Рішення

від 23.12.2022 по справі 638/3349/21

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/3349/21

Провадження № 2/638/1878/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2022 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Семіряд І.В.,

за участю секретарів Подосокорської А.О., Межирицької В.Ю.,

за участю

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3

представник третьої особи Сахно Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа Служба у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей, зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення способу у вихованні дітей,-

В С Т А Н О В И В:

10.03.2021 позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про визначення місця проживання дітей з матір`ю, розірвання шлюбу. В обґрунтування позову зазначено, що перебуває у шлюбі з відповідачем, від якого народились діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти народились у Республіці Чилі та є громадянами України з моменту народження. Відповідач має громадянство Республіки Чилі та США. Діти, окрім громадянства України, мають громадянство Республіки Чилі та США. У листопаді 2016 вона, чоловік та двоє дітей переїхали до України з метою подальшого спільного постійного проживання. Однак, через два місці чоловік поїхав, як він сказав, до Великобританії працювати, потім, з його слів, він працював у інших країнах. З січня 2017 і до теперішнього часу відповідач не проживає разом з позивачем та дітьми однією сім`єю, а лише періодично приїжджає до України. Під час перебування відповідача за межами України у березні 2018 їй на телефон надійшло повідомлення від незнайомої жінки, яка розповіла, що вже рік перебуває у стосунках з чоловіком, а також запитала чи правда, що вони розлучились. На теперішній час шлюбні відносини з відповідачем припинені, відсутнє взаєморозуміння, сімейне життя не склалось у зв`язку з несумісністю характерів, з цього приводу виникали сварки та конфлікти. Під час приїзду відповідача його агресивна поведінка і неврівноваженість призводить до морального та фізичного насилля стосовно позивача та дітей. Вже після укладення шлюбу вона дізналась, що у відповідача були проблеми із законом, кримінальна справа за спробу зґвалтування. Під час проживання у Чилі також відбувався випадок, коли відповідач жорстко побив свого малолітнього племінника, який хворіє на аутизм. Збереження шлюбу не можливе, у зв`язку з чим просить розірвати шлюб. Окрім того, позивач вказує, що з з кінця 2016 року і до теперішнього часу вона самостійно виховує дітей і піклується про них, з дітьми зареєстрована та фактично проживає у квартирі АДРЕСА_1 . Зазначена квартира є власністю позивача. Впродовж 2018-2019 роках позивач придбала ще дві квартири, які на цей час передані в оренду. З квітня 2017 діти знаходяться на медичному обслуговуванні у поліклініці «Мамин дом». З метою навчання дочки позивач уклала з Харківським приватним ліцеєм «Школа Ранок» договір про надання освітніх послуг. Таким чином, участь відповідача у вихованні дітей зводилась лише до їх матеріального забезпечення шляхом грошових переказів та прогулянок з дітьми під час його короткотривалих приїздів до України із-за кордону. Діти прижились у місті Харкові, з моменту переїзду до України пройшло більше чотирьох років, то існує досить серйозний ризик того, що переїзд дітей за кордон з батьком поставить під загрозу заподіяння фізичної або психічної шкоди. У зв`язку з чим позивач просить визначити місце проживання малолітніх дітей з матір`ю.

08.04.2021 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

03.11.2021 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому вказує, що позовні вимоги визнає повністю, однак він частково не згоден з підставами позову. З дружиною і дітьми проживав у квартирі за адресою АДРЕСА_2 . У 2017 році запропонував дружині з дітьми виїхати з ним за кордон, однак дружина відмовилась. У період з вересня 2019 до березня 2020 він періодично виїжджав до Амстердаму у робочих справах, не дивлячись на що продовжував спільне життя з дружиною. Також відповідач наголошує суду, що дійсною причиною розірвання шлюбу є небажання позивачки підтримувати загальноприйняті подружні стосунки, влаштування нею сварок. Відповідач вважає, що подальше спільне життя з позивачкою ОСОБА_1 не можливе через різницею менталітетів, відмінні погляди щодо виховання дітей, категоричне небажання відповідачки спільно вирішувати питання про права та обов`язки подружжя. Відповідач не заперечує щодо проживання дітей з матір`ю.

09.11.2021 відповідач ОСОБА_4 подав зустрічну позовну заяву про визначення способу участі у вихованні дітей, в обґрунтування якого вказав, що позивач має змогу спілкуватись з дітьми лише один раз на тиждень, однак він вважає, що задля збереження повноцінного родинного зв`язку між батьком та дітьми він міг би проводити з дітьми шкільні канікули та подорожувати з ними. У зв`язку з чим позивач за зустрічним позовом просить надати можливість особисто спілкуватись з дітьми один раз на тиждень, щосуботи з 10 год. до 18 год., надати можливість особисто спілкуватись з дітьми цілодобово протягом двох тижнів під час літніх шкільних канікул та цілодобово протягом двох тижнів під час зимових шкільних канікул, в тому числі шляхом здійснення подорожей з туристичною метою в межах України та за кордоном.

03.12.2021 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення у судовому порядку способу у вихованні дітей (справа №638/3349/21, провадження №2/638/6574/21) прийняти до спільного розгляду, об`єднавши його з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа Служба у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей (справа №638/3349/21, провадження №2/638/3464/21).

09.02.2022 відповідачем за зустрічним позовом подано відзив на зустрічний позов, у якому вказано, що зустрічний позов підлягає лише частковому задоволенню, а саме в частині надання можливості особистого спілкування позивача з дітьми один раз на тиждень, щосуботи з 10 год. до 18 год., в іншій частині зустрічний позов задоволенню не підлягає.

16.09.2022 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова підготовче засідання у справі закрито та призначено судове засідання.

Департаментом служб у справах дітей 21.12.2022 складено висновок щодо визначення місця проживання дітей, у якому зазначено, що враховуючи відсутність документів передбачених Регламентом Комісії, Департамент служб, як представник органу опіки та піклування, вважає за недоцільне визначення місця проживання дітей із матір`ю, а також встановлення батькові порядку участі у вихованні та спілкуванні із малолітніми дітьми.

Представник позивача за первісним позовом зазначив, що первісний позов підтримує у повному обсязі та просить задовольнити, з підстав викладених у ньому, зустрічну позовну визнав частково, заперечував щодо задоволення вимог про здійснення подорожей з туристичною метою в межах України і за кордоном.

Представник відповідача за первісним позовом не заперечувала проти задоволення позову, підтримала зустрічні позовні вимоги, просила задовольнити, з підстав, викладених у ньому.

Представник третьої особи у судовому засіданні підтримала висновок Департаменту служб у справах дітей щодо визначення місця проживання дітей.

Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи приходить до наступного:

Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особо, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

В судовому засіданні встановлено та з матеріалів справи вбачається те, що між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб 14.03.2013 у Віділі запису актів цивільного стану та ідентифікації Республіки Чилі, округ Вітакура, актовий запис №220.

Сторони, від шлюбу, мають дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно ч.2 ст.104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Відповідно до приписів ст.112 СК України, при розгляді справ про розірвання шлюбу, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що позивач наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач не заперечує проти розірвання шлюбу, оскільки подальше спільне життя неможливе. Фактичні шлюбні відносини між сторонами припинені, спільне господарство не ведеться, почуття любові, поваги та взаєморозуміння між подружжям втрачені, тому примирення сторін неможливе, так як останні посилаються на неможливість поновлення шлюбних відносин. Сторони майнового спору не мають.

Згідно ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Відповідно до статті 113 СК України особа має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Позивачем при реєстрації шлюбу прізвище не змінювалось.

Таким чином, оцінюючи наведені докази, суд приходить до висновку про можливість розірвати шлюб між сторонами.

Щодо стосується позовних вимог за первісним позовом про визначення місця проживання дітей з матір`ю.

Як встановлено в судовому засіданні сторони мають двох дітей, які на теперішній час проживають з матір`ю, що не заперечується відповідачем у справі.

19.03.2019 ОСОБА_5 отримала довідку про реєстрацію громадянином України.

З довідки про реєстрацію місця проживання особи від 26.08.2020 вбачається, що малолітня ОСОБА_5 зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 .

Випискою з медичної карти амбулаторного хворого від 02.03.2021 підтверджується, що малолітня ОСОБА_5 перебуває на обліку у закладі охорони здоров`я поліклініка «Мамин дом», яка розташована за адресою м. Харків, вул. Пушкінська, 31.

З наданого позивачем договору №321 від 12.05.2020 про надання освітніх послуг для усні молодших класів вбачається, що дитина ОСОБА_5 відвідує ліцей «Школа Ранок», який розташований м. Харків, пров. Фанінський, 2 м. Харків (фактична адреса).

19.03.2019 ОСОБА_6 отримав довідку про реєстрацію громадянином України.

З 26.08.2020 ОСОБА_6 зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи.

Випискою з медичної карти амбулаторного хворого від 02.03.2021 підтверджується, що малолітня ОСОБА_6 перебуває на обліку у закладі охорони здоров`я поліклініка «Мамин дом», яка розташована за адресою м. Харків, вул. Пушкінська, 31.

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №168161985 від 27.05.2019 підтверджується, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 .

Окрім того, позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_5 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Згідно з ч.ч. 2, 8, 9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно із ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батькипроживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Згідно зі ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору.

Міжнародні та національні норми права не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди, насамперед, мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Департаментом служб у справах дітей 21.12.2022 складено висновок щодо визначення місця проживання дітей, у якому зазначено, що враховуючи відсутність документів передбачених Регламентом Комісії, Департамент служб, як представник органу опіки та піклування, вважає за недоцільне визначення місця проживання дітей із матір`ю, а також встановлення батькові порядку участі у вихованні та спілкуванні із малолітніми дітьми.

Суд не погоджується з наданим висновком Департаменту служб у справах дітей, оскільки він не достатньо обґрунтований та не суперечить інтересам дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) викладено висновок про те, що положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, встановлюють, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей».

Як свідчать матеріали справи, позивач ОСОБА_1 має у власності нерухоме майно, стабільний дохід.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами, діти проживають з матір`ю.

Згідно з міжнародними та національними правовими нормами до прав дитини належить, зокрема, право на врахування її думки щодо питань, які стосуються її життя.

Зокрема, відповідно до положень ст. 12 ч. І Конвенції ООН від 20 листопада 1989 р. «Про права дитини» (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року ), держави - учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

У судовому засіданні не було опитано дітей, зважаючи на воєнний стан, який оголошено по всій території України та загрозу ракетних обстрілів на території міста Харкова, що може становити загрозу життю дітей.

Сім`я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків. Дитина є найбільш вразливою стороною під час будь-яких сімейних конфліктів.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з того, що мати ОСОБА_1 забезпечує розвиток дітей у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що є благополучним та не потребує зміни місця проживання дітей.

Щодо зустрічних позовних вимог про визначення способу участі вихованні дітей.

У відповідності по ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки також зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно до ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Батьки повинні поважати права дитини та її людську гідність.

Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, який проживає окремо від дитини має право на спілкування з дитиною, а батько з яким проживає дитина не має право перешкоджати такому спілкуванню.

Згідно до вимог ст. 159 СК України якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органа опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України).

При цьому суд може не погодитися із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим і суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України).

Суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування, оскільки він є необгрунтованим та суперечить інтересам дітей.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно із частиною третьою статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обв`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до частин першої і другої статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Судом встановлено, що батько дитини виявляє бажання спілкуватись з дітьми та приймати участь у їх вихованні. Батько дитини є здоровою людиною, активно і стабільно проявляє бажання щодо участі у вихованні та спілкуванні із своєю дитиною, що підтверджується матеріалами справи.

Жодних обставин, які б унеможливлювали право батька на спілкування із дітьми судом не встановлено, а відповідачем за зустрічним позовом не доведено.

З врахуванням встановлених обставин та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню.

При цьому суд приймає до уваги в першу чергу інтереси дитини та враховує ту обставину, що кожен з батьків має право на спілкування з дитиною у вихідні та під шкільних канікул, окрім того судом враховано, що на теперішній час на території України введено воєнний стан.

Згідно з міжнародними та національними правовими нормами до прав дитини належить, зокрема, право на врахування її думки щодо питань, які стосуються її життя.

Зокрема, відповідно до положень ст. 12 ч. І Конвенції ООН від 20 листопада 1989 р. «Про права дитини» (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року ), держави - учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Проте, як вже зазначалось, у судовому засіданні не було опитано дітей, зважаючи на воєнний стан, який оголошено по всій території України та загрозу ракетних обстрілів на території міста Харкова, що може становити загрозу життю дітей.

Суд вважає необхідним встановити графік, який не порушуватиме режиму дня та навчання дитини, не відриватиме їх від нормального, звичайного для дітей середовища та не заважатиме нормальному існуванню.

Отже, суд, діючи в найкращих інтересах дітей приходить до висновку про те, що позивачу за зустрічним позовом необхідно встановити наступний спосіб та порядок його участі в спілкуванні та вихованні дітей: цілодобово протягом двох тижнів під час літніх шкільних канікул без присутності матері дітей та цілодобово протягом одного тижня під час зимових шкільних канікул без присутності матері дітей, з можливістю здійснення подорожей з туристичною метою в межах України, з обов`язковим поверненням дітей до місця постійного проживання.

При цьому, позовна вимога про можливість здійснення подорожей з туристичною метою за межі України не підлягає задоволенню, оскільки на території України введено воєнний стан, тривають бойові дії, а отже розлучення дітей з матір`ю , тобто вивезення дітей за межі України, може мати для дітей тяжкі наслідки та психологічні травми.

Окрім того, позовна вимога про можливість батька провести з дітьми протягом двох тижнів шкільних зимових канікул також не підлягає задоволенню, оскільки зимові шкільні канікули тривають всього два тижня, а отже, у разі задоволення вказаної вимоги, будуть порушені права матері дітей на проведення часу з дітьми під час канікул.

Суд вважає, що з урахуванням вікових змін дітей, їх розвитку та потреб, ставлення до батька позивач за зустрічним позовом не позбавлений у майбутньому права на зміну встановленого судом способу участі у вихованні дітей, що буде відповідати, насамперед, інтересам дітей.

У судовому засіданні сторони не наполягали на стягнення судових витрат.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

При таких обставинах суд вважає необхідним при вирішенні питання про розподіл судових витрат по справі, не застосовувати приписи ст. 141 ЦПК України, якими передбачено відшкодування в повному обсязі відповідачем позивачу понесених судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,13, 81, 141, 247, 263-265, 280 ЦПК України, ст.ст. ст. 51, ч. 3 ст. 56, ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105, ч. 1 ст. 110, ст.ст. 112, 150, 160, 161, 181, 182, 184 СК України, ст.ст. 9, 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа Служба у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 зареєстрований 14.03.2013 у Віділі запису актів цивільного стану та ідентифікації Республіки Чилі, округ Вітакура, актовий запис №220- розірвати.

Рішення суду про розірвання шлюбу, після набрання ним законної сили, надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки у актовому записі про шлюб.

Визначити місце проживання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_3 .

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення способу у вихованні дітей- задовольнити частково.

Визначити порядок у вихованні та спілкування батька ОСОБА_4 з дітьми ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 наступним чином:

-цілодобово протягом двох тижнів під час літніх шкільних канікул без присутності матері дітей та цілодобово протягом одного тижня під час зимових шкільних канікул без присутності матері дітей, з можливістю здійснення подорожей з туристичною метою в межах України, з обов`язковим поверненням дітей до місця постійного проживання.

В задоволені іншої частини зустрічних позовних вимог - відмовити.

До визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до або через Харківського апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована АДРЕСА_3 .

Відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_2 .

СУДДЯ: І.В. СЕМІРЯД