Постанова

від 05.03.2024 по справі 537/5004/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 537/5004/19 Номер провадження 22-ц/814/309/24Головуючий у 1-й інстанції Хіневич В.І. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Гальонкіна С.А., Карпушина Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука від 24 лютого 2023 року, ухвалену суддею Хіневич В.І.

по справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Скрипника Володимира Леонідовича,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії приватного виконавця Скрипника В.Л.

Скарга обґрунтована тим, що на примусовому виконанні у приватного виконавця Скрипника В.Л. перебував виконавчий лист від 18.07.2022 року, виданий Крюківським районним судом м. Кременчука, щодо стягнення з неї на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області 4809,25 грн. заборгованості за договором оренди землі.

22 липня 2022 року приватний виконавець Скрипник Володимир Леонідович відкрив виконавче провадження № 69484209.

В подальшому він направив до АТ КБ Кременчуцького відділення «Приватбанк» постанову про арешт належних їй коштів на рахунку пенсійних виплат та вимогу про зняття вказаної суми.

Зазначила, що приватний виконавець Скрипник В.Л. постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про арешт пенсійних виплат їй не надсилав, чим порушив ст.18, п.5 ст.23 Закону України «Про виконавче провадження»,а такожпорушив Закон України від 15.03.2022 року № 2129-ІХ«Про внесення змін до розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», які вступили в дію 26.03.2022 року.

03.08.2022 року АТ КБ «Приватбанк» надіслав їй CMC про зняття з пенсійної картки 2766,11 грн., причина зняття не вказана. В Кременчуцькому відділенні АТ КБ «Приватбанк» вона дізналася, що сума знята за вимогою приватного виконавця Скрипник В.Л.

ОСОБА_2 пояснив, що відкрив виконавче провадження за виконавчим листом виданим щодо стягнення на користь Кременчуцької міської ради заборгованості по договору оренди за період з 2012 р. по 2017 р.

Вказала, що про існування рішення суду їй не було повідомлено, вона його не отримувала, тому не могла його оскаржити.

Таким чином, вважає, що приватним виконавем Скрипник В.Л. порушеноЗакон України «Про виконавче провадження»таЗакон України № 2129-ІХ від 15.03.2022 рокупро зміни дорозділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», які вступили в дію 26.03.2022 р., якими забороняється всім виконавцям відкриття виконавчих проваджень та звернення стягнень з фізичних осіб на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (крім рішення про стягнення аліментів) до дня скасування воєнного стану.

Крім того, приватний виконавець Скрипник В.Л. порушив п. 4 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», яким забороняється приватним виконавцям здійснювати примусове виконання, якщо стягувачем є держава, державні органи. Вказала, що Кременчуцька міська рада є державним органом і виконавчі листи надаються державним виконавцям. Таким чином, приватний виконавець Скрипник В.Л. зобов`язаний був відмовити міській раді у відкритті виконавчого провадження і повернути виконавчий лист.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» 08.08.2022 року вона направила приватному виконавцю Скрипник В.Л. відвід за порушення чинного законодавства, незаконне відкриття виконавчого провадження та зняття грошей з пенсійної картки. Але ніяких дій по усуненню порушень він не здійснив. Більш того, 09.08.2022 р. на сайті «ДІЇ» в мобільному телефоні появилася постанова про арешт майна, але дата 27.07.2022 р. видана виконавцем Скрипник В.Л. на автомобіль, що належить їй на праві власності, марки «Мазда - 6», вартість якого складає не менше 23 000 доларів США, що значно перевищує суму боргу 4803 грн.

Враховуючи викладене просила:

- визнати дії приватного виконавця Скрипник Володимира Леонідовича неправомірними стосовно відкриття 27.07.2022 року виконавчого провадження № 69484209 на суму 5613,26 грн. та зняття з пенсійної картки в АТ Кременчуцького відділення «Приватбанк» грошей в сумі 2766,11 грн., належних ОСОБА_1 ;

- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича усунути порушення (поновити), права скаржника ОСОБА_1 ;

- скасувати постанову приватного виконавця Скрипника В.Л. про відкриття виконавчого провадження № 69484209 від 27.07.2022 р. про стягнення з ОСОБА_1 5613,26 грн., комісії 84,20 грн., в т.ч. сума боргу - 4709,25 грн., та скасувати реєстраційний запис, здійснений в Державному реєстрі боржників, реєстратор - приватний виконавець Скрипник В.Л.;

- скасувати арешт коштів на рахунку пенсійних виплат, належних ОСОБА_1 , на рахунки картки в Кременчуцькому відділенні АТ «Приватбанк» та вимогу про стягнення 5613,26 грн. і комісії 84,20 грн., всього - 5697,46 грн.;

- стягнути на її користь з рахунку приватного виконавця Скрипник Володимира Леонідовича незаконно стягнуту суму 2766,11 грн., з нарахуванням на її карточку пенсійних виплат - ОСОБА_1 в Кременчуцькому відділенні «Приватбанк»;

- скасувати постанову приватного виконавця Скрипник Володимира Леонідовича про арешт належного їй автомобіля марки «Мазда - 6» державний номер НОМЕР_1 ;

- зобов`язати приватного виконавця Скрипник Володимира Леонідовича повернути виконавчий лист від 18.07.2022 року № 2/537/8/2022 стягувачу - Кременчуцькій міській раді;

- відповідно дост. 262 ЦПК Українипостановити ухвалу щодо приватного виконавця Скрипник Володимира Леонідовича про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та направити її в органи, до повноваження яких належить притягнення осіб до дисциплінарної відповідальності;

- стягнути з приватного виконавця Скрипник Володимира Леонідовича на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з поданням скарги;

- витребувати у приватного виконавця Скрипник Володимира Леонідовича виконавче провадження № 69484209 від 27.07.2022 року про стягнення заборгованості стягувачу - Кременчуцькій міській раді.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 24 лютого 2023 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Скрипника Володимира Леонідовича відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що судом не встановлено порушень приватним виконавем, під час вчинення ним виконавчих дій, вимог Закону України «Про виконавче провадження», зокрема виконавчий лист був правомірно прийнятий до виконання, а прийняті постанови та вчиненні виконавцем дії, що оскаржувались скаржником, були вчинені відповідно до закону, та в межах повноважень приватного виконавця, а тому скарга є необґрунтованою та не підлягає до задоволення.

Не погодившись із вказаною ухвалою, її в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 , просила скасувати її та постановити нове рішення, яким задовольнити скаргу, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що приватний виконавець Скрипник В.Л. відкрив виконавче провадежння по рішенню суду, яке не вступило в законну силу, оскільки вона не знала про його існування та в заяві приватному виконавцю повідомила про намір його оскарження.

Зазначила, що висновки суду першої інстанції щодо її належного повідомлення про наявність відкритого виконавчого провадеження не відповідають дійсності, оскільки відправлена за № 3960501814150 постанова приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження не зареєстрована в системі Укрпошти, що підтверджується долученим до апеляційної скарги трекінгом.

Також, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 підтримала доводи викладені у скарзі на дії приватного виконавця щодо неправомірності накладення арешту на її пенсію та арешту автомобіля.

Від приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просив ухвалу місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Від Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до суду надійшла заява, в якій просила в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимогст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторонни посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду повною мірою відповідає вказаним вимогам.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 08.06.2022 року позовні вимоги Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області 4809,25 грн. заборгованості за договором оренди землі (т. 1, а.с. 196-204).

Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області 18.07.2022 за заявою Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області було видано виконавчий лист № 2/537/8/2022 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області 4809,25 грн. заборгованості за договором оренди землі (т. 1, а.с. 207, т. 2 а. с. 42).

В даному виконавчому листі зазначено, що рішення набрало законної сили 15 липня 2022 року.

22 липня 2022 року на адресу приватного виконавця Скрипника В.Л. надійшла заява Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, якою стягувач просив прийнити до виконання вищевказаний виконавчий лист (т. 2, а.с. 43).

Цього ж дня, приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В.Л. відкрито виконавче провадження № 69484209 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2/537/8/2022 виданого 18.07.2022 Крюківським районним судом м. Кременчука (т. 2, а.с. 52).

22.07.2022 приватним виконавцем Скрипником В.Л. направлено АТ КБ «ПриватБанк» та АТ «УніверсалБанк» вимогу про надання інформації стосовно наявності та/або стану рахунків ОСОБА_1 (т. 2, а.с. 61-62).

На виконання даної вимоги, надано інформацію щодо належних ОСОБА_1 рахунків (т. 2, а.с. 63).

22 липня 2022 року постановою приватного виконавця Скрипника В.Л. накладено арешт на грошові кошти, що містяться на належних ОСОБА_1 рахунках в АТ КБ «ПриватБанк» та АТ «Універсал Банк» (т. 2, а.с. 64).

Цього ж дня, від МВС України отримано відповідь на запит, з якої було встановлено наявність у боржника транспортного засобу та 22.07.2022 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на транспортний засіб «Мазда», реєстраційний номер НОМЕР_1 (т. 2, а.с. 67).

На підставі відомостей, отриманих із заяв боржниці, що надійшли на адресу приватного виконавця 04.08.2022 та 08.08.2022, в порядкустатті 59 Закону України «Про виконавче провадження»прийнято рішення про зняття арешту з коштів, про що 10.08.2022 року приватним виконавцем винесено відповідну постанову про зняття арешту з коштів боржника ВП № 69484209 (т. 2, а.с. 77-82, 86).

У заяві від 08.08.2022 боржником було заявлено відвід приватному виконавцю.

10.08.2022 року в порядкустатті 23 Закону України «Про виконавче провадження»вирішено дане питання та винесено відповідну постанову, якою відмовлено у відводі (т. 2, а.с. 88).

Відмовляючи в задоволенні скарги суд першої інстанції встановив відсутність в діях приватного виконавця в рамках даного виконавчого провадження порушень вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Колегія суддів погоджується з даним висновком місцевого суду з наступних підстав.

Статтею129-1 Конституції Українивизначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно достатті 18 ЦПК Українисудові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України,а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду,що передбаченостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульованоЗаконом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані, зокрема, на примусове виконання рішень судів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗаконута інших Законів, а також рішеннями, що відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.

Тобто, з метою забезпечення реального виконання судового рішення та ефективного захисту порушених прав,ЦПК Українипередбачає спеціальні форми реагування, зокремарозділом VІІ «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК Українивизначено порядок судового контролю за виконанням судових рішень в цивільних справах.

Так,статтею 447 ЦПК Українипередбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

Аналогічне положення міститься й устатті 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставістатті 447 ЦПК Українипов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другоїстатті 18 Закону України «Про виконавче провадження»виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно із частиною першоюстатті 13 Закону України «Про виконавче провадження»під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цимЗакономта іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Законуза заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини п`ятоїстатті 26 Закону України «Про виконавче провадження»виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюютьсяЗаконом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно п.4ч.2ст.5 Закону України «Про виконавче провадження»приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбаченихстаттею 3цього Закону,крім рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи (крім рішень Національного банку України).

Як вбачається з матеріалів справи стягувачем у даному виконавчому провадженні є Кременчуцька міська рада Полтавської області, яка відповідно до положень ст. 140 Конституції України та ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» є органом місцевого самоврядування.

Таким чином, доводи ОСОБА_1 щодо неправомірності відкриття виконавчого провадження приватним нотаріусом на підставі п. 4 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» є помилковими.

Відповідно до частини 1статті 28Закону України «Про виконавче провадження»копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов провідкриття виконавчого провадження,про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконаннярішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадженняза адресою, зазначеною у виконавчому документі.

З матеріалів справи вбачається, що постанова про відкриття виконавчого провадження разом із іншими документами виконавчого провадження направлена 25.07.2022 на адресу скаржниці, яка зазначена судом у виконавчому листі № 2/537/8/2022 від 18 липня 2022 року, а саме: АДРЕСА_1 (відправлення № 3960501814150), але згодом відповідне відправлення повернулося до офісу приватного виконавця у зв`язку з закінченням терміну зберігання листа (т. 2, а.с. 73-76).

Таким чином, з огляду на вищевказані вимоги закону, виконавець не повинен пересвідчуватися в отриманні боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки це суперечать положенню ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадженя».

Окрім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 642/7456/18, де надавалась оцінка правомірності дій та бездіяльності державних виконавців по виконанню одного судового рішення та в якій зроблено висновок, що відсутність доказів про отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадженняне є підставою для скасування постанов державних виконавців.

Разом з тим, у разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

04.08.2022 та 08.08.2022 від скаржниці приватним виконавцем було отримано заяви, в яких остання зазначила іншу адресу для листування, аніж та, що зазначена у виконавчому листі № 2/537/8/2022 від 18 липня 2022 року.

У зв`язку із цим 10.08.2022 на зазначену боржницею у заявах адресу ( АДРЕСА_2 ) разом із відповіддю на заяви було повторно направлено постанову про відкриття виконавчого провадження від 22.07.2022 ВП № 69484209 (поштове відправлення № 3960501981030) (т. 2, а.с. 89).

Зазначене поштове відправлення було отримано скаржницею 18.08.2022 року, що підтверджується трекінгом відправлення (т. 2, а.с. 90).

Таким чином, враховуючи вищевказані вимоги законодавства та правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 520/9978/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 804/6996/17 суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що приватним виконавцем вчинено всі необхідні і достатні дії, передбачені чинним законодавством, для повідомлення боржника про факт відкриття виконавчого провадження, що підтверджується відповідними доказами.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги щодо неналежного отримання ОСОБА_1 копії постанови про відкриття виконавчого провадження є безпідставними, а долучений до апеляційної скарги трекінг Укрпошти за номером відправлення 3960501814150, який сформований 23.03.2023, тобто через 10 місяців після присвоєння даного номеру поштового відправлення даний факт не спростовує.

Отже, вимога скаржниці щодо скасування постанови про відкриття виконавчого провадження є безпідставною та не грунтується на вимогах закону.

Щодо доводів апеляційної скарги відносно неправомірності винесення приватним виконавцем постанов про накладення арешту на грошові кошти та належний скаржнику транспортний асіб, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 18 цього Закону Українивиконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення.

22 липня 2022 року приватним виконавцем Скрипник Л.В. здійснюючи перевірку майнового стану боржника отримано відповіді на запити, з яких встановлено, що ОСОБА_1 має відкриті рахунки в банках та транспортний засіб «Мазда».

З огляду на імперативні положення ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний здійснити заходи щодо арешту належного боржнику майна, зокрема і відносно належного боржнику транспортного засобу «Мазда 6», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Порядок звернення стягнення на кошти боржника у виконавчому провадженні встановлений статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з частиною першоюстатті 48 Закону України «Про виконавче провадження»звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до ст. 48 ч. 2 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Статтею 48 ч. 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Відповідно до частини третьоїстатті 52 Закону України «Про виконавче провадження»не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Устатті 56 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Аналіз вимог діючого законодавства, зокрема ст. 18, ст. 48, ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» вказує на те, що виконавець зобов`язаний вжити заходів щодо примусового виконання рішення, у тому числі накладати арешт на кошти, які перебувають на рахунках у банках.

За змістом ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Згідно з абзацом другим частини другоїстатті 59 Закону України «Про виконавче провадження»виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цимЗаконом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першоїстатті 34 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини четвертоїстатті 59 Закону України «Про виконавче провадження»підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Таким чином, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьоїстатті 52 Закону України «Про виконавче провадження»повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертоюстатті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четвертастатті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду при розгляді 19 травня 2020 року справи № 905/361/19.

Таким чином, про спеціальний режим використання відповідного розрахункового рахунку мав повідомити саме банк, якому на виконання було напрвлено постанову про арешт коштів боржника від 22.07.2022, та який у разі встановлення, що рахунок боржника має спеціальний режим використання - зобов`язаний був повернути її без виконання в частині накладення арешту на кошти, що містяться на такому рахунку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року в справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21) викладено висновки про те, що передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Матеріалами справи встановлено, що після повідомлення боржником обставин щодо зарахування на арештований рахунок пенсійних виплат, приватним виконавцем з урахуванням вимог ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про зняття арешту з коштів.

З 22.03.2022 р. набрав чинності Закон України № 2129-IX «Про внесення зміни до розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження", яким вказаний розділ доповнено пунктом 10-2 наступного змісту: «…Тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації)…».

Порядок звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника визначено статтею 68 Закону України «Про виконавче провадження»

Відповідно довищевказаної статті Закону України «Про виконавче провадження»стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Зазначене правило визначає ті кошти, що складають заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.

Разом з тим, в рамках даного виконавчого провадження приватним виконавцем Скрипником В.Л. не виносилася постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи ОСОБА_1 .

Таким чином, посилання ОСОБА_1 на порушення приватним виконавцем Скрипником В.Л. пункту 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» є безпідставним.

Відповідно до ч. 3ст. 451 ЦПК Україниякщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та вимоги чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відсутність підстав для задоволення скарги, оскільки такий висновок узгоджується з матеріалами справи та нормами чинного законодавства, що врегульовують спірні правовідносини.

Інших доводів, які б спростовували висновки місцевого суду або вказували на їх помилковість апелянтом наведено не було.

Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з`ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, судовою колегією не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1ст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.367, ст.374ч. 1 п. 1, ст.375, ст.382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука від 24 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: О. Ю. Кузнєцова

Судді: С. А. Гальонкін

Г. Л. Карпушин