Постанова

від 16.10.2007 по справі 18/130-07(8/79)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

16 жовтня 2007 р.                                                                                  

№ 18/130-07(8/79) 

Вищий господарський суд України у

складі колегії: головуючого, судді   

Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Палій В.М., за участю

представників сторін ОСОБА_2(дов. від 7.11.06), І. Лінкіної (дов. від

12.06.07), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1на постанову Дніпропетровського

апеляційного господарського суду від 17 липня 2007 року у справі №

18/130-07(8/79) за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1до

товариства з обмеженою відповідальністю “Магазин “Ковбаси” про стягнення 618

343 грн.,

ВСТАНОВИВ:

суб'єкт підприємницької діяльності

ОСОБА_1звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до

товариства з обмеженою відповідальністю “Магазин “Ковбаси” про стягнення

вартості капітального ремонту об'єкта оренди - 618 343 грн.

Відповідач позов не визнав,

посилаючись на відсутність його згоди на проведення ремонту та відсутність

належних доказів, які б встановлювали вартість ремонту.

Рішенням господарського суду

Дніпропетровської області від 25 квітня 2007 року позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського

апеляційного господарського суду від 17 липня 2007 року (судді О. Євстигнеєв,

Л. Лотоцька, Р. Бахмат) рішення скасовано і в позові відмовлено з мотивів

здійснення орендарем капітального ремонту об'єкта оренди без письмової згоди

орендодавця.

Суб'єкт підприємницької діяльності

ОСОБА_1просить постанову скасувати з підстав неправильного застосування

господарським судом статей 776 і 778 Цивільного кодексу України, статті 43

Господарського процесуального кодексу України та залишити в силі рішення.

Товариство з обмеженою

відповідальністю “Магазин “Ковбаси” проти доводів касаційної скарги заперечує і

в її задоволенні просить відмовити.

Колегія суддів вважає, що касаційна

скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено,

що 17 березня 2000 року сторони уклали договір № 2 оренди нежитлових приміщень,

на умовах якого відповідач передав позивачеві службові і складські приміщення

загальною площею 175, 8 м2  на

проспекті К. Маркса, 67 в м. Дніпропетровську (далі скорочено-Договір).

За змістом статті 264 Цивільного

кодексу Української РСР, який діяв на час виникнення між сторонами відносин

оренди, обов'язок за свій рахунок провадити капітальний ремонт зданого в найом

майна покладався на наймодавця, якщо інше не передбачено договором.

Пунктом 2.2. Договору обов'язок

провести капітальний ремонт об'єкта оренди контрагенти поклали на орендодавця,

проте при передачі приміщень цей обов'язок був покладений на орендаря, про що

свідчить Акт від 17 березня 2000 року приймання-передачі (додаток 2 до

Договору).

Місцевим господарським судом

встановлено, що орендодавець був повідомлений орендарем про факт проведення

капітального ремонту приміщень та про їх переобладнання під магазин “Болеро”.

Відповідач не надав суду будь-яких

доказів того, що він якимось чином заперечував проти таких дій орендаря.

Відповідно до Висновку № 1025

судової будівельно-технічної експертизи, складеного 31 серпня 2006 року

Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз, виконані

позивачем ремонтно-будівельні роботи відносяться до капітального ремонту;

проектно-кошторисна документація, яка надана на розгляд експертам, відповідає

вимогам ДБН і державним стандартам та об'єму фактично виконаних робіт; вартість

виконаних робіт дорівнює 618 343 грн.

За таких обставин господарський суд

дійшов обґрунтованого висновку про те, що в нежитловому приміщенні, яке було

передане позивачу в оренду на умовах Договору, позивачем за згодою відповідача

був виконаний капітальний ремонт на суму 618 343 грн. і правомірно задовольнив

позов.

Скасовуючи рішення та відмовляючи в

позові, апеляційний господарський суд виходив з того, що позивач в порушення

вимог пункту 3.4. Договору, діючи на свій ризик, здійснив перепланування приміщень

без письмової згоди відповідача.

Колегія суддів вважає, що такий

висновок господарського суду апеляційної інстанції не відповідає фактичним

обставинам справи.

При передачі об'єкта оренди сторони

визнали, що приміщення потребують капітального ремонту і, змінивши зобов'язання

в цій частині, обов'язок його проведення поклали на орендаря.

Судовою експертизою встановлено,

який саме комплекс ремонтно-будівельних робіт був виконаний позивачем - усі

види робіт віднесені до капітального ремонту об'єкта оренди.

За змістом листа Державного

комітету України з будівництва та архітектури від 30 квітня 2003 року № 7/7-401

“Щодо віднесення ремонтно-будівельних робіт до капітального та поточного

ремонтів” капітальний ремонт передбачає як переобладнання (заново, по-іншому)

так і покращення планування (перепланування) будівлі без зміни будівельних

габаритів об'єкта.

Заміна контрагентами одного

зобов'язання на інше в силу загальних положень зобов'язального права надало

право орендарю здійснити капітальний ремонт приміщень.

Орендодавець був повідомлений про

те, що орендарем проводиться капітальний ремонт об'єкта оренди і він не

заперечував проти цього.

Доказів про те, що позивач здійснив

перепланування приміщень матеріали справи не містять.

За змістом частини 2 статті 776 Цивільного

кодексу України капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться

наймодавцем за його рахунок, якщо інше не 

встановлено  договором або

законом.

Відповідно до частини 3 статті 778

Цивільного кодексу України якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця,

наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат.

Неправильне застосування

господарським судом апеляційної інстанції правил статей 776 і 778 Цивільного

кодексу України зумовлює скасування постанови цього суду та залишення в силі

рішення місцевого господарського суду.

Керуючись статтями 1115,

1117, 1119-11111 Господарського процесуального

кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1задовольнити.

Постанову Дніпропетровського

апеляційного господарського суду від 17 липня 2007 року у справі №

18/130-07(8/79) скасувати.

Рішення господарського суду

Дніпропетровської області від 25 квітня 2007 року залишити в силі.

Головуючий, суддя

М. В. Кузьменко

Суддя

І. М. Васищак

Суддя

В. М. Палій