Постанова

від 13.12.2022 по справі 537/5004/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 537/5004/19 Номер провадження 22-ц/814/4613/22Головуючий у 1-й інстанції Фадєєва С. О. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2022 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Чумак О.В.

суддів: Пилипчук Л.І.,Дорош А.І.

розглянула в письмовому провадженні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08 червня 2022 року, ухвалене суддею Фадєєвою С.О., повний текст якого складено 14 червня 2022 року, у справіза позовом Кременчуцької міської ради Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати за землю.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2019 року Кременчуцька міська рада звернулася до Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати за землю.

В обґрунтування позову позивач вказав, що судовими рішеннями за ОСОБА_1 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 та на самочинне будівництво за цією адресою. Рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 01.04.2016 року відповідачці ОСОБА_1 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості для експлуатації та обслуговування окремого прибудованого входу до квартири АДРЕСА_1 та передано в оренду строком на 15 років земельну ділянку площею 49 кв.м. з кадастровим № 5310436500:08:003:0200 для експлуатації та обслуговування окремого прибудованого входу до квартири АДРЕСА_1 .

01.12.2016 року між Кременчуцькою міською радою та ОСОБА_1 у справі укладено договір оренди вказаної земельної ділянки площею 49 кв.м. з кадастровим № 5310436500:08:003:0200, згідно п.9 якого орендна плата вноситься на поточний рахунок власника землі у грошовій формі в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки щорічно та складає 1817,86 грн. за рік.

ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором в повному обсязі не виконала, а тому за нею утворилася заборгованість зі сплати орендної плати за період з 24.01.2012 року по 31.12.2019 року у сумі 7397 грн. 48 коп., які позивач просить стягнути з відповідачки.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08 червня 2022 року позовні вимоги Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати за землю по договору оренди землі задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області 4809,25 грн. заборгованості за договором оренди землі.

Компенсовано Кременчуцькій міській раді Кременчуцького району Полтавської області судовий збір в розмірі 1248 грн. 84 коп. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

З рішенням суду першої інстанції не погодилася відповідачка ОСОБА_1 та подала на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі відповідачка, посилаючись на незаконність рішення суду з підстав порушення матеріальних та процесуальних норм права, неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідачка вказує, що у пункті 31 абз. 5 якого передбачено обов`язок орендаря в місячний термін після державної реєстрації права оренди земельної ділянки нарахувати та сплатити орендну плату за фактичне використання земельної ділянки площею 49 кв.м. за період з 24.01.2012 - дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, до дня державної реєстрації права оренди земельної ділянки. Між тим, їй не було відомо про цей пункт, оскільки вказаний договір вона підписала, не читаючи, оскільки довіряла працівникам, які оформляли документи для міської ради.Посилається на те, що оскаржувала в судовому порядку вказаний пункт договору, проте їй відмовили у позові.

Вважає, що суд дійшов помилкового висновку про те, що вона є власником квартири по АДРЕСА_2 , що не було зареєстровано до 02.02.2022 р., оскільки квартира оформлена на її чоловіка ОСОБА_2 у 1998 р., як і технічна документація для будівництва окремого входу у квартиру як офіс адвокатської діяльності. Договір оренди землі для окремого входу по вині міської ради був виданий після смерті її чоловіка на нього у 2003 році. Тривалий час вона намагалася переоформити договір оренди на себе або сина як спадкоємця, тоді як міська рада вимагала від неї непотрібні документи, тому вона вимушена була звернутися до суду з позовом про визнання за померлим чоловіком права власності на окремий вхід у квартиру, який задоволено рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 01.11.2005 року.

Вказує, що позивач в порушення статей 76. 81 ЦПК України не надав докази того, що вона фактично користувалась земельною ділянкою з 2012 року та повинна сплатити орендну плату.Міська рада не надавала їй додатку до договору по рахунку про орендну плату за земельну ділянку. Про незаконний пункт договору оренди їй не було відомо. Вказує, що вона не користувалася земельною ділянкою з 2012 року.Суд порушив її право на подання доказів відповідно до ст. 81 ЦПК України.

Вказує, що їй не було відомо про істотні умови договору оренди, про досягнення згоди, що спростовується наданими суду поясненнями, а висновки суду в цій частині є надуманими. Вважає, що договір оренди є несправедливий та нерозумний.

Стверджує, що оскільки державна реєстрація договору оренди від 01.12.2016 року відбулася 14.04.2017 р., з цього часу між нею та позивачем виникли орендні відносини та з 2017 року вона почала сплачувати орендну плату.

Зазначає, що відповідно до ст. 377 ЦК України вона і син ОСОБА_3 як спадкоємці набули право власності на квартиру, яке зареєстроване нотаріусом 02.02.2022 р. Кожен із них проживає та зареєстрований окремо. Позивач не надав доказів щодо фактичного користування нею земельною ділянкою з 2012 року.

Оскільки орендна плата сплачується нею з 2017 р, про що було відомо позивачу, який повинен був нараховувати орендну плату та надавати рахунки з 2012 року по 2016 рік, проте не виконував цього обов`язку, він пропустив строк позовної давності.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд цієї справи проводиться в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, прийшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на таке.

Суд першої інстанції встановив, і це підтверджується матеріалами справи, що заочним рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01.11.2005 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за померлим ОСОБА_2 право власності на самовільно перебудовану під офіс частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Рішення набрало законної сили 12.11.2005 року (а.с. 10-11).

Вказаним заочним рішенням встановлено, що право власності на зазначену квартиру визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування після померлого чоловіка ОСОБА_2 , оскільки вона є спадкоємцем першої черги та проживала разом з ним у цій квартирі, тобто вважається такою, що прийняла спадщину відповідно дост.1268 ЦК України.

Право власності у встановленому порядку на підставі судового рішення від 01.11.2005 року зареєстроване за ОСОБА_1 не було.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 13.05.2015 року, на яку посилається позивач, задоволено заяву ОСОБА_1 про роз`яснення рішення суду від 01.11.2005 року та роз`яснено, що за ОСОБА_1 відповідно до заочного рішення суду від 01.11.2005 року у справі № 2-3289/2005 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , обладнану окремим прибудованим входом. Вказана ухвала Крюківського районного суду м. Кременчука від 13.05.2015 року не набрала законної сили та була скасована Полтавським апеляційним судом 02.07.2015 року (а.с. 12-13). Підставою скасування ухвали стало, зокрема те, що суд першої інстанції, роз`яснюючи рішення, переглянув позовні вимоги ОСОБА_1 , чим фактично змінив суть рішення. Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 24.09.2015 року в цій справі, яка набрала законної сили 30.09.2015 року, заява ОСОБА_1 про роз`яснення рішення від 01.11.2005 року залишена без розгляду.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 02.02.2022 року зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_1 по 1/2 частині за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину після померлого ОСОБА_2 за законом від 02.02.2002 р.

Відповідно до частини 1статті 328 Цивільного кодексу Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відомості щодо дати смерті спадкодавця ОСОБА_2 відсутні, в тому числі і в рішенні суду від 01.11.2005 року.

Відповідно до ч.5статті 1268 ЦКнезалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, згідностатті 548 ЦК УРСРприйнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно з приписамистатті 182 ЦК Українив редакції, чинній на час прийняття судом рішення від 01.11.2005 року, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Згідно з цією статтею в редакції від 11.02.2010 року, яка є чинною і на час винесення рішення, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Згідно зістаттею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»в редакції, що діяла після винесення судом заочного рішення і до внесення змінЗаконом №1666-VIIIвід 06.10.2016 року, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Цією ж статтею в редакціїЗакону №1666-VIIIвід 06.10.2016 рокувизначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

З урахуванням вказаних обставин та проаналізованих вище правових норм суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 є власником (співвласником) вказаної квартири, право власності на яку не було зареєстроване до 02.02.2002 року.

Матеріалами справи також встановлено, що рішенням Кременчуцької міської ради від 01.04.2016 (п.4) затверджено ОСОБА_1 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості для експлуатації та обслуговування окремого прибудованого входу до кв. АДРЕСА_1 , та передано за умови виконання п.4.2 цього рішення в оренду строком на 15 років земельну ділянку площею 49 кв.м. з кадастровим № 5310436500:08:003:0200 для експлуатації та обслуговування окремого прибудованого входу до квартири АДРЕСА_1 , що використовується як офісне приміщення (а.с. 21).

Рішенням Кременчуцької міської ради від 30.06.2016 року внесено зміни до п.4 рішення цього органу від 01.04.2016: виключено слова «що використовується як офісне приміщення», абзац 3 пункту рішення викладено у наступній редакції: «Встановити плату за землю в розмірі 3% від грошової оцінки землі щорічно» (а.с. 22).

Рішенням Кременчуцької міської ради від 25.10.2016 року внесено зміни в п.4 рішення цього органу від 01.04.2016 року «Про надання, вилкучення та оформлення земельних ділянок в оренду в м. Кременчуці» щодо надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки для експлуатації та обслуговування окремого прибудованого входу до квартири АДРЕСА_1 , а саме: замість слов «В шестимісячний термін» читати «В термін до 25.04.2017» (а.с. 23).

01.12.2016 року між орендодавцем Кременчуцькою міською радою Полтавської області та орендарем ОСОБА_1 строком на 15 років з можливістю поновлення строку дії, укладено договір оренди, за яким орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 49 кв.м. з кадастровим № 5310436500:08:003:0200 для експлуатації та обслуговування окремого прибудованого входу до квартири АДРЕСА_1 (а.с. 14-20, 24).

Згідно цього договору, на земельній ділянці знаходиться окремий прибудований вхід до квартири, а нормативна грошова оцінка станом на 01.08.2016 року становить 60595 грн.36 коп. (1236,64 грн. за 1 кв.м.).

Пунктом 9 цього договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки щорічно та складає 1817,86 грн. за рік та вноситься на поточний рахунок власника землі №33215815700008, код 18010900, одержувач місцевий бюджет м. Кременчука, ЄДРПОУ:37965850, банк одержувача ГУДКСУ у Полтавській області, м. Полтава, МФО 831019.

Пунктом 11 цього договору встановлено, що нарахування орендної плати проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 01 липня поточного року податкове рішення-повідомлення, орендна плата сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Згідно п. 13 цього договору розмір орендної плати переглядається щорічно у разі в тому числі зміни розміру нормативної грошової оцінки землі, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

У п. 31 вказаного договору оренди землі визначено, що орендар зобов`язувався в тому числі в місячний термін після державної реєстрації права оренди земельної ділянки нарахувати та сплатити орендну плату за фактичне використання земельної ділянки площею 49 кв.м. за період з 24.01.2012 - дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, до дня державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

Додатком до договору є, в тому числі, розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності, грошова оцінка якої проведена, який підписаний сторонами договору.

Згідно розрахунку розмір орендної плати становить 1817,86 грн в рік (а.с. 24).

Актом приймання-передачі об`єкта оренди-земельної ділянки по АДРЕСА_2 від 01.12.2016 року підтверджується передача земельної ділянки у строкове платне користування орендареві (а.с. 20).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , є сформованою, їй присвоєно кадастровий номер 5310436500:08:003:0200 та 14.04.2017 року зареєстроване право оренди орендаря ОСОБА_1 (а.с. 27-29).

При цьому, відповідачка не заперечувала, що саме цією земельною ділянкою вона користувалася з 2012 року.

Згідностатті 11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків (частина 1статті 202 ЦК України). Згідно частини 1статті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті627, статтею6 ЦК Українивстановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно ч.1 с.638ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно достатті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 статті93та статтею125 Земельного кодексу Українипередбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини 1статті 96 цього Кодексу).

Відповідно дост. 13 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Письмова форма договору оренди земельної ділянки передбаченаст.. 14 цього Закону.

Згідно зістаттею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до Податкового кодексу України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно з частиною другоюстатті 640 ЦК Україниякщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до пункту 2 частини першоїстатті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державній реєстрації прав підлягає в тому числі право оренди земельної ділянки.

Отже, право оренди земельної ділянки виникає після укладення договору оренди та його державної реєстрації у встановленому законом порядку.

Такий правовий висновок зроблено, зокрема, в постанові ВП ВС від 30.05.2018 № 150/928/14-а.

Згідно частини першоїстатті 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Частиною першоюстатті 377 ЦК Українивизначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що особа, яка набула права власності на нерухоме майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №922/510/19).

Таким чином, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, реєстрації договору оренди у встановленому законом порядку, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Зазначені правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.

Ця правова норма застосовується у разі відсутності між сторонами договірних зобов`язань.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки договір оренди земельної ділянки від 01.12.2016 року, укладений між Кременчуцькою міською радою та ОСОБА_1 , зареєстрований у встановленому законом порядку 14.04.2017 року, саме з цього часу між сторонами виникли відносини, пов`язані з орендою землі.

Внаслідок набуття ОСОБА_1 права власності, з 24.12.2012 року до неї, як нового власника нерухомого майна, перейшло право користування земельною ділянкою, і таке користування фактично здійснювалось нею до укладення з Кременчуцькою міською радою договору оренди землі від 01.12.2016 року та державної реєстрації права оренди.

Фактичне користування земельною ділянкою з 24.01.2012 року підтверджено відповідачкою шляхом підписання договору оренди від 01.12.2016 року, згідно з п.31 абз.5 якого орендар взяв на себе зобов`язання в місячний термін після державної реєстрації права оренди земельної ділянки нарахувати та сплатити плату за фактичне використання земельної ділянки площею 49 кв.м. за період з 24.01.2012 до дня державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

З огляду на обов`язковість плати за користування земельною ділянкою державної і комунальної власності, включення до спірного договору оренди землі від 01.12.2016 року обов`язку орендаря нарахувати та сплатити орендну плату за час фактичного користування земельною ділянкою не суперечить нормами законодавства, що є чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Враховуючи те, що сторонами у договір оренди від 01.12.2016 р. включено зобов`язання орендаря зі сплати коштів за фактичне користування землею в розмірі орендної плати за період з 24.01.2012 року до дня державної реєстрації права оренди земельної ділянки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що на час звернення до суду з позовом кондиційні зобов`язання між сторонами відсутні, а діють договірні зобов`язання.

В силу ч.1ст. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України. Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17.

Чинне земельне законодавство, в тому числістаття 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі; витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.

Така правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи й підлягають установленню при ухваленні судового рішення (чч.1, 2 ст.77 ЦПК України ).

Згідно зі ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно доч.1ст.89ЦПК України,суд оцінюєдокази засвоїм внутрішнімпереконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивному табезпосередньому дослідженнінаявних усправі доказів.

Згідно наданих позивачем розрахунків, сума оренди, нарахованої ОСОБА_1 з 24.01.2012 р. по 31.12.2012 р. становить 678,09 грн., з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. 863,32 грн., з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. 863,32 грн.; з 01.01.2015 р. по 31.12.20215 р. 888,00 грн.; з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. 1090,72 грн.; з 01.01.2017 р. по 31.12.2017 р. 1156,16 грн., з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 р. 1156,16 грн., з 01.01.2019 р. по 31.12.2019 р. 1156,16 грн. (а.с. 30-37).

Вказані розрахунки здійснені з врахуванням площі земельної ділянки, нормативної грошової оцінки землі, ставки орендної плати, понижуючого коефіцієнту індексації.

Суду першої інстанції відповідачкою надано копію квитанції від 13.03.2018 р., згідно якої нею сплачено 454,45 грн. орендної плати з фізичних осіб за 01-04.17 та 01.18 (а.с. 157). Листом заступника міського голови - директора Департаменту фінансів від 22.11.2019 підтверджено сплату ОСОБА_1 орендної плати за вищевказаною квитанцією (а.с. 166-168).

Відповідно до квитанції № 54001197 від 28.01.2021 р., ОСОБА_1 на рахунки, вказані у договорі оренди, сплачено 924,69 грн. як оплату за орендну плату за землю за 2018 рік по АДРЕСА_3 (а.с. 134).

Згідно листа начальника Управління земельних ресурсів виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 05.07.2021 кошти, сплачені за платіжним дорученням від 28.01.2021 року, на розрахунковий рахунок орендної плати з фізичних осіб не надходили, оскільки були сплачені на розрахунковий рахунок орендної плати, що діяв до 01.01.2021 року (а.с. 165).

Разом з цим, рахунок, на які сплачено кошти відповідачкою, прямо вказаний у договорі оренди від 01.12.2016 р. Тоді як позивачем не доведено, що орендар повідомлявся про зміну рахунків.

Згідно наданого відповідачкою розрахунку заборгованості, за період з 2017 по 2019 роки остання переплатила 504,89 грн. (а.с. 193).

Суд першої інстанції надав правильну правову оцінку вказаному розрахунку, не взявши його до уваги як належний і допустимий доказ, оскільки в основу розрахунку покладено нормативна грошова оцінка землі за іншим договором з іншою фізичною особою від 09.12.2003 р, який суду не надавався та не досліджувався.

Як вказувалося вище, у договорі, що укладений між сторонами 01.12.2016 року, зазначена нормативна грошова оцінка землі станом на 01.08.2016 року, що становить 60595 грн.36 коп. (1236,64 грн. за 1 кв.м).

Згідно п.9 договору оренди землі, орендна плата вноситься у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної плати щорічно, сума якої не є сталою, а може змінюватися. Відповідно до п.13 договору, розмір орендної плати переглядається щорічно, в тому числі у разі зміни розміру нормативної грошової оцінки землі.

ОСОБА_1 в суді першої інстанції вказувала, що не отримувала податкові повідомлення-рішення, та вважає, що у неї відсутній обов`язок зі сплати орендної плати. Зазначала, що кілька разів самостійно з власної ініціативи зверталася до міської ради та отримувала рахунок на сплату орендної плати, який сплачувала, але жодних рішень-повідомлень вона не отримувала.

Згідно зістаттею 206 ЗК Українивикористання землі в Україні є платним, плата за землю справляється відповідно до закону.

Частиною 2ст. 21 Закону «Про оренду землі»встановлено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доПодаткового кодексу України).

Земельна ділянка, якою користується відповідачка, відноситься до земель комунальної власності, отже строки внесення орендної плати за цю земельну ділянку встановлюються відповідно до вимогПодаткового кодексу України.

Уп. 288.1 Податкового кодексу України, чинному як на момент укладення договору оренди, так і на цей час, зазначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Отже, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення.

Відповідно до пункту288.7 статті 288 ПК Україниподатковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Відповідно достатті 285 ПК Українибазовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік (п. 285.1). Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців) (п. 285.2).

Згідно пункту286.5. статті 286 ПК України, в редакціях, чинних на момент існування спірних відносин, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеномустаттею58 цього Кодексу.

У відповідності по п.287.5 статті 287 ПК Україниподаток фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Згідно п. 11 договору оренди, укладеного сторонами, нарахування орендної плати проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 01 липня поточного року податкове рішення-повідомлення, орендна плата сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. З цього пункту також убачається, що за умовами договору орендна плата сплачується один раз у рік, не пізніше 60 днів після нарахування та вручення податкового повідомлення-рішення. Отже, умови договору щодо строків сплати орендної плати відповідають закону.

Отже, судом обґрунтовано взято до уваги заперечення відповідачки про те, що здійснення орендної плати за спірну земельну ділянку повинно було проводитися виключно на підставі податкового повідомлення-рішення, наданого їй контролюючим органом один раз на рік для сплати впродовж 60 днів з моменту отримання такого рішення контролюючого органу. Позивачем вказані доводи відповідачки не спростовані належними доказами.

Відповідно до п. 42.2 ст. 42 ПК Українив редакції, чинній на час державної реєстрації договору оренди від 01.12.2016 року, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Згідно п.42ст.42 ПК Українив чинній редакції документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Встановивши вказані обставини, проаналізувавши надані сторонами докази та наведені положення закону суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідачки боргу за період з 14.05.2017 року (дата реєстрації договору оренди), оскільки саме з цього періоду між сторонами виникли зобов`язання з орендних відносин.

При цьому, суд правильно встановив, що обов`язок сплати заборгованості в місячний термін після державної реєстрації права оренди земельної ділянки за її фактичне використання за період з 24.01.2012 р. по 13.05.2017 р. виник у ОСОБА_1 в силу п. 31 договору оренди землі від 01.12.2016 року, укладеного з Кременчуцькою міською радою Полтавської області.

Відповідачка заявила в суді першої інстанції про застосування строку позовної давності.

Місцевий суд надав правильну правову оцінку вказаній заяві, пославшись на те, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).

Згідност. 257 ЦК Українизагальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно доч.1ст. 261 ЦК Україниперебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.1ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 31 договору оренди землі орендар зобов`язувався в тому числі в місячний термін після державної реєстрації права оренди земельної ділянки нарахувати та сплатити орендну плату за фактичне використання земельної ділянки площею 49 кв.м. за період з 24.01.2012 - дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, до дня державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

Державна реєстрація права оренди земельної ділянки, як встановлено районним судом, відбулася 14.04.2017 р. (а.с. 153-154). Отже, обов`язок зі сплати цих коштів виник у ОСОБА_1 з 14.05.2017 року. Від цього дня розпочався перебіг позовної давності. До суду позивач звернувся 26.11.2019 р., в межах строку позовної давності встановленого ст. 257 ЦК України.

Враховуючи те, що відповідачка не надала суду належним чином обґрунтованого контррозрахунку пред`явлених до стягнення позивачем коштів за період з 24.01.2012 р. по 13.05.2017 р., місцевий суд правильно взяв до уваги наданий позивачем розрахунок сум орендної плати та стягнув з відповідачки на користь позивача за вказаний період орендну плату у розмірі 4809,25 грн. (678,09 грн (за 2012 рік) + 863,32 (за 2013 рік)+ 863,32 (за 2014 рік) + 888 грн. (за 2015 рік) +1090,72 грн (за 2016 рік) + 425,80 (за період з 01.01.2017 по 13.05.2017 року).

При цьому, районний суд правильно врахував, що обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду чинне законодавство не вимагає.

Посилання відповідачки в апеляційній скарзі на те, що їй не було відомо про пункт 31 абз. 5 договору оренди землі, оскільки вказаний договір вона підписала, не читаючи, так як довіряла працівникам, які оформляли документи для міської ради, є безпідставними та не доведеними. Як вказувала відповідачка, і це вбачається з матеріалів справи, вона оскаржувала в судовому порядку вказаний пункт договору, проте рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20.10.2021 р., яке залишено без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 22.03.2022 року, ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с. 179). Ухвалою Верховного Суду від 19.05.2022 р. у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на вищевказані судові рішення відмовлено.

Твердження відповідачки про те, що вона не є власником квартири АДРЕСА_1 , що не було зареєстровано до 02.02.2022 р., спростовуються наявними у справі доказами, які були проаналізовані місцевим судом, зокрема, заочним рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01.11.2005 р., яке є чинним.

Посилання відповідачки в апеляційній скарзі на те, що позивач не довів фактичне користування ОСОБА_1 земельною ділянкою з 2012 року, також не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки спростовуються наявними у справі доказами, які проаналізовані вище.

Доводи ОСОБА_1 про те, що позивач не надав їй додатку до договору оренди землі по рахунку про орендну плату за земельну ділянку, нічим не підтверджені.

Посилання відповідачки на необізнаність про істотні умови договору оренди не знайшли свого підтвердження при розгляді цієї справи.

Доводи відповідачки про те, що договір оренди землі є несправедливим, не приймаються до уваги колегії суддів, оскільки це не є предметом позовних вимог. Крім цього, відповідачка не позбавлена права на звернення до іншої сторони договору оренди з питань зміни його умов чи припинення його дії, як це передбачено положеннями вказаного договору, або до суду з відповідним позовом в разі виникнення відповідного спору.

Твердження відповідачки щодо пропуску позивачем позовної давності також не заслуговують на увагу, оскільки суд повно та всебічно проаналізував вказане питання, що відображено у рішенні, та дійшов правильного висновку про те, що строк позовної давності позивачем не пропущено.

Рішення місцевого суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги відповідачки, які дублюють заперечення проти позовних вимог, не спростовують правильних висновків місцевого суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 залишається колегією суддів без задоволення, а рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08 червня 2022 року без змін.

Керуючись ст.ст.368, 375, 382,383,384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Крюківськогорайонного судум.Кременчука Полтавськоїобласті від08червня 2022року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В.Чумак

Судді Л.І.Пилипчук

А.І.Дорош