022 по справі 331/2629/18

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

30.11.2022

Справа № 331/2629/18

Провадження № 2/331/225/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30листопада2022року м.Запоріжжя

Жовтневий районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді: Антоненко М.В.

при секретарі: Федоровій К.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово», ОСОБА_2 про захист прав споживачів (стягнення страхового відшкодування)

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою про захист прав споживачів (стягнення страхового відшкодування) до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово» та ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05 травня 2017 р. між ПрАТ «Страхова компанія «Здорово» та ОСОБА_2 був укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зі страховим полісом № АМ0001470, яким було застраховано цивільно-правову відповідальність ОСОБА_2 за шкоду, яку він заподіє автомобілем ВАЗ-21063 реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1993 р.в.

29.08.2017 р. о 17:30 з вказаним автомобілем ОСОБА_2 трапився страховий випадок, а саме: в м. Запоріжжя навпроти буд. 93 по вул. Перемоги, ОСОБА_2 , керуючи цим автомобілем, цивільна-правова відповідальність за яким застрахована у ПАТ «Страхова компанія «Здорово», відповідно до поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/0001470 від 05.05.2017, пошкодив автомобіль ОСОБА_1 . Мітсубісі Лансер реєстраційний номер НОМЕР_2 , колір червоний, 2008 року випуску. Вина у цьому ДТП ОСОБА_2 встановлена 25.09.2017 р. рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя.

30.08.2017 р. ОСОБА_1 звернулася до ПрАТ «Страхова компанія «Здорово» із заявою про виплату страхового відшкодування по договору за страховим випадком і надала ПрАТ «Страхова компанія «Здорово» усі необхідні документи (зазначені у ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV), у т. ч. про вартість відновлювального ремонту свого автомобіля на суму 28 930,00 грн.

18.12.2017 позивач ОСОБА_1 повторно звернулася до ПрАТ «Страхова компанія «Здорово» із заявою про виплату страхового відшкодування.

28.12.2017 своє рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування ПрАТ «Страхова компанія «Здорово» виклало у листі № 121/В3.

23.02.2018 листом № 1892/13-12 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг повідомила, що 22.02.18 вона своїм розпорядженням № 252 анулювала/відкликала ліцензію на провадження страхової діяльності у ПрАТ «Страхова компанія «Здорово» з 24.03.2018.

Оскільки, страхове відшкодування позивачу ОСОБА_1 не виплачено, позивачка, згідно в уточнених вимог, просить суд стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Здорово» та ОСОБА_2 52285,23 грн. (у т. ч. страхового відшкодування - 28 930, 00 грн; суми внаслідок прострочення виплати страхового відшкодування: втрати від інфляції - 5467,77 грн, 3 % річних 13759,58 грн, пеня за кожний день 4127,88 грн.).

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 березня 2018 року по справі відкрите провадження, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02.08.2018 року справу призначено до судового розгляду на 04.10.2018 року на 14 год. 00 хв.

04.10.2018 р. Жовтневим районним судом м. Запоріжжя постановлено заочне рішення, яким задоволено позов ОСОБА_1 , стягнуто в солідарному порядку з ПрАТ «Страхова компанія «Здорово» та ОСОБА_2 30500,14 грн. (у т. ч. страхового відшкодування - 28 930, 00 грн; і суми внаслідок прострочення виплати страхового відшкодування: втрати від інфляції 694,32 грн, 3 % річних 673,71 грн, пеня за кожний день 202,11 грн).

Згідно з ухвалою суду від 15.09.2021 р., на підставі заяви відповідача ОСОБА_2 заочне рішення від 04.18.2018 р. скасовано, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Макаренков О.Л. позов підтримав, наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечував, пояснив суду, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на нього як на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування (поліс № АМ0001470 від 05.05.2017) і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). З огляду на наявність страхового полісу, який був чинний на момент дорожньо-транспортної пригоди, та ліміт страхового відшкодування за цим полісом, який перевищує розмір позовних вимог про відшкодування завданої шкоди, вимоги про відшкодування цієї шкоди, заявлені до нього суперечать інституту страхування, а тому не можуть бути задоволені судом. Анулювання ПрАТ «Страхова компанія «Здорово» ліцензії на провадження страхової діяльності у формі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів позбавляє страховика права на провадження такої діяльності, проте страховик не звільняється від виконання своїх зобов`язань за раніше укладеними договорами автострахування. В разі банкрутства/припинення діяльності страховика на підставі ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за страхувальника несе відповідальність Моторне (транспортне) страхове бюро України. Звернув увагу суду на те, що страховим полісом від 05.05.2017 № АМ0001470 була передбачена нульова франшиза.

Відповідач ПрАТ «Страхова компанія «Здорово» було належним чином повідомлено про час та місце судових засідань, представник товариства до суду не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. У зв`язку з чим, на підставі ч. 3 ст. 223 ЦПК України, справу розглянуто у відсутність відповідача на підставі доказів наявних в матеріалах справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що 05 травня 2017 р. між ПрАТ «Страхова компанія «Здорово» та ОСОБА_2 був укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зі страховим полісом № АМ0001470, яким було застраховано цивільно-правову відповідальність ОСОБА_2 за шкоду, яку він заподіє автомобілем ВАЗ-21063 реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1993 р. Вказаним страховим полісом була передбачена нульова франшиза (а.с.4).

29.08.2017 р. о 17:30 в м. Запоріжжя навпроти буд. 93 по вул. Перемоги, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ВАЗ-21063 реєстраційний номер НОМЕР_1 скоїв ДТП, внаслідок якого було пошкоджено автомобіль ОСОБА_1 . Мітсубісі Лансер реєстраційний номер НОМЕР_2 , колір червоний, 2008 року випуску. Вина у цьому ДТП відповідача ОСОБА_2 встановлена 25.09.2017 р. постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, яке набрало законної сили (а.с.6).

30.08.2017 р. ОСОБА_1 звернулася до ПрАТ «Страхова компанія «Здорово» із заявою про виплату страхового відшкодування по договору за страховим випадком, надавши ПрАТ «Страхова компанія «Здорово» документи передбачені у ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». 18.12.2017 позивач ОСОБА_1 повторно звернулася до ПрАТ «Страхова компанія «Здорово» із заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідач ПрАТ «Страхова компанія «Здорово» згідно листа № 121/В3 від 28.12.2017 р. відмовила позивачці у виплаті страхового відшкодування (а.с.8).

23.02.2018 листом № 1892/13-12 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг проінформувала позивачку, що 22.02.18 своїм розпорядженням № 252 комісія анулювала/відкликала ліцензію на провадження страхової діяльності у ПрАТ «Страхова компанія «Здорово» з 24.03.2018 (а.с.9).

В судовому засіданні вивчено та оголошено акт виконаних робіт від 07.09.2017 р. № 1227 СТО «ТЕСТ», яким підтверджується вартість відновлювального ремонту автомобіля Мітсубісі Лансер на суму 28 930,00 грн., реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , (а.с.7). Розмір завданої шкоди в розмірі 28 930,00 грн. не перевищує ліміт відповідальності страховика, що підтверджується полісом від 05.05. 2017 р. та не заперечується сторонами.

Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері, регламентує, зокрема Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Відповідно до п.22.1. статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик відповідно до страхових сум відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дружньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із законом України «Про обов`язкове страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Такий правовий висновок сформулювала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 4 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц.

Враховуючи, що відповідальність ОСОБА_2 , на момент вчинення ним дорожньо-транспортної пригоди, застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Здорово» відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 05.05.2017, а розмір завданої шкоди в розмірі 28 930,00 грн. не перевищує ліміт відповідальності страховика, то саме на страховика покладається обов`язок відшкодування матеріальної шкоди.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Положеннями статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частинами першою, другої статті 998 ЦК України передбачено, що договір страхування є нікчемним або визнається недійсним у випадках, встановленим цим Кодексом. Наслідки недійсності договору страхування визначаються відповідно до положень про недійсність правочинів, встановлених цим Кодексом.

05 травня 2017 р. між ПрАТ «Страхова компанія «Здорово» та ОСОБА_2 укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ0001470.

Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 22.02.18 року № 252 постановлено анулювати ліцензію ПрАТ «Страхова компанія «Здорово» на провадження страхової діяльності у формі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

На час укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 05.05.2017 року № АМ0001470 ПрАТ «Страхова компанія «Здорово» мало необхідний обсяг цивільної дієздатності, оскільки ще не було позбавлено ліцензії на провадження страхової діяльності.

Таким чином, на момент дорожньо-транспортної пригоди підстав, передбачених статтями 203, 215 ЦК України, для визнання вказаного договору страхування недійсним не було. Матеріали справи не містять доказів того, що вказаний договір було визнано недійсним у судовому порядку відповідно до частини третьою статті 215 ЦК України.

Крім того, та обставина, що розпорядженням Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 22.02.18 року № 252, анульовано ліцензію на провадження страхової діяльності у формі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, не має правового значення для вирішення даного спору, оскільки відповідно до пункту 52.5 статті 52 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, чинній на момент укладення договору страхування наземних транспортних засобів між ОСОБА_2 та ПрАТ «Страхова компанія «Здорово» ) страховик, членство (у тому числі повне) якого припинено, зобов`язаний виконати свої зобов`язання згідно з укладеними ним договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

З урахуванням наведеного вбачається, що анулювання ліцензії на провадження страхової діяльності ПрАТ «Страхова компанія «Здорово» не звільняє страховика від обов`язку відшкодувати шкоду, заподіяну ДТП.

Судом встановлено, що позивачкою ОСОБА_1 виконано всі необхідні дії, передбачені чинним законодавством України задля отримання страхового відшкодуванні, тоді як відповідачем порушено вимоги чинного законодавства України щодо виплати страхового відшкодування, через що позивачка має право на страхове відшкодування шкоди, пені, інфляційних витрат та трьох процентів річних за час прострочення виплати страхового відшкодування шкоди.

Відповідно до п.п.3,4, ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст.14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України Законом України «Про страхування» цим та іншими Законами України, нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього закону передбачають інше, ніж положення, інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. (ст.6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

В п.22.1. ст.22 Закону України №1961-IV зазначено: у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Пунктом 37.1. ст.37 Закону України №1961-IV передбачено, що виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місця з дня отримання документів.

Відповідно до ст.28 Закону України №1961-IV шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до ст.29 Закону України №1961-IV У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до п.п.33.1.4. п.33.1. ст.33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Відповідно до ст.34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»:

Страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

Відповідно до п.35.1. ст.35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про страхування» страховий випадок це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про страхування» Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний: при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Відповідно до ст.511 ЦК України зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до ст.979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Проаналізувавши норми статей 524,533,535,625 ЦК України, суд дійшов висновку, що грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті) тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошових зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.3 ст.510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, грошовим слід вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачається передача грошей як предмета договору або сплата їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договорі про надання послуг, оскільки він установлює ціну договору страхову суму. Тобто, можна зробити висновок, що правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склались між сторонами у справі, є грошових зобов`язанням.

Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статі 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Як встановлено п.36.2. ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Враховуючи вищевикладене, позивачка має право вимагати від відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Здорово» стягнення 3% річних, пені, інфляційного збільшення боргу за прострочене виконання зобов`язання, яке виникло внаслідок несвоєчасної виплати страхового відшкодування, при цьому, строк розрахунків повинен здійснюватися з наступного дня після закінчення 90 днів з моменту отримання відповідачем заяви про здійснення страхової виплати до фактично отриманих грошових коштів.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем у якому мав бути здійснений платіж і за будь-який місяць (місяці) у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п.36.5. Закону України №1961-IV за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до ст.36.7 Закону України №1961-IV рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування у судовому порядку.

Таким чином, на час подання позовної заяви відповідач прострочив грошове зобов`язання, тому у позивача з 28 листопада 2018 року по завершенню 90 днів після подання заяви про відшкодування, виникло право стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних за час прострочення виплати страхового відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Згідно наданого представником позивача розрахунку, внаслідок прострочення виплати страхового відшкодування втрати від інфляції складають 5467,77 грн, 3 % річних 13759,58 грн, пеня за кожний день 4127,88 грн.

Відповідачами вказаний розрахунок не спростований, власних розрахунків з даного приводу суду не подано, а тому даний розрахунок судом приймається, як достовірний.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачами, а тому підлягають задоволенню в частині стягнення заявлених позивачкою сум страхового відшкодування, втрат від інфляції, 3 % річних, пені з ПрАТ «Страхова компанія «Здорово». Не є обґрунтованими вимоги про стягнення цих сум з відповідача ОСОБА_2 , а тому, в цієї частині суд відмовляє в задоволенні позову.

Питання про судові витрати слід вирішити відповідно до вимогст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 543, 625, 1166, 1187 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів, Законом України «Про страхування», статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 280-284 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово», ОСОБА_2 про захист прав споживачів (стягнення страхового відшкодування) задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово» (ЄДРПОУ33637321, адреса: вул.КазимираМалевича, 86-Н, м. Київ, 03680) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) 52285 (п`ятдесят дві тисячі двісті вісімдесят п`ять) гривень 23копійки, з яких: страхове відшкодування вартості відновлювального ремонту складає 28930,00грн., втрати від інфляції 5467,77 грн., 3% річних 13759,58грн., пеня 4127,88грн.

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово» (ЄДРПОУ33637321, адреса: вул.КазимираМалевича, 86-Н, м. Київ, 03680) на користь держави судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) судові витрати у розмірі 4954(чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: М.В. Антоненко