Постанова

від 22.12.2022 по справі 580/3227/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/3227/22 Головуючий у І інстанції - Бабич А.М.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства «Рекар-Україна» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року у справі за позовом Приватного підприємства «Рекар-Україна» до Шрамківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області про визнання протиправними та скасування рішень і зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне підприємство «Рекар-Україна» звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Шрамківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, в якій, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просило:

- визнати протиправним і нечинним рішення від 23.02.2021 № 5-82/VIII «Про затвердження розміру ставок орендної плати за земельні ділянки комунальної власності на території Шрамківської сільської територіальної громади»;

- визнати протиправним і скасувати рішення від 29.07.2022 № 23-7/VIII «Про відмову у задоволенні клопотання про повторне затвердження проекту землеустрою та про повторну передачу земельної ділянки в оренду», зобов`язавши при цьому Відповідвача прийняти рішення щодо затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 7120655700:01:001:1500, яка розташована за адресою: Черкаська область, Золотоніський (до 01.01.2021 - Драбівський) район, с.Шрамківка, вул. Набережна, 1, - згідно з клопотанням про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, надісланим Позивачем 10.06.2022 та отриманим Відповідачем 16.06.2022 із обов`язковим дотриманням вимог Податкового кодексу України при визначенні розміру ставки орендної плати за землю.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач вказав, що Відповідач в оскаржуваному рішенні від 23.02.2021 № 5-82/VIII на власний розсуд змінив розмір ставок орендної плати за земельні ділянки комунальної власності на території Шрамківської сільської територіальної громади. Також Позивач зазначив, що рішення від 23.02.2021 № 5-82/VIII є регуляторним актом у розумінні Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» № 1160-VI (далі - Закон № 1160-VI), у зв`язку з чим воно було прийняте з порушенням процедур та вимог, встановлених ст. ст. 7-9 Закону № 1160-VI.

Позивач також вважає, що станом на 18.06.2021 права на прийняття рішень щодо вказаної вище земельної ділянки Відповідач не мав, оскільки право власності на неї зареєстроване лише 07.07.2021.

Таким чином, на переконання Позивача, оскільки до моменту державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7120655700:01:001:1500 Відповідач не був власником та не мав повноважень щодо розпорядження вказаною вище земельною ділянкою, а отже рішення від 18.06.2021 року № 8-82/VIII є очевидно неправочинним, тому ПП «Рекар-Україна» звернулося 10.06.2022 до Шрамківської сільської ради із клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вже як до правомочного власника земельної ділянки.

З урахуванням вищезазначеного, Позивач вважає, що Відповідач, приймаючи Рішення від 29.07.2022 року № 23-7/VІІІ про відмову у задоволенні клопотання про повторне затвердження проекту землеустрою та про повторну передачу земельної ділянки з кадастровим номером 7120655700:01:001:1500, діяв протиправно.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року відмовлено повністю у задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням Приватне підприємство «Рекар-Україна» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В апеляційній скарзі Приватне підприємство «Рекар-Україна» посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Доводи апеляційної скарги аналогічні, заявленим у позовній заяві, та містять посилання на неповне з`ясування обставин справи судом першої інстанції та невідповідність його висновків таким обставинам.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу Приватного підприємства «Рекар-Україна», в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.06.2017 № 89130493 (а.с. 10), Позивач є власником комплексу будівель загальною площею 3377,6 кв.м., розташованого за адресою: Черкаська обл., Драбівський р-н., с. Шрамківка, вул. Пролетарська (Набережна), буд. 1.

Відповідно до витягу Управління у Золотоніському районі Відділ 2 Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 14.09.2021 № 428/379-21 (а.с. 18) земельна ділянка з кадастровим номером 7120655700:01:001:1500 відноситься до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, - 1 676 925,37 грн.

23.02.2021 Відповідач для забезпечення ефективного використання земельного фонду населених пунктів сільської територіальної громади та врегулювання відносин, пов`язаних з орендою землі, з метою забезпечення соціально-економічного розвитку сільської громади, формування збалансованого бюджету та оперативного вирішення питань у сфері землекористування, відповідно до ст.ст. 142-144 Конституції України, ст.ст. 10, 12, 288 Податкового кодексу України, ст. 12 Земельного кодексу України, керуючись п.п. 24, 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» прийняв рішення «Про затвердження розміру ставок орендної плати за земельні ділянки комунальної власності на території Шрамківської сільської територіальної громади» № 5-82/VIII (далі - рішення № 5-82/VIII).

Вказаним рішенням Відповідач затвердив Порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки в адміністративних межах населених пунктів Шрамківської сільської територіальної громади (додаток 1) та ставки орендної плати за земельні ділянки, які надані у користування на умовах оренди фізичним та юридичним особам в адміністративних межах населених пунктів Шрамківської сільської територіальної громади (додаток 2).

Пунктом 3 рішення № 5-82/VIII передбачено, що у разі розбіжностей ставок орендної плати з діючими договорами оренди землі протягом 3 місяців з дня прийняття вказаного рішення, повідомити орендарів земельних ділянок про необхідність внесення змін до договорів оренди землі в частині зміни ставки орендної плати.

Згідно з додатком 2 до рішення № 5-82/VIII ставку орендної плати за земельну ділянку, яка надана у користування на умовах оренди, зокрема з цільовим призначенням землі для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за кодом 11.02 визначено в розмірі 12 %.

Рішенням Відповідача «Про затвердження проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості» від 18 червня 2021 року № 8-82/VIII (далі - рішення № 8-82/VIII), розглянувши клопотання ПП «РЕКАР-Україна» про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки цільове призначення: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості та передати земельну ділянку в оренду терміном на 49 років, в межах с. Шрамківка, Драбівського району, Черкаської області, керуючись ст.ст. 12, 93, 120, 124, 125, 126, 186 Земельного кодексу України, ст.ст. 16, 17, 19 Закону України «Про оренду землі», ст. 50 Закону України «Про землеустрій», згідно з п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Відповідач затвердив Позивачу проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею 3,4369 га, цільове призначення: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості кадастровий номер 7120655700:01:001:1500, в межах с. Шрамківка, вулиця Набережна, 1, Драбівського району, Черкаської області.

Вказаним рішенням доручено сільському голові зареєструвати право комунальної власності на земельні ділянки за Шрамківською сільською радою.

Пунктами 3, 4 рішення № 8-82/VIII визначено: передати Позивачу в оренду земельну ділянку площею 3,4369 га, терміном на 49 років, цільове призначення: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості кадастровий номер 7120655700:01:001:1500, яка розташована за адресою: вулиця Набережна, 1, с. Шрамківка, Драбівського району, Черкаської області; укласти з ПП «РЕКАР-Україна» договір оренди на земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості терміном на 49 років загальною площею 3,4369 га, та встановити орендну плату в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки землі.

Крім того, пунктами 5,6 вказаного рішення № 8-82/VIII вирішено зареєструвати речове право на земельну ділянку у встановленому законодавством порядку; доручено сільському голові організувати перевірку наявності підстав для відшкодування (повернення) Позивачу безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за використання вищевказаної земельної ділянки.

Відповідно до Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 14.09.2021 (а.с. 17), 07.07.2021 здійснено державну реєстрацію права (в державному реєстрі прав) земельної ділянки з кадастровим номером 7120655700:01:001:1500, відповідно до якої власником є Відповідач.

10.06.2022 Позивач повторно подав Відповідачу клопотання № 10/06-1 про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення вказаної вище земельної ділянки, в якому просив:

- затвердити проєкт землеустрою щодо відведення Позивачу в оренду земельної ділянки площею 3,4369 га, цільове призначення: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переборної машинобудівної та іншої промисловості, кадастровий номер 7120655700:01:001:1500, яка розташована за адресою: Черкаська обл., Золотоніський (до 01.01.2021 - Драбівський) район, с. Шрамківка, вул. Набережна, 1.

- передати вказану земельну ділянку в оренду ПП «Рекар-Україна» терміном на 49 років та укласти договір оренди відповідно до Типового договору оренди, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 відповідно до положень щодо орендних правовідносин, визначених Податковим кодексом України.

Рішенням Відповідача «Про відмову у задоволенні клопотання про повторне затвердження проекту землеустрою та про повторну передачу земельної ділянки в оренду» від 29 липня 2022 року № 23-7/VIII (далі - рішення № 23-7/VIII) відмовлено у задоволенні клопотання ПП «Рекар-Україна» від 10.06.2022 року № 10/06-1 про повторне затвердження «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПП «РЕКАР-Україна» в оренду площею 3,4369 га, цільове призначення: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств, переборної, машинобудівної та іншої промисловості, кадастровий номер 7120655700:01:001:1500, яка розташована за адресою: Черкаська область, Драбівський р-н, с. Шрамківка, вул. Набережна, 1» та про повторну передачу вказаної земельної ділянки в оренду ПП «Рекар-Україна» терміном на 49 років, укладення договору оренди відповідно до Типового договору оренди, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 відповідно до положень щодо орендних правовідносин, визначених Податковим кодексом України.

Пунктом 2 вказаного рішення № 23-7/VIII звернуто увагу Заявника на те, що заявлені до розгляду питання були належним чином розглянуті та вирішені Рішенням Шрамківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 18 червня 2021 року № 8-82/VIII.

Вважаючи вказані рішення Відповідача від 23 лютого 2021 року № 5-82/VIII та від 29 липня 2022 року № 23-7/VIII протиправними Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до адміністративного суду.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що рішення органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке приймається на підставі, за правилами й на виконання відповідних приписів Податкового кодексу України і оприлюднюється у встановленому цим Кодексом порядку, не належать до регуляторних актів у розумінні Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» № 1160-IV, у зв`язку з чим цей Закон не поширює свою дію на такі рішення загалом.

На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що приймаючи спірне рішення щодо встановлення ставок орендної плати, в тому числі за земельну ділянку з кадастровим номером 7120655700:01:001:1500, яка передана Позивачу на праві оренди в розмірі 12 % від нормативно-грошової оцінки за цільовим призначенням 11.02, Відповідач не вийшов за межі мінімальних та максимальних розмірів орендної плати, визначених ст. 288 ПК України, тому діяв в межах, спосіб та порядку, передбаченому законодавством.

Крім того, належних, достовірних та допустимих доказів оскарження рішення Відповідача від 18.06.2021 № 8-82/VIII, яким Позивачу затверджено проєкт землеустрою, Сторонами надано не було, тому воно є чинним.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення від 29.07.2022 № 23-7/VIII «Про відмову у задоволенні клопотання про повторне затвердження проекту землеустрою та про повторну передачу земельної ділянки в оренду» прийняте з дотриманням законодавчо встановленої процедури та не порушує прав Позивача, оскільки проект землеустрою Позивача вже затверджений.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з пунктом 24 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Статтею 10 Податкового кодексу України визначено перелік місцевих податків і зборів. Зокрема, до місцевих податків належить плата за землю.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Пунктом 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» установлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 №1797-VIII установлено, що у 2017 році в частині плати за землю вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» не поширюються на рішення органів місцевого самоврядування, які прийняті на виконання цього Закону.

Підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України визначено, що податкове законодавство України ґрунтується, крім інших, на принципі стабільності. Стабільність означає, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Верховним Судом у постанові від 10 лютого 2022 року у справі № 200/2587/19-а зазначено, що пункт 4.5 статті 4 Податкового кодексу України забороняє при встановленні або розширенні існуючих податкових пільг застосовувати їх раніше, ніж з наступного бюджетного року.

Згідно з підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України орган місцевого самоврядування зобов`язаний офіційно оприлюднювати рішення про встановлення місцевих податків та зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період) та зазначає, що в іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Підпункт 12.4.3 пункту 12.4 статті 12 Податкового кодексу України унормовує повноваження місцевих рад та встановлює, що до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків, набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Відповідно до пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

З огляду на викладене вище правове регулювання, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що рішення органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке приймається на підставі, за правилами й на виконання відповідних приписів Податкового кодексу України і оприлюднюється у встановленому цим Кодексом порядку. Вказані рішення не належать до регуляторних актів у розумінні Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», у зв`язку з чим цей Закон не поширює свою дію на такі рішення, зокрема у 2017, 2018 роках.

Позивачем в апеляційній скарзі зазначено, що суд першої інстанції при вирішенні питання про статус оскаржуваного нормативно-правового акту як регуляторного помилково керувався висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10 лютого 2022 року у справі № 200/2587/19-а. Проте, вказана постанова Верховного Суду не є релевантною до цих спірних правовідносин, оскільки при вирішенні зазначеної справи Верховний Суд керувався нормами законодавства, чинними у 2017, 2018 роках, а оскаржуване рішення Відповідача прийнято 23.02.2021 року - тобто, поза межами 2017 та 2018 років.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 11 серпня 2022 року у справі № 665/1770/17, рішення органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке приймається на підставі, за правилами й на виконання відповідних приписів Податкового кодексу України і оприлюднюється у встановленому цим Кодексом порядку. Вказані рішення не належать до регуляторних актів у розумінні Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», у зв`язку з чим цей Закон не поширює свою дію на такі рішення загалом.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 10 грудня 2021 року у справі № 0940/2301/18.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивачем в доводах апеляційної скарги належно не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаної правової позиції Верховного Суду, яка правомірно врахована на виконання ч. 5 ст. 242 КАС України.

На підставі вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскаржуване рішення Відповідача про встановлення ставок орендної плати не є регуляторним актом і на таке рішення не поширюються положення Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», з чим погоджується і колегія суддів.

Згідно з п. 284.1. ст. 284 ПК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Отже, відповідач, як орган місцевого самоврядування уповноважений встановлювати ставки плати за землю.

Відповідно до п.п. 288.5.1, 288.5.2. п. 288.5. ст. 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

1) не може бути меншою за розмір земельного податку:

- для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

- для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

2) не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Таким чином, приймаючи спірне рішення № 1 щодо встановлення ставок орендної плати, в т.ч. за земельну ділянку з кадастровим номером 7120655700:01:001:1500, яка передана Позивачу на праві оренди в розмірі 12 % від нормативно-грошової оцінки за цільовим призначенням 11.02, Відповідач не вийшов за межі мінімальних та максимальних розмірів орендної плати, визначених ст.288 ПК України.

На підставі вище викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що приймаючи рішення щодо встановлення ставок орендної плати, в тому числі за земельну ділянку з кадастровим номером 7120655700:01:001:1500, яка передана Позивачу на праві оренди в розмірі 12 % від нормативно-грошової оцінки за цільовим призначенням 11.02, Відповідач не вийшов за межі мінімальних та максимальних розмірів орендної плати, визначених ст. 288 ПК України, тому він діяв в межах, спосіб та порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Щодо адміністративного позову в частині визнання протиправним і скасування рішення Відповідача «Про відмову у задоволенні клопотання про повторне затвердження проекту землеустрою та про повторну передачу земельної ділянки в оренду» від 29.07.2022 № 23-7/VIII, колегія суддів зазначає наступне.

Позивач в апеляційній скарзі вказав, що станом на 18.06.2021 права на прийняття рішень щодо вказаної вище земельної ділянки Відповідач не мав, оскільки право власності на неї зареєстроване лише 07.07.2021.

Таким чином, на переконання Позивача, оскільки до моменту державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7120655700:01:001:1500 Відповідач не був власником та не мав повноважень щодо розпорядження вказаною вище земельною ділянкою, а отже рішення від 18.06.2021 року № 8-82/VIII є очевидно неправочинним, тому ПП «Рекар-Україна» звернулося 10.06.2022 до Шрамківської сільської ради із клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вже як до правомочного власника земельної ділянки.

З урахуванням вищезазначеного, Позивач вважає, що Відповідач, приймаючи Рішення від 29.07.2022 року № 23-7/VІІІ про відмову у задоволенні клопотання про повторне затвердження проекту землеустрою та про повторну передачу земельної ділянки з кадастровим номером 7120655700:01:001:1500, діяв протиправно.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно з ч. 9 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Проте, особливості державної реєстрації прав на земельні ділянки державної та комунальної власності визначено ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Так, відповідно до частини 1 ст. 28 вказаного Закону рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або користування (постійне користування, оренду, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) можуть прийматися за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав.

Таким чином, Відповідачем при прийнятті рішення «Про затвердження проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості» від 18.06.2021 року № 8-82/VIII не було порушено вимоги ч. 9 ст. 79-1 ЗК України, оскільки частиною 1 ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» прямо передбачено можливість прийняття рішень органами місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки в оренду за відсутності державної реєстрації права власності територіальної громади на таку земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до частин 1-3 ст. 116 ЗК України громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 6 ст. 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Згідно з ч. 12 ст.123 ЗК України рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються:

- затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);

- надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Колегія суддів звертає увагу, що повторного затвердження того ж проекту землеустрою не передбачено.

Як вже було зазначено, рішенням Відповідача «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості» від 18 червня 2021 року № 8-82/VIII затверджено Позивачу проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею 3,4369 га, цільове призначення: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості кадастровий номер 7120655700:01:001:1500, в межах с. Шрамківка, вулиця Набережна, 1, Драбівського району, Черкаської області .

Будь яких доказів оскарження рішення Відповідача від 18.06.2021 № 8-82/VIII, яким Позивачу затверджено проект землеустрою, Сторонами надано не було, у зв`язку з чим воно є чинним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення від 29.07.2022 № 23-7/VIII «Про відмову у задоволенні клопотання про повторне затвердження проекту землеустрою та про повторну передачу земельної ділянки в оренду» прийняте з дотриманням законодавчо встановленої процедури та не порушує прав Позивача, оскільки проект землеустрою Позивача вже затверджений.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції в мотивувальній частині судового рішення послався на обставину, що договір оренди земельної ділянки між Позивачем та Відповідачем щодо земельної кадастровим номером 7120755700:01:001:1500 є укладеним, зокрема у вказаному судовому рішенні зазначено наступне:

«Оспорюючи таке рішення позивач піддає сумніву власний укладений з Відповідачем договір оренди землі, в якому зазначено ставку земельного податку.».

«Спірне рішення № 2 прийняте з дотриманням законодавчо встановленої процедури та не порушує прав Позивача, позаяк проект землеустрою Позивача затверджений та укладений договір оренди землі. Відмовляючи у повторному затвердженні Відповідач заявлених прав позивача не порушив.».

Як зазначено Позивачем в апеляційній скарзі та Відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу, ані ПП «Рекар-Україна», ані Відповідач не подавали доказів, на підставі яких суд першої інстанції міг би встановити дану обставину, оскільки такий договір укладено не було.

Таким чином, суд першої інстанції дійсно визнав обставину укладення між Позивачем та Відповідачем договору оренди земельної ділянки помилково, що є підставою для зміни спірного рішення у вищезазначеній мотивувальній частині.

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити судове рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Розглянувши доводи Приватного підприємства «Рекар-Україна», викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні в мотивувальній частині, в решті рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Рекар-Україна» - задовольнити частково.

Змінити мотивувальну частину рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року з підстав, викладених у даній постанові.

В решті рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко