Ухвала

від 14.11.2022 по справі 369/8679/22

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/8679/22

Провадження №2/369/5074/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2022 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Фінагеєва І.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Ракоц І.В., про забезпечення позову у цивільній справі №369/8679/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, -

ВСТАНОВИЛА:

14 вересня 2022 року позивач ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Іванова Олена Ігорівна звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про поділ спільного майна.

10 листопада 2022 року ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Ракоц Ігор Вікторович звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ майна.

Разом із зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Ракоц Ігор Вікторович до суду подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення загальною площею 60,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , автомобіль HONDA CROSSTOUR днз НОМЕР_1 та два гаражі, що знаходяться в м. Бердичів, в гаражному кооперативі «Елінг», № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 .

Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2022 справу передано на розгляд судді Фінагеєвій І.О.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що до суду подав позов зустрічний позов до ОСОБА_2 про поділ майна, ціна зустрічного позову: 1 750 000 грн.

Також в обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову вказує, що в порядку забезпечення первісного позову було накладено арешт на майно ОСОБА_1 , квартиру та автомобіль.

Мирним шляхом поділ спільного сумісного майна між позивачем і відповідачем є неможливим, оскільки ОСОБА_2 має намір продати спірний автомобіль, або переоформити на іншу особу, щоб вивести його з спільного майна подружжя, що в подальшому значно ускладнить для неї отримання Ѕ вартості спірного автомобіля та іншого майна.

За правилами ч. 1 ст. 153 ЦПК України суд проводить розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали цивільної справи суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Частиною 1 статті 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»зазначено, що забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 31 січня 2019 року у справі №761/45074/17, Верховний Суд, зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Слід зазначити, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Отже, підставою для забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2020 року у справі №520/5745/18.

З поданої заяви про забезпечення позову та доданих до неї документів вбачається, що у разі прийняття рішення на користь позивача за зустрічним позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя можуть виникнути труднощі у подальшому при виконанні такого рішення.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 313593831 від 28.10.2022 майно, реєстраційний номер № 1011022432224, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Позивачем обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 та предметом позовних вимог, оскільки, застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його порушеного права.

Щодо вимоги позивача про накладення арешту на автомобіль HONDA CROSSTOUR днз НОМЕР_1 та два гаражі, що знаходяться в м. Бердичів, в гаражному кооперативі «Елінг» № 116 та № НОМЕР_3 , суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви у цій частині з огляду на таке.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Відповідност. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Крім того судом враховується, що у відповідності дост. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Ст. 1 Протоколу № 1 доЄвропейської Конвенції з прав людинивстановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При здійсненні судочинства суди застосовуютьКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Поняття «законність» у розумінніКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

До заяви про забезпечення позову представником позивача на підтвердження права власності відповідача на автомобіль HONDA CROSSTOUR днз НОМЕР_1 та два гаражі, що знаходяться в м. Бердичів, в гаражному кооперативі «Елінг» № 116 та № НОМЕР_3 не надано жодного доказу.

А відтак, з матеріалів справи не вбачається підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення даного позову шляхом накладення арешту на спірний автомобіль та гаражні приміщення, оскільки позивачем належним чином не наведено належних доказів на підтвердження того, що вказані вище автомобіль та гаражні приміщення дійсно на момент звернення до суду перебувають у власності відповідача, а не у власності іншої особи, а накладення арешту без вказаних доказів може призвести до порушення прав інших осіб.

Дослідивши письмові матеріали справи, та враховуючи, що вид забезпечення позову, вказаний у заяві позивача, а саме: накладення арешту на нежитлове приміщення № 81, будинок АДРЕСА_3 є співмірним із заявленими позовними вимогами, суддя вважає за доцільне вжити захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на зазначене спірне майно. А відтак заява підлягає частковому задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись положеннями ст. ст.149,150,153-154,353 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву задовольнити частково.

Накласти арешт на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 , яке належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

В іншій частині заяви відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

ПОЗИВАЧ за зустрічним позовом:

ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 .

ВІДПОВІДАЧ за зустрічним позовом:

ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .

Суддя: І.О. Фінагеєва